Ухвала

від 20.11.2024 по справі 753/18128/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 20 листопада 2024 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дарницькогорайонного суду м. Києва від 22 жовтня 2024 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 та накладено арешт на вилучене під час обшуку у приміщенні Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану м. Києва, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Академіка Ромоданова, 17, а саме:

- мобільний телефон марки «Samsung» блакитного кольору в чорному чохлі з графічним зображенням IMEI: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , SN: НОМЕР_3 .

- наказ про переведення ОСОБА_5 вх. № 22413310-3 від 17.11.2023;

- розрахунок стажу державної служби ОСОБА_5 ;

- наказ про внесення змін до наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02.08.2021 № 1217;

- актовий запис про шлюб № 725 від 07.06.2024 між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ;

- актовий запис про шлюб № 206 від 01.03.2024 між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ;

- актовий запис про шлюб № 890 від 27.06.2024 між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ;

- актовий запис про шлюб № 393 від 23.04.2024 між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ;

- актовий запис про шлюб № 700 від 04.06.2024 між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ;

- актовий запис про шлюб № 392 від 23.04.2024 між ОСОБА_18 та ОСОБА_19 ;

- актовий запис про шлюб № 459 від 30.04.2024 між ОСОБА_20 та ОСОБА_21 ;

- актовий запис про шлюб № 293 від 28.03.2024 між ОСОБА_22 та ОСОБА_23 ;

- актовий запис про шлюб № 891 від 27.06.2024 між ОСОБА_24 та ОСОБА_25 ;

- актовий запис про шлюб № 905 від 18.07.2023 між ОСОБА_26 та ОСОБА_27 ;

- актовий запис про шлюб № 28 від 09.01.2024 між ОСОБА_28 та ОСОБА_29 ;

- актовий запис про шлюб № 340 від 11.04.2024 між ОСОБА_30 та ОСОБА_31 ;

- актовий запис про шлюб № 856 від 11.07.2023 між ОСОБА_32 та ОСОБА_33 ;

- актовий запис про шлюб № 699 від 16.06.2023 між ОСОБА_34 та ОСОБА_35 ;

- актовий запис про шлюб № 1155 від 01.08.2024 між ОСОБА_36 та ОСОБА_37 ;

- актовий запис про шлюб № 135 від 10.02.2024 між ОСОБА_38 та ОСОБА_39 ;

- актовий запис про шлюб № 565 від 17.05.2024 між ОСОБА_40 та ОСОБА_41 ;

- актовий запис про шлюб № 1329 від 21.09.2023 між ОСОБА_42 та ОСОБА_43 ;

- посадову інструкцію державного службовця ОСОБА_5 на 1 арк.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила, поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що 22 жовтня 2024 року вступну та резолютивну частину рішення оголошено у відсутність власника майна та її представника, копію ухвали не направлено, апеляційну скаргу направлено, через систему «Електронний суд» 30 жовтня 2024 року. З цих підстав просила поновити строк на апеляційне оскарження.

Апелянт зазначає, що мобільний телефон вилучено всупереч ухвалі слідчого судді, огляд його не проведено, хоча власником майна надано доступ до телефону під час обшуку.

Крім того, вилучено кадрову документацію щодо ОСОБА_5 , яка не відповідають ознакам, передбачених ст. 98 КПК України.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 просила розглядати апеляційну скаргу в режимі відеоконференцзв`язку. Однак, під час апеляційного розгляду на зв`язок не вийшла. Колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності представника власника майна, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Щодо строку на апеляційне оскарження апелянт зазначив, що 22 жовтня 2024 року вступну та резолютивну частину рішення оголошено у відсутність власника майна та її представника, копію ухвали не направлено, апеляційну скаргу направлено, через систему «Електронний суд» 30 жовтня 2024 року.

Згідно з висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, який викладено у постанові від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18, у випадку коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив у інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали. Разом з цим, у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 06 березня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024100020001303, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 332 КК України.

У клопотанні прокурора зазначено,що група осіб, діючи на території м. Києва, з корисливих мотивів та з метою власного збагачення, під час дії воєнного стану організували злочинну схему, що полягає в організації переправлення осіб через державний кордон України у напрямках на «в`їзд» та «виїзд», в тому числі іноземців, та в подальшому сприянні їх легалізації на території України шляхом усунення перешкод, зокрема через укладання фіктивних шлюбів з громадянками України, які мають скрутне матеріальне становище та уразливий стан.

За версією органу досудового розслідування, укладання фіктивних шлюбів між зацікавленими іноземцями та громадянками України здійснюється у відділах державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) за грошову винагороду. Після укладання таких шлюбів громадяни іноземних держав мають підставу в отриманні посвідок на тимчасове проживання в Україні та можливість безперешкодного перетину державного кордону. За вказані послуги організатор злочинної схеми встановлює фіксовану суму від 1000 до 3000 доларів США.

Досудовим розслідуванням встановлено, що укладання фіктивних шлюбів здійснюється в установі ProstoЗАГС «шлюб за добу», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який по договору співпрацює з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), директором якого є громадянка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,.

01 жовтня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 20 вересня 2024 року проведено обшук в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого виявлено та вилучено речі та документи.

Постановою старшого слідчого СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_44 від 01 жовтня 2024 року вилучені речі та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12024100020001303.

02 жовтня 2024 року прокурор Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва клопотанням про накладення арешту на вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , майно, з метою збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 22 жовтня 2024 року клопотання прокурора задоволено.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.

У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12024100020001303 про накладення арешту на майно, яке вилучене під час проведення обшуку, слідчий суддя дослідив матеріали додані до клопотання та прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні необхідно частково накласти арешт на зазначене у клопотанні майно, оскільки незастосування таких заходів може призвести до їх відчуження або знищення.

Зокрема, слідчим суддею враховано, що вилучений телефон може містити видалені файли та дані, відновити які можливо лише із залученням експерта, якому для дослідження інформації, що міститься на комп`ютерних носіях, надається сам комп`ютерний носій (п. 13.3 розділу 13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5).

Слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_5 з потребами кримінального провадження.

З огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Тому, посилання автора апеляційної скарги на те, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вказане майно, не приймаються до уваги, оскільки арешт на майно накладено з правових підстав, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Доводи апелянта, що арештований мобільний телефон вилучено всупереч ухвалі слідчого судді, не заслуговують на увагу, оскільки як вважає колегія суддів, хоча слідчим суддею дозвіл на його вилучення не надано, проте він має значення у кримінальному провадженні і має статус тимчасово вилученого майна.

Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити представнику власника майна ОСОБА_5 - адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

Ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 22 жовтня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_45 ОСОБА_46 ОСОБА_47

Єдиний унікальний № 753/18128/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_48

Справа № 11сс/82/7253/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК