Постанова

від 11.03.2025 по справі 5011-44/2141-2012

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 5011-44/2141-2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників:

скаржника ОСОБА_1 - адвоката Кєєр О. С.,

скаржника ОСОБА_2 - адвоката Білик М. П.,

ліквідатора ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" - арбітражного керуючого Демчана О. І.,

АТ КБ "Приватбанк" (кредитора) - адвоката Андріїшиної Н. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 27.11.2024

у складі колегії суддів: Доманської М.Л. (головуючого); Остапенка О.М., Пантелієнка В.О.

та на рішення Господарського суду міста Києва

від 05.08.2024

у складі судді Чеберяка П.П.

у справі № 5011-44/2141-2012

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні Будівельні Технології" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича

до: 1) ОСОБА_3 ; 2) ОСОБА_4 ; 3) ОСОБА_1 ; 4) ОСОБА_2

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні Будівельні Технології"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

1. В провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 5011-44/2141-2012 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні Будівельні Технології" про банкрутство на стадії процедури ліквідації, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 12.06.2013.

2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 відсторонено від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" арбітражного керуючого Чичву С.С. та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Демчана О.І.

3. 14.09.2023 до Господарського суду м. Києва надійшла заява ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Демчана О.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства на колишніх керівників та засновників товариства, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

4. Ліквідатор в обґрунтування заяви про покладення субсидіарної відповідальності зазначає, що:

у період з 07.03.2006 по 31.03.2010 боржником в особі керівника ОСОБА_2 укладались правочини, за якими в подальшому виникла заборгованість, наявність якої призвела до визнання ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" банкрутом;

- не зважаючи на припинення виконання зобов`язань товариством ще у 2008-2010 роках та втрату підприємством платоспроможності на початку 2010 року всупереч ч. 1 ст. 104 ЦК та положенням статуту товариства, посадовими особами банкрута не вчинено дій з метою ініціювання процедури ліквідації товариства за рішенням засновників;

- посадовими особами ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" починаючи із 2008 року безпідставно припинено виконання зобов`язань перед контрагентами, та після виникнення значної заборгованості внаслідок невиконання цих зобов`язань припинено подання фінансової звітності підприємства, припинено у незаконний спосіб його господарську діяльність, вчинено комплекс дій по приховуванню майнових активів товариства з метою уникнення звернення стягнення на це майно для погашення вимог кредиторів;

- вказані дії керівників та засновників боржника мали наслідком доведення боржника до банкрутства, а заява про відкриття провадження у справі про банкрутство була подана боржником більше ніж через два роки після фактичної втрати ним платоспроможності та після завершення його посадовими особами комплексу дій з приховування майна товариства, внаслідок чого такі активи в процедурі банкрутства виявлені не були, а визнані господарським судом вимоги кредиторів до ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" залишаються непогашеними.

5. 29.03.2024 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача-3 про застосування строків позовної давності.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у цій справі заяву ліквідатора ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" арбітражного керуючого Демчана О. І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника задоволено; покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" у розмірі 18 240 380,99 грн у зв`язку з доведенням до банкрутства на ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; стягнуто солідарно з відповідачів на користь ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" грошові кошти в розмірі 18 240 380,99 грн у якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології", у зв`язку з доведенням до банкрутства.

7. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №5011-44/2141-2012 залишено без змін.

9. У вказаних судових рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість поданої ліквідатором заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута на колишніх керівників та засновників боржника за наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення щодо кожного з відповідачів (осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності).

Рух касаційної скарги

10. 27.12.2024 ОСОБА_1 звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою від 27.12.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 та на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі № 5011-44/2141-2012, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 5011-44/2141-2012 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025.

12. 26.12.2024 ОСОБА_2 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою від 25.12.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 та на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі № 5011-44/2141-2012, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 у справі № 5011-44/2141-2012 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 13.01.2025.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

14. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій остання просить постанову суду апеляційної інстанції від 27.11.2024 та рішення суду першої інстанції від 05.08.2024 скасувати, ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника; стягнути з ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" суму судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 3028 грн а також витрати на професійну правничу допомогу, які орієнтовно складають 200 000 грн.

15. Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 визначено п. 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України. Серед аргументів касаційної скарги скаржник зазначає наступне.

15.1. Північним апеляційним господарським судом у постанові від 27.11.2024 у справі №5011-44/2141-2012 не враховано висновки Верховного Суду у постановах: №923/1494/15 від 02.09.2020, №34/5005/4591/2012 від 14.03.2024, відповідно до яких прийняття судом рішення про визнання боржника банкрутом є тією обставиною, яка свідчить про те, шо ліквідатор довідався або міг довідатись про наявність ознак доведення підприємства до банкрутства з вини засновників/керівника/третіх осіб. Саме з дати прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом, починає перебіг 3-річний строк позовної давності з подання до суду заяви про покладення субсидіарної відповідальності.

15.2. Також не враховано постанови Верховного Суду: №923/719/17 від 14.09.2021, №10/5026/995/2012 від 17.03.2020, №922/1067/17 від 10.12.2020, №5023/2837/11 від 10.06.2021, відповідно до яких ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом є тією обставиною, яка свідчить шо ліквідатор довідався або міг довідатися про наявність ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії.

15.3. Не було враховано також постанову Верховного Суду №907/935/21 від 30.11.2023, відповідно до якого арбітражний керуючий / ліквідатор повинен особисто проводити аналіз фінансово-господарської діяльності як це передбачено Кодексом України з процедур банкрутства, Порядком проведення аналізу фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10.09.2020 №3105/5. Ліквідатором Демчан О.І. долучення до матеріалів справи звіт про результати проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології", проте, зазначений звіт є повністю ідентичним до звіту ФОП Юрків А.В. від 17.07.2023, а відповідно і аналіз фінансово-господарської діяльності боржника ліквідатором не проводився.

15.4. Судом апеляційної інстанції не встановлено, які саме дії або бездіяльність, яка мета, мотив та міг бути в діях клієнта, що спричинило банкрутство ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології", а арбітражний керуючий не посилається на конкретну дію чи бездіяльність директором ОСОБА_1 на підтвердження її вини в умисному завданні збитків (доведенню до банкрутства), не надав жодного підтверджуючого на це документа, ані договору, ані іншого підписаного директором документа, а обставини на які посилається відбувалися задовго до призначення клієнта директором боржника.

16. У судовому засіданні 11.03.2025 представник ОСОБА_1 підтримала касаційну скаргу.

17. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 подано касаційну скаргу, в якій останній просить постанову суду апеляційної інстанції від 27.11.2024 та рішення суду першої інстанції від 05.08.2024 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника; понесені скаржником витрати зі сплати судового збору при оскарженні постанови покласти на ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології".

18. Підставою касаційного оскарження ОСОБА_2 визначено п. 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України. Серед аргументів касаційної скарги скаржник зазначає наступне.

18.1. В оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції не застосовано норми права щодо строків позовної давності, не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №923/1494/15, від 14.03.2024 у справі №34/5005/4591/2012.

18.2. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у справі № 755/10947/17 від 30.01.2019 вказується, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, а постанова Верховного Суду від 14.03.2024 у справі №34/5005/4591/2012 і є якраз останньою правовою позицією щодо даного питання, відтак судом апеляційної інстанції не було досліджено судову практику застосування норм права щодо строків позовної давності.

18.3. Згідно постанови Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №907/935/21, арбітражний керуючий/ліквідатор повинен особисто проводити аналіз фінансово- господарської діяльності як це передбачено нормами Кодексу України з процедур банкрутства, Порядком проведення аналізу фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10.09.2020 року №3105/5. Ліквідатором Демчан О.І. було долучено до матеріалів справи звіт про результати проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" (том 2 справи, аркуші 30-94), проте, зазначений звіт є повністю ідентичним до звіту ФОП Юрків А.В. від 17.07.2023 року, а відповідно була передрукована лише перша сторінка звіту та змінено прізвище виконавця на ліквідатора Демчана О.І., а відповідно і аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" ним не проводився, відтак, не може бути використано як доказ у цій справі.

18.4. На думку скаржника, застосування судової практики (яку враховано та застосовано судом апеляційної інстанції), де тягар доведення відсутності підстав для притягнення до субсидіарної відповідальності перекладається з особи, що володіє професійними навичками знаннями та практикою здійснення арбітражної, санаційної та ліквідаційної роботи, на осіб, які такими знаннями та навичками не володіють, не мають жодного відношення до підприємства щодо якого порушено справу про банкрутство вже понад 12 років та крім того, не мають ресурсів для такого складу кредиторів, що є порушенням рівності сторін, зокрема, в даній судовій справі. На думку скаржника, релевантною судовою практикою є практика/позиція, наведена в постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №910/3438/13, де зазначено, що саме на ліквідатора як заявника відповідно до приписів частини другої статті 61 КУзПБ, статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України покладається обов`язок доведення причинно-наслідкового зв`язку між винними діями чи бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для наслідків боржника у вигляді неплатоспроможності.

18.5. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить належного обґрунтування вчинення ОСОБА_2 дій, що могли бути елементами складу господарського правопорушення та/або свідчити про наявність вини у ОСОБА_2 у доведені підприємства до банкрутства, а відтак відсутні будь-які правові підстави для застосування щодо останнього субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології", оскільки ОСОБА_2 був директором підприємства до квітня 2010 року, а відтак він не мав жодної змоги ані подавати звітність, ані здійснювати дії у зазначений судом період з приховання майна підприємства, оскільки вже не мав жодного відношення до підприємства у зв`язку зі звільненням.

19. У судовому засіданні 11.03.2025 представник скаржника підтримав касаційну скаргу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

20. Акціонерним товариством Комерційний банк "Приват Банк" подано відзив на касаційні скарги, в якому останнє просить касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

21. Ліквідатор ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" арбітражний керуючий Демчан О. І. подав відзив на касаційні скарги, в якому просить залишити касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

22. У судовому засіданні 11.03.2025 представник кредитора Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" та ліквідатор боржника - заперечили проти касаційних скарг з підстав, наведених у відзивах.

Позиція Верховного Суду

23. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

24. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

25. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання покладення на колишніх керівників та засновників боржника субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

26. Судами попередніх інстанцій встановлено наступні фактичні обставини.

26.1. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівниками ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" були:

- у період з 27.11.2003 по 29.04.2010 - ОСОБА_2 ;

- у період з 29.04.2010 по 02.08.2011 - ОСОБА_1 ;

- у період з 02.08.2011 - ОСОБА_4 .

26.2. Незмінним засновником (учасником) ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" є ОСОБА_3 . Крім того, у період з 03.05.2007 по 20.10.2010 учасником боржника (частка в статутному капіталі 25%) був ОСОБА_2 .

26.3. У період з 05.07.2006 по 30.12.2011, тобто за перебування на посаді директора ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" і ОСОБА_2 , і ОСОБА_1 , і ОСОБА_4 , боржником було прострочено виконання зобов`язань перед контрагентами.

26.4. ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" востаннє подавало до Головного управління статистики у м. Києві фінансову звітність за 2009 рік. В подальшому підприємство не звітувало до Головного управління статистики у м. Києві. Податкова та фінансова звітність ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" за останні 5 років відсутня.

26.5. В подальшому арбітражним керуючим Демчаном О.І. отримано копії фінансової звітності банкрута за за 2007-2009 роки.

26.6. В матеріалах справи наявний фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2011 рік, разом з тим вказаний звіт до органів статистики не подавався, відповідно, його достовірність є сумнівною.

26.7. Із поданої банкрутом фінансової звітності, зокрема із приміток до річної фінансової звітності за 2007, 2008 та 2009 роки вбачається, що у вказаний період ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" належали основні засоби, а саме: первісна вартість основних засобів станом на кінець 2007 року становила 865,6 тис. грн.; первісна вартість основних засобів станом на кінець 2008 року становила 1 080,00 тис. грн.; первісна вартість основних засобів станом на кінець 2009 року становила 1 253,00 тис. грн.

26.8. Крім того, станом на 31.12.2009 за банкрутом обліковувались запаси на загальну суму 1 419,00 тис. грн, в тому числі товари на суму 934,0 тис. грн та будівельні матеріали на суму 138,0 тис. грн, а також дебіторська заборгованість на суму 32 269,0 тис. грн.

26.9. Загальна сума активів, які належали ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" станом на дату подання останньої фінансової звітності (кінець 2009 року) складала більше 40 000 000,00 грн.

26.10. Попри наявність значної кількості активів, які були матеріальною базою для здійснення господарської діяльності, ще з кінця 2006 року банкрут припинив виконувати свої зобов`язання з надання послуг (виконання робіт) з проектування та подальшої поставки товарів на користь замовників, а в 2008-2010 роках припинив свою господарську діяльність, перестав виконувати зобов`язання за укладеними із контрагентами договорам, внаслідок чого у боржника утворилась заборгованість у розмірі більше 25 млн. грн, що підтверджується поданим боржником розрахунком суми кредиторської заборгованості.

26.11. Факт припинення активної господарської діяльності боржника підтверджується також випискою по рахунку банкрута в ПАТ КБ "Приватбанк", відповідно до якої у період з 20.09.2006 по 28.10.2008 по рахунку банкрута відбувався активний рух коштів, зокрема здійснювалась закупівля матеріалів, надходила оплата за поставлений товар. В той же час, в кінці 2008 року рух коштів по вказаному рахунку, який був основним для банкрута, припинився, хоча рахунок був закритий лише у 2014 році.

26.12. Посадовими особами банкрута, а саме керівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 припинено подання фінансової звітності банкрута ще у 2010. В свою чергу, засновником ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" ОСОБА_3 своєчасний контроль за такою бездіяльністю у межах наданих Законом України "Про господарські товариства" та статутом товариства повноважень не здійснювався.

26.13. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2012 у справі №5011-44/2141-2012, зокрема, визнано конкурсним кредитором банкрута першої черги задоволення вимог кредиторів Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") на суму 13 263 202,49 грн. Як вбачається з матеріалів справи, зазначена заборгованість виникла, зокрема, у зв`язку із неналежним виконанням ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" своїх зобов`язань по договору про надання овердрафтового кредиту від 03.11.2005 №1858-корп-ов, в забезпечення якого укладено договір застави товару в обороті від 04.11.2015 з додатковими угодами №1-5.

26.14. Боржником в заставу ПАТ КБ "Приватбанк" передано наступне майно: алюмінієві композиційні листи вартістю 2 889 959,44 грн, що знаходяться за адресою: пр. Возз`єднання, буд. 15; товари в обороті: панелі Alpolik та Раnabond вартістю 294 039,95 доларів США, що знаходяться за адресою: пр. Возз`єднання, буд. 15. Факт передачі зазначених активів у заставу банку підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології", а також довідкою про майно, передане ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" у заставу, підписаною керівником підприємства Буханцовим О.М.

26.15. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2012 стягнуто з ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість в сумі 3 741 810,15 грн шляхом звернення стягнення на предмет застави за договором застави товару в обороті від 04.11.2005, а саме, алюмінієві композиційні листи заставною вартістю 2 889 959,44 грн, шляхом надання права позивачу ПАТ КБ "Приватбанк" на продаж цього предмета застави будь-якій особі-покупцеві.

26.16. Попри наявність в реєстрі зареєстрованих обтяжень щодо рухомого майна банкрута, судового рішення про звернення стягнення на частину переданого в заставу майна, це майно ані до відкриття провадження у справі про банкрутство, ані в ході здійснення процедури банкрутства ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" представниками кредитора чи арбітражними керуючими виявлене не було, його продаж не здійснювався, відповідно вимоги забезпеченого кредитора за його рахунок не погашені.

26.17. Посадовими особами ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" не виконано вимог постанови Господарського суду міста Києва від 12.06.2013 та, попри документально підтверджену наявність у боржника як заставного, так і незаставного майна, будь-яких активів банкрута ліквідатору товариства не передано.

26.18. Крім того, відповідно до заяви СВК "Борщагівський" із грошовими вимогами до боржника, кредитором на виконання договору про поставку збірної будівлі від 25.12.2007 №1-25/12/07-П було перераховано попередню оплату на суму 4 509 129,04 грн. В той же час, банкрутом свої зобов`язання належним чином не виконано, здійснено поставку товарів лише на 3 968 359,43 грн, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 540 769,61 грн. Заборгованість боржника перед ФОП Стравим Е.Р. та ТОВ "Ілта" виникла за аналогічних обставин. Заборгованість боржника перед ТОВ "Панабонд Україна" виникла внаслідок неповернення поворотної фінансової допомоги, наданої кредитором.

26.19. Також, відповідно до виписки по рахунку ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" в ПАТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_1 , за період з 09.02.2007 по 26.09.2008 з рахунку банкрута на користь ТОВ "Термо-Шилд" було виведено грошові кошти у розмірі принаймні 762 512,12 грн в якості надання поворотної фінансової допомоги, яка в подальшому повернута не була, документи у підтвердження повернення поворотної фінансової допомоги також відсутні.

26.20. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у період здійснення вищезазначених сумнівних господарських операцій (04.12.2006-26.09.2008), керівником ТОВ "Термо-Шилд" був ОСОБА_2 , засновниками були ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 - ті самі особи, що були керівниками та засновниками ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології".

26.21. За результатами укладення вищезазначених правочинів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали істотну вигоду, а саме, як кінцеві бенефіціарні власники ТОВ "Термо-Шилд" отримали можливість розпоряджатись грошовими коштами банкрута на суму 762 512,12 грн. Зазначеними ж особами не вживались жодні заходи для стягнення з ТОВ "Термо-Шилд" наданих грошових коштів на користь банкрута, про що свідчить відсутність судових рішень у справах про стягнення такої заборгованості та, відповідно, відсутність виконавчих проваджень з примусового виконання таких рішень. Аналогічно, посадовими особами ТОВ "Термо-Шилд" не вчинено жодних дій для повернення отриманих грошових коштів на виконання своїх повноважень як посадових осіб товариства, що набуло вказаний актив ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології".

27. Загальні підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

28. Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

29. Притягнення винних у доведенні до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб, пов`язаних з боржником, і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

30. Першочерговою метою застосування цього механізму є створення для кредиторів у межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав, законних інтересів та задоволення вимог, що відповідає загальній меті процедур банкрутства та кореспондується з обов`язком здійснення ліквідатором всієї повноти передбачених законом повноважень і заходів спрямованих на досягнення цієї мети у ліквідаційній процедурі.

31. Обов`язок виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника покладено саме на ліквідатора банкрута, що пов`язано з виконанням ліквідатором банкрута повноважень, визначених статтею 61 КУзПБ.

32. За змістом положень частини першої статті 215, частини першої статті 216 Господарського кодексу України, статей 96, 619 Цивільного кодексу України попри загальне правило про відповідальність безпосередньо юридичної особи за допущені нею порушення у сфері господарювання (порушення своїх зобов`язань перед кредиторами), законодавець визначає також інших суб`єктів (третіх осіб), відповідальних за такі порушення, встановлюючи для цього певні підстави, умови та порядок.

33. Суб`єкти інші, ніж юридична особа - боржник, що відповідальні за порушення (виконання) зобов`язань боржника перед його кредиторами, визначені також положеннями спеціального нормативного акта з питань банкрутства - КУзПБ у межах покладення на цих суб`єктів за правилами цього Кодексу субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство.

34. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

35. Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

36. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості.

37. У застосуванні наведених положень про субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство Суд звертається до висновків, сформульованих Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21), відповідно до яких, зокрема:

- субсидіарна відповідальність, що покладається у справі про банкрутство за правилами частини другої статті 61 КУзПБ, має деліктну правову природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала;

- розмір субсидіарної відповідальності, що покладається у справі про банкрутство, визначається як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна боржника в процедурі ліквідації;

- право ліквідатора, кредитора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі, у разі встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

38. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

39. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.

40. Визначене нормами частини другої статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

41. Щодо об`єкта правопорушення, то Суд зазначає, що ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

42. Кредитори боржника можуть мати похідний інтерес у стягненні коштів з третіх осіб, винних боржнику, в тому числі у стягненні неповернутих боржнику позик, кредитів, збитків, завданих боржнику третіми особами, тощо, якщо несплата цих коштів спричиняє несплату коштів боржником кредитору. Цей інтерес полягає у переведенні майна боржника у вигляді його прав вимоги у більш ліквідну форму - грошову. При цьому кредитори боржника не набувають власних прав вимоги до третіх осіб, винних боржнику; похідний інтерес кредиторів полягає у стягненні коштів на користь боржника - юридичної особи, а не на користь кредиторів, учасників (акціонерів) юридичної особи - боржника.

43. Зазначений похідний інтерес задовольняється через різні правові інститути, зокрема у справі про банкрутство через інститут субсидіарної відповідальності. Так, ліквідатор (а згідно із змінами, внесеними Законом від 20.03.2023№ 2971-IX, також і кредитор) має право вчинити дії щодо переведення вимог банкрута у ліквідну (грошову) форму.

44. Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

45. Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

46. Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможністьі боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

47. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)).

48. Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

49. За змістом частини другої статті 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

50. Суд зазначає, що при цивільно-правовій відповідальності особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини, наявність якої презюмується в силу положень Цивільного кодексу України.

51. Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

52. Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

53. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

54. Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів.

55. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 Господарського процесуального кодексу України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент.

56. В силу статті 13 Господарського процесуального кодексу України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (див. висновок, викладений у Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

57. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2012 у справі № 5011-44/2141-2012 визнано кредиторами ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології": АТ КБ "Приватбанк", ФОП Старов Е.Р., ТОВ "Блок Майстер Україна", ТОВ "Панабонд Україна", ТОВ "Ілта" та СВК "Борщагівський"; затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" на суму 18 240 380,99 грн.

58. Як вже було зазначено вище, постановою Господарського суду м. Києва від 12.06.2013 у справі № 5011-44/2141-2012 ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

59. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що значна частина заборгованості ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" виникла внаслідок умисного та систематичного невиконання боржником своїх зобов`язань за укладеними із контрагентами господарськими договорами. В свою чергу, за результатами здійсненого ліквідатором аналізу відомостей про майновий стан боржника, встановлено відсутність активів у боржника, за рахунок яких можливе задоволення вимог кредиторів.

60. Суд зазначає, що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, а також у постанові від 19.08.2021 у справі № 25/62/09.

61. Згідно з цими правилами суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності.

Тобто, до суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:

- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання ("фірмами одноденками" тощо);

- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;

- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;

- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження; використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;

- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо. Наведений перелік прикладів не є вичерпним.

Наведена позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.06.2023 у справі № 910/17743/18.

62. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у справі доказів дійшли наступних висновків.

62.1. Посадовими особами банкрута, починаючи з 30.01.2012, вчиняються дії з приховування переданого в заставу ПАТ КБ "Приватбанк" майна з метою уникнення його примусової реалізації, внаслідок чого непогашеними залишаються вимоги забезпеченого кредитора на суму 13 263 202,49 грн.

62.2. Товариством отримувались грошові кошти від контрагентів в якості попередньої оплати за товари та послуги, які боржник зобов`язувався надати. В подальшому, посадовими особами боржника взяті на себе товариством зобов`язання належним чином не виконувались, в той час як отримані від контрагентів кошти виводились із власності боржника на користь пов`язаних із бенефіціарними власниками ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" юридичних осіб.

62.3. Через виведення посадовими особами банкрута грошових коштів останнього на користь підконтрольної цим посадовим особам юридичної особи та подальше невжиття керівництвом жодних заходів щодо повернення таких грошових коштів, наявні економічні ознаки дій з доведення до банкрутства у діях таких посадових осіб ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології". Крім того, останніми отримано істотну вигоду за рахунок активів банкрута, як кінцевими бенефіціарними власниками особи, на яку було виведено кошти ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології".

62.4. Внаслідок комплексу умисних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по виведенню грошових коштів банкрута на користь підконтрольної останнім юридичної особи - ТОВ "Термо-Шилд", у період, коли у ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" вже існувала заборгованість перед контрагентами, та коли підприємство вже не виконувало взяті на себе зобов`язання, активи банкрута зменшились, в той час як його посадові особи (посадові особи ТОВ "Термо-Шилд") набули істотної вигоди.

62.5. Cуд дійшов висновку, що через виведення посадовими особами банкрута грошових коштів останнього на користь підконтрольної цим посадовим особам юридичної особи та подальше невжиття керівництвом жодних заходів щодо повернення таких грошових коштів, наявні економічні ознаки дій з доведення до банкрутства у діях таких посадових осіб ТОВ «Індустріальні Будівельні Технології». Крім того, останніми отримано істотну вигоду за рахунок активів банкрута, як кінцевими бенефіціарними власниками особи, на яку було виведено кошти ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології".

62.6. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівниками ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" були: у період з 27.11.2003 по 29.04.2010 - ОСОБА_2 ; у період з 29.04.2010 по 02.08.2011 - ОСОБА_1 ; у період з 02.08.2011 - ОСОБА_4 . Засновником (учасником) ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" є ОСОБА_3 . У період з 03.05.2007 по 20.10.2010 учасником боржника (частка в статутному капіталі 25%) був ОСОБА_2 .

63. Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21) також наголосив, що право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

64. Враховуючи викладені правові висновки щодо правильного застосування норм права при вирішенні спорів про притягнення до субсидіарної відповідальності осіб, винних у доведенні до банкрутства боржника, Верховний Суд вважає, що неплатоспроможність боржника сама по собі не означає, що боржник доведений до банкрутства, та не доводить автоматично вину засновника боржника.

65. Водночас, необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення, зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності, повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

66. Господарський суд під час розгляду відповідної заяви оцінює подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, з точки зору відповідності їх наведеним у критеріям.

67. До таких доказів належать, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, висновок про наявність або відсутність ознак доведення боржника до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення, складені відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, тощо. Кодекс України з процедур банкрутства не містить вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт доведення боржника до банкрутства та / або спростовують такий факт.

68. Як встановлено судами попередніх інстанцій на замовлення ліквідатора ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" 17.07.2023 ФОП Юрків А.В. проведено аналіз фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології", за результатами якого складено відповідний звіт.

69. Суди попередніх інстанцій встановили, що вказаний звіт містить висновок щодо наявності у діях посадових осіб банкрута ознак доведення ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" до банкрутства, а також втрати боржником платоспроможності ще у 2010.

70. Відповідно до вказаного звіту, також встановлено наступне:

- показник забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами протягом періоду 2009-2011, обчислений на підставі фінансової звітності ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" мав тенденцію до зменшення нижче граничного значення 1,0., його значення станом на початок 2009 та станом на кінець 2011 було рівним 1,01 та 0,71 відповідно;

- показник забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами для ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" був нижчим граничного значення 1,0. На початок 2009 даний показник дорівнював 0,99 та на кінець 2011 - 0,71;

- розмір чистих активів протягом досліджуваного періоду мав тенденцію до постійного зменшення внаслідок збитковості діяльності, його значення станом на початок 2009 дорівнював було рівним 399,0 тис. грн. (-8456,4) тис. грн. на кінець 2011 , зменшення розміру чистих активів становило (-8855,4) тис. грн;

- якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менший за 1,0 і підприємство не отримало прибутку, такий його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності. Згідно з проведеним аналізом встановлено, що фінансовий стан ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" на початок 2010 та на кінець 2011 характеризувався ознаками надкритичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану банкрутства;

- основний вид діяльності ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" є консультування з питань комерційної діяльності та управління, який передбачає отримання доходів від консалтингових послуг та відповідно понесення витрат за оренду офісу, супутніх витрат, пов`язаних з його обслуговуванням, а також на зарплату працівників;

- протягом 2011 ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" понесло інші операційні витрати в розмірі 5 706,2 тис. грн, при отриманому чистому доході в розмірі 1 083,4 тис. грн, тобто величина інших операційних витрат становила 526,7% чистого доходу;

- беручи до уваги те, що середня кількість працівників протягом 2011 становила 1 особу (директор), можна зробити висновок про завищення інших операційних витрат, пов`язаних із здійсненням основної операційної діяльності ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології";

- зменшення первісної вартості необоротних активів на 1 053,0 тис. грн або на 100% відбулось протягом 2011, проте, в фінансовій звітності ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" за 2011 в доходах та витратах жодним чином не було відображено факт відчуження/продажу та/або зменшення вартості необоротних активів;

- даних щодо місцезнаходження врахованих в балансі ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" станом на 01.01.2011 необоротних активів в процедурі банкрутства не встановлено, та фактично їх арбітражному керуючому не передано ані власником, ані керівником компанії.

71. Суди попередніх інстанцій, врахувавши Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, на підставі отриманих даних, обчислення коефіцієнтів та показників, які характеризують фінансово-господарську діяльність ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності банкрута дійшли висновку щодо відсутності ознак фіктивного банкрутства та приховування банкрутства, а також встановили ознаки дій з доведення до банкрутства ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології".

72. Суди також встановили, що аналогічного висновку дійшов і ліквідатор банкрута у своєму Звіті про результати проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології".

73. Також судами встановлено, що:

- об`єктом правопорушення у даній справі є права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника;

- об`єктивну сторону такого правопорушення складають неправомірні дії/бездіяльність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (визначення дій боржника, неподання фінансової звітності банкрута; неподання ОСОБА_4 більше ніж протягом 2 років перебування на посаді керівника та попри обізнаність про стан неплатоспроможності ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" заяви про порушення справи про банкрутство підприємства; невчинення дій по погашенню заборгованості перед контрагентами банкрута), а також неправомірна бездіяльність ОСОБА_1 , які призвели до відсутності у боржника майнових активів, достатніх для задоволення вимог кредиторів, що підтверджується матеріалами справи (неподання фінансової звітності банкрута, невчинення дій по погашенню заборгованості перед контрагентами банкрута);

- суб`єктами, що підлягають притягненню до субсидіарної відповідальності ліквідатором визначено посадових осіб товариства, які займали відповідні посади у період укладення та неналежного виконання договорів, на підставі яких виникла заборгованість ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології", у період протиправного припинення господарської діяльності товариства, а також виведення із власності, приховування та привласнення його активів:

ОСОБА_3 - незмінний засновник та кінцевий бенефіціарний власник ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" та ТОВ "Термо- Шилд";

ОСОБА_4 - керівник ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" у період з 02.08.2011;

ОСОБА_1 - керівник ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" у період з 29.04.2010 по 02.08.2011;

ОСОБА_2 - керівник ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" у період з 27.11.2003 по 29.04.2010 та засновник (учасник) банкрута із часткою в статутному капіталі 25% у період з 03.05.2007 по 20.10.2010.

- суб`єктивна сторона правопорушення колишніх керівників та засновників товариства боржника виражена у формі умислу, колишнього керівника банкрута ОСОБА_1 у протиправній необережності.

74. Отже, судами попередніх інстанцій було встановлено наявність причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю зазначених вище осіб та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та недостатності активів боржника для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів).

75. Згідно позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 924/669/17, від 24.02.2021 у справі № Б8/191-10, від 07.04.2021 у справі № 911/1815/17 у разі, якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного (постанови).

76. Відповідно до вимог частини другої статті 61 КУзПБ під час виконання своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимог до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

77. Загальна сума кредиторських вимог згідно реєстру кредиторів складає 18 240 380,99 грн, які не були задоволені в ліквідаційній процедурі боржника.

78. Оскільки за результатами здійсненого ліквідатором аналізу відомостей про майновий стан боржника, встановлено відсутність активів у боржника, за рахунок яких можливе задоволення вимог кредиторів, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що розмір вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства складає 18 240 380,99 грн.

79. Отже, встановивши наявність всіх елементів складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого та заснованого на законі висновку про задоволення заяви ліквідатора у цій справі.

80. З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними аргументи касаційних скарг наведених у п. 15.4., 18.5. постанови, оскільки не лише дії, а і бездіяльність посадових осіб, керівників боржника щодо невчинення дій для розрахунків з кредиторами (контрагентами) за наявності активів; не звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (протягом строку передбаченого статті 34 КУзПБ), перебуваючи у стані нерентабельності підприємства боржника, зменшення вартості його активів, нездійснення боржником фінансово-господарської діяльності, не виявлення активів у боржника, відсутність засобів залучення додаткових активів може зумовлювати доведення до банкрутства юридичної особи-боржника.

81. Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що строк позовної давності на подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності ліквідатором ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" не пропущено, оскільки ліквідатором вживались дії з аналізу фінансово-господарського стану підприємства, виявлення його активів, та лише 17.07.2023 було встановлено фактичну відсутність будь-якого майна у банкрута та наявність ознак доведення боржника до банкрутства, відповідно строк позовної давності для подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута розпочався з 18.07.2023 та станом на дату подання ліквідатором заяви не був пропущений.

82. При цьому, колегія суддів вважає доводи касаційних скарг щодо визначення початку перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство та про неврахування відповідних актуальних правових висновків Верховного Суду, викладені у п. 15.1, 15.2., 18.1., 18.2. постанови необґрунтованими, з огляду на наступне.

83. У постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у cправі № 906/1155/20 (906/1113/21) Суд беручи до уваги, що за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана виключно тоді, коли за результатами проведення ліквідаційної процедури боржника буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, що вказуватиме на порушення тих прав, які підлягають захисту через правовий інститут субсидіарної відповідальності (пункт 9.17), доходить висновку, що встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство є тією обставиною, з якою закон пов`язує початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство. У вказаних висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20).

84. Крім того, у вказаній постанові у справі № 906/1155/20 (906/1113/21) Суд відступив від раніше викладеної правової позиції Верховного Суду в питанні обчислення позовної давності при застосуванні субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, що викладена в постановах від 17.03.2020 у справі № 10/5026/995/2012, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, відповідно до якої ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом є тією обставиною, яка свідчить що ліквідатор довідався або міг довідатися про наявність ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника та визначає початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

85. Отже, у справі що розглядається № 5011-44/2141-2012 суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що строк позовної давності на подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності ліквідатором ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" не пропущено, урахувавши при цьому актуальні правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у cправі № 906/1155/20 (906/1113/21), які, в свою чергу, не було враховано скаржниками, що зумовило посилання останніми на правові висновки, від яких було здійснено відступ Верховним Судом.

86. Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржників (п. 15.3., 18.3. постанови), з огляду на наступне.

86.1. Пунктом 4 частини першої статті 12 КУзПБ передбачено право арбітражного керуючого залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Кодексом чи угодою з кредиторами.

86.2. Суди попередніх інстанцій здійснюючи аналіз поданого звіту фінансово-господарської діяльності боржника, врахували Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, та не встановили будь-якої невідповідності звіту ФОП Юрків А.В. вказаним Методичним рекомендаціям. Крім того, суди також здійснили аналіз поданого ліквідатором Звіту про результати проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології".

86.3. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

86.4. Відповідно до частин першої та другої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

86.5. Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 904/3860/19, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19.

86.6. Саме лише посилання скаржника на те, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів без належного обґрунтування, не можуть ставити під сумнів судове рішення, прийняте відповідно до вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

86.7. Скаржник не довів наявність порушень, встановлених законом, щодо порядку одержання доказів, що мають наслідки визнання їх недопустимими. Відповідно скаржник не довів того, що судом першої та апеляційної інстанції встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

86.8. У свою чергу доводи скаржника про те, що досліджені судами першої та апеляційної інстанції звіти ФОП Юрків А.В. та ліквідатора є неналежними доказами, фактично зводяться до необхідності переоцінки їх змісту, що виходить за межі визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України повноважень суду касаційної інстанції.

86.9. У касаційних скаргах не наведено доводів, які б ставили під сумнів правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

87. Виходячи з аналізу наведених вище норм, встановлених судами обставин та з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд вважає законними та обґрунтованими висновки місцевого та апеляційного судів про покладення субсидіарної відповідальності на відповідачів за зобов`язаннями до ТОВ "Індустріальні Будівельні Технології" у зв`язку з доведенням до банкрутства з підстав, зазначених в оскаржуваних судових рішеннях, а аргументи касаційних скарг такими, що не спростовують висновків судів.

88. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть різнитися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 указаної Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23).

89. Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

90. За змістом частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

91. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

92. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

93. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції вказаним вимогам відповідають.

94. Відповідно до частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

95. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України дійшла висновку, що постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024.у справі № 5011-44/2141-2012 прийнято відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для їх зміни або скасування відсутні.

96. Оскільки підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції немає, то судовий збір згідно статті 129 ГПК України за подання касаційних скарг покладається на скаржників.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 від 26.12.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 та на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі № 5011-44/2141-2012 залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_2 від 25.12.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 та на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі № 5011-44/2141-2012 залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі № 5011-44/2141-2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк