Постанова

від 26.11.2024 по справі 306/3074/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 306/3074/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 листопада 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді Джуги С.Д.,

суддів Кожух О.А., Мацунича М.В.

з участю секретаря судових засідань: Чичкало М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коротя Роман Олександрович, на ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 21 серпня 2024 року у складі судді Жиганської Н.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», державного реєстратора виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради, Бучанського району, Київської області Гринчук Аліси Петрівни про скасування рішення державного реєстратора,

в с т а н о в и в :

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», державного реєстратора виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради, Бучанського району, Київської області Гринчук Аліси Петрівни, в якому просила скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.05.2023, індексний номер: 67757949, винесене державним реєстратором Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області Гринчук А.П., яким було внесено до реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку відносно земельної ділянки кадастровий номер 2124084401:06:001:0088, площею 0,0704 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та внесено як іпотекодержателя - ТОВ «Кей-Колект»; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.05.2023, індексний номер: 67760288, винесене державним реєстратором виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області Гринчук А.П., яким було внесено до реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку відносно житлового будинку, загальною площею 163,7м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та внесено як іпотекодержателя - ТОВ «Кей-Колект».

Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 21 серпня 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», державного реєстратора виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради, Бучанського району, Київської області Гринчук Аліси Петрівни про скасування рішення державного реєстратора закрито на підставі п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що спір у даній справі виник з договірних відносин та такого виду забезпечення виконання зобов`язання як іпотека. Предметом спору є оскарження виникнення прав іпотекодержателя у ТОВ «Кей-Колект» як відповідача внаслідок внесення іпотеки до реєстру речових прав за оскаржуваними рішеннями про державну реєстрацію, що жодним чином не стосується адміністративної судової юрисдикції, а є цивільною судовою юрисдикцією, оскільки чітко прослідковується приватно-правовий та майновий характер спору.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та державний реєстратор виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради, Бучанського району, Київської області Гринчук Аліса Петрівна в судове засідання не з`явилися. Про дату, час, місце розгляду належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад, а також пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляду яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з пунктами 1-2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або не виконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною третьої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову ОСОБА_1 є вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.05.2023, індексний номер: 67757949, винесене державним реєстратором Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області Гринчук А.П., яким було внесено до реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку відносно земельної ділянки кадастровий номер 2124084401:06:001:0088, площею 0,0704 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та внесено як іпотекодержателя - ТОВ «Кей-Колект», а також скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.05.2023, індексний номер: 67760288, винесене державним реєстратором виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області Гринчук А.П., яким було внесено до реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку відносно житлового будинку, загальною площею 163,7м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та внесено як іпотекодержателя - ТОВ «Кей-Колект».

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що договір іпотеки з ТОВ «Кей-Колект» не укладався, натомість щодо вищезазначеного нерухомого майна 19.03.2008 укладався договір іпотеки з АКІБ «Укрсиббанк».

Позивач зазначав, що відповідно до деталізованих інформаційних довідок з реєстру речових прав іпотечні заборони на вказане майно (земельна ділянка та житловий будинок) припинялися 04.01.2017 і вказані рішення про державну реєстрацію припинень відповідних обтяжень не скасовувалися та діють на момент подання позовної заяви. Стверджувала, що жодних судових рішень про поновлення іпотеки не виносилися. Разом з тим, не дивлячись на вказаний факт, державним реєстратором Гринчук А.П., на думку позивача, без жодних правових підстав і судового рішення про поновлення іпотеки було здійснено внесення даних про іпотеку, яка вже була припинена, при цьому, без жодного підтвердження дійсного зобов`язання в ОСОБА_1 перед ТОВ «Кей-Колект». Звертала увагу на те, що державним реєстратором також до реєстру було внесено інформацію про строк виконання основного зобов`язання 05.04.2028, при тому стверджувала, що у позивача жодних зобов`язань із зазначеною датою ніколи не існувало та не існує.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що предметом даного позову є перевірка правильності дій державного реєстратора щодо послідовності та правильності повторного внесення відомостей про іпотеку до державного реєстру і дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Такі висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки такий критерій визначення юрисдикції спору, як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження.

Таким чином, виходячи із характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, судова колегія вважає, що правовідносини, які склалися у даній справі випливають із цивільних правовідносин, а тому помилковим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у зв`язку з непідсудністю спору цивільному судочинству.

Згідно з п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, ухвалу суду першої інстанції, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коротя Роман Олександрович, задовольнити.

Ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 21 серпня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 05 грудня 2024 року.

Головуючий:

Судді: