Постанова

від 20.02.2025 по справі 320/45550/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 320/45550/23

адміністративне провадження № К/990/50960/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів Костюк Л. О., Бужак Н. П., Кобаля М. І., у справі № 320/45550/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця-Інвест-Сервіс» до Головного управління ДПС у м. Києві, треті особи: Державна казначейська служба України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр-Інвестресурс» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Столиця-Інвест-Сервіс» (далі - позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, податковий орган, скаржник), треті особи: Державна казначейська служба України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр-Інвестресурс», в якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо неповернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Столиця-Інвест-Сервіс» суми помилково сплачених грошових коштів в розмірі 3 086 500 грн;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві підготувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок (реєстр) про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Столиця-Інвест-Сервіс» помилково сплачених платіжними дорученнями № 00128 та № 00137 від 14 вересня 2021 року на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Інвестресурс» у системі електронного адміністрування податку на додану вартість грошових коштів у розмірі 3 086 500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковий орган безпідставно відмовив у поверненні коштів, які позивач перерахував на рахунок іншої юридичної особи у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Київський окружний адміністративний суд рішення від 25 червня 2024 року у задоволенні позову відмовив, оскільки реєстраційний ліміт Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Інвестресурс» у системі електронного адміністрування податку на додану вартість не збільшено на суму помилково перерахованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Столиця-Інвест-Сервіс» коштів, що унеможливлює їх повернення за правилами статті 200-1 Податкового кодексу України, водночас такі кошти підлягають поверненню у порядку статті 43 Податкового кодексу України. Поряд з цим, суд першої інстанції акцентував увагу, що матеріалами справи підтверджується підготовка податковим органом електронного висновку/повідомлення про повернення коштів з бюджетного/небюджетного рахунку, якому надано статус повністю підтвердженого, а тому задоволення позовних вимог матиме наслідком подвійну виплату спірної суми помилково сплачених коштів.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 05 грудня 2024 року зазначене рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким позовні вимоги задовольнив повністю.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що у межах спірних правовідносин має місце випадок, за якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Столиця-Інвест-Сервіс» не має можливості повернути помилково сплачені кошти безпосередньо на власний рахунок, адже для цього немає відповідного нормативного механізму. Кошти, які були зараховані на електронний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Інвестресурс», не збільшили останньому реєстраційний ліміт у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, тобто не надійшли в його розпорядження, що, зі свого боку, виключає можливість звернення позивача до свого контрагента з вимогами про повернення коштів, як і повернення таких коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Інвестресурс» без наслідків для свого реєстраційного ліміту. При цьому списання коштів з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість відбувається у суворо визначених законодавчих випадках - коли податковий орган подасть органу Казначейства реєстри на списання коштів з ПДВ-рахунку та у визначеній цими реєстрами сумі.

Апеляційний суд звертає увагу, що за загальним правилом право розпорядження коштами на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість належить двом особам - платнику податку і податковому органу. Проте, за відсутності участі коштів, що надійшли на такий рахунок від іншого платника податку, у формуванні реєстраційного ліміту, можливість розпоряджатися такими коштами у платника податку відсутня, що, зі свого боку, свідчить, що таке право залишається лише за податковим органом.

Пунктом 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України визначено, що електронний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість може поповнюватися тільки з поточного рахунку платника податків. Тобто, грошові кошти, перераховані не з поточного рахунку самого платника, не повинні були взагалі зараховуватися на рахунок. Така прогалина у нормативному механізмі зарахування коштів на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість не може бути перешкодою у можливості реалізації особою права на повернення помилково перерахованих коштів на власний рахунок, з огляду на що наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи установили:

01 cічня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Столиця-Інвест-Сервіс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр-Інвестресурс» укладено попередній договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця-Інвест-Сервіс», пунктами 1.1 і 1.2 якого передбачено, що Продавець має намір передати частку, що належить йому в Статутному капіталі ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» у власність Покупця, а Покупець має намір прийняти та оплатити цю частку на умовах, передбачених цим Договором. Сторони зобов`язуються укласти Основний договір купівлі - продажу частки у Статутному капіталі ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» на наступний за днем оплати суми, відповідно до п. 2.1 Договору, робочий день.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що розмір частки, що належить Продавцю складає 59 608 386,50 грн, що становить 85,46% статутного капіталу ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс».

Відповідно до 2.1. Договору сума, що підлягає сплаті за цим Договором, становить 59 608 386,50 грн. Оплата вказаної суми має бути проведена Покупцем в строк по 03 січня 2020 року.

Водночас, 01 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Столиця-Інвест-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр-Інвестресурс» було укладено договір про розірвання Попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» від 01 січня 2019 року.

За платіжними дорученнями від 14 вересня 2021 року № 00128 та № 00137 Товариство з обмеженою відповідальністю «Столиця-Інвест-Сервіс» перерахувало грошові кошти в загальному розмірі 3 086 500,00 грн; призначення платежів - «Повернення грош. коштів відп. до Дог. про розірвання від 01.01.2020 р. Поперед дог к.-п. частки в СК ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» від 01.01.2019 р. без ПДВ». Водночас, указані кошти сплачені не на поточний рахунок отримувача, а на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА ПДВ).

У зв`язку з цим, виявивши помилку, позивач звернувся до відповідача листом від 18 лютого 2022 року № 01-18/02, в якому просив підготувати та подати у встановлені законом строки відповідному органу Казначейства висновок (реєстр) про повернення з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість ТОВ «Центр-Інвестресурс» на поточний рахунок ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» помилково сплачені останнім грошові кошти в сумі 3 086 500 грн за платіжними дорученнями від 14 вересня 2021 року № 00128, № 00137.

За результатом розгляду зазначеної заяви Головне управління ДПС у м. Києві листом від 18 травня 2022 року № 25504/6/26-15-12-13-10 залишило лист ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» без виконання, оскільки зазначена сума сплачена на рахунок ТОВ «Центр-Інвестресурс» у СЕА ПДВ, а відтак повернення її можливе на рахунок цього підприємства шляхом подання додатку 4 до податкової декларації з податку на додану вартість.

31 травня 2022 року ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» звернулося до ТОВ «Центр-Інвестресурс» з листом №01-31/05, в якому з посиланням на згаданий вище лист ГУ ДПС у м. Києві просило подати до відповідного органу податкової служби заповнений додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізовується, в обрахунку реєстраційною суми правонаступника (Д4)».

Водночас, листом від 02 липня 2022 року № 01-02/07 ТОВ «Центр-Інвестресурс» повідомило позивача про те, що подання вказаної форми - додатку 4 до податкової декларації є неможливим, оскільки сплаченими ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» коштами не відбулося поповнення реєстраційного ліміту рахунку в СЕА ПДВ ТОВ «Центр-Інвестресурс».

01 серпня 2022 року ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» звернулося до ТОВ «Центр-Інвестресурс» з листом № 01-01/08 про вжиття заходів звернення до податкового органу з метою повернення помилково перерахованих коштів із рахунку СЕА ПДВ.

Вважаючи, що лист відповідача містить протиправну відмову в поверненні помилково перерахованих коштів, що вказує на допущення з боку контролюючих органів протиправної бездіяльності, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головне управління ДПС у м. Києві, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, відповідач посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18 серпня 2022 року у справі № 580/4761/20.

Відповідач звертає увагу, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення статті 43 Податкового кодексу України, що регулюють порядок повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання, оскільки у цьому випадку сплачена позивачем сума коштів на рахунок у СЕА ПДВ іншої юридичної особи не є грошовим зобов`язанням у розумінні податкового законодавства.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а оскаржуване рішення - таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

За правилами пункту 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Кошти, що надійшли на рахунки, визначені у підпунктах «а» - «в» пункту 200-1.2 цієї статті, автоматично перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на рахунок такого платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та на спеціальний рахунок такого платника протягом наступного операційного дня. Реквізити такого спеціального рахунка платник - сільськогосподарське підприємство, що обрав спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зобов`язаний зазначати у податковій звітності з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 200-1.6 статті 200-1 Податкового кодексу України за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 цього Кодексу.

Якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку.

На суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню на поточний рахунок платника, на момент подання заяви зменшується значення суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, шляхом зменшення на таку суму показника загальної суми поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника.

Перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі, якщо таке зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка не призведе до формування від`ємного значення суми податку, визначеної відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Для відповідного перерахування таких коштів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок).

На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів після граничного терміну, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати платником сум податкових зобов`язань, здійснює таке перерахування до бюджету/на поточний рахунок платника податку.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову політику, має право надсилати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість:

реєстри - для перерахування податку до бюджету в разі подання платником податку уточнюючих розрахунків до податкових декларацій;

коригуючі реєстри - для уточнення інформації, зазначеної у раніше надісланих реєстрах.

Викладене свідчить, що кошти, які зараховані на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, повертаються на поточний рахунок саме такого платника податків. Повернення коштів іншому платнику податків норма пункту 200-1.6 статті 200-1 ПК України не передбачає. При цьому положення пункту 200-1.4 статті 200-1 ПК України свідчить, що на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника не зараховуються кошти, які надійшли на цей рахунок від інших платників податків (окрім випадків, передбачених підпунктом «в» цього пункту).

У свою чергу, пунктом 43.1 статті 43 ПК України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно з пунктом 43.4-1 статті 43 Податкового кодексу у разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.

Повернення у випадках, визначених законодавством, сум податку на додану вартість, контроль за справлянням яких покладено на контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, при ввезенні товарів на митну територію України здійснюється в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент оформлення митної декларації/аркуша коригування, на підставі яких здійснюватиметься таке повернення.

Колегія суддів звертає увагу, що під помилково сплаченими грошовими зобов`язаннями слід розуміти суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету та/або на єдиний рахунок від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань, та у випадках, передбачених статтею 35-1 цього Кодексу (підпункт 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Натомість, грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Верховний Суд враховує, що сплачені ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» згідно з платіжними дорученнями від 14 вересня 2021 року № 00128 та № 00137 грошові кошти не належать до грошових зобов`язань, які сплачені до відповідного бюджету, у розумінні положень Податкового кодексу України.

Разом з тим, відповідно до пункту 4 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569, рахунок у системі електронного адміністрування податку - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який перераховуються кошти відповідно до пункту 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.

Згідно з пунктом 20 Порядку №569 для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов`язань відповідно до поданої податкової декларації з податку ДПС не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

На підставі такого реєстру Казначейство не пізніше останнього дня строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету з електронних рахунків платника податку.

У разі подання платником податку уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку за попередні звітні (податкові) періоди, які передбачають збільшення податкових зобов`язань з податку, що підлягають перерахуванню до бюджету, для перерахування таких зобов`язань до бюджету ДПС не пізніше наступного робочого дня подання таких уточнюючих розрахунків надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

На підставі такого реєстру Казначейство перераховує суми податку до бюджету.

У разі подання платниками податку уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку за попередні звітні (податкові) періоди, за результатами яких зменшуються позитивні нарахування в межах залишку узгоджених податкових зобов`язань, не сплачених до бюджету, що обліковуються Казначейством до виконання в повному обсязі, ДПС не пізніше наступного робочого дня подання таких уточнюючих розрахунків надсилає Казначейству коригуючий реєстр.

На підставі такого реєстру Казначейство уточнює інформацію, зазначену в раніше надісланих реєстрах.

У разі зміни даних платника податку, зазначених в абзаці першому цього пункту, та/або реквізитів його поточного рахунка, на який зараховуються кошти з електронного рахунка, ДПС надсилає Казначейству коригуючі реєстри.

Пунктами 26-27 Порядку №569 передбачено, що повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку, зарахованих до бюджету з електронного рахунка платника податку в порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 Кодексу, здійснюється шляхом перерахування таких коштів виключно на електронний рахунок платника податку, а у разі його відсутності на дату звернення платника податку із заявою про повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку чи на дату фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податку в установі банку.

У разі анулювання реєстрації платника податку податкові зобов`язання визначаються на підставі податкової звітності з податку за підсумками останнього звітного (податкового) періоду, визначеного пунктом 184.6 статті 184 Кодексу. Залишок коштів на електронному рахунку платника податку після розрахунків з бюджетом за результатами останнього звітного (податкового) періоду перераховується до бюджету.

Якщо після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на електронному рахунку недостатній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з податку на підставі поданих контролюючому органу податкових декларацій з податку, остаточний розрахунок з бюджетом таким платником здійснюється з поточного рахунка на електронний рахунок.

Якщо залишок коштів на електронному рахунку, який після анулювання реєстрації платника податку перераховано до бюджету, перевищує суми узгоджених податкових зобов`язань з податку за результатами останнього звітного (податкового) періоду, такі суми повертаються з бюджету в порядку, передбаченому статтею 43 Кодексу, за заявою платника податку.

Отже, електронний рахунок платника податку на додану вартість відкривається Казначейством останньому на безоплатній основі та виключно з цього рахунку здійснюються розрахунки з бюджетом у частині сплати цього податку. Відтак, зарахування коштів на такий рахунок неможливо ототожнювати із зарахуванням коштів до бюджету. Повернення за правилами статті 43 Податкового кодексу України коштів з такого рахунку допускається виключно у випадку, коли після анулювання реєстрації платника податку кошти з цього рахунку переховано до бюджету і вони перевищують суму узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ за результатами останнього звітного (податкового) періоду.

Разом з тим, у розрізі наведеного судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Як вбачається із змісту відомостей інтегрованої картки платника ТОВ «Центр-Інвестресурс», грошові кошти, що надійшли на його рахунок в СЕА ПДВ від ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» згідно з платіжними дорученнями від 14 вересня 2021 року № 00128 та № 00137 на загальну суму 3 086 500 грн, не були відображені в СЕА ПДВ, однак зараховані на електронний рахунок ТОВ «Центр-Інвестресурс». При цьому, як було встановлено вище, у випадку ж повернення коштів за правилами пункту 200-1.6 статті 200-1 ПК України, ТОВ «Центр-Інвестресурс» зменшило би собі розмір реєстраційного ліміту з ПДВ, однак права на розпорядження зарахованими від ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» коштами останнє б не отримало.

Отже, у межах спірних правовідносин має місце випадок, за якого безпосередньо собі на рахунок повернути помилково сплачені кошти ТОВ «Столиця-Інвест-Сервіс» не має можливості, адже для цього немає відповідного нормативного механізму. Кошти, які були зараховані на електронний рахунок для сплати ПДВ ТОВ «Центр-Інвестресурс», не збільшили йому ліміт ПДВ у СЕА, тобто, не надійшли в його розпорядження, що, зі свого боку, виключає можливість звернення позивача до свого контрагента з вимогами про повернення коштів, як і повернення таких коштів щонайменше на рахунок ТОВ «Центр-Інвестресурс» без наслідків для свого реєстраційного ліміту. При цьому списання коштів з рахунку в СЕА ПДВ відбувається у суворо визначених законодавчих випадках - коли податковий орган подасть органу Казначейства реєстри на списання коштів з ПДВ-рахунку та у визначеній цими реєстрами сумі.

У розрізі наведеного, повертаючись до положень Порядку № 569, суд касаційної інстанції звертає увагу, що за загальним правилом право розпорядження коштами на рахунку в СЕА ПДВ належить двом особам - платнику податку і податковому органу. Проте, за відсутності участі коштів, що надійшли на такий рахунок від іншого платника податку, у формуванні реєстраційного ліміту, можливість розпоряджатися такими коштами у платника податку відсутня, що свідчить, що таке право залишається лише за податковим органом.

Уже згаданими вище нормами пункту 200-1.4 статті 200-1 ПК України визначено, що електронний рахунок у СЕА ПДВ може поповнюватися тільки з поточного рахунку платника податків. Тобто, грошові кошти, перераховані не з поточного рахунку самого платника, не повинні були взагалі зараховуватися на електронний рахунок. У свою чергу вказана прогалина у нормативному механізмі зарахування коштів на рахунок у СЕА ПДВ не може бути перешкодою у можливості реалізації особою права на повернення помилково перерахованих коштів на власний рахунок з огляду на таке.

Згідно зі статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

У справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Таким чином, беручи до уваги гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти та розпоряджатися своїм майном, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 380/2458/21.

Відповідач у касаційній скарзі посилається на постанову Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у справі № 580/4761/20, зазначаючи, що у зазначеній постанові містяться протилежні висновки.

Так, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, зазначив, Верховний Суд у зазначеній справі наголосив на необхідності залучення до участі у справі третіх осіб, а також на необхідності встановлення фактичних обставин щодо розпорядження відповідними підприємствами коштами, помилково зарахованими на їх електронні рахунки ПДВ позивачем для власних господарських потреб з метою вирішення питання щодо юрисдикції спору. Отже, судові рішення були скасовані з направленням справ на новий розгляд, при цьому направлення справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення справи, отже, й остаточного формування правового висновку у справі. Крім того, за результатами нового розгляду справи доказова база в ній може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, а така зміна, у свою чергу, вплине або може вплинути на правові висновки у справі.

Колегія суддів також звертає увагу, що у касаційній скарзі відповідач не зазначає причин, за яких правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 380/2458/21, на який посилався суд апеляційної інстанції, не є релевантним до обставин цієї справи.

З урахуванням наведеного, зважаючи на відсутність законодавчого механізму повернення помилково сплачених на електронний рахунок у СЕА ПДВ, які обліковуються поза межами реєстраційного ліміту, судова колегія приходить до висновку про можливість поширення на спірні правовідносини загальних правил повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, визначених статтею 43 ПК України.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі № 320/45550/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко