Рішення

від 06.12.2024 по справі 932/1440/22

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/1440/22

Провадження №2/932/1303/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в особі судді Кудрявцевої Т.О., розглянувши в приміщенні суду в м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради» про стягнення середнього заробітку за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі, моральної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

21 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до Комунального підприємства «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» про стягнення середнього заробітку за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі, моральної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виконання постанови Дніпровського апеляційного суду м.Дніпропетровська від 24.12.2020 по справі №200/20428/17, щодо негайного поновлення на посаді інженер за період від 17.12.2021 (дати рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська по справі № 932/3582/21) до дати прийняття судового рішення по справі, що розглядається; зобов`язати відповідача здійснити належні відрахування з середнього заробітку 20261 грн. 19 коп. за період незаконного відсторонення від роботи від 23.10.2017 по 10.05.2018 року, та з 10000 грн. моральної шкоди, визначеної за період від 23.10.2017 по 10.05.2018 року, відповідних сум грошових коштів на особовий пенсійний рахунок у Пенсійному фонді України ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 218000,00 грн. за період від 17.12.2021 (дати рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська по справі № 932/3582/21) до дати прийняття судового рішення по справі, що розглядається.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2022 для розгляду даної справи визначена суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Кудрявцева Т.О.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21.02.2022 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25.08.2022 було зупинено провадження у даній цивільній справі до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25.03.2024 поновлено провадження у даній цивільній справі.

06.05.2024 до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшло Уточнення позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради», в якому позивач просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виконання постанови Дніпровського апеляційного суду м.Дніпропетровська від 24.12.2020 по справі №200/20428/17, щодо негайного його поновлення на посаді інженер за період від 18.12.2021 до дати прийняття судового рішення по справі, що розглядається, у розмірі 190796 грн. 20 коп.; стягнути з відповідача на його користь на відшкодування завданої моральної шкоди 218000,00 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що наказом №155-к від 26 квітня 2010 року він був прийнятий на роботу до Обласного комунального закладу Протитуберкульозний диспансер м. Дніпропетровська, який у 2013 році перейменовано в Комунальний заклад Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер Дніпропетровської обласної ради, а у грудні 2017 року реорганізований шляхом приєднання до Комунального закладу Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання Фтизіатрія Дніпропетровської обласної ради, у березні 2018 року реорганізований шляхом перетворення в Комунальне підприємство Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання Фтизіатрія Дніпропетровської обласної ради і у березні 2021 року реорганізовано шляхом приєднання до Комунального підприємства Криворізький протитуберкульозний диспансер Дніпропетровської обласної ради, із зарахуванням на посаду інженера, по 23 жовтня 2017 року, коли його наказом №398-к від 23 жовтня 2017 року відсторонено від роботи без виплати заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП України на необмежений строк з обов`язковою присутністю на робочому місці до усунення причин відсторонення, та згодом наказом №160-к від 10 травня 2018 року його звільнено з роботи за ч.4 ст. 40 КзПП, з якими він не погодився, скориставшись своїм правом на звернення до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. За наслідками розгляду вказаних вимог рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2018 року у справі № 200/20428/17 його позовні вимоги були задоволені частково з визнанням наказу №398-к від 23 жовтня 2017 року про відсторонення від роботи незаконним, його скасуванням та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу впродовж незаконного відсторонення від роботи за наказом №398-к від 23.10.2017, та стягнуто моральну шкоду за період з 23.10.2017 по дату звільнення 10.05.2018 року. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2019 року його позивача апеляційну скаргу на зазначене рішення суду залишено без задоволення, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2018 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 11 червня 2020 року скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2019 року та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.12.2020 по справі 200/20428/17 від 24.12.2020 наказ №160-к від 10 травня 2018 року про його звільнення визнано незаконним з негайним поновленням його на раніше займаній посаді роботі інженера в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради» як правонаступника Комунального закладу «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради». Постанова Дніпровського апеляційного суду від 24.12.2020 була оскаржена вдруге до Верховного суду в частині невідшкодування середнього заробітку за час незаконного звільнення з роботи. Постановою Верховного суду від 08.09.2021 задоволено частково, скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду в частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, справу у цій частині передано на новий розгляд.

Позивач також зазначає, що в зв`язку не виконанням керівництвом відповідача постанови Дніпровського апеляційного суду від 24.12.2020 щодо негайного його поновлення на посаді інженер, він отримав виконавчий лист про його негайне поновлення на роботі на посаді інженера в КП Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання Фтизіатрія Дніпропетровської обласної ради та пред`явив його до виконання через Самарський відділ державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), де було відкрито виконавче провадження з поновлення його на роботі за рішенням суду. 19.03.2021 зазначене виконавче провадження з поновлення на роботі було припинено відповідною постановою державного виконавця. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2021, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25.08.2021, була задоволена його позивача скарга на незаконні дії/бездіяльність державного виконавця та зобов`язано державну виконавчу службу поновити виконавче провадження з його поновлення на роботі. 30.04.2021 року він звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення за наказом 160-к від 10.05.2018, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 24.12.2020 про негайне поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди за час незаконного звільнення за наказом 160-к від 10.05.2018, зобов`язання відповідача відрахувати з його середнього заробітку належних сум грошових коштів на його особистий пенсійний рахунок. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2021 року у цивільній справі №932/3582/21 його позовні вимоги задоволено в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час невиконання відповідачем постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року у справі №200/20428/17 про його негайне поновлення на посаді інженер з 24.12.2020 року по 17.12.2021 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу від 10.05.2018, стягнення моральної шкоди.

Позивач вказує про те, що, не зважаючи на задоволення його позовних вимог судами всіх інстанцій, відповідач продовжує порушувати його трудові права шляхом невиконання судового рішення, зокрема, в порушення вимог ч.7 ст. 235 КЗпП України, а також принципу обов`язковості виконання судового рішення, відповідач продовжує не виконувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 24.12.2020 по справі № 200/20428/17 в частині негайного його поновлення на роботі, що вступила в законну силу; відповідач продовжує порушувати його трудові права, передбачені ст. 236 КЗпП України, не відшкодовуючи середній заробіток за час невиконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 24.12.2020. Вказує на те, що оскільки рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17.12.2021 у справі № 932/3582/21 частково задоволена позовна вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 24.12.2020 у справі №200/20428/17 за період від 25.12.2020 по 17.12.2021, то розрахунок стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 24.12.2020 у справі №200/20428/17 слід виконати від 18.12.2021 по дату прийняття судового рішення по справі, що розглядається і сума цього середнього заробітку, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 190796 грн. 20 коп. Також позивач вказує про те, що він не згоден з визначеним за наданими відповідачем документами рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17.12.2021 його середньоденним заробітком за час невиконання рішення суду у розмірі 239 грн. 33 коп., оскільки зазначений розрахунок базується на довідці про заробітну плату позивача за лютий-квітень 2021 року, надана підприємством боржника довідка №10/1499-21 від 20.09.2021 в свою чергу не має під собою законної підстави через те, що накази про поновлення на роботі від 18.02.2021 №21-с, 22 лютого №22-0с, про звільнення від 09.04.2021 №44-ос визнано незаконними рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17.12.2021 року по справі №932/3582/21 та ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27.04.2021. Ніякого поновлення його на роботі 18.02.2021 не відбулося, в наслідок чого Самарським відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 06.09.2021 року відновлено виконавче провадження №64403540 з поновлення його на роботі відповідно до виконавчого листа №200/20428/17 на підставі постанови Дніпровського апеляційного суду від 24.12.2020 по справі №200/20428/17. А те, що керівництво закладу на свій розсуд з грубим порушенням трудового законодавства заповнювало фіктивними даними Табелі обліку робочого часу на нього позивача з 18.02.2021, не може виправдовувати використання судом у розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу - дату незаконного поновлення на роботі 18.02.2021 року та відповідно вищезазначену довідку №10/1499-21 від 20.09.2021 про його посадовий оклад у лютому-квітні 2021 року, коли фактично він позивач у лютому-квітні 2021 року взагалі знаходився в іншому населеному пункті через непрацююче взимку опалення у його помешканні за місцем реєстрації за понад 100 км. та навіть не здогадувався, що йому незаконно нараховують заробітну плату на підприємстві відповідача майже три місяці поспіль. Крім того, суд також не звернув увагу на те, що він позивач не отримував зазначених у довідках незаконно нарахованих йому сум заробітної плати, через те, що жодного дня не виконував свої посадові обов`язки на роботі у підприємстві боржника у зазначений період лютий-квітень 2021 року, що навіть вбачається із вказаної довідки. Позивач зазначає що з урахуванням вищезазначеного, згідно розрахунку, він просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 24.12.2020 року по справі № 200/20428/17 про негайне його поновлення на роботі у розмірі 190796 грн. 20 коп. за період від 18.12.2021 по дату прийняття судового рішення у справі 932/1440/22.

Окрім того, позивач вважає, що відповідач спричинив своїми діями, направленими на системне порушення його трудових прав, йому також велику моральну шкоду. Небажання відповідача виконувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 24.12.2020 з його поновлення на роботі продовжує позбавляти його заробітку як єдиного джерела існування, навіть після рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17.12.2021 по справі № 932/3582/21 питання його поновлення на роботі не вирішувалося ані в судовому ані у позасудовому порядку, що призвело його до вкрай тяжких та несприятливих наслідків, а саме: він дотепер позбавлений права вільно працювати та отримувати заробітну плату на протязі тривалого періоду часу, не може утримувати себе, а також сплачувати комунальні платежі, при цьому він мав на меті скористатись державною програмою субсидіювання, але йому було відмовлено з підстави наявності у нього великого боргу за послуги ЖКГ. Вже другий зроблений відповідачем незаконний запис у його трудовій книжці про звільнення за другий прогул за незаконним наказом № 44-ос від 09.04.2021 унеможливлює працевлаштування на роботу інженера в інших закладах, також його вік (1963 р.н.) не сприяє працевлаштуванню на фізичний труд. В наслідок системної невиплати заробітної плати на протязі декількох років він досяг повного зубожіння, що спричинило порушення соціальних та родинних зв`язків, з колегами, друзями близькими родичами. Він не має можливості тривалий час навіть придбати новий одяг, необхідні йому в зв`язку з хворобою серця ліки, не має можливості нікого з друзів та родичів поздоровити з днем народження, весіллям, хрестинами тощо. Таким чином, відповідач своїми системними діями спричинив йому велику моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 218000,00 грн.

На виконаннявимог ст.178ЦПК Українивідповідачем черезсвого представника 09.05.2024 поданосуду відзивна позов,в якому зазначено про невизнання відповідачем позовних вимог позивача з посиланням на те, що на даний час юридичну особу КП «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання «Фтизіатрія» ДОР припинено, отже поновлення позивача на попередній роботі та виплата йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу за рішенням суду є неможливим в наслідок припинення установи. На запит представником відповідача 02.05.2024 за № 24982 Самарським відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надана відповідь, в якій повідомлено, що по виконавчому провадженню № 64353817 прийнята постанова від 04.02.2021 про закінчення виконання провадження, по виконавчому провадженні № 64354099 прийнята постанова від 10.02.2021 про закінчення виконання провадження. Таким чином, відповідач зобов`язання за рішенням суду по виплаті середнього заробітку та моральної шкоди виконав у повному обсязі. Вказує про те, що Самарський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) для виконання виконавчого провадження № 64403540 не звертався до боржника з постановою про відкриття виконавчого провадження для виконання виконавчого листа № 200/20428/17 від 12.01.2021. Позивач після заміни боржника КП «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання «Фтизіатрія» ДОР на правонаступника Комунальне підприємство Криворізький протитуберкульозний диспансер Дніпропетровської обласної ради особисто теж не звертався до відповідача для виконання виконавчого листа № 200/20428/17 від 12.01.2021; в діях відповідача не вбачається невиконання або зволікання виконання зазначеного виконавчого листа.

Розглянувши справу, дослідивши докази у справі, суд дійшов до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, на підставі наказу головного лікаря обласного комунального закладу «Протитуберкульозний диспансер м.Дніпропетровська» №155-к від 26 квітня 2010 року ОСОБА_1 прийнято на роботу з 26 квітня 2010 року до Обласного Комунального закладу Протитуберкульозний диспансер м. Дніпропетровська на посаду інженера, що узгоджується і з записом №19 у трудовій книжці ОСОБА_1

05 січня 2011 року позивача переведено на посаду інженера з охорони праці, на підставі наказу №6-к від 05 січня 2011 року.

09 березня 2011 року позивача переведено на посаду інженера, на підставі наказу №80-к від 09 березня 2011 року.

Рішенням Дніпропетровської обласної ради №426-18/VІ від 15 березня 2013 року Обласний Комунальний заклад Протитуберкульозний диспансер м. Дніпропетровська перейменовано на Комунальний заклад Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер Дніпропетровської обласної ради, про що внесено запис №22 у трудову книжку ОСОБА_1 .

На підставі наказу Комунального закладу Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер Дніпропетровської обласної ради №21-Адм від 04 січня 2016 року «Про призначення відповідального за безпечну експлуатацію тепловикористовуючих установок і теплових мереж» призначено відповідальним за теплогосподарство, безпечну експлуатацію тепловикористовуючих установок і теплових мереж інженера ОСОБА_1 .

Наказом виконуючого обов`язки головного лікаря КЗ «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер» ОСОБА_2 від 23 жовтня 2017 року№ 398-к інженера ОСОБА_1 відсторонено від роботи за невиконання обов`язків, передбачених посадовою інструкцією інженера, відмовою виконувати роботу та підписувати посадову інструкцію інженера, у зв`язку з відсутністю посвідчення про проходження курсів з охорони праці відповідно доЗакону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки», з 23 жовтня 2017 року на строк - до усунення причин, що зумовили відсторонення, без збереження заробітної плати.

У подальшому наказом виконуючого обов`язки головного лікаря КЗ «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер» від 07 травня 2018 року № 157-к ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, встановленої правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Наказом виконуючого обов`язки головного лікаря КЗ «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер» від 07 травня 2018 року № 158-к ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, встановленої правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Наказом виконуючого обов`язки головного лікаря КЗ «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер» від 10 травня 2018 року № 160-к ОСОБА_1 звільнено з 10 травня 2018 року з роботи за пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України- за прогул (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин).

У грудні 2017 року Комунальний заклад Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер Дніпропетровської обласної ради був реорганізований шляхом приєднання до Комунального закладу Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання Фтизіатрія Дніпропетровської обласної ради, у березні 2018 року реорганізований шляхом перетворення в Комунальне підприємство Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання Фтизіатрія Дніпропетровської обласної ради і у березні 2021 року реорганізовано шляхом приєднання до Комунального підприємства Криворізький протитуберкульозний диспансер Дніпропетровської обласної ради, що узгоджується з загальнодоступними відомостями у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2018 року, ухваленим у справі № 200/20428/17 за позовом ОСОБА_1 , було встановлено, що наказом №398-к від 23 жовтня 2017 року ОСОБА_1 відсторонено від роботи без виплати заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП України на необмежений строк з обов`язковою присутністю на робочому місці до усунення причин відсторонення, а наказом №160-к від 10 травня 2018 року його звільнено з роботи за ч.4 ст. 40 КзПП.

Також рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за розглядом справи №200/20428/17, зі встановленням факту порушення відповідачем трудових прав на працю позивача, ухвалено визнати наказ №398-к від 23 жовтня 2017 року про відсторонення від роботи незаконним, його скасувати та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дати відсторонення 23 жовтня 2017 року по день звільнення 10 травня 2018 року у розмірі 20 261,19 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2019 року скасовано та передано справу на новий розгляд до Дніпровського апеляційного суду для вирішення питання про визнання наказів №157-к від 07 травня 2018 року, №158-к від 07 травня 2018 року про дисциплінарні стягнення та наказу №160-к від 10 травня 2018 року про звільнення позивача незаконними з негайним поновленням його на роботі у Комунальному підприємстві Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання Фтизіатрія Дніпропетровської обласної ради на посаді інженера з негайним виконанням рішення суду у цій частині.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2020 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі скасовано та прийнято у цій частині нове рішення, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано наказ КЗ «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер» від 07 травня 2018 року № 157-к про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності незаконним; визнано наказ КЗ «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер» від 07 травня 2018 року наказ № 158-к про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності незаконним; визнано наказ КЗ «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер» від 07 травня 2018 року № 160-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогул незаконним; поновлено ОСОБА_1 о ОСОБА_1 на посаді інженера у КЗ «ДОКЛПО «Фтизіатрія»; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 рокукасаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності і звільнення з роботи за прогул залишено без змін;постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року в частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що апеляційний суд, зробивши висновок, що розірвання трудового договору з позивачем на підставі пункту 4 частини першоїстатті 40 КЗпП Українивідбулося з порушенням норм трудового законодавства, не вирішив позовні вимоги останнього в частині виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вбачається, що рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17.12.2021 року у справі № 932/3582/21, яке вступило в законну силу 26.05.2022, позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства Криворізький протитуберкульозний диспансер Дніпропетровської обласної ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови суду, зобов`язання виконати певні дії, визнання незаконним наказу про звільнення, визнання незаконним наказу про поновлення на роботі, визнання незаконним наказу про внесення змін до наказу, задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства Криворізький протитуберкульозний диспансер Дніпропетровської обласної ради (ЄДРПОУ 01985989) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 травня 2018 року по 18 лютого 2021 року у розмірі 134 677 грн. 92 коп; стягнуто з Комунального підприємства Криворізький протитуберкульозний диспансер Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року у справі №200/20428/17 щодо негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера, за період з 25 грудня 2020 року по 17 грудня 2021 року у розмірі 55532 грн. 23 коп.; визнано незаконним Наказ №21-ос від 18 лютого 2021 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера апарату управління; визнано незаконним наказ №22-ос від 22 лютого 2021 року про внесення змін до Наказу №21-ос від 18 лютого 2021 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера апарату управління; визнано незаконним Наказ №44-ос від 09 квітня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); стягнуто з Комунального підприємства Криворізький протитуберкульозний диспансер Дніпропетровської обласної ради (ЄДРПОУ 01985989) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 80000,00 грн., понесені витрати по справі по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн., а всього 80908,00 грв.; стягнуто з Комунального підприємства Криворізький протитуберкульозний диспансер Дніпропетровської обласної ради (ЄДРПОУ 01985989) на користь держави судовий збір у розмірі 2270,00 грн., в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 5 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Оскільки обставини наявності факту порушення відповідачем трудових прав позивача на працю у вигляді незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності, відсторонення від роботи та звільнення щонайменш з 07 травня 2018 року в судовому засіданні відповідачем не спростовані, то вказані обставини, встановлені рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2018 року, постановами Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2019 року та від 24 грудня 2020 року, постановою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року, додатковому доказуванню не підлягають.

Вищевказаним рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17.12.2021 року у справі № 932/3582/21 встановлено наступне. 12 січня 2021 року, на виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року, Дніпровським апеляційним судом виданий виконавчий лист про негайне поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді інженера в КП Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання Фтизіатрія Дніпропетровської обласної ради.

На виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2018 року позивачем 01 лютого 2021 року отримано два виконавчі листи про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 20 261,19 грн. та стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

02 лютого 2021 року постановами державного виконавця Самарського ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гусєва В.С. відкрито виконавчі провадження №64353817 та №64354099 з примусового виконання виконавчих листів від 01 лютого 2021 року.

Постановами державного виконавця від 10 лютого 2021 року виконавчі провадження №64353817 та №64354099 закінчені на підставі п.9 ч.1 ст. 39, ст.40 Про виконавче провадження, у зв`язку із фактичним виконання виконавчих листів від 01 лютого 2021 року.

05 лютого 2021 року державним виконавцем Самарського ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гусєвим В.С. відкрито виконавче провадження за №64403540 з негайного поновлення ОСОБА_1 на роботі.

18 лютого 2021 року наказом КП «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання Фтизіатрія ДОР №21-ос ОСОБА_1 поновлено на посаді інженера апарату управління з 10 травня 2018 року, що узгоджується з Актом державного виконавця Самарського ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гусєва В.С., яким встановлено, що під час виконання виконавчих дій з поновлення стягувача ОСОБА_1 на посаді інженера в КП Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання Фтизіатрія ДОР, останнім видано наказ від 18 лютого 2021 року №21-ос, яким скасовано наказ про звільнення від 10 травня 2018 року, поновлено стягувача ОСОБА_1 на посаді інженера апарату управління з 10 травня 2018 року, про що зроблена відповідна відмітка у трудовій книжці стягувача. З цим наказом позивач був ознайомлений без зазначення дати ознайомлення, однак вніс заперечення з приводу незгоди з ним у зв`язку із відсутністю пункту про відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 10 травня 2018 року.

19 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до роботодавця із заявою про надання йому чергової відпустки в кількості 31 календарний день за період 2018-2019 років з 22 лютого 2021 року. 19 лютого 2021 року наказом №26-вп Про надання відпустки, виданим відповідачем для апарату управління, ОСОБА_1 - інженеру, надано відпустку за відпрацьований робочий час з 10 травня 2018 року по 09 травня 2019 року основана 24 кл./дн., за відпрацьований робочий час з 10 травня 2019 ркоу по 09 травня 2020 року основана 7 кл./дн., всього 31 кл./дн., терміном з 22 лютого 2021 року по 25 березня 2021 року.

22 лютого 2021 року наказом №22-ос відповідачем внесено зміни до п.2 наказу №21-ос від 18 лютого 2021 року, який викладено у редакції: Поновити ОСОБА_1 на посаді інженера в комунальному підприємстві Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання Фтизіатрія Дніпропетровської обласної ради з 10 травня 2018 року, зобов`язано начальника відділу кадрів внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 та ознайомити його з даним наказом під підпис.

Як встановлено судом, у наданих в копії сторінках трудової книжки позивача, записів ані про поновлення позивача на роботі на посаді інженера апарату управління на підставі наказу №21-ос від 18 лютого 12021 року, ані про внесення змін до наказу №21-ос від 18 лютого 2021 року на підставі наказу №22-ос від 22 лютого 2021 року, немає, що спростовує доводи представника відповідача про належне заповнення трудової книжки позивача та належне зарахування позивача до штату підприємства і свідчить про формальність виданих підприємством наказів. Всупереч цьому державним виконавцем 19 березня 2021 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №64403540 на підставі п.9 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України Про виконавче провадження. Позивач, вважаючи постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року не виконаною, 13 квітня 2021 року звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на дії державного виконавця Гусєва В.С. під час виконання судового рішення у справі.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Самарського ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) Гусєва В.С. від 19 березня 2021 року про закінчення виконавчого провадження №64403540 та зобов`язано державного виконавця поновити виконавче провадження №64403540 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Дніпровським апеляційним судом 12 січня 2021 року у справі №200/20428/17.

Вбачається, що постановою державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Гусєва В.С. від 06 вересня 2021 року, на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2021 року, було відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 200/2042/17, виданого 12.01.2021 Дніпровським апеляційним судом про поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера в КП «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання «Фтизіатрія» ДОР».

Відповідно до матеріалів справи, рішенням Дніпропетровської обласної ради восьмого скликання шістнадцятої сесії «Питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» №289-16/VIII від 28.04.2023 відповідач у даній справі - Комунальне підприємство «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» реорганізоване шляхом приєднання до Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради». З листа заступника голови Дніпропетровської обласної ради по виконавчому апарату Соколова А.О. від 22.08.2024 № вих-2037/0/2-24 вбачається, що за результатами реорганізації КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР» рішенням обласної ради від 13 березня 2024 року № 377-19/VIII затверджено передавальний акт, який містить положення про правонаступництво усіх майнових і немайнових прав та обов`язків, та визначено КП «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» ДОР» правонаступником. Зважаючи на викладене, ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2024 року залучено Комунальне підприємство «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради в якості належного відповідача до участі у даній цивільній справі.

Судом також встановлено, що державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Богомол М. при примусовому виконанні виконавчого листа № 200/20428/17, виданого 12.01.2021 Дніпровським апеляційним судом про поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера в КП «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання «Фтизіатрія» ДОР» було складено Акт державного виконавця від 16 жовтня 2024 року, відповідно до змісту якого виходом державного виконавця за адресою місця перебування уповноважених осіб боржника, а саме м.Дніпро, вул. Данила Самойловича, 12, з метою виконання рішення суду, стягувача поновлено на посаді інженера в КП «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» ДОР» шляхом видачі наказу № 212-Т/ОС від 16.10.2024 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », внесено запис до трудової книжки працівника (стягувача) відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівника, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України. З Акту вбачається, що він підписаний стягувачем ОСОБА_1 та представниками боржника КП «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» ДОР».

Відповідно до вимог п. 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», згідно з правиламист. 24 КЗпП, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу. Отже, день звільнення працівника з роботи, є останнім його робочим днем, за який, в силу приписівст. 116 КЗпП України, має бути проведений розрахунок.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьомастатті 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник має бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18.

Таким чином, вбачається, що державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Богомол М. при примусовому виконанні виконавчого листа № 200/20428/17, виданого 12.01.2021 Дніпровським апеляційним судом про поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера в КП «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання «Фтизіатрія» ДОР» було складено Акт державного виконавця від 16 жовтня 2024 року, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 поновлено на посаді інженера в КП «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» ДОР» шляхом видачі наказу № 212-Т/ОС від 16.10.2024 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », внесено запис до трудової книжки працівника (стягувача).

Разом з цим, суду не надано доказів видання відповідачем зазначеного наказу про поновлення позивача ОСОБА_1 на роботі та фактичного його допуску до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта відповідача, фактичного забезпечення його доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків, тому, враховуючи сталу практику Верховного Суду з розгляду справ про поновлення на роботі, підстави вважати, що рішення про поновлення позивача на роботі на час розгляду даної справи фактично виконано у суду відсутні. Відповідачем будь-які доказів в спростування зазначеного та на підтвердження належного поновлення позивача на роботі суду не надано.

У відповідності до частини другої статті 129Конституції України обов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства. Статтею 129-1Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Визначене статтею 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до статті 236КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За змістом положень статті 236КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.

Статтею 117 КЗпП Українипередбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таким чином,законпокладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбаченастаттею 117 КЗпП Українивідповідальність.

Постановою від 26 червня 2019 року, ухваленою у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням №6-113цс16, та прийшла до висновку, що встановленийстаттею 117 КЗпП Українимеханізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Тому ВП Верховного Суду зазначила, що ці критерії можуть визначатися судом під час розгляду конкретної справи з урахуванням встановлених у ній обставин.

За такихобставин суддійшов довисновку пронеобхідність відновленняпорушеного відповідачемправа позивачана працю,за захистомякого вінзвернувся досуду,і,зважаючи нате,що вищевказанимрішенням Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 17.12.2021року,ухваленим у справі№ 932/3582/21,стягнуто з Комунального підприємства Криворізький протитуберкульозний диспансер Дніпропетровської обласної ради (ЄДРПОУ 01985989) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року у справі №200/20428/17 щодо негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера, за період з 25 грудня 2020 року по 17 грудня 2021 року, підлягають задоволенню позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки виконання постанови Дніпровського апеляційного суду м.Дніпропетровська від 24 грудня 2020 року по справі №200/20428/17 щодо негайного його поновлення на посаді інженер за період від 18 грудня 2021 року до дати ухвалення судового рішення у даній цивільній справі, тобто по 06 грудня 2024 року.

Відповідно до абз. 2 п.8 Постанови КМУ№100від 08.02.1995року «Пропорядок обчисленнясередньої заробітноїплати» при обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно доабзацу п`ятогопункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Відповідно до абз.5 п.4 Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року «Про порядок обчислення середньої заробітної плати», якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Як вбачається з Довідки №2227/24 від 13.11.2024, наданої відповідачем 15 листопада 2024 року на виконання ухвали суду, посадовий оклад на посаді інженера на підприємстві у період з квітня 2021 по 07 листопада 2024 склав: 1) з 01 квітня 2021 по 31 серпня 2021 року 4112,00 грн., з підвищенням (шкідливі умови 60%) 6579,20 грн.; 2) з 01 вересня 2021 року по 30 листопада 2021 року 10199,00 грн.; 3) з 01 грудня 2021 по 30 вересня 2022 року - 11051,00 грн.; 4) з 01 жовтня 2022 по 31 грудня 2023 року 11391,00 грн.; 5) з о1 січня 2024 по 13 березня 2024 року 12205,00 грн.; 6) з 14 березня 2024 по 07 листопада 2024 року 16330,00 грн.

Зважаючи на вказаний у Постанові КМУ№100від 08.02.1995року «Пропорядок обчисленнясередньої заробітноїплати» порядокобчислення середньоїзаробітної плати,який підлягаєобчисленню,виходячи зрозміру посадовогоокладу напосаді інженерау Комунальномупідприємстві «Дніпропетровськийобласний медичнийцентр соціальнозначущих хвороб»Дніпропетровської обласноїради» відповіднодо Довідки№2227/24від 13.11.2024,шляхом множенняпосадового окладуна кількістьмісяців розрахунковогоперіоду,тобто заперіод від18грудня 2021 рокудо 06грудня 2024року (датиухвалення судового рішенняу данійцивільній справі,тобто по06грудня 2024року),що складає35місяців 4дні,стягненню звідповідача накористь позивачапідлягає середній заробіток за час затримки виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року у справі №200/20428/17 щодо негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера у загальному розмірі 447 567 грн. 47 коп., таким чином задовольнивши позовні вимоги позивача.

У наданому суду позові позивач також просить стягнути з відповідача моральну шкоду, заподіяну йому відповідачем у наслідок порушення його права на працю, яку він оцінив в 218000,00 гривень

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначено, щопід моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема:у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації; у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому доказуванню під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, з`ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або шкоди немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Сукупність перерахованих умов, за загальним правилом необхідних для покладання цивільно-правової відповідальності на конкретну особу, називається складом цивільного правопорушення. Відсутність хоча б одного із зазначених умов відповідальності, як правило, виключає її застосування. Встановлення даних умов здійснюється саме у зазначеній черговості, оскільки відсутність одного з попередніх умов позбавляє сенсу встановлення інших (наступних) умов.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 року, справа №908/2138/16, за якою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, за відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Зокрема, до них належить ратифікована Верховною Радою України Конвенція про захист прав людини і основних свобод та інші міжнародні договори.

У своїх рішеннях ЄСПЛ виходить із презумпції спричинення моральної шкоди позивачу відповідачем та обов`язку саме відповідача спростувати таку презумпцію. У контексті визнання ЄСПЛ існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди прикладом може слугувати, зокрема, рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», де Суд послався на своє рішення у справі Бурдова № 2, у якому зазначив таке: «Існує обґрунтована й водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди». В рішенні у справі «Ромашов проти України» (заява № 67534/01) від 27 липня 2004 року ЄСПЛ вказав, що моральна шкода завдана самим фактом правопорушення. Суд не розглядав питання щодо матеріальної шкоди, оскільки заявник не обґрунтовував таку шкоду. Проте Суд ураховує той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації Судом факту порушення. Тобто випливає висновок, що сам лише факт правопорушення має своїм наслідком спричинення моральної шкоди.

У пункті 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Встановивши наявність порушення конституційного права позивача на працю, отримування доходу від якої є основним джерелом його існування, суд, враховуючи положення ст.237-1 КЗпП України та беручи до уваги тривалість такого порушення, невиконання судового рішення з поновлення позивача на роботі, дійшов висновку, що останнє безумовно спричиняло порушення нормальних життєвих зв`язків позивача через позбавлення його можливості забезпечувати себе харчуванням, одягом, утримувати помешкання, розпоряджатися заробленими коштами на власний розсуд, будучи хворою людиною з 2010 року з діагнозом симпатоадреналіновий криз та проходженням медичного обстеження і лікування хірургічним шляхом у відповідності до наданих ним медичних документів у копіях. Крім того, як вбачається з копії Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданої КП «Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги», ОСОБА_1 у період з 27.12.2021 по 06.01.2022 перебував на лікуванні в стаціонарі з діагнозом «Ішемічна хвороба серця, диффузний кардіосклероз, напад пароквизмальної АВ вузлової тахікардії, СН ІІ Аст, стан після СПО ТКД.

Встановлено, що тривале невиконання відповідачем постанови Дніпровського апеляційного суду від 24.12.2020 з поновлення позивача на роботі позбавило його заробітку як єдиного джерела існування, що призвело його до вкрай тяжких та несприятливих наслідків, а саме: він дотепер позбавлений права вільно працювати та отримувати заробітну плату на протязі тривалого періоду часу, не може утримувати себе, а також сплачувати комунальні платежі, при цьому він мав на меті скористатись державною програмою субсидіювання, але йому було відмовлено з підстави наявності у нього великого боргу за послуги ЖКГ. В наслідок тривалої невиплати заробітної плати на протязі декількох років, за твердження позивача, він досяг повного зубожіння, що спричинило порушення його соціальних та родинних зв`язків, з колегами, друзями близькими родичами; він не має можливості тривалий час навіть придбати новий одяг, необхідні йому в зв`язку з хворобою серця ліки. Все зазначене вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, чим йому дійсно спричинено моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем у розмірі, співмірному до заподіяної шкоди та достатньому для відновлення порушених життєвих зв`язків позивача, що за переконанням суду становитиме 80000,00 грн., тому ці позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Доводи представника відповідача в заперечення проти позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на законі, натомість позивачем доведено належними та допустимими доказами його скрутний майновий стан, відсутність доходу з інших джерел, зокрема, з Довідки про неотримання допомоги від 08.04.2024 № 07.1-14/2/612 вбачається, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Центральному управлінні соціального захисту населення Дніпровської міської ради у Шевченківському районі.

Заперечення відповідача проти позову з тих підстав, що на данийчас юридичнуособу КП «Дніпропетровськеобласне клінічнелікувально-профілактичнеоб`єднання «Фтизіатрія»ДОР припинено,отже поновленняпозивача напопередній роботіта виплатайому середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу зарішенням судує неможливимв наслідокприпинення установи,є такими,що невідповідають встановленимсудом обставинам,оскільки,як зазначеновище,відповідно до рішення Дніпропетровської обласної ради восьмого скликання шістнадцятої сесії «Питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» №289-16/VIII від 28.04.2023, Комунальне підприємство «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» реорганізоване шляхом приєднання до Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради» і відповідно до листа заступника голови Дніпропетровської обласної ради по виконавчому апарату Соколова А.О. від 22.08.2024 № вих-2037/0/2-24 вбачається, що за результатами реорганізації КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР» рішенням обласної ради від 13 березня 2024 року № 377-19/VIII затверджено передавальний акт, який містить положення про правонаступництво усіх майнових і немайнових прав та обов`язків, та визначено КП «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» ДОР» правонаступником.

Вирішуючи позовні вимоги позивача, викладені у його позові від 21.02.2022 у даній справі, про зобов`язання відповідача здійснити належні відрахування з середнього заробітку 20261 грн. 19 коп. за період незаконного відсторонення від роботи від 23.10.2017 по 10.05.2018 року, та з 10000 грн. моральної шкоди, визначеної за період від 23.10.2017 по 10.05.2018 року, відповідних сум грошових коштів на особовий пенсійний рахунок у Пенсійному фонді України Севрюкова В.В., суд враховує висновки Верховного Суду від 05 серпня 2020 року, викладені у справі №817/893/17, в якій зазначено, що суми,які судвизначає достягнення зроботодавця накористь працівникаяк середнійзаробіток зачас вимушеногопрогулу,обраховуютьсябез відніманнясумподатків тазборів увигляді ЄСВ,ПДФО таВЗ.Такі податки і збори зі суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Тобто «на руки» працівник отримає цей середній заробіток вже після утримання з нього ПДФО та ВЗ. При цьому, як зауважує ВС, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

З огляду на викладене, суд при вирішенні зазначеного питання дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача у цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, з огляду на встановлені при розгляді даної справи обставини, суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача накористь позивача середньогозаробітку зачас затримкивиконання постановиДніпровського апеляційногосуду від24грудня 2020року усправі №200/20428/17щодо негайногойого поновлення напосаді інженера,за періодз 18грудня 2021року по06грудня 2024року урозмірі 447567 грн.47коп.; також підлягають частковомузадоволенню позовнівимоги позивачапро стягненняз відповідача найого користь моральноїшкоди урозмірі 80000,00грн. Зурахуванням вищенаведенихвисновків суду,позовні вимогипозивача про зобов`язання відповідача здійснити належні відрахування з середнього заробітку 20261 грн. 19 коп. за період незаконного відсторонення від роботи від 23.10.2017 по 10.05.2018 року, та з 10000 грн. моральної шкоди, визначеної за період від 23.10.2017 по 10.05.2018 року, відповідних сум грошових коштів на його особовому рахунку в Управлінні Пенсійного фонду України задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору слід покласти на відповідача, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4475 грн. 67 коп. за задоволенні позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та 3028,00 грн. за задоволенні позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, а всього 7503,67 грн.

Враховуючивищевикладене такеруючись ст.ст.3,4,11-13,81,141,209,265,268,280,282ЦПК України,суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради» про стягнення середнього заробітку за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі, моральної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради» (ЄДРПОУ 26509095) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року у справі №200/20428/17 щодо негайного поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді інженера, за період з 18 грудня 2021 року по 06 грудня 2024 року у розмірі 447 567 гривень 47 копійок (чотириста сорок сім тисяч п`ятсот шістдесят сім гривень сорок сім копійок).

Стягнути з Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради» (ЄДРПОУ 26509095) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 80000,00 грн

Стягнути з Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради» (ЄДРПОУ 26509095) на користь держави судовий збір у розмірі 7503,67 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня отримання його копії апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Кудрявцева