Рішення

від 20.11.2024 по справі 716/1325/24

ЗАСТАВНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 716/1325/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.11.2024 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Стрільця Я.С.,

з участю секретаря судових засідань Якимик К.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Черкеза І.М.,

відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідача адвоката Мороз Є.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Бурдейний Юрій Іванович та Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області в особі Юрковецької сільської ради, про визнання договору дарування недійсним та визнання особи такою, що має право на користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 звернулася до Заставнівського районного суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним та визнання особи такою, що має право на користування житловим приміщенням. В обґрунтування позову посилається на те, що з 2003 вона зареєстрована в житловому будинку АДРЕСА_1 , який належав відповідача ОСОБА_3 . Останній є її дідусем.

Після реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 вони разом продовжили проживати в житловому будинку діда. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 , який з 26.08.2021 був зареєстрований в цьому ж житловому будинку.

14.09.2021 відповідач ОСОБА_3 уклав договір дарування з відповідачем ОСОБА_2 на підставі якого подарував останній житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Вважає, що оспорюваний договір дарування є недійсним, оскільки укладений з порушенням прав малолітньої дитини без наявного дозволу від органу опіки та піклування.

25.07.2024 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Мороз Є.В. надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що їх сторона позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позову повністю. Як підставу для відмови в задоволенні позову вказують те, що попередній власник житлового будинку є дідом малолітнього ОСОБА_4 , а тому під час укладення оспорюваного договору не повинен був отримувати дозвіл органу опіки та піклування на відчуження об`єкта нерухомого майна.

Під час виступу в судових дебатах представник позивача адвокат Черкез І.М. як на додаткову підставу задоволення позовних вимог та визнання договору дарування недійсним вказав ту обставину, що відповідач ОСОБА_3 відчужив об`єкт спірного майна, який є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, хоча не мав права розпоряджатись не своєю часткою.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю. Вказала, що в спірному будинку вона була зареєстрована з 2003 року, оскільки фактично там і проживала. В 2021 році вона зареєструвала шлюб та ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 . Деякий час вона спільно із сім`єю проживала в м. Чернівці, однак з 2022 року з дозволу свого діда відповідача ОСОБА_3 почала проживати у нього в житловому будинку. Крім того, в даному житловому будинку також проживають її молодша дитина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її рідний брат. Вказала, що вони майже повністю несуть витрати пов`язані зі сплатою комунальних послуг, приймають участь в утриманні діда та догляду за ним.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її баба, яка була дружиною відповідача ОСОБА_3 . Щодо спірного житлового будинку, то він був побудований ними спільно в період перебування в шлюбі.

Після народження другої дитини їй стало відомо, що її з старшим сином ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_2 , зняла з реєстраційного обліку як новий власник. Вважає, що дана обставина порушує її права та права малолітнього сина, оскільки іншого житла вони не мають та не мають змоги зареєструвати своє місце проживання ще будь-де. Також вона не має можливості отримувати допомогу на дитину без зареєстрованого місця проживання.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Черкез І.М. вимоги позову підтримав повністю з підстав викладених в ньому. Додатково вказав, що житловий будинок в якому була зареєстрована позивач з малолітнім сином є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме відповідача ОСОБА_3 та його покійної дружини ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . З цих підстав колишній власник майна не мав права розпоряджатись цілою часткою майна.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказала, що вона є дочкою відповідача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її матір ОСОБА_9 , яка перебувала в зареєстрованому шлюбі з її батьком. За життя останні спільно побудували житловий будинок в АДРЕСА_1 . Крім неї, ще є дві рідних сестри, однак останні не приймають участі в догляді за татом. Тому, останній прийняв рішення подарувати їй вказаний житловий будинок. 14.09.2021 вони були у нотаріуса де останній роз`яснив татові наслідки укладення такого договору та посвідчив його, оскільки було пряме волевиявлення. Вона на момент укладення договору знала, що в житловому будинку прописана малолітня дитина та проживає племінниця ОСОБА_1 , однак жодних відомостей про це нотаріусу не надала.

На даний час позивач спільно із своєї сім`єю проживає в подаровуваному їй житловому будинку, однак про подальше проживання там вони не домовлялись.

Після того, як житловий будинок став її власністю вона зняла з реєстраційного обліку позивача та ї малолітнього сина ОСОБА_4 .

Представник відповідача адвокат Мороз Є.В. судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Вказала, що позивач з чоловіком не мали частки в праві власності об`єкта дарування, а тому відповідач ОСОБА_3 мав право розпорядитись на власний розсуд своєю власністю при цьому, будь-якого погодження з боку органу опіки не потрібно було отримувати. Щодо частки у спільному майні подружжя померлої дружини ОСОБА_3 , то вказала, що право власності було оформлено саме на нього, а тому підстав стверджувати, що майно має статус спільного сумісного майна подружжя не має.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні вказав, що він позовні вимоги не визнає та просив відмовити в їх задоволенні. Пояснив суду, що він перебував в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_9 спільно вони побудували житловий будинок під АДРЕСА_1 . В червні 2021 року його дружина померла та через деякий час він вирішив розпорядитися вказаним житловим будинком. Спочатку він мав на меті скласти заповіт, однак в подальшому вирішив подарувати вказаний житловий будинок своїй дочці ОСОБА_2 . Це пов`язано з тим, що ніхто з інших дочок не здійснювали належний догляд за ним. Вони разом з нею були у нотаріуса, який роз`яснив йому наслідки укладення такого договору. Він підписав договір, оскільки мав на меті його укладення.

Також пояснив, що на момент укладення оспорюваного договору з ним в житловому будинку також проживав його онук, а також онука ОСОБА_1 із своєю сім`єю.

Від представника третьої особи без самостійних вимог - Органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області в особі Юрковецької сільської ради надійшла заява з прохання проводити судовий розгляд без їх участі, при вирішення спору поклались на розсуд суду.

Третя особа - приватний нотаріус Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Бурдейний Юрій Іванович в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Так судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 02.04.2021 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дочка ОСОБА_8 . Дані обставини підтверджуються копіями свідоцтва про народження дітей.

Як вбачається з Витягу з реєстру територіальної громади позивач ОСОБА_1 станом на 07.05.2024 перебувала на реєстраційному обліку за адресою АДРЕСА_1 в період з 01.08.2003 до 15.04.2024. Довідка про реєстрацію місця проживання особи видана Юрковецькою сільською радою від 07.07.2021 № 940 містить аналогічні відомості щодо реєстрації позивача. Аналогічна довідка від 26.08.2021 № 1108 містить відомості про зареєстроване місце проживання сина позивача малолітнього ОСОБА_4 за цією ж адресою з 26.08.2021.

Згідно довідки виданої виконавчим комітетом Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 11.06.2024 № 428 ОСОБА_1 разом із своїм чоловіком ОСОБА_5 та двома дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_8 проживаю без реєстрації в АДРЕСА_1 .

Відповідно до змісту договору дарування від 14.09.2021 позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 уклали цей договір відповідно до якого перший передав безоплатно у власність, а друга прийняла у власність як дарунок належний ОСОБА_3 на праві приватної власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, згідно умов договору на земельній ділянці площею 0,1369 га знаходяться: житловий будинок, загальною площею 94,90 кв.м., житловою площею 40,40 кв.м., літня кухня, два сараї, вбиральня, криниця та огорожа. Відчужуваний житловий будинок належить дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого виконавчим комітетом Юрковецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області 18 січня 2010 року та зареєстровано відповідно Заставнівським районним бюро технічної інвентаризації 18.01.2010.

Згідно умов договору також йдеться про те, що внаслідок відчуження житлового будинку не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, в т.ч. неповнолітніх, малолітніх, недієздатних та інших осіб, яким дарувальник зобов`язаний надати право користування ним за законом чи договором.

Зі змісту оспорюваного договору також вбачається, що дарувальник стверджує, що є вдівцем та відчужуваний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами є його особистою приватною власністю, особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на відчужуване майно (чи йог очастку) як на спільне сумісне майно, у тому числі і відповідно до статей 60, 74 та 97 Сімейного кодексу України, відсутні.

Згідно відповіді Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 29.05.2024 виконавчий комітет вказаного органу місцевого самоврядування, дозвіл та/або згоду на продаж/дарування будинковолодіння АДРЕСА_1 його власнику у 2021 році в якому був зареєстрований з 26.08.2021 малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не надавав.

Як видно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, то право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 14.09.2021.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Предметом позову є визнання договору дарування недійсним з тих підстав, що він укладений без надання дозволу органу опіки та піклування, оскільки у будинку зареєстрована малолітня дитина, а також порушення права на спадкування частки майна, що перебувало в спільній сумісній власності подружжя.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Оцінюючи доводи відзиву сторони відповідача щодо відсутності правових підстав для визнання оскаржуваного правочину недійсним відповідно до правил статей 203, 215 ЦК України, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини та осіб, які їх замінюють, вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

До осіб, що замінюють батьків та мають обов`язки щодо дитини, відповідно до положень СК України належать: 1) опікун (частина четверта статті 249 СК України); 2) піклувальник (частина четверта статті 249 СК України); 3) особа, що усиновила чи удочерила (частина четверта статті 232 СК України); 4) патронатний вихователь (стаття 255 СК України); 5) прийомні батьки (частина друга статті 256-2 СК України); 6) батьки-вихователі дитячого будинку (частина друга статті 256-6 СК України); 7) фактичний вихователь, особа, яка взяла у свою сім`ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування (стаття 261 СК України).

Відповідно до частини другою статті 177 СК України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов`язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.

Відповідно до частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.

Отже, вчинення батьками неповнолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 1612/2343/12, провадження № 61-6301св18.

Системне тлумачення вказаних вище норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що органи опіки та піклування надають згоду на відчуження будинку, квартири, якщо таке відчуженння здійснюється батьками або особами, які їх замінюють.

Суд виходить з того, що ОСОБА_3 є дідом малолітнього ОСОБА_4 , який був зареєстрований у спірному будинку, не є особою, що замінює його батьків, тобто не зобов`язана утримувати та забезпечувати малолітнього ОСОБА_4 , тому для укладення відповідачем ОСОБА_3 оспорюваного договору дарування будинку згоди органу опіки і піклування не вимагається.

Саме тому, зазначена обставина не може бути самостійною підставою для визнання недійсним договору дарування від 14.09.2021.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що спірний житловий будинок був набутий подружжям 18 січня 2010 року у період шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_9 .

Дана обставина в судовому засіданні визнана сторонами, а тому відповідно до вимог ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними; розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог частини другої статті 719 ЦК України, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 722 ЦК України передбачено, що право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Верховний суд в своїй практиці неодноразово звертав увагу судів на той факт, що незалежно від того на кого з подружжя було зареєстроване нерухоме майно, воно відноситься до об`єкту спільного сумісного майна подружжя.

У зв`язку з викладеним, відчужуваний відповідачем ОСОБА_3 житловий будинок згідно оспорюваного договору відносився до спільного сумісного майна подружжя і вказана обставина повинна була бути перевірена та врахована нотаріусом при посвідченні договору.

В судовому засіданні також встановлено та визнано сторонами, що дружина відповідача ОСОБА_3 . ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тобто, саме 25.06.2021 відкрилась спадщина на частку в спільному майні подружжя спадкодавця ОСОБА_9 , яка складалась з частки житлового будинку.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У відповідності до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, частку спадкодавця ОСОБА_9 в спільному сумісному майні подружжя мали право успадкувати до 25.12.2021.

Проте, відповідач ОСОБА_3 в порушення вимог статей 316, 317, 319, 321 ЦК України, до сплину шестимісячного строку, уклав договір дарування від 14.09.2021, предметом якого є житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , будучи власником лише 1/2 частини цього будинку, не маючи майнових прав на спірний будинок в цілому та не будучи особою уповноваженою на вчинення такого правочину на 1/2 частини, що належали покійній ОСОБА_9 . Тобто, відповідач ОСОБА_3 безпідставно розпорядився майном, яке йому не належить, чим порушив права спадкоємців, оскільки права володіння, користування та розпорядження вищевказаним майном належали останньому та покійній на праві спільної сумісної власності, що встановлено судом.

За таких обставин спірний договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_3 подарував житловий будинок в АДРЕСА_1 , що є спільною сумісною власністю його та померлої ОСОБА_9 , своїй дочці - ОСОБА_2 , є недійсним в частині дарування 1/2 спірного будинку, що належала ОСОБА_9 , оскільки укладений з порушенням вимог закону.

Оскільки за життя подружжя ОСОБА_3 частки в спільній сумісній власності не були виділені, то оспорюваний договір дарування має бути визнаний недійсним в цілому.

В судовому засіданні також встановлено, що між сторонами не визначено порядок використання житлового будинку та право на проживання в ньому малолітнього ОСОБА_4 . Оскільки оспорюваний договір визнається судом недійсним, то необхідно захистити порушене право малолітнього на проживання шляхом визнання його таким, що має право на користування житловим будинком в АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно вимог ст.141 ч.1 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.

Надаючи відзив на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Мороз Є.В. просила стягнути на їх користь з позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 гривень.

Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то вищевказані витрати сторони відповідача пов`язані з розглядом справи відшкодуванню не підлягають та покладаються на відповідача ОСОБА_2 .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258, 259, 263- 265, 268, 273, 279, 280-282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування № 2139, серія та номер: НРМ № 960683, 960684 від 14.09.2021, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Бурдейним Ю.І., укладений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , таким, що має право на користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 виданий 11.05.2021 оргном7316, проживає в АДРЕСА_1 ;

представник позивача - адвокат Мізюк Валентин Вікторович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 000370 від 25.04.2019, діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 12.06.2024;

представник позивача - адвокат Черкез Ілля Михайлович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 000323 від 28.12.2018, діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 29.07.2024;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання в АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_4 , виданий Заставнівським РВ УМВС України в Чернівецькій області 29.12.2001;

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване та фактичне місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспортні дані невідомі;

представник відповідача - адвокат Мороз Євгенія Василівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000586 від 27.05.2022, діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 24.07.2024;

третя особа - Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області в особі Юрковецької сільської ради, місцезнаходження с. Юрківці, вул. Центральна, 36 Чернівецького району Чернівецької області;

третя особа - приватний нотаріус Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Бурдейний Юрій Іванович, місцезнаходження м. Заставна, вул. Бажанського, 14, Чернівецький район Чернівецької області.

Дата виготовлення судового рішення 02.12.2024

Суддя Ярослав СТРІЛЕЦЬ