Ухвала

від 02.12.2024 по справі 2-71/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

02 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 2-71/11

провадження № 61-14804 ск 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 серпня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Другого міського відділу Державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

ВСТАНОВИВ:

1. У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною скаргою у якій просила суд поновити строк на звернення зі скаргою на неправомірні дії посадової особи Державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та визнати протиправним відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі постанови державного виконавця від 11 лютого 2013 року.

2. Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 15 серпня 2024 року, залишеною без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року, у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання скарги відмовив. Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Другого міського відділу Державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишив без розгляду.

3. У листопаді 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 серпня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким її скаргу задовольнити.

4. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вказує на те, що про відкрите виконавче провадження вона дізналася лише 05 серпня 2024 року після отримання довідки з державного реєстру та роз`яснення Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 05 серпня 2024 року, відтак строк на оскарження рішення про відкриття виконавчого провадження був пропущений з вини посадової особи виконавчої служби, яка в порушення вимог закону не повідомила її про відкриття виконавчого провадження. Водночас суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, відмовляючи у поновленні пропущеного строку на оскарження дій державного виконавця не встановив коли саме скаржник дізналася про порушення своїх прав.

5. Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржувані судові рішення Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.

6. Статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який, зокрема, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства, визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

7. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, обов`язковість судового рішення, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 1, 2, 7, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

8. За приписами статті 43 ЦПК України учасники справи мають обов`язок виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

9. Частина перша статті 44 ЦПК України також вказує на те, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

10. Статтею 120 ЦПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

11. Статтями 122 та 123 ЦПК України також вказано, що строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

12. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

13. Пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

14. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» зазначив, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

15. ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06).

16. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України»).

17. Питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України», заява № 50966/99).

18. Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

19. Крім цього частиною четвертою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

20. Тобто метою встановлених ЦПК України процесуальних строків є дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.

21. Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку на звернення до суду зі скаргою.

22. Так, в статті 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

23. Разом із цим статтею 449 ЦПК України також передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

24. Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 60/8194/20 вказав: «під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені».

25. Також Верховний Суд у постанові від 04 листопада 2022 року у справі № 761/38464/20 зазначив: «Аналіз частини першої статті 449 ЦПК України та статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод».

26. Крім цього статтями 12 та 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

27. Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь?які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

28. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

29. Частиною першою статті 89 ЦПК України також встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

30. Так судами попередніх інстанцій встановлено, що листом № 25.22-46/70641 від 05 серпня 2024 року Другим відділом ДВС у м. Хмельницькому ЦМУ МЮ (м. Київ) повідомлено ОСОБА_1 про те, що на виконанні у Другому відділі ДВС у м. Хмельницькому перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1, відкрите 11 лютого 2013 року на підставі виконавчого листа № 2-71/11від 22 грудня 2011 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» 972 482,52 грн.

31. Постановою державного виконавця від 25 травня 2016 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 виконавчий лист № 2-71/11 від 22 грудня 2011 року повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.

32. Згідно електронного витягу щодо Інформації про виконавче провадження станом на 13 серпня 2024 року ВП № НОМЕР_1 перебуває у завершеному стані.

33. Крім цього, згідно з інформацією із Автоматизованої системи виконавчих проваджень наразі у Другому відділі ДВС у м. Хмельницькому ЦМУ МЮ (м. Київ) немає жодних незавершених виконавчих проваджень щодо боржниці ОСОБА_1 .

34. Виконавче провадження № НОМЕР_1 знищено у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

35. Позивачка не довела достатніми та допустимими доказами поважність причини пропуску встановленого 10-денного строку на подачу скарги на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, ухвалену 11 лютого 2013 року - більш як за 11 років до подачі цієї скарги ОСОБА_1 .

36. Як вбачається з матеріалів вказаної справи № 2-71/11, ОСОБА_1 у січні 2022 року подала апеляційну скаргу, а в липні 2022 року - касаційну скаргу (а.с. 201-204 том 1, а.с. 1-4, том 2) на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 30 липня 2021 року про видачу дублікатів виконавчих листів, з яких вбачається її обізнаність про перебіг примусового виконання виконавчих листів у цій справі та процесуальні дії органу ДВС.

37. Крім того, 01 грудня 2022 року ОСОБА_1 подала до Хмельницького міськрайонного суду заяву про зняття арешту з її майна, накладеного у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, відкритому 17 квітні 2013 року на підставі виконавчого листа, виданого 22 листопада 2011 року (а.с. 60, том 2).

38. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання скарги, оскільки їй було відомо про наявність судового рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у цивільній справі № 2-71/11 про стягнення з неї на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості у сумі 972 482,52 грн, що спростовує її твердження, що лише з відповіді органу ДВС від 05 серпня 2024 року вона дізналася про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 11 лютого 2013 року, а доводи касаційної скарги зводяться до власного суб`єктивного тлумачення скаржником норм права та не свідчать про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

39. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

40. Таким чином, враховуючи, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, правильне застосування норм права судами першої та апеляційної інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Другого міського відділу Державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 серпня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Пророк

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров