Рішення

від 04.12.2024 по справі 910/19896/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2024 р. м. Київ

Справа № 910/19896/23

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд» до Приватного підприємства «Анрі-Маркет» про стягнення 1 350 000грн, за участі представників від:

позивача не з`явилися;

відповідача - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.11.2024 у даній справі відмовлено повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд» (далі ТОВ «БК Інтергал-Буд», позивач) до Приватного підприємства «Анрі-Маркет» (далі ПП «Анрі-Маркет», відповідач) про стягнення 1 300 000грн пені за порушення строків виконання робіт, 50 000грн пені за порушення строків усунення недоліків у виконаних роботах (т.3 а.с.160-178).

15.11.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від ПП «Анрі-Маркет» надійшла заява про відшкодування судових витрат, до якої долучено докази направлення відповідної заяви з додатками ТОВ «БК Інтергал-Буд».

У поданій заяві ПП «Анрі-Маркет» просить суд стягнути з ТОВ «БК Інтергал-Буд» 60 000грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та гонорар успіху в розмірі 5% від суми вимог, у задоволенні яких відмовлено (т.3 а.с.181-185).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.11.2024: розгляд відповідної заяви призначено в судовому засіданні на 04.12.2024 о 16:50; позивачу встановлений строк для реалізації права на подання заперечень або заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з наданням доказів направлення копій позивачу 5 днів з дня отримання ухвали (т.3 а.с.198-199).

Відповідна ухвала доставлена до електронних кабінетів сторін 26.11.2024 о 16:35, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (т.3 а.с.200-201).

Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), є видом судового рішення.

Як визначено п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Таким чином, відповідна ухвала вважається врученою сторонам 26.11.2024.

29.11.2024 позивачем подано клопотання про зменшення розміру судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу до 5 000грн (т.3 а.с.202-204).

Позивач у поданому клопотанні посилається на те, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу є неспівмірними із складністю справи, фактично виконаним обсягом роботи адвокатом, не є розумним та обґрунтованим.

В судове засідання 04.12.2024 представники сторін не з`явилися.

Відповідач подав заяву про розгляд справи за відсутності представника; позивач про причини неявки представника суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд при вирішенні питання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу виходить з наступного.

Згідно із п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як визначено п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, одним із принципів господарського судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що установлено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.

Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як унормовано ч.3 такої норми, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідний порядок застосування визначений постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі № 910/18250/16, 19.08.2021 у справі №910/11547/19, 26.10.2022 у справі №911/3001/21, 22.12.2022 у справі № 910/13060/21, 17.01.2023 у справі № 922/4812/21, 09.01.2024 у справі №922/1253/23, 17.01.2024 у справі №910/2158/23, а також додатковими постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №916/1010/21, 27.02.2024 №922/1075/23, 16.09.2024 №922/3611/23, постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У першій заяві по суті відзиві відповідач повідомив, що його орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу становлять 60 000грн (т.1 а.с.97-109). Окрім того, до закінчення судових дебатів відповідач вказав, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу надасть протягом 5 днів після прийняття рішення у справі.

Як визначено ч.1 ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Після прийняття рішення у справі в строк, визначений ч.8 ст.129 ГПК України, відповідач надав докази у підтвердження обов`язку оплатити правову допомогу, надану Адвокатським об`єднання «Анни Фукс» (далі АО), частина яких позивачем могла бути подана до закінчення судових дебатів (договір від 20.02.2024 №20/02/24-1 про надання правничої допомоги), а частина не могла бути подана, оскільки не існувала на момент подання до суду відзиву, проведення судових дебатів (додаткова угода від 12.11.2024 №1 до договору від 20.02.2024 №20/02/24-1 про надання правничої допомоги; рахунок на оплату від 12.11.2024 №5; акт надання послуг від 12.11.2024 №6). При цьому, відповідач не повідомив, які об`єктивні причини позбавили його можливості надати частину доказів (договір від 20.02.2024 №20/02/24-1 про надання правничої допомоги), що могли бути подані до закінчення судових дебатів.

Отже, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав наступні докази:

договір від 20.02.2024 №20/02/24-1 про надання правничої допомоги, який укладено між ПП «Анрі-Маркет» (далі - клієнт) та АО (далі бюро) (далі договір; т.3 а.с.187-190);

ордер АІ №1558226 від 28.02.2024. виданий АО адвокату Фукс А.В. на надання правничої (правової допомоги) ПП «Анрі-Маркет» (т.1 а.с.110, т.3 а.с.186);

додаткова угода від 12.11.2024 №1 до договору від 20.02.2024 №20/02/24-1 про надання правничої допомоги (далі додаткова угода №1; т.3 а.с.192);

рахунок на оплату від 12.11.2024 №5 на суму 60 000грн (т.3 а.с.191);

акт надання послуг від 12.11.2024 №6 на суму 60 000грн (т.3 а.с.193).

Так, відповідно до п.1.1 договору бюро зобов`язується надавати клієнту правничу допомогу, пов`язану з підготовкою документів та представництвом інтересів клієнта в усіх органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, у судах загальної юрисдикції та, у випадку необхідності - в апеляційних судах та у Верховному Суді, зокрема у справі за позовом ТОВ «БК Інтергал-Буд» до клієнта про стягнення 1 350 000,00грн (щодо стягнення пені за договором підряду від 27.08.2021 №МА270821, укладеним між ПП «Анрі-Маркет» та ТОВ «БК Інтергал-Буд»), зокрема в Господарському суді Київської області, Північному апеляційному господарському суді, Верховному Суді, а клієнт зобов`язується приймати та оплачувати надану правничу допомогу на умовах, визначених договором.

Як вбачається з п.1.2 договору правнича допомога, яка надається бюро відповідно до п. 1.1 договору, включає в себе:

здійснення правової експертизи наданих клієнтом документів та надання відповідних висновків (пп.1.2.1 договору);

підбір та аналіз законодавчої бази, підготовка запитів, листів тощо (пп.1.2.1 договору);

підготовка позовної заяви, заяви про зміну предмету та/або підстав позову, заперечень, пояснень, клопотань, заяв, довідок та інших, необхідних для надання правничої допомоги документів (пп.1.2.3. договору);

представництво інтересів клієнта в усіх органах державної влади, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, в тому числі у судах загальної юрисдикції, зокрема в Господарському суді м. Києва, Північному апеляційному господарському суді, Верховному Суді, з усіма правами наданими позивачу та сторонам на підставі ст. 42 та ст. 46 ГПК України, без обмеження повноважень (пп.1.2.4 договору);

складання клопотань, заяв, пояснень, довідок, доводів, заперечень, доповнень, уточнень та інших необхідних процесуальних документів тощо (пп.1.2.5 договору);

ознайомлення з матеріалами справи (пп.1.2.6 договору);

за необхідності складання та подання апеляційних та касаційних скарг (пп.1.2.7 договору);

надання інших юридичних та адвокатських послуг, що стосуються предмету цього договору (пп.1.2.8 договору).

В силу п.1.4 договору при виконанні кожного етапу вищезазначеної правничої допомоги (розгляд справи у відповідній судовій інстанції) сторони складають акт прийому-передачі фактично наданої правничої допомоги.

За домовленістю сторін вартість послуг по веденню справи та представництву інтересів клієнта в Господарському суді Київської області складає 60 000,00грн, які сплачуються не пізніше 2 банківських днів з моменту винесення рішення Господарським судом м. Києва; клієнт може здійснити оплату в будь-який час, але не пізніше 2 банківських днів з дня винесення рішення Господарським судом міста Києва; після винесення рішення Господарським судом Київської області бюро протягом 2 днів складає акт приймання-передачі наданих послуг та передає його клієнту для підписання (п.п.2.1, 2.2 договору).

Також, п.п.2.6, 2.7 договору сторони узгодили, що: в разі винесення позитивного рішення Господарським судом міста Києва, задоволення позовної вимоги позивача про стягнення суми боргу (повне або часткове задоволення позовних вимог клієнта), клієнт додатково до узгодженої сторонами вартості послуг, сплачує бюро гонорар успіху в розмірі 5% від суми задоволених позовних вимог, який сплачується клієнтом протягом 50 банківських днів з моменту винесення рішення судом першої інстанції; загальна сума договору складається шляхом сумування вартості всіх наданих послуг, відображених в актах приймання-передачі послуг.

У деяких із вказаних пунктах договору зазначено «Господарський суд міста Києва» у відповідних відмінках, що суд вважає явною опискою.

Приймання-передача фактично наданої правничої допомоги оформлюється актами приймання-передачі наданих послуг (п.5.1 договору).

Відповідно до п.10.1 договору, такий договір діє з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (за наявності), і до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно додаткової угоди №1 сторони договору виклали п.2.1 договору у наступній редакції: «за домовленістю сторін вартість послуг по веденню справи та представництву інтересів клієнта в Господарському суді Київської області складає 60 000,00 грн. (шістдесят тисяч гривень 00 копійок), які сплачуються не пізніше 60 банківських днів з моменту винесення рішення Господарським судом Київської області; клієнт може здійснити оплату в будь-який час, але не пізніше 60 банківських днів з дня винесення рішення Господарським судом Київської області» (п.1.1 додаткової угоди №1).

Як вбачається з акту надання послуг від 12.11.2024 №6, АО надані послуги, вартість яких узгоджена сторонами загалом у розмірі 60 000грн.

Доказів оплати наданих АО послуг на момент прийняття додаткового рішення у справі не надано.

У вирішенні питання щодо відшкодування відповідачу відповідних витрат у розмірі 60 000грн, а також гонорару успіху у розмірі 5% від суми щодо якої судом відмовлено у задоволені позову, що фактично становить 67 500грн, які відповідач має понести на оплату професійної правничої допомоги, суд виходить з наступного.

Як визначено ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст.126 ГПК України унормовано, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, ціною позову та значенням її для сторін. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (правова позиція викладена у постановах: Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, 30.07.2019 у справі №902/519/18, 21.01.2020 у справі №903/390/18, 21.01.2020 у справі №916/2982/16, 07.07.2020 у справі № 914/1002/19, 03.04.2024 у справі №915/436/23, 30.04.2024 у справі №914/1508/23; додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №911/471/19, 20.09.2022 у справі №912/423/20, 25.10.2022 у справі №907/438/21, 24.09.2024 у справі №910/13177/23, 23.10.2024 у справі №910/6224/23).

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У п.п.19,20 постанови від 07.07.2021 №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, 13.02.2019 у справі № 911/739/15, 01.08.2019 у справі № 915/237/18, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2023 у справі № 924/746/22, 21.06.2023 у справі №908/3387/21, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №906/432/19, 21.02.2023 у справі №4/40/5022-387/2012, 02.03.2023 у справі №910/1864/21, 19.09.2023 у справі №905/1191/21, 06.11.2023 у справі №938/466/21; додаткові постанови Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №910/3567/23, 05.03.2024 у справі №916/2266/22, 18.06.2024 у справі №910/466/22, 08.10.2024 у справі №907/878/23, 31.10.2024 у справі №912/2308/23).

Верховний Суд вказав, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, 16.11.2022 у справі №922/1964/21; постанови Верховного Суду 16.11.2022 у справі №922/1964/21, 27.02.2024 у справі №916/2239/22, 05.03.2024 №912/3432/23, 15.05.2024 у справі №922/2738/21; додаткові постанови Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, 12.07.2024 у справі №913/205/23).

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч.5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №911/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У даній справі позивач ТОВ «БК Інтергал-Буд» скористалось своїм правом та подало клопотання про зменшення розміру судових витрат і витрат на правову допомогу, в якому, вказуючи на неспівмірність розміру таких витрат, зазначило, що розумним, співмірним і обґрунтованим розміром витрат відповідача на професійну правничу допомогу у даній справі є 5 000грн. Окрім того, в такій заяві позивач просить відмовити у задоволені заяви відповідача в частині стягнення гонорару успіху з тих підстав, що такі витрати не можуть покладатися на позивача, так як позиція, яку відповідач сформував у процесі розгляду даної справи, судом неврахована, що виключає необхідність виплати АО гонорару успіху.

Суд частково погоджується з тим, що витрати відповідача на оплату таких послуг у заявленому розмірі не є розумними, дійсно необхідними, а розмір витрат на професійну допомогу не є співмірним із обсягом наданих послуг, складністю виконаної роботи, тому має бути зменшеним з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, всупереч вимогам ч.3 ст.126 ГПК України, відповідач не надав суду опису виконаних робіт (наданих послуг) під час надання правничої (правової) допомоги відповідачу, а лише до поданої заяви долучив акт надання послуг від 12.11.2024 №6, з якого неможливо встановити об`єм фактично наданих послуг/виконаних робіт при наданні правничої допомоги відповідачу встановити, оскільки перелік таких робіт/послуг відсутній і у такому акті.

З умов договору вбачається, що вартість правової допомоги встановлено сторонами договору у твердій сумі та не залежить від обсягу наданих послуг/виконаних робіт та понесених витрат на надання такої допомоги. Разом з тим, встановлення гонорару у твердій сумі не звільняє учасника від подання опису виконаних робіт/ наданих послуг та витрат.

Так, відсутність опису наданих адвокатом послуг/виконаних робіт та понесених витрат при наданні правничої допомоги сама по собі не є підставою для відмови відповідачу у розподілі відповідних витрат на правничу допомогу, однак, позбавляє суд можливості визначити повний обсяг відповідних робіт/послуг, які фактично надані, понесених витрат для з`ясування, того чи є такий обсяг співмірним витратам, які відповідач має понести на оплату професійної правничої допомоги, чи є обґрунтованим, у разі його подання, заява іншого учасника про зменшення відповідних витрат з підстав їх не співмірності.

Отже, висновку про обсяг виконаних адвокатом робіт/наданих послуг суд у даній справі може дійти лише виключно з дослідження наданих адвокатом від імені відповідача процесуальних документів, підписаних від імені відповідача таким представником та поданих до суду, тривалості судових засідань у справі, у яких брав участь представник відповідача адвокат бюро.

Суд бере до уваги, що представником відповідача адвокатом бюро від імені відповідача подано заяви по суті - відзив на позовну заяву (т.1 а.с.97-109), заперечення (т.1 а.с.238-240), а також клопотання про зупинення розгляду справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/12070/23 (т.1 а.с.205-207; т.2 а.с.38-40), яке задоволено судом, оскільки визнано обґрунтованим. Подані представником від імені відповідача додаткові пояснення від 06.08.2024 (т.3 а.с.42-48) прийняті судом, оскільки надання таких пояснень пов`язано із прийняттям судових рішень у справі №910/12070/23, яким встановлені обставини, що мають преюдиційне значення для вирішення спору у даній справі.

Додаткові пояснення від 21.10.2024, надані відповідачем, залишені судом без розгляду, про що вказано у рішення суду, отже, їх подання суд вважає таким, що не було необхідне. Фактично такі пояснення є узагальненим викладенням всіх раніше поданих заяв по суті і пояснень,

Загальна тривалість усіх засідань суду у даній справі не перевищувала п`ятьох годин; справу не можна вважати занадто складною та такою, вирішення якої значно впливає на репутацію сторін; така справа не є справою, яка викликала публічний інтерес.

Окрім того, адвокат відповідача досліджував та аналізував ті самі докази, на підставі яких здійснювався розгляд іншої справи №910/12070/23, у якій брав участь той же представник відповідача, тому вважати, що ним для представництва інтересів у даній справі витрачено занадто багато часу у суду не має. Подання ПП «Анрі-Маркет» відзиву, заперечення, пояснення не потребувала витребування додаткових доказів, окрім тих, що перебували у розпорядженні відповідача, аналізу значної кількості нормативних актів, яким врегульовані відносини сторін.

Суд вважає дійсно необхідними, неминучими, співмірними та пропорційними до складності справи, ціни позову, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, часу, фактично витраченого адвокатом на надання правової допомоги саме під час розгляду цієї справи, а також з урахуванням поведінки сторін, середньої вартості аналогічних послуг на ринку, витрати на оплату правової (правничої) допомоги у даній справі у розмірі не більше 18000грн.

Інші витрати, понесені відповідачем на оплату правової допомоги у розмірі 42000грн суд покладає на відповідача, який взяв на себе відповідні зобов`язання за договором від 20.02.2024 №20/02/24-1 про надання правничої допомоги, узгодив вартість такої правової допомоги, оскільки суд не має повноважень втручатись у відповідні відносини відповідача з АО.

Вирішуючи питання щодо відшкодування за рахунок позивача витрат відповідача по оплаті гонорару успіху у розмірі 5% від суми відмовлених вимог, що фактично становить 67500грн, суд враховує наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у п.5.44 цієї постанови зауважила, що: з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат; вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Як визначено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2024 у справі №907/878/23, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд враховує, що витрати відповідача на оплату додатково гонорару успіху адвокату не відповідають критеріям необхідних та розумних витрат. Також суд враховує, що погоджений додатковий «гонорар успіху» є домовленістю клієнта і адвоката, а тому безумовно не підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт, як і не може свідчити про критерій реальності адвокатських витрат, щодо встановлення їхньої дійсності та необхідності саме в розмірі гонорару успіху зазначеного заявником (висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 873/96/22, додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2024 у справі №907/878/23).

Окрім того, відповідно до ч.6 ст.129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Так, у відзиві відповідач повідомив, що його орієнтовні витрати на оплату професійної (правової допомоги) будуть складати 60 000грн, однак, про додаткові витрати у вигляді оплати «гонорар успіху», у разі відмови у задоволені позову повністю або частково, та їх орієнтовному розмірі відповідач не згадував, хоча станом на момент подання відзиву така умова вже була включена до договору між АО та відповідачем, про що відповідач достеменно знав, оскільки є стороною такого договору. Також слід зазначити, що сам договір, який містить відповідну умову, до відзиву відповідачем та до закінчення судових дебатів не подавався і відповідач не зазначив поважних причин, які йому завадили надати такий доказ до відповідного моменту, враховуючи, що в силу ч.1 ст.221 ГПК України докази понесення судових витрат подаються після прийняття рішення, якщо вони саме з поважних причин не могли бути подані до закінчення судових дебатів.

Відповідач в силу приписів ч.6 ст.129 ГПК України мав довести, що станом на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу (при подані відзиву на позов) він не міг передбачити такі витрати на оплату гонорару успіху.

Натомість заява відповідача про розподіл судових витрат взагалі не містить будь-яких пояснень та обґрунтувань щодо перевищення орієнтованих витрат на правничу допомогу на 67 500грн, тобто більше ніж у два рази.

Таким чином, враховуючи критерії дійсності, обґрунтованості, розумності, реальності, пропорційності та співмірності судових витрат, зважаючи на те, що витрати на оплату «гонорар успіху» адвокату не мають характеру необхідних, а також враховуючи що про можливість понесення відповідних витрат відповідач не заявляв під час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку разом з першою заявою по суті, а заявлена сума витрат на професійну правничу (правову) допомогу значно перевищує орієнтовний їх розмір без надання обґрунтувань неможливість передбачення таких витрат, витрати на оплату «гонорару успіху» у розмірі 5%, що становить 67500грн суд покладає на відповідача, оскільки саме він взяв на себе відповідне додаткове зобов`язання перед адвокатом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 129, 232-233, 237-238, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Приватного підприємства «Анрі-Маркет» щодо покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд» витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Зменшити розмір витрат Приватного підприємства «Анрі-Маркет» на оплату професійної правничої допомоги до 20 000грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд» (ідентифікаційний код 34692645; 01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, 8) на користь Приватного підприємства «Анрі-Маркет» (ідентифікаційний код 34838157; 07403, Київська область, Броварський район, м.Бровари, вул. Онікієнка Олега, 127Г) 18 000грн в рахунок часткового відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги.

4. Витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 42 000грн (вартість послуг з надання правничої допомоги) та 67 500грн (гонорар успіху у розмірі 5%) покласти на Приватне підприємство «Анрі-Маркет».

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова