Постанова

від 20.11.2024 по справі 1521/4971/12

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/178/24

Справа № 1521/4971/12

Головуючий у першій інстанції Кириченко П. Л.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 липня 2013 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандард фінанс груп») до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту, звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2011 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з вищевказаним позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, посилаючись на те, що 05 жовтня 2006 року між ним та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 2006/13-2.06/823, згідно з умовами якого банк надав позичальнику на споживчі потреби кредит в сумі 193 000 доларів США під 12,25 % річних на строк до 04 жовтня 2013 року.

Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, між банком, позичальником та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 07-15/962, за умовами якого поручитель зобов`язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій.

05 жовтня 2006 року між банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, згідно з умовами якого ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором передала в іпотеку банку будинок, дачний з господарчими будівлями і спорудами загальною площею 151,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, на якій розташований цей будинок, площею 0,0157 га із цільовим призначенням індивідуальне дачне будівництво, що належать іпотекодавцю на праві приватної власності.

Позичальник належним чином не виконував взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 1 847 914,72 грн.

Враховуючи викладене, ПАТ «Укрсоцбанк» просило в рахунок зазначеної кредитної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, а також стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість в сумі 219 229,27 доларів США в гривневому еквіваленті за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення судового рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 липня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 і ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ «Укрсоцбанк» борг за кредитним договором у сумі 219 229,27 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 1 753 834,16 грн. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитним договором від 05 жовтня 2006 року № 2006/13-2.06/834 у розмірі 219 229,27 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 1 753 834,16 грн, звернуто стягнення на предмети іпотеки, належний ОСОБА_2 , а саме на:

земельну ділянку площею 0,0157 га для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер 5123755800000020091;

дачний будинок з господарськими будівлями та спорудами, який складається із позначених на плані під літерою «А-3, а», загальною площею 151,3 кв. м, № 1-2 споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу цих предметів іпотеки проведенням прилюдних торгів з початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом на стадії оцінки майна на час проведення виконавчих дій).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині стягнення на предмет іпотеки та постановити в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що:

1)суд першої інстанції не надав оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна;

2)судом першої інстанції помилково не застосовано положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», так як ОСОБА_2 є власником і з вересня 2005 року постійно мешкає в дачному будинку з господарськими спорудами, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . Іншого нерухомого майна за іпотекодавцем не зареєстрвовано, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.08.2017.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року залучено до участі у справі замість ПАТ «Укрсоцбанк» в якості процесуального правонаступника сторони стягувача ТОВ «Стандард фінанс груп».

Сповіщення сторін.

Про судове засідання, призначене на 20 листопада 2024 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повний текст судового рішення виготовлено 02 грудня 2024 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції оскаржується виключно в частині стягнення звернення на предмет іпотеки і підлягає апеляційному перегляду в цій частині.

Відповідно до ст. 554 ЦК України ЦК України у разі порушення зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 12 ч.1 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно до ст. 33 ч.1 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановленої статтею 38 цього Закону.

Так судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до кредитного договору №2006/13-2.06/823 від 05.10.2006 р. банк надав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (код НОМЕР_1 ) на споживчі потреби кредит в сумі 193000 доларів США. Відповідач зобов`язався повернути кредит до 04.10.2013 щомісячними платежами відповідно до графіка та сплачувати 12,25% річних за користування грошовими коштами. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 05.10.2006 р. між банком з однієї сторони та відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (код НОМЕР_2 ) з другої сторони був укладений договір поруки, за яким ОСОБА_1 прийняв на себе повну і солідарну відповідальність з ОСОБА_3 за невиконання останнім умов зазначеного вище кредитного договору. Також 05.10.2006 р. з майновим поручителем ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , (код НОМЕР_3 ) був укладений договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_2 передала йому, тобто позивачу, в іпотеку належні їй на праві власності земельну ділянку площею 0,0157 га для індивідуального дачного будівництва, а також дачний будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Своїх зобов`язань відповідач ОСОБА_3 за кредитним договором не виконує, внаслідок чого станом на 02.03.2011 р. заборгованість за кредитним договором становить 219229,27 доларів США, що в еквівалентні за курсом НБУ становить 1753834,16 гривень (на час прийняття судового рішення), яка в цілому складається з:

- сума строкової заборгованості за кредитом 83 382 доларів США;

- сума простроченої заборгованості за кредитом 64 341 доларів США;

- сума строкової заборгованості за відсотками 1 723,43 доларів США;

- сума простроченої заборгованості за відсотками 50 505,16 доларів США;

- розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 8 688,82 доларів США;

- розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 6 803,61 доларів США;

- штрафи, які передбачені кредитним договором 17 370,00 доларів США.

А всього сума заборгованості становить 219 229,27 доларів США, що в еквівалентні за курсом НБУ становить 1753834,16 гривень на час постановлення судового рішення.

Розрахунок заборгованості по кредитному договору судом перевірений та складений вірно.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 42 постанови від 30.03.2012 №5 роз`яснив, в рішенні суду обов`язково має зазначатись: загальний розмір вимог та його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації ( при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Способом реалізації предмета іпотеки суд вважає необхідним визначити шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки належить іпотекодержателю.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

Згідно із Договором іпотеки від 05.10.2006 вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить вартістю 1948 000 гривень, що в еквіваленті складає 385742 доларів США 57 центів за офіційним курсом НБУ на дату укладення вказаного договору.

Також зазначено, що за даними бюро технічної інвентаризації Овідіопольського району Одеської області вартість дачного будинку з господарськими будівлями і спорудами, відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно становить 52826 гривень. Експертна власність земельної ділянки, відповідно до висновку про експертну до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки становить 91325 гривень (звіт зроблений ДП «Центр державного земельного кадастру», Державний комітет України по земельних ресурсах 18 вересня 2006 року).

Надалі був укладений Договір про внесення змін №1 до Іпотечного договору, посвідченого Рєкою Л.А., приватним нотаріусом Овідіополського районного нотаріального округу 08.10.2006 за реєстром №6809, в якому вартість предмета іпотеку була збільшена (т.1, а.с. 13).

Таким чином, сторонами була погоджена вартість предмета іпотеки.

Колегія суддів звертає увагу, що у спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У справі, що переглядається, позивач довів належними та допустимими доказами факт укладення з ОСОБА_3 кредитного договору, надання позичальнику кредитних коштів, тобто виконання належним чином своїх обов`язків та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань. Також стороною позивача доведено факт укладання Договору іпотеки від 05.10.2006 та Договору про внесення змін №1 до Іпотечного договору, посвідченого Рєкою Л.А., приватним нотаріусом Овідіополського районного нотаріального округу 08.10.2006 за реєстром №6809

У свою чергу відповідачі не спростували факту отримання кредитних коштів, а також факту неналежного виконання зобов`язань перед банком, у тому числі не спростували розмір заборгованості, заявленої до стягнення.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що тягар доказування покладається на обидві сторони спору. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Колегія суддів погоджується, що за встановленими у цій справі обставинами неналежне виконання грошових зобов`язань призвело до виникнення заборгованості за кредитними договорами, а також перевіривши розрахунки заборгованості згідно із умов кредитного договору, дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості є обґрунтованими у заявленому позивачем розмірі.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не застосовано Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦПК України (у редакції, яка діяла на момент розгляду справи у суді першої інстанції) Суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» вступив у законну силу 03 червня 2014 року.

Таким чином, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» набрав законної сили після ухвалення рішення у справі, а тому він і не міг бути застосований судом першої інстанції.

Додатково апеляційний суд зазначає, що для можливості застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.08.2017 є неповною, оскільки містить тільки сторінки з 1 по 5 та 11. Заяв про витребування такої інформації судом стороною відповідача не було заявлено.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 липня 2013 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02 грудня 2024 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк