Ухвала

від 30.12.2024 по справі 520/13963/17

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

справа № 520/13963/17

провадження № 2-з/947/166/24

УХВАЛА

(з процесуальних питань)

30.12.2024 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у одноособовому складі:

головуючий - суддя Літвінова І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Скоропуда С.О.,

представників позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвокатів Боярського В.С., Крайнюкова М.М., Стетюри А.І.,

представника відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 адвоката Богомазова П.С.,

спеціаліста Центру соціальних служб Одеської міської ради Коваленко О.В.,

вирішуючи клопотання/заяви з процесуальних питань у цивільній справі № 520/13963/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування; служба у справах дітей Одеської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визначення місця проживання дитини з батьком і стягнення аліментів на дитину та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей Печерської районної державної адміністрації в м. Києві, ОСОБА_7 , про визначення місця проживання дитини з матір`ю та стягнення аліментів на дитину,

ВСТАНОВИВ:

В ході підготовчого провадження у цивільній справі № 520/13963/17 з метою забезпечення доказів у цивільній справі № 520/13663/17 позивач просив призначити судово-психологічну експертизу на вирішення якої поставити наступні питання: яка ступінь прихильності малолітньої дитини ОСОБА_5 , 2015 року народження, до кожного з батьків: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; з ким з батьків психологічно доцільніше проживати малолітній дитині ОСОБА_5 , 2015 року народження; які індивідуально-психологічні особливості малолітньої дитини ОСОБА_5 , 2015 року народження, особливості її психологічного розвитку; яким чином сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості батьків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , особливості їх виховної поведінки впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини; який психологічно доцільний порядок участі кожного з батьків у вихованні дитини; яким чином можуть вплинути умови виховання кожного з батьків на психологічний стан та розвиток малолітньої дитини ОСОБА_5 , 2015 року народження; чи є доцільним в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5 , 2015 року народження, зміна місця проживання, з урахуванням її вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку; якими індивідуально-психологічними властивостями характеризується особистість ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; чи вплине, а якщо «так», то яким чином, зміна умов проживання, виховання та оточення малолітньої дитини ОСОБА_5 , 2015 року народження на її психологічний стан у випадку передачі дитини від батька до матері?

Необхідність проведення експертизи сторона позивача мотивувала тим, що зазначена справа повторно розглядається судом, оскільки Постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24.04.2019 р., скасовано рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.07.2018 р. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 08.11.2018 р., та направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Саме з урахуванням постанови Верховного Суду, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24.07.2019 запропоновано сторонам надати до суду всі наявні докази по справі, які, зокрема, встановлюють відношення дитини до батьків, їх позитивний або негативний вплив на розвиток дитини, а також одержання висновку спеціаліста щодо психологічного зв`язку між дитиною та батьками, встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та отримання думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків, та інше. Сторона позивача зазначала, що позивачем надано до суду документи, що підтверджують його рівень доходу, можливість матеріального забезпечення та виховання дитини. Однак надати докази, які б встановлювали відношення дитини до обох батьків, її психологічний стан, та її бажання проживати з одним із батьків позивач не має можливості, оскільки для цього необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, які ні він, ні його представник не мають. В той же час, що через складність і неповторність кожної окремо взятої сімейної ситуації і унікальність існуючих в ній батьківсько-дитячих відносин, суду вкрай важко зробити об`єктивний висновок про те. який з батьків буде краще, ближче, безпечніше і комфортніше для спільного проживання з дитиною. Та кваліфікація психологів-фахівців, які не мають атестації судових експертів, найчастіше не дозволяє їм зробити висновок відповідно до існуючих вимог, встановлених Міністерством юстиції України, що в свою чергу, суттєво знижує вагомість цих висновків у суді. У таких умовах саме психологічна експертиза є необхідним обґрунтуванням забезпечення найкращих інтересів дитини та способом встановлення найліпших психологічних умов її проживання з одним із батьків.

В свою чергу сторона відповідача просила призначити судово-психологічну експертизу щодо батьків, на вирішення якої поставити наступні запитання: якою є загальна психологічна характеристика ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (темперамент, характер, нахили, потребо - мотиваційна сфера тощо); якою мірою властивості особистості, характеру, емоційно-вольові, мотиваційної сфери ОСОБА_1 можуть виявити негативний вплив на належне виконання ним обов`язків стосовно дитини жіночої статі до 5-ти років віку, на її психіку, загальний розвиток, моральне виховання, на формування нормальної в психічному та психологічному відношенні атмосфери в родині; якою мірою властивості особистості, характеру, емоційно-вольові, мотиваційної сфери ОСОБА_2 можуть виявити позитивний вплив на розвиток її малолітньої доньки - дитини жіночої статі до 5-ти років віку, на її психіку, загальний розвиток, моральне виховання, на формування нормальної в психічному та психологічному відношенні атмосфери в родині; чи має ОСОБА_2 , з урахуванням її індивідуально-психологічних властивостей, інтелекту, властивостей емоційно-вольової сфери, спрямованості особистості необхідні для виховання малолітньої дитини психолого-педагогічні якості; чи має ОСОБА_1 , з урахуванням його індивідуально - психологічних властивостей, інтелекту, властивостей емоційно-вольової сфери, спрямованості особистості необхідні для виховання малолітньої дитини психолого-педагогічні якості; чи є у ОСОБА_1 відхилення від норми у психічному стані, у т.ч. але не виключно - психічні захворювання, патології, розлади психіки або такі психологічні особливості, нахили чи звички, які можуть негативно вплинути на доньку - дитину жіночої статі до 5-ти років віку.

Подану заяву сторона відповідача обґрунтовувала тим, що раніше судами при розгляді цієї справине було встановлено в повному обсязі обставини, які мають значення для визначення найкращих інтересів дитини, а саме -не було встановлено поведінку кожного з батьків по відношенню до дитини, вплив батьків на розвиток дитини, а також особистості батьків щодо здатності до виховання дитини. Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 91/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній заяві необхідно брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге,у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним(пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).Відповідно до ч. 1 ст. З Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року,в усіх діях щодо дітей, залежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращомузабезпеченню інтересів дитини. Саме тому необхідно встановити обставини щодо конкретних умов виховання дитини та визначитиздатність батьківстворити для дитини безпечне, спокійне та стійке середовище, для цього необхідні спеціальні знання у сфері, відмінній від права, яких ані суд, ані заявник, ані його представник не мають. Саме тому є необхідним проведення судової психологічної експертизи, результатам якої має стати висновок про придатність батьків до виховання малолітньої дитини.

Перелік і зміст питань були узгоджені із сторонами. Сторони не могли дійти згоди лише щодо визначення установи для проведення експертизи. Так, сторона ОСОБА_1 просила доручити проведення експертизи Одеському науково - дослідницького інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, а сторона ОСОБА_2 - Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Суд, заслухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, беручі до уваги проживання позивача та дитини в місті Одесі, проживання відповідача в місті Києві, зважаючи навведенні противоепідеміологічні заходи з метою протидії поширенню коронавірусної інфекції COVID-19,дійшов висновку про можливість одержання висновків експертів з різних експертних установ по питанням, за якими можливе відокремлене проведення експертизи.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси суду від 20.07.2020 року у справі було призначено судово-психологічну експертизу. Проведення експертизи по питанням сторони ОСОБА_2 доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6), проведення експертизи по питанням сторони ОСОБА_1 - Одеському науково-дослідницькому інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65011, м. Одеса, вул. Успенська, 83/85). Первісно матеріали справи № 520/13963/17 вирішено передати в розпорядження експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6), а після проведення судово-психологічної експертизи Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз - матеріали цивільної справи з результатами експертизи передати в розпорядження експертів Одеського науково-дослідницького інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65011, м. Одеса, вул. Успенська, 83/85).

За апеляційними скаргами сторін вищевказана ухвала суду першої інстанції була переглянута Одеським апеляційним судом, постановою якого від 22.01.2021 року ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20 липня 2020 року було змінено, уточнено перелік питань, поставлених на вирішення експерта. Проведення експертизи доручено Одеському науково-дослідницькому інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65011, м. Одеса, вул. Успенська, 83/85). На час проведення експертизи провадження у справі було зупинено.

Після повернення матеріалів справи з експертної установи з висновком експерта ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21.02.2022 року провадження у справі було поновлено.

14.04.2022 року до Київського районного суду м. Одеси представником ОСОБА_2 адвокатом Богомазова П.С. було подано клопотання про призначення повторної судово-психологічної експертизи.

Зважаючи на подальший рух справи, який детально відображений в ухвалі суду від 31.05.2024 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, цією ж ухвалою суд одночасно вирішив залишити відкритими клопотання сторони ОСОБА_2 про призначення повторної судово-психологічної експертизи та про проведення врегулювання спору за участі судді, відклавши їх вирішення до процесуальної стадії розгляду справи по суті.

Між іншим, суд також виходив з того, що клопотання сторони ОСОБА_2 про врегулювання спору за участі судді відізваним не було. Сторони на стадії підготовчого провадження у справі заявляли про певну готовність досягти угоди між собою, й у випадку укладення мирової угоди справу було б вирішено мирним шляхом без додаткових засобів забезпечення позову, доказів, тощо.

Так, клопотання про проведення врегулювання спору за участі судді було подано стороною Левченко А.В. 06.05.2022 року разом з запропонованим цією стороною проектом «мирового договору щодо визначення місця проживання дитини, умов щодо його утримання та участі батьків у її вихованні». Також, 29.11.2023 року у клопотанні представника ОСОБА_1 Стецюри А.І. було заявлено про намір вирішити з довірителем ОСОБА_1 альтернативний порядок вирішення спору. Суд, в межах встановлених повноважень, на протязі всього часу підготовчого провадження, всіляко сприяв примиренню сторін у цій справі, вважаючи, що саме мирне вирішення питання між батьками може забезпечити якнайкращі інтереси їх дитини. Представники ОСОБА_1 , як і сам ОСОБА_1 при відібрані від нього особистих пояснень у судовому засіданні, не виключали вирішення спору мирним шляхом. Між тим, у судовому засіданні 31.05.2024 року представники ОСОБА_1 Боярський В.С. та ОСОБА_8 заявили про відмову від застосування процедури врегулювання спору за участю судді і від будь-якого іншого варіанту вирішення справи у безспірному порядку.

Проте, після закриття підготовчого провадження і початку розгляду справи по суті питання щодо мирного врегулювання спору між сторонами знов було винесено на обговорення.

У клопотанні від 27.11.2024 року, поданим представником ОСОБА_2 адвокатом Приймак А.О. зазначалося, що 22.11.2024 року під час розгляду справи по суті представник ОСОБА_2 адвокат П. Богомазов усно заявив для сторін та учасників справи клопотання-пропозицію щодо можливості проведення виїзного судового засідання за місцем знаходження батька та дитини у Федеративній Республіці Німеччина. Представник ОСОБА_2 адвокат Приймак А.О. просить призначити виїзне судове засідання, в якому дозволити приймати участь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , представнику ОСОБА_2 адвокату Богомазову П.С. та іншим представникам і дитячому психологу за згодою сторін; погодити дату та час виїзного засідання між сторонами, посилаючи на те, що виїзне судове засідання сприятиме кращому і ефективному судовому розгляду справи, оскільки сторони та суд жодного разу не перебували спільно в залі судового засідання, а розгляд сімейних спорів та досягнення врегулювання спору потребують безпосереднього спілкування. Суд матиме змогу поспілкуватись з кожним учасником справи та дитиною в тому числі, як окремо так і разом в цілому. Метою зазначеного є сприяння врегулюванню спору шляхом досягнення взаєморозуміння між сторонами, проведення медіації, адже справа стосується інтересів спільної дитини. При цьому принагідно було зазначено, що метою даного клопотання є вирішення спору, а не вчинення дій щодо спільної дитини ОСОБА_9 .

В судовому засіданні 29.11.2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Крайнюков М. необхідність провести виїзне судове засідання підтримав.

Отже, після надання особистих пояснень суду власно ОСОБА_1 (в режимі відеоконференцзв`язку) та ОСОБА_2 (в режимі відеоконференцзв`язку), вирішено питання щодо залучення спеціаліста-психолога, з`ясування думки дитини (в режимі відеоконференцзв`язку), постало питання про проведення виїзного судового засідання за участі сторін, третіх осіб, спеціаліста-психолога та дитини.

Зважаючи на запровадження особливого періоду, пов`язаного з військовим станом, й на те, що дитина з батьком з 2022 року проживає за межами України, питання виїзного судового засідання потребувало попереднього узгодження з органами прикордонного контролю. Судом був підготовлений проект відповідного звернення на ім`я голови Державної прикордонної служби України, винесений на обговорення та уточнення із учасниками справи в судовому засіданні 06.12.2024 року.

Окреслена проблематика:

-узгодження проекту звернення з визначенням остаточного складу учасників виїзного судового засідання, збір та додання до звернення необхідних для перетину кордону документів;

-залучення спеціаліста-психолога;

-оформлення службового відрядження судді, секретаря судового засідання з вирішенням питання щодо фінансування (витрати: транспортні, проживання, харчування; складові добових витрат).

Подальший рух:

09.12.2024 представником ОСОБА_2 адвокатом Богомазовим П.С. подані до суду необхідні для надання до Державної прикордонної служби України документи як на його ім`я, так і на ім`я заявленого учасника виїзного засідання ОСОБА_7 (третьої особи зі сторони ОСОБА_2 );

13.12.2024 в судовому засіданні представники сторін повідомили про відсутність зауважень щодо проекту звернення до Державної прикордонної служби України. В свою чергу представник ОСОБА_1 адвокат Боярський В.С. довів до відома суду, що їх стороною на даний час узгоджується питання щодо відрядження одного із представників (у зв`язку із недоцільністю виїзду всіх трьох представників), кандидатура якого визначається. Додатково обговорене питання щодо залучення психолога.

18.12.2024 року судом постановлено ухвалу щодо залучення спеціаліста (дитячого психолога) Центру соціальних служб Одеської міської ради до участі у справі і у виїзному судовому засіданні.

24.12.2024 року до суду надійшло повідомлення директора Центру соціальних служб Одеської міської ради про визначення для участі у справі № 520/13963/17 психолога ОСОБА_10 (вих. № 04/01-4336 від 23.12.2024 ).

25.12.2024 року в судовому засіданні за участю представників сторін встановлено особу психолога, та за узгодженням із сторонами психолога ОСОБА_10 допущено до участі у справі як спеціаліста. Відбулось перше спілкування психолога з дитиною в он-лайн режимі. Контакт з дитиною оцінено психологом як позитивний. Психологом заявлено клопотання про проведення наступного засідання за участі батьків дитини.

27.12.2024 року за клопотанням психолога проведено засідання за участі батьків (в режимі відеоконференцзв`язку, он-лайн). Відібрані додаткові пояснення щодо обставин справи та відповіді на питання спеціаліста-психолога. Дослідження доказів у справі за участю спеціаліста в судовому засіданні зупинено у зв`язку із обізнаністю учасників справи і суду зі всіма доданими доказами; великим об`ємом матеріалів, що потребує тривалого часу, з метою раціонального використання якого узгоджено питання щодо оголошення перерви для самостійного вивчення спеціалістом матеріалів справи поза межами судового засідання.

30.12.2024 року за наслідками засідання суд дійшов висновку про недоцільність і не можливість проведення виїзного судового засідання за сукупністю наступних обставин: чергове загострення відносин між сторонами, тобто досягнення попереднього узгодження знову виявилося нестабільним; повідомлення батька дитини ОСОБА_1 про відмову Емілі від подальшого спілкування з судом, психологом та від участі в судовому засіданні з посиланням на те, що дитина втомилася та ображена; не визначення до цього часу стороною ОСОБА_1 представника для участі у виїзному судовому засіданні і не надання необхідних для направлення до Державної прикордонної служби України документі, що в свою чергу ставить під сумнів дійсні попередні наміри цієї сторони з приводу означеної процесуальної дії; висловлення в ході судового засідання з боку представників Ружицького В.О. щодо недоцільності проведення виїзного судового засідання оскільки сторони не дійдуть до вирішення спору і це призведе лише до подальшого затягування розгляду справи; думка спеціаліста-психолога ОСОБА_10 , висловлена після вивчення матеріалів справи та спілкування з батьками, дитиною, про недоцільність виїзду та рекомендації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх малолітній дочці ОСОБА_11 отримати соціальну послугу медіації.

Зважаючи на всі вище наведенні обставини, суд дійшов остаточного висновку про неможливість задовольнити клопотання сторони відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про проведення врегулювання спору за участі судді (вхід. № ЕН-4362) та про проведення виїзного судового засідання в країні проживання дитини (вхід. № 73964 від 27.11.2024), у зв`язку із чим залишає вказані клопотання без задоволення.

Також суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання сторони ОСОБА_2 про проведення повторної експертизи, виходячи з наступного.

Дане клопотання представник ОСОБА_2 адвокат Богомазов П.С. мотивував тим, що ОСОБА_2 категорично не згодна із порушеннями, які допустили експерти ОНДІСЕ Журавльова М. та Рудакова В. під час проведення експертизи, що призвело до порушення прав дитини та прав сторін у справі. Представник ОСОБА_2 адвокат Богомазова П.С. у своєму клопотанні посилався на норми законодавства, а саме на зміст статті 113 ЦПК України, вказуючи тим самим, що під час проведення експертизи, виникли сумніви у правильності висновку експерта. Також представник ОСОБА_2 адвокат Богомазов П.С. просив поставити на вирішення експерта наступні питання: яким чином сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості батьків малолітньої дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , особливості їх виховної поведінки впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини; яким чином можуть вплинути умови виховання кожного із батьків на психологічний стан та розвиток дитини; чи має залежність оцінка сімейної ситуації дитиною від впливу з боку батька та інших дорослих; чи спроможна малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища, та з урахуванням того, що вона з 27 жовтня 2017 року була розлучена з матір`ю надавати оцінку; яке ставлення малолітньої ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , до кожного з батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , чи є у неї прихильність до одного з них, з урахуванням того, що вона з 27 жовтня 2017 року проживає разом з батьком, та з цього часу була розлучена з матір`ю; як відобразилася зміна місця проживання та розлучення з матір`ю на психологічному стані дитини; чи вплине, а якщо «так», то яким чином, зміна умов проживання, виховання та оточення малолітньої дитини на її психологічний стан у випадку передачі дитини від батька до матері?

Як вбачається з поданого представником ОСОБА_2 адвокатом Богомазовим П.С. клопотання від 13.04.2022 року, останнім порушено питання саме про призначення повторної судово-психологічної експертизи, з підстав незгоди з вищевказаним висновком експерта № 21-1378 від 28.01.2022 року та вважаючи його необґрунтованим, про що представником особисто зазначено в мотивувальній частині клопотання.

Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Пунктом 11Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.1997, з подальшими змінами «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» передбачено, що повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Відповідно до частини третьої статті12, частини першої статті81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шостастатті 81 ЦПК України).

Разом з тим, надаючи оцінку вказаному висновку під час розв`язання зазначеного клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судом також надана оцінка клопотанню представника ОСОБА_2 адвоката Богомазова П.С., який мотивує клопотання тим, що ОСОБА_2 категорично не згодна із порушеннями, які допустили експерти ОНДІСЕ Журавльова М. та Рудакова В. під час проведення експертизи. Будь-яких інших обґрунтувань щодо необґрунтованості висновку експерта № 21-1378 від 28.01.2022 року, представником ОСОБА_2 адвокатом Богомазовим П.С. не наведено.

Разом з тим, судом приймається до уваги, що процедуру проведення та оформлення результатів рецензування висновків судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - НДУСЕ), було врегульовано Порядком проведення рецензування висновків судових експертів, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 03.02.2022 року № 335/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2022 року № 131/34414, у відповідності до якого метою рецензування висновків судових експертів є вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків. Рецензування висновків проводять співробітники НДУСЕ, які мають кваліфікацію судового експерта з тієї експертної спеціальності, за якою складено поданий на рецензування висновок, та не менше ніж трирічний стаж експертної роботи.

Однак, як вбачається, сторона яка надала клопотання про призначення повторної судово-психологічної експертизи, не скористалась правом на рецензування вищевказаного висновку судового експерта.

Таким чином, приймаючи до уваги, що у відповідності до положеньст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, та у відповідності до ч. 3ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, суд доходить до висновку, що відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами в чому полягає необґрунтованість висновку експерта № 21-5402 судової психологічної експертизи від 20.05.2022 року.

До того ж, суд враховує, що висновок експертизи не є обов`язковим і є лише одним із доказів у справі, які підлягають оцінці судом та не мають наперед вирішального значення.

Також звертається увага на строки розгляду справи № 520/13963/17.

Важливість гарантії розгляду справ упродовж розумного строку підтверджується і позицією Європейського Суду.

Згідно з вимогамиКонвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що судові процедури при розгляді справ повинні бути справедливим, справа має бути розглянута у розумний строк.

У цивільному судочинства діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи.

Аналогічний висновок міститься у правовій позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 07.10.2015 року у справі № 6-1367цс15.

Відповідно до ч. 1ст.44ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй процесуальним законом правами.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку відповідає обов`язок добросовісно користуватись наданими їй законом процесуальними правами, утримуватись від дій, які зумовлюють затягування судового процесу.

Статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції. Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У сталій практиці Європейський суд зазначає, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Статтею 129 Конституції Українигарантовано, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.

Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду.

Отже, процесуальні вимоги визначені Законом є рівними для усіх учасників судового процесу, а відтак зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для заявника, оскільки в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобода прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню.

Аналізуючи викладене вище, враховуючи розумність строків розгляду даної справи, вже зібрані у справі на даний час докази, які суд вважає достатніми для розгляду справи по суті та ухвалення рішення, приймаючи до уваги чинне законодавство, що регламентує порядок призначення первинної та повторної експертизи, суд клопотання про призначення повторної судово-психологічної експертизи також залишає без задоволення.

Керуючись ст. ст.103,104,106,113,352-354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання сторони відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про призначення повторної судово-психологічної експертизи (вхід. № 13480/22) залишити без задоволення.

Клопотання сторони відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про проведення врегулювання спору за участі судді (вхід. № ЕН-4362), про проведення виїзного судового засідання в країні проживання дитини (вхід. № 73964 від 27.11.2024) залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів в частині відмови про забезпечення доказів шляхом призначення повторної судово-психологічної експертизи. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає, заперечення в тій частині може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І. А. Літвінова