КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2024 року м.Кропивницький Справа № 340/5635/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд
в складі головуючого судді Пасічника Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Сосновської В.В.,
представника позивача Щедрова О.Р.,
представника відповідачів Ігнатенка В.І.
представника співвідповідачів Голубовича М.В.
розглянувши в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, (вул.О.Гончара 55-а, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 38516849), 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (вул. Арсенальна, 128, с.Жеребкова, Подільський район, Одеська область, 66410, код ЄДРПОУ 33113264) про визнання наказу про звільнення незаконним, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (відповідач) та 3-го Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (співвідповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 512 від 22.07.2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити мене, ОСОБА_1 , на посаді начальника 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 23.07.2024 року;
- звернути рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій до негайного виконання шляхом зобов`язання Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій видати наказ про поновлення на посаді протягом трьох днів з дня отримання копії рішення суду;
- стягнути з Державної служби України з надзвичайних ситуацій па користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 2 223 (дві тисячі двісті двадцять три), 15 грн. за кожний день вимушеного прогулу;
- стягнути з Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.
Ухвалою суду від 03.09.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 20.09.2024.
Ухвалою суду від 05.09.2024 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що 21.09.2023 між ним та відповідачем укладено контракт №108/23 про проходження служби цивільного захисту терміном на один рік.
22 липня 2024 року наказом Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 512 позивача звільнено з посади начальника З Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, а наказом від 31.07.2024 року № 132 «Про кадрові зміни» позивача виключено зі списків особового складу центру та всіх видів забезпечення.
Зазначаючи про протиправність дій щодо звільнення, позивач вказує, що відповідачем в порушення вимог пункту 175 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України, затвердженого ПКМУ від 11 липня 2013 р. № 593 не проведено бесіду та не надано можливості за результатом обговорення питань під час бесіди, скористатися своїми правами щодо зокрема вибору підстави звільнення, адже під час служби отримано травму, а також можливості укласти контракт про перебування в резерві та навіть скористатися правом на щорічну основну відпустку.
На підтвердження вказаних доводів вказує, що 29.02.2024 року був викликаний до апарату ДСНС не для проведення бесіди перед звільненням, а у зв`язку із службовою необхідністю, що ніяк не пов`язано з вирішенням питань по звільненню.
Крім того, вказує, що укладаючи з відповідачем контракт усвідомив та мав правомірні очікування на службу в очолюваній ним установі до дня закінчення строку дії контракту, а також мав законне право на прогнозування свого подальшого життя, калькулювання заробітної плати за період дії контракту, планування свого майбутнього і майбутнього своєї сім`ї, що так чи інакше пов`язане із проходженням ним служби в ДСНС.
19.09.2024 через систему "Електронний суд" відповідачем надано відзив на позов вимоги якого не визнаються та зазначається, що за визначенням частини першої статті 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 105 Кодексом цивільного захисту України граничний вік перебування на службі цивільного захисту встановлюється: для осіб старшого начальницького складу - до 55 років. Згідно пункту 2 частини другої статті 106 Кодексом цивільного захисту України контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на службі. Аналогічні положення закріплені у підпункті 2 пункту 16 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України, затвердженого ПКМУ від 11 липня 2013 р. № 593. Звільнення позивача здійснено з дотриманням вимог Кодексу цивільного захисту України та Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України, затвердженого ПКМУ від 11 липня 2013 р. № 593, а тому вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню (т.1а.с.101-113).
23.10.2024 через систему "Електронний суд" співвідповідачем надано відзив на позов вимоги якого також не визнаються з підстав наведених у відзиві (т.2а.с.121-125).
Ухвалою суду від 20.09.2024 відкладено до 24.09.2024 за клопотанням представника позивача.
Ухвалою суду від 24.09.2024 відкладено до 02.10.2024 за клопотанням представника відповідача.
Ухвалою суду від 02.10.2024 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 16 жовтня 2024 року .
Ухвалою суду від 16.10.2024 залучено до участі у справі в якості співвідповідача 3-й Спеціальний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, судове засідання призначене на 24.10.2024.
02.12.2024 р. в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення, складення повного тексту рішення відкладено до 12.12.2024р. (т.2а.с.194).
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до копії паспорту позивача (т.1а.с.12) у вересні (23) 2023 р. позивач досяг віку 55 років.
Згідно інформації щодо службової (трудової) діяльності наведеної позивачем, що не заперечується відповідачем, вбачається, що з липня 2018р. позивач почав проходити службу в органах Державної служби України з надзвичайних ситуацій (т.1а.с.55,56).
Наказом ДСНС України від 06.02.2023 №62 позивача призначено на посаду начальника 3-го Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (т.1а.с.50).
Наказом ДСНС України від 21.09.2023 №613 "Про продовження служби за контрактом понад граничний вік", відповідно до п. 17 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України, затвердженого ПКМУ від 11 липня 2013 р. № 593 (далі Положення №593), прийнято рішення продовжити з позивачем строк служби в органах ДСНС України понад граничний вік перебування на службі цивільного захисту строком на один рік (т.1а.с.116).
21.09.2023 ДСНС України видано наказ №613 "Про продовження служби за контрактом понад граничний вік" (т.1а.с.116).
21.09.2023 між позивачем та ДСНС України укладено контракт про проходження служби цивільного захисту №108/23 (т.1а.с.47,48).
Відповідно до п. 3 контракту, строк його дії становив один рік.
Відповідно до п. 5 контракту передбачалось дострокове припинення (розірвання) контракту, в т.ч. у разі досягнення граничного віку перебування на службі.
21.03.2024 за місцем проходження служби позивача відповідачем направлено повідомлення про прибуття 22.03.2024 до апарату ДСНС у зв`язку із службовою необхідністю, що позивачем не заперечується (т.1а.с.217).
22.03.2024 посадовими особами відповідача складено акт, яким зафіксовано факт прибуття позивача до апарату ДСНС та наміри провести з ним бесіду з приводу звільнення з органів ДСНС (т.1а.с.126звор.). Факт складання акту та його зміст підтвердили допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (т.2а.с.186,188).
22.03.2024 відповідачем позивачеві, як за адресою місця проживання так і за адресою місця служби, було направлено повідомлення (лист №04-4397/281 від 29.02.2024) про звільнення зі служби цивільного захисту згідно з п.п. 2 п. 176 Положення №593 через два тижні (т.1а.с.129-131).
Відповідно до медичної документації долученої позивачем до матеріалів справи вбачається, що протягом періоду з березня по липень 2024 позивач проходив стаціонарне лікування у медичних закладах (т.1а.с.30-42).
22.07.2024 відповідачем видано наказ №512 про звільнення позивача зі служби цивільного захисту за п.п. 2 п. 176 (за віком) Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (т.1а.с.150).
Наказ № 512 був направлений 23.07.2024 засобами електронного зв`язку Аскод на адресу 3-го Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій разом з листом від 22.07.2024 № 28-16198/282 (т.1а.с.24), що позивачем, зважаючи на зміст позову, не заперечується.
Наказом 3-го Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 31.07.2024 № 132 позивача виключено із списків особового складу Центру та всіх видів забезпечення з 31 липня 2024 року (т.1а.с.17).
Не погоджуючись із звільненням з органів ДСНС позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно із частиною другою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 2 частини 1 та частини 2 ст. 105 Кодексу цивільного захисту України граничний вік перебування на службі цивільного захисту встановлюється - для осіб старшого начальницького складу - до 55 років.
Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній посаді, визнані придатними за станом здоров`я для проходження служби, можуть бути залишені за рішенням керівника відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту, якому надано право на підписання контракту, на службі понад граничний вік до п`яти років, а особам начальницького складу, які проходять службу в закладах освіти та наукових установах і мають науковий ступінь або вчене звання, - до десяти років.
Постановою КМУ від 11 липня 2013 р. № 593 затверджено Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, яким, зокрема, унормовано граничний вік перебування на службі (п. 16), можливість продовження служби понад граничний вік (п. 17), порядок звільнення зі служби (п. 173-187).
Як вже встановлено судом позивач досяг граничного віку перебування на службі цивільного захисту 23.09.2023.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 105 Кодексу цивільного захисту України та п. 17 Положення №593 з відповідачем було укладено контракт про проходження служби цивільного захисту, який окрім загального терміну його дії 1 рік, після спливу якого контракт припиняється, містив положення (п. 5) щодо випадків дострокового припинення терміну його дії за ініціативою ДСНС, в т.ч., за віком у разі досягнення граничного віку перебування на службі.
При цьому суд зазначає, що підписавши контракт на визначених ним умовах, позивач мав усвідомлювати можливість та наслідки його дострокового припинення, а тому доводи щодо законних сподівань, мали узгоджуватись з умовами підписаного позивачем контракту.
Щодо доводів позивача про недотримання відповідачем положень п. 175 Положення №593, суд зазначає наступне.
Пунктом 182 Порядку №593 передбачено, самостійні умови звільнення зі служби, а саме, у зв`язку з розірванням контракту.
Контракт про проходження служби цивільного захисту може бути розірвано достроково з ініціативи ДСНС, яку представляє керівництво органу чи підрозділу цивільного захисту, і особу рядового чи начальницького складу може бути звільнено із служби цивільного захисту у випадках, передбачених підпунктами 2 - 4, 6 - 9, 11 - 16 пункту 176 і абзацом першим пункту 178 цього Положення.
Особам рядового і начальницького складу, залишеним на службі понад граничний вік перебування на службі цивільного захисту, може бути припинено (розірвано) контракт про проходження служби до закінчення строку, на який вони були залишені на службі з подальшим звільненням із служби цивільного захисту згідно з підпунктом 2 пункту 176 цього Положення.
При цьому суд зазначає, що п. 182 Порядку №593 не містить такої обов`язкової умови, яка має передувати розірванню контракту, як проведення індивідуальної бесіди.
На переконання суду, проведення індивідуальної бесіди, яка передбачена п. 175 Прядку №593 носить суто консультативний характер для з`ясування підстав, порядку та наслідків звільнення, а її відсутність не надає підстав для висновку про протиправність звільнення, адже, в даному випадку, підстави звільнення передбачені контрактом.
Крім того, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що позивачем було ініційовано питання щодо необхідності проведення з ним індивідуальної бесіди.
Щодо інших доводів наведених позивачем суд зазначає, що вони жодним чином не можуть свідчити про протиправність дій відповідача у спірних правовідносинах.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 512 від 22.07.2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Решта позовних вимог також не підлягають до задоволення оскільки мають похідний характер від вимоги, у задоволенні якої судом відмовлено.
Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення складено 09.12.2024р.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК
Суд | Кіровоградський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 02.12.2024 |
Оприлюднено | 11.12.2024 |
Номер документу | 123617409 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби, з них |
Адміністративне
Кіровоградський окружний адміністративний суд
Ю.П. ПАСІЧНИК
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні