Рішення

від 09.12.2024 по справі 400/5172/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 400/5172/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ВОКЗАЛ» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі) про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ВОКЗАЛ» до Державної служби України з безпеки на транспорті (відділ державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, АРК Крим та м. Севастополі Олегом Кравець № ПШ 029547 від 23.04.2024 відносно позивача про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що відповідно до ст. 1 ЗУ «Про автомобільний транспорт» автобус транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев`ять з місцем водія включно. Транспортний засіб який використовував позивач, а саме: Opel VIVARO, д.н.з. НОМЕР_1 має 9 місць, включаючи місцем водія відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ СТО №998955.

Отже, вказує представник позивача, позивач використовував не автобус, а внутрішнє перевезення пасажирів таксі.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 року передано за підсудністю справу №400/5172/24 до Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 01.07.2024 року справу №400/5172/24 передано для розгляду головуючому судді Марину П.П.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 року адміністративний позов залишено без руху, позивача повідомлено про необхідність у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки шляхом надання до суду уточненого адміністративного позову з його копіями відповідно до кількості учасників справи, а також докази сплати судового збору.

Ухвалою суду від 23.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Представником відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті подано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечує проти вимог адміністративного позову.

В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача з посиланням на обставини справи зазначає, що повідомлення №30746/39/24-24 від 10.04.2024, направленим поштою рекомендованим повідомленням. Позивача було викликано для розгляду справи на 23.04.2024 о 11 год 00 хв. Відповідач в повній мірі виконав свій обов`язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи. Відповідачем не було порушено вимоги процедури, що визначена вимогами Порядку № 1567.

Представник відповідача також зазначає у відзиві, що статус позивача, як «автомобільного перевізника» установлено у ході перевірки транспортного засобу використовується позивачем у своїй господарській діяльності ним за текстом позовної заяви не заперечується.

Більш того, вказує представник позивача, з огляду на обсяг наданих під час здійснення перевірки доказів, відповідно до яких автомобільним перевізником є Позивач, то очевидним є висновок про те, що саме він і є суб`єктом відповідальності як перевізник у розумінні вимог Закону № 2344-ІІІ. Крім іншого варто наголосити і на тому, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним) або допущене порушення не впливає на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що оскаржувана постанова не містить чіткого зазначення порушення норм ст.39 ЗУ Про автомобільний транспорт.

Від представника відповідача до суду надійшли заперечення, в яких він заперечує щодо доводів позивача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом встановлено.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ВОКЗАЛ» є юридичною особою, видами економічної діяльності за КВЕД якої є зокрема 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.

Як вбачається з Реєстру виданих та анульованих ліцензій ТОВ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ВОКЗАЛ» 08.12.2023 року наказом №780 видано ліцензію на внутрішні перевезення пасажирів автобусами та на внутрішні перевезення пасажирів на таксі.

Відповідно до договору №1 від 01.01.2024 року ТОВ «Південні - Автостанції» передає ТОВ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ВОКЗАЛ» шосту та восьму платформи на автостанції Південна за адресою місто Миколаїв, проспект Богоявленський 8/7 для висадки та посадки пасажирів.

Старшими державними інспекторами ВДН(К) в Миколаївській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено акт №АР015629 від 21.03.2024 року, щодо транспортного засобу автомобіль марка OPEL VIVARO ( НОМЕР_1 ), серія і номер тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_2 . Під час перевірки виявлені порушення відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт - перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 39 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме у водія ОСОБА_1 відсутня копія договору із замовником послуги.

На підставі акту № АР015629 від 21.03.2024 року Відділом державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі 23.04.2024 року прийнято постанову № ПШ029547, відповідно до якої враховуючи, що товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ВОКЗАЛ» допущено порушення вимог ст.39 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.3 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", постановлено стягнути з нього адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про дорожній рух" цей Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.

Згідно з приписами ст. 3 Закону України "Про дорожній рух" державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року №2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Згідно зі статтею 1 Закону № 2344-III у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні:

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату;

рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частинами чотирнадцятою, сімнадцятою та вісімнадцятою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Частиною 1 статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Так, зі змісту Ату №АР015629 вбачається, що ним як автомобільним перевізником 21.03.2024 року здійснювалось перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення.

Згідно з частиною 7 цієї ж статті документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.

Позивач у свою чергу стверджує, що він здійснював перевезення пасажирів на таксі.

Відповідно до частини 5 статті 9 Закону України "Про автомобільний транспорт" документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:

для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до статті 1 цього ж Закону таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.

Відповідно до ч. 1, 13, 14 ст.35 Закону України "Про автомобільний транспорт" послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.

Послуги з перевезення на таксі надаються громадянам у порядку черги на стоянках таксі та на шляху прямування, а також на замовлення (звичайне, термінове, нічне) усне, письмове чи за телефоном.

Послуги з перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення можуть надаватися тільки за попередньою домовленістю із замовником послуг і не можуть надаватися на стоянках таксі та на шляху прямування автомобіля громадянам, з якими не було попередньої домовленості про послугу.

Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів того, що позивач здійснював перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення та ні з акту перевірки, ні з оскаржуваної постанови не вбачається, з яких мотивів контролюючий орган дійшов такого висновку.

У свою чергу, як вбачається з Реєстру виданих та анульованих ліцензій ТОВ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ВОКЗАЛ» 08.12.2023 року наказом №780 видано ліцензію на внутрішні перевезення пасажирів автобусами та на внутрішні перевезення пасажирів на таксі.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про автомобільний транспорт" ліцензування на автомобільному транспорті спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і небезпечних вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів на такі види робіт, зокрема надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами; надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі; надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення.

Відтак, зважаючи на те, що позивач не отримував ліцензії на здійснення перевезень пасажирів легковим автомобільним транспортом, а натомість має ліцензію на здійснення перевезення пасажирів таксі, виходячи з наявних матеріалів справи у позивача не було обов`язку пред`являти до перевірки договору із замовником послуги, оскільки для такого виду перевезень пасажирів договір не укладається та його пред`явлення не вимагається.

Враховуючи вищевикладене, посадовими особами відповідача протиправно встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про автомобільний транспорт».

Щодо розгляду відповідачем справи без повідомлення позивача про дату та час її розгляду, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26-27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Представником відповідача у відзиві зазначено, що відповідач не може відповідати за обставини вручення та фактичного отримання поштової кореспонденції, які від нього не залежать, та обов`язок яких обмежується додержанням відповідного строку направлення повідомлення та виду послуг відправлення. Лише на позивача покладено обов`язок отримання цієї кореспонденції, а тому свідоме неотримання кореспонденції, яка направлялася відповідачем на офіційну адресу позивача, щодо вірності якої позивач не заперечує, та, в подальшому, посилання позивача на те, що відповідач не повідомив його про дату, час та місце розглядом справи і це є порушенням норм Порядку № 1567, не може бути розцінено як порушення прав позивача. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, веденням бойових дій на території Херсону та Херсонської області, Укртрансбезпека позбавлена можливості надати до суду копії документів засвідчених згідно вимог чинного законодавства, які були взяті до уваги при прийнятті оскаржуваної постанови.

Доступ до необхідних документів відсутній, тобто, збирання чи подання відповідних доказів є неможливим або утрудненим.

Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт отримання позивачем вказаного повідомлення. При цьому суд зазначає, що Порядком чітко передбачено надсилання повідомлення про розгляд справи суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. Крім того суд вказує, що саме лише надсилання повідомлення про розгляд справи не свідчить про сповіщення відповідної особи про розгляд справи. Єдиним належним доказом сповіщення особи про розгляд справи може бути лише рекомендоване повідомлення про вручення, або особисте отримання особою такого повідомлення. Отже, відповідачем не було дотримано приписів вищевказаного Порядку №1567 та Інструкції №254 щодо дотримання процедури розгляду акту перевірки позивача про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, що позбавило позивача законного права бути присутнім під час розгляду справи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені вище обставини свідчать про протиправність постанови № ПШ029547 від 23.04.2024 року, оскільки така була винесена всупереч вимогам Закону №2344-III та Порядку 1567.

Отже, недотримання відповідачем вимог Закону №2344-III та Порядку 1567 є достатніми правовими підставами для скасування постанови № ПШ029547 від 23.04.2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн до товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ВОКЗАЛ».

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даної позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд вважає за доцільне стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ВОКЗАЛ» суму сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ВОКЗАЛ» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ029547 від 23.04.2024 року.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ВОКЗАЛ» суму сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ВОКЗАЛ» (код ЄДРПОУ 45287682, адреса: пл.. Привокзальна, 1, м. Херсон, 73003);

Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (вул. 40 р. Перемоги, буд. 12, с. Музиківка, Херсонський район, Херсонська область, 75023);

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39876845, вул. Перемоги, 14, м. Київ, 01135)

Суддя П.П. Марин