Рішення

від 04.12.2024 по справі 460/11729/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2024 року м. Рівне№460/11729/24Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Вознюк В.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Іващенко О.І.,

відповідача: представник Корольчук Н.І.,

третьої особи на стороні відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доУправління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (далі - відповідач), в якій просить суд визнати протиправну бездіяльність відповідача при забезпеченні примусового виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 в справі №460/1301/21 та зобов`язати відповідача вчинити дії по забезпеченню примусового виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 в справі №460/1301/21.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду зобов`язано Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення житлової субсидії від 09 листопада 2020 року, з урахуванням правової оцінки, наданої Рівненським окружним адміністративним судом у цьому судовому рішенні. Зазначає, що на підставі вищезазначеного рішення було видано виконавчий лист. Однак Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) не виконало повністю рішення суду. Таким чином позивач просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою суду від 28.10.2024 позовну заяву після усунення недоліків прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правиламистатті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Залучено третю особу Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області. Розгляд справи призначено на 05.11.2024.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, однак відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 162 КАС України до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відповідачем було подано до суду квитанцію про надіслання відзиву на позовну заяву після першового судового засідання а саме 21.11.2024, квитанція про надіслання відзиву на позовну заяву датована 19.11.2024.

Розгляд справи 05.11.2024 не відбувся, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.

Ухвалою суду від 08.11.2024 розгляд справи відкладено на 13.11.2024.

Ухвалою суду від 13.11.2024 розгляд справи відкладено за клопотанням третьої особи на 19.11.2024.

Третя особа подала до суду пояснення, в яких зазначає, що рішення суду від 460/1301/21 виконано та повторно розглянуто заяву та повідомлено ОСОБА_1 про виконання даного рішення. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судові засідання третя особа не з`являлася, причини неявники не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про час і дату судових засідань а також зареєстрована в системі "Електроний суд".

Розгляд справи 19.11.2024 не відбувся. Ухвалою суду розгляд справи відкладено на 22.11.2024.

У судовому засідані представник відповідача просить суд не брати до уваги відзив на позовну заяву.

Протокольною ухвалою суду від 22.11.2024 вирішено не брати до уваги відзив на позовну заяву.

Протокольною ухвалою суду від 22.11.2024 задоволено клопотання позивача та відкладено розгляд справи на 28.11.2024, для надання можливості позивачу ознайомитися з матеріалами справи.

Ухвалою суду від 28.11.2024 розгляд справи відкладено у зв`язку з технічними причинами (відсутність електропостачання). Розгляд справи призначений на 02.12.2024.

Протокольною ухвалою суду від 02.12.2024 розгляд справи відкладено на 04.12.2024.

У судовому засіданні 04.12.2024, суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій - задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, яка полягає у непризначені ОСОБА_1 субсидії на оплату житлово-комунальних послуг на опалювальний сезон 2020-2021 років та зобов`язано Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення житлової субсидії від 09 листопада 2020 року, з урахуванням правової оцінки, наданої Рівненським окружним адміністративним судом у цьому судовому рішенні.

На виконання рішення суду видано виконавчий лист, який пред`явлено до виконання до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).

10.11.2021 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Корольчук Н.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67453257.

В матеріалах справи наявний лист від 09.11.2021 №2176101-21/21 Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області в якому зазначається, що управління повторно розглянуло заяву про призначення житлової субсидії на опалювальний період 2020-2021 років. За наслідками розгляду заяви повідомили, що із заявою про призначення житлової субсидії ОСОБА_1 звернувся 09.11.2020 в розділі ІІІ декларації про доходи і витрати «Дані про види та суми доходів» за період з 01.01.2020 по 30.06.2020 зазначено, що за вказаний період доходів немає. Згідно з п. 15 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» за наявності умов, зазначених у п. 14 житлову субсидію може бути призначено лише за рішенням комісії з урахуванням конкретних обставин, що склалися. Рішенням про призначення житлової субсидії в таких випадках приймається комісією на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства. Оскільки до звернення не було долучено акт обстеження матеріально-побутових умов проживання районною комісією з питань, пов`язаних з надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, житлових субсидій пільг пільговій категорії населення за адресою фактичного місця проживання, прийнято рішення про відмову в призначенні житлової субсидії на домогосподарства.

Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області листом від 25.11.2021 №2277/01-21/21 звернулося до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) з проханням закінчити виконавче провадження, у зв`язку з добровільним виконанням рішення суду від 06.08.2021 у справі №460/1301/21.

23.02.2022 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Корольчук Н.І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №67453257 на підставі вимог п. 9 ч. 1 ст. 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Вважаючи що відповідач не виконав рішення суду, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи даний спір по суті та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд враховує таке.

Спірні правовідносини та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначеноЗаконом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII, зі змінами та доповненнями, (даліЗакон №1404-VIII), а також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженоїНаказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5(далі -Інструкція №512/5), що визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістомст. 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини другоїстатті 74 Закону №1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 3 Закону №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно ч.1ст.5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цимЗакономвипадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Положеннями ч. 1ст. 13 Закону №1404-VIIIпередбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цимЗакономта іншими нормативно-правовими актами.

При цьому, приписами ч. 1ст. 18 Закону №1404-VIIIвстановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цимЗакономзаходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.1 ч.2ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 1ст. 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостоюстатті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до п.9 ч.1ст. 39 Закону №1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З наведених законодавчих норм слідує висновок, що державний виконавець повинен вживати передбаченихзакономзаходів для примусового виконання рішення у спосіб, який передбачений виконавчим документом і у разі встановлення повного фактичного виконання рішення суду закінчує виконавче провадження.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій, - задоволено повністю. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення житлової субсидії від 09 листопада 2020 року, з урахуванням правової оцінки, наданої Рівненським окружним адміністративним судом у цьому судовому рішенні.

В свою чергу листом від 09.11.2021 №2176101-21/21 Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області зазначається, що управління повторно розглянуло заяву про призначення житлової субсидії на опалювальний період 2020-2021 років ОСОБА_1 , та прийнято рішення про відмову в призначенні житлової субсидії на домогосподарства.

Таким чином, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі фактичного виконання рішення суду в повному обсязі.

Також суд зазначає, що постанова про закінчення виконавчого провадження є чиною та в судовому порядку не оскаржувалася.

Суд зазначає, що державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».

Відтак у випадку незгоди з діями державного виконавця, щодо закінчення виконавчого провадження, позивач мав можливість подати скаргу на такі дії або звернутися до суду про скасування такої постанови.

Натомість, після закінчення виконавчого провадження, державний виконавець відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» не може вчиняти дії щодо примусового виконання рішення суду.

Суд також звертає увагу, що державному виконавцю як посадовій особі, що здійснює примусове виконання, не властиві функції з тлумачення змісту та визначення правомірності тих чи інших рішень, а незгода позивача зі змістом рішення, прийнятого боржником за результатами повторного розгляду заяву ОСОБА_1 про призначення житлової субсидії від 09 листопада 2020 року, не свідчить про невиконання останнім рішення суду.

Верховний Суд неодноразово (зокрема, у постановах від 02.08.2019 у справі №0240/3532/18-а, 30.04.2020 у справі №826/10631/17, 14.05.2020 у справі №805/1479/16- а)) формував правову позицію, відповідно до якої обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №18-рп/2004 термін «порушене право», який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 6 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Тому суд зауважує, що позивачем обраний невірний спосіб захисту своїх прав.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Правова позиція аналогічного змісту викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №687/1539/16-а та від 04.02.2020 у справі №320/7969/17.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені обставини, дійшов висновку, що дії відповідача вчинені в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано і правомірно. В той час як порушення прав позивача, про захист яких він просив в судовому порядку, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином, позовні вимоги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Правові підстави для застосування ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 270-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішення у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністраціїпро визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Днем подання апеляційної скарги є день її надходження до відповідного суду. Строк подання апеляційної скарги не може бути поновлено. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 04 грудня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (вул. Замкова, 29,м. Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43317547)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Адреса: вул. Соборна, буд. 366А, м. Рівне, Рівненська обл., 33020 ЄДРПОУ/РНОКПП 03195412.

Суддя У.М. Нор