Ухвала

від 10.12.2024 по справі 752/17309/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/17309/23

Провадження № 1-кс/752/9520/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м.Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника начальника слідчого відділу Голосіївського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 , про арешт майна, подане в рамках кримінального провадження № 12023105010000912 від 18.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018), ч.3 ст.15 ч.4 ст.190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018), ч.3 ст.15 ч.5 ст.190, ч.2 ст.309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання у якому слідчий просить з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 із забороною розпорядження (відчуження), а саме на:

земельну ділянку кадастровий номер: 5621887700:04:005:0771, площею 0,3342 га, розташована за адресою: Рівненська область, Сарненський район;

земельну ділянку кадастровий номер: 5621887700:04:006:0862, площею 0.3359 га, розташована за адресою: Рівненська область, Сарненський район;

земельну ділянку кадастровий номер: 5621887700:04:005:0773, площею 0.6113 га, розташована за адресою: Рівненська область, Сарненський район;

житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці кадастровий номер: 5621887700:01:001:0602, площею 0.25 га;

земельну ділянку кадастровий номер: 5621887700:01:001:0606 площею 0.3312 га розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку кадастровий номер: 5624680400:08:035:0220 площею 0.1695 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

квартиру №2, за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вулиця Коновальця Є., будинок 28.

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділом Голосіївського УП ГУНП в місті Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023105010000912 від 18.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018), ч.3 ст.15 ч.4 ст.190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018), ч.3 ст.15 ч.5 ст.190, ч.2 ст.309 КК України.

03.12.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018), ч.3 ст.15 ч.4 ст.190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018).

Згідно витягу із державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за ОСОБА_5 на момент повідомлення йому про підозру рахувалось наступне майно:

земельна ділянка кадастровий номер: 5621887700:04:005:0771, площею 0,3342 га, розташована за адресою: Рівненська область, Сарненський район, яка 05.12.2024 після того як ОСОБА_5 було повідомлено про підозру, була переоформлена на ОСОБА_6 ;

земельна ділянка кадастровий номер: 5621887700:04:006:0862, площею 0.3359 га, розташована за адресою: Рівненська область, Сарненський район, яка 05.12.2024 після того як ОСОБА_5 було повідомлено про підозру, була переоформлена на ОСОБА_6 ;

земельна ділянка кадастровий номер: 5621887700:04:005:0773, площею 0.6113 га, розташована за адресою: Рівненська область, Сарненський район, яка 05.12.2024 після того як ОСОБА_5 було повідомлено про підозру, була переоформлена на ОСОБА_6 ;

житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці кадастровий номер: 5621887700:01:001:0602, площею 0.25 га, належить ОСОБА_5 ;

земельна ділянка кадастровий номер: 5621887700:01:001:0606 площею 0.3312 га розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_5 ;

земельна ділянка кадастровий номер: 5624680400:08:035:0220 площею 0.1695 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка 05.12.2024 після того як ОСОБА_5 було повідомлено про підозру, була переоформлена на ОСОБА_6 ;

квартира АДРЕСА_3 , яка 05.12.2024 після того як ОСОБА_5 було повідомлено про підозру, була переоформлена на ОСОБА_6 .

Встановлено, що ОСОБА_5 на даний час здійснює перереєстрацію належного йому нерухомого майна.

Санкція інкримінованого ОСОБА_5 злочину, окрім позбавлення волі на певний строк, передбачає також конфіскацію майна.

Слідчий зазначає, що в ході досудового розслідування виникла потреба у арешті майна підозрюваного ОСОБА_5 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

На підставі зазначеного слідчий просить про задоволення клопотання.

Також слідчий у клопотанні просить здійснити розгляд клопотання без виклику власника майна, оскільки це є необхідним для забезпечення арешту майна.

Слідчий в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність у якій зазначив, що клопотання підтримує та просить про його задоволення.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про проведення розгляду цього клопотання без виклику власників майна, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, є арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, для забезпечення цивільного позову. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно із вимогами п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

У разі арешту майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного (ч. 2 ст. 173 КПК України).

Частиною 1 ст. 173 КПК України визначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведене необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Встановлено, що слідчим відділом Голосіївського УП ГУНП в місті Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023105010000912 від 18.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018), ч.3 ст.15 ч.4 ст.190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018), ч.3 ст.15 ч.5 ст.190, ч.2 ст.309 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно із ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

03.12.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018), ч.3 ст.15 ч.4 ст.190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018).

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_5 набув у цьому кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваного.

У судовому засіданні досліджені матеріали кримінального провадження, додані слідчим до клопотання на обґрунтування обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточну кваліфікацію дій ОСОБА_5 , дослідження цих документів у сукупності формують у слідчого судді внутрішнє переконання, що мали місце обставини, про які зазначається у клопотанні, та що до їх вчинення може бути причетний ОСОБА_5 , тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Санкція ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018), яка інкримінована ОСОБА_5 ,передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років з конфіскацією майна.

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (ч. 1 ст. 59 КК України).

Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у вигляді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду. Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не постановлений, слідчий суддя не має змоги передбачити ні сам факт його постановлення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання, вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.

Тобто, у випадку визнання винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018), суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, тому, на переконання слідчого судді, слідчий довів необхідність арешту майна підозрюваного з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Згідно наявних в матеріалах справи відомостей встановлено, що у власності ОСОБА_5 перебуває наступне майно:

- житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці кадастровий номер: 5621887700:01:001:0602, площею 0.25 га;

- земельна ділянка кадастровий номер: 5621887700:01:001:0606 площею 0.3312 га, розташована за адресою: Рівненська область, Дубровицький р., с. Орв`яниця, вулиця Шкільна.

Отже, слідчий суддя, з урахуванням встановлених обставин, дійшов висновку, що на вказане майно підозрюваного може бути накладено арешт з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Оцінюючи підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, слідчий суддя враховує, що чинним кримінальним процесуальним законом передбачено правову підставу та умови обмеження права власності. Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

Згідно із ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно (ч. 5 ст. 173 КПК України).

З огляду на те, що правовою підставою для накладення арешту на майно у цьому кримінальному провадженні є забезпечення конфіскації майна як виду покарання, враховуючи доведеність слідчим існування достатніх підстав вважати, що не накладення арешту на майно, що перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_5 , може призвести до його можливого відчуження на користь третіх осіб або настання інших негативних наслідків, слідчий суддя дійшов висновку, що заборона відчуження та розпорядження нерухомим майном, виправдовує у цьому випадку ступінь втручання у право власності особи.

Що стосується решти майна, на яке слідчий у клопотанні просить накласти арешт, слід зазначити таке.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку та витягу із державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, об`єкти нерухомого майна, власником яких раніше був підозрюваний ОСОБА_5 станом на момент прийняття рішення у цій справі зареєстровані за ОСОБА_6 , а саме такі об`єкти:

земельна ділянка кадастровий номер: 5621887700:04:005:0771, площею 0,3342 га, розташована за адресою: Рівненська область, Сарненський район, яка 05.12.2024 після того як ОСОБА_5 було повідомлено про підозру, була переоформлена на ОСОБА_6 ;

земельна ділянка кадастровий номер: 5621887700:04:006:0862, площею 0.3359 га, розташована за адресою: Рівненська область, Сарненський район, яка 05.12.2024 після того як ОСОБА_5 було повідомлено про підозру, була переоформлена на ОСОБА_6 ;

земельна ділянка кадастровий номер: 5621887700:04:005:0773, площею 0.6113 га, розташована за адресою: Рівненська область, Сарненський район, яка 05.12.2024 після того як ОСОБА_5 було повідомлено про підозру, була переоформлена на ОСОБА_6 ;

земельна ділянка кадастровий номер: 5624680400:08:035:0220 площею 0.1695 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка 05.12.2024 після того як ОСОБА_5 було повідомлено про підозру, була переоформлена на ОСОБА_6 ;

квартира АДРЕСА_3 , яка 05.12.2024 після того як ОСОБА_5 було повідомлено про підозру, була переоформлена на ОСОБА_6 .

Правовою підставою для арешту майна у цьому кримінальному провадженні слідчий зазначає конфіскацію майна як виду покарання.

Разом з тим, матеріали клопотання про арешт майна не містять відомостей про те, що ОСОБА_6 має статус підозрюваної у цьому кримінальному провадженні, що в свою чергу могло би свідчити про можливість в майбутньому застосування до належного їй майна конфіскації як виду покарання.

Отже щодо вказаного майна слідчим у клопотанні не доведено та не підтверджено матеріалами клопотання наявність обґрунтованих підстав і мети, відповідно до положень статті 170 цього Кодексу, а також не доведено необхідності арешту майна, та наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. За таких обставин слідчий суддя не вбачає правових підстав для задоволення клопотання в цій частині.

Враховуючи зазначене, клопотання слідчого про арешт майна підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 2, 7, 131-132, 170-173, 175, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною відчуження та розпорядження нерухомим майном, а саме на:

-житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці кадастровий номер: 5621887700:01:001:0602, площею 0.25 га;

-земельну ділянку кадастровий номер: 5621887700:01:001:0606 площею 0.3312 га розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1