Постанова

від 25.11.2024 по справі 931/322/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 931/322/23 Головуючий у 1 інстанції: Безп`ятко О. І. Провадження № 22-ц/802/1146/24 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

секретар судового засідання Власюк О. С.,

з участю прокурора ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Локачинської селищної ради Волинської області про визнання права власності за набувальною давністю, за апеляційною скаргою заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Локачинської селищної ради Волинської області на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 30 червня 2023 року,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що його матір ОСОБА_3 і ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 та вели спільне господарство.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 ..

Після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не відкривалася, спадкоємців немає. У володіння спадковим майном фактично вступив позивач.

29 травня 1997 року ОСОБА_4 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВЛ №0165864, згідно з яким йому належить право на земельну частку (пай) у землі, що знаходиться у с. Замличі Володимирського району Волинської області, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Маяк» (далі КСП «Маяк»), розміром 2,51 умовних кадастрових гектарів, на підставі рішення Локачинської райдержадміністрації № 49 від 21 лютого 1997 року.

Після смерті ОСОБА_4 пройшло більше 27 років.

Вважає, що набув право на визнання за собою право на земельну частку (пай) у землі, що знаходиться у с. Замличі Володимирського району Волинської області за набувальною давністю, так як володіє земельною ділянкою відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння, володіє оригіналом сертифіката на право на земельну частку (пай). Ніхто не звертався до нього зі скаргами щодо перешкод у користуванні земельною ділянкою, чи щодо повернення оригіналу сертифіката.

Ураховуючи наведене, просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на сертифікат серії ВЛ № 0165864 від 29 травня 1997 року на право на земельну частку (пай) у землі, що знаходиться у с. Замличі Володимирського району Волинської області, яка перебуває у колективній власності КСП «Маяк», розміром 2,51 в умовних кадастрових гектарах, виданий на підставі рішення Локачинської райдержадміністрації № 49 від 21 лютого 1997 року ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 30 червня 2023 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності за набувальною давністю на сертифікат серії ВЛ № 0165864 від 29 травня 1997 року на право на земельну частку (пай) у землі, що знаходиться у с. Замличі Володимирського району Волинської області, яка перебуває у колективній власності КСП «Маяк», розміром 2,51 умовних кадастрових гектари, виданий на підставі рішення Локачинської районної державної адміністрації № 49 від 21 лютого 1997 року ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В апеляційній скарзі заступник керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Локачинської селищної ради Волинської області, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи і неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове про відмову у позові, а також стягнути понесені судові витрати.

Відзив на апеляційну скаргу учасники справи не подали.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала із наведених у ній підстав і просить її задовольнити.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, представник позивача надіслала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач, будучи належним суб`єктом, добросовісно, відкрито та безперервно володіє упродовж більше 20 років цінним папером сертифікатом на право на земельну частку (пай), який є законним об`єктом цивільних прав, відповідач позовні вимоги визнає, а тому наявні підстави для задоволення позову.

Проте, до такого висновку суд дійшов помилково, неповно дослідивши матеріали справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також відповідно до міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Статтею 344 ЦК України визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Аналіз положення статті 344 ЦК України свідчить, що право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння). Отже, встановлення власника майна є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Також зміст статті 344 ЦК України встановлює, що позивач, як володілець майна, протягом усього часу володіння ним має бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випадку при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності необхідно виходити з того, що задоволення таких позовних вимог можливе лише за умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння. Тобто за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

У постанові Верховного Суду від 25 червня 2018 року (справа №293/312/15-ц), зазначено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно з ч. 2 ст. 9 ЦК Української РСР 1963 року правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю.

Аналогічне положення міститься і в ст. 25 ЦК України.

З матеріалів справи встановлено, що 29 травня 1997 року Локачинською районною державною адміністрацією на підставі нею ж прийнятого 21 лютого 1997 року рішення № 49 видано ОСОБА_4 сертифікат серії ВЛ № 0165864 на право на земельну частку (пай) у землі, що знаходиться у с. Замличі Володимирського району Волинської області, яка перебуває у колективній власності КСП «Маяк», розміром 2,51 умовних кадастрових гектари (а.с.17).

Разом із тим, згідно даних виданого 01 грудня 1995 року свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Таким чином, зі смертю ОСОБА_4 , починаючи з 29.11.1995 року припинилася його правоздатність, а тому ні в лютому, ні в травні 1997 року Локачинська районна державна адміністрація не мала жодних законних підстав як приймати рішення, так і видавати сертифікат особі, яка померла.

Відповідно зберігання будь-якою особою незаконно виданого документа не породжує будь-яких прав для такої особи.

Ураховуючи наведене, у позові необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції про задоволення позову зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів і з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з позивача на користь Волинської обласної прокуратури необхідно стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 710,72 грн, з яких 1 288,32 грн за подання апеляційної скарги і 2 422,40 за подання касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Локачинської селищної ради Волинської області задовольнити.

Рішення Локачинського районного суду Волинської області від 30 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити в позові ОСОБА_2 до Локачинської селищної ради Волинської області про визнання права власності на сертифікат на право на земельну частку (пай) за набувальною давністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Волинської обласної прокуратури 3 710 (три тисячі сімсот десять) грн 72 коп витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді