Ухвала

від 04.12.2024 по справі 357/10242/19

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/10242/19

1-кс/357/2663/24

У Х В А Л А

04 грудня 2024 року слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2021 року по справі за єдиним унікальним номером № 357/10242/19, в рамках кримінального провадження №12018110030000588 від 22.01.2018 року,

У С Т А Н О В И В:

До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2021 року по справі за єдиним унікальним номером № 357/10242/19, в рамках кримінального провадження № 12018110030000588 від 22.01.2018 року.

З клопотання убачається, що ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.11.2019 року, в рамках кримінального провадженню № 12018110030000588 від 22.01.2018 року було накладено арешт на майно боржника ОСОБА_4 із забороною його відчужувати, знищувати, перетворювати, як добросовісним набувачем, так і іншим третім особам, що заявляють право вимоги на нього, а також вчиняти будь-які нотаріальні, реєстраційні та виконавчі дії щодо цього майна з боку уповноважених на це службових та інших посадових осіб.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05.10.2020 року було частково задоволено апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 та скасовано ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.11.2019 року про арешт майна.

За наслідками нового розгляду клопотання про арешт майна слідчим суддею Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 19.03.2021 року винесено ухвалу про арешт майна ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12018110030000588 без врахування висновку Київського апеляційного суду в ухвалі від 05.10.2020 року.

Заявник зазначає, що кримінальне провадження №12018110030000588 відкрите за заявою ОСОБА_4 від 10.01.2018 року, яка містить неправдиві та перекручені відомості про склад та подію кримінального правопорушення та просив накласти арешт на своє рухоме та нерухоме майно, оскільки на рахунок цього майна буде виконуватися рішення суду у цивільній справі. Вказує, що боржник сам зазначає, що рішення набрало законної сили, але в той же час надав неправдиві відомості, що боргу в нього не має, всупереч встановленими судовим рішенням фактичних обставин. У зв`язку з цим він просив відкрити кримінальне провадження, оскільки буде виконуватися судове рішення за рахунок його майна. Така заява боржника ОСОБА_4 взагалі не могла бути прийнята, а відомості до ЄРДР на підставі такої заяви не могли бути внесені, оскільки підстави для її подання є лише незгода боржника ОСОБА_4 з судовим рішенням про стягнення з нього боргу і не бажання боржника виконувати рішення суду. А дії кредитора щодо звернення з позовом до суду взагалі не кваліфікуються як злочин у КК України. Крім того ні він, ні боржник ОСОБА_4 у м. Біла Церква станом на 2018 рік не проживали. Майно боржника у м. Біла Церква не знаходиться. Жодних подій там не відбувалося. Не погоджується прийнятими в кримінальному провадженні рішеннями та проведеними слідчими діями. Вважає, що підставами для її подання є лише незгода боржника ОСОБА_4 з судовим рішенням про стягнення з нього боргу та не бажання боржника виконувати рішення суду, яке набрало законної сили. Заявник стверджує, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2021 року №357/10242/19 накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_4 , яке є предметом звернення стягнення в рахунок виконання судових рішень про стягнення коштів з ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_3 . Вказує, що досудове розслідування у кримінальне провадженні зупинене у зв`язку з розшуком ОСОБА_5 , однак, на його думку, слідчий та прокурор не вживають заходів спрямованих на усунення чинників, що спричинили зупинення досудового розслідування. Вказує, що арешт майна є триваючим втручанням, тому навіть правильне рішення про арешт майна може з часом втратити свою обґрунтованість в результаті зміни обставин, які правомірність такого арешту обґрунтовували, або виявлення чи виникнення нових обставин. Це може потребувати зміни в режимі арешту майна і навіть його скасування. Ці рішення є не менш, якщо не більш важливими в контексті дотримання права на мирне володіння майном, оскільки з часом втручання з боку держави вимагає все більш переконливих аргументів.

В судове засідання заявник ОСОБА_3 не з`явився, про розгляд клопотання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі, в своєму клопотанні просить розгляд проводити без його участі без його участі.

Також, через канцелярію суду надійшла заява прокурора Білоцерківської окружної прокуратури в Київській області ОСОБА_6 в якій останній просить розгляд клопотання проводити без його участі.

Також, в судове засідання не з`явився слідчий, власник майна та представник власника майна. Про день, час та місце розгляду клопотання повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі, клопотань про відкладення розгляду не подавали.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Дослідивши клопотання та матеріали наданого кримінального провадження №12018110030000588 від 22.01.2018 року, в межах необхідних для розгляду клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Слідчим відділом Білоцерківського районного Управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018110030000588 від 22.01.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.05.2007 року зареєстровано ТОВ «Торговий дім «Камілла» (код ЄДРПОУ: 35138113). До складу вказаного товариства ввійшли ряд осіб, в тому числі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Рішенням зборів учасників ТОВ «ТД «Камілла», оформленого протоколом № 02-12/2014 від 17.12.2014 року, зафіксовано вихід ОСОБА_5 з числа учасників товариства та перерозподіл часток у статутному фонді.

З урахуванням немайнового права учасника ОСОБА_5 на вихід з числа учасників господарського товариства та перерозподілом корпоративних прав, укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав як частки учасника у статутному фонді ТОВ «ТД «Камілла» від 17.12.2014 року.

Для належного нотаріального оформлення зазначеного договору, ОСОБА_5 було надано «Свідоцтво» видане ТОВ «ТД «Камілла», яке наче б то підтверджувало його вклад у повному обсязі до моменту переходу права власності на корпоративні права господарського товариства, яким безпосередньо є нотаріальне посвідчення.

В процесі реалізації зазначеного вище договору купівлі-продажу, ОСОБА_5 не міг виконати своїх договірних зобов`язань, враховуючи, що його частка у статутному фонді ТОВ «ТД «Камілла» не сформована у повному обсязі та не міг відчужити для подальшого продажу частку, яка фактично не сформована, а лише ту частину, на яку поширюються його реальні корпоративні права.

З огляду на викладені обставини ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_4 зарахувати зустрічні однорідні вимоги, шляхом списання частини боргів, які ОСОБА_5 мав перед ним за погашення кредиту в ПАТ «Укрсоцбанк».

Дана заява про зарахування зустрічних однорідних вимог підписана сторонами 17.12.2014 року, відповідно до її змісту вказується, що ОСОБА_5 має непогашену заборгованість перед ОСОБА_4 в розмірі 21435721,92 грн. та те, що ОСОБА_7 перед ОСОБА_5 має заборгованість за договором купівлі-продажу корпоративних прав як частки учасника у статутному фонді ТОВ «ТД «Камілла» в розмірі 8000000,00 грн. та загальна заборгованість ОСОБА_5 перед ОСОБА_4 зменшується відповідно на 8000000 грн., останнього перед ОСОБА_5 в розмірі 8000000 грн., за вищевказаним договором, вважається погашеною.

В подальшому, під впливом виниклих боргових зобов`язань, у ОСОБА_5 виник злочинний намір, пов`язаний із привласненням майна ОСОБА_4 шляхом обману. Реалізуючи вказаний злочинний намір, розуміючи, що він має борг перед ОСОБА_4 за погашення кредиту в ПАТ «Укрсоцбанк», останній діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою реалізації процедури визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» від 17.12.2014 року, уклав правочин від 05.05.2015 року про відступлення права вимоги, в якому в якості сторони виступає ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 .

Орган досудового розслідування вважає, що в подальшому, ОСОБА_3 , за попередньою змовою із ОСОБА_5 групою осіб, маючи юридичну освіту та необхідні знання та практичні навики, розпочали процедуру судового оскарження обставин укладення договору купівлі-продажу статутної частки ТОВ «ТД «Камілла» від 17.12.2014 року, замовчуючи факт існування заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.12.2014 року.

Одночасно з метою погашення боргових зобов`язань ОСОБА_3 зазначалось у позовних заявах про необхідність забезпечення позову шляхом відчуження майна ОСОБА_4 .

Як наслідок, рішенням Макарівського районного суду Київської області № 370/1226/15-ц від 05 вересня 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів - задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2017 року скасовано рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів і ухвалено нове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 20000 грн., як невиконання зобов`язань за договором поруки.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 7980000 грн., як невиконане зобов`язання за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17 грудня 2014 року та договору про відступлення права вимоги за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 05.05.2015 року, який зареєстрований в реєстрі №330.

Стягнуто з громадянина ОСОБА_4 на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 як відшкодування збитків від інфляції в розмірі 4192000 грн. за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17.12.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №1491.

Стягнуто з громадянина ОСОБА_4 на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 . 3% процентів річних від простроченої суми, що становить 370189 грн. 39 коп. за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17.12.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №1491.

Вказані судові рішення у справі № 370/1226/15 потягли за собою визнання ряду правочинів укладених щодо вищевказаного майна, недійсними (в тому числі договорів дарування майна з боку ОСОБА_4 ) та накладення на майно арешту з метою подальшого відчуження на користь стягувачів.

Так, відповідно до матеріалів виконавчого провадження № 55989291, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_9 на праві приватної власності (подароване напередодні ОСОБА_4 ), а саме: на 7 земельних ділянок та квартиру.

Вказані обставини провадження підтверджуються зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме:

1. Показаннями потерпілого ОСОБА_4 , який в ході допиту надав показання щодо продажу корпоративних прав ТОВ «Торговий дім «Камілла» (код ЄДРПОУ: 35138113), зокрема укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав, як частки учасника у статутному фонді ТОВ «ТД «Камілла» від 17.12.2014 року.

Крім того, останній повідомив про існування боргу ОСОБА_5 перед ним за погашення кредиту в ПАТ «Укрсоцбанк» на суму 21 435721,92 грн. та те, що взаємні борги було частково погашено заявою про зарахування однорідних позовних вимог від 17.12.2014 року.

В подальшому між ОСОБА_5 з та його адвокатом - ОСОБА_3 , було укладено правочин про відступлення права вимоги від 05.05.2015 року, в якому в якості сторони ОСОБА_3 був ФОП СПД.

ОСОБА_3 звернувся до Макарівського районного суду Київської області з позовом про стягнення з потерпілого коштів по договору купівлі-продажу статутної частки ТОВ «ТД «Камілла» від 17.12.2014 року в сумі 7.980.000 грн. та 20.000 грн. з ОСОБА_5 по договору про відступлення права вимоги від 05.05.2015 року, справа №370/1226/15-ц.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2017 року скасовано рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів і ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_5 на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 20000 грн., як невиконання зобов`язань за договором поруки; стягнуто з ОСОБА_4 на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 7980000 грн. як невиконане зобов`язання за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17 грудня 2014 року та договору про відступлення права вимоги за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 05.05.2015 року зареєстрований в реєстрі №330; стягнуто з громадянина ОСОБА_4 на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 як відшкодування збитків від інфляції в розмірі 4192000 грн. за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17.12.2014 року зареєстрованого в реєстрі за №1491; стягнуто 3% процентів річних від простроченої суми, що становить 370 189 грн. 39 коп. за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17.12.2014 року зареєстрованого в реєстрі за №1491.

Одночасно ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перед судовими інстанціями замовчували факт існування заяви про зарахування однорідних позовних вимог від 17.12.2014 року.

На підставі зазначеного рішення суду, спочатку ОСОБА_5 почав звертатися до суду щодо визнання недійсним договорів дарування ОСОБА_4 майна та коли суди йому відмовили в задоволені позовних вимог, потім його адвокат ОСОБА_3 почав звертатися щодо оскарження договорів дарування на вказане майно.

В подальшому, на підставі судових рішень, державними виконавцями розпочато опис майна ОСОБА_4 та ним подарованого майна, з метою подальшого відчуження на користь ОСОБА_3 та відповідно ОСОБА_5 .

Орган досудового розслідування вважає, що такі дії ОСОБА_5 та його адвоката ОСОБА_3 носять протиправний характер та завдають майнової шкоди ОСОБА_7 та іншим власникам майна. За показаннями ОСОБА_4 , наданими органу досудового розслідування, борг за придбання частки в статутному капіталі в розмірі 8 млн. грн. погашений ним в повному обсязі про що свідчить заява про зарахування однорідних вимог від 17.12.2014 року.

Показаннями свідків: ОСОБА_10 , яка підтвердила обставини погашення боргу ОСОБА_5 по кредиту в ПАТ «Укрсоцбанк» за рахунок коштів ОСОБА_4 .

Свідка ОСОБА_11 , що підтвердила обставини зазначені потерпілим ОСОБА_4 , та зазначила про судові спори, пов`язані із заволодінням ОСОБА_5 майном, належного ТОВ «МСС «ТіДіСі-Дальнобой» та ТОВ «ТД «Камілла», тоді як борг ОСОБА_4 перед ним погашений і по даний час.

Свідка ОСОБА_12 , що надала показання щодо обставин дарування ОСОБА_4 їй майна та подальші судові спори пов`язані із ним. Додала, що ОСОБА_5 та його адвокат ОСОБА_3 , мають спільний злочинний умисел направлений на шахрайські дії з метою заволодіти її майном, яке належить на праві власності та добросовісно набуте.

Орган досудового розслідування зазначає, що вказані обставини, підтверджуються письмовими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

06.11.2019 року до СВ Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області надійшло клопотання представника потерпілого про визнання майна, яке стало предметом оспорювання в судах з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , речовими доказами та про накладення арешту на вказане майно, враховуючи, що вказане майно набуто добросовісно.

За результатами розгляду вказаного клопотання, постановою від 07.11.2019 року, слідчим СВ Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_13 це майно визнано речовими доказами у кримінальному проваджені.

З метою збереження речових доказів у провадженні, що відповідають критеріям ст. 98 КПК України, в тому числі запобігання можливості приховування, пошкодження, знищення, перетворення, відчуження майна, що належить добросовісним набувачам, враховуючи сукупність підстав та розумних підозр, що воно в подальшому буде реалізовано в ході вчинення злочинних дій з боку ОСОБА_5 та групи осіб, слідчий просив накласти арешт, із забороною його відчужувати, знищувати, перетворювати, як добросовісним набувачам, так іншим третім особам, що заявлять право вимоги на нього, а також вчиняти будь які нотаріальні, реєстраційні та виконавчі дій щодо цього майна з боку уповноважених на це службових та інших посадових осіб (державних та приватних нотаріусів, реєстраторів, виконавців).

Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2021 року задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.

Вказана ухвала слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2021 року про арешт майна постановлена за участю прокурора, представника власників майна та особи, інтересів якої стосується рішення - ОСОБА_3 .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 травня 2021 року ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2021 року - залишено без зміни, а апеляційні скарги ФОП ОСОБА_3 , - без задоволення.

Тобто, вказана ухвала слідчого судді, якою накладено арешт на майно, була предметом перевірки суду апеляційної інстанції та залишена без зміни.

Залишаючи без зміни рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, крім іншого, зазначив, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню. Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів переконана, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання органу досудового розслідування та накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Також, з наданих і досліджених в судовому засіданні матеріалів кримінального провадженнякримінального №12018110030000588 від 22.01.2018 року убачається, що у даному кримінальному провадженні 20.11.2023 року здійснено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

22.11.2023 року постановою старшого слідчого Білоцерківського РУП ГУ НП України в Київській області оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_5

22.11.2023 року постановою старшого слідчого Білоцерківського РУП ГУ НП України в Київській області досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018110030000588 від 22.01.2018 року зупинене у зв`язку із оголошенням в розшук підозрюваного ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в порядку ст. 174 КПК України.

Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Слід зазначити, що при розгляді клопотання поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Згідно ч. 1 ст. 318 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, з досліджених слідчим суддею доводів заявника ОСОБА_3 викладених у клопотанні та у доданих до нього матеріалах вбачається, що підставою для скасування арешту майна по кримінальному провадженню № 12018110030000588 від 22.01.2018 року є саме наявність судових рішень прийнятих у цивільному судочинстві, які набрали законної сили та перебувають на виконанні у приватного виконавця, який здійснює примусове виконання судових рішень про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошових коштів. Також, ОСОБА_3 обґрунтував своє клопотання незгодою з діями слідчого та прокурора під час здійснення досудового розслідування та вважає ряд доказів у кримінальному провадженні неналежними

Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Окрім наведеного, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами.

Пунктами 2, 15, 19 ч. 1 ст. 7 КПК України передбачені такі загальні засади кримінального провадження, як законність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та диспозитивність.

Частиною 1 ст. 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства.

Отже, норма ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачає загальне правило щодо обов`язковості викання судового рішення.

Однак, згідно ст. 90 КПК України рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

Таким чином враховуючи, що Кримінальний процесуальний кодекс України при розгляді клопотання про скасування арешту майна в кримінальному судочинстві є спеціальним законом, тому слідчий суддя при розгляді клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту застосовує саме норму ст. 90 КПК України.

Судові рішення у цивільних справах про стягнення з ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_3 грошових коштів, що набрали законної сили, підлягають безумовному виконанню.

Однак, це не спростовує обставин, встановлених органом досудового розслідування у кримінальному провадженні. Крім того, слід зазначити, що слідчий суддя при розгляді клопотання про скасування арешту майна, не уповноважений оцінювати зібрані у кримінальному провадженні докази, з точки їх належності та допустимості.

Також, слід зазначити, що наявність судових рішень у цивільних справах про стягнення заборгованості, та незгода заявника з діями слідчого та прокурора під час досудового розслідування кримінального провадження, зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні у зв`язку з розшуком підозрюваного, не можуть бути підставами, відповідно до ст. 174 КПК України, для скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження.

Крім того, незгода заявника з діями органу досудового розслідування, та оцінка доказів, зібраних під час досудового розслідування, відповідно до вимог КПК України, не може бути предметом перевірки під час розгляду клопотання про скасування арешту майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Разом із тим клопотання ОСОБА_3 не містить доводів, що відпала потреба у такому заході забезпечення кримінального провадження та не містить доводів необґрунтованого накладення арешту майна.

Доводи заявника про те, що арешт майна є триваючим втручанням в контексті дотримання права на мирне володіння майном, разом із тим, слід зазначити, що ОСОБА_3 не є власником майна, яке визнано речовим доказом та на яке накладено арешт, тому його права на мирне володіння цим майно жодним чином не порушено.

Твердження заявника про накладення арешту на майно, яке є предметом звернення стягнення в рахунок виконання судових рішень про стягнення коштів з ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_3 , та з метою перешкодити виконанню ухвалених на його користь судових рішень, безпідставні, оскільки арешт накладено в рамках розслідування кримінального провадження на майно, яке є речовим доказом.

Посилання заявника на упередженість, на його думку, посадових осіб органу досудового розслідування у кримінальному провадженні, не є підставою для скасування арешту майна, власником якого він не являється, відповідно до вимог КПК України.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що клопотання ОСОБА_3 не містить підстав, визначених ст. 174 КПК України, для скасування арешту майна, на даній стадії кримінального провадження, в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 8, 170-175, 309, 392, 532 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2021 року по справі за єдиним унікальним номером № 357/10242/19, в рамках кримінального провадження №12018110030000588 від 22.01.2018 року, - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддяОСОБА_1