Рішення

від 14.11.2024 по справі 524/1778/20

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа №524/1778/20

Провадження №2/524/65/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Булаєнко С.М., представника позивача Пасюка В.В., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Вітеко» до ОСОБА_1 про визнання недійсним з моменту вчинення Договору позики грошових коштів від 21.03.2017, укладеного між ОСОБА_1 та колишнім директором ТОВ Фірма «Вітеко» ОСОБА_3 , а також визнання недійсною розписки про отримання коштів від 21.03.2017, ухвалив таке рішення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що в 2018 році йому стало відомо про те, що у березні 2017 року між відповідачем та ТОВ «Фірма «Вітеко» було укладено договір позики. Від імені товариства договір позики був підписаний директором Шарапанюком Ю.Г.. Вказав, що Товариство ніколи не укладало жодних договорів, угод чи інших правочинів із відповідачем. Договір позики є підробленим, оскільки не підписувався директором та відбиток печатки не належить Товариству. Відповідно до бухгалтерської довідки в період із 01.01.2017 по 18.12.2018 Товариство не здійснювало будь-яких фінансово-господарських відносин із відповідачем. Зазначив, що Товариство не схвалювало оспорюваний правочин. Звертав увагу на те, що надання позики мало б бути здійснено у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Зазначив, що Товариство не отримувало кошти від відповідача, що підтверджується долученими бухгалтерськими довідками. Просив врахувати, що підпис на договорі є підробленим, а тому договір не був підписаний керівником Товариства.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

У відзиві представник відповідач вказав, що проти задоволення позову заперечує. Зазначив, що твердження позивача не відповідають дійсності та не підтверджуються жодними доказами. Зазначила, що факт укладення договору позики підтверджений письмовим договором, а факт отримання коштів розпискою. Зазначила, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують те, що печатка Товариства не вибувала із його володіння до моменту укладення договору. Звертала увагу, що відповідно до витягу з ЄДРЮОФОПГО обмеження повноважень Шарапанюка Ю.Г., як директора Товариства відсутні, а тому доводи позивача з приводу відсутності погодження правочину власниками Товариства вважає необґрунтованими. Вказала, що чинне, на момент укладення договору, законодавство передбачало можливість розрахунку у готівковій формі.

В судовому засіданні відповідач та його представник проти задоволення позову заперечували. Представник відповідача зазначила, що позивач не надав суду жодних належних доказів на підтвердження факту неотримання коштів. Вказала, що почеркознавча експертиза проводилась без експериментальних зразків підпису ОСОБА_3 , оскільки останній перебував за кордоном. Просила врахувати судову практику, відповідно до якої письмова форма договору є належним доказом факту передачі коштів.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ ПО СПРАВІ

09 листопада 2020 року призначено у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Вітеко» до ОСОБА_1 судову почеркознавчу експертизу.

22 січня 2021 року поновлено провадження у справі.

02 лютого 2021 року направлено матеріали справи для проведення експертизи. Зупинено провадження по справі.

29 липня 2021 року поновлено провадження у справі.

11 серпня 2021 року призначено у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Вітеко» до ОСОБА_1 судову почеркознавчу експертизу.

18 березня 2022 року поновлено провадження у справі.

18 березня 2022 року матеріали справи № 524/1778/20 повернуто судовому експерту Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Гритченку А.В.. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

05 травня 2022 року поновлено провадження у справі.

12 серпня 2022 року призначено у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Вітеко» до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним судову комплексну експертизу документів.

22 листопада 2022 року поновлено провадження у справі.

20 грудня 2022 року постановлено ухвалу про витребування доказів.

07 лютого 2023 року призначено у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Вітеко» до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним комплексну судову почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів.

01 квітня 2024 року призначено у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Вітеко» до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним технічну експертизу документу. Закрито підготовче провадження.

25 липня 2024 року постановлено ухвалу, якою уточнено питання, поставлені на вирішення експертам при призначенні судом ухвалою суду від 01.04.2024 технічної експертизи документу

НОРМИ ПРАВА

В. ст. 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа,яка вчиняєправочин,повинна матинеобхідний обсягцивільної дієздатності. Волевиявленняучасника правочинумає бутивільним івідповідати йоговнутрішній волі. Правочинмає вчинятисяу формі,встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину ( ч. 2 ст. 241 ЦК України).

В ч.1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ОЦІНКА СУДУ

Звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним договору позики та розписки позивач посилався на такі підстави:

-Вчинення правочину без схвалення його власниками Товариства;

-Не укладення договору внаслідок його не підписання директором Товариства та відсутність волевиявлення;

-Не отримання коштів Товариством.

Оцінюючи доводи позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, на підтвердження своїх доводів позивач долучив до матеріалів справи довідки, сформовані ТОВ Фірма «Вітеко» від 18.12.2018 №2-18/12 та від 25.03.2020 №3-2020 в яких зазначено про те, що в результаті звірки первинних документів з регістрами бухгалтерського обліку не було знайдено жодного первинного документа щодо можливих взаємовідносин з ОСОБА_1 , також в зведених регістрах бухгалтерського обліку та податковому обліку Товариства ОСОБА_1 відсутній.

Разом із тим, з системного аналізу норм статті 1046, 1047ЦК України вбачається, що оскільки договір позики є реальним, то факт передання грошових коштів може підтверджуватися договором позики, укладеним в письмовій формі, якщо в тексті останнього сторонами не зазначений інший строк передання грошових коштів.

Якщо факт передання грошових коштів відрізняється від моменту підписання договору між сторонами, то він може підтверджуватися розпискою або іншими документами, тобто письмовими доказами. При цьому чинне законодавство України не встановлює обов`язковості написання розписки про передачу грошових коштів, якщо між сторонами укладений договір позики в письмовій формі або ними використовуються інші документи на підтвердження факту передання грошових коштів.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2022 року справа № 462/2610/20(провадження № 61-17650св21)

Суд приймає до уваги те, що оспорюваний позивачем договір позики від 21.03.2017 укладений у письмовій формі, що відповідає вимогам ст. 1047 ЦК України. Також на підтвердження факту передання коштів ТОВ Фірма «Вітеко» була надана розписка, відповідно до змісту якої кошти в сумі 500000 грн отримані 21.03.2017.

Крім того, суд вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що факт неотримання Товариством коштів підтверджується тим, що розрахунок між сторонами договору мав бути проведений у безготівковій формі, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 06 червня 2013 року № 210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою».

У пункті 7.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18 (провадження № 12-145гс19) викладено висновок, що порушення встановленої законодавством граничної суми розрахунків може мати наслідком передбачені законодавством заходи відповідальності, але не впливає на чинність розрахунків і не заперечує самого факту проведення розрахунків. Отже, ані встановлення факту нездійснення розрахунків у безготівковій формі, ані наявність законодавчої заборони на здійснення розрахунків готівкою понад певну граничну суму, не може вважатись підтвердженням того, що фактичні розрахунки сторонами в готівковій формі не здійснювались.

Відтак, суд вважає, що сам факт перевищення встановленої граничної суми розрахунків готівкою не свідчить про те, що кошти не були отримані стороною правочину.

З наведених підстав суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи позивача про недійсність договору позики з підстав не передання коштів.

Щодо доводів позивача з приводу відсутності схвалення правочину власниками ТОВ Фірма «Вітеко» та відсутності волевиявлення.

Закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов`язок відшкодувати завдані товариству збитки.

Однак закон ураховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Позов про визнання недійсним правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але незважаючи на це вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 11 жовтня 2019 року по справі № 910/13731/18.

Суд враховує те, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.02.2020 станом на 21.03.2017 були відсутні відомості про обмеження повноважень керівника та підписанта ТОВ Фірма «Вітеко» Шарапанюка Юрія Григоровича.

В свою чергу позивач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували те, що на момент вчинення правочину директор ТОВ Фірма «Вітеко» мав обмеження повноважень щодо укладення договорів від імені позивача та доказів, які б підтверджували те, що відповідач повинен був знати про те, що правочин вчиняється із перевищенням повноважень.

З цих підстав, суд вважає вказані доводи позивача недоведеними.

Щодо доводів позивача про не укладення договору внаслідок його не підписання директором Товариства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) зроблено висновок, що «стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України. Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію».

За клопотаннями представника відповідача по справі були призначені судові почеркознавчі експертизи, комплексна експертиза документів та комплексна судова почеркознавча експертиза та технічна експертиза документів.

Так, відповідно до висновку експерта №42-44 від 29.04.2022(т.2, а.с. 59-63) підписи від імені ОСОБА_3 виконані не ОСОБА_3 (зразки підпису якого надані у якості порівняльного матеріалу), а іншою особою.

У висновку експерта №КСЕ-19/117-23/3522 від 29.05.2023 зазначено про неможливість вирішення питання про виконання ОСОБА_3 досліджуваних підписів у зв`язку із ненаданням експерту необхідних матеріалів для порівняння за роком їх виготовлення(2017) та зразків, які можуть бути співставні. Також у вказаному висновку зазначено, що відбиток печатки нанесено не кліше круглої печатки, експериментальні зразки якої надані для порівняння.

У висновку експерта від 12.09.2024 №СЕ-19/117-24/11206-ДД зазначено, що відбитки круглої печатки розташовані в матеріалах реєстраційної справи ТОВ Фірма «Вітеко» та в договорі позики і на розписці нанесені одним кліше.

Отже, аналізуючи наведені висновки експерта суд відзначає, що оспорюваний договір позики та розписка про отримання коштів містить печатку ТОВ Фірма «Вітеко». В свою чергу під час експертизи експертами не досліджувались експериментальні зразки підпису та почерку ОСОБА_3 , у зв`язку із його відсутністю в країні, що підтверджується інформацією з Державної прикордонної служби. Крім того, як вбачається із висновку експерта №КСЕ-19/117-23/3522 від 29.05.2023 наданий для порівняння матеріал був недостатнім, оскільки не відповідав року складання досліджуваних документів, а також замісту.

Суд приймає до уваги те, що доказів протиправності використання печатки чи доказів її втрати, звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, матеріали справи не містять.

Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. На відповідні обставини щодо наявності печатки на оспорюваних правочинах звертав увагу Верховний Суд у постановах від 23.07.2019 у справі № 918/780/18, від 16.03.2023 у справі № 910/8155/20.

З огляду на те, що експертами в повному обсязі не досліджувались достеменні зразки підпису та почерку ОСОБА_3 , як експериментальні так і вільні(умовно-вільні) складені в 2017 році, враховуючи те, що оспорювані документи містять відбиток печатки, який належав ТОВ Фірма «Вітеко», суд вважає за можливе встановити, що 21.03.2017 між ТОВ Фірма «Вітеко» та ОСОБА_1 було укладено договір позики, за умовами якого позикодавець на прохання позичальника надав безвідсоткову грошову позику в національній валюті України гривня в сумі 500000 грн із строком повернення до 20.03.2018.

Відтак, суд не знайшов підстав для визнання недійсним з моменту вчинення Договору позики грошових коштів від 21.03.2017, укладеного між ОСОБА_1 та колишнім директором ТОВ Фірма «Вітеко» ОСОБА_3 ..

Щодо вимог про визнання недійсною розписки про отримання коштів від 21.03.2017.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 501/1243/20, провадження № 61-14794 св 21.

В даній справі між сторонами було укладено договір позики окремим документом в письмовій формі, а відтак надана ТОВ Фірма «Вітеко» розписка є документом, який засвідчив факт та дату виконання умов договору позики факт передання коштів.

Отже, розписка про отримання коштів від 21.03.2017 не є правочином, який може бути визнаний судом недійсним, відповідно до вимог ст. 215 ЦК України.

З цих підстав, суд вважає, що вимога про визнання недійсною розписки є неналежним способом захисту прав позивача.

За наведених обставин суд відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача суд стягує судові витрати на правничу допомогу адвоката та витрати, пов`язані із залученням експертів на загальну суму 77825,58 грн.

Керуючись ст. 10, 12, 81, 141, 223, 258, 259, 263 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Вітеко» до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним.

Понесені ТОВ Фірма «Вітеко» судові витрати покласти на позивача.

Стягнути із ТОВ Фірма «Вітеко», код ЄДРПОУ 02047342 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 судові витрати в сумі 77825,58 грн.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення 25.11.2024

Суддя Діна АНДРІЄЦЬ