Постанова

від 07.11.2024 по справі 520/13963/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5693/24

Справа № 520/13963/17

Головуючий у першій інстанції Літвінова І. А.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Комлевої О.С., Сегеди С.М.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2 ,

треті особи: Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування; служба у справах дітей Одеської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19.03.2024 у складі судді Літвінової І.А.,

встановив:

В провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа №520/13963/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування; служба у справах дітей Одеської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визначення місця проживання дитини з батьком і стягнення аліментів на дитину та за зустрічним позовом ОСОБА_6 , до ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей Печерської районної державної адміністрації в м. Києві, ОСОБА_7 , про визначення місця проживання дитини з матір`ю та стягнення аліментів на дитину знаходиться на стадії підготовчого провадження.

У січні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про забезпечення, в якій з урахуванням уточненої заяви просила суд:

- зобов`язати ОСОБА_1 забезпечувати особисті побачення та спілкування (контакт) ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом зустрічей, особистих побачень матері з дитиною один раз на місяць в суботу та неділю в проміжок часу з 08:00 до 21:00 години у місті проживання (перебування) дитини за межами України за участю психолога у галузі дитячої психології. Витрати на оплату послуг психолога покласти на ОСОБА_2 ..

- зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти ОСОБА_2 про місце (адресу) та час зустрічі з малолітньою донькою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за один тиждень до такої зустрічі шляхом надсилання текстового повідомлення на номер телефону НОМЕР_1 та на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2

- зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти Київський районний суд м. Одеси та матір дитини ОСОБА_2 про будь - яку зміну місця проживання/ перебування дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом трьох днів у разі зміни місця проживання дитини.

В обґрунтування заяви зазначила, що з метою спілкування з донькою направляла лист прохання на адресу, яка вказана представником ОСОБА_1 , а також заяву через Міністерство юстиції України про забезпечення реалізації права доступу до дитини. Надалі надійшов лист від 11.12.2023, в якому Міністерства юстиції України повідомило, до інформації Федерального відомства юстиції ФРН компетентне Управління, повідомило, що батько не проживає з дитиною за адресою, перша зустріч з батьком була відкладена. Зазначене може свідчити, що батько ОСОБА_8 , як і раніше продовжує переховувати дитину від матері та від державних органів Німеччини, надаючи до суду недостовірну інформацію щодо її місцезнаходження. Вищезазначене свідчить, що вже багато років матір не може встановити точне місцезнаходження та фізичний контакт для змоги побачити дитину.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19.03.2024 заяву ОСОБА_2 про забезпечення її зустрічного позову задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 забезпечувати особисті побачення та особисте спілкування (контакт) ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом особистих зустрічей, особистих побачень матері з дитиною один раз на місяць за участі психолога у галузі дитячої психології у вихідні дні (суботу/неділю) протягом трьох годин в проміжок часу з 08:00 до 21:00 години, з можливістю зменшення чи збільшення часу спілкування/побачень за бажанням дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у місті проживання (перебування чи знаходження) дитини. Витрати на оплату послуг психолога (фахівця в галузі дитячої психології) покладено на ОСОБА_2 . Зобов`язано ОСОБА_1 повідомляти ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) про місце (адресу) та час зустрічі з малолітньою донькою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за один тиждень до такої зустрічі шляхом надсилання текстового повідомлення на номер телефону НОМЕР_1 та на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 Зобов`язано ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) повідомляти Київський районний суд м. Одеси та матір дитини ОСОБА_2 про будь - яку зміну місця проживання/ перебування дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом трьох днів у разі зміни місця проживання дитини.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19.03.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені заяви відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ані в заяві, ані в ухвалі суду не були аргументовані причини за яких було потрібно забезпечення позову та співмірності забезпечення саме такого виду забезпечення, що є прямим порушенням норм чинного законодавства. Звертає увагу, що заявлені зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 є тотожними із заявою про забезпечення позову. Крім того, ОСОБА_1 повністю виконував вимоги рішенням суду за попередньої заяви про забезпечення та забезпечував контакт ОСОБА_2 з її малолітньою донькою, однак на даний час сама дитина відмовляється від спілкування з ОСОБА_2 , але, в свою чергу, ОСОБА_2 , незважаючи на інтереси дитини, її емоційний стан, повторно подає аналогічну заяву, чим самим порушує права дитини на самовизначеність у спілкуванні.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19.03.2024 - залишити без змін.

Інші учасники справи не скористалася своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо її змісту і вимог до апеляційного суду не направили.

В судове засідання, призначене на 07.11.2024 та проведеному в режимі відеоконференції з`явився: представник скаржника ОСОБА_1 - ОСОБА_10 та представник ОСОБА_2 - ОСОБА_11 .

Інші учасники справи до суду не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Заяв або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направили.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, пояснення представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на наступне.

Постановляючи оскаржувану, районний суд виходив з того, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати ОСОБА_2 є допустимими й співмірними із заявленими позовними вимогами та за змістом не є тотожними цим вимогам, а тому невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до статті 150 ЦПК України позов забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. До того ж заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та діють лише до ухвалення остаточного рішення в справі.

Судовим розглядом справи встановлено, що на виконанні у Київському ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа у справі №520/13963/17 від 12.07.2023 року, виданого Київським районним судом м. Одеси. Виконавче провадження відкрито 18.08.2023 року.

06.11.2023 року ОСОБА_1 здійснив відео дзвінок на номер телефону ОСОБА_2 та надав візуально побачити матері доньку ОСОБА_4 .

Відеозустрічі між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в присутності батька та двох адвокатів відбулися також 16.11.2023 та 19.11.2023.

Після 19.11.2023 ОСОБА_4 жодного разу не спілкувалася із матір`ю і 07.03.2024 батько дитини ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що відсутність таких відеозустрічей зумовлена небажанням доньки спілкуватися та певним дискомфортом, який відчуває дитина при застосуванні відеозасобів для спілкування в он-лайн режимі.

Під час розгляду справи також встановлено, що на консульському обліку ОСОБА_4 не перебуває, навчається дистанційно по відеозв`язку в українській школі, відвідує в будні дні в м. Берлін додаткові гуртки (кінний спорт, плавання, вивчення мов), дні відпочинку дитини - субота та неділя. Також ОСОБА_1 повідомив нову адресу проживання ОСОБА_4 : АДРЕСА_1 . Інформація про вказану адресу була відсутня в матеріалах справи № 520/13963/17, а 08.09.2023 представник ОСОБА_1 письмово повідомив суд, що дитина проживає за адресою: АДРЕСА_2 , тобто встановлено, що ОСОБА_4 , яка постійно проживає із своїм батьком ОСОБА_1 змінює час від часу місце проживання та перебування.

Зустрічі матері з дитиною мають на меті відновлення та налагодження їх емоційних стосунків. Ця обставина відповідатиме законним інтересам як матері так і дитини, що в свою чергу може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

З урахуванням вищенаведених обставин справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову у вказаній справі.

Звертаючись із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 посилається на те, що ані в заяві, ані в ухвалі суду не були аргументовані причини за яких було потрібно забезпечення позову та співмірності забезпечення саме такого виду забезпечення, що є прямим порушенням норм чинного законодавства.

Проте вказані доводи скаржника є необґрунтованими, оскільки задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, зокрема, виходив із того, що забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_1 забезпечувати особисті побачення та спілкування (контакт) ОСОБА_2 з донькою, відповідає заявленим ОСОБА_2 позовним вимогам та є співмірним.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 р. у справі № 127/31828/19, зустрічі матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин. Аналогічні правові висновки наведені в постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року в справі N 760/15413/19 (провадження N 61-9164св20), від 25 серпня 2020 року в справі №466/2317/20 (провадження N 61-11539ск20).

Безпідставними є і твердження скаржника про те, що заявлені зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 є тотожними із заявою про забезпечення позову, оскільки стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини та повернення дитини не є тотожним встановлення контакту з дитиною, забезпечення зустрічей та повідомлення про зміну місця проживання.

При цьому, необхідно зауважити, що забезпечення позову шляхом періодичних зустрічей з донькою не вирішує спір по суті, а має на меті забезпечення збереження (запобігання втрати) емоційного контакту матері з малолітньою дитиною на період розгляду справи у суді, що не є тотожним задоволенню зазначених позовних вимог.

Вапеляційній скарзі, ОСОБА_1 також зазначено, що будь - яка не підготовлена спроба спілкування без психологічної підготовки та без присутності батька тільки зашкодить інтересам дитини.

Проте, як зазначалось раніше, в оскаржуваній ухвалі враховано, що зустрічі дитини не зможуть відбутися без участі батька, оскільки дитина є малолітня, тому ОСОБА_2 вирішено залучити психолога у галузі дитячої психології тощо. Підготовка ОСОБА_2 до спілкування з дочкою за допомогою фахівців-психологів у відповідній сфері свідчить про виважене ставлення до майбутніх зустрічей і розуміння того психологічного бар`єру, який може виникнути і який матір має намір подолати, дотримуючись інтересів дитини. Ознак того, що її спілкування з дитиною може нести для дитини будь-яку загрозу судом не виявлено.

У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №752/1253/22 зазначено, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Більш того, колегія суддів також вважає за необхідне зауважити, що зі змісту оскаржуваної ухвали також вбачається, що у судовому засіданні 07.03.2024 ОСОБА_1 також висловив суду своє розуміння, що для повноцінного і гармонійного розвитку його дочки ОСОБА_4 є необхідним її спілкування з матір`ю.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку, що обраний ОСОБА_2 захід забезпечення позову є співмірним із заявленими нею в майбутньому вимогами та є необхідним для ефективного захисту прав та інтересів позивача.

Жодних інших доводів на спростування висновків суду, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19.03.2024 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09.12.2024

Головуючий

Судді: