Ухвала

від 25.08.2010 по справі 2а-21300/09/1270

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Категорія 6.6.2

Ухвала

Про закриття провадження у справi

25 серпня 2010 року

Справа № 2а-21300/09/1270

          Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді:                       Твердохліба Р.С.,

секретаря судового засідання:   Чукіній А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-виробнича компанія „Алма” про визнання недійсним запису про державну реєстрацію та припинення юридичної особи,-

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2009 року Державна податкова інспекція в Жовтневому районі у м. Луганську звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-виробнича компанія „Алма” про визнання недійсним запису про державну реєстрацію та припинення юридичної особи.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу та вислухавши пояснення позивача, суд прийшов до висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним запису від 20 лютого 2008 року №13820000014598 про державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-виробнича компанія „Алма” підлягає закриттю, оскільки дані позовні вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України  суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Пунктом 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Частина  2 статті  19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Випадки, коли податковий орган вправі звернутися до суду з адміністративним позовом, встановлені, зокрема, статями 10, 11 і 111 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII „Про державну податкову службу в Україні”. В інших, не передбачених законом випадках, підстави для порушення судового провадження у справі по спору з приводу реалізації податковим органом компетенції, ініційованому цим органом, відсутні.

Так, згідно з пунктом 17 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби  у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності. Це повноваження з врахуванням норм Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, який є спеціальним законом з питань державної реєстрації, припинення суб’єктів підприємницької діяльності, слід розуміти як повноваження на звернення до адміністративного суду з позовом про припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України від 15 травня 2003 року  № 755-IV „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 38 Закону України від 15 травня 2003 року  № 755-IV „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” встановлено, що  підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Обставини, які згідно вказаної норми є підставами для припинення юридичної особи, підлягають встановленню в судовому процесі як підстава для прийняття відповідного судового рішення та не є предметом самостійних позовних вимог (дана правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 21 січня 2010 року К-13882/07 за результатами розгляду касаційної скарги Антрацитівської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2007 року та постанову господарського суду Луганської області від 12 березня 2007 року у справі № 9/70 пн-ад за позовом Антрацитівської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області до приватного підприємства „Корал” про визнання недійсним запису про державну реєстрацію та припинення юридичної особи та в ухвалі від 01 квітня 2010 року № К-20676/07 за результатами розгляду касаційної скарги державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2007 року у справі № 2-а-11/2007-(22а-1011/07) за позовом Прокурора Генічеського району Херсонської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області про визнання недійсними свідоцтва платника податку на додану вартість та первинних документів бухгалтерського та податкового обліку МПП „Меліса”, визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації змін до установчих документів, припинення державної реєстрації МПП „Меліса” та зобов’язання виконати певні дії).

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним запису від 20 лютого 2008 року №13820000014598 про державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-виробнича компанія „Алма” слід закрити.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 157, статтями 158, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 2а-21300/09/1270 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-виробнича компанія „Алма” про визнання недійсним запису про державну реєстрацію та припинення юридичної особи, в частині позовних вимог про визнання недійсним запису від 20 лютого 2008 року №13820000014598 про державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-виробнича компанія „Алма”, у зв’язку з тим, що дані позовні вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п’ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.

           Суддя

ОСОБА_1