Постанова

від 03.12.2024 по справі 918/406/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03 грудня 2024 року Справа № 918/406/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2024

(ухвалене 12:01 год. у м. Рівному, повний текст складено 04.07.2024)

у справі №918/406/24 (суддя Торчинюк В.Г.)

за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області

до відповідачів:

1) Фермерського господарства "Валентина"

2) фізичної особи ОСОБА_1

про витребування земельної ділянки

за участю представників:

від Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області - не з`явився;

від Фермерського господарства "Валентина" - не з`явився;

від фізичної особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2

прокурор - Гіліс І.В.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідачів Фермерського господарства "Валентина" та фізичної особи ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядженням Рівненської районної державної адміністрації від 13.01.2009 № 13 (із змінами внесеними розпорядження Рівненської РДА від 13.09.2011 № 690) надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки за рахунок земель ФГ Валентина у розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства на території Верхівської сільської ради громадянам: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Відповідно до спільної заяви від 21.01.2015 від членів ФГ "Валентина", в тому числі ОСОБА_4 до ГУ Держземагенства у Рівненській області, останні просили затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі членам ФГ "Валентина" та надати їх у власність.

У подальшому, наказом ГУ Держземагенства у Рівненській області від 17.02.2015 № 17-153/16-15-СГ передано у власність земельні ділянки загальною площею 33,8584 га для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), як членам фермерського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні громадянина ОСОБА_3 , розташовані на території Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області згідно з додатком.

Прокурор зазначає, що ОСОБА_4 будучи членом ФГ "Валентина", яка не є засновником ФГ "Валентина" та не передавала земельну ділянку до цього господарства, безоплатно отримала у власність земельну ділянку площею 3,6408 га, кадастровий номер 5624682700:01:012:0003, яка перебувала у користуванні фермерського господарства.

Прокурор вказує, що метою отримання спірної земельної ділянки було не створення та ведення фермерського господарства відповідачем одноосібно або з членами родини, а отримання її безкоштовно, за пільговою процедурою поза конкурсом, без проведення земельних торгів.

Відтак, за твердженням прокурора, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5624682700:01:012:0003 площею 3,6408 га, яка незаконно вибула з комунальної власності, підлягає витребуванню від ОСОБА_3 , як спадкоємця ОСОБА_4 у комунальну власність Дядьковицьої територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Господарський суд Рівненської області рішенням від 25.06.2024 у справі №918/406/24 в позові відмовив.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 безоплатно отримано спірну земельну ділянку на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Рівненській області від 17.02.2015 № 17-153/16/15-СГ "Про передачу земельних ділянок у власність" що прийнятий всупереч вимогам законодавства, у зв`язку із чим останній є незаконним.

Суд вказав, що позов щодо витребування з володіння ОСОБА_1 та ФГ "Валентина" на користь власника Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради є правомірним.

В той же час, з огляду на заяву відповідачів, щодо застосування позовної давності, суд вказав, що ОСОБА_4 отримано у приватну власність спірну земельну ділянку 17.02.2015, а ОСОБА_1 отримав спірну ділянку у спадок 02.07.2018.

Тому, суд виснував, що дата з якої починається перебіг позовної давності є 17.02.2015 і відповідно, мав закінчитися 17.02.2018.

Враховуючи, що з цим позовом прокурор звернувся у квітні 2024 року, тобто за межами строку, встановленого ст. 257 ЦК України, суд дійшов висновку про відмову в позові.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку на законних підставах відповідно до вимог чинного законодавства, прокуратурою в свою чергу не доведено факту порушення прав та інтересів держави саме ОСОБА_1 , а відповідно позбавлення останнього права власності на земельну ділянку є непропорційним втручанням у мирне володіння майном, в розумінні статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тягне позбавлення особи власності та можливості вести діяльність, яка б забезпечила потреби і його, і членів сім`ї.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 256, 257, 261, 387, 388 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 116, 118 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 8, 12, 13 Закону України "Про фермерське господарство", ст. ст. 4, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, п. 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури, у якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2024 у справі №918/406/24 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

Оскаржуване рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального (ст. ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 388 ЦК України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод) та з порушенням норм процесуального права (ст. 236 ГПК України), без врахування висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №902/538/14, у зв`язку з чим, згідно вимог ст. 277 ГПК України, підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

Прокурору стало достеменно відомо про порушення інтересів держави лише у лютому 2024 року, після ознайомлення з вказаною документацією із землеустрою, а уповноваженому у спірних правовідносинах органу місцевого самоврядування, Дядьковицькій сільській раді, про наявні порушення інтересів жителів територіальної громади - після отримання листа в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", 21.02.2024.

Органи прокуратури з 26.10.2014 позбавлені повноважень щодо проведення перевірок у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів. Тому, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що прокурором не наведено належних та допустимих доказів, які б перешкоджали звернутися до суду в межах строків позовної давності.

Прокурор не є учасником правовідносин щодо передачі у власність ОСОБА_4 спірної земельної ділянки. Водночас, зі змісту лише самого наказу Головного управління Держземагенства у Рівненській області від 17.02.2015 № 17-153/16-15-СГ "Про передачу земельних ділянок" неможливо встановити законність прийняття такого рішення.

Більше того, поза увагою суду залишено ту обставину, що наказ Головного управління Держземагенства у Рівненській області від 17.02.2015 № 17-153/16-15- СГ відсутній на сайті даного державного органу.

Вибуття спірної земельної ділянки з власності держави поза її волею, в силу вимог ст. ст. 387, 388 ЦК України, є підставою для її витребування з власності ОСОБА_1 .

Відтак, право держави витребувати земельну ділянку, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи, передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Отже, втручання держави в право ОСОБА_1 на мирне володіння майном ґрунтується на законі, є виправданим, оскільки здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, а саме у контролі за раціональним використанням сільськогосподарських земель, які є обмеженим природним ресурсом.

Тому, безпідставними є висновки суду, що позбавлення ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку є непропорційним втручанням у мирне володіння майном, в розумінні ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тому, прокурор вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2024 у справі №918/406/24 не відповідає вимогам, встановленим ст. 236 ГПК України, у зв`язку з чим, на підставі ст. 277 ГПК України, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Позивач подав суду пояснення, в яких вказує, що приватизація земель, наданих у постійне користування Фермерському господарству "Валентина" її члену ОСОБА_1 відбулося у відповідності до чинного законодавства на 2016-2017 роки, Оскільки документація пройшла погодження та експертизу, а тому сумнівів щодо порушень у сфері приватизації земель Фермерським господарством "Валентина" немає.

Продовжує, що важливою ділянкою роботи є наповнення бюджету сільської ради за рахунок об`єктів комунальної власності та розпорядження землями на території ради. Оплата за користування земельними частками (паями) надходять у вигляді земельного податку та мінімального податкового зобов`язання. Фермерське господарство "Валентина" в повному обсязі сплачує податкові зобов`язання та бере активну участь у соціальних проектах Дядьковицької сільської ради.

Враховуючи позицію Рівненської окружної прокуратури, щодо встановлення судом можливого порушення приватизації земель Фермерським господарством "Валентина", Дядьковицька сільська рада не заперечувала щодо подання позову та апеляційної скарги.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу прокурора, вважає останню безпідставною, необґрунтованою та такою що задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Оскільки відповідачами заявлено клопотання (у відзивах на позовну заяву) про застосування строку позовної давності, а також те, що прокуратурою не наведено належних та допустимих доказів пропуску позовної давності, за таких обставин суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

ОСОБА_1 , діяв добросовісно набувши спірну земельну ділянку у власність через спадкування, вчинивши законом передбачувані дії, і відповідно усі дії, які вказує прокуратура, щодо неправомірного набуття, ОСОБА_1 не вчинялися.

Враховуючи, що ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку на законних підставах відповідно до вимог чинного законодавства, прокуратурою в свою чергу не доведено факту порушення прав та інтересів держави саме ОСОБА_1 , відповідно позбавлення ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку є непропорційним втручанням у мирне володіння майном, в розумінні статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тягне позбавлення особи власності та можливості вести діяльність, яка б забезпечила потреби і його, і членів сім`ї.

Прокурор безпідставно заявив позов у цій справі, оскільки відсутні підтверджуючі документи, щодо належності спірної земельної ділянки до державної власності, а законодавець не наділив повноваженнями прокуратуру на представництво комунальної власності.

Спір у цій справі не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Тому просить апеляційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2024 у справі №918/406/24 - без змін.

Фермерське господарство "Валентина" у відзиві на апеляційну скаргу прокурора, вважає, що висловленні у останній доводи та аргументи щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні відповідного судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на таке.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Місцевий господарський суд вірно встановив, що ОСОБА_1 , діяв добросовісно набувши спірну земельну ділянку у власність через спадкування, вчинивши законом передбачувані дії, і відповідно усі дії, які вказує прокуратура, щодо неправомірного набуття, ОСОБА_1 не вчинялися.

Позбавлення ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку є непропорційним втручанням у мирне володіння майном, в розумінні статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тягне позбавлення особи власності та можливості вести діяльність, яка б забезпечила потреби і його, і членів сім`ї.

Право власності на спірну земельну ділянку було набуте ОСОБА_1 в законний спосіб, тобто він є добросовісним набувачем, оскільки на момент отримання земельної ділянки у власність було дотримано вимоги чинного законодавства України щодо набуття такого виду майна у власність.

Окрім того у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості про права інших осіб на вказане нерухоме майно або будь-які обтяження щодо такого майна.

Просить відмовити повністю в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції.

Прокурор в судових засіданнях 03.09.2024, 08.10.2024, 15.10.2024, 03.12.2024 підтримала доводи апеляційної скарги. Вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2024 у справі №918/406/24 є незаконним та необґрунтованим, у зв`язку із чим просила його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В судових засіданнях 03.09.2024, 08.10.2024 представник ФГ "Валентина" заперечив проти доводів скаржника, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Просив оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити - без задоволення.

Представник ОСОБА_1 в судових засіданнях 03.09.2024, 08.10.2024, 15.10.2024, 03.12.2024 підтримав доводи відзиву на апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судове засідання 03.12.2024 представники Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області та ФГ "Валентина" не з`явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що позивач та ФГ "Валентина" були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать довідки про доставку електронних листів (т. 2, а. с. 108-109), а також те, що позиція згаданих учасників справи, висловлена у заявах по суті, а явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе завершувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області та ФГ "Валентина".

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, представників відповідачів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення скасувати та закрити провадження у справі, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що згідно Державного акту на право користування землею серії Б №050063, виданого на підставі рішення Верхівської сільської Ради народних депутатів від 02.02.1993 за № 58 ОСОБА_3 надано у постійне користування земельну ділянку для ведення селянського фермерського господарства загальною площею 25,7 га на території Верхівської сільської ради Рівненського району (на теперішній час - Дядьковицької територіальної громади). Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 240 (т. 1, а. с. 56-56).

ОСОБА_3 створено ФГ "Валентина", яке зареєстроване як юридичну особу 02.02.1993 та внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за № 160212000000000445 (т. 1, а. с. 41-42).

В подальшому, розпорядженням Рівненської районної державної адміністрації від 28.02.1997 № 122 "Про відведення земельних ділянок в постійне користування громадянину ОСОБА_3 для розширення селянського (фермерського) господарства" останньому надано в постійне користування земельні ділянки загальною площею 24,9 га для розширення селянського (фермерського) господарства (т. 1, а. с. 63).

Згідно п. 1.4 Статуту Фермерського господарства "Валентина" (нова редакція), затвердженого головою ФГ "Валентина" Вограліком В.О. 09.12.2009 (зі змінами від 15.03.2011), членами господарства є: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (т. 1, а. с. 25-40).

Пунктом 5.1 вказаного Статуту передбачено, що до земель господарства належать земельні ділянки, отримані (придбані) засновником господарства у власність, постійне користування та надані господарству в оренду.

У подальшому, 19.12.2008 голова ФГ "Валентина" звернувся до Рівненської районної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою по виготовленню державних актів на право власності на землю в розмірі земельної ділянки (паю) щодо відведення земельних ділянок у власність за рахунок земель ФГ "Валентина" членам зазначеного фермерського господарства, у тому числі ОСОБА_4 , які не передавали вказані земельні ділянки до цього господарства як його учасники (т. 1, а. с. 64).

16.12.2008 ОСОБА_4 зверталася до Рівненської районної державної адміністрації із заявою про виділення в натурі на місцевості земельної ділянки (т. 1, а. с. 65).

На підстави вказаних заяв, розпорядженням Рівненської районної державної адміністрації від 13.01.2009 № 13 (із змінами внесеними розпорядження Рівненської РДА від 13.09.2011 №690) надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки за рахунок земель ФГ "Валентина" у розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства на території Верхівської сільської ради громадянам: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (т. 1, а. с. 68-69).

Відповідно до спільної заяви від 21.01.2015 від членів ФГ "Валентина", в тому числі ОСОБА_4 до ГУ Держземагенства у Рівненській області, останні просили затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі членам ФГ "Валентина" та надати їх у власність (т. 1, а. с. 66-67).

У подальшому, наказом ГУ Держземагенства у Рівненській області від 17.02.2015 № 17-153/16-15-СГ передано у власність земельні ділянки загальною площею 33,8584 га для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), як членам фермерського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні громадянина ОСОБА_3 , розташовані на території Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області згідно з додатком (т. 1, а. с. 71-72).

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 05.03.2015 за ОСОБА_4 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5624682700:01:012:0003 площею 3,6408 га (реєстраційний номер: 591081356246) (т. 1, а. с. 22-24).

Отже, ОСОБА_4 будучи членом ФГ "Валентина", яка не є засновником ФГ "Валентина" та не передавала земельну ділянку до цього господарства, безоплатно отримала у власність земельну ділянку площею 3,6408 га, кадастровий номер 5624682700:01:012:0003, яка перебувала у користуванні фермерського господарства.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.07.2018 № 1629, 02.07.2018 право власності на земельну ділянку площею 3,6408 га, кадастровий номер 5624682700:01:012:0003 зареєстровано за ОСОБА_1 (син ОСОБА_4 ) - рішення про державну реєстрацію права індексний номер: 41864689 від 02.07.2018 (т. 1, а. с. 22-24, 73).

У подальшому, ОСОБА_1 фермерську діяльність не здійснював, земельну ділянку площею 3,6408 га, кадастровий номер 5624682700:01:012:0003, за договором оренди землі від 14.11.2022 передав в оренду ФГ "Валентина" строком на 10 років (номер запису про речове паво: 48464602 від 14.11.2022) (т. 1, а. с. 22-24).

За змістом п. 1 та п. 2 Договору оренди землі від 14.11.2022 (т. 1, а. с. 74-78), укладеного між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ФГ "Валентина" (Орендар), орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства (товарного сільськогосподарського призначення) без зміни її цільового призначення, яка знаходиться у території Дядьковицької ОТГ Рівненського району Рівненської області. Кадастровий номер 5624682700:01:012:0003

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,6408 га, в т. ч. ріллі 3,6408 га.

Згідно п. 6 Договору оренди землі від 14.11.2022, договір укладено на 10 (десять) років з дати укладення цього договору. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Прокурор вважаючи, що при отриманні ОСОБА_4 спірної земельної ділянки у власність було порушено норми законодавства, звернувся до суду, в порядку господарського судочинства, із віндикаційним позовом до ОСОБА_1 , (спадкоємця ОСОБА_4 ) та ФГ "Валентина".

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За приписами ч. 1 ст. 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Отже, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає положенням ст. 4 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, мають господарський характер.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13); інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункт 15).

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

Разом з тим за змістом частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна із сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

В той же час, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18).

Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства. Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі. Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.04.2023 у справі № 915/390/22.

Предметом позову у справі є вимоги керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області до ОСОБА_1 (власника земельної ділянки) та ФГ "Валентина" (орендаря земельної ділянки) про витребування земельної ділянки площею 3,6408 га, кадастровий номер 5624682700:01:012:0003 в порядку ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Статтями 25, 26 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Суд зауважує, що склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.

У пункті 147 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц викладено висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Наведений висновок цілком узгоджується з викладеним у пункті 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 918/119/21 (предмет позову керівника Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації - розірвання договору оренди та витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення в її орендаря) висновком щодо необхідності чіткого розмежування позовів власника про витребування майна з володіння іншої особи і про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, а саме про те, що власник, який передав земельну ділянку в оренду, не втрачає володіння нею, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не з`являються відомості про державну реєстрацію права власності на цю ділянку за іншим суб`єктом. Державна реєстрація права оренди нерухомості, а тим більше надання її власником у користування (найм) без такої реєстрації чи самовільне зайняття відповідного майна не змінює його володільця. Ним залишається той, за ким зареєстроване право власності на об`єкт нерухомості. Державна реєстрація права оренди такого об`єкта, надання його в користування без вчинення відповідної реєстраційної дії чи зайняття без дозволу власника зумовлюють появу опосередкованого володіння та відповідного тимчасового володільця (орендаря, наймача, користувача), що не виводить власника з безпосереднього володіння цим майном.

У цій справі керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідачів Фермерського господарства "Валентина" та фізичної особи ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 5624682700:01:012:0003 площею 3,6408 га

В пунктах 4.4 4.11 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2023 у справі № 915/390/22 (предмет позову в. о. керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області витребування на користь органу місцевого самоврядування земельної ділянки від Фермерського господарства "Орбіта", яке її орендарем на підставі укладеного з ОСОБА_12 (третьою особою-2) договору оренди землі від 27.01.2021), тобто зі спору, що виник з подібних правовідносин оренди берегозахисної споруди, сформульовано такі правові висновки щодо застосування положень статті 19 ЦПК України та статей 4, 20, 45 ГПК України:

"4.4. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

4.5. При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

4.6. Водночас за змістом частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

4.7. Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші за правилами цивільного судочинства.

4.8. Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

4.9. Як вбачається з встановлених судами обставин справи, власником земельної ділянки, про витребування якої прокурором заявлено позов, є фізична особа ( ОСОБА_12 ), а земельну ділянку йому надано у власність для ведення особистого селянського господарства.

4.10. У разі ж задоволення позову прокурора та витребування у ФГ "Орбіта" на користь держави в особі Ради земельної ділянки фізична особа ( ОСОБА_12 ) позбудеться на підставі судового рішення права власності на земельну ділянку.

4.11. Саме із цих підстав дана справа не належить до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 ГПК та має бути розглянута за правилами цивільного судочинства".

Водночас у пунктах 8.5 8.7, 9.5 і 11.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (предмет позову заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Харківській області від 04.05.2016 № 3620-СГ "Про передачу земельної ділянки у власність"; зобов`язання фізичної особи ОСОБА_13 повернути державі земельну ділянку), яка розглядалася в порядку цивільного судочинства, викладено такі правові висновки:

1) для реалізації права на приватизацію землі, визначеного статтею 32 ЗК України та статтею 13 Закону України "Про фермерське господарство", фізична особа майбутній засновник фермерського господарства повинен попередньо отримати земельну ділянку в користування для створення фермерського господарства. Якщо особа увійшла до складу членів фермерського господарства після його створення, тобто не отримавши для такого створення земельної ділянки, то вона не має права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, яка перебуває у користуванні цього фермерського господарства. Для отримання земельної ділянки у власність вона має звертатися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в загальному порядку, визначеному статтями 116, 118 ЗК України. Земельна ділянка, що перебуває у користуванні фермерського господарства, може бути передана у власність фізичній особі члену цього господарства, лише після припинення прав останнього на таку ділянку;

2) член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у розмірі земельної частки (паю). Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства;

3) у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

Ухвалюючи постанову від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, якою, зокрема, постанову Харківського апеляційного суду від 10.11.2020 в частині зобов`язання ОСОБА_13 повернути у відання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку площею 4,6902 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1071) змінено шляхом витребування вказаної земельної ділянки з володіння ОСОБА_13 на користь держави, Велика Палата Верховного Суду виходила із тих встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин, що ОСОБА_13 , який є членом Фермерського господарства "Олта-А", проте не передавав земельну ділянку до цього господарства як засновник, оскільки після передачі йому у власність спірної земельної ділянки та державної реєстрації права власності на неї фермерську діяльність не здійснював, передавши земельну ділянку в оренду фізичній особі-підприємцю Бочарову С. Ю.

Прокурор, у позовній заяві, обґрунтовуючи віднесення розгляду цієї справи до юрисдикції господарських судів, посилається на правові висновки Великої Палата Верховного Суду у справі № 922/1830/19, яка дійшла висновку про необхідність відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі 619/1680/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 621/2501/18, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 12.05.2020 у справі № 357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

При цьому, у справі № 922/1830/19 прокурор звернувся з позовом до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, Фізичної особи, ФГ "Скосогорівка" про (зокрема):

- визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області від 16.09.2014 № 2215-СГ "Про надання в оренду земельних ділянок" Фізичній особі;

- визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2014, укладеного між ГУ Держземагенства у Харківській області та Фізичною особою щодо оренди земельної ділянки площею 65,7339 га, в тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га кадастровий номер 6320888100:02:001:0096;

- визнання недійсним договору суборенди землі від 05.02.2016, укладеного між Фізичною особою та ФГ "Скосогорівка" щодо суборенди земельних ділянок площею 65,7339 га, у тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га кадастровий номер 6320888100:02:001:0096;

- скасування рішення про державну реєстрацію від 31.12.2014 № 18503870, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право оренди від 31.12.2014 № 8328736 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0375) за Фізичною особою; рішення про державну реєстрацію від 31.12.2014 №18504611, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8329049 від 31.12.2014 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0376) за Фізичною особою; рішення про державну реєстрацію від 31.12.2014 № 18502807, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8328159 від 31.12.2014 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320888100:02:001:0096) за Фізичною особою;

- скасування рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 № 28151672, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди №13178167 від 05.12.2016 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0375) за ФГ "Скосогорівка"; рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 № 28150465, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди № 13177487 від 05.02.2016 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0376) за ФГ "Скосогорівка"; рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 № 28151864, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди № 13178714 від 05.02.2016 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320888100:02:001:0096) за ФГ "Скосогорівка";

- зобов`язання Фізичну особу повернути державі земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 65,7339 га, у тому числі: земельну ділянку площею 9,1973 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельну ділянку площею 16,5371 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельну ділянку площею 39,9995 га, кадастровий номер 6320888100:02:001:0096.

Прокурор зазначив, що для здійснення підприємницької діяльності та ведення фермерського господарства в користування Фізичній особі на підставі розпоряджень голови Богодухівської районної державної адміністрації вже виділялись земельні ділянки за рахунок земель державної власності, що підтверджується договорами оренди від 11.10.2012, укладеними нею та заступником голови Богодухівської районної державної адміністрації, відповідно до яких фізичній особі надані в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення строком на 25 років. Тому Фізична особа фактично отримала землю не для створення нового фермерського господарства, а для існування наявної юридичної особи, тобто іншої підприємницької діяльності, а земельні ділянки отримала на позаконкурсній основі в абсолютно необґрунтованих розмірах у порушення норм статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України.

Апеляційний господарський суд бере до уваги, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; від 25.04.2018 у справі № 925/3/17; від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 ; від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц; від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц; від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц і № 522/2110/15-ц; від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Як вбачається із встановлених судом апеляційної інстанції обставин у цій господарській справі № 918/406/24, власником спірної земельної ділянки, про витребування якої прокурором заявлено позов, є фізична особа ОСОБА_1 , який отримав цю земельну ділянку від спадкодавця ОСОБА_14 , яка будучи лише членом ФГ "Валентина", а не засновником вказаного фермерського господарства та не передавала земельну ділянку до цього господарства, однак безоплатно отримала у власність спірну земельну ділянку, яка вже перебувала у постійному користуванні ФГ "Валентина".

При цьому надання ОСОБА_14 спірної земельної ділянки саме для ведення фермерського господарства відбувалося на загальних підставах (ст. 118 ЗК України), проте із земель, що вже перебували у постійному користуванні ФГ "Валентина".

Отже, враховуючи викладене, правовідносини у цій справі № 918/406/24 є подібними саме зі справою № 633/408/18, а не зі справою № 922/1830/19 (на яку посилається прокурор), оскільки ГУ Держгеокадастру у Рівненській області на підставі наказу № 17-153/16-15СГ від 17.02.2015 передало безоплатно у власність ОСОБА_4 , як члену (не засновнику) ФГ "Валентина" спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства, яку вона не отримувала у користування для створення фермерського господарства.

В той час, у справі № 922/1830/19 предметом позову є оскарження рішення про надання в оренду (в користування) земельних ділянок фізичній особі для ведення фермерського господарства, договору оренди та суборенди земельної ділянки. Підставою позову є те, що вказаній фізичній особі вже надавались земельні ділянки в користування для ведення фермерського господарства, а тому повторне їх надання по такій же процедурі не відповідає вимогам закону, так як повинно здійснюватися у загальному порядку - на конкурентних засадах.

Крім того суд вказує, що в обґрунтування поданого в цій справі позову, прокурор також послався на постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №633/408/18 та від 30.08.2023 у справі №633/409/18 (справи розглянуті саме в порядку цивільного судочинства, судами загальної юрисдикції), предметом розгляду яких було витребування саме приватизованих членами фермерського господарства земельних ділянок, а підстава позову порушення ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство".

Також, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов`язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Оскільки на час звернення з цим віндикаційним позовом про витребування земельної ділянки з незаконного володіння належним відповідачем є фізична особа ( ОСОБА_1 ), за якою 02.07.2018 зареєстровано право приватної власності на спірну земельну ділянку, а не її орендар (ФГ "Валентина"), то апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо закриття провадження у справі № 918/406/24 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України в зв`язку з належністю цього спору до цивільної юрисдикції.

Вказане узгоджується зі висновками Великої Палати Верховного Суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 та від 28.04.2023 у справі №915/390/22 відповідно.

Крім того, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що Верховний Суд в ухвалі від 21.11.2024 у справі № 918/1319/23 за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" та ОСОБА_15 про витребування земельної ділянки (подібній справі за змістовим критерієм /витребування земельної ділянки, котра перебувала в постійному користуванні фермерського господарства від його члена, який не передав спірну земельну ділянку такому господарству/, а також суб`єктним критерієм /позов подав прокурор в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, а відповідачами є фізична особа - власник земельної ділянки, та юридична особа - орендар земельної ділянки/) погодився із висновками колегії суддів Північно-західного апеляційного господарського суду про віднесення аналогічного спору до цивільної юрисдикції.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює прокурору, що з цим позовом слід звернутися в суд загальної юрисдикції, з врахуванням правил підсудності, визначених ЦПК України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вказує, що місцевим господарським судом були порушені норми процесуального права при ухвалені оскаржуваного рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує принцип заборони повороту до гіршого разом із іншим правилом - quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.

В цьому випадку відсутнє погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення (прокурора), оскільки рішенням суду першої інстанції йому було відмовлено в позові, а закриття провадження у справі та можливість направлення справи за встановленою юрисдикцією буде сприяти правильному вирішенню спору, в тому числі розгляду належним судом, до компетенції якого віднесений цей спір.

Підставою для скасування судового рішення є порушення норм процесуального права (п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково.

Ураховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2024 у справі № 918/406/24 слід скасувати та закрити провадження у справі.

Керуючись статтями 231, 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2024 у справі №918/406/24 скасувати.

Провадження у справі № 918/406/24 закрити.

3. Роз`яснити прокурору, що ця справа має розглядатися в порядку цивільного судочинства та про його право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Північно-західного апеляційного господарського суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "05" грудня 2024 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.