Ухвала

від 25.11.2024 по справі 758/9907/21

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/9907/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Петрова Д.В., при секретарі судового засідання Сіренко Б.В., за участю боржника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1 , розглянувши подання головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бабенко Ольги Олександрівни про розшук боржника та дитини,

У С Т А Н О В И В :

02.10.2024 Головний державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бабенко О.О. звернулася до суду із поданням про розшук боржника та дитини.

В обґрунтування зазначає, що на виконанні у Подільському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали Подільського районного суду м. Києва від 17.03.2023 у справі № 758/9907/21, виданої Подільським районним судом м. Києва в порядку забезпечення позову ОСОБА_2 , якою постановлено надати можливість ОСОБА_2 спілкуватися з малолітнім сином ОСОБА_3 шляхом встановлення зустрічей.

За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1

30.04.2023 старшим державним виконавцем Бондаренком О.С. здійснено вихід за місцем виконання судового рішення з метою перевірки належного виконання. У процесі виходу було встановлено, що боржником судове рішення не виконується, матері не було надано можливості для зустрічі з дитиною.

28.05.2023 старшим державним виконавцем Бондаренком О.С. здійснено повторний вихід за місцем виконання судового рішення з метою перевірки належного виконання та встановлено, що судове рішення не виконується і надалі.

Враховуючи те, що ухвала про забезпечення позову до теперішнього часу не виконана, а боржник ухиляється від його виконання, виконавець змушений звертатися до суду із поданням про розшук боржника та дитини.

03.10.2024 від боржника ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення на подання, які обґрунтовані тим, що дане подання не відповідає нормам чинного законодавства та подається у виконавчому провадженні після припинення строку дії заходів забезпечення позову. Окрім цього, виконавчій службі було повідомлено усно, а пізніше і надано докази виїзду батька та сина за кордон. Виконавцями ВДВС у м. Києві зафіксовано факт перебування дитини та батька за кордоном.

Відповідно до частини третьої ст. 438 ЦПК України, суд розглядає подання виконавця протягом десяти днів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що подання головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бабенко Ольги Олександрівни не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у Подільському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали Подільського районного суду м. Києва від 17.03.2023 у справі № 758/9907/21 виданої Подільським районним судом м. Києва в порядку забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області про визначення місця проживання дітей, якою постановлено надати можливість ОСОБА_2 спілкуватися з малолітнім сином ОСОБА_3 шляхом встановлення зустрічей.

За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1

30.04.2023 та 28.05.2023 старшим державним виконавцем Бондаренком О.С. здійснено вихід за місцем виконання судового рішення з метою перевірки належного виконання.

У процесі виходу було встановлено, що боржником судове рішення не виконується, матері не було надано можливості для зустрічі з дитиною. При цьому державним виконавцем було проведено телефонну розмову з боржником, під час якої він стверджував, що разом з дитиною не знаходиться на території України, тому немає змоги виконувати судове рішення.

05.06.2023 до Відділу надійшло звернення боржника ОСОБА_4 , до якого додано копію відповіді від ДПС України, отриману на звернення стягувача ОСОБА_2 , якою повідомлено, що малолітній син ОСОБА_3 10.02.2023 здійснив виїзд за межі України через пункт пропуску Дякове.

09.06.2023 адвокатом боржника на електронну пошту відділу направлено копію відповіді від ДПС України, отриману на адвокатський запит, якою повідомив, що боржник ОСОБА_3 здійснив виїзд за межі України через пункт пропуску Дякове.

За положеннями ч. 1 ст. 438 ЦПК України розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.

Відповідно до частин 7-8 ст. 158 ЦПК України в разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Постановою Київського апеляційного суду від 01.04.2024 за результатами апеляційної перегляду справи № 758/9907/21 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_2 задоволено, визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд виснує, що станом на час розгляду подання державного виконавця в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали Подільського районного суду м. Києва від 17.03.2023 у справі № 758/9907/21, виданої Подільським районним судом м. Києва в порядку забезпечення позову ОСОБА_2 , пройшло більше 90 днів з дня набрання законної сили постановою суду апеляційної інстанції.

Крім того, у суду відсутні відомості про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови суду апеляційної інстанції. Отже, набрання законної сили постановою суду апеляційної інстанції зі спливом 90 днів зумовлює припинення дії заходів забезпечення позову.

Крім того, суд бере до уваги, що згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. Розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.

Оскільки позовна вимога про відібрання дитини не була предметом розгляду судом у справі № 758/9907/21, стаття 36 Закону України «Про виконавче провадження» в частині вимог подання про розшук дитини не підлягає до застосування, а отже і подання в цій частині є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, перед зверненням до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника - фізичної особи або дитини, який здійснюється відповідно Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець має вжити заходів, спрямованих на встановлення фактичного місцезнаходження боржника - фізичної особи. Відповідно ч. 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Підставою для розшуку боржника державним виконавцем зазначено відсутність відомостей про точне місце проживання боржника, а також відсутність відомостей про його рухоме та нерухоме майно.

Державний виконавець вказує, що ОСОБА_1 умисно ухиляється від виконання рішення суду, не вживає заходів щодо надання можливості ОСОБА_2 спілкуватись з малолітнім сином ОСОБА_6 .

При цьому, виконавцями Подільського ВДВС у м. Києві зафіксовано факт перебування дитини та батька за кордоном, у зв`язку з чим виконавчі дії неодноразово відкладались, що підтверджується копією запиту на інформацію про виконавче провадження № НОМЕР_1 від 03.10.2024.

Окрім цього, в матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_1 знаходиться лист ДПС України від 31.05.2023 із повідомленням, що боржник та дитина 10.02.2023 здійснили перетин державного кордону України у напрямку «виїзд», пункт пропуску «Дякове».

Таким чином, у матеріалах ВП № НОМЕР_1 наявні підтвердження перебування батька та дитини закордоном.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що виконавець не подав до суду достатніх і достовірних доказів про відсутність відомостей щодо місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також доказів, які підтверджували б вичерпність заходів, вжитих державним виконавцем щодо встановлення місця знаходження боржника, хоча це є його обов`язком, що може призвести до безпідставного оголошення розшуку ОСОБА_1 , чим будуть порушені його права.

Між тим, слід зазначити, що відмовляючи у задоволенні подання, суд виходить також з того, що розшук боржника є суттєвим втручанням у приватне життя особи у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, і тому має бути легітимним, виправданим та пропорційним цілям, які мали бути досягнуті. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), висловлену у п. 33 рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман проти України», за яким будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що в задоволенні подання про оголошення розшуку боржника та дитини слід відмовити.

Разом з цим, суд звертає увагу, що відмова у задоволенні подання про оголошення у розшук боржника не перешкоджає повторному зверненню державного виконавця до суду з аналогічним поданням у випадку доведеності ним необхідності оголошення останнього у розшук.

Керуючись ст. 5, 81, 158, 260, 261, 353, 354, 438 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Подання головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бабенко Ольги Олександрівни про розшук боржника та дитини - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Суддя Дмитро ПЕТРОВ