Постанова

від 28.11.2024 по справі 448/166/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 448/166/23 Головуючий у 1 інстанції: Кічака Ю.В.

Провадження № 22-ц/811/2263/24 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

секретар судового засідання - Марко О. Р.,

з участю - позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки - адвоката Соколова О. В., представника відповідача адвоката Кайдан Л. В., представника органу опіки та піклування Онохової О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 07 червня 2024 року (повний текст рішення складено 17 червня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

в січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області про позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 29 жовтня 2010 року по 22 жовтня 2018 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . Від даного шлюбу у них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після розлучення відповідач ОСОБА_2 жодного разу не відвідував дітей, не дзвонив і не цікавився ними. Після цього, вона (позивач) звернулась до органу опіки та піклування, щоб позбавити його батьківських прав. Після засідання відповідної комісії, де відповідачу було чітко визначені дні і години побачень із синами, такі побачення не мали місця. Навпаки, бачачи дітей у селі чи місті, відповідач уникає з ними спілкування.

Стверджує, що відповідач ОСОБА_2 не бере участі ні у вихованні синів, ні у їх догляді, розвитку, а ні при потребі в лікуванні. Відповідач не проявляє жодної ініціативи та бажання побачитись з синами, провести з ними час. Більше того, востаннє за всі роки, починаючи з середини 2018 року, такий жодного разу не зателефонував до неї (позивачки) і не цікавився синами, не вітав їх з уродинами, ні з іншими святами. Відповідно, відповідач ОСОБА_2 не бачив дітей, а вони не згадують про нього.

Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 не виконує жодних з покладених законом на батька обов`язків, не бере батьківської посильної трудової, матеріальної та будь-якої участі у вихованні синів, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, не проводить з дітьми час, що порушує нормальне самоусвідомлення дітей, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умов для отримання ними в подальшому належної освіти. Всі питання щодо матеріального забезпечення, розвитку та виховання синів вирішуються нею самостійно без участі та підтримки батька. Діти знаходяться на її повному утриманні, оскільки аліментів, які сплачує відповідач, не вистачає навіть на харчування дітей.

Покликається на те, що відповідно до висновку органу опіки та піклування Шегинівської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей, такий вважав за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки батько самоусунувся від виконання обов`язків, покладених на нього чинним законодавством України.

Вважає, що відповідач ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Просила позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 07 червня 2024 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області, про позбавлення батьківських прав відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1 оскаржила таке в апеляційному порядку, подавши в липні 2024 року апеляційну скаргу, в якій міститься прохання скасувати рішення Мостиського районного суду Львівської області від 07 червня 2024 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржуване судове рішення є помилковим, оскільки має місце невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду, обставинам справи. Зокрема, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, з огляду на недоведеність свідомого нехтування останнім своїми батьківськими обов`язками, а також враховуючи те, що батько дітей проти позбавлення батьківських прав заперечує. Проте, на думку позивачки, матеріали справи містять достатньо доказів зворотнього. Зокрема, висновком органу опіки піклування Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 12 грудня 2022 року № 152 встановлено доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей. Також покази свідків свідчать про невиконання відповідачем батьківського обов`язку.

Матеріали даної справи переконливо свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 нехтує потребами своїх синів ОСОБА_5 та Матвія, порушує права дітей на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов`язків. Відповідач, як і у період врегулювання спору, так і протягом слухання справи в суді першої інстанції, не виявляв жодного бажання поспілкуватись з дітьми, не вчиняв вчинків, які б свідчили про виконання ним батьківського обов`язку. Ухилення відповідача від виховання дітей має ознаки потужного психотравмуючого фактора для них.

06 серпня 2024 року зареєстровано відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 07 червня 2024 року. Відзив обґрунтовано законністю рішення суду першої інстанції та необґрунтованістю доводів апеляційної скарги. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Мостиського районного суду Львівської області від 07 червня 2024 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що батьком малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є відповідач ОСОБА_2 , а їх матір`ю - позивачка ОСОБА_6 .

Сторони по справі з 29 жовтня 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 22 жовтня 2018 року, ухваленим за результатами розгляду цивільної справи № 448/1005/18.

Після розірвання шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 позивачці відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 ». У відповідності до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , змінила ім`я, про що 30 серпня 2022 року Мостиським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) складно відповідний актовий запис № 12, прізвище, власне ім`я та по батькові після державної реєстрації зміни імені « ОСОБА_1 ».

Малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають з матір`ю позивачкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчаються в Шегинівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів с. Шегині Яворівського району Львівської області.

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2018 року у справі № 448/1075/18 ухвалено стягувати з відповідача ОСОБА_2 в користь ОСОБА_9 аліменти на дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 грн щомісячно, а саме по 1 250 грн на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 липня 2018 року і до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 06 грудня 2021 року у справі ЄУН 448/1320/21 ухвалено збільшити (змінити) розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Мостиського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2018 року у справі № 448/1075/18, та ухвалено стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_8 аліменти на малолітніх синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2 700 (дві тисячі сімсот) гривень щомісячно, а саме по 1350, 00 гривень на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і досягнення дітьми повноліття.

З довідки за № 02-01/8792 від 29 грудня 2022 року, виданої в.о.начальника Мостиського РВ ДВС ЗМУ МЮ (м.Львів), вбачаєтьчся, що станом на час видачі довідки, заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутня.

Згідно характеристики, виданої виконавчим комітетом Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області, відповідач ОСОБА_2 характеризується з позитивної сторони як відповідальний громадянин, який підтримує добрі стосунки як у сім`ї, так і в спілкуванні з односельчанами. У побуті комунікабельний, ввічливий. За характером спокійний, врівноважений, розсудливий. Скарги та зауваження від мешканців села не надходили.

Рішенням виконавчого комітету Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 12 грудня 2022 року №152 затверджено висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Зі змісту даного висновку слідує, що відповідач ОСОБА_2 на засіданні комісії присутній не був.

Висновок мотивований тим, що органом опіки та піклування було встановлено час для періодичних побачень із синами, однак останній цим не скористався, дітьми не цікавиться, участі у їх житті не приймає, не виховує їх, не піклується про них, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відмовляючи у задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських праву відносно його малолітніх дітей, суд першої інстанції не взяв до уваги висновок органу опіки і піклування, виходячи з того, що після розірвання шлюбу між сторонами по справі існують неприязні, конфліктні відносини. При цьому, неактивна участь батька в спілкуванні з дітьми, не приділення з його боку достатньої уваги та турботи дітям викликана, тривалими напруженими особистими відносинами між сторонами (батьками дітей), створенням відповідачем іншої сім`ї та проживанням відповідача окремо від дітей, проживанням позивачки та дітей сторін протягом певного періоду часу з іншим чоловіком.

Зважаючи на те, що розгляд справи триває вже понад півтора роки, колегія суддів зобов`язала виконавчий комітет подати до суду висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору на підставі відомостей, актуальних на час розгляду справи апеляційним судом.

Рішенням виконавчого комітету Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 23 вересня 2024 року № 127 затверджено висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Зі змісту даного висновку слідує, що відповідач ОСОБА_2 на засіданні комісії присутній не був.

Висновок мотивований тим, що органом опіки та піклування було встановлено, що ОСОБА_2 ігнорує виконання розпорядження голови Мостиської райдержадміністрації, а також рішення виконавчого комітету Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області, не цікавиться дітьми, не провідує їх, не забирає до себе, не підтримує у жодний спосіб, не вітає з днем народженням, не був у школі, де навчаються діти, не цікавиться іхніми успіхами, не цікавиться здоров`ям дітей, тобто не бажає використати свій шанс щоб брати участь у вихованні своїх дітей.

Відтак, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків неодноразово було викладено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06 червня 2024 року у справі № 132/2049/23, від 25 вересня 2024 року у справі № 206/1513/23, від 02 жовтня 2024 року у справі № 2-5679/11, від 04 вересня 2024 року у справі № 608/858/22 тощо.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява

№ 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та характеристик учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача не доведено, що поведінка відповідача ОСОБА_2 відносно дітей є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками. Сторона позивача, як вважав суд, не довела в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення батька по відношенню до дітей батьківських прав та доказів, та не надала суду доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення ним від виконання батьківських обов`язків відносно дітей або про порушення відповідачем прав дітей.

Судом не встановлено й протиправної поведінки батька відносно дітей, які б давали підстави для висновку про негативний та шкідливий вплив відповідача на синів, тоді як позбавлення дітей спорідненості з батьком матиме негативний вплив на нормальний, гармонійний, всебічний розвиток дітей та їх самоусвідомлення.

Також суд встановив, що батько дітей - відповідач ОСОБА_2 бажає виконувати свої батьківські обов`язки та заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, що вбачається із відзиву на позов та пояснень останнього, безпосередньо наданих у судовому засіданні суду першої інстанції.

Не було встановлено й те, що відповідач ОСОБА_2 є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків та відсутні докази, які б безспірно свідчили про винне умисне ухилення відповідачем ОСОБА_2 від виконання обов`язків відносно дітей.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наявниий в справі висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області щодо доцільності позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей, затверджений рішенням виконавчого комітету Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 12 грудня 2022 року №152 не є обов`язковим для суду (частини п`ять, шість статті 19 СК України), такий висновок є доказом у справі, і підлягає дослідженню та оцінці судом. Суд першої інстанції з врахуванням обставин у даній справі прийшов до вірного висновку про те, що зазначений висновок носить формальний характер, наданий без об`єктивного дослідження всіх обставин та наданий без достатнього обґрунтування.

З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав з урахуванням встановлених у цій справі обставин є обґрунтованим.

При цьому, колегія суддів констатує, що батьківські права засновані на спорідненості батьків з дітьми, тому погіршення особистих стосунків між батьками та дітьми може мати тимчасовий характер і не є підставою для позбавлення батьківських прав.

Позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькові щодо дітей на їх виховання, захист їхніх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, - є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не встановлено.

Зважаючи на викладене колегія суддів не погоджується з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », затвердженим Рішенням виконавчого комітету Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 23 вересня 2024 року № 127. Адже, в контексті встановлених судами обставин у даній справі, такий є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дітей.

З урахуванням вищенаведеного, доводи апеляційної скарги є неспроможними, оскільки спростовуються вищенаведеним. Суд першої інстанції належним чином оцінив наявні в матеріалах справи докази, відтак доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Разом з тим, як убачається із мотивувальної частини рішення Мостиського районного суду Львівської області від 07 червня 2024 року в такій судом першої інстанції роз`яснено відповідачу ОСОБА_2 щодо необхідності належного та відповідального ставлення до виховання синів ОСОБА_5 та Матвія та до виконання батьківських обов`язків. Однак, в резолютивній частині судового рішення таке роз`яснення відсутнє.

Залишення відповідачем поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21, від 09 червня 2023 року у справі № 591/6037/21, від 06 березня 2024 року у справі № 317/2256/22).

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вказане, рішення суду першої інстанції слід змінити, доповнивши його резолютивну частину абзацом другим такого змісту: «Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання свої обов`язків щодо виховання синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

В решті ж рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 07 червня 2024 року змінити, доповнивши його резолютивну частину абзацом другим такого змісту: «Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання свої обов`язків щодо виховання синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 03 грудня 2024 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич