Постанова

від 05.12.2024 по справі 320/45550/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/45550/23 Суддя першої інстанції: Кочанова П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Костюк Л.О.,

суддів Бужак Н.П., Кобаля М.І.,

при секретарі Чорній К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця-Інвест-Сервіс» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року (прийняте за правилами загального позовного провадження в письмовому провадженні, м. Київ, дата складання повного тексту - 25 червня 2024 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця-Інвест-Сервіс» до Головного управління ДПС у м. Києві, треті особи - Державна казначейська служба України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр-Інвестресурс», про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Столиця-Інвест-Сервіс» (далі - позивач, ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), треті особи - Державна казначейська служба України (далі - третя особа-1, ДКС України), Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр-Інвестресурс» (далі - третя особа-2, ТОВ «Центр-Інвестресурс»), про:

- визнання протиправною бездіяльності ГУ ДПС у м. Києві щодо неповернення ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» суми помилково сплачених грошових коштів в сумі 3 086 500 грн;

- зобов`язання ГУ ДПС у м. Києві підготувати та подати до відповідного органу ДКС України висновок (реєстр) про повернення ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» помилково сплачених платіжними дорученнями №00128 та №00137 від 14.09.2021 на рахунок ТОВ «Центр-Інвестресурс» у системі електронного адміністрування податку на додану вартість грошових коштів у розмірі 3 086 500 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки реєстраційний ліміт ТОВ «Центр-Інвестресурс» у системі електронного адміністрування податку на додану вартість не збільшено на суму помилково перерахованих ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» коштів, то це унеможливлює їх повернення за правилами статті 200-1 Податкового кодексу України, водночас такі кошти підлягають поверненню у порядку статті 43 Податкового кодексу України. Поряд з цим, суд підкреслив, що оскільки матеріалами справи підтверджується підготовка ГУ ДПС у м. Києві електронного висновку/повідомлення про повернення коштів з бюджетного/небюджетного рахунку, якому надано статус повністю підтвердженого, то задоволення позовних вимог мало б своїм наслідком подвійне стягнення суми помилково сплачених коштів. Окремо суд звернув увагу, що повернення таких коштів одразу на рахунок ТОВ «Центр-Інвестресурс» відновить також і права ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» як контрагента за договором про розірвання попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано позицію Верховного Суду у справі №380/2458/21, за якою помилково перераховані кошти підлягають поверненню у порядку ст. 43 Податкового кодексу України, а також порушено право позивача на мирне володіння майном. Крім того, наголошує, що всупереч позиції суду першої інстанції ГУ ДПС у м. Києві висновок (повідомлення) про повернення помилково нарахованих коштів не прийнято та не подано його до ГУ ДКС у м. Києві, що спростовує твердження суду про можливе подвійне стягнення помилково перерахованих коштів.

Після усунення визначених в ухвалі від 29.07.2024 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 04.09.2024.

У відзиву на апеляційну скаргу, в якому відображено зміст рішення суду першої інстанції, ГУ ДПС у м. Києві просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.12.2024.

У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній мотивів і підстав.

Представник відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У свою чергу представник третьої особи-2 підтримав позицію скаржника.

Третя особа-1, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибула.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що 01.01.2019 між ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» (Продавець) і ТОВ «Центр-Інвестресурс» (Покупець) укладено попередній договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс», пунктами 1.1 і 1.2 якого передбачено, що Продавець має намір передати частку, що належить йому в Статутному капіталі ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» у власність Покупця, а Покупець має намір прийняти та оплатити цю частку на умовах, передбачених цим Договором. Сторони зобов`язуються укласти Основний договір купівлі - продажу частки у Статутному капіталі ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» на наступний за днем оплати суми, відповідно до п. 2.1 Договору, робочий день.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що розмір частки, що належить Продавцю складає 59 608 386,50 грн, що становить 85,46% статутного капіталу ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс».

Відповідно до 2.1. Договору сума, що підлягає сплати за цим Договором, становить 59 608 386,50 грн. Оплата вказаної суми має бути проведена Покупцем в строк по 03.01.2020 року.

Водночас, 01.01.2020 між ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» та ТОВ «Центр-Інвестресурс» було укладено договір про розірвання Попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» від 01.01.2019 року.

За платіжними дорученнями від 14.09.2021 № 00128 та № 00137 ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» перерахувало грошові кошти в загальному розмірі 3 086 500,00 грн; призначення платежів - «Повернення грош. коштів відп. до Дог. про розірвання від 01.01.2020 р. Поперед дог к.-п. частки в СК ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» від 01.01.2019 р. без ПДВ». Водночас, указані кошти сплачені не на поточний рахунок отримувача, а на рахунок № НОМЕР_1 в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА ПДВ).

У зв`язку з цим, виявивши помилку, позивач звернувся до відповідача листом від 18.02.2022 вих. №01-18/02, в якому просив підготувати та подати у встановлені законом строки відповідному органу Казначейства висновок (реєстр) про повернення з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість ТОВ «Центр-Інвестресурс» на поточний рахунок ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» помилково сплачених останнім грошових коштів (зобов`язань) в сумі 3 086 500 грн за платіжними дорученнями №00128 від 14.09.2021 та №00137 від 14.09.2021.

За результатом розгляду зазначеної заяви ГУ ДПС у м. Києві листом від 18.05.2022 № 25504/6/26-15-12-13-10 залишила лист ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» без виконання, оскільки зазначена сума сплачена на рахунок ТОВ «Центр-Інвестресурс» у СЕА ПДВ, а відтак повернення її можливе на рахунок цього підприємства шляхом подання додатку 4 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Крім того, матеріали справи свідчать, що 31.05.2022 ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» звернулося до ТОВ «Центр-Інвестресурс» листом №01-31/05, в якому з посиланням на згаданий вище лист ГУ ДПС у м. Києві просило подати до відповідного органу податкової служби заповнений додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізовується, в обрахунку реєстраційною суми правонаступника (Д4)».

Водночас, листом від 02.07.2022 01-02/07 третя особа-2 повідомила позивача про те, що подання вказаної форми - додатку 4 до податкової декларації не представляється можливим, оскільки сплаченими ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» коштами не відбулося поповнення реєстраційного ліміту рахунку в СЕА ПДВ ТОВ «Центр-Інвестресурс».

1 серпня 2022 року ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» звернулося до ТОВ «Центр-Інвестресурс» з листом №01-01/08 про вжиття заходів звернення до податкового органу з метою помилково перерахованих коштів із рахунку СЕА ПДВ.

Разом з тим, листом від 15.09.2022 №01-15/09 ТОВ «Центр-Інвестресурс» запропонувало ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» звернутися до органу ДПС, який перерахував кошти ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» має право звернутися до органу ДПС, який перерахував кошти з рахунку СЕО ПДВ, з офіційним листом про помилкове перерахування та проханням про їх повернення.

У свою чергу, позивач повідомив третю особу-2 листом від 01.10.2022 №01-01/10 про те, що оскільки ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» не є власником рахунку в СЕА ПДВ, тому і не може по факту отримати будь-якої інформації із органу податкової служби, отже в даному випадку згідно з чинним законодавством, ТОВ «Центр-Інвестресурс»» є єдиним уповноваженим суб`єктом на вирішення вказаного питання та має вжити всі необхідні заходи для повернення помилково перерахованих коштів.

Листом від 04.11.2022 №01-04/11 третя особа-2 повідомила позивача, що 07.12.2022 рахунок ТОВ «Центр-Інвестресурс» у СЕА ПДА було закрито, а кошти, що були на рахунку, списані на бюджетний рахунок податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт і послуг) №UA208999980313050029000026001. Також зазначено, що на цей час із органом податкової служби ведеться комунікація щодо питання помилково перерахованих коштів, про результати чого ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» буде повідомлено додатково.

Поміж іншим, як свідчать матеріали справи, ТОВ «Центр-Інвестресурс» листом від 28.12.2022 №01-28/12 звернулося до ГУ ДПС у м. Києві із заявою про повернення помилково перерахованих ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» коштів в сумі 3 086 500 грн в СЕА ПДВ на поточний рахунок ТОВ «Центр-Інвестресурс» у порядку ст. 43 Податкового кодексу України.

Листом від 30.12.2022 у 74725/6/26-15-04-04-08 ГУ ДПС у м. Києві повідомило ТОВ «Центр-Інвестресурс», що станом на 30.12.2022 у підприємства обліковується переплата з податку на додану вартість в сумі 3 091 898 грн. Водночас, 26.10.2022 третю особу-2 анульовано платником податку на додану вартість, а рахунок в СЕА ПДВ закрито 08.12.2022. Крім того, зауважено, що подана ТОВ «Центр-Інвестресурс» заява від 28.12.2022 №38343005 оформлена без дотримання вимог чинного законодавства.

12 січня 2023 року ТОВ «Центр-Інвестресурс» звернулося до ГУ ДПС у м. Києві із заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені в сумі 3 086 500 грн.

Разом з тим, листом від 18.01.2023 №4196/6/26-15-04-04-08 ГУ ДПС у м. Києві повторно повідомило про необхідність оформлення заяви із дотриманням вимог чинного законодавства.

У зв`язку з цим ТОВ «Центр-Інвестресурс» листом від 07.02.2023 №01-07/02 втретє звернулося до ГУ ДПС у м. Києві про повернення на поточний рахунок ТОВ «Центр-Інвестресурс» помилково сплачених ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» в СЕА ПДВ коштів у сумі 3 086 500,00 грн.

Проте, листом від 15.02.2023 №9831/6/26-15-04-04-08 ГУ ДПС у м. Києві повідомило, що повернення переплати за напрямом перерахування є можливим лише після оформлення заяви відповідно до вимог законодавства та запропоновано таку заяву подати платнику в електронному вигляді.

22 лютого 2023 року ТОВ «Центр-Інвестресурс» звернулося до ГУ ДПС у м. Києві із заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені в сумі 3 086 500 грн.

Також 08.08.2023 третя особа-2 направила відповідачу лист №08/08/23, в якому просила повідомити про результати розгляду заяви від 22.02.2023.

Листом від 07.09.2023 №78909/6/26-15-04-04-08 ГУ ДПС у м. Києві повідомило ТОВ «Центр-Інвестресурс» про те, що на момент надання відповіді контролюючий орган продовжує вживати заходи згідно поданої заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, зокрема, шляхом актуалізації наявної в інтегрованій картці платника з податку на додану вартість суми переплати, а також інформації, передбаченої п. 2 розд. ІІІ Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 №60.

Поміж іншим судом першої інстанції встановлено, що згідно скрін-шоту з АІС «Податковий блок» ГУ ДПС у м. Києві сформовано електронний висновок/повідомлення про повернення коштів з бюджетного рахунку (інформаційно) невизначений документ №0007230EV/2615 по N від 01.01.1900.

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 14, 43, 200-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України, Податковий кодекс), Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 №60 (далі - Порядок №60), Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 (далі - Порядок №569), а також постанови Верховного Суду від 09.02.2023 у справі №380/2458/21, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на складання ГУ ДПС у м. Києві висновку про повернення коштів з бюджету на рахунок ТОВ «Центр-Інвестресурс» та, як наслідок, неможливості подвійного стягнення коштів з бюджету.

Однак з такими висновками колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.

За правилами п. 200-1.5 ст. 200-1 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Кошти, що надійшли на рахунки, визначені у підпунктах «а» - «в» пункту 200-1.2 цієї статті, автоматично перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на рахунок такого платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та на спеціальний рахунок такого платника протягом наступного операційного дня. Реквізити такого спеціального рахунка платник - сільськогосподарське підприємство, що обрав спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зобов`язаний зазначати у податковій звітності з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 200-1.6 ст. 200-1 Податкового кодексу України за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 цього Кодексу.

Якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку.

На суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню на поточний рахунок платника, на момент подання заяви зменшується значення суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, шляхом зменшення на таку суму показника загальної суми поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника (УПопРах).

Перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі, якщо таке зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка (?ПопРах) не призведе до формування від`ємного значення суми податку, визначеної відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу (?Накл).

Для відповідного перерахування таких коштів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок).

На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів після граничного терміну, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати платником сум податкових зобов`язань, здійснює таке перерахування до бюджету/на поточний рахунок платника податку.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову політику, має право надсилати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість:

реєстри - для перерахування податку до бюджету в разі подання платником податку уточнюючих розрахунків до податкових декларацій;

коригуючі реєстри - для уточнення інформації, зазначеної у раніше надісланих реєстрах.

Викладене свідчить, що кошти, які зараховані на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, повертаються на поточний рахунок саме такого платника податків. Повернення коштів іншому платнику податків норма п. 200-1.6 ст. 200-1 ПК України не передбачає. При цьому положення п. 200-1.4 ст. 200-1 ПК України свідчить, що на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника не зараховуються кошти, які надійшли на цей рахунок від інших платників податків (окрім випадків, передбачених пп. «в» цього пункту).

У свою чергу, пунктом 43.1 ст. 43 ПК України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно п. 43.4-1 ст. 43 Податкового кодексу у разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.

Повернення у випадках, визначених законодавством, сум податку на додану вартість, контроль за справлянням яких покладено на контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, при ввезенні товарів на митну територію України здійснюється в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент оформлення митної декларації/аркуша коригування, на підставі яких здійснюватиметься таке повернення.

Судова колегія звертає увагу, що під помилково сплаченими грошовими зобов`язаннями слід розуміти суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету та/або на єдиний рахунок від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань, та у випадках, передбачених статтею 35-1 цього Кодексу (пп. 14.1.182 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Натомість, грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Судовою колегією враховується, що сплачені ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» згідно платіжних доручень від 14.09.2021 №00128 та №00137 грошові кошти не належать до грошових зобов`язань, які сплачені до відповідного бюджету, у розумінні положень Податкового кодексу України.

Разом з тим, відповідно до п. 4 Порядку №569 рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який перераховуються кошти відповідно до пункту 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.

Згідно п. 20 Порядку №569 для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов`язань відповідно до поданої податкової декларації з податку ДПС не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

На підставі такого реєстру Казначейство не пізніше останнього дня строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету з електронних рахунків платника податку.

У разі подання платником податку уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку за попередні звітні (податкові) періоди, які передбачають збільшення податкових зобов`язань з податку, що підлягають перерахуванню до бюджету, для перерахування таких зобов`язань до бюджету ДПС не пізніше наступного робочого дня подання таких уточнюючих розрахунків надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

На підставі такого реєстру Казначейство перераховує суми податку до бюджету.

У разі подання платниками податку уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку за попередні звітні (податкові) періоди, за результатами яких зменшуються позитивні нарахування в межах залишку узгоджених податкових зобов`язань, не сплачених до бюджету, що обліковуються Казначейством до виконання в повному обсязі, ДПС не пізніше наступного робочого дня подання таких уточнюючих розрахунків надсилає Казначейству коригуючий реєстр.

На підставі такого реєстру Казначейство уточнює інформацію, зазначену в раніше надісланих реєстрах.

У разі зміни даних платника податку, зазначених в абзаці першому цього пункту, та/або реквізитів його поточного рахунка, на який зараховуються кошти з електронного рахунка, ДПС надсилає Казначейству коригуючі реєстри.

Пунктами 26-27 Порядку №569 передбачено, що повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку, зарахованих до бюджету з електронного рахунка платника податку в порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 Кодексу, здійснюється шляхом перерахування таких коштів виключно на електронний рахунок платника податку, а у разі його відсутності на дату звернення платника податку із заявою про повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку чи на дату фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податку в установі банку.

У разі анулювання реєстрації платника податку податкові зобов`язання визначаються на підставі податкової звітності з податку за підсумками останнього звітного (податкового) періоду, визначеного пунктом 184.6 статті 184 Кодексу. Залишок коштів на електронному рахунку платника податку після розрахунків з бюджетом за результатами останнього звітного (податкового) періоду перераховується до бюджету.

Якщо після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на електронному рахунку недостатній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з податку на підставі поданих контролюючому органу податкових декларацій з податку, остаточний розрахунок з бюджетом таким платником здійснюється з поточного рахунка на електронний рахунок.

Якщо залишок коштів на електронному рахунку, який після анулювання реєстрації платника податку перераховано до бюджету, перевищує суми узгоджених податкових зобов`язань з податку за результатами останнього звітного (податкового) періоду, такі суми повертаються з бюджету в порядку, передбаченому статтею 43 Кодексу, за заявою платника податку.

Отже, електронний рахунок платника податку на додану вартість відкривається Казначейством останньому на безоплатній основі та виключно з цього рахунку здійснюються розрахунки з бюджетом у частині сплати цього податку. Відтак, зарахування коштів на такий рахунок неможливо ототожнювати із зарахуванням коштів до бюджету. Повернення за правилами ст. 43 Податкового кодексу України коштів з такого рахунку допускається виключно у випадку, коли після анулювання реєстрації платника податку кошти з цього рахунку переховано до бюджету і вони перевищують суму узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ за результатами останнього звітного (податкового) періоду.

Разом з тим, у розрізі наведеного судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Як вбачається із змісту відомостей інтегрованої картки платника ТОВ «Центр-Інвестресурс», грошові кошти, що надійшли на його рахунок в СЕА ПДВ від ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» згідно платіжних доручень від 14.09.2021 №00128 та №00137 на загальну суму 3 086 500 грн, не були відображені в СЕА ПДВ, однак зараховані на електронний рахунок ТОВ «Центр-Інвестресурс». При цьому, як було встановлено вище, у випадку ж повернення коштів за правилами п. 200-1.6 ст. 200-1 ПК України, ТОВ «Центр-Інвестресурс» зменшило би собі розмір реєстраційного ліміту з ПДВ, однак права на розпорядження зарахованими від ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» коштами останнє б не отримало.

Отже, у межах спірних правовідносин має місце випадок, за якого безпосередньо собі на рахунок повернути помилково сплачені кошти ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» не має можливості, адже, для цього немає відповідного нормативного механізму. Кошти, які були зараховані на електронний рахунок для сплати ПДВ ТОВ «Центр-Інвестресурс», не збільшили йому ліміт ПДВ у СЕА, тобто, не надійшли в його розпорядження, що, у свою чергу, виключає можливість звернення позивача до свого контрагента з вимогами про повернення коштів, як і повернення таких коштів щонайменше на рахунок ТОВ «Центр-Інвестресурс» без наслідків для свого реєстраційного ліміту. При цьому списання коштів з рахунку в СЕА ПДВ відбувається у суворо визначених законодавчих випадках - коли податковий орган подасть органу Казначейства реєстри на списання коштів з ПДВ-рахунку та у визначеній цими реєстрами сумі.

У розрізі наведеного, повертаючись до положень Порядку №569, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за загальним правилом право розпорядження коштами на рахунку в СЕА ПДВ належить двом особам - платнику податку і податковому органу. Проте, за відсутності участі коштів, що надійшли на такий рахунок від іншого платника податку, у формуванні реєстраційного ліміту, можливість розпоряджатися такими коштами у платника податку відсутня, що, у свою чергу, свідчить, що таке право залишається лише за податковим органом.

Уже згаданими вище нормами п. 200-1.4 ст. 200-1 ПК України визначено, що електронний рахунок у СЕА ПДВ може поповнюватися тільки з поточного рахунку платника податків. Тобто, грошові кошти, перераховані не з поточного рахунку самого платника, не повинні були взагалі зараховуватися на електронний рахунок. У свою чергу вказана прогалина у нормативному механізмі зарахування коштів на рахунок у СЕА ПДВ не може бути перешкодою у можливості реалізації особою права на повернення помилково перерахованих коштів на власний рахунок з огляду на таке.

Згідно ст. 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Так, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, зокрема, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції; відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Як зазначено у пункті 186 рішення ЄСПЛ у справі «Промислово-фінансовий Консорціум «Інвестиційно-металургійний Союз» проти України» (заява № 10640/05, п. 186) принцип законності передбачає, що чинні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні (рішення у справі «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункти 109, 110). Аналогічно національне законодавство має надавати засіб юридичного захисту від свавільного втручання державних органів влади у права, захищені Конвенцією (рішення у справі «Хасан і Чауш проти Болгарії» [ВП] (Hasan and Chaush v. Bulgaria), заява № 30985/96, п. 84).

Крім того, у справі «Новік проти України» (заява № 48068/06, п. 19) ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

У справі «C.A. ZRT. AND T.R. v. Hungary» (заява № 11599/14 та 11602/14) ЄСПЛ було констатовано порушення статті 1 Протоколу першого до Конвенції (захист права власності), зокрема з огляду на те, що 21 липня 2015 року Конституційний Суд Угорщини у своєму рішенні зауважив, що законодавець не запровадив виключних правил для компенсації договірним сторонам майнових збитків, що виникають внаслідок ex lege припинення прав узуфрукту та договорів про користування, що врегульовано Перехідним законом; Конституційний Суд Угорщини підкреслив, що, враховуючи різноманітність відповідних правовідносин, загальні норми цивільного права стосовно врегулювання спорів не здатні врегулювати всі можливі претензії між зацікавленими сторонами; отже, через незапровадження законодавцем порядку врегулювання така законодавча прогалина була визнана неконституційною; Конституційний Суд Угорщини закликав законодавця врегулювати це питання не пізніше 1 грудня 2015 року, але за наявною в Суду інформацією такого компенсаційного механізму запроваджено ще не було. У цій справі ЄСПЛ знову наголосив на тому, що правові норми, на яких ґрунтується втручання, повинні бути достатньо доступними, точними та передбачуваними при їх застосуванні; норма є передбачуваною, коли вона забезпечує захист від свавільного втручання державних органів.

У постанові від 30.01.2019 у справі № 442/456/17 Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи відступ від позиції Верховного Суду України, вказала на те, що цей суд при ухваленні постанови від 25.05.2016 у справі № 419/794/15-а віддав перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України, водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд повинен застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, а звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Крім того, у постанові від 29.08.2018 у справі № 492/446/15-а Велика Палата Верховного Суду, обґрунтовуючи необхідність відступу від позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17.09.2013 у справі № 21-241а13, також врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50-56), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону»; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Крім іншого, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Також у постанові від 13.02.2019, що прийнята Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18, із посиланням на положення ст. ст. 1, 8, 92 Конституції України, а також на ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Цей принцип також закріплено й у пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України у вигляді презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. У разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів, чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (п. 56.21 ст. 56).

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 констатував, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України у справі від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 міститься наступний висновок «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі».

У постанові від 03.07.2019 у справі №911/1521/18 Верховний Суд наголосив на тому, що відповідно до вимог принципу правової визначеності, правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.

Крім того, у постанові від 29.04.2020 у справі № 826/2338/17 Верховний Суд підкреслив, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Він має різні прояви, зокрема, є одним із визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

За таких обставин судова колегія зауважує, що втручання у право мирного володіння майном особи має переслідувати легітимну мету, яка чітко передбачена національним законодавством, зокрема, приписами ПК України. Разом з тим, аргументів, що таке втручання є правомірним та відповідає меті і завданням податкового законодавства, суб`єктом владних повноважень у цій справі не наведено.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

З урахуванням наведеного, зважаючи на відсутність законодавчого механізму повернення помилково сплачених на електронний рахунок у СЕА ПДВ, які обліковуються поза межами реєстраційного ліміту, судова колегія приходить до висновку про можливість поширення на спірні правовідносини загальних правил повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, визначених ст. 43 ПК України.

Так, відповідно до п. 43.2 ст. 43 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Згідно п. 43.3 указаної статті Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку (п. 43.4 ст. 43 ПК України).

Приписи п. п. 43.5 - 43.6 ст. 43 Податкового кодексу України визначають, що контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначається Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахований до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).

Відповідно до п. 3 Порядку № 787 Повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних рахунків за надходженнями, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення платіжних інструкцій для здійснення внутрішніх операцій.

Повернення (перерахування) платежів у національній валюті здійснюється на рахунки отримувачів коштів, відкриті в банках або небанківських надавачів платіжних послуг, або Казначействі, вказані у поданні (висновку, повідомленні) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, органів, які ведуть облік заборгованості в розрізі позичальників, заяві платника (у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого)).

За правилами п. 5 Порядку № 787 повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

Отже, умовою повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, окрім відсутності податкового боргу у платника податку незалежно від виду боргу, є воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення.

Як було встановлено раніше, при проведенні розрахунків ТОВ «Столиця-Інест-Сервіс» з ТОВ «Центр-Інвестресурс» позивачем було допущено помилку у платіжних дорученнях від 14.09.2021 №00128 та №00137 на загальну суму 3 086 500 грн, внаслідок чого кошти сплачені не на розрахунковий рахунок третьої особи-2, а на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відтак перерахована ТОВ «Столиця-Інест-Сервіс» на електронний рахунок обліку ПДВ ТОВ «Центр-Інвестресурс» сума є помилково сплаченою, оскільки здійснена без належної правової підстави та не зумовила для настання в указаних очікуваних наслідків у вигляді виконання зобов`язань з повернення коштів за наслідками укладення договору про розірвання попереднього договору.

У свою чергу, підставою для повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках податкового органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється контролюючими органами, є висновок податкового органу про повернення надмірно сплачених сум податку.

У спірному випадку, як вже було неодноразово зазначено вище, повернення помилково сплачених коштів повинно здійснюватися в порядку ст. 43 ПК України, що узгоджується також й з позицією Верховного Суду, висловленої у постанові від 09.02.2023 у справі № 380/2458/21.

Матеріали справи свідчать, що із заявою про повернення помилково сплачених грошових зобов`язань ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» зверталося до ГУ ДПС у м. Києві 18.02.2022, тобто в межах строку, визначеного п. 43.3 ст. 43 ПК України.

При цьому, відмовляючи у поверненні помилково сплачених коштів, ГУ ДПС у м. Києві обмежилося посиланням на те, що вони можуть бути повернуті лише шляхом подання 4 додатку до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Центр-Інвестресурс» і виключно на поточний рахунок останнього, що, з урахуванням наведених вище мотивів, свідчить про протиправну бездіяльність контролюючого органу щодо неповернення платнику податків помилково сплачених коштів.

Поряд з цим, судова колегія звертає увагу, що ГУ ДПС у м. Києві як суб`єкт владних повноважень, який за правилами Порядку №569 відповідає за адміністрування ПДВ, має можливість, як адміністратор цієї системи, вчиняти дії, зокрема, щодо повернення помилково зарахованих коштів з рахунку платника ПДВ, шляхом підготовки та подання до органу, що здійснює казначейське обслуговування, відповідного висновку (реєстру).

У площині наведеного судова колегія зауважує, що, всупереч висновків суду першої інстанції, складання ГУ ДПС у м. Києві електронного висновку/повідомлення про повернення коштів з бюджетного/небюджетного рахунку (інформаційно) невизначений документ №0007230EV/2615 по № від 01.01.1900 на рахунок ТОВ «Центр-Інвестресурс» в сумі 3 086 500 грн не свідчить, на переконання суду апеляційної інстанції, про те, що мова йдеться саме про кошти, помилково сплачені ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» на рахунок третьої особи-2 в СЕА ПДВ. На користь цього висновку свідчить й те, що за відомостями інтегрованої картки платника ТОВ «Центр-Інвестресурс» з ПДВ 07.12.2022 у ній відображено в якості переплати кошти в сумі 3 081 963 грн, які надійшли з рахунку в СЕА ПДВ. Проте указана сума коштів не відповідає сумі, сплаченій ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс», що вказує на помилковість позиції суду першої інстанції про те, що існує ймовірність подвійного стягнення коштів з бюджету.

Крім іншого, колегією суддів враховується, що у відповідь на адвокатський запит представника ТОВ «Центр-Інвестресурс» ДКС України повідомило листом від 12.07.2024 №11-06-06/15483 про те, що станом на 11.07.2024 висновок про повернення з бюджету коштів ТОВ «Центр-Інвестресурс» або ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» не надходив.

До того ж листом від 23.07.2024 №66225/6/26-15-04-04-07 ГУ ДПС у м. Києві повідомило представника ТОВ «Центр-Інвестресурс» у відповідь на його адвокатський запит про те, що переплата ТОВ «Центр-Інвестресурс» у розмірі 3 086 500 грн на бюджетному рахунку ПДВ не підпадає під визначення надміру сплачених грошових зобов`язань і не підпадає під жоден з пунктів 200-1.4 статті 200-1 ПК України.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням наведеного та зважаючи на вчинення платником податків всіх необхідних та можливих дій, спрямованих на повернення помилково сплачених коштів, бездіяльність контролюючого органу щодо їх повернення, судова колегія, зважаючи на викладені вище мотиви приходить до висновку про наявність правових підстав для зобов`язання ГУ ДПС у м. Києві підготувати та подати до відповідного органу ДКС України висновок (реєстр) про повернення ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» помилково сплачених платіжними дорученнями №00128 та №00137 від 14.09.2021 на рахунок ТОВ «Центр-Інвестресурс» у системі електронного адміністрування податку на додану вартість грошових коштів у розмірі 3 086 500 грн.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Крім іншого, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з ГУ ДПС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в сумі 34 892,00 грн, з яких 2 684,00 грн за подання позову та 32 208,00 грн за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця-Інвест-Сервіс» - задовольнити повністю.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у м. Києві щодо неповернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Столиця-Інвест-Сервіс» суми помилково сплачених грошових коштів в сумі 3 086 500,00 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) підготувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок (реєстр) про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Столиця-Інвест-Сервіс» (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 28/2, інші Н.П. №43; код ЄДРПОУ 34530189) помилково сплачених платіжними дорученнями №00128 та №00137 від 14 вересня 2021 року на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Інвестресурс» (01103, м. Київ, вул. М. Бойчука, 6, оф. 103; код ЄДРПОУ 35059503) №UA618999980385169000000113962 (відкритий в Казначействі України) у системі електронного адміністрування податку на додану вартість грошових коштів у розмірі 3 086 500 (три мільйона вісімдесят шість тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця-Інвест-Сервіс» (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 28/2, інші Н.П. №43; код ЄДРПОУ 34530189) витрати, пов`язані із сплатою судового збору, в сумі 34 892 (тридцять чотири тисячі вісімсот дев`яності дві) гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Л.О. Костюк

Судді Н.П. Бужак

М.І. Кобаль

Повний текст постанови складено та підписано 05 грудня 2024 року.