Ухвала

від 14.04.2025 по справі 280/5649/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 квітня 2025 року

Київ

справа № 280/5649/19

адміністративне провадження № К/990/13804/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Хохуляка В.В.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РУЖ» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі №280/5649/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РУЖ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

02.04.2025 до суду вчетверте надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «РУЖ» (далі - скаржник, ТОВ «РУЖ»), подана через підсистему «Електронний суд» 02.04.2025.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

1. Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене 05.11.2024, повний її текст складено того ж дня, відповідно останнім днем його оскарження було 05.12.2024, проте касаційну скаргу направлено до суду лише 02.04.2025, тобто з пропуском строку, встановленого для цього.

За змістом вчетверте поданої касаційної скарги скаржник вказує, що копія повного тексту оскаржуваної постанови апеляційного суду було отримана скаржником 05.12.2024, а касаційну скаргу вперше було подано 30.12.2024, тобто, в межах строку на касаційне оскарження. Водночас вперше подана касаційна скарга була повернута скаржнику ухвалою суду від 09.01.2025. Зазначає, що первинна касаційна скарга помилково була подана неповного змісту, але протягом одного робочого дня з дня отримання копії ухвали про повернення касаційної скарги скаржник виправив відповідні недоліки та технічні помилки та повторно подав касаційну скаргу. Вважає наведені обставини поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження та просить поновити цей строк.

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів вважає їх неповажними з огляду на таке.

Вперше подану касаційну скаргу Верховний Суд повернув ухвалою від 09.01.2025 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судового рішення. Суд звернув увагу, що у касаційній скарзі було відсутнє посилання на жодну з підстав, передбачених частиною четвертої статті 328 КАС України. Електронний примірник цієї ухвали суду представник скаржника отримав через підсистему «Електронний суд» 09.01.2025 о 20:22.

Вдруге подану касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 20.01.2025 залишив без руху, надав десятиденний строк для усунення виявлених недоліків. Підставою для залишення касаційної скарги без руху стало те, що в касаційній скарзі було процитовано частину четверту статті 328 КАС України без визначення конкретної підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку). Водночас, за текстом касаційної скарги скаржник цитував деякі витяги з постанов Верховного Суду у справах, пов`язаних з питанням дослідження реальності господарських операцій. Суд зауважив, що приведення окремих витягів з постанов Верховного Суду щодо оцінки того чи іншого аргумента податкового органу не може вважатися належним обґрунтуванням підстав для касаційного оскарження судового рішення. Суд звернув увагу, що касаційна скарга не містила посилання на конкретний висновок суду апеляційної інстанції щодо застосування норм матеріального права, який би суперечив процитованим скаржником витягам Верховного Суду, а доводи скаржника зводилися до незгоди із наданою судом правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв`язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду.

На виконання вимог цієї ухвали суду від скаржник 31.01.2025 надійшла уточнена касаційна скарга, у якій, скаржник додав новий блок із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, в якому зазначив про неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 44.1 статті 44, пункту 83.1 статті 83, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1-198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». На обґрунтування неправильного застосування судом наведених норм скаржник цитував витяги з постанов, які стосуються обставин, які можуть свідчити про нереальність господарських операцій, які обставини підлягають дослідженню у справах цієї категорії, а так само щодо оцінки того чи іншого аргумента контролюючого органу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів. Водночас Верховний Суд вже звертав увагу скаржника, що зазначені доводи не є свідченням застосування судом у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Ухвалою від 11.02.2025 Верховний Суд касаційну скаргу повернув, визнавши, що уточнена касаційна скарга так і не усуває виявлених недоліків. Електронний примірник цієї ухвали суду ТОВ «РУЖ» та його представник отримали через підсистему «Електронний суд» 12.02.2025 о 09:40.

Втретє подану касаційну скаргу Верховний Суд повернув скаржнику ухвалою від 06.03.2025 як таку, що не містила підстав касаційного оскарження. Суд звернув увагу скаржника, що у втретє поданій касаційній скарзі було змінено місцями деякі абзаци, натомість, безпосереднє обґрунтування доводів касаційної скарги залишилось без змін. Водночас, інше оформлення касаційної скарги при збереженні безпосередніх доводів касаційної скарги не можна вважати усуненням недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги. Електронний примірник цієї ухвали суду ТОВ «РУЖ» та його представник отримали через підсистему «Електронний суд» 06.03.2025 о 23:10.

02.04.2025 скаржник направив касаційну скаргу вчетверте, тобто, майже через місяць з дня отримання копії ухвали Верховного Суду про повернення попередньо поданої касаційної скарги. При цьому, проаналізувавши зміст вчетверте поданої касаційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що ТОВ «РУЖ» усунуло недоліки, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг.

Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Однак, доводів про наявність таких поважних причин скаржник не наводить. Посилання скаржника на те, що після отримання ухвали про повернення вперше поданої касаційної скарги він оперативно виправив усі недоліки та звернувся з належним чином оформленою касаційною скаргою повторно, є безпідставними. Як уже зазначалося вище, повторно подана касаційна скарга була залишена без руху Верховним Судом, в тому числі, з огляду на відсутність конкретної підстави для оскарження постанови апеляційного суду в касаційному порядку. Скаржник такі недоліки не усунув, що слугувало підставою для повернення повторно поданої касаційної скарги. Підставою для повернення втретє поданої касаційної скарги також слугував пункт 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Водночас слід зазначити, що за усталеною позицією Верховного Суду недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження.

Скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому, Верховний Суд скаржнику неодноразово надавав вичерпні роз`яснення щодо форми і змісту касаційної скарги, яким вона повинна відповідати в частині належного викладення підстав, в тому числі у разі її подання на підставі пунктів 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Посилання скаржника на те, що звернення з касаційною скаргою вперше відбулось з дотриманням встановленого законом строку є незмістовними, оскільки ТОВ «РУЖ» не обґрунтовує проміжок часу, що сплинув, зокрема, між датою отримання ухвали про повернення втретє поданої касаційної скарги і до моменту її подання вчетверте, як такий, що був об`єктивно необхідний задля приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, у якій зазначити поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.

2. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Зміст втретє поданої касаційної скарги є майже ідентичним до попередньої касаційної скарги, яку Верховний Суд вже визнав неналежно оформленою.

Додатково скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо дотримання принципу індивідуальної відповідальності та наводить витяг з постанови Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 815/2417/16. Крім того, скаржник навів витяги з постанов Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 826/8752/16, від 21.10.2020 № 540/1261/19, які стосуються незастосування негативних наслідків до того платника податків, який проявив належну обачність при виборі контрагентів. Однак, скаржник не обґрунтовує, в чому він вбачає подібність правовідносин у наведених ним справах з правовідносинами у справі, у якій подано касаційну скаргу.

При цьому подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Цитуючи у касаційній скарзі витяги із зазначених постанов Верховного Суду, скаржник не наводить висновок судів, який суперечить такій позиції Верховного Суду. В іншій частині доводи касаційної скарги є ідентичними до касаційної скарги, що подавалась скаржником втретє і була повернута йому.

Отже, звертаючись з касаційною скаргою вчетверте, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом. Інше оформлення касаційної скарги при збереженні безпосереднього змісту доводів касаційної скарги не можна вважати усуненням недоліків, які стали підставою для повернення попередньо поданих касаційних скарг.

Фактично, у касаційній скарзі позивач висловлює незгоду саме зі здійсненою судом апеляційної інстанції оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв`язку із наданими на їх підтвердження доказами і доводить необхідність зміни такої (на його користь), що не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (обов`язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

Верховний Суд вже надавав вичерпні роз`яснення щодо обов`язкових умов, які мають зазначатися у своєму взаємозв`язку, у випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, тому колегія суддів вважає недоцільним їх чергове роз`яснення скаржникові.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

У зв`язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Частиною другою статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РУЖ» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі №280/5649/19 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, у якій вказати поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень з відповідним обґрунтуванням та доказами причин пропуску такого строку;

- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом, а вимоги касаційної скарги мають відповідати її безпосередньому обґрунтуванню.

Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Також роз`яснити скаржнику, що у разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі через електронний кабінет скаржник має додати докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України (шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.Л. Желтобрюх В.В. Хохуляк