Постанова

від 26.11.2024 по справі 909/1124/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2024 р. Справа №909/1124/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіБонк Т.Б.

СуддівБойко С.М.

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Шатан Т.О.

представники сторін:

позивача: Дутка І.М.,

відповідача: не з`явився,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Хемича Олега Ігоровича бн від 09.10.2024 (вх. суду від 10.10.2024 № 01-05/2848/24)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2024 про залишення заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду (повний текст складено 30.09.2024; суддя Л.М. Неверовська)

у справі № 909/1124/23

за позовом: Фізичної особи-підприємця Хемича Олега Ігоровича, м. Калуш,

Івано-Франківська обл.

до відповідача: Калуської міської ради, м. Калуш, Івано-Франківська обл.

про визнання укладеним договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2024 у справі № 909/1124/23 позов фізичної особи-підприємця Хемича Олега Ігоровича до Калуської міської ради про визнання укладеним договору оренди землі задоволено частково. Визнано укладеним договір оренди землі між орендарем фізичною особою-підприємцем Хемич Олегом Ігоровичем, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , як власником незавершеного будівництва 9-ти поверхового житлового будинку з нежитловими приміщеннями готовністю 3,1 % готовності, що знаходиться за адресою Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця Малицької, будинок 1-а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1450661826104, та орендодавцем Калуською міською радою, ідентифікаційний код 37824037, місцезнаходження: Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця Івана-Франка, будинок 1, як власником земельної кадастровий номер 2610400000:10:004:0055, площею 0,3350 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою Івано-Франківська область, місто Калуш, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 192000226104, у такій редакції (з урахуванням наведеної судом редакції пунктів 1, 4, 8 договору, а також виключенням дати та місця укладення договору). Стягнуто з Калуської міської ради на користь фізичної особи-підприємця Хемича Олега Ігоровича судовий збір в розмірі 2147 грн 20 коп. В решті вимог (в запропонованій позивачем редакції п.п. 1,4,8 договору, дати та місця укладення договору) відмовлено.

14.05.2024 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2024 у справі № 909/1124/23 набрало законної сили, судом першої інстанції видано наказ про примусове виконання рішення.

05.09.2024 від фізичної особи-підприємця Хемича Олега Ігоровича до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить стягнути з Калуської міської ради на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 грн.

В обґрунтування поданої заяви зазначив, що при прийнятті рішення суд не вирішив питання про судові витрати, на підтвердження здійснення ним витрат на професійну правничу допомогу разом із позовною заявою було надано суду копії договору № 24/2023-ПД про надання правової допомоги від 05.10.2023, додаткової угоди № 1 до договору № 24/2023-ПД про надання правової допомоги від 05.10.2023, рахунку № 1 від 07.12.2023 та платіжної інструкції №689 від 08.12.2023. Тобто, зазначені документи наявні в матеріалах справи №909/1124/23 і достатні для ухвалення судом додаткового рішення.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2024 заяву фізичної особи-підприємця Хемича Олега Ігоровича про ухвалення додаткового рішення від 05.09.2024 залишено без розгляду.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що представник позивача в судовому засіданні 11.04.2024 зробив заяву про подання до суду доказів, які обґрунтовують розмір судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, однак, так і не подав таких доказів протягом вказаного строку. Натомість, звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення 05.09.2024, при цьому також не додавши до неї відповідних доказів.

Таким чином, на переконання суду першої інстанції, позивач не виконав свій процесуальний обов`язок, а саме не надав докази на підтвердження понесених витрат в строк передбачений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Фізична особи-підприємця Хемич Олег Ігорович не погодившись з вказаною ухвалою, звернувся до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2024 у справі № 909/1194/23 та направити справу до Господарського суду Івано- Франківської області для продовження розгляду заяви фізичної особи-підприємця Хемича Олега Ігоровича про ухвалення додаткового рішення від 05.09.2024.

Апелянт стверджує, що всі докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, позивачем було подано до господарського суду разом із позовною заявою, тобто до закінчення судових дебатів у справі. Зокрема, копію договору № 24/2023-ПД про надання правової допомоги від 05.10.2023, додаткової угоди № 1 до договору № 24/2023-ПД про надання правової допомоги від 05.10.2023, рахунку № 1 від 07.12.2023, платіжної інструкції №689 від 08.12.2023.

Відтак, на думку скаржника, наявні у справі докази, якими підтверджуються витрати на правничу допомогу, в об`єктивній дійсності дають можливість господарському суду здійснити розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, оскільки такі докази подано позивачем своєчасно.

Калуська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу ФОП Хемича Олега Ігоровича залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2024 у справі № 909/1124/23 залишити без змін.

Відповідач вказав, що позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення поза строком, встановленим процесуальним законодавством, оскільки рішення у цій справі прийнято 11.04.2024.

Крім того, відповідач зауважує, що представником позивача не надано суду детального опису робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що суперечить ч. 3 ст. 126 ГПК України.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2024 справу № 909/1124/23 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. та Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 у справі № 909/1124/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Хемича Олега Ігоровича бн від 09.10.2024 (вх. суду від 10.10.2024 № 01-05/2848/24) на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2024.

Ухвалою суду від 04.11.2024 призначено розгляд справи на 26.11.2024.

У судове засідання 26.11.2024 з`явився скаржник, який підтримав доводи апеляційної скарги, надав суду пояснення, відповідач явку представника не забезпечив, клопотань про відкладення розгляду справи суду не подав.

Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового засідання та те, що в ухвалі від 04.11.2024 апеляційний суд вказав, що неявка уповноважених представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті відповідно до положень ч. 12 ст. 270 ГПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за на наявними у матеріалами доказами та за участі представника, що з`явився.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

При перегляді ухвали місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно із положеннями статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 ГПК України).

Водночас, положеннями частини першою статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша). Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частин другої та третьої статті 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 у справі № 917/304/21);

- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позову долучено копії договору № 24/2023-ПД про надання правової допомоги від 05.10.2023, додаткової угоди № 1 до договору № 24/2023-ПД про надання правової допомоги від 05.10.2023, рахунку № 1 від 07.12.2023 та платіжної інструкції №689 від 08.12.2023.

Водночас згідно з протоколу судового засідання від 11.04.2024 та відеозапису даного судового засідання вбачається, що представник позивача зазначив про те, що додаткові докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема акт наданих послуг, буде надано суду після ухвалення рішення суду у строки передбачені ГПК.

З огляду на вказане, колегія суддів робить висновок, що у судовому засіданні 11.04.2024 позивач проінформував суд першої інстанції про намір подати докази на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Також у рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2024 щодо судових витрат, судом першої інстанції вказано: «Позивачем у позовній заяві також заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. В судовому засіданні представником позивача зазначено про те, що докази понесення таких витрат будуть подані в порядку передбаченому процесуальним законодавством».

Слід зауважити, що рішення місцевого господарського суду від 11.04.2024 не оскаржувалось, зокрема і з тих підстав, що судом не вирішено питання судових витрат, та рішення набрало законної сили 14.05.2024.

Суд звертає увагу скаржника, що за положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 08.10.2024 у справі № 907/715/20.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог чинного законодавства, забезпечив позивачу право подати докази, які підтверджують понесені ним витрати на професійну правничу допомогу, однак в порушення ч. 8 ст. 129 ГПК України, позивач не подав суду попередньої інстанції акту наданих послуг, обґрунтованих клопотань про поновлення строку на подання доказів матеріали справи також не містять.

Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 ЦК України) стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 11.08.2021 у справі №909/436/20, від 06.10.2021 у справі №925/1546/20). Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі «non concedit contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20).

Натомість у цій справі, представник позивача у судовому засіданні 11.04.2024 повідомив суд першої інстанції про намір надати акт наданих послуг на підтвердження розміру правничої допомоги, однак протягом 5 днів після ухвалення рішення цього доказу не подав та звернувся до суду із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 05.09.2024 (через майже 5 місяців після ухвалення судом рішення у справі).

Абзац 2 частини 8 статті 129 ГПК України імперативно визначає, що у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підставі вищевикладеного, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення без розгляду заяви фізичної особи-підприємця Хемича Олега Ігоровича про ухвалення додаткового рішення від 05.09.2024.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги:

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2024 у справі № 909/1124/23 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції:

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Відтак, згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Хемича Олега Ігоровича бн від 09.10.2024 (вх. суду від 10.10.2024 № 01-05/2848/24) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2024 у справі № 909/1124/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено 05.12.2024.

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддяГ.Г. Якімець