Постанова

від 04.12.2024 по справі 755/17790/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження 22-ц/824/17358/2024

Справа № 755/17790/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 грудня 2024 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Дніпровського районного суду м. Києва в складі судді Яровенко Н.О., ухвалене в м. Київ 21 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», третя особа Відокремлений підрозділ «Державна інспекція енергетичного нагляду України» Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про поновлення на попередній посаді, скасування наказу, зобов`язання призначити посадовий оклад та зобов`язання відшкодувати моральну шкоду,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, просив поновити його на посаді начальника відділу теплоенергетичного нагляду управління теплоенергетичного нагляду - старшого державного інспектора з енергетичного нагляду Відокремленого підрозділу «Державна інспекція енергетичного нагляду України» ПрАТ «НАЕК «Укренерго» з 01 грудня 2021 року, скасувати наказ ПрАТ «НАЕК «Укренерго» від 30 листопада 2021 року № 1707-к, зобов`язати ПрАТ «НАЕК «Укренерго» призначити посадовий оклад відповідно до додатку 6 таблиця 1 Колективного договору ДП «НАЕК «Укренерго» на 2018-2019 роки (діючий, зі змінами та доповненнями), з урахуванням стажу роботи на підприємстві/компанії з 02 вересня 1991 року відповідно до коефіцієнта начальника служби (відділу) 5,8 та мінімальної заробітної плати на 2023 рік 6700 грн. в розмірі 38860 грн., провести перерахування заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, листків непрацездатності, інших виплат з 01 грудня 2021 року по час винесення рішення суду, зобов`язати ПрАТ «НАЕК «Укренерго» за вказані вище правопорушення відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 7700000 грн., яка складається з щомісячного посадового окладу Голови правління відповідача в розмірі 1100000 грн. (згідно даних, оприлюднених у ЗМІ) з перерахунку щомісячного посадового окладу за кожний рік відшкодування моральної шкоди з семи років, протягом яких порушувались його права.

Позов мотивував тим, що працює на посаді інженера з безпеки руху відділу транспортного забезпечення Департаменту із організації робіт відокремленого підрозділу «Будівництво і ремонт» ПрАТ «НАЕК «Укренерго» з 01 грудня 2021 року, на яку був переведений відповідно до наказу відповідача від 30 листопада 2021 року № 1707-к згідно ч. 1 ст. 32 КЗпП України. До цього часу він працював на посаді начальника відділу теплоенергетичного нагляду управління теплоенергетичного нагляду - старшого державного інспектора з енергетичного нагляду Відокремленого підрозділу «Державна інспекція енергетичного нагляду України» ПрАТ «НАЕК «Укренерго», на яку він був призначений наказом відповідача від 03 липня 2019 року № 871-К.

При призначенні йому встановлено мінімальний оклад 10176 грн., тобто значно менший, ніж на попередній посаді, не відповідає його освіті, стажу роботи, кваліфікації. При цьому на підприємстві існували та існують інші посади, які відповідають його освіті, стажу роботи, кваліфікації.

Прийняти пропозицію роботодавця щодо переведення позивача на посаду інженера з безпеки руху відділу транспортного забезпечення Департаменту із організації робіт відокремленого підрозділу «Будівництво і ремонт» ПрАТ «НАЕК «Укренерго» його змусили наступні обставини: впродовж тривалого часу (з лютого 2019 року по жовтень 2021 року) роботодавець надавав повідомлення про переведення на наявні вакантні посади, на які позивач сумлінно та регулярно надавав відповідні згоди на їх переведення, але роботодавець увесь цей час не повідомляв позивача про результати розгляду та не приймав рішення щодо надання погодження на призначення його на запропоновані та обрані ним вакантні посади. В листопаді 2021 року позивачу на безальтернативній основі без права вибору було запропоновано лише єдину посаду - інженера з безпеки руху відділу транспортного забезпечення Департаменту із організації робіт відокремленого підрозділу «Будівництво і ремонт» ПрАТ «НАЕК «Укренерго», яка повністю не відповідала фаху/профілю його освіти. Враховуючи, що на той час позивач знаходився в скрутному фінансовому становищі, а його спроби знайти гідну роботу не мали успіху з огляду на вік, позивач був змушений погодитись на переведення на запропоновану посаду. Таким чином відповідачем видано наказ на переведення від 30 листопада 2021 року № 1707-к, при цьому повідомлено, що відповідно до КЗпП України та Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» буде проведено необхідне навчання відповідно до кваліфікаційних вимог до даної посади, що не зроблено на даний час, через що позивач постійно отримує повідомлення від безпосереднього керівництва стосовно того, що вони не приймали його на роботу та не можуть доручити йому роботу, оскільки він не відповідає за фахом та профілем освіти зазначеній посаді, що також сприяло погіршенню стану здоров`я та морального стану.

Зазначив, що відповідно до п. 1.4 посадової інструкції його посади, інженер призначається на посаду та звільняється з посади наказом ВП «Будівництво і ремонт» відповідно до чинного законодавства України.

Зазначив, що відповідач вимагає від нього виконання робіт, не передбачених трудовим договором та посадовою інструкцією, а саме виконувати роботи щодо контролю витрат палива за допомогою терміналів контролю руху та робіт, пов`язаних з технічним обслуговуванням цих терміналів, призначивши його відповідальною особою, що є порушенням вимог ст. 31 КЗпП України та Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Вказував, що неодноразові звернення до роботодавця та центральних органів виконавчої влади, на які покладено функції контролю за дотриманням прав у сфері праці та соціального захисту осіб з інвалідністю не дали позитивного результату, оскільки роботодавець інформував лише про те, що рішення на переведення було прийняте за погодженням позивача, та не повідомляв, що впродовж тривалого часу не вирішував питання його працевлаштування шляхом переведення на запропоновані вакантні посади, згоду на які позивач надавав.

Таким чином, при переведенні ОСОБА_1 на посаду інженера роботодавець порушив вимоги ст. 43 Конституції України та ст. 2, 22, 9 КЗпП України.

Вказував, що мінімальна заробітна плата на момент подачі позову складає 6700 грн. в місяць, а тому його щомісячний посадовий оклад відповідно до додатку 6 таблиці 1 до колективного договору підприємства на 2018-2019 роки складає 6700 гр. х 5,8 (коефіцієнт керівників і фахівців відповідача) = 38860 грн. Позивач вважає, що його посадовий оклад повинен складати 38860 грн., який відповідач повинен йому сплачувати щомісячно та провести перерахунок, виходячи з вказаного окладу з 01 листопада 2019 року на момент ухвалення рішення.

Щодо завданої йому моральної шкоди, вказував, що порушенням прав ОСОБА_1 та використанням мобінгу були спричинені йому душевні страждання в зв`язку з протиправною поведінкою зі сторони відповідача, які призвели до погіршення здоров`я та отримання ІІ групи інвалідності замість ІІІ, яка була у нього раніше.

В серпні 2024 року позивач подав заяву про відмову від частини позовних вимог, в зв`язку з чим виклав прохальну частину позовної заяви в наступній редакції: поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу теплоенергетичного нагляду управління теплоенергетичного нагляду - старшого державного інспектора з енергетичного нагляду Відокремленого підрозділу «Державна інспекція енергетичного нагляду України» ПрАТ «НАЕК «Укренерго» з 01 грудня 2021 року, скасувати наказ ПрАТ «НАЕК «Укренерго» від 30 листопада 2021 року № 1707-к, зобов`язати ПрАТ «НАЕК «Укренерго» за вказані вище правопорушення відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 7700000 грн., яка складається з щомісячного посадового окладу Голови правління відповідача в розмірі 1100000 грн. (згідно даних, оприлюднених у ЗМІ) з перерахунку щомісячного посадового окладу за кожний рік відшкодування моральної шкоди з семи років, протягом яких порушувались його права.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 серпня 2024 року прийнято відмову ОСОБА_1 від частини позовних вимог, а саме про проведення перерахунку заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, листків непрацездатності, інших виплат з 01 грудня 2021 року по час ухвалення рішення, та закрито провадження в цій частині.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 серпня 2024 року в позові відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 серпня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, повторно викладав обставини, зазначені ним в позові, наводив зміст ст. 21, 22, 23, 43 Конституції України, ст. 21, 32 КЗпП України, роз`яснення Пленуму Верховного Суду України в постанові № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» щодо переведення на іншу роботу.

Вказував, що судом першої інстанції не взято до уваги його доводи, що впродовж тривалого часу з лютого 2019 року по жовтень 2021 року роботодавець надавав повідомлення про переведення на наявні вакантні посади, на які позивач сумлінно і регулярно надавав згоди на його переведення, але роботодавець протягом цього часу не повідомляв позивача про результати розгляду та не приймав рішення щодо надання погодження на призначення його на запропоновані та обрані ним вакантні посади. В листопаді 2021 року ОСОБА_1 було на безальтернативній формі, без права вибору запропоновану лише єдину посаду інженера, яка повністю не відповідала фаху/профілю його освіти. Зважаючи на те, що позивач знаходився в скрутному фінансовому становищі, а його спроби знайти гідну роботу не мали успіху, він змушений був погодитись на переведення на запропоновану посаду.

Роботодавцем було видано наказ на переведення від 30 листопада 2021 року № 1707-к, при цьому повідомлено, що відповідно до вимог КзПП України та Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» буде проведено необхідне навчання відповідно до кваліфікаційних вимог до даної посади, що не зроблено на даний час, через що позивач постійно отримує повідомлення від безпосереднього керівництва стосовно того, що вони не приймали його на роботу та не можуть доручити йому роботу, оскільки він не відповідає за фахом та профілем освіти зазначеній посаді, що також сприяло погіршенню стану здоров`я та морального стану.

Зазначив, що відповідач-роботодавець вимагає від нього виконання робіт, не передбачених трудовим договором та посадовою інструкцією, а саме виконувати роботи щодо контролю витрат палива за допомогою терміналів контролю руху та робіт, пов`язаних з технічним обслуговуванням цих терміналів, призначивши його відповідальною особою, що є порушенням вимог ст. 31 КЗпП України та Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Звертав увагу, що з лютого 2019 року по жовтень 2019 року у нього погіршився стан здоров`я, що призвело до інвалідізації та відповідно до висновку МСЕК замінено ІІІ групу інвалідності на ІІ.

Таким чином, вказував, що суд першої інстанції у рішенні дійшов хибного висновку, що позивача ОСОБА_1 було переведено на посаду інженера без порушення вимог чинного трудового законодавства України з огляду на його згоду, оскільки останній мав вкрай складне матеріальне становище та неодноразово звертався до роботодавця та центральних органів виконавчої влади, на які покладено функції контролю за дотриманням прав у сфері праці та соціального захисту осіб з інвалідністю, які не мали позитивного результату, тому вважати дану згоду беззаперечною є хибним висновком.

Вказував, що згідно ч. 1 ст. 9 КЗпП України умови трудових договорів, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Від відповідача ПрАТ «НАЕК «Укренерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У відзиві погоджувався з висновками суду першої інстанції по суті спору, пояснював, що твердження позивача в апеляційній скарзі не відповідають дійсності, оскільки з метою отримання достовірної оцінки відповідності позивача вимогам до обраних посад неодноразово створювались комісії та проводились співбесіди з позивачем, на основі аналізу результатів яких було виявлено невідповідність позивача до встановлених за обраною посадою професійних вимог, і інформація щодо результатів співбесід неодноразово направлялась позивачу листами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Вважав безпідставним твердження позивача, що в листопаді 2021 року йому було запропоновано лише одну посаду інженера без права вибору, яка не відповідала його фаху та освіті, пояснював, що 26 липня 2021 року позивач подав власноручно написану заяву на ім`я голови правління ПрАТ «НАЕК «Укренерго» про переведення його відповідно до ч. 1 ст. 32 КЗпП України на посаду інженера з безпеки руху відділу транспортного забезпечення Департаменту із організації робіт відокремленого підрозділу «Будівництво і ремонт» ПрАТ «НАЕК «Укренерго» з 01 грудня 2021 року з посадовим окладом згідно зі штатним розписом. Отже, позивач власноручно написав заяву та надав згоду на переведення його на посаду інженера.

Не погоджувався з твердженням позивача, що роботодавець начебто вимагає від нього виконання робіт, не передбачених трудовим договором та посадовою інструкцією, а саме виконувати роботу щодо контролю витрат палива, а також твердження про неправомірне непроведення роботодавцем навчань відповідно до кваліфікаційних вимог посади інженера.

Посилаючись на ст. 21, 13 КЗпП України, пояснював, що з зазначених норм випливає, що працівник зобов`язаний виконувати доручену роботодавцем роботу, що прямо не передбачена посадовою інструкцією, але яка випливає зі сфери діяльності або відповідної загальної мети діяльності працівника, і зазначені обов`язки покладаються на працівника наказами, розпорядженнями роботодавця, внесенням змін в інструкції, положеннями та іншими нормативними актами роботодавця.

Щодо твердження позивача про непроведення навчання роботодавцем для перекваліфікації на посаду інженера, зазначив, що відповідно до п. 4 «Професійна реабілітація» розділу 14 «Реабілітаційні заходи та їх реалізація» Індивідуальної програми реабілітації інваліда № 1535 від 18 вересня 2019 року, що містяться в матеріалах особової справи позивача, не передбачено вжиття роботодавцем заходів щодо професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.

Щодо моральної шкоди, яку просив стягнути позивач, вказував, що позивач як на підставу даних вимог посилався на факти мобінгу, які, на його думку, мали місце по відношенню до нього, однак дані твердження позивача є безпідставними та не підтверджуються жодними доказами, висновками контролюючих органів та є суб`єктивною думкою позивача.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Відмовляючи ОСОБА_1 у позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивача було переведено на посаду інженера з безпеки руху відділу транспортного забезпечення Департаменту із забезпеченням робіт відокремленого підрозділу «Будівництво і ремонт» ПрАТ «НЕК «Укренерго» за його заявою із дотриманням вимог чинного трудового законодавства України. Питання щодо обґрунтованості/безпідставності позову в частині вимог про поновлення на попередній посаді, зобов`язання призначити посадовий оклад та зобов`язання відшкодувати моральну шкоду є похідним від позовних вимог про скасування наказу № 1707-к від 30 листопада 2021 року, а тому задоволенню також не підлягають.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач у справі ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, загальне захворювання, встановлену 18 вересня 2019 року, згідно висновку МСЕК, та може працювати в спеціально створених умовах (а. с. 86 т. 1).

Згідно статуту ПрАТ «НАЕК «Укренерго», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2019 року № 321, ПрАТ «НАЕК «Укренерго» є юридичною особою, що утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності внаслідок реорганізації шляхом перетворення ДП «НАЕК «Укренерго» в приватне акціонерне товариство відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15 лютого 2019 року № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство» від 22 листопада 2017 року № 829-р (а. с. 91 - 104 т. 1).

Наказом ДП «НЕК «Укренерго» від 28 лютого 2019 року № 142 припинено діяльність відокремленого підрозділу «Державна інспекція енергетичного нагляду України» державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» шляхом його закриття, створено комісію з припинення відокремленого підрозділу (а. с. 182 т. 1).

Наказом ДП «НЕК «Укренерго» від 28 лютого 2019 року № 143 у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з відсутністю фінансування видатків в структурі тарифу ДП «НЕК «Укренерго» на 2019 рік (постанова НКРЕРП від 12 грудня 2018 року № 1905), встановлено працівникам відокремленого підрозділу «Державна інспекція енергетичного нагляду України» з 13 травня 2019 року неповний робочий тиждень з тривалістю роботи 8 годин на тиждень (а. с. 184 т. 1).

Наказом ДП «НЕК «Укренерго» від 28 лютого 2019 року № 144 в зв`язку з втратою чинності ст. 9 Закону України «Про електроенергетику» та постанови Кабінету Міністрів України від 15 лютого 1999 року № 189 «Про затвердження Порядку здійснення державного нагляду в електроенергетиці» та враховуючи положення п. 16 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» щодо проведення реорганізації Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж та Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії шляхом утворення центрального органу виконавчої влади, що здійснює державний нагляд (контроль) в галузі електроенергетики до 11 червня 2018 року, постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 року № 77 «Деякі питання Державної інспекції енергетичного нагляду України», наказано директору відокремленого підрозділу «Державна інспекція енергетичного нагляду України» вжити заходів відповідно до вимог чинного законодавства щодо змін в організації виробництва і праці відокремленого підрозділу «Державна інспекція енергетичного нагляду України», надати директору з управління персоналом пропозиції щодо штатного розпису відокремленого підрозділу відокремленого підрозділу «Державна інспекція енергетичного нагляду України» в межах 300 штатних одиниць (а. с. 186 т. 1).

Наказом ДП «НЕК «Укренерго» від 17 квітня 2019 року № 228, в зв`язку з виробничою необхідністю та з метою завершення розпочатої роботи припинення відокремленого підрозділу затверджено Положення про відокремлений підрозділ «Державна інспекція енергетичного нагляду України» ДП «НЕК «Укренерго» (а. с. 188 т. 1).

Наказом ДП «НЕК «Укренерго» від 10 травня 2019 року № 540-к, в зв`язку з виробничою необхідністю, з метою створення необхідних передумов для реалізації рішення про припинення відокремленого підрозділу «Державна інспекція енергетичного нагляду України» ДП «НЕК «Укренерго» та здійснення передбачених законодавством заходів для його припинення визнано такими, що втратили чинність, накази ДП «НЕК «Укренерго» від 28 лютого 2019 року № 143 «Про встановлення неповного робочого тижня» та № 144 «Про зміни в організації виробництва і праці», як такі, що є недоцільними через підготовку до скорочення чисельності та штату відокремленого підрозділу (а. с. 201 - 202 т. 1).

28 грудня 2019 року ДП «НЕК «Укренерго», відповідно до наказів НЕК «Укренерго» від 13 грудня 2019 року № 420-к/оп «Про зміни в організації виробництва та праці і скорочення чисельності та штату» та від 16 грудня 2019 року № 421-к/оп «Про наступне вивільнення» ОСОБА_1 попереджено про зміни в організації виробництва та праці і скорочення чисельності та штату працівників відокремленого підрозділу «Державна інспекція енергетичного нагляду України» ДП «НЕК «Укренерго», запропоновано ознайомитися з актуальним переліком вакантних посад, у разі зацікавленості у вакансії з переліку, запропоновано повідомити директора з управління персоналом в найкоротший термін. В нижній частині заяви ОСОБА_1 повідомлено, що він згоден на переведення на посади начальника відділів 1) реєстрації точок комерційного обліку; 2) адміністрування комерційного обліку; 3) аналізу даних комерційного обліку; на посади провідного інженера відділів дирекції комерційного обліку, начальника відділу професійної освіти департаменту розвитку та управління талантами (а. с. 203 т. 1).

31 серпня 2020 року ОСОБА_1 подав на ім`я в.о. виконавчого директора начальника відділу енергетичного нагляду заяву, в якій повідомив про свою згоду на продовження роботи у змінених істотних умовах праці, а саме на неповний робочий тиждень з тривалістю роботи 4 години на тиждень з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу з 15 вересня 2020 року (а. с. 207 т. 1).

Наказом відокремленого підрозділу «Державна інспекція енергетичного нагляду України» від 14 вересня 2020 року № 200-к встановлено з 15 вересня 2020 року працівникам, які дали згоду на роботу в нових умовах праці, режим неповного робочого тижня з тривалістю роботи 4 години на тиждень з робочими днями, початком і закінченням робочого часу згідно графіка роботи (додаток № 1) з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу (а. с. 204 т. 1). Згідно додатку до наказу (список працівників Держенгергонагляду, які переведені за їх згодою з 15 вересня 2020 року на неповний робочий тиждень з тривалістю роботи 4 години на тиждень), до цього списку включено начальника відділу - старшого державного інспектора з енергетичного нагляду ОСОБА_1 , встановлено графік роботи щосереди з 8:00 до 12:00 (а. с. 205 т. 1).

13 січня 2021 року ДП «НЕК «Укренерго», відповідно до наказів НЕК «Укренерго» від 13 грудня 2019 року № 420-к/оп «Про зміни в організації виробництва та праці і скорочення чисельності та штату» та від 16 грудня 2019 року № 421-к/оп «Про наступне вивільнення» повторно запропоновано ознайомитися з актуальним переліком вакантних посад по НЕК «Укренерго» станом на 24 грудня 2020 року. В нижній частині заяви ОСОБА_1 повідомлено, що він згоден на переведення і просить розглянути відповідність його кваліфікації, спеціальності та досвіду роботи вимогам на посади першого заступника голови правління, заступника голови правління, члена правління, експерта та фахівця відділу управління ризиками Департаменту управління ризиками та внутрішнього контролю, фахівця відділу оцінки процесів Департаменту управління ризиками та внутрішнього контролю, начальника відділу врегулювання суперечок з учасниками ринку Департаменту взаємодії з учасниками ринку та адміністрування нормативно-трудових актів, начальника відділу взаємодії з учасниками ринку по внесенню змін до нормативно-правових актів, провідного експерта з науково-дослідного супроводу відділу науково-дослідного супроводу нормативного забезпечення Департаменту науково-технічних розробок та нормативного забезпечення, Провідного інженера Офісу інтеграції ОЕС України до Entso-E, директора ВП «Укренергосервіс» (а. с. 208 - 209 т. 1).

Листом від 01 лютого 2021 року, 08 лютого 2021 року, 23 лютого 2021 року ДП «НЕК «Укренерго» повідомлено ОСОБА_1 , голову профспілкового комітету ППО Держенгергонагляд про результати співбесід, проведених 28 січня 2021 року, 03 лютого 2021 року на основі аналізу результатів якої виявлено невідповідність до встановлених за обраною посадою професійних вимог згідно опису посади/посадової інструкції (а. с. 215 - 226 т. 1).

28 липня 2021 року ПрАТ «НАЕК «Укренерго» відповідно до наказів НЕК «Укренерго» від 13 грудня 2019 року № 420-к/оп «Про зміни в організації виробництва та праці і скорочення чисельності та штату» та від 16 грудня 2019 року № 421-к/оп «Про наступне вивільнення» запропоновано переведення на посаду інженера з безпеки руху відділу транспортного забезпечення Департаменту із забезпечення робіт відокремленого підрозділу «Будівництво і ремонт» ПрАТ «НАЕК «Укренерго» з розрахунковою заробітною платою (посадовий оклад, надбавка за стаж роботи в енергетиці) до відрахування податків у розмірі 12730 грн. та додатково щомісячна премія у розмірі 15 %, річна премія у розмірі 7 %. У разі прийняття пропозиції щодо іншої роботи за вищевказаною посадою просили подати письмову заяву до відділу управління персоналом у триденний термін. В нижній частині повідомлення ОСОБА_1 зазначено про отримання повідомлення 28 липня 2021 року і підкреслено, що він згоден з переведенням (а. с. 210 т. 1).

28 липня 2021 року ОСОБА_1 подав на ім`я голови правління ПрАТ «НАЕК «Укренерго» заяву, в якій просив перевести його відповідно до ч. 1 ст. 32 КЗпП України на посаду інженера з безпеки руху відділу транспортного забезпечення Департаменту із забезпечення робіт відокремленого підрозділу «Будівництво і ремонт» ПрАТ «НАЕК «Укренерго», з посадовим окладом згідно штатного розпису. З колективним договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку, Кодексом етики, Антикорупційною програмою ознайомлений та згоден (а. с. 180 т. 1).

Згідно довідки ПрАТ «НАЕК «Укренерго», ОСОБА_1 працював в Державній інспекції енергетичного нагляду України ПрАТ «НАЕК «Укренерго» на посаді старшого державного інспектора з енергетичного нагляду, дата закінчення трудових відносин - 30 листопада 2021 року, загальна сума доходу з 30 листопада 2020 року по 30 листопада 2021 року складає 18388,14 грн. Середньоденна заробітна плата 525,38 грн., середньомісячна заробітна плата 1532,35 грн. (а. с. 245 т. 1).

22 листопада 2021 року дирекція з управління персоналом НЕК «Укренерго» повторно повідомила ОСОБА_1 , що відповідно до наказів НЕК «Укренерго» від 13 грудня 2019 року № 420-к/оп «Про зміни в організації виробництва та праці і скорочення чисельності та штату» та від 16 грудня 2019 року № 421-к/оп «Про наступне вивільнення» його було попереджено про зміни в організації виробництва та праці і скорочення чисельності та штату працівників відокремленого підрозділу «Державна інспекція енергетичного нагляду України» приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»; з метою належного виконання законодавчо закріпленого обов`язку щодо пропонування працівникові іншої роботи у зв`язку із змінами в організації виробництва та праці і скорочення чисельності та штату у відповідності до вимог чинного законодавства, повторно запропоновано переведення на посаду - інженер з безпеки руху відділу транспортного забезпечення Департаменту із забезпечення робіт відокремленого підрозділу «Будівництво і ремонт» ПрАТ «НАЕК «Укренерго» з розрахунковою заробітною платою (посадовий оклад, надбавка за стаж роботи в енергетиці) до відрахування податків у розмірі 12730 грн. та додатково щомісячна премія у розмірі 15 %, річна премія у розмірі 7 %. У разі прийняття пропозиції щодо іншої роботи за вищевказаною посадою просили подати письмову заяву до відділу управління персоналом у триденний термін. В нижній частині повідомлення наявна приписка про отримання повідомлення 22 листопада 2021 року ОСОБА_1 , та «з виплатою компенсації за 3 місяці згідно попередньої заяви від 28 липня 2021 року» (а. с. 181 т. 1).

Наказом ПрАТ «НАЕК «Укренерго» від 30 листопада 2021 року № 1707-к переведено ОСОБА_1 , начальника відділу теплоенергетичного нагляду управління теплоенергетичного нагляду - старшого державного інспектора з енергетичного нагляду відокремленого підрозділу «Державна інспекція енергетичного нагляду України» ПрАТ «НАЕК «Укренерго» відповідно до ч. 1 ст. 32 КЗпП України, за його згодою, постійно на посаду інженера з безпеки руху відділу транспортного забезпечення Департаменту із організації робіт відокремленого підрозділу «Будівництво і ремонт» ПрАТ «НАЕК «Укренерго» з 01 грудня 2021 року з посадовим окладом згідно з штатним розписом, на підставі заяви ОСОБА_1 (а. с. 179 т. 1).

Наказами Відокремленого підрозділу ПрАТ «НАЕК «Укренерго» від 06 лютого 2023 року № 27-н/16 та від 28 грудня 2021 року № 270-н/16 ОСОБА_1 , інженера з безпеки руху відділу транспортного забезпечення, призначено відповідальним за GPS моніторинг та підготовку звітності, до чого входить забезпечення виконання моніторингу роботи транспорту та відповідності показників одометрів та GPS терміналів контролю руху, забезпечення щомісячної підготовки звітності по роботі транспорту, здійснення контролю використання транспорту у вихідні та святкові дні, здійснення контролю за справністю GPS терміналів контролю руху, письмове повідомлення начальника відділу транспортного забезпечення Департаменту із організації робіт про виявлені порушення в експлуатації транспортних засобів, несанкціоновану роботу транспорту у вихідні та святкові дні, порушення швидкісного режиму, порушення в роботі GPS обладнання, невідповідності в показниках одометрів та терміналів контролю руху, які перевищують похибку роботи обладнання (а. с. 146 - 147 т. 1).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 КЗпП України, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Власник або уповноважений ним орган вправі на свій розсуд вносити зміни до штатного розпису, в тому числі має право зменшити чисельність посад, здійснити звільнення працівників, одночасно прийнявши рішення про прийняття на роботу працівників іншого фаху і кваліфікації, чисельність інших посад.

Визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться у статтях 80, 104, 111 ЦК України, статтях 62, 66, 79, 92 ГК України. Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника, а власник буде вважатися таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17).

Таким чином, при виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 18 серпня 2022 року в справі № 212/7513/20, провадження № 61-2981св22), від 10 квітня 2023 року в справі № 176/810/22, провадження № 61-11552 св 22, від 06 квітня 2023 року в справі № 201/6342/21, провадження № 61-9013св22 та інших).

Відповідно до ст. 31 КЗпП роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Відповідно до ст. 139 КЗпП працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитись до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Отже, працівник зобов`язаний виконувати завдання та обов`язки передбачені посадовою інструкцією та нормативно-розпорядчими і внутрішніми документами роботодавця, що уточнюють і деталізують функції й обов`язки працівника. Разом з тим, працівник зобов`язаний виконувати доручену роботодавцем роботу, що прямо і не передбачена посадовою інструкцією, але яка випливає з сфери діяльності або відповідної загальної мети діяльності працівника. Зазначені обов`язки покладаються на працівника наказами, розпорядженнями роботодавця, внесенням змін в інструкції, положеннями та іншими нормативними актами, прийнятими роботодавцем.

У даній справі судом встановлено, що ОСОБА_1 обіймав посаду начальника відділу теплоенергетичного нагляду управління теплоенергетичного нагляду - старшого державного інспектора з енергетичного нагляду Відокремленого підрозділ «Державна інспекція енергетичного нагляду України» ПрАТ «НАЕК «Укренерго».

Наказом ДП «НЕК «Укренерго» від 28 лютого 2019 року № 144 в зв`язку з втратою чинності ст. 9 Закону України «Про електроенергетику» та постанови Кабінету Міністрів України від 15 лютого 1999 року № 189 «Про затвердження Порядку здійснення державного нагляду в електроенергетиці» та враховуючи положення п. 16 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» щодо проведення реорганізації Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж та Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії шляхом утворення центрального органу виконавчої влади, що здійснює державний нагляд (контроль) в галузі електроенергетики до 11 червня 2018 року, постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 року № 77 «Деякі питання Державної інспекції енергетичного нагляду України», наказано директору відокремленого підрозділу «Державна інспекція енергетичного нагляду України» вжити заходів відповідно до вимог чинного законодавства щодо змін в організації виробництва і праці відокремленого підрозділу «Державна інспекція енергетичного нагляду України», надати директору з управління персоналом пропозиції щодо штатного розпису відокремленого підрозділу відокремленого підрозділу «Державна інспекція енергетичного нагляду України» в межах 300 штатних одиниць (а. с. 186 т. 1).

У справі, що переглядається, судом першої інстанції встановлено і доводами апеляційної скарги не заперечується, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, 31 серпня 2020 року ОСОБА_1 подав на ім`я відповідача заяву, в якій повідомив про свою згоду на продовження роботи у змінених істотних умовах праці, а саме на неповний робочий тиждень з тривалістю роботи 4 години на тиждень з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу з 15 вересня 2020 року (а. с. 207 т. 1), і наказом від 14 вересня 2020 року № 200-к з 15 вересня 2020 року ОСОБА_1 встановлено графік роботи щосереди з 8:00 до 12:00 (а. с. 205 т. 1).

Також позивач попереджався за два місяці про наступне вивільнення і був ознайомлений відповідачем з переліком вакантних посад, що підтверджується попередженням від 28 грудня 2019 року ДП «НЕК «Укренерго» (а. с. 203 т. 1), повторним повідомленням про наявність вакантних посад від 13 січня 2021 року у ДП «НЕК «Укренерго» (а. с. 208 - 209 т. 1). Позивач надавав згоду на переведення на вакантні посади, однак за результатами співбесід, проведених 28 січня 2021 року, 03 лютого 2021 року відповідачем виявлено невідповідність позивача до встановлених за обраною посадою професійних вимог згідно опису посади/посадової інструкції, про що його повідомлено листами від 01 лютого 2021 року, 08 лютого 2021 року, 23 лютого 2021 року (а. с. 215 - 226 т. 1).

28 липня 2021 року ОСОБА_1 подав на ім`я голови правління ПрАТ «НАЕК «Укренерго» заяву, в якій просив перевести його відповідно до ч. 1 ст. 32 КЗпП України на посаду інженера з безпеки руху відділу транспортного забезпечення Департаменту із забезпечення робіт відокремленого підрозділу «Будівництво і ремонт» ПрАТ «НАЕК «Укренерго», з посадовим окладом згідно штатного розпису. З колективним договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку, Кодексом етики, Антикорупційною програмою ознайомлений та згоден (а. с. 180 т. 1).

28 липня 2021 року ПрАТ «НАЕК «Укренерго» запропоновано ОСОБА_1 переведення на посаду інженера з безпеки руху відділу транспортного забезпечення Департаменту із забезпечення робіт відокремленого підрозділу «Будівництво і ремонт» ПрАТ «НАЕК «Укренерго», в нижній частині повідомлення ОСОБА_1 зазначено про отримання повідомлення 28 липня 2021 року і підкреслено, що він згоден з переведенням (а. с. 210 т. 1).

Таким чином, судом першої інстанції на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, встановлено, що позивач ОСОБА_1 погодився на переведення на посаду інженера з безпеки руху відділу транспортного забезпечення Департаменту із забезпечення робіт відокремленого підрозділу «Будівництво і ремонт» ПрАТ «НАЕК «Укренерго», про що подав заяву відповідного змісту про переведення його на зазначену посаду, та дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що позивача було переведено на посаду інженера з безпеки руху відділу транспортного забезпечення Департаменту із забезпечення робіт відокремленого підрозділу «Будівництво і ремонт» ПрАТ «НЕК «Укренерго» без порушення вимог чинного трудового законодавства України.

Оцінюючи доводи позивача, що роботодавець вимагає від позивача виконання робіт, що не передбачені трудовим договором та посадовою інструкцією, а саме виконувати роботу щодо контролю витрат палива, судом першої інстанції було досліджено наявні в матеріалах справи накази Відокремленого підрозділу ПрАТ «НАЕК «Укренерго» від 06 лютого 2023 року № 27-н/16 та від 28 грудня 2021 року № 270-н/16, якими ОСОБА_1 , інженера з безпеки руху відділу транспортного забезпечення, призначено відповідальним за GPS моніторинг та підготовку звітності, та правомірно виснував, що на виконання вимог ст. 77, 79, 80, 81 ЦПК України позивачем не надано до суду належних, достовірних та достатніх доказів, з яких можливо встановити, що роботодавець вимагає від позивача виконання робіт, не передбачених трудовим договором та посадовою інструкцією.

Також судом першої інстанції зауважено, що юридична особа - відокремлений підрозділ «Державна інспекція енергетичного нагляду України» приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» - з 06 березня 2019 року припинена.

Враховуючи вищевикладене, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування наказу про переведення на посаду та поновлення позивача на попередній посаді, протиправності дій відповідача не встановлено, судом першої інстанції також правомірно відмовлено в задоволенні похідних вимог про відшкодування моральної шкоди, і апеляційна скарга заперечень проти висновків суду першої інстанції в цій частині не містить.

Аргументи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не взято до уваги доводи позивача, що впродовж тривалого часу з лютого 2019 року по жовтень 2021 року роботодавець надавав повідомлення про переведення на наявні вакантні посади, на які позивач сумлінно і регулярно надавав відповідні згоди на переведення, але роботодавець увесь цей час не повідомляв позивача про результати розгляду та не приймав рішення щодо надання погодження на призначення його на обрані вакантні посади, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а саме листами від 01 лютого 2021 року, 08 лютого 2021 року, 23 лютого 2021 року, якими ДП «НЕК «Укренерго» повідомляло ОСОБА_1 про результати співбесід, проведених з ним 28 січня 2021 року, 03 лютого 2021 року, на основі аналізу результатів яких виявлено невідповідність ОСОБА_1 до встановлених за обраною посадою професійних вимог згідно опису посади/посадової інструкції (а. с. 215 - 226 т. 1).

Доводи апеляційної скарги, що в листопаді 2021 року ОСОБА_1 на безальтернативних підставах було запропоновано єдину посаду інженера з безпеки руху відділу транспортного забезпечення Департаменту із забезпечення робіт відокремленого підрозділу «Будівництво і ремонт» ПрАТ «НАЕК «Укренерго», є необґрунтованими, з огляду на наявність в матеріалах справи заяви ОСОБА_1 від 28 липня 2021 року на ім`я голови правління ПрАТ «НАЕК «Укренерго», у якій він просив перевести його відповідно до ч. 1 ст. 32 КЗпП України на вищезазначену посаду з посадовим окладом згідно штатного розпису (а. с. 180 т. 1).

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 знаходився в скрутному фінансовому стані, не міг знайти іншу роботу і був вимушений погодитися на переведення на запропоновану посаду, відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані, оскільки особисті мотиви працівника при наданні згоди на переведення його на іншу посаду не мають правового значення при перевірці правомірності дій роботодавця, яким було здійснено таке переведення працівника за його згодою на іншу посаду відповідно до ч. 1 ст. 32 КЗпП України.

Не підтверджуються належними та допустимими доказами, є припущеннями та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що при видачі ПрАТ «НАЕК «Укренерго» наказу про переведення від 30 листопада 2021 року № 1707-к йому було повідомлено, що відповідно до вимог КЗпП України та Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» буде проведено необхідне навчання відповідно до кваліфікаційних вимог до даної посади, чого до цього часу не зроблено.

Крім того, відповідно до ст. 172 КЗпП України, у випадках, передбачених законодавством, на роботодавця покладається обов`язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

Апеляційний суд звертає увагу, що згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_1 , даною програмою не передбачено проведення професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації (проставлені прочерки у відповідній графі розділу 4 «Професійна реабілітація») (а. с. 213 т. 1).

Доводи апеляційної скарги, що роботодавець вимагав від ОСОБА_1 виконання робіт, не передбачених трудовим договором та посадовою інструкцією, а саме виконання робіт щодо контролю витрат палива за допомогою терміналів контролю руху та робіт, пов`язаних з технічним обслуговуванням цих терміналів, що фактично є порушенням вимог ст. 31 КЗпП України та Правил внутрішнього трудового розпорядку, не підтверджені належними та допустимими доказами та відхиляються апеляційним судом.

Апеляційним судом також не приймаються доводи апеляційної скарги, що з лютого 2019 року по жовтень 2019 року у позивача погіршився стан здоров`я та відповідно до висновку МСЕК замінено третю групу інвалідності на другу, оскільки позивачем не надано як доказів, що погіршення стану його здоров`я відбулося саме в зв`язку з діями відповідача, так і доказів, що такі дії були протиправними.

Повторне викладення позивачем в апеляційній скарзі обставин, на які він посилався в позовній заяві, саме по собі не становить підставу для скасування оскаржуваного судового рішення, та відхиляється апеляційним судом.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду, встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України, за змістом якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

У постанові від 05 липня 2017 року у справі № 758/9773/15-ц Верховний Суд України зазначав, що установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Враховуючи, що ОСОБА_1 у позові посилався на порушення свого права переведенням його на іншу роботу на підставі наказу ПрАТ «НАЕК «Укренерго» від 30 листопада 2021 року № 1707-к, відтак, звернувшись до суду з позовом в листопаді 2023 року, ОСОБА_1 пропустив встановлений законом тримісячний строк та не навів поважних причин для його поновлення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову в позові, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 05 грудня 2024 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.