Ухвала

від 19.12.2024 по справі 753/18128/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

за участю:

прокурора - ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 на ухвалу слідчого суді Дарницького районного суду м. Києва від 07 жовтня 2024 року, -

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою залишено без задоволення клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024100020001303 від 06.04.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 332 КК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 07 жовтня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та накласти арешт на майно, вилучене 01.10.2024 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки «iPhone 12», білого кольору в силіконовому чохлі фіолетового кольору; мобільний телефон марки «iPhone 7 plus», золотистого кольору в силіконовому чохлі помаранчевого кольору; планшет марки «iPad», рожевого кольору, Serial: DHPXNVAQJMVPв силіконовому чохлі.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною і необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Зазначає про те, що вказане майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, оскільки містить наявні докази щодо вчинення кримінального правопорушення щодо якого здійснюється досудове розслідування та у встановленому законом порядку визнано речових доказом у кримінальному провадженні.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та наданих матеріалів справи, СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100020001303 від 06.03.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 332 КК України.

Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 19.09.2024 в справі № 753/18128/24 було надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_6 , з метою відшукання та вилучення комп`ютерної техніки шляхом зняття копій з жорстких дисків, записів так званої неофіційної («чорної») бухгалтерії, записних книжок, нотаток, чорнових записів, які містять таку інформацію, бухгалтерської, фінансово-господарської та іншої документації, шодо провадження незаконної діяльності та подальшого виведення у легальний обіг грошових коштів, отриманих під час протиправної діяльності, грошових кошти (у національній та іноземній валюті), отриманих від протиправної діяльності.

01.10.2024 проведено обшук за вказаною адресою, в ході якого виявлено та вилучено зазначене вище майно, яке в подальшому постановою старшого слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 визнано в кримінальному провадженні № 12024100020001303 від 06.04.2024 речовим доказом.

02.10.2024 прокурор Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 01.10.2024 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки «iPhone 12», білого кольору в силіконовому чохлі фіолетового кольору; мобільний телефон марки «iPhone 7 plus», золотистого кольору в силіконовому чохлі помаранчевого кольору; планшет марки «iPad», рожевого кольору, Serial: DHPXNVAQJMVP в силіконовому чохлі.

Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 07 жовтня 2024 року у задоволенні клопотання відмовлено у зв`язку із недоведеністю необхідності такого арешту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Статтею 98 КПК України визначено що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин що встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Кримінальний процесуальний закон передбачає обов`язкові вимоги, яким має відповідати клопотання про арешт майна і перевірку відповідності клопотання вказаним вимогам покладено на слідчого суддю. Серед таких вимог згідно п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, зокрема, є те, що в клопотанні про арешт майна має бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Враховуючи надані матеріали провадження, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про недоведеність прокурором правової підстави для арешту вказаного майна, можливість використання його як доказу в кримінальному провадженні, в межах якого подано клопотання, а так само, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідки арешту майна для третіх осіб, є обґрунтованим та належним чином доведеним.

Наведені прокурором у клопотанні підстави щодо відповідності майна критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, не можуть, на думку апеляційного суду, бути визнані достатніми для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання.

З огляду на те, що вказане в клопотанні майно лише формально визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, без зазначення яким критеріям, визначеним ст. 98 КПК України воно відповідає, правові підстави для накладення арешту на це майно були відсутні.

Доводи апеляційної скарги є недоведеними та не можуть слугувати безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Відтак судом першої інстанції в повному обсязі дотримано вимоги закону, які повинні бути враховані під час розгляду клопотання про арешт майна, та обґрунтовано відмовлено в задоволенні внесеного на розгляд клопотання.

Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 07 жовтня 2024 року, якою залишено без задоволення клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024100020001303 від 06.04.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 332 КК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/6972/2024 Категорія ст. 170 КПК України

Унікальний № 753/18128/24

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_8

Доповідач: ОСОБА_1