Ухвала

від 03.12.2024 по справі 766/19015/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/819/187/24 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Справа № 766/19015/24 Доповідач ОСОБА_2

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/19015/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2024 м. Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні матеріали кримінального провадження №120242310300019035 від 09.11.2024 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 12.11.2024, якою щодо:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велетенське Білозерського району Херсонської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 03.01.2025 включно.

в с т а н о в и в:

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, за таких обставин.

Так, 09.11.2024 року, близько 11.30 год., старший солдат ОСОБА_8 та потерпілий ОСОБА_9 , перебуваючи за місцем свого тимчасового проживання, за адресою: АДРЕСА_2 розпиваючи алкогольні напої разом із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, переслідуючи мету спричинення смерті ОСОБА_9 , діючи умисно, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під час словесного конфлікту, який раптово виник між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин в ході розпивання алкогольних напоїв, взяв зі столу ніж, та, тримаючи його в руці, наніс множинні удари ножом в область шиї, грудної клітини та спини ОСОБА_9 , чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного проникаючого поранення грудної клітини з ушкодженням серця, в результаті чого ОСОБА_9 помер на місці події.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подала на неї апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою.

В обґрунтування своїх доводів указує, що оскаржувана ухвала не відповідає повноті судового розгляду, фактичним обставинам кримінального правопорушення, через істотні порушення КПК України та норм європейського права.

Так, підозрюваний ОСОБА_8 у судовому засіданні зазначив, що повністю визнає свою провину у вчиненні кримінального правопорушенні, за яким йому повідомлено про підозру. Вказує на те, що на думку слідчого судді, існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду обґрунтовано відсутністю у підозрюваного міцних соціальних зв`язків (неодружений та не має утриманців) та тяжкістю можливого покарання.

Відсутність власної сім`ї у підозрюваного не є недоліком молодої людини. На підтвердження існування вказаного ризику необхідно враховувати особисті дані підозрюваного, які б вказували на його схильність до переховування від органів досудового розслідування та суду. Його ж критичне ставлення до свого вчинку, готовність нести відповідальність за свої дії спростовують реальність вказаного ризику.

Крім того, поза увагою слідчого судді залишилися такі факти щодо підозрюваного як відсутність судимості, зареєстроване місце проживання у власному житлі в населеному пункті, де народився, позитивні характеристики. Ризики, на які посилається слідчий суддя, має бути реально існуючими відповідно до конкретних дій та намірів підозрюваного.

Чинним КПК України не передбачено, що при підозрі чи обвинуваченні особи у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі, єдино можливим запобіжним заходом може бути тримання під вартою.

Зважаючи на відсутність доказів реального існування вказаного ризику, підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_8 найсуворішого запобіжного заходу відсутні.

Вважає, що прокурор не довів суду належним чином неможливість застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу та вважає його невмотивовано жорстоким.

Просить ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 12.11.2024 скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_8 більш м`який запобіжний захід.

Учасників судового провадження було належним чином повідомлено про час розгляду справи шляхом надіслання повідомлень.

Клопотання про обов`язкову участь підозрюваного ОСОБА_8 в апеляційному розгляді від нього до апеляційного суду не надходило, а тому його участь не є обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, позицію захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на підтримання апеляційних вимог, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Ухвалене слідчим суддею рішення ґрунтується на фактичних обставинах провадження та на вимогах кримінального процесуального закону.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, а саме:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною, кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

-незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до матеріалів провадження, відділом поліції № 1 ХРУП ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №120242310300019035 від 09.11.2024 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

09.11.2024 о 16.59 год. ОСОБА_8 був затриманий в порядку ст.208 КПК України.

10.11.2024 ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, §57).

На даному етапі обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, підтверджується отриманими під час досудового розслідування фактичними даними, які містяться в матеріалах кримінального провадження, зазначені в клопотанні слідчого та оскаржуваній ухвалі суду, а саме:

- протоколом огляду місця події від 09.11.2024;

- протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_8 від 09.11.2024;

довідкою КУ «БСМЕ» ХОР від 10.11.2024;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 .

Зазначені докази у своїй сукупності доводять наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, у якому він підозрюється.

Доводи захисника про недоведеність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та визнаних наявними слідчим суддею, апеляційний суд вважає безпідставними.

Метою застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч.1 ст.177 КПК України).

При цьому, ризик, це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч.1 ст.177 КПК України.

Між тим, чинний КПК України не вимагає надання відповідних доказів того, що підозрюваний обов`язково здійснить дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, зокрема й у випадку застосування відносно нього більш м`якого запобіжного заходу, однак перед слідчим суддею повинна бути доведена наявність реальної можливості здійснити підозрюваним такі дії в майбутньому, в зв`язку з чим, слідчим суддею повинен бути обраний такий запобіжний захід, який в повній мірі буде здатним запобігти можливому прояву означених дій з боку підозрюваного.

Ризиком у контексті кримінального провадження єпевна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству, тому позбавлені обґрунтованих підстав доводи захисника про недоведеність ризиків, оскільки для доведеності існування ризиків не є обов`язковою доведеність вчинення особою активних дій.

Тобто, доведеність ризиків не передбачає фактичне вчинення конкретних дій особою, спрямованих на створення перешкод у кримінальному провадженні, оскільки оцінці підлягає наявність вірогідності вчинення таких дій.

Так, у п.48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду.

Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання про застосування за побіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозру у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Згідно із сталою практикою Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).

Зі змісту ухвали слідчого судді та журналу судового засідання випливає, що слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням.

Твердження апелянта про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , є безпідставними.

Відповідно до положень п.4 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня ( ОСОБА_13 проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Підстав для скасування чи зміни застосованого до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу на більш м`який відсутні, оскільки він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років, неодружений, дітей та інших утриманців не має, що свідчить про недостатню міцність його соціальних зв`язків, а беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожуватиме ОСОБА_8 у разі визнання винним, колегія суддів дійшла висновку про існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Про існування вказаного ризику свідчить і факт того, що ОСОБА_8 , будучи старшим солдатом стрільцем-санітаром 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 самовільно залишив військову частину з 24.10.2024.

У зв`язку із викладеним, існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_8 , розуміючи ступінь тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення буде намагатися уникнути кримінальної відповідальності, тим самим переховуючись від органу досудового розслідування та в подальшому суду.

А тому доводи апелянта про недоведеність обставин, з якими закон пов`язує застосування до підозрюваної особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які, на думку сторони захисту, призвели до порушення конституційних прав підозрюваного ОСОБА_8 , апеляційний суд вважає неприйнятними.

Дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , зокрема, які зазначені в апеляційній скарзі захисника, були відомі слідчому судді на час розгляду клопотання слідчого та враховані при ухваленні відповідного процесуального рішення.

За вказаних обставин, слідчим суддею зроблено обґрунтований висновок про те, що обрання саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 є необхідним та достатнім для запобіганню існуючим ризикам та забезпечення його належної процесуальної поведінки, що в свою чергу, з урахуванням всіх обставин кримінального провадження, даних про особу підозрюваного, вказує на неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Крім того, слідчий суддя дотримався і вимог ст.5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Отже, доводи апеляційної скаргизахисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 про можливість звільненняпідозрюваногоз-під варти є непереконливими.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у якому оголошено про підозру ОСОБА_8 , дані про його особу, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчим суддею правильно обраний такий запобіжний захід.

Інші доводи захисника в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у кримінальному провадження доказами у їх сукупності.

На цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування щодо ОСОБА_8 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 .

Виходячи з наведеного вище, слідчим суддею ухвалено рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , яке відповідає вимогамКПК України і не суперечить практиці ЄСПЛ.

Інші обставини, якими апелянт обґрунтовує доводи апеляційної скарги, були відомі слідчому судді при ухваленні оскаржуваної ухвали і саме з урахуванням них та інших обставин кримінального провадження було ухвалено відповідне рішення.

Отже, слідчий суддя врахував всі обставини, передбачені ст.178 КПК України, та у відповідності до положень даної норми ухвалив обґрунтоване та законне рішення, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , апеляційний суд не знаходить.

Керуючись ч.2ст.376,ст.404,405,407,419,422КПК України,апеляційний суд.

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 12.11.2024 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 до 03.01.2025 включно залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4