Постанова

від 02.12.2024 по справі 922/1837/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року м. Харків Справа № 922/1837/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Радіонова О.О.

секретар судового засідання Семченко Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача Годунов В.С., адвокат, ордер серія №ВI № 1208812 від 29.03.2024

відповідача Кітченко М.Ю. (в залі суду) - самопредставництво. Витяг ЄДР,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (вх.2537Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2024

у справі №922/1837/24 (суддя Добреля Н.М., повний текст рішення підписано 01.10.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішем", Київська область, Києво-Святошинський район, с.Петропавлівська Борщагівка

до Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, м.Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Мішем" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про закупівлю робіт від 27.09.2021 №769 в сумі 674.965,20 грн, а також судові витрати покласти на відповідача. Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача в частині оплати вартості виконаних позивачем роботи з капітального ремонту на підставі Договору про закупівлю робіт від 27.09.2021 №769.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.09.2024 у справі №922/1837/24 позов ТОВ "Мішем" задоволений повністю. При прийнятті вказаного рішення розподіл судових витрат на професійну правову допомогу судом не здійснювався.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що рішення суду прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права, при неповному з`ясуванні обставин що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а також має місце порушення норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- при ухваленні судового рішення місцевим господарським судом не було враховано, що договором підряду не передбачено обов`язок замовника прийняти окремі етапи та/або окремі види робіт, виконані до повного виконання підрядником всього визначеного проектно-кошторисною документацією обсягу робіт зі сплатою вартості таких робіт, а також не враховано, що обов`язок зі сплати виконаних робіт у замовника виникає після виконання підрядником всього переліку робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією, за умови їх прийняття Замовником або відсутності обґрунтованих заперечень щодо їх прийняття;

- в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що відповідач здійснював приймання виконаних робіт на виконання умов договору про закупівлю робіт №769 від 27.09.2021, а також відсутні докази одержання замовником повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, що є підставою для негайного початку прийняття робіт;

- акт приймання виконаних будівельних робіт б/д за договором про закупівлю робіт від 27.09.2021 №769 не містить обов`язкових реквізитів для первинних документів, передбачених ч.2 ст.9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: в ньому не зазначено дати складання документу, що відповідно до п.6.2 Договору є підставою для повернення підряднику актів виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ 3) без здійснення оплати; зазначений акт приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2 в не містить відмітки щодо відмови однієї із сторін від підписання акту, також до цього акту не було додано відповідного документу проведення якості асфальтобетонного покриття.

Разом з апеляційною скаргою відповідачем заявлено клопотання про призначення судової експертизи (в порядку статей 90,100 ГПК України), в якому він просить апеляційний господарський суд поновити відповідачу строк на подання клопотання та призначити у справі комісійну судово-будівельну та дорожньо-технічну експертизу роботи капітального ремонту під`їзної дороги та тротуару по вул. Дружби народів, 236 А (внутрішньо квартальні дороги та тротуари) м. Харкова у справі №922/1837/24 та поставити на вирішення експертів питання згідно із переліком, наведеним у клопотанні.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи раніше визначеному розгляду справи від 24.10.2024 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Медуниця О.Є., Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, в зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у відповідному розмірі.

Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради; встановлено строк до 28.11.2024 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 28.11.2024 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду на 02.12.2024. Явку учасників справи визнано не обов`язковою.

В обґрунтування підстав для призначення експертизи відповідач посилається на те, що він не отримував від позивача повідомлення про готовність виконаних робіт, а отже не здійснював їх огляд, а тому неможливо встановити якість, обсяги, та вартість ремонту об`єкта, відповідність виконаних робіт будівельним нормам і правилам, а матеріалів, виробів і конструкцій державним стандартам і технічним умовам, а тому з метою забезпечення можливості надання доказів, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмету доказування у справі, необхідні спеціальні знання. Обґрунтовуючи клопотання в частині поновлення пропущеного строку на подання заяв і клопотань, відповідач посилається на обставину воєнного стану в країні, в умовах якого значно зменшилась чисельність працівників відповідача, що ускладнило виготовлення документації.

Розглянувши клопотання про призначення судової експертизи, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до частин 2 статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Клопотання про призначення експертизи у даній справі подано разом з апеляційною скаргою, а тому питання про поновлення зазначеного строку, зазначене у клопотанні відповідача, не розглядається.

Щодо самого клопотання при призначення експертизи, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке.

Право особи на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (Рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії").

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (Рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Обов`язок національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (Рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України").

За змістом частин першої, другої статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Згідно зі ст. 99 ГПК України передбачено право призначення господарським судом експертизи за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №910/4071/17, від 24.01.2018 у справі №907/425/16 та від 24.01.2018 у справі №917/50/17).

З таких обставин судова колегія вважає, що у даному випадку відсутні умови, визначені статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, що необхідні для призначення відповідної експертизи у справі, отже клопотання відповідача про призначення комісійної судово-будівельної та дорожньо-технічної експертизи у даній справі задоволенню не підлягає.

Крім того, слід зазначити, что відповідачем в суді першої інстанції вже заявлялося клопотання про проведення судової експертизи, в задоволенні якого було відмовлено.

24.11.2024, тобто у встановлений судом строк, позивач через підсистему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти вимог та доводів апеляційної скарги відповідача заперечує, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Аргументуючи свою позицію, позивач посилається на те, що у супровідному листі від 25.12.2023, яким позивач направляв на адресу відповідача акти приймання-передачі виконаних робіт і який останній отримав нарочно 28.12.2023 та поштою 09.01.2024, міститься повідомлення про виконання підрядником робіт по договору, отже відповідно до вимог статті 882 Цивільного кодексу України відповідач як замовник мав негайно приступити до прийняття робіт після отримання такого повідомлення, проте матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем вищевказаного обов`язку. Крім того позивач зазначає, що оскільки відповідач після повідомлення про виконання позивачем підрядних робіт проявив пасивну поведінку щодо прийняття виконаних робіт (в тому числі ігнорував направлені йому адвокатом позивача адвокатські запити щодо причин не підписання актів) і не заявив про жодні недоліки таких робіт в порядку ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України то, враховуючи ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України, він втратив можливість посилатися на жодні недоліки виконаних робіт в подальшому.

02.12.2024 в судове засідання з`явився представник відповідача - Кітченко М.Ю., яка підтримала апеляційну скаргу, та просила її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, та представник позивача Годунов В.С., який підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просив суд залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

27.09.2021 між Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (Замовник за договором, відповідач по справі) та ТОВ «МІШЕМ» (Підрядник за договором, позивач по справі) був укладений Договір про закупівлю робіт №769 (далі Договір), за умовами якого Підрядник зобов`язався виконати роботи з капітального ремонту вул. Дружби Народів, 236А (внутрішньоквартальні дороги та тротуари); ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (за відповідним кодом ЄЗС: ДК 021:2015:45233000-9 Будівництво, влаштовування фундаменту та покриття шосе, доріг) відповідно до проектно-кошторисної документації та оголошення про проведення спрощеної закупівлі, а Замовник, в свою чергу, прийняти ці роботи та оплатити їх. Кількісні характеристики виконуваних за цим Договором робіт визначаються відповідно до проектно-кошторисної документації, 1 робота.

Іншими умовами Договору Сторони визначили наступне:

- Підрядник гарантує відповідність виконаних робіт та конструкцій проектній документації (п. 2.4.);

- ціна цього Договору становить 795.877,20 грн, в т.ч. ПДВ 132.646,20 грн (п.3.1.);

- ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2.),

- структура договірної ціни є динамічною (п. 3.3.);

- розрахунки проводяться шляхом оплати замовником на підставі актів виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін (п. 4.1);

- розрахунки здійснюються у формі післяоплати протягом 90 календарних днів з моменту підписання документів, зазначених у пункті 4.1. договору, у разі якщо відповідні бюджетні кошти надійшли на рахунок замовника (п. 4.2.);

- Замовник приймає виконані роботи на підставі акту виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт передається підрядником уповноваженому представнику замовника (п.4.7.);

- строк виконання робіт до 31.12.2022. Початок робіт вересень 2021, завершення робіт - грудень 2022 згідно з графіком виконання робіт (п. 5.1.);

- приймання-передача в експлуатацію закінчених робіт (об`єкта ремонту) буде виконуватися згідно з вимогами Загальних умов, затверджених постановою КМУ від 01.08.2005 №668, постанови КМУ від 13.04.2011 №461 та інших нормативних актів, що регламентують приймання закінчених об`єктів в експлуатацію (п. 5.7.);

- Замовник зобов`язаний, зокрема, приймати виконані роботи згідно з актом виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3); своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи тільки після підписання замовником актів виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3) (п. 6.1.);

- Замовник має право повернути підряднику акти виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3) без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів (відсутність печатки, підписів тощо) (пп. 6.2.4.);

- Підрядник зобов`язаний, зокрема, забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим Договором; забезпечити виконання робіт, якість яких відповідає умовам, установленим розділом II цього Договору (пп. 6.3.1., 6.3.2.);

- Підрядник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи тільки після підписання замовником актів виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3) (пп. 6.4.4.1.);

- Договір про закупівлю укладається та набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.022, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань за цим Договором (п.10.1.).

Сторони узгодили договірну ціну на загальну суму 795.877,20 грн з ПДВ, а позивач в свою чергу надав локальний кошторис на будівельні роботи №02-001-001 з додатками.

До вказаного Договору сторонами було підписано низку додаткових угод, а саме:

- додаткову угоду №1 від 05.10.2021, якою зменшили його ціну на 44.107,20 грн, в т.ч. ПДВ 7.351,20 грн, у зв`язку з чим оновлена ціна складає 751.770,00 грн, та узгодили в новій редакції календарний план робіт, план фінансування та договірну ціну.

- додаткову угоду №2 від 17.12.2021, якою виклали пункт 4.10. в новій редакції фінансування робіт здійснюється у 2021 році згідно «Програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства м.Харкова на 2011-2025р.р.» і складає 0,00 грн за рахунок коштів бюджету Харківської міської територіальної громади. Також узгодили в новій редакції календарний план робіт, план фінансування та договірну ціну.

- додаткову угоду №3 від 17.11.2022, якою змінили строк виконання робіт до 31.12.2023. Початок робіт вересень 2021, завершення робіт грудень 2023 згідно з графіком виконання робіт. Також продовжили строк дії цього Договору до 31.12.2023.

На виконання спірного договору позивач виконав роботи за Договором на загальну суму 674.965,20, про що свідчать акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3). Вказані документи були надіслані засобами поштового зв`язку на адресу відповідача, що підтверджується супровідним листом від 25.12.2023 вих. №275-25/12/23.

Проте, відповідач протягом тривалого часу будь-яких заперечень на такі акт і довідку не надав, виконані позивачем роботи не оплатив.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів із відповідною позовною заявою.

Відповідач, в свою чергу, проти позову заперечував з підстав того, що на його думку, в нього не виник обов`язок приймати окремі етапи та/або окремі види робіт, виконані до повного виконання позивачем всього визначеного проектно-кошторисною документацією обсягу робіт та сплати вартості таких робіт. Також відповідач зазначає, що позивачем виконані не всі роботи. Окрім цього, позивач не звертався до відповідача з повідомлення про готовність до передання робіт в порушення норм ЦК України.

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що за умовами договору замовник зобов`язаний прийняти виконанні роботи та оскільки, відповідач не заявив при отриманні акту виконаних робіт про недоліки, останній втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов Договору або недоліки у виконаній роботі у відповідності до ч. 1 ст. 853 ЦК України, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача боргу за виконані роботи в розмірі 674.965,20 грн. При цьому суд наголосив, що виконання позивачем робіт за відсутності заперечень відповідача щодо якості таких робіт, надає позивачу "законне очікування", що виконані ним роботи за цим договором будуть оплачені. Невиплата замовником таких коштів виконавцю прирівнюється до порушення права останнього на "мирне володіння майном" (рішення ЄСІІЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

З приписів статті 3 Цивільного кодексу України вбачається, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Разом із тим частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Укладений між сторонами Договори за своєю природою є договором підряду, зобов`язання за яким регулюються главою 61 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (стаття 839 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково.

Статтею 857 Цивільного кодексу України передбачено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Відповідно до частин 1, 2 статті 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 4 статті 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту визнані судом обґрунтованими.

Як вже зазначалося, відповідно до умов пунктів 4.1., 4.2. Договору розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником на підставі актів виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3), підписаних уповноваженими представниками Сторін. Розрахунки здійснюються у формі післяплати протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з моменту підписання документів, зазначених у п.4.1. договору, у разі якщо відповідні бюджетні кошти надійшли на рахунок Замовника.

Пунктами 6.1.1., 6.1.2. встановлено, що Замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи; приймати виконані роботи згідно з актом виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3).

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що обов`язок зі сплати виконаних робіт у Замовника виникає після виконання Підрядником всього переліку робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією, за умови їх прийняття Замовником або відсутності обґрунтованих заперечень щодо їх прийняття.

Однак колегія суддів не може погодитися із таким твердженням апелянта, оскільки виходячи зі змісту умов пунктів 4.1., 4.2., 6.1.2. Договору, оплата робіт за цим Договором здійснюється по факту їх виконання Підрядником, яке оформлене відповідним актом приймання-передачі протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з моменту підписання такого акту. При цьому, жодною умовою Договору не передбачено застереження, що така оплата здійснюється лише після виконання підрядником всього комплексу робіт, передбачених Договором.

Крім того, згідно з пунктом 5.5 Договору Замовник здійснює контроль та технічний нагляд за якістю, обсягом та вартістю ремонту об`єкта, відповідністю виконаних робіт будівельним нормам та правилам, а матеріалів, виробів і конструкцій державним стандартам і технічним нормам.

Пунктом 6.2.2. Договору встановлено, що Замовник має право контролювати виконані роботи у строки, встановлені договором.

Пунктом 4.9 Договору сторони узгодили, що якщо роботи виконані підрядником з недоробками та дефектами, що зафіксовано відповідним актом при прийомі виконаних робіт, Замовник може відстрочити оплату цих робіт. На протязі встановлених цим актом строків підрядник повинен усунути виявлені порушення і після цього Замовник перераховує утримані суми.

Аналізуючи умови договору, колегія суддів констатує, що у разі відмови Замовника підписати акт приймання-передачі виконаних робіт підставою для нездійснення оплати виконаних за цим актом робіт може бути лише наявність недоліків (недоробок та дефектів) таких робіт при їх прийнятті, про що складається акт відповідно пункту 4.9. Договору або визнання акту приймання-передачі виконаних робіт недійсним в порядку 4 статті 882 ЦК України, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту визнані судом обґрунтованими.

Також у постановах Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі №23/236, від 06.12.2019 у справі №910/7446/18, постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №911/1981/20, від 20.04.2021 у справі №905/411/17, від 17.03.2021 у справі №910/11592/19 зроблено правовий висновок про те, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

Верховний Суд у постанові від 18.08.2021 у справі №910/18384/20 про стягнення плати за виконані підрядні роботи за аналізом норм статей 837, 882 ЦК України дійшов висновку, що нормами чинного законодавства передбачено обов`язок замовника здійснити оплату фактично виконаних підрядником робіт. Також дійшов у вказаній постанові Верховний Суд висновку про те, що якщо позивач як підрядник фактично виконав відповідні роботи і надіслав замовнику акти приймання - виконання будівельних робіт, які останній отримав під час розгляду справи про стягнення з нього коштів за виконані за цими актами роботи (до винесення рішення у справі) і під час розгляду справи не надав доказів їх оплати чи мотивованої відмови від їх підписання, а строк здійснення оплати за ними настав, то заявлена позивачем вимога про стягнення коштів за виконані роботи за вказаними актами повинна розглядатись судами, на підставі чого суди повинні ухвалити рішення про стягнення чи відмову у стягненні коштів за виконані роботи, в залежності від наявних у справі доказів щодо фактичного виконання робіт підрядником, зазначених ним у відповідних актах.

У постановах від 24.10.2018 у справі №910/2184/18, від 16.09.2019 у справі №921/254/18, від 15.10.2019 у справі №921/262/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що статтю 882 ЦК України треба розглядати у системному зв`язку з іншими положеннями ЦК України, які регулюють правовідносини підряду, зокрема з положеннями частини 1 статті 853 ЦК України, яка визначає, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник у порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України.

Фактичне виконання позивачем робіт за Договором на суму 674.965,20 грн підтверджується такими документами та обставинами:

- актом виконаних робіт, який було вручено особисто відповідачу 28.12.2023 (що підтверджує відповідач, зокрема у відзиві на апеляційну скаргу), а також направлено засобами поштового зв`язку (отримано Замовником 09.01.2024);

- відсутністю жодних заперечень на вказаний акт,

- відсутністю акту про виявлені недоробки та дефекти в порядку пункту 4.9 Договору;

- ненаданням відповіді на запити адвоката позивача щодо підтвердження факту виконання робіт та обґрунтування причин не підписання актів, які були направлені на адресу замовника;

- загальним журналом робіт на об`єкті, акти на закриття прихованих робіт, які підписані, в тому числі представником технічного нагляду відповідача;

- накладними на придбання товарів для проведення робіт по договору.

Як вже зазначалося, 28.12.2023 відповідний акт виконаних робіт на суму 674.965,20 грн разом з іншими актами разом із супровідним листом вх. №275-25/12/23 від 25.12.2023 вручено безпосередньо Замовнику, що також підтверджує відповідач в апеляційній скарзі, а також додатково 29.12.2023 направлено засобами поштового зв`язку та отримано відповідачем 09.01.2024, що підтверджується наявним в матеріалах справи копією рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового відправлення.

Поряд з цим, у супровідному листі від 25.12.2023 міститься повідомлення про виконання підрядником робіт по Договору такого змісту: «Підрядник виконав передбачені Договором роботи»», а тому відповідно до вимог статті 882 Цивільного кодексу України відповідач як замовник мав негайно приступити до прийняття робіт після отримання такого повідомлення, проте доказів виконання відповідачем вищевказаного обов`язку матеріали справи не містять.

Отже, оскільки відповідач після повідомлення про виконання позивачем підрядних робіт, а також направлення двох адвокатських запитів представника позивача щодо причин не підписання актів не заявив про жодні недоліки таких робіт в порядку абзацу частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України то, враховуючи абзац 2 частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України, він втратив можливість посилатися на жодні недоліки виконаних робіт в подальшому.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що акт приймання виконаних будівельних робіт б/н б/д за Договором про закупівлю робіт від 27.09.2021 №769 не містить дати складання документу та відмітки щодо відмови однієї із сторін від підписання акту, також до цього акту не було додано відповідного документу проведення якості асфальтобетонного покриття.

Проте, колегія суддів вважає такі посилання відповідача необґрунтованими, оскільки, відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 882 ЦК України акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту визнані судом обґрунтованими.

Разом з цим, акт приймання виконаних будівельних робіт на суму 674.965,20 грн недійсним в порядку вищенаведеної норми не визнавався.

Крім того, як вже зазначалося, оскільки відповідач після повідомлення про виконання позивачем підрядних робіт не заявив про жодні недоліки таких робіт в порядку абзацу частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України то, враховуючи абзац 2 частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України, він втратив можливість посилатися на жодні недоліки виконаних робіт в подальшому, в тому числі щодо оформлення їх приймання-передачі.

Окрім цього, наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій (такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 12.06.2018 у справі №825/3419/14).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень, лежить саме на неї.

Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов`язковими ознаками, як: допустимість, достовірність та імовірність.

Так, відповідно до статі 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначене поняття «допустимість доказів», яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Як вказано у статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та досить вірогідними доказами факт виконання ним підрядних робіт за Договором про закупівлю робіт №769 від 27.09.2021 на суму 674.965,20 грн, оформлення такого виконання робіт актом приймання-передачі із наданням його відповідачеві нарочно 28.12.2023 на підпис (а також отримання такого ж акту 09.01.2024 поштою).

Поряд з цим, відповідачем не надано жодного доказу висунення ним претензій щодо якості виконаних робіт на зазначену суму як в процесі здійснення ним контролю та нагляду за виконанням Підрядником робіт в порядку пунктів 5.5 та 6.2.2 Договору, так і при передачі таких робіт Підрядником за відповідним актом приймання-передачі (зокрема, шляхом складання акту про виявлені недоліки (недоробки та дефекти) виконаних робіт або звернення до суду з вимогою про визнання акту недійсним в порядку статті 882 Цивільного кодексу України.

Отже встановлений пунктом 4.2 Договору перебіг 90-денного строку оплати по договору розпочався наступного дня після отримання актів виконаних робіт, тобто 29.12.2023, а оскільки жодних заперечень щодо актів відповідач не висловлював, то строк оплати виконаних по Договору робіт на суму 674.965,20 грн настав 28.03.2024.

Доказів оплати зазначеної суми відповідач не надав.

Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Відхиляючи доводи скаржника, суд апеляційної інстанції враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам, що не спростовано доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим підстави для його зміни чи скасування відсутні. У зв`язку з чим апеляційна скарга Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2024 у справі №922/1837/24 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради про призначення комісійної судово-будівельної та дорожньо-технічної експертизи відмовити.

Апеляційну скаргу Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2024 у справі №922/1837/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.12.2024

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.О. Радіонова