Ухвала

від 21.05.2025 по справі 932/1440/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 травня 2025року

м. Київ

справа № 932/1440/22

провадження № 61-5751ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В.,

Фаловської І. М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М. від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради» про стягнення середнього заробітку за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

2 травня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справиміж суддями

від 5 травня 2025року визначено такий склад колегії суддів: Карпенко С. О.

(суддя-доповідач), Сердюк В. В., Фаловська І. М.

У травні 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду заяву про відвід колегії у складі суддів Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М.від участі у розгляді

справи№ 932/1440/22.

Заяву ОСОБА_1 мотивує тим, що трудовий спір в цій справі також був предметом розгляду в інших справах, а саме у справах № 200/20428/17, № 932/3582/21. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2025 року задоволено самовідвід суддів Макарова М. О., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В. у справі № 932/1440/22, оскільки колегія суддів приймала участь в апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції у справі № 200/20428/17. Також суддя апеляційного суду Свистунова О. В. входила до колегії суддів Дніпровського апеляційного суду, яка здійснювала апеляційний перегляд судового рішення

у справі № 932/3582/21.

З огляду на зазначене заявник заявляє відвід колегії суддів Верховного Суду у цій справі, оскільки судді Карпенко С. О., Сердюк В. В., Фаловська І. М.входили до складу колегії, яка постановила ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою у справі № 932/3582/21, що має підстави та предмет, аналогічні предмету і підставам позову у цій справі.

Такі обставини викликають у заявника сумніви щодо об`єктивності визначеного складу суду при розгляді поданої ним 2 травня 2025 року касаційної скарги. Заявник стверджує, що він звертався до суду із заявою про прискорення розгляду його касаційної скарги, поданої на судове рішення у справі № 932/358/21, що також викликає у нього сумніви щодо неупередженості визначеного складу суду.

Заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

ЦПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, проте визначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід.

Згідно з частиною четвертою статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина друга статті 36 ЦПК України).

Відповідно до статті 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.

Так, 9 січня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2022 року у справі № 932/3582/21.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М. від 3 лютого 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою відповідно до пункту 1

частини другої статті 394 ЦПК України (касаційне провадження № 61-513ск25).

Ухвалення зазначеного судового рішення не може свідчити про упередженість чи необ`єктивність складу суду, а є реалізацією суддями своїх процесуальних повноважень, передбачених ЦПК України.

Верховний Суд, оцінюючи наявність обґрунтованих підстав для заявленого відводу щодо суб`єктивного критерію, дійшов переконання про відсутність підстав стверджувати, що судді Карпенко С. О., Сердюк В. В., Фаловська І. М.

у цій справі можуть виявити або виявили особисту упередженість до заявника. Презумпція особистої неупередженості суддів діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного.

Доказів на спростування презумпції неупередженості суддів Верховного Суду Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М. заявником не надано.

Та обставина, що ОСОБА_1 звертався до суду із заявою про прискорення розгляду справи № 932/3582/21, не мала і не могла мати наслідком виникнення упередженості чи необ`єктивності колегії суддів щодо заявника, в тому числі і судді-доповідача, тому не є підставою для відводу складу суду у даній справі.

За об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність суддів. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України та статтею 17 Закону

України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 9 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або небезсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Статтею 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

Аргументи заявника не свідчать про наявність обставин, встановлених

статтею 37 ЦПК України, за наявності яких судді підлягають відводу (самовідводу).

Розгляд колегією суддів касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2022 року не свідчить про повторну участь суддів у розгляді цієї справи в розумінні статті 37 ЦПК України.

Крім того, твердження заявника про те, що трудовий спір у цій справі був предметом розгляду і у справі № 932/3582/21, зумовлені помилковим тлумаченням заявником правових термінів та понять, в тому числі, предмета спору та підстав позову.

Ураховуючи необґрунтованість заявленого відводу колегії у складі суддів Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М. від участі

у розгляді справи№ 932/1440/22, питання про відвід колегії у складі суддів відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою

статті 33 ЦПК України.

Керуючись статтями 36, 37, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід колегії у складі суддів Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М. від участі у розгляді справи № 932/1440/22.

Заяву про відвід колегії у складі суддівпередати для вирішення у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська