Рішення

від 06.12.2024 по справі 420/26253/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №420/26253/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення від 29.07.2024 року №VІІ-017/2024, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправними та скасування рішень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 16.04.2024 року №813/1/14-2/24 та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VІІ-017/2024 від 29.07.2024 року.

Ухвалою від 26.08.2024 року судом відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачам строк для подання до суду відзивів на цю заяву, позивачу - відповідей на відзиви.

Ухвалою від 07.11.2024 року судом залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправним та скасування рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 16.04.2024 року.

Ухвалою від 07.11.2024 року судом залучено ОСОБА_2 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та встановлено їй п`ятнадцятиденний строк для подання пояснень.

Позов, відповіді на відзиви обґрунтовані позивачем тим, що вона звернулась зі скаргою щодо рішення по дисциплінарній справі, розуміючи з аналізу чинного законодавства України, що реалізує закріплені за нею гарантії як адвоката в України. Однак, така гарантія не лише не була забезпечена у правовому полі, а й слугувала «гарантією збільшення дисциплінарного стягнення». На думку позивача, автор первинної скарги, що ініціювала дисциплінарне провадження, не зверталась зі скаргою з питань застосування недостатньо суворого стягнення. Тобто, розгляд дисциплінарної справи з боку ВКДКА здійснено не на підставі поданої скарги, а з власних невизначених у рішенні матеріально-правових підстав та мотивів. Позивач вважає, що ані за юридичною оцінкою, ані за загально-логічною не може вважатись обґрунтованим рішення за розглядом скарги особи, яке не лише не задовольняє таку скаргу, а й погіршує становище особи. Позивач вважає повністю обґрунтованою позицію про те, що спірне рішення є протиправним, не відповідає ані прямим приписам закону, ані правовим принципам, покладеним в основу національного та міжнародного законодавства, не забезпечує реалізацію встановлених гарантій та спотворюють оскарження як юридичного механізму.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області позов не визнає та вказує, що рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності прийнято законно і обґрунтовано, у повній відповідності до приписів ст.ст. 40, 41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Правил адвокатської етики», «Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність». В ході перевірки ВКДКА у рішенні констатувала, що рішення дисциплінарної палати КДКА Одеської області мотивоване, вірно встановлені обставини, оцінені докази, але разом з тим, зважаючи на грубість вчиненого адвокатом дисциплінарного проступку змінено в частині застосованого дисциплінарного стягнення.

З відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив вбачається, що відповідач - Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури позов не визнає та вказує, що вона вмотивовано та обґрунтовано вирішила скаргу адвоката - задовольнити частково, рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 16.04.2024 року про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців - змінити в частині застосованого дисциплінарного стягнення, застосувати до адвоката дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на дванадцять місяців, який обраховувати з дня прийняття рішення КДКА регіону. Відповідач вказує, що грубість вчиненого адвокатом дисциплінарного проступку полягає в тому, що адвокат порушила один з основних принципів здійснення адвокатської діяльності, визначений ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», - принцип уникнення конфлікту інтересів. Оскільки збереження адвокатської таємниці, дотримання принципу конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів не обмежені в часі, адвокат порушила принцип здійснення адвокатської діяльності, оскільки обов`язки адвоката, що випливають з принципів конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів, продовжують діяти і після завершення виконання адвокатом договору (стаття 35 Правил адвокатської етики). Відповідач вважає, що встановлення наявності або відсутності підстав для прийняття відповідного рішення КДКА та ВКДКА є виключними дискреційними повноваженнями відповідної КДКА регіону та ВКДКА, як органів адвокатського самоврядування, а обмеження повноважень Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури як органу вищої інстанції лише скасуванням такого рішення суперечить меті, з якою таке повноваження надано законодавцем.

В поясненнях третя особа зазначає, що повноваження на зміну рішення та скасування рішення із ухваленням нового при його перегляді за відповідною скаргою все таки було. ВКДКА обґрунтувала причину зміни (ухвалення нового) рішення щодо дисциплінарного стягнення для адвоката, наголосивши на грубість скоєного адвокатом порушення. Правову оцінку рішенню КДКА слід надавати виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану відповідачем юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх достатності. Третя особа вважає, що вирішення питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності належить до виключної компетенції дисциплінарних органів, як і визначення міри відповідальності, тому встановлення складу дисциплінарного проступку, як і наявності або відсутності підстав для прийняття відповідного рішення, є дискреційними повноваженнями відповідної Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Третя особа вказує, що факт порушення норми «Правил адвокатської етики» щодо неприпустимості конфлікту інтересів на стадії прийняття доручення клієнта та принципу конфіденційності з боку адвоката є очевидним.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

22.12.2023 року до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області надійшла скарга ОСОБА_2 про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_1.

В якості підстав для подання скарги було те, що між ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_1. був укладений договір про надання правової допомоги у цивільних справах №501/1300/22 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на її користь на утримання неповнолітніх дітей та №501/1299/22 за її позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, який був сторонами виконаний.

Під час дії договору йшлося про поділ майна подружжя та у розпорядженні адвоката ОСОБА_1. залишилась надана ОСОБА_2 інформація стосовно майна колишнього чоловіка та приватні відомості для представництва інтересів останньої в справі про поділ майна подружжя, але подальші відносини між сторонами не склались, договір був припинений.

ОСОБА_2 дізналась, що адвокат ОСОБА_1. надає правову допомогу її колишньому чоловіку ОСОБА_3 в справі №501/3397/22 про поділ майна подружжя.

Оскільки ОСОБА_2 вважала, що питання, які були предметом договору про надання правової допомоги у цивільних справах №501/1300/22 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на її користь на утримання неповнолітніх дітей та №501/1299/22 за її позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, безпосередньо пов`язані з майновими питаннями сторін та адвокат ОСОБА_1. отримала від клієнтки інформацію та розпорядилась нею на користь ОСОБА_3 , то наявні підстави для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

22.12.2023 року в.о. Голови дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області Новицький В.М. доручив члену дисциплінарної палати ОСОБА_4 провести перевірку відомостей, викладених в скарзі ОСОБА_2 стосовно адвоката ОСОБА_1.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 26.12.2023 року член дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області ОСОБА_4 повідомив адвоката ОСОБА_1. про надходження стосовно неї скарги та запропонував надати пояснення по суті скарги.

23.01.2024 року до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області надійшли пояснення адвоката ОСОБА_1 .

За результатом перевірки фактів, викладених у скарзі ОСОБА_2 15.03.2024 року членом дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області ОСОБА_4 складено довідку за результатами проведеної перевірки (вхід. №24/813-23/10-24).

19.03.2024 року рішенням дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області порушено дисциплінарну справу стосовно адвоката ОСОБА_1 .

16.04.2024 року проведено засідання дисциплінарної палати, на якому прийнято рішення від 16.04.2024 року (реєстраційний №813/1/14-2/24, провадження №813/23), яким притягнуто адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та застосовано стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців.

В обґрунтування підстав прийняття зазначеного рішення вказано, що 12.05.2022 року між адвокатом ОСОБА_1. та ОСОБА_2 був укладений договір №912 про надання правничої (правової) допомоги. На підставі цього договору адвокат ОСОБА_1. здійснювала представництво інтересів ОСОБА_2 в Іллічівському міському суді Одеської області по цивільних справах №501/1299/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, №501/1300/22 за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів. Договір від 12.05.2022 року був виконаний адвокатом в повному обсязі. Матеріали перевірки містять копію акту прийняття-передачі наданих послуг від 31.08.2022 року за договором №912 від 12.05.2022 року та копію супровідного листа адвоката ОСОБА_1. на ім`я ОСОБА_2 від 31.08.2022 року.

07.11.2022 року між адвокатом ОСОБА_1. та ОСОБА_3 укладений договір №932 про надання правничої (правової) допомоги. 08.11.2022 року між адвокатом ОСОБА_1. та ОСОБА_3 укладений договір №980 про надання правничої (правової) допомоги.

З листа Іллічівського міського суду Одеської області від 09.01.2024 року за №01-37/2/2024 вбачається, що у провадженні судді Іллічівського міського суду Одеської області Пушкарського Д.В. з 29.11.2022 року перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя (справа №501/3397/22). Відповідно до ордеру про надання правничої (правової) допомоги №1217744 представником відповідача ОСОБА_3 у зазначеній справі є адвокат ОСОБА_1. Крім того, 18.05.2023 року у провадження судді Іллічівського міського суду Одеської області Смирнова В.В. надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя (справа №501/1942/23). Відповідно до ордеру про надання правничої (правової) допомоги №1248362 представником позивача ОСОБА_3 у справі №501/1942/23 є адвокат ОСОБА_1. 04.07.2023 року суддя Пушкарський Д.В. об`єднав вищезазначені цивільні справи в одне провадження, номер об`єднаної справи: 501/3397/22.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Згідно з п. 1, 3 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокату забороняється використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта; без згоди клієнта розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю, використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» конфлікт інтересів - це суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов`язками, наявність якої може вплинути на об`єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов`язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правничої допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об`єднання, зміст порад, консультацій, роз`яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокату, адвокатському бюро або адвокатському об`єднанню забороняється укладати договір про надання правничої допомоги у разі конфлікту інтересів. Адвокату забороняється укладати договір про надання правничої допомоги і він зобов`язаний відмовитися від виконання договору, укладеного адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, у разі, якщо виконання договору може суперечити інтересам адвоката, членів його сім`ї або близьких родичів, адвокатського бюро або адвокатського об`єднання, засновником (учасником) якого він є, професійним обов`язкам адвоката, а також у разі наявності інших обставин, що можуть призвести до конфлікту інтересів.

Відповідно до положень ч. 1, 2, 3, 4 ст. 9 «Правил адвокатської етики», затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року від 09.06.2017 року, під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов`язками перед клієнтом, наявність якої може вплинути на об`єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов`язків, а також на вчинення чи не вчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.

Адвокат без письмового погодження з клієнтами, щодо яких виник конфлікт інтересів, не може представляти або захищати одночасно двох або більше клієнтів, інтереси яких є взаємно суперечливими або вірогідно можуть стати суперечливими, а також за таких обставин надавати їм професійну правничу (правову) допомогу.

У разі отримання адвокатом конфіденційної інформації від клієнта, якому він надавав професійну правничу (правову) допомогу, пов`язаної з інтересами нового клієнта при наданні правничої допомоги, адвокат зобов`язаний отримати письмове погодження клієнтів, між якими виник конфлікт інтересів.

Адвокат без письмового погодження з клієнтом, щодо якого виник конфлікт інтересів, не може представляти, захищати клієнта чи надавати йому професійну правничу (правову) допомогу, якщо інтереси клієнта суперечать власним інтересам адвоката.

За відсутності письмового погодження клієнта, в разі виникнення конфлікту інтересів в процесі реалізації адвокатом договору, такий договір має бути розірваний з дотриманням умов, визначених цими Правилами.

Згідно положень ст. 10 «Правил адвокатської етики» дотримання принципу конфіденційності є необхідною і щонайважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких є неможливим належне надання професійної правничої (правової) допомоги, здійснення захисту та представництва. Тому збереження конфіденційності будь-якої інформації, яка визначена як предмет адвокатської таємниці Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» або становить персональні дані про фізичну особу, які охороняються законодавством з питань захисту персональних даних, є правом адвоката у відносинах з усіма суб`єктами права, які можуть вимагати розголошення такої інформації, та обов`язком щодо клієнта і тих осіб, кого ця інформація стосується. Дія принципу конфіденційності не обмежена в часі.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 20 «Правил адвокатської етики» адвокат не має права прийняти доручення, якщо інтереси клієнта об`єктивно суперечать інтересам іншого клієнта, з яким адвокат пов`язаний договором про надання правової допомоги.

Адвокат не має права прийняти доручення також, якщо конфлікт інтересів пов`язаний з тим, що адвокат отримав від іншого клієнта конфіденційну інформацію, що охоплюється предметом адвокатської таємниці або захищається законодавством в інший спосіб, яка має перспективу бути використаною при наданні правової допомоги новому клієнту.

Обмеження, передбачені цією статтею, не застосовуються в конкретному випадку за письмовою згодою клієнта (клієнтів), інтереси якого (яких) представляє адвокат та є суперечливими.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 22 «Правил адвокатської етики» адвокат не повинен приймати доручення, виконання якого може призвести до розголошення відомостей, що складають предмет адвокатської таємниці, крім випадків наявності письмової згоди клієнта, зацікавленого в збереженні конфіденційності такої інформації.

У випадку відмови від прийняття доручення, адвокат зобов`язаний зберігати конфіденційність інформації, що стала йому відома від клієнта або іншої особи, яка звернулась в інтересах клієнта з пропозицією укладення договору. Отримані в процесі цього відомості складають окремий предмет адвокатської таємниці.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 «Правил адвокатської етики» обов`язки адвоката, що випливають з принципів конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів, продовжують діяти і після завершення виконання адвокатом договору.

На підставі викладених обставин та норм законодавства Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області встановила, що позиція адвоката свідчить про нерозуміння нею змісту таких основоположних принципів адвокатської етики, як конфіденційність та неприпустимість конфлікту інтересів.

Дисциплінарна палата Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області зазначила, що довірчі відносини між адвокатом і клієнтом можуть виникнути лише у разі відсутності в останнього сумнівів щодо чесності і сумлінності адвоката. Особливість професії адвоката полягає в тому, що він одержує від клієнта відомості, які той не буде повідомляти іншій особі, а також іншу інформацію, яку йому належить зберігати в таємниці. Довіра до адвоката може виникнути лише за умови обов`язкового додержання ним принципу конфіденційності. Таким чином, конфіденційність є першорядним і фундаментальним правом та обов`язком адвоката. Адвокат зобов`язаний однаковою мірою зберігати в таємниці як відомості, одержані ним від клієнта, так і інформацію про клієнта, надану йому у процесі надання послуг клієнту. На обов`язок додержання конфіденційності не поширюється дія строку давності. Адвокат також зобов`язаний утриматися від обслуговування нового клієнта, якщо це здатне викликати виникнення загрози порушення конфіденційності відомостей, що довірені йому попереднім клієнтом, або якщо інформація, що є у розпорядженні адвоката, про стан справ попереднього клієнта здатна стати джерелом переваг для нового клієнта (положення пунктів 2.2, 2.3, 3.2.3 Кодексу поведінки європейських адвокатів 1988 року).

Хартія основних принципів європейської адвокатської професії акцентує увагу на тому, що в основі професії адвоката лежить функція одержання від клієнта інформації, яку він не став би розповідати будь-кому іншому - найбільш інтимні особисті дані або найцінніші комерційні таємниці - при цьому адвокат отримує таку інформацію на основі довіри. Без впевненості в конфіденційності не буває довіри. Хартія підкреслює подвійний характер цього принципу: дотримання конфіденційності - не лише обов`язок адвоката - це основоположне право клієнта. Для належного виконання своїх професійних функцій адвокат повинен уникати конфлікту інтересів.

Тобто адвокат не може представляти інтереси двох клієнтів з одного і того ж питання у випадку наявності або можливості виникнення такого конфлікту інтересів між цими клієнтами. Аналогічно, адвокат повинен утримуватися від представництва інтересів нового клієнта, якщо він отримав конфіденційну інформацію від іншого наявного чи колишнього клієнта. Також адвокат не може брати справу нового клієнта у випадку наявності конфлікту інтересів між клієнтом та адвокатом. Якщо конфлікт інтересів виникає в процесі представництва інтересів клієнта, адвокат має припинити роботу (коментар до принципів «b» та «c» Хартії).

Дисциплінарна палата Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області прийшла до висновку, що встановлені в ході розгляду дисциплінарної справи дії адвоката ОСОБА_1. попри її тривалий досвід адвокатської діяльності входять в протиріччя з основними принципами та засадами адвокатської діяльності та порушують вимоги ч. 1 ст. 4, п. 1, 3 ч. 1, п. 1, 2 ч. 2 ст. 21, ст. 22, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. 9, 10, 20, 22, 35 «Правил адвокатської етики», тому скоєний дисциплінарний проступок, передбачений п. 3 ч. 2 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (грубе одноразове порушення правил адвокатської етики), зумовлює необхідність притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до неї дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльність строком на шість місяців.

03.05.2024 року до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшла скарга від адвоката ОСОБА_1. на рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 16.04.2024 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців, яка 13.05.2024 року була повернута.

03.06.2024 року до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшла уточнена скарга від адвоката ОСОБА_1. на рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 16.04.2024 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців.

Рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VІІ-017/2024 від 29.07.2024 року скаргу адвоката ОСОБА_1 задоволено частково, рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 16.04.2024 року про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців змінено в частині застосованого дисциплінарного стягнення та застосовано до адвоката ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на дванадцять місяців, який обраховується з дня прийняття рішення КДКА регіону.

В обґрунтування підстав прийняття зазначеного рішення вказано, що грубість вчиненого адвокатом дисциплінарного проступку полягає в тому, що адвокат порушила один з основних принципів здійснення адвокатської діяльності, визначений ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», - принцип уникнення конфлікту інтересів.

Не погоджуючись з рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VІІ-017/2024 від 29.07.2024 року, ОСОБА_1 звернулася до суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 8 ст. 50, ч. 1, 4, 5 ст. 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури: 1) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; 2) узагальнює дисциплінарну практику кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; 3) виконує інші функції відповідно до цього Закону.

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право: 1) залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін; 2) змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; 3) скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення; 4) направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов`язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії.

Відповідно до положень п. 60 «Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність», затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 року №120, винесене дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури рішення у дисциплінарній справі за результатами розгляду заяви (скарги) може бути оскаржене до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття лише адвокатом, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, або особою, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, чи їхніми представниками, з дотриманням вимог, визначених пунктами 36.1., 36.2., 36.3., 36.4., 36.5. цього Положення. Оскарження такого рішення не зупиняє його дії.

Згідно з п. 36.1, 36.2, 36.3, 36.4, 36.5 «Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність» скарга подається до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури у письмовій формі. Скарга може бути подана безпосередньо за місцезнаходженням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або надіслана поштою (в тому числі електронною поштою із застосуванням електронного цифрового підпису.

В скарзі мають бути зазначені: 1) найменування кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, рішення якої оскаржується; 2) ПІБ (найменування) заявника (скаржника), посада, місце роботи - для посадової та службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку та адреса електронної пошти; 3) ПІБ адвоката щодо поведінки якого подається заява (скарга), поштова адреса, а також номер засобу зв`язку та адреса електронної пошти; 4) дата, номер рішення, що оскаржується; 5) доводи скаржника щодо незаконності та (або) необґрунтованості рішення; 6) вимоги скаржника; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Скарга підписується особою, яка її подає, або представником. До скарги, поданої представником, має бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника. До скарги додається копія рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, а також доказ надіслання скаржником копії скарги та доданих до неї письмових матеріалів іншій стороні, кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури, рішення якої оскаржується, листом з описом вкладення.

Як вже зазналося, ОСОБА_1 звернулася зі скаргою до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 16.04.2024 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців.

При цьому, рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VІІ-017/2024 від 29.07.2024 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 16.04.2024 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців змінено в частині застосованого дисциплінарного стягнення та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на дванадцять місяців.

В якості підстав прийняття такого рішення Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури вказано грубість вчиненого адвокатом дисциплінарного проступку.

В свою чергу, в рішенні №VІІ-017/2024 від 29.07.2024 року Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури зазначила, що рішення дисциплінарної палати КДКА Одеської області мотивоване, вірно встановлені обставини, оцінені докази.

У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява №60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Оцінюючи оскаржуване рішення №VІІ-017/2024 від 29.07.2024 року щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності адвоката та мотиви, з яких Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури дійшла відповідних висновків, суд насамперед виходить з того, що визначальним критерієм правомірності цього рішення відповідача є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Слід зауважити, що юридична кваліфікація діяння - це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені і поставлені у вину суб`єктові дисциплінарного проступку, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв`язок.

Верховний Суд неодноразово у своїй практиці наголошував, що одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Про це. Зокрема, йдеться у постановах від 19 січня 2021 року у справі №826/7728/17, 16 травня 2019 року у справі №822/3011/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №822/190/18, від 17 червня 2021 року у справі №826/2276/18, від 19 березня 2020 року у справі №826/13693/18.

Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень ураховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Належна мотивація рішення (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура притягнення до відповідальності та чи була дотримана процедура прийняття оскаржуваного рішення.

Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи/пояснення взято до уваги і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувалася комісія, коли оцінювала наведені в скарзі доводи адвоката, тобто встановити мотиви ухваленого рішення. Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про несприятливе для скаржника рішення, з огляду на наслідки, які це потягне.

Рішення можна вважати вмотивованим, якщо в ньому зазначено обставини, що стали підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень наданих йому законом повноважень; є посилання на докази, на підставі яких ці обставини встановлено; є оцінка доводів та аргументів особи, щодо якої застосовується відповідна процедура; є посилання на норми права, якими керується дисциплінарна комісія як суб`єкт владних повноважень.

Таким чином, в даному випадку, рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VІІ-017/2024 від 29.07.2024 року про зміну рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 16.04.2024 року про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців в частині застосованого дисциплінарного стягнення та застосування більш суворого дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на дванадцять місяців повинно бути достатньою мірою обґрунтованим, тобто у ньому, серед іншого, зазначаються не лише загальні причини чи/та обставини його прийняття, але й мотиви з посиланням на відповідні докази, які б створювали підстави для таких вкрай негативних висновків. Також таке рішення повинно відповідати критеріям ясності, чіткості, доступності та зрозумілості.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

ОСОБА_1 зазначає, що вона звернулась зі скаргою щодо рішення по дисциплінарній справі стосовно неї, розуміючи з аналізу законодавства України, що реалізує закріплені за нею гарантії як адвоката в України. Однак, така гарантія не лише не була забезпечена у правовому полі, а й слугувала «гарантією збільшення дисциплінарного стягнення». При цьому, автор первинної скарги, що ініціювала дисциплінарне провадження, - ОСОБА_2 - не зверталась зі скаргою з питань застосування недостатньо суворого стягнення. Тобто, розгляд дисциплінарної справи з боку ВКДКА було здійснено не на підставі поданої скарги, а з власних невизначених у рішенні матеріально-правових підстав та мотивів.

Згідно положень ст. 35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року; 3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.

Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.

Суд зазначає, що рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VІІ-017/2024 від 29.07.2024 року не містить належного обґрунтування та відповідних правових підстав для висновку, що встановлені під час розгляду дисциплінарної справи дії адвоката ОСОБА_1. є дисциплінарним проступком, за який слід застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на дванадцять місяців.

Суд враховує, що в оскаржуваному рішенні ВКДКА фактично повністю погоджується з рішенням дисциплінарної палати КДКА Одеської області, однак з посиланням виключно на грубість вчиненого адвокатом дисциплінарного проступку без будь-якого належного обґрунтування з посиланнями на відповідна докази та положення законодавства вважає про необхідність застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на дванадцять місяців.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988), встановлено, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури.

Закон вимагає, щоб він був доступний для особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї, та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. В національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Гавенда проти Польщі» від 14.03.2002).

Дискреція - це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб`єктів.

Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

З урахуванням зазначеного, право на визначення строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю покладається на дисциплінарний орган, проте законодавцем встановлено можливість застосування його від одного місяця до одного року.

В даному випадку, суд не втручається в дискреційні повноваження Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо прийняття рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності та визначення виду дисциплінарного стягнення за вчинення адвокатом дисциплінарного проступку, а лише перевіряє таке рішення на відповідність критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано дисциплінарне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при застосуванні якого слід дотримуватися принципів обґрунтованості та вмотивованості.

При цьому, суд звертає увагу на те, що зазначення порушень з боку адвоката та посилання на грубість вчиненого ним дисциплінарного проступку в оскаржуваному рішенні ВКДКА не може вважатися належним обґрунтуванням визначення строку зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю на дванадцять місяців.

Отже, оскаржуване рішення не відповідає всім критеріям, які визначені ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема, критерію обґрунтованості, який відображає принцип обґрунтованості рішення або дії суб`єкта владних повноважень. Цей критерій вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

За таких обставин, спірне рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VІІ-017/2024 від 29.07.2024 року не містить належного обґрунтування необхідності визначення строку зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю на дванадцять місяців.

Практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення «Брумареску проти Румунії» Суд зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (Brumarescu v. the Romania, заява №28342/95). У пункті 109 справи «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. the Moldova, заява №45701/99).

За наведених умов, рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VІІ-017/2024 від 29.07.2024 року не відповідає критеріям обґрунтованості, своєчасності та розсудливості, складене без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, та з порушенням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача, а також суспільним інтересам, і цілям, на досягнення яких вони спрямовані, а тому воно є протиправним та таким, що підлягає скасуванню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 6, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області (вул. Жуковського, буд. 23, кв. 1, 1-А, м. Одеса, 65000, код ЄДРПОУ 23861029), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (вул. Борисоглібська, буд. 3, 5-й поверх, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 26080214), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), про визнання протиправним та скасування рішення №VІІ-017/2024 від 29.07.2024 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VІІ-017/2024 від 29.07.2024 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Леонід СВИДА