Постанова

від 05.11.2024 по справі 280/5649/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 280/5649/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,

за участю секретаря судового засідання Ретинської В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у адміністративній справі № 280/5649/19 за позовом ТОВ «РУЖ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року задоволено адміністративний позов ТОВ «РУЖ» та визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 04 листопада 2019 року № 003150402 та від 04 листопада 2019 року № 003140402, а на користь ТОВ РУЖ стягнуто судовий збір у розмірі 19210,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку відповідачем по справі з підстав його незаконності та необґрунтованості, оскільки судом першої інстанції доводів податкового органу про підтвердження позивачем реальності здійснення ним господарських операцій за перевіряємий період з контрагентами-постачальниками ФГ «Терра Україна» та ФГ «Соломія» з придбання соняшнику врожаю 2016, 2017 років, у зв`язку чим просить його скасувати та ухвалити у справі інше рішення про відмову у задоволені вимог позивача у повному обсязі

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на безпідставність доводів відповідача та просить залишити в силі рішення суду першої інстанції

Зазначена справа в апеляційному порядку переглядається вдруге, оскільки постановою Верховного Суду від 23.02.2023 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задоволено частково, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування Верховним судом судових рішень першої та апеляційних інстанцій у цій справі стала передчасність висновків судових інстанцій про доведеність позивачем своїх вимог без урахування доводів податкового органу.

Зокрема, Верховний Суд вказує, що задовольняючи адміністративний позов ТОВ «РУЖ» суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій між позивачем та його контрагентами-постачальниками ФГ «Терра Україна» і ФГ «Соломія», також як і господарський характер понесених за ними позивачем витрат підтверджується належним чином складеними первинними документами, а доводи контролюючого органу про безтоварний характер поставок ґрунтуються лише на припущеннях, що виходячи з аналізу положень пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України та ст.1 і ч.1 ст.9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 996-XIV). На переконання Верховного Суду суди зобов`язані перевірити здійснені між позивачем та його контрагентами господарські операції на предмет правомірності визначення податкового кредиту з урахуванням їх фактичного здійснення та підтвердження належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричинили реальні зміни майнового стану платника податку, оскільки наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд при спрямуванні справи на новий розгляд, відповідно до положень ч.4 ст.9 КАС України запропонував здійснити перевірку реальності господарських операцій ТОВ «РУЖ», яка потребує з`ясування того факту, чи справді відповідну сільськогосподарську продукцію отримано від указаних у первинних документах контрагентів, і для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

При цьому, Верховний Суд акцентував увагу на тому, що судовими інстанціями при попередньому розгляді даної справи: не було перевірено фактичний альтернативний рух активу в порівнянні із задекларованим, враховуючи доводи контролюючого органу про неможливість вирощування Фермерським господарством «Терра Україна» та Фермерським господарством «Соломія» тієї кількості сошника, яку реалізовано платнику відповідно до первинних документів; та не було досліджено технічну можливість контрагентів ТОВ «РУЖ» виконати спірні поставки з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів, понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщення, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо). А під час нового розгляду справи на підставі встановлених обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Отже, враховуючи викладений Верховним Судом у цій справі висновок, який відповідно до положень ч. 5 ст. 353 КАС України підлягає обов`язковому врахуванню під час нового розгляду справи, колегія суддів перевіряючи в апеляційному порядку оскаржуване у цій справі рішення суду першої інстанції, вважає за необхідне обговорити повноту та об`єктивність дослідження судом першої інстанції під час нового розгляду справи первинні документи по взаємовідносинам між ТОВ «РУЖ» та його контрагентами-постачальниками ФГ «Терра Україна» і ФГ «Соломія» в контексті оцінки спірних правовідносин Верховним Судом у постанові від 23.02.2023.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 18.09.2019 №204 та направлення від 20.09.2019 №180 контролюючим органом у період з 24.09.2019 по 02.10.2019 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «РУЖ» з питання достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2019 року.

За результатами проведеної перевірки позивача, контролюючим органом було складено акт від 09 жовтня 2019 року № 50/08-01-04-02/38563144, в якому саме і зафіксовано виявлені контролюючим органом під час перевірки порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що були допущені внаслідок неправомірного формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками придбання соняшника врожаю 2016 та 2017 років у Фермерського господарства «Терра Україна» та Фермерського господарства «Соломія» з огляду на безтоварний характер здійснених господарських операцій.

Наведені висновки контролюючого органу мотивовані тим, що відповідно до укладених між ТОВ «РУЖ» та постачальниками (ФГ «Терра Україна» і ФГ «Соломія») договорів, останні зобов`язувалися поставити позивачу продукцію власного виробництва, проте відповідно до баз даних у Фермерського господарства «Терра Україна» та Фермерського господарства «Соломія» відсутні виробничі потужності та земельні ділянки для вирощування соняшника, а придбання цими суб`єктами господарювання соняшника врожаю 2016 та 2017 років взагалі не підтверджено у ланцюгах постачання або виробництва.

На підставі акта перевірки від 09 жовтня 2019 року № 50/08-01-04-02/38563144 контролюючим органом 04 листопада 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0003140402, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яку задекларовано на рахунок платника у банку, в розмірі 7062709,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1765677,25 грн;

- № 0003150402, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 890396,00 грн.

Вирішуючи спір у цій справі по суті, суд першої інстанції спираючись на положення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, пп.«а» п.185.1 ст.185, пп.«а» п.198.1, п.198.3 ст.198, пп.198.6 п.198 ст.198 Податкового кодексу України виходив з того, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, а датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг саме не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахун-ками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу, а у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Крім того, судом узято до уваги, що бюджетне відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість відповідно до пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України має здійснюватися на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, а сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, і при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, відповідно до до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України враховується сума прописана у підпунктах «а». «б» і «в» вказаної норми.

Стосовно постачання товарів і умов віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, судом узято до уваги положення пп.14.1.191 пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а також ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, на підставі аналізу яких суд правильно зазначив, що наявність належним чином оформлених первинних документів, зокрема, податкових накладних, є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними, а сама по собі наявність або відсутність окремих документів, так само як і помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

При цьому, правильно акцентуючи увагу на тому, що наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, обґрунтовано наголосив, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку - суд першої інстанції разом з тим лише формально наголосив на застосованій у судовій практиці Верховного Суду доктрині реальності господарської операції, згідно якої наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів і реальні зміни майнового стану платника податків, акцентуючи у той же час увагу на тому, що при вирішенні податкових спорів суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

За наведених вище обставин та наголошуючи на тому, що доводи податкового органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватися на сукупності доказів, які безспірно підтверджують існування обставин, що виключають право платника на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість судом першої інстанції знову ж таки було узято до уваги саме первинні документи, що оформлювалися на виконання укладених ТОВ «РУЖ» договорів поставки з ФГ «Терра України» (від 28.09.2016 №2, від 16.09.2016 №1, від 19.10.2016 №2, від 06.10.2016 №1, від 22.02.2017 №1, від 29.05.2017 №1, від 02.06.2017 №2, від 04.10.2017 №2, від 18.10.2017 №3, від 01.11.2017 №4, від 16.11.2017 №5) та з ФГ «Соломія» (від 09.10.2017 №2 та від 18.09.2017 №1).

Як зазначено в оскаржуваному у цій справі рішенні Запорізького окружного адміністративного суду, за результатами дослідження та аналізу змісту перелічених судом первинних документів у сукупності, форма складення яких не викликає зауважень від контролюючого органу, а також з урахуванням наявності належним чином зареєстрованих податкових накладних по взаємовідносинам позивача з його контрагентами, використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності та проведення розрахунків між сторонами за вказаними договорами згідно виписок банку та карток рахунку 631 (т.1 а.с.118 172) - суд першої інстанції дійшов висновку, що первинні документи в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій між позивачем та його контрагентами постачальниками, а твердження відповідача про нереальність господарських операцій ґрунтуються виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в інформаційно - аналітичних ресурсах ДПС, відповідно до якої контрагенти позивача не мають трудових та матеріально - технічних ресурсів для проведення відповідних господарських операцій, не встановлено придбання товарів по ланцюгу постачання та джерела законного введення в обіг придбаних позивачем товарів, але на підтвердження якої відповідачем не надано будь - яких належних, допустимих та достовірних доказів, як того вимагають приписи процесуального Закону.

Обговорюючи доводи контролюючого органу про не підтвердження руху товару (насіння соняшнику) по ланцюгу постачання позивачу, суд першої інстанції наголосив на тому, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, а чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб у відносинах з контрагентами на предмет виконання ними вимог податкового законодавства, також як і не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

За вказаних обставин та посилаючись на висловлену Верховним Судом правову позицію у постановах: від 28.11.2018 по справі №816/1959/17, від 04.12.2018 по справі №802/851/18-а, від 03.10.2019 по справі № 811/3223/14, від 16.04.2020 по справі №810/3443/18, від 30.09.2021 по справі №400/1986/19, суд першої інстанції дійшов висновку, що твердження контролюючого органу про те, що контрагенти позивача не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, не можуть слугувати беззаперечними доводами щодо фактичного нездійснення господарських операцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо постачальників позивача та дослідження первинних документів.

При цьому, суд акцентував увагу на тому, що на момент здійснення спірних у цій справі господарських операцій ФГ «Терра України» та ФГ «Соломія» згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців були зареєстровані в якості юридичних осіб, а на виконання викладених Верховним Судом у постанові від 23.02.2023 по цій справі вимог, суд першої інстанції вживав заходи щодо допиту безпосередніх керівників контрагентів позивача, але у той же час, без будь-яких пояснень та документального підтвердження провадження господарської діяльності Фермерським господарством «Терра Україна» і Фермерським господарством «Соломія», які судом першої інстанції так і не було отримано, суд першої інстанції при повторному розгляді справи фактично узяв до уваги та послався тільки на долучені до матеріалів справи документи статистичної звітності ФГ «Соломія» та ФГ «Терра Україна», згідно яких вказані фермерські господарства мали в достатній кількості орендованих земель для вирощування насіння соняшника, звітували про кількість та обсяг засіяних площ саме соняшником (т.3 а.с.207-216), а також на надані у судовому засіданні пояснення свідків з боку позивача, а саме: керівників ТОВ «Руж» у відповідні спірні періоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , менеджера ОСОБА_3 , та водів ТОВ «Руж» ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Окрім цього, суд першої інстанції керуючись положеннями ч.4 ст.78 КАС України врахував рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі № 808/2355/18, що набрало законної сили 27.02.2019, від 13.05.2019 у справі №280/4908/18, що набрало законної сили 31.07.2019, в яких вже досліджувалися господарські операції ТОВ «РУЖ» із ФГ «Терра України» та ФГ «Соломія» за той самий період та надавалася їм оцінка, а судовими рішеннями у цих справах вимоги ТОВ «РУЖ» були задоволені. Саме за вказаних обставин, суд визнав неприйнятними посилання податкової на завищення ТОВ «РУЖ» в декларації за липень 2019 року податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 7 953 105 грн. та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2019 року, яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 890 396 грн.

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов висновків, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за липень 2019 року по відносинам із ФГ «Терра України» та ФГ «Соломія» та обґрунтовано визначено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2019 року, яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, і тому суд визнав помилковими висновки акта перевірки від 09.10.2019 №50/08-01-04-02/38563144, а зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 7062709 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 1765677,25 грн., а також зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 890 396 грн. протиправним. Відповідно, судом було визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 04.11.2019 №0003140402 форми «В1» та від 04.11.2019 №0003150402 форми «В4», які виносилися за результатом перевірки господарських операцій по укладеним ТОВ «РУЖ» договорам поставки з ФГ «Терра Україна» від 28.09.2016, від 16.09.2016, від 19.10.2016, від 06.10.2016, від 22.02.2017, від 29.05.2017, від 02.06.2017, від 04.10.2017, від 18.10.2017, від 01.11.2017, від 16.11.2017 щодо сільськогосподарської продукції (соняшника), і з ФГ «Соломія» договорам поставки від 09.01.2017 та від 18.02.2017 щодо купівлі продукції власного виробництва (соняшнику врожаю 2017 року).

Отже, аналізуючи рішення суду першої інстанції колегією суддів встановлено, що задовольняючи вимоги позивача у цій справі суд першої інстанції фактично спирався на документальне підтвердження позивачем господарських операцій з його контрагентами у перевіряємий період первинними та іншими документами (видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, виписками з банківського рахунку, податковими накладними тощо), а також узяв до уваги, що у судових рішеннях по справам № 808/2355/18 та №280/4908/18 судами раніше вже досліджувалися господарські взаємовідносини позивача з ФГ «Терра України» та ФГ «Соломія» за спірний період та надавалася оцінка обставинам реальності господарських операцій ТОВ «РУЖ», що на переконання суду першої інстанції у цій справі в сукупності на переконання суду першої інстанції повністю підтверджується рух активів по спірним у цій справі операціям та зміну майнового стану позивача, як платника податків, а відповідно, свідчить і про реальність господарських операцій та дотримання позивачем законних підстав формування податкового кредиту з податку на додану вартість, які визначені статтею 198 Податкового кодексу України, а також про неприйнятність посилання податкової на завищення ТОВ «РУЖ» в декларації за липень 2019 року податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 7 953 105 грн. та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2019 року, яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 890 396 грн.

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції у цій справі, оскільки перевірка та врахування наявних в матеріалах справи первинних документів, оформлених на підтвердження господарських операцій по укладеним ТОВ «РУЖ» договорам поставки з ФГ «Терра Україна» від 28.09.2016, від 16.09.2016, від 19.10.2016, від 06.10.2016, від 22.02.2017, від 29.05.2017, від 02.06.2017, від 04.10.2017, від 18.10.2017, від 01.11.2017, від 16.11.2017 щодо сільськогосподарської продукції (соняшника), і з ФГ «Соломія» договорам поставки від 09.01.2017 та від 18.02.2017 щодо купівлі продукції власного виробництва (соняшнику врожаю 2017 року), також як і надані позивачем первинні документи не можуть у спірному випадку бути беззаперечним доказом реальності зазначених господарських операцій ТОВ «РУЖ» з ФГ «Соломія» і ФГ «Терра Україна» виходячи з відсутності належних та беззаперечних доказів отримання позивачем відповідної сільськогосподарської продукції саме від указаних у первинних документах контрагентів (ФГ «Терра Україна» та ФГ «Соломія»).

Оскільки Верховний Суд спрямовуючи дану справу на новий розгляд запропонував здійснити перевірку реальності господарських операцій позивача з ФГ «Соломія» і ФГ «Терра Україна», колегія суддів визнає важливим перевірити саме:

-фактичний альтернативний рух активу в порівнянні із задекларованим, враховуючи доводи контролюючого органу про неможливість вирощування Фермерським господарством «Терра Україна» та Фермерським господарством «Соломія» тієї кількості сошника, яку реалізовано платнику відповідно до первинних документів;

-технічну можливість контрагентів ТОВ «РУЖ» виконати спірні поставки з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів, понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщення, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо);

- обставини, за наявності яких і у який спосіб було налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками.

При вирішенні перелічених вище питань, колегія суддів вважає заслуговуючими уваги посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, що висловлена у постанові від 23.02.2021 по справі № 826/10224/15, згідно якої господарські операції для визначення податкового кредиту, а як наслідок для формування від`ємного значення з ПДВ, мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких: операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а також у постанові від 28.10.2020 по справі № 640/3516/19 стосовно того, що наявність у платника податку документів, якими оформлена господарська операція, та податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог норм податкового законодавства, сплата продавцю ціни товару, в яку включено ПДВ, не є вичерпними підставами для визначення права на податковий кредит.

Оскільки предметом доказування у справах, пов`язаних із формуванням платником ПДВ податкового кредиту, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту, і до таких обставин належать, зокрема обставини щодо факту здійснення операції з постачання товару (послуги) в разі, якщо контролюючий орган виключив з податкового обліку платника ПДВ суму податку з підстав нереальності (безтоварності) операції, колегія суддів вважає, що у даному випадку усі надані позивачем як до перевірки контролюючого органу так і до суду документи підлягають оцінці з врахуванням всіх обставин, в тому числі й обставин щодо характеру діяльності постачальників сільськогосподарської продукції (ФГ «Соломія» та ФГ «Терра Україна»), оскільки лише сукупність обставин може свідчити на користь висновку про реальність господарських операцій або про неможливість їх фактичного проведення, що повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, що неодноразово висловлювалася у постановах від 20.02.2018 по справі № 809/117/13-а, від 29.07.2020 по справі № 200/5834/19-а, від 11.09.2019 по справі №814/1932/17, та від 28.10.2019 по справі №280/5058/18.

Зокрема, по взаємовідносинам позивача з ФГ «Терра України» та ФГ «Соломія», колегія суддів бере до уваги, що відповідно до укладених позивачем з ФГ «Терра України» Договорів поставки № 1 від 16.09.2016, №2 від 28.09.2016, № 1 від 06.10.2016, № 2 від 19.10.2016, № 1 від 22.02.2017, №1 від 29.05.2017, № 2 від 02.06.2017, № 2 від 04.10.2017, № 3 від 18.10.2017, № 4 від 01.11.2017, № 5 від 16.10.2017 - ФГ «Терра України» є постачальником соняшнику врожаю 2016, 2017 років власного виробництва, а згідно укладених між позивачем та ФГ «Соломія» Договорів постачання № 1 від 18.09.2017 та № 2 від 09.10.2017 - ФГ «Соломія» є постачальником соняшнику врожаю 2017 року власного виробництва.

За умовами зазначених Договорів поставки, як з ФГ «Терра України» так і ФГ «Соломія» зобов`язувалися здійснювати поставку продукції позивачу на умовах EXW-склад Постачальника, автомобільним транспортом Покупця та за його рахунок на умовах самовивозу зі складу Постачальника Інкотермс 2010, з урахуванням того, що завантаження продукції на транспорт покупця здійснюється за рахунок та силами саме Постачальника.

Разом з тим, за результатом проведеного контролюючим органом детального аналізу постачальників позивачу соняшнику встановлено, що ФГ «Терра України» та ФГ «Соломія» не є імпортерами або виробниками, а відомостями комп`ютерних автоматизованих інформаційних систем (ІС «Податковий блок», Архіву електронної звітності, Єдиного реєстру податкових накладних, Веб-сайту ТУ ДПС України та інших баз даних Державної податкової служби) підтверджено, що:

- згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) на ФГ «Терра України»: у 2-му кварталі 2016 працювала 1 особа (головний бухгалтер ОСОБА_9 ), а сума нарахованого доходу у II кварталі 2016 р. складала 4500 грн; у 3-му кварталі 2016 працювала 1 особа (головний бухгалтер ОСОБА_9 ), а сума нарахованого доходу в III кварталі 2016 р. складала 4500 грн.; у 4-мі кварталі 2016 працювала 1 особа (головний бухгалтер ОСОБА_9 ), а сума нарахованого доходу у IV кварталі 2016 р. складала 4600 грн.; у 1-му кварталі 2017 працювала 1 особа (головний бухгалтер ОСОБА_9 ), а сума нарахованого доходу у І кварталі 2017 р. складала 9600 грн.; у 2-му кварталі 2017 працювало 2 особи (головний бухгалтер ОСОБА_9 та директор ОСОБА_10 ), і сума нарахованого доходу у II кварталі 2017 р. складала 19200 грн.; у 3-му кварталі 2017 працювало 2 особи (головний бухгалтер ОСОБА_9 та директор ОСОБА_10 ), і сума нарахованого доходу у III кварталі 2017 р. складала 19200 грн.; у 4-му кварталі 2017 працювало 2 особи (головний бухгалтер ОСОБА_9 та директор ОСОБА_10 ), і сума нарахованого доходу в IV кварталі 2017 складала 19200 грн.; а відповідно до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за лютий 2018 - на підприємстві працювало 2 особи, і середня нарахована заробітна плата складала 3723,00 грн.

- згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за вересень та жовтень 2017 р. на ФГ «Соломія» працювала 1 особа, і середня нарахована заробітна плата складала 3200,00 грн.

Наведена у попередньому абзаці інформація позивачем по справі не спростовується, також як і не спростовується ним інформація про те, що ні ФГ «Терра України» ні ФГ «Соломія» для здійснення їх господарської діяльності не залучався сторонній трудовий ресурс, що у сукупності свідчить про відсутність фізичної можливості як у ФГ «Терра України», так і у ФГ «Соломія» здійснювати операції по обсягу реалізованих позивачу товарів як без наявності достатніх трудових ресурсів, так і технічної можливості вказаних контрагентів позивача власними силами та за свій рахунок завантажувати продукцію на транспорт покупця.

Про неможливість ФГ «Терра України» та ФГ «Соломія» виконати спірні у цій справі поставки позивачу з урахуванням фактичних господарських ресурсів свідчить: відсутність як у ФГ «Терра України» так і у ФГ «Соломія» складських та виробничих приміщень, а також основних засобів для обробки землі та виробничих потужностей і земельних ділянок для вирощування соняшника, що підтверджується:

-фінансовою звітністю ФГ «Терра України» за 2016 по якій основні засоби на кінець звітного періоду складали вартість 92,2 тис.грн. і за 2017 по якій основні засоби на кінець звітного періоду становили 0 тис.грн.; а також фінансовою звітністю ФГ «Соломія» за 2017 рік;

-фактом не подання вказаними контрагентами позивача повідомлення за формою 20-ОПП про об`єкти оподаткування (або об`єкти пов`язані з оподаткуванням, або через які проводиться діяльність);

-не поданням ФГ «Терра України» податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2017 рік в додатку AM до декларації з податку на прибуток за 2017 рік.

Також позивачем належними доказами не спростовано під час судового вирішення спору у цій справі факту відсутності у його контрагентів ФГ «Терра України» та ФГ «Соломія» земельних ділянок, на яких можливо б було виростити врожай соняшника, що останні зобов`язувалися поставляти позивачу у 2016 та 2017 роках.

Так, за умовами укладених між ТОВ «РУЖ» та ФГ «Терра України» і ФГ «Соломія» Договорів поставки, останні зобов`язувалися поставляти позивачу (покупцю) продукцію власного виробництва, але під час проведеної контролюючим органом перевірки встановлено, що ТОВ «РУЖ» декларувало придбання у ФГ «Терра України» соняшника врожаю 2016 та 2017 років та у ФГ «Соломія» соняшника врожаю 2017 року, але в дійсності на адресу позивача постачався товар невідомого походження, оскільки як у ФГ «Терра України» так і у ФГ «Соломія» були відсутні трудові ресурси, виробничі потужності та земельні ділянки для вирощування соняшника самостійно, та для придбання такої кількості соняшника по ланцюгам постачання або виробництва.

Зокрема, за даними Єдиного реєстру податкових накладних в адресу ФГ «Терра України» та ФГ «Соломія» хоча і зареєстровано податкові накладні з номенклатурою поставки - соняшник, але така поставка відбувалася від контрагентів по ланцюгу постачання товару, у яких відсутня достатня кількість трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності, відсутня інформація щодо наявності складських та виробничих приміщень і інформація про об`єкти оподаткування.

Обговорюючи надані ТОВ «РУЖ» копії документів:

- виданої головою ФГ «Терра України» ОСОБА_10 довідки за вих. №28 від 29.05.2017р. та виданої відділом Держгеокадастру у Василівському районі Дніпропетровської області довідки про наявність земель у ФГ «Терра України» станом на 01.01.2016 у користуванні 27,1 га землі, а також Переліку укладених договорів (оренди) суборенди земельних ділянок державної власності на території Дебальцівської сільської ради станом на 01.01.2017 (площею 9,3289 га за кадастровим № 1220784100:01:006:0077, площею 101,8732 га за кадастровим №1220784100:01:006:2387, площею 147,0015 га за кадастровим 1220784100:01:006:0157) та укладених договорів (оренди) суборенди земельних ділянок державної власності на території Павлівської сільської ради станом на 01.01.2017 (площею 160,9601 га за кадастровим №1222078122:21:106:2223, площею 261,0227 га за кадастровим №1220078122:21:226:6161, площею 80,3289 га за кадастровим №1220078122:21:226:2125, площею 158,1762 га за кадастровим №1220778122:21:226:1622, площею 94,7283 га за кадастровим № 1220784100:01:006:4991)

- виданої головою ФГ «Соломія» ОСОБА_11 довідки вих. №5 від 18.09.2017 та Переліку укладених ФГ «Соломія» договорів (оренди) суборенди земельних ділянок державної власності на території Павлівської сільської ради станом на 01.01.2017 (площею 278,7099га за кадастровим номером 1220784100:01:006:8041, площею 208,5865га за кадастровим номером 1220784100:01:006:5496, площею 239,6188га за кадастровим номером 1220784100:01:006:6816, площею 296,2625га за кадастровим номером 1220784100:01:006:1179, площею 236,4473га за кадастровим номером 1220784100:01:006:4007) та укладених договорів (оренди) суборенди земельних ділянок державної власності на території Васильківської селищної ради (площею 292,9436 га за кадастровим номером 1220784100:01:006:4017, площею 254,1262 га кадастровим номером 1220784100:01:006:5032, площею 208,7052 га кадастровим номером 1220784100:01:006:3082)

колегія суддів звертає увагу на формальність та неконкретність вказаних документів, оскільки перш за все, зазначені Переліки не містять в собі інформації про номер та дату довідки, додатком до якої є надані Переліки, а самі Договори оренди та суборенди взагалі позивачем не надавалися.

Оскільки позивачем не надано під час вирішення спору у цій справі по суті перелічені у попередньому абзаці укладені ФГ «Терра України» Договори оренди та суборенди земельних ділянок державної власності на території Дебальцівської сільської ради та Павлівської сільської ради, та укладені ФГ «Соломія» Договори оренди та суборенди земельних ділянок державної власності на території Павлівської та Васильківської сільської ради, колегія суддів звертає увагу на виявлену контролюючим органом під час перевірки інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно якої за ФГ «Терра України» зареєстровано лише один Договір оренди та суборенди земельної ділянки (датою укладання 23.01.2015 року) на території Дебальцівської сільської ради площею 9,3289 га з кадастровим номером 1220784100:01:006:0077. Проте, на час вирішення спору у цій справі, орендарем зазначеної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі значиться селянське фермерське господарство «Самаря».

Крім того, з огляду на положення абзацу 6, пункту 2, статті 4, Розділу 1 Закону України №1952-IV від 01.07.2004р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (зі змінами та доповненнями), згідно якого «Державній реєстрації прав підлягають: речові права, похідні від права власності.. право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки», колегія суддів у даному спірному випадку також бере до уваги, що відповідно до з`ясованої контролюючим органом інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна взагалі відсутні відомості щодо державної реєстрації Договорів оренди/суборенди (по ФГ «Терра України») з: кадастровим номером 1220784100:01:006:2387 площею 101,8732 га (датою укладання 19.08.2014), кадастровим номером 1220784100:01:006:0157 площею 147,0015 га (датою укладання 09.09.2014), кадастровим номером 1220784100:01:006:0003 площею 160,9601 га (датою укладання 18.09.2013), кадастровим номером 1220784100:01:006:6161 площею 261,0007 га (датою укладання 12.08.2014), кадастровим номером 1220784100:01:006:0105 площею 80,3289 га (датою укладання 07.08.2013), кадастровим номером 1220784100:01:006:1600 площею 158,1762 га (датою укладання 05.08.2013), кадастровим номером 1220784100:01:006:4991 площею 94,7283 га (датою укладання 26.08.2014); а також (по ФГ «Соломія») з: кадастровим номером 1220784100:01:006:8041 площею 278,7099 га (датою укладання 18.09.2013р.), кадастровим номером 1220784100:01:006:5496 площею 208,5865 га (датою укладання 12.08.2014р.), кадастровим номером 1220784100:01:006:6816 площею 239,6188 га (датою укладання 07.08.2014р.), кадастровим номером 1220784100:01:006:1179 площею 296,2625 га (датою укладання 05.08.2013р.), кадастровим номером 1220784100:01:006:4007 площею 236,4473 га (датою укладання 26.08.2014р.), кадастровим номером 1220784100:01:006:4017 площею 292,9436 га (датою укладання 05.09.2013р.),

кадастровим номером 1220784100:01:006:5032 площею 208,7052 га (датою укладання

27.08.2013р.), кадастровим номером 1220784100:01:006:3082 площею 208,7052 га (датою

укладання 27.08.2013р.).

Не може бути залишена без уваги апеляційним судом у даному випадку також інформація з сайту «Публічна кадастрова карта України» (адреса сайту https://newmap.land.gov.ua), згідно якої: відомостей про земельні ділянки з кадастровими номерами 1220784100:01:006:2387, 1220781100:01:006:1157, 1220784100:01:006:0003, 1220784100:01:006:6161, 1222784100:01:006:1600, 1220784100:01:006:4991, 1220784100:01:006:8041, 1220784100:01:006:5496, 1220784100:01:006:6816, 1220784100:01:006:1179, 1220784100:01:006:4007, 1220784100:01:006:4017, 1220784100:01:006:5032, 1220784100:01:006:3082 - не знайдено взагалі; а земельні ділянки з кадастровим номером 1222788120:21:226:0077 площею 9,3289 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та з кадастровим номером 1220784100:01:006:0105 площею 11,83 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва рахуються як такі, що знаходяться у державній власності.

Підсумовуючи вищевикладене у сукупності, а також з урахуванням того, що у постачальників ФГ «Соломія» та ФГ «Терра України» відсутні власні чи орендовані складські приміщення, і згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ФГ «Соломія» та ФГ «Терра України» не є власником складу за адресою Дніпропетровська область, смт. Васильківка, вул. Будьонного, 129, з якого нібито згідно Договорів поставки соняшника постака продукції здійснювалась на умовах самовивозу Покупцем (ТОВ «РУЖ) - колегія суддів вважає, що у даному спірному випадку позивачем не доведено належними доказами право для визначення податкового кредиту по господарським операціям по укладеним ТОВ «РУЖ» договорам поставки з ФГ «Терра Україна» від 28.09.2016, від 16.09.2016, від 19.10.2016, від 06.10.2016, від 22.02.2017, від 29.05.2017, від 02.06.2017, від 04.10.2017, від 18.10.2017, від 01.11.2017, від 16.11.2017 щодо сільськогосподарської продукції (соняшника), і з ФГ «Соломія» договорам поставки від 09.01.2017 та від 18.02.2017 щодо купівлі продукції власного виробництва (соняшнику врожаю 2017 року), і як наслідок права формування від`ємного значення з ПДВ за липень 2019 року, оскільки відсутність фактичного характеру господарських операцій позивача з вказаними вище контрагентами беззаперечно підтверджена: неможливістю здійснення ФГ «Соломія» та ФГ «Терра України» зазначених вище операцій по поставці позивачу продукції (яка не вироблялися та не могла бути вироблена в обсязі, зазначеному в документах обліку) як з урахуванням часу, місця знаходження майна та обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів і виконання робіт по загрузці, тобто, відсутністю у контрагентів позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, які є необхідними для здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями.

Обговорюючи висновки суду першої інстанції в частині, які стосуються підтвердження позивачем правомірності своїх дій у спірних правовідносинах належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, колегія суддів звертає увагу на те, що податковим законодавством чітко та зрозуміло визначено, що головною умовою визначення податкового кредиту та формування платником податків від`ємного значення з ПДВ є реальність господарських операцій, які мають фактично відбутися, а сама по собі наявність у платника податку документів, якими оформлена господарська операція, та податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог норм податкового законодавства, також як і сплата продавцю ціни товару, в яку включено ПДВ, не є вичерпними підставами для визначення права на податковий кредит, о узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 28.10.2020 по справі №640/3516/19.

Так, відповідно до укладених між позивачем та ФГ «Соломія», ФГ «Терра України» Договорів, постачальники (контрагенти позивача) зобов`язувалися поставити Покупцю (позивачу) продукцію власного виробництва, та здійснювати завантаження продукції на транспорт Покупця (позивача) за власний рахунок та своїми (Постачальника) силами, що було неможливим у зв`язку з: відсутністю у ФГ «Соломія» та ФГ «Терра України» достатніх трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності; відсутністю придбання сторонніх послуг по обробітку земельних ділянок, посіву зернових культур та збиранню урожаю, придбання товарів (послуг), необхідних для ведення господарської діяльності (електроенергії, посівного матеріалу, добрив, придбання послуг по оренді сільськогосподарської техніки, транспортних послуг, навантажувально-розвантажувальних робіт); відсутністю основних засобів, як сільськогосподарська техніка, які необхідні для здійснення комплексу робіт по обробці земельних ділянок, та свідчили б про можливість самостійного вирощування та збору врожаю; відсутністю придбання вказаними підприємствами-постачальниками відповідних послуг у інших платників податків згідно зареєстрованих податкових накладних; тощо.

Зокрема, наведені у попередньому абзаці обставини підтверджуються також там, що: дані Єдиного реєстру податкових накладних, ІС «Податковий блок», «Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредит в розрізі контрагентів» свідчать, що ФГ «Соломія» та ФГ «Терра України» не реєструвалися податкові накладні щодо придбання та/або оренди (основних засобів, транспортних засобів, складських приміщень); за даними ДП «Держреєстри України» відсутня інформація про наявність у контрагентів позивача складських документів на соняшник (простого або подвійного складського свідоцтва, або довідки зернового складу на не сертифікований зерновий склад, тощо); вирощування соняшника, який ФГ «Терра України» та ФГ «Соломія» за оформленими первинними документами поставила ТОВ «РУЖ» неможливо у зв`язку з відсутністю земельних ресурсів; вказаними контрагентами не були зареєстровані податкові накладні щодо оренди земельних ділянок на території України; у ФГ «Терра України» та ФГ «Соломія» відсутня виплата доходів фізичним особам з ознаками доходів 102 «Виплата відповідно до умов цивільно-правового договору» та 157 «Дохід, виплачений самозайнятій особі»; у податкових деклараціях податку на додану вартість контрагентами позивача не декларувалось придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України товарів (послуг) на мита території без податку на додану вартість (р. 10.3), що свідчить про відсутність придбання транспортних або інших послуг у неплатників ПДВ; позивачем не надано і в матеріалах справи відсутні довіреності, які підтверджуть факт отримання соняшника покупцем; позивачем також не надано документи складського обліку, зберігання сонячника та супутніх послуг (зокрема, в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровано податкові накладні щодо придбання послуг складського зберігання та супутніх послуг з обробки соняшника).

Оцінюючи висновки суду першої інстанції в частині, які стосуються пояснень свідків з боку позивача, допитаних на виконання вимог Верховного Суду в постанові від 23.02.2023 у справі №280/5649/19 щодо з`ясування за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські взаємовідносини між позивачем та його задекларованими контрагентами постачальниками, колегія суддів звертає увагу, що:

- менеджер ТОВ «РУЖ» повідомив суд про те, що у постачальників запитувались документи, які можуть підтвердити походження соняшника, але жодних документів, які б підтверджували походження соняшника, але при цьому, позивачем суду не надано таких документів

- водії ТОВ «РУЖ» пояснювали суду, що насіння соняшника від ФГ «Соломія» та ФГ «Терра Україна» отримувалося на елеваторі, де здійснювалася перевірка якості вантажу (насіння соняшника), хоча згідно договорів поставки соняшника поставка продукції здійснювалась зі складу постачальників. Разом з тим, позивачем не було надано ні контролюючому органу ні суду жодних актів прийому-передачі товару, які б свідчили про отримання соняшника з елеватора, так саме як і не надано документів, які посвідчують якість соняшника.

Оскільки суд першої інстанції не узяв до уваги наведених вище обставин та фактів, якими у сукупності свідчать, що надані позивачем договори, податкові та видаткові накладні, товаро - транспортні накладні не можуть слугувати у даному випадку безперечними доказами обґрунтованого віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у ціні отриманих товарів та формування складу витрат, оскільки вказані документи, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне постачання товару вищезазначеними контрагентами, на підставі яких сформований податковий кредит, за умови недодержання встановленої чинним, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством форми для обліку, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на його формування, та не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки б це призвело до формального вирішення справи.

Аналогічний підхід при наданні оцінки реальності господарських операцій з поставки зернових культур застосував Верховний Суд у постановах від 16.02.2021 року у справі № 815/5285/16, від 13.01.2021 року у справі №420/3897/19, від 11.09.2019 року у справі №814/1932/17, від 05.03.2020 у справі №826/17374/18, від 12.06.2018 у справі №822/2198/17, від 21.02.2023 року у справі №640/21164/20.

Отже, підсумовуючи наведені вище обставини, які не спростовані позивачем належними та допустимими доказами, а також враховуючи положення п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України колегія суддів вважає, що у даному спірному випадку є беззаперечно підтвердженим факт того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами ФГ «Терра України» та ФГ «Соломія» щодо поставки товару фактично не відбулися, і відповідно, складені позивачем та його контрагентами на підтвердження таких операцій первинні документи - не відповідають дійсності, що в свою чергу свідчить про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарських операцій і про відсутність у позивача правових наслідків у вигляді виникнення права на відображення сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

Оскільки наведених вище обставин суд першої інстанції не узяв до уваги, а задовольняючи вимоги позивача у цій справі надав перевагу лише первинним документам без належної їх оцінки та аналізу реальності/нереальності здійснення спірних господарських операцій, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити вимоги апеляційної скарги відповідача та скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог позивача, а також прийняти рішення в цій частині про відмову у задоволені позову ТОВ «РУЖ» про визнання протиправними і скасуванні податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Запорізькій області від 04 листопада 2019 року № 003150402 та від 04 листопада 2019 року № 003140402, і про стягнення на користь ТОВ РУЖ судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області. В частині відмови у задоволені вимог ТОВ «РУЖ», рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 317, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року скасувати.

Відмовити у задоволені адміністративного позову ТОВ «РУЖ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Запорізькій області від 04 листопада 2019 року № 003150402 та від 04 листопада 2019 року № 003140402, а також про стягнення на користь ТОВ РУЖ за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судового збору у розмірі 19210,00 грн.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий - суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов

суддяА.О. Коршун