Постанова

від 27.11.2024 по справі 5011-44/2141-2012

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. Справа№ 5011-44/2141-2012

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Остапенка О.М.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 27.11.2024,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024

у справі №5011-44/2141-2012 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні Будівельні Технології" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича

до:

1) ОСОБА_2

2) ОСОБА_3

3) ОСОБА_1

4) ОСОБА_4

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні Будівельні Технології"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №5011-44/2141-2012 заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні Будівельні Технології" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника задоволено; покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні Будівельні Технології" у розмірі 18 240 380,99 грн. у зв`язку з доведенням до банкрутства на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні Будівельні Технології" грошові кошти в розмірі 18 240 380,99 грн у якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні Будівельні Технології", у зв`язку з доведенням до банкрутства.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №5011-44/2141-2012 та відкрити апеляційне провадження; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №5011-44/2141-2012; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні Будівельні Технології" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні Будівельні Технології" на користь ОСОБА_1 суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3028,00 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу орієнтовно у сумі 200000,00 грн

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Пантелієнко В.О.; Остапенко О.М.

19.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №5011-44/2141-2012 у 10-ти томах та у 3-х томах матеріали розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №5011-44/2141-2012; розгляд апеляційної скарги призначено на 16.10.2024 об 11 год. 30 хв.; запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 04.10.2024; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 11.10.2024.

03.10.2024 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні Будівельні Технології" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого ліквідатор просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2024 по справі №5011-44/2141-2012 без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2024 по справі №5011-44/2141- 2012 - без змін.

У зв`язку з перебуванням судді Пантелієнко В.О. 16.10.2024 у відрядженні, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційних скарг у справі №5011-44/2141-2012 у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Сотніков С.В.; Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №5011-44/2141-2012 до свого провадження у новому складі суду.

16.10.2024 перед судовим засіданням через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Сиротюка Р.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №5011-44/2141-2012 відкладено на 27.11.2024 об 11 год. 30 хв.

20.11.2024 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_4 надійшли письмові пояснення.

У зв`язку з перебуванням 27.11.2024 у відпустці судді Сотнікова С.В., згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №5011-44/2141-2012 у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №5011-44/2141-2012 до свого провадження у новому складі суду.

27.11.2024 у судове засідання з`явились представники скаржника, ОСОБА_4 , та АТ КБ "ПриватБанк". Представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з`явились у судове засідання, з огляду на наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.

Судовою колегією ставилось на обговорення питання щодо прийняття додаткових пояснень ОСОБА_4 , які надійшли до суду 20.11.2024 та 08.11.2024 через систему "Електронний суд".

Колегія суддів зауважує, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024, крім іншого, запропоновано учасникам даної справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 11.10.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 01.11.2024.

Пунктом 5 резолютивної частини вказаної ухвали попереджено учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, встановлених нормами ГПК України та судом, залишаються без розгляду у відповідності до ч. 2 ст. 207 ГПК України.

Додаткові пояснення від скаржника надійшли до суду - 20.11.2024, тобто з пропуском встановленого судом строку. Клопотання про поновлення процесуального строку на подання вказаних пояснень відповідно до ст.ст. 118, 119 ГПК України представником ОСОБА_4 не заявлено.

Представник ОСОБА_4 в судовому засіданні не зазначив поважних причин для поновлення пропущеного строку на подання цих пояснень до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 118 ГПК України).

Строк, встановлений судом, сплинув, клопотання про поновлення процесуального строку на подання вказаних письмових пояснень відповідно до ст.ст.118, 119 ГПК України не заявлено, у зв`язку з чим судовою колегією залишено без розгляду вищевказані додаткові письмові пояснення ОСОБА_4 , із наданням можливості надати відповідні пояснення усно в судовому засіданні.

Представник ОСОБА_4 у судовому засіданні, надаючи пояснення, зазначив, що Звіт про результати проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології", який наявний у матеріалах справи та на який посилався суд першої інстанції, суперечить вимогам законодавства, оскільки складений не ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Демчаном О.І., а відтак, не може бути належним доказом у справі.

Представники скаржника та ОСОБА_4 просили суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №5011-44/2141-2012, прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні Будівельні Технології" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Представник АТ КБ "ПриватБанк" просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що оскільки менше ніж за один квартал до призначення ОСОБА_1 керівником банкрута, вартість активів банкрута складала більше 40 млн. грн, а на балансі банкрута обліковувалось рухоме та нерухоме майно, що покривало більшу частину заборгованості ТОВ «Індустріальні Будівельні Технології», і таке майно у період перебування відповідача на посаді не відчужувалось, відповідно в її діях відсутні ознаки доведення підприємства до банкрутства. Апелянт зазначає, що оскільки ТОВ «Індустріальні Будівельні Технології» визнано банкрутом постановою господарського суду міста Києва від 12.06.2013, а заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута подано у 2023 році, відповідно, строк позовної давності щодо заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута сплинув, що в свою чергу, на думку скаржника, є підставою для відмови у задоволенні відповідної заяви ліквідатора.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №5011-44/2141-2012 слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Предметом апеляційного перегляду у цій справі стало питання щодо покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Згідно з частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема, фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Водночас, умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 ГК України).

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21):

- у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру;

- елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення;

- щодо об`єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ;

- суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника;

- об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможністьі боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства;

- щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного слід виходити зі змісту, визначеного частиною третьою статті 215 ГК України. Водночас такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій /бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)). Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. За змістом частини другої статті 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту.

При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів;

- щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення);

- однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою;

- сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності;

- право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

Суд також зазначає, що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, а також у постанові від 19.08.2021 у справі № 25/62/09.

Згідно з цими правилами суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності.

Тобто, до суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:

- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання ("фірмами одноденками" тощо);

- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;

- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;

- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження; використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;

- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо. Наведений перелік прикладів не є вичерпним.

Наведена позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.06.2023 у справі № 910/17743/18.

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності, має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

Отже якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки. Наведені висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, на неврахуванні якої наполягає скаржник у цій справі.

В провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 5011-44/2141-2012 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні Будівельні Технології" про банкрутство.

Постановою Господарського суду м. Києва від 12.06.2013 у справі № 5011-44/2141-2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальні Будівельні Технології" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 відсторонено від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" арбітражного керуючого Чичву С.С. та призначено ліквідатором ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" арбітражного керуючого Демчана О.І.

14.09.2023 до Господарського суду м. Києва надійшла заява ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Демчана О.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства на колишніх керівників та засновників товариства, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №5011-44/2141-2012 заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні Будівельні Технології" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника задоволено; покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні Будівельні Технології" у розмірі 18 240 380,99 грн. у зв`язку з доведенням до банкрутства на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні Будівельні Технології" грошові кошти в розмірі 18 240 380,99 грн у якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні Будівельні Технології", у зв`язку з доведенням до банкрутства.

Колегія суддів погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вірно встанволено судом першої інстанції, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівниками ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" були: у період з 27.11.2003 по 29.04.2010 - ОСОБА_4 ; у період з 29.04.2010 по 02.08.2011 - ОСОБА_6 ; у період з 02.08.2011 - ОСОБА_3 . Незмінним засновником (учасником) ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" є ОСОБА_2 . Крім того, у період з 03.05.2007 по 20.10.2010 учасником боржника (частка в статутному капіталі 25%) був ОСОБА_4 .

Як встановлено судом першої інстанції, у період з 07.03.2006 по 31.03.2010 боржником в особі керівника ОСОБА_4 укладались правочини, за якими в подальшому виникла заборгованість, наявність якоїпризвела до визнання ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" банкрутом.

Так, у період з 05.07.2006 по 30.12.2011, тобто за перебування на посаді директора ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" і ОСОБА_4 , і ОСОБА_5 , і ОСОБА_3 , боржником було прострочено виконання зобов`язань перед контрагентами.

Таким чином, посадовими особами товариства, які здійснювали вирішальний вплив на прийняття банкрутом рішень у період виникнення та існування заборгованості, внаслідок якої товариство стало неплатоспроможним, були керівники ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , керівник та засновник (учасник) ОСОБА_4 , а також незмінний засновник (учасник) товариства ОСОБА_2 .

В ході проведення ліквідаційної процедури листом від 13.01.2023 № 03.5-03/220-23 Головне управління статистики у місті Києві повідомило, що ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" подавало до Головного управління статистики у м. Києві фінансову звітність за 2009. В подальшому підприємство не звітувало до Головного управління статистики у м. Києві.

Аналогічно ГУ ДПС у м. Києві повідомило, що податкова та фінансова звітність ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" за останні 5 років відсутня.

В подальшому, арбітражним керуючим Демчаном О.І. отримано копії фінансової звітності банкрута за останні 3 роки, за які така звітність подавалась (2007-2009).

Крім того, в матеріалах справи наявний фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2011, який до органів статистики не подавався, відповідно, достовірність якого є сумнівною, про що вірно вказано судом першої інстанці.

Із поданої банкрутом фінансової звітності, зокрема із приміток до річної фінансової звітності за 2007, 2008 та 2009 вбачається, що у вказаний період ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" належали основні засоби, а саме: первісна вартість основних засобів станом на кінець 2007 становила 865,6 тис. грн.; первісна вартість основних засобів станом на кінець 2008 становила 1080,00 тис. грн.; первісна вартість основних засобів станом на кінець 2009 становила 1253,00 тис. грн.

Крім того, станом на 31.12.2009 за банкрутом обліковувались запаси на загальну суму 1 419,00 тис. грн, в тому числі товари на суму 934,0 тис. грн та будівельні матеріали на суму 138,0 тис. гри, а також дебіторська заборгованість на суму 32 269,0 тис. грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, загальна сума активів, які належали ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" станом на дату подання останньої фінансової звітності (кінець 2009) складала більше 40 000 000,00 грн.

В той же час, попри наявність значної кількості активів, які були матеріальною базою для здійснення господарської діяльності, ще з кінця 2006 банкрут почав не виконувати свої зобов`язання по наданню послуг (виконанню робіт) з проектування та подальшій поставці товарів на користь замовників, а в 2008-2010 роках припинив свою господарську діяльність, перестав виконувати зобов`язання по укладених із контрагентами договорам, внаслідок чого у боржника утворилась заборгованість у розмірі більше 25 млн. грн., що підтверджується поданим боржником розрахунком суми кредиторської заборгованості.

Факт припинення активної господарської діяльності боржника також підтверджується випискою по рахунку банкрута в АТ КБ "Приватбанк", відповідно до якої у період з 20.09.2006 по 28.10.2008 по рахунку банкрута відбувався активний рух коштів, зокрема здійснювалась закупівля матеріалів, отримувались оплати за поставлений товар. В той же час, в кінці 2008 рух коштів по вказаному рахунку, який був основним для банкрута, припинився, хоча рахунок був закритий лише у 2014.

За результатами аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології", з початку 2010 виявлено ознаки втрати платоспроможності товариством.

Відповідно ч. 1 ст. 104 ЦК юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно з пп. 13.1. статуту ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації.

Відповідно до пп.13.2,13.4 статуту ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" товариство ліквідується за рішенням загальних зборів учасників товариства, на підставі рішення суду чи господарського суду або за поданням відповідних органів, з інших причин, передбачених законодавством. Ліквідація товариства проводиться ліквідаційною комісією, що створюється загальними зборами учасників товариства, а в разі банкрутства - судом чи господарським судом

Відповідно до пп.13.5 статуту ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію товариства, оцінює його майно, визначає його дебіторів і кредиторів та розраховується з ними, вживає заходів для сплати боргів товариства третіми особами і його власнику, складає ліквідаційний баланс та подає його органу, що призначив ліквідаційну комісію.

Попри зазначені положення, за наявності матеріальної бази для здійснення господарської діяльності, та можливості задоволення вимог кредиторів за рахунок такої діяльності або за рахунок активів підприємства, ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" було уповільнено, а після втрати платоспроможності - фактично припинено господарську діяльність.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами банкрута, а саме керівниками ОСОБА_4 та ОСОБА_6 припинено подання фінансової звітності банкрута ще у 2010.

В свою чергу, засновником ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" ОСОБА_2 своєчасний контроль за такою бездіяльністю у межах наданих Законом України "Про господарські товариства" та статутом товариства повноважень не здійснювався.

Не зважаючи на припинення виконання зобов`язань товариством ще у 2008-2010 та втрату підприємством платоспроможності на початку 2010 всупереч ч. 1 ст. 104 ЦК та положенням статуту товариства, посадовими особами банкрута не вчинено дій з метою ініціювання процедури ліквідації товариства за рішенням засновників.

Лише 16.02.2012 (більше ніж через 2 роки після втрати підприємством платоспроможності та припинення його господарської діяльності), ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" подано до Господарського суду міста Києва заяву про порушення справи про його банкрутство.

За висновоком суду першої інстанції, посадовими особами ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" починаючи із 2008 безпідставно припинено виконання зобов`язань перед контрагентами, та після виникнення значної заборгованості внаслідок невиконання цих зобов`язань припинено подання фінансової звітності підприємства, припинено у незаконний спосіб його господарську діяльність, вчинено комплекс дій по приховуванню майнових активів товариства з метою уникнення звернення стягнення на це майно для погашення вимог кредиторів.

Отже, зазначені дії керівників та засновників боржника мали наслідком доведення товариства-боржника до банкрутства, так як хоча відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" і було ініційовано самим боржником, проте, відповідна заява була подана більше ніж через два роки після фактичної втрати боржником платоспроможності та після завершення посадовими особами банкрута комплексу дій з приховування майна товариства, внаслідок чого такі активи в процедурі банкрутства виявлені не були, визнані господарським судом вимоги кредиторів до ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" залишаються непогашеними.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2012 у справі №5011-44/2141-2012, зокрема, визнано конкурсним кредитором банкрута першої черги задоволення вимог кредиторів Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" на суму 13 263 202,49 грн. Як вбачається з матеріалів справи, зазначена заборгованість виникла, зокрема, у зв`язку із неналежним виконанням ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" своїх зобов`язань по договору про надання овердрафтового кредиту від 03.11.2005 №1858-корп-ов, в забезпечення якого укладено договір застави товару в обороті від 04.11.2015 з додатковими угодами №1-5.

Так, боржником в заставу ПАТ КБ "Приватбанк" передано наступне майно: алюмінієві композиційні листи вартістю 2 889 959,44 грн, що знаходяться за адресою: пр. Возз`єднання, буд. 15; товари в обороті: панелі Alpolik та Раnabond вартістю 294 039,95 доларів США, що знаходяться за адресою: пр. Возз`єднання, буд. 15. Факт передачі зазначених активів у заставу банку підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології", а також довідкою про майно, передане ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" у заставу, підписаною керівником підприємства Буханцовим О.М.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2012 стягнуто з ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість в сумі 3 741 810,15 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави за договором застави товару в обороті від 04.11.2005, а саме, алюмінійові композиційні листи заставною вартістю 2 889 959,44 грн, шляхом надання права позивачу ПАТ КБ "Приватбанк" на продаж цього предмета застави будь-якій особі-покупцеві.

Відповідно до ч.1 ст.591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

В той же час, як встановлено судом першої інстанції, з матеріалів справи № 5011-44/2141-2012 про банкрутство ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" вбачається, що попри наявність в реєстрі зареєстрованих обтяжень щодо рухомого майна банкрута, судового рішення про звернення стягнення на частину переданого в заставу майна, це майно ані до відкриття провадження у справі про банкрутство, ані в ході здійснення процедури банкрутства ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" представниками кредитора чи арбітражними керуючими виявлене не було, його продаж не здійснювався, відповідно вимоги забезпеченого кредитора за його рахунок не погашені.

Зазначене свідчить, що посадовими особами банкрута, починаючи з 30.01.2012, вчиняються дії з приховування переданого в заставу ПАТ КБ "Приватбанк" майна з метою уникнення його примусової реалізації, внаслідок чого непогашеними залишаються вимоги забезпеченого кредитора на суму 13 263 202,49 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній станом на дату визнання боржника банкрутом (12.06.2013) протягом п`ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов`язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.

В свою чергу, посадовими особами ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" не виконано вимог постанови Господарського суду міста Києва від 12.06.2013 та, попри документально підтверджену наявність у боржника як заставного, так і незаставного майна, будь-яких активів банкрута ліквідатору товариства не передано, внаслідок чого вимоги кредиторів ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" залишаються непогашеними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2012 у справі № 5011-44/2141-2012 визнано кредиторами ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології": АТ КБ "Приватбанк", ФОП Старов Е.Р., ТОВ "Блок Майстер Україна", ТОВ "Панабонд Україна", ТОВ "Ілта" та СВК "Борщагівський".

Зокрема, відповідно до заяви СВК "Борщагівський" із грошовими вимогами до боржника, кредитором на виконання договору про поставку збірної будівлі від 25.12.2007 №1-25/12/07-П було перераховано попередню оплату на суму 4 509 129,04 грн. В той же час, банкрутом свої зобов`язання належним чином не виконано, здійснено поставку товарів лише на 3 968 359,43 грн, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 540 769,61 грн. Заборгованість боржника перед ФОП Стравим Е.Р. та ТОВ "Ілта" виникла за аналогічних обставин. Заборгованість ТОВ "ІБТ" перед ТОВ "Панабонд Україна" виникла внаслідок неповернення поворотної фінансової допомоги, наданої кредитором.

З огляду на зазначене, значна частина заборгованості ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" виникла внаслідок умисного та систематичного невиконання боржником своїх зобов`язань за укладеними із контрагентами господарськими договорами.

Товариством отримувались грошові кошти від контрагентів в якості попередньої оплати за товари та послуги, які боржник зобов`язувався надати. В подальшому, посадовими особами боржника взяті на себе товариством зобов`язання належним чином не виконувались, в той час як отримані від контрагентів кошти виводились із власності боржника на користь пов`язаних із бенефіціарними власниками ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" юридичних осіб.

Так, відповідно до виписки по рахунку ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" в АТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_1 , за період з 09.02.2007 по 26.09.2008 з рахунку банкрута на користь ТОВ "Термо-Шилд" (код 32454337) було виведено грошові кошти у розмірі принаймні 762 512,12 грн в якості надання поворотної фінансової допомоги, яка в подальшому повернута не була, а також повернення поворотної фінансової допомоги, документи у підтвердження надання боржнику якої відсутні.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у період здійснення вищезазначених сумнівних господарських операцій (04.12.2006-26.09.2008), керівником ТОВ "Термо-Шилд" був ОСОБА_4 , засновниками були ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 - ті самі особи, що були керівниками та засновниками ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології".

За результатами укладення вищезазначених правочинів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 отримали істотну вигоду, а саме, як кінцеві бенефіціарні власники ТОВ "Термо-Шилд" отримали можливість розпоряджатись грошовими коштами банкрута на суму 762 512,12 грн. Зазначеними ж особами не вживались жодні заходи для стягнення з ТОВ "Термо-Шилд" наданих грошових коштів на користь банкрута, про що свідчить відсутність судових рішень у справах про стягнення такої заборгованості та, відповідно, відсутність виконавчих проваджень з примусового виконання таких рішень. Аналогічно, посадовими особами ТОВ "Термо-Шилд" не вчинено жодних дій для повернення отриманих грошових коштів на виконання своїх повноважень посадових осіб особи, що набула вказаний актив ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології".

Внаслідок комплексу умисних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_2 по виведенню грошових коштів банкрута на користь підконтрольної останнім юридичної особи - ТОВ "Термо-Шилд", у період, коли у ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" вже існувала заборгованість перед контрагентами, та коли підприємство вже не виконувало взяті на себе зобов`язання, активи банкрута зменшились, в той час як його посадові особи (посадові особи ТОВ "Термо-Шилд") набули істотної вигоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що через виведення посадовими особами банкрута грошових коштів останнього на користь підконтрольної цим посадовим особам юридичної особи та подальше невжиття керівництвом жодних заходів щодо повернення таких грошових коштів, наявні економічні ознаки дій з доведення до банкрутства у діях таких посадових осіб ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології". Крім того, останніми отримано істотну вигоду за рахунок активів банкрута, як кінцевими бенефіціарними власниками особи, на яку було виведено кошти ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології".

Відповідно до ч.1 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення.

17.07.2023 ФОП Юрків А.В. на замовлення ліквідатора ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" проведено аналіз фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології", за результатами якого складено відповідний звіт.

У зазначеному звіті зроблено висновок щодо наявності у діях посадових осіб банкрута ознак доведення ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" до банкрутства, а також втрати боржником платоспроможності ще в 2010.

Так, показник забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами протягом періоду 2009-2011, обчислений на підставі фінансової звітності ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" мав тенденцію до зменшення нижче граничного значення 1,0., його значення станом на початок 2009 та станом на кінець 2011 було рівним 1,01 та 0,71 відповідно.

Показник забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами для ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" був нижчим граничного значення 1,0. На початок 2009 даний показник дорівнював 0,99 та на кінець 2011 - 0,71.

Розмір чистих активів протягом досліджуваного періоду мав тенденцію до постійного зменшення внаслідок збитковості діяльності, його значення станом на початок 2009 дорівнював було рівним 399,0 тис. грн. (-8456,4) тис. грн. на кінець 2011 , зменшення розміру чистих активів становило (-8855,4) тис. грн.

Якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менший за 1,0 і підприємство не отримало прибутку, такий його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності. Згідно з проведеним аналізом встановлено, що фінансовий стан ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" на початок 2010 та на кінець 2011 характеризувався ознаками надкритичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану банкрутства.

Основний вид діяльності ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" є консультування з питань комерційної діяльності та управління, який передбачає отримання доходів від консалтингових послуг та відповідно понесення витрат за оренду офісу, супутніх витрат, пов`язаних з його обслуговуванням, а також на зарплату працівників.

Протягом 2011 ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" понесло інші операційні витрати в розмірі 5706,2 тис. грн., при отриманому чистому доході в розмірі 1083,4 тис. грн., тобто величина інших операційних витрат становила 526,7% чистого доходу.

Беручи до уваги те, що середня кількість працівників протягом 2011 становила 1 особу (директор), можна зробити висновок про завищення інших операційних витрат, пов`язаних із здійсненням основної операційної діяльності ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології".

Зменшення первісної вартості необоротних активів на 1053,0 тис. грн. або на 100% відбулось протягом 2011, протее, в фінансовій звітності ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" за 2011 в доходах та витратах жодним чином не було відображено факт відчуження/продажу та/або зменшення вартості необоротних активів.

Даних щодо місцезнаходження врахованих в балансі ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" станом на 01.01.2011 необоротних активів в процедурі банкрутства не встановлено, та фактично їх арбітражному керуючому не передано ані власником, ані керівником компанії.

З огляду на вищевказане, врахувавши Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, на підставі отриманих даних, обчислення коефіцієнтів та показників, які характеризують фінансово-господарську діяльність ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності банкрута зроблено висновок, щодо відсутності ознак фіктивного банкрутства та приховування банкрутства, а також встановлено ознаки дій з доведення до банкрутства ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології".

Аналогічного висновку дійшов і ліквідатор банкрута у своєму Звіті про результати проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології".

У відзиві на заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника та апеляційній скарзі, ОСОБА_1 не спростовано належними та допустимими доказами викладені обставини.

Як зазначалось судом вище, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Об`єктом правопорушення у даній справі є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Сума незадоволених вимог кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" становить 18 240 380,99 грн.

Об`єктивну сторону такого правопорушення складають неправомірні дії/бездіяльність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (визначення дій боржника, неподання фінансової звітності банкрута; неподання ОСОБА_3 більше ніж протягом 2 років перебування на посаді керівника та попри обізнаність про стан неплатоспроможності ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" заяви про порушення справи про банкрутство підприємства; невчинення дій по погашенню заборгованості перед контрагентами банкрута), а також неправомірна бездіяльність ОСОБА_1 , які призвели до відсутності у боржника майнових активів, достатніх для задоволення вимог кредиторів, що підтверджується матеріалами справи (неподання фінансової звітності банкрута, невчинення дій по погашенню заборгованості перед контрагентами банкрута).

З огляду на зазначене, наявний причинно-наслідковий зв`язок між винними діями/бездіяльністю зазначених вище осіб та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та недостатності активів боржника для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів).

Суб`єктами правопорушення є особи, визначені частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство (в редакції, чинній до 21.10.2019), частиною другою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (чинного від 21.10.2019). Передбачається, що до суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів.

Суб`єктами, що підлягають притягненню до субсидіарної відповідальності ліквідатором визначено посадових осіб товариства, які займали відповідні посади у період укладення та неналежного виконання договорів, на підставі яких виникла заборгованість ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології", у період протиправного припинення господарської діяльності товариства, а також виведення із власності, приховування та привласнення його активів:

ОСОБА_2 - незмінний засновник та кінцевий бенефіціарний власник ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" та ТОВ "Термо- Шилд";

ОСОБА_3 - керівник ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" у період з 02.08.2011;

ОСОБА_5 - керівник ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" у період з 29.04.2010 по 02.08.2011;

ОСОБА_4 - керівник ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" у період з 27.11.2003 по 29.04.2010 та засновник (учасник) банкрута із часткою в статутному капіталі 25% у період з 03.05.2007 по 20.10.2010.

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Як вбачається з матеріалів справи, суб`єктивна сторона правопорушення колишніх керівників та засновників товариства боржника виражена у формі умислу, колишнього керівника банкрута ОСОБА_1 у протиправній необережності.

Згідно позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 924/669/17, від 24.02.2021 у справі № Б8/191-10, від 07.04.2021 у справі № 911/1815/17 у разі, якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного (постанови).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час виконання своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимог до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Загальна сума кредиторських вимог згідно реєстру кредиторів складає 18 240 380,99 грн., які не були задоволені в ліквідаційній процедурі боржника.

В свою чергу, за результатами здійсненого ліквідатором аналізу відомостей про майновий стан боржника, встановлено відсутність активів у боржника, за рахунок яких можливе задоволення вимог кредиторів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 вказав, що за змістом наведених норм розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Таким чином, суд першої інстанції вірно погодився з доводами ліквідатора, що розмір вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства складає 18 240 380,99 грн.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному зверненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Враховуючи викладене, розглянувши заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Демчана О.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства на колишніх керівників та засновників товариства, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість поданої заяви, тому правомірно її задовольнив, та поклав субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" на колишніх керівників та засновників товариства, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та стягнув з останніх солідарно на користь боржника 18 240 380,99 грн, у зв`язку з доведенням до банкрутства.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 заявлено клопотання про застосування строків позовної давності з огляду на те, що ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" визнано банкрутом постановою господарського суду міста Києва від 12.06.2013, відповідно ліквідатором пропущено 3-річний строк позовної давності, який відраховується від дати визнання боржника банкрутом.

Так, постановою Господарського суду міста Києва від 12.06.2013 у справі №5011- 44/2141-2012 ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" визнано банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру.

В той же час, Верховний Суд у постанові від 24.02.2021 у справі №902/1129/15 (902/579/20), вирішуючи питання про позовну давність за вимогами ліквідатора про застосування заходів субсидіарної відповідальності дійшов до висновку, що заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана виключно після завершення дій з реалізації майна банкрута та встановлення недостатності майна банкрута для погашення вимог кредиторів, відповідно строк позовної давності для подання заяви про визнання боржника банкрутом не може відраховуватись від дати визнання боржника банкрутом.

При цьому, колегія суддів зазначає, що висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, на яку посилається скаржник в апеляційній скарзі, не є релевантними для даної справи, оскільки матеріально-правове регулювання спірних правовідносин не є подібними: наявність висновків Верховного Суду щодо застосування аналогічних статей Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не може вважатись висновком щодо застосування саме ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність з моменту введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства 21.10.2019.

Слід зазначити, що можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства наділений виключно ліквідатор банкрута.

З наведеного можна дійти висновку, що виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника покладена саме на ліквідатора банкрута, що пов`язано з виконанням ліквідатором банкрута повноважень визначених ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Оскільки положення ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, відтак, саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Аналіз положень абз. 2 ч. 5 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду у разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Отже, ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше, ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.

Підтвердженням вищевикладеного є те, що розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Аналогічно, Верховний Суд у постанові від 10.08.2023 по справі №904/8850/14 дійшов до висновку, що для застосування наслідків пропуску строку позовної давності відповідач має довести, що ліквідатором пропущено трирічний строк саме з моменту виявлення недостатності ліквідаційної маси для повного погашення кредиторської заборгованості.

У справі про банкрутство ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" право на подачу заяви про субсидіарну відповідальність з`явилося у ліквідатора після завершення усіх дій з дослідження фінансово-майнового стану банкрута та проведення аналізу його фінансово-господарської діяльності та виявлення недостатності ліквідаціної маси для погашення кредиторської заборгованості банкрута.

Як вбачається з матеріалів справи, звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології", складений ліквідатором лише 17.07.2023, в останньому встановлено обставини неможливості звернення стягнення на відображене в балансах банкрута майно з огляду на їх приховування посадовими особами банкрута, а також щодо наявності ознак доведення підприємства до банкрутства.

В свою чергу, скаржником не надано жодних доказів пропуску ліквідатором трирічного строку з моменту виявлення недостатності ліквідаційної маси банкрута для погашення вимог кредиторів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що строк позовної давності на подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності ліквідатором ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" не пропущено, оскільки ліквідатором вживались дії з аналізу фінансово-господарського стану підприємства, виявлення його активів, та лише 17.07.2023 було встановлено фактичну відсутність будь-якого майна у банкрута та наявність ознак доведення боржника до банкрутства, відповідно строк позовної давності для подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута розпочався з 18.07.2023 та станом на дату подання ліквідатором заяви не був пропущений.

Відтак, враховуючи наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення щодо кожного з відповідачів (осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності) та неподільність завданої шкоди щодо кожної з цих осіб, відповідні особи мають нести відповідальність солідарно, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів відхиляє заперечення представника ОСОБА_4 , які надано усно у судовому засіданні, відносно того, що Звіт про результати проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології", який наявний у матеріалах справи та на який посилався суд першої інстанції, суперечить вимогам законодавства, оскільки складений не ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Демчаном О.І., а ФОП Юрків А.В., а відтак, не може бути доказом у справі, оскільки у матеріалах справи наявний Звіт про результати проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" (а.с. 30-94 т.2), який складено та підписано ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Демчаном О.І.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам при прийнятті оскаржуваного судового рішення.

Оцінюючи оскаржуване рішення суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування імперативних норм чинного законодавства, якими обґрунтоване оскаржуване рішення суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №5011-44/2141-2012 - без змін.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №5011-44/2141-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-44/2141-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 09.12.2024

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді О.М. Остапенко

В.О. Пантелієнко