Постанова

від 19.11.2024 по справі 910/1586/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"19" листопада 2024 р. Справа№ 910/1586/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 19.11.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Акціонерного товариства «Укртелеком»

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024

у справі №910/1586/24 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Казенного підприємства «Укрспецзв`язок»

до Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Акціонерного товариства «Укртелеком»

про стягнення 4 835 540, 00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Казенне підприємство «Укрспецзв`язок» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Акціонерного товариства «Укртелеком» (далі за текстом - відповідач) про стягнення безпідставно збережених грошових коштів за спожиті у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 послуги з розміщення обладнання у розмірі 4 835 540,00 грн та 72 533,10 грн витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на припинення з 31.12.2022 Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 01.07.2021 №523-21-2021 (далі за текстом - Договір). Проте з 01.01.2023 обладнання відповідача перебуває в електронних комунікаційних стійках (шафах), у захисних спорудах позивача, під`єднане до електроживлення, функціонує у звичайному режимі і відповідач продовжує споживати послуги, визначені за Договором, що втратив чинність, 16.11.2023 частина обладнання частково демонтована. А тому позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 4 835 540,00 грн за спожиті у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 послуги на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України).

Господарський суд міста Києва рішенням від 01.07.2024 у справі №910/1586/24 позов задовольнив частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 2 047 633,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 30 714,49 грн. В іншій частині позовних вимог суд першої інстанції відмовив.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції з посиланням на положення частини 3 статті 946 ЦК України дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості наданих послуг зі зберігання майна за весь фактичний час зберігання обладнання. При цьому суд першої інстанції, перевіривши правильність нарахування позивачем відповідачу заборгованості, дійшов висновку про те, що позивачем при здійсненні розрахунку було неправомірно застосовано тариф, встановлений наказом КП «Укрспецзв`язок» від 19.12.2022 №303, оскільки тариф не був погоджений із відповідачем, що і стало підставою для розірвання Договору. Крім того, позивач не врахував часткову безоплатну передачу обладнання відповідачем Департаменту цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації та Центру зв`язку та управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій, та частковий демонтаж обладнання, а тому за підрахунком суду першої інстанції до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 2 047 633,00 грн за заявлений позивачем період.

Водночас, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції встановив, що позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги, застосував норму, яка не регулює спірні правовідносини, а тому, враховуючи свої дискреційні повноваження, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, що регулюють правовідносини, що виникли між учасниками даної справи.

Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/1586/24 у частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин положення частини 3 статті 946 ЦК України, вийшов за межі позовних вимог, тим самим порушив норми процесуального права, зокрема частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України). Крім того, за твердженням відповідача, позивачем не надано суду жодних вірогідних доказів, що підтверджують його позовні вимоги та не надав суду доказів на підтвердження наявності у його бухгалтерському обліку та фінансовій звітності заборгованості відповідача за 2023 рік за утримання (розміщення) обладнання на суму 4 835 540,00 грн.

Відповідач, обгрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та умов Договору, який втратив чинність.

Також відповідач зазначає про відсутність його вини щодо демонтажу обладнання останнього дня строку дії Договору, оскільки обладнання задіяне відповідачем спільно з позивачем для надання електронних комунікаційних послуг державним органам, підрозділам сил безпеки та оборони, та для організації загальнодержавної системи оповіщення населення України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Акціонерного товариства «Укртелеком» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/1586/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_1 - головуючий суддя; судді - Кравчук Г.А., Сибіга О.М.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 31.07.2024 відклав вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Акціонерного товариства «Укртелеком» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/1586/24 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду та витребував матеріали справи №910/1586/24 з Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи №910/1586/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 12.08.2024.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.08.2024 відкрив апеляційне провадження у справі №910/1586/24, розгляд справи призначив на 02.10.2024 на 12 год. 30 хв.

Згідно відзиву на апеляційну скаргу відповідача позивач заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що відповідач не виконав свого обов`язку з демонтажу обладнання, а тому після закінчення строку дії Договору (з 01.01.2023 по 31.12.2023) має сплатити позивачу вартість спожитих послуг. Як зазначає позивач, доводи відповідача про користування позивачем розміщеним обладнанням є надуманими та не підтвердженими, як і доводи про те, що забезпечення сталого функціонування автоматизованої системи оповіщення є основним завданням та обов`язком позивача, оскільки технічне обслуговування автоматизованої системи оповіщення здійснюється підготовленим технічним персоналом органу виконавчої влади згідно Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та організацій зв`язку у сфері цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 №733 (далі за текстом - Положення).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 19.09.2024 суддю Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 звільнено у відставку.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2024 справу №910/1586/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 01.10.2024 прийняв до свого провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Акціонерного товариства «Укртелеком» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/1586/24 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді Ходаківська І.П., Демидова А.М. та призначив розгляд справи на №910/1586/24 на 19.11.2024 о 12 год. 30 хв.

Представники відповідача у судовому засіданні 19.11.2024 підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/1586/24 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 19.11.2024 представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/1586/24 залишити без змін.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

01.07.2021 між відповідачем, як Замовником, та позивачем, як Виконавцем, укладено Договір (т. 1 а.с. 18-23), за умовами пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов`язується надавати послуги з утримання (розміщення) обладнання Замовника (далі - послуги), а Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується їх приймати та оплачувати відповідно до тарифів на послуги (Додаток №1) та Переліку послуг та розрахунку їх вартості (Додаток №2).

Згідно з пунктом 1.2 Договору послуги включать в себе: розміщення обладнання Замовника у телекомунікаційний стійках (шафах), які знаходяться у захищених спорудах Виконавця (Додаток №2) (підпункт 1.2.1 пункту 1.2 Договору); підключення обладнання Замовника до електричної мережі виконавця для забезпечення роботи обладнання (підпункт 1.2.2 пункту 1.2 Договору); забезпечення обладнання Замовника безперебійним електроживленням та підтримання кліматичних умов за допомогою систем вентиляції та кондиціонування у захищеній споруді Виконавця (підпункт 1.2.3 пункту 1.2 Договору); здійснення необхідних заходів щодо забезпечення збереження обладнання Замовника у захищеній споруді Виконавця (підпункт 1.2.4 пункту 1.2 Договору).

Згідно з пунктом 1.3 Договору послуги надаються впродовж дії договору (із дати укладення договору і до дати його припинення).

В разі необхідності Виконавець зобов`язаний забезпечувати цілодобовий доступ персоналу Замовника до обладнання, розміщеного у телекомунікаційних стійках у захищених спорудах Виконавця за умови дотримання встановлених Виконавцем правил доступу та при умові наявності у персоналу Замовника припису та довідки про надання допуску до державної таємниці відповідної форми (пункт 2.1 Договору).

Замовник повинен здійснити розміщення обладнання на технологічних майданчиках Виконавця в телекомунікаційних стійках (шафах) в опечатаному вигляді, підписати акт приймання-передачі обладнання на розміщення. Передача обладнання на розміщення не є передачею обладнання у власність (пункт 2.2 Договору).

Замовник має право доступу до встановленого у спорудах Виконавця обладнання тільки у присутності виконавця та на умовах, зазначених у п. 2.1 цього Договору (пункт 2.3 Договору).

Відповідно до пункту 2.10 Договору у разі припинення дії Договору (у тому числі внаслідок його дострокового розірвання будь-якою зі сторін) Замовник не пізніше останнього дня строку дії Договору зобов`язується демонтувати усе своє обладнання, яке встановлено у спорудах Виконавця та відновити (або відшкодувати виконавцю) усі пошкодження, завдані території, спорудам та будівлям виконавця у зв`язку з монтажем/демонтажем обладнання, пристроїв та споруд Замовника.

За умовами пункту 2.19 Договору Виконавець має право переглядати тарифи на послуги в залежності від фактичних витрат підприємства при наданні послуг, при цьому до Договору вносяться зміни шляхом укладання додаткової угоди.

При виникненні заборгованості за надані послуги понад один місяць, Виконавець надсилає письмове попередження Замовнику. Якщо протягом десяти календарних днів з дати направлення попередження Замовник не сплатив виниклу заборгованість без надання обґрунтованої відповіді, Виконавець має право припинити надання послуг (відключає енергоживлення). Відновлення енергоживлення здійснюється протягом однієї доби після погашення заборгованості Замовником (пункт 2.20 Договору).

Згідно із пунктом 3.1 Договору вартість послуг становить: 154 533,60 грн, крім того ПДВ: 30 906,72 грн, разом з ПДВ: 185 440,32 грн за один повний календарний місяць. У разі зміни розміру ставки ПДВ вартість послуг відповідно змінюється без укладення додаткової угоди до Договору.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що Виконавець має право в односторонньому порядку змінювати вартість послуг, шляхом направлення Замовнику письмового повідомлення не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати запровадження повної вартості послуг.

Оплата наданих послуг здійснюється Замовником шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим після підписання сторонами акт та отримання Замовником від Виконавця оригіналу рахунку на оплату (пункт 3.4 Договору).

Розрахунки між сторонами за цим Договором щомісяця здійснюються в національній валюті України - гривні (пункт 3.5 Договору).

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, а у частині невиконаних на дату закінчення строку дії Договору зобов`язань - до закінчення їх виконання. У разі відсутності заперечень від жодної зі сторін не менше ніж за місяць до дати закінчення строку дії Договору, його дія автоматично продовжується на один рік. Вказане правило автоматичної пролонгації застосовується необмежену кількість разів (пункт 7.1 Договору).

За змістом пункту 7.2 Договору, договір може бути достроково розірваний в односторонньому порядку будь-якою зі сторін з письмовим повідомленням іншої сторони не менше ніж за 10 днів до планової дати розірвання договору.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що Договір може бути достроково розірваний в односторонньому порядку Замовником у разі незгоди зі зміною Виконавцем вартості послуг за умови направлення Виконавцем письмового повідомлення про дострокове розірвання Договору не менше ніж за 5 календарних днів до дати введення нової вартості послуг.

Додатком №1 до Договору сторонами затверджено тарифи на послуги з розміщення обладнання сторонніх організацій у телекомунікаційних стійках (шафах) із забезпеченням безперебійного електроживлення та підтримання кліматичних умов за допомогою систем вентиляції та кондиціонування у захищеній споруді, зокрема визначено, вартість послуги з розміщення обладнання 1 U з допустимою потужністю встановленого обладнання 0,4 (кВт) - 548,64 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 24).

Додатком №2 до Договору визначено перелік послуг та розрахунок їх вартості, а саме: обладнання mux AXD 620-2, розміщене в м. Київ, ЦТЕ№1, у кількості 50,6 U (юнітів); обладнання mux AXD 620-2, розміщене у Київській області, в м. Обухів, у кількості 50,6 U (юнітів); обладнання mux AXD 155-3, розміщене у Київській області, в м. Кагарлик, у кількості 50,6 U (юнітів); обладнання mux TN-1X, розміщене у Київській області, в м. Переяслав Хмельницький, у кількості 50,6 U (юнітів); обладнання mux TN-1C, розміщене у Київській області, в м. Яготин, у кількості 50,6 U (юнітів); обладнання mux TN-1X/4, розміщене у Черкаській області, м. Золотоноша, у кількості 19 U (юнітів); обладнання Блок АЦО-11, розміщене у Черкаській області, м. Золотоноша, у кількості 2 U (юніти); обладнання ОПМ-11, розміщене у Черкаській області, м. Золотоноша, у кількості 4 U (юніти); обладнання ОПМ-11, розміщене у Черкаській області, м. Золотоноша, у кількості 4 U (юніти); обладнання ЭПУ-БК-48/3х8 (блок живлення), розміщене у Черкаській області, м. Золотоноша, у кількості 15 U (юнітів); обладнання mux TN-1C, розміщене у Черкаській області, м. Городище, у кількості 14 U (юнітів); обладнання ОПМ-11, розміщене у Черкаській області, м. Городище, у кількості 4 U (юніти); обладнання ОПМ-11, розміщене у Черкаській області, м. Городище, у кількості 4 U (юніти); обладнання ОПМ-11, розміщене у Черкаській області, м. Городище, у кількості 4 U (юніти); обладнання ЭПУ-БК-48/2х8 (блок живлення), розміщене у Черкаській області, м. Золотоноша, у кількості 15 U (юнітів). Всього 338 U (юнітів). Вартість послуг за місяць з ПДВ 185 440, 32 грн (т. 1 а.с. 25).

За актом приймання-передачі обладнання від 02.07.2021 до Договору відповідач передав, а позивач прийняв обладнання: mux AXD 620-2 у кількості 2 шт. м. Київ, ЦТЕ№1; mux AXD 620-2 Київська область, м. Обухів; mux AXD 155-3, у кількості 1 шт. Київська область, м. Кагарлик; mux TN-1C у кількості 1 шт. Київська область, м. Яготин; mux TN-1X/4 у кількості 1 шт. Черкаська область, м. Золотоноша; Блок АЦО-11 у кількості 1 шт. Черкаська область, м. Золотоноша; ОПМ-11 у кількості 2 шт. Черкаська область, м. Золотоноша; ЭПУ-БК-48/3х8 (блок живлення) у кількості 1 шт. Черкаська область, м. Золотоноша; mux TN-1C у кількості 1 шт. Черкаська область, м. Городище; ОПМ-11 у кількості 3 шт. Черкаська область, м. Городище; ЭПУ-БК-48/2х8 (блок живлення) у кількості 1 шт. Черкаська область, м. Городище (т. 1 а.с. 26).

Наказом від 19.12.2022 №303 «Про встановлення тарифу на послугу з розміщення обладнання (колокейшн)» позивач встановив з 01.01.2023 тариф на електронну комунікаційну послугу - послугу з розміщення обладнання сторонніх організацій у електронних комунікаційних стійках (шафах), які знаходяться у захищених спорудах позивача у розмірі 1 230,00 грн з урахування ПДВ, за 1 юніт розміщення обладнання (т. 1 а.с. 30).

Листом від 25.11.2022 №42/1055 позивач звернувся до відповідача в порядку пункту 3.3 Договору щодо зміни тарифу, у якому повідомив про запровадження з 01.01.2023 нової ціни на послуги з утримання (розміщення) обладнання у телекомунікаційних стійках (шафах), які знаходяться у захищених спорудах у розмірі 1230, 00 грн з ПДВ за 1 юніт обладнання, що зумовлено збільшенням тарифу на електроенергію більш ніж вдвічі (т.1 а.с. 27).

У відповідь на даний лист відповідач, керуючись пунктом 7.3 Договору, листом від 16.12.2022 №1978-ВИХ-KV-828100-2022 (т.с. 1 а.с. 28) повідомив про незгоду зі зміною позивачем вартості послуг та про одностороннє розірвання договору, зазначивши, що обладнання буде демонтовано у строк до 31.12.2022, разом із листом направив позивачу два примірника Додаткової угоди про розірвання Договору.

Позивач наказом від 01.06.2023 №65 вніс зміни до наказу від 19.12.2022 №303 (т. 1 а.с. 36).

В порушення умов пункту 2.10 Договору відповідач розміщене у захищених спорудах позивача обладнання станом на 31.12.2022 не демонтував.

Згідно з актом безоплатного приймання-передачі обладнання №1 від 19.10.2023 (т. 1 а.с. 64) відповідач передав Центру зв`язку та управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у власність обладнання: ВОЛЗ «десна» НРП ніжин-мультиплексор tn-1x у кількості 1 шт.

За актом від 16.11.2023 про демонтаж телекомунікаційного обладнання, що перебуває на балансі Черкаської філії АТ «Укртелеком», та його вивезення з орендованих площ КзП «Укрспецзв`яок» в м. Золотоноша в листопаді 2023 року виконано роботи з демонтажу обладнання: mux TN-1X/4 у кількості 19 юнітів; Блок АЦО-11 у кількості 2 юніти; ОПМ-11 у кількості 4 юніти; ОПМ-11 у кількості 4 юніти, ЭПУ-БК-48/3х8 у кількості 15 юнітів (т.с. 1 а.с. 65).

За актом від 16.11.2023 про демонтаж телекомунікаційного обладнання, що перебуває на балансі Черкаської філії АТ «Укртелеком», та його вивезення з орендованих площ КзП «Укрспецзв`язок» в м. Городище у листопаді 2023 року виконано роботи з демонтажу обладнання: mux TN-1X/4 у кількості 14 юнітів; ОПМ-11 у кількості 4 юніти; ОПМ-11 у кількості 4 юніти; ОПМ-11 у кількості 4 юніти; ЭПУ-БК-48/2х8 у кількості 15 юнітів (т.с. 1 а.с. 66).

За актом безоплатного приймання-передачі обладнання №1 від 15.12.2023 відповідач передав Департаменту цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації у власність наступне обладнання: Мультиплексор MSN-41C по БС UMTS НРПА Обухів ЦЕЗ і320000-45-96968 у кількості 1 шт; шафа телекомунікаційна 600х400х2200 НРПВ ТТС м. Обухів і320000-45-97987 у кількості 1 шт.; конвертор «ПН60-48-1,7 НРПВ м. Обухів ТТС (Ф12986) і320000-45-96867 у кількості 1 шт (т.с. 1 а.с. 67).

За актом безоплатного приймання-передачі обладнання №2 від 15.12.2023 відповідач передав Департаменту цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації у власність наступне обладнання: Мультиплексор Axd-155-3 НРПВ Макарів (Кагарлик) і320000-45-96597 у кількості 1 шт; Стійка ETSI HPПВ ТТС Кагарлик і320000-45-98067 у кількості 1 шт.; Конвертор ПН60-48-1,7 НРПВ м. Кагарлик ТТС (Ф13138) і320000-45-96868 у кількості 1 шт.

За актом безоплатного приймання-передачі обладнання №3 від 15.12.2023 відповідач передав Департаменту цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації у власність наступне обладнання: ODF FOMS-12 о.в. (SC) ВЗ ФСЕЗ Яготин інв№с3839і320-45-98046 у кількості 1 шт.; шафа напільна 19"/21" 46U (2200х600х300) м. Яготин НРП-В вул. Незалежності, 56 інв. №і320000-478083101; ВОЛЗ"Київ-брп-пир"НРП Баришівка-мультиплексор tn-1c 16х turbo adm Ін№і320000-45-52-54 у кількості 1 шт (т. 1 а.с. 69).

Спір виник через те, що станом на 01.01.2023 відповідач не демонтував своє обладнання, яке перебувало (перебуває) в електронних комунікаційних стійках (шафах), які розміщені у захищених спорудах позивача, є під`єднаним до електроживлення та функціонує у звичайному режимі, отже, відповідач продовжує споживати послуги.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У статті 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (частини 1, 3 статті 179 ГК України).

Відповідно до положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами є змішаним в силу частини 2 статті 628 ЦК України та включає у себе елементи договорів про надання послуг та зберігання.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно із частиною 1 статті 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до частини 1 статті 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

За статтею 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

У статті 907 ЦК України унормовано, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Згідно із частиною 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із листом від 25.11.2022 №42/1055 у порядку, визначеному пунктом 3.3 Договору щодо зміни тарифу, у якому повідомив про запровадження з 01.01.2023 нової ціни на послуги з утримання (розміщення) обладнання у телекомунікаційних стійках (шафах), які знаходяться у захищених спорудах у розмірі 1230, 00 грн з ПДВ за 1 юніт обладнання, що зумовлено збільшенням тарифу на електроенергію більш ніж вдвічі (т.1 а.с. 27).

В свою чергу, відповідач, керуючись пунктом 7.3 Договору, листом від 16.12.2022 №1978-ВИХ-KV-828100-2022 (т.с. 1 а.с. 28) повідомив про незгоду зі зміною позивачем вартості послуг та про одностороннє розірвання договору, зазначивши, що обладнання буде демонтовано у строк до 31.12.2022, разом із листом направив позивачу два примірника Додаткової угоди про розірвання Договору.

Договір може бути достроково розірваний в односторонньому порядку Замовником у разі незгоди зі зміною Виконавцем вартості послуг за умови направлення Виконавцем письмового повідомлення про дострокове розірвання Договору не менше ніж за 5 календарних днів до дати введення нової вартості послуг (пункт 7.3 Договору).

Отже, відповідач, керуючись своїм правом, наданим пунктом 7.3 Договору, в односторонньому порядку розірвав Договір, а тому Договір вважається припиненим з 31.12.2022.

Відповідно до частин 2, 3 статті 651 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Пунктом 2.10 Договору сторони узгодили, що у разі припинення дії Договору (у тому числі внаслідок його дострокового розірвання будь-якою зі сторін) Замовник не пізніше останнього дня строку дії Договору зобов`язується демонтувати усе своє обладнання, яке встановлено у спорудах Виконавця та відновити (або відшкодувати виконавцю) усі пошкодження, завдані території, спорудам та будівлям виконавця у зв`язку з монтажем/демонтажем обладнання, пристроїв та споруд Замовника.

Попри вказану умову Договору, відповідач у строк до 31.12.2022 обладнання не демонтував.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач за актом безоплатного приймання-передачі обладнання №1 від 19.10.2023 (т. 1 а.с. 64) передав Центру зв`язку та управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у власність обладнання: ВОЛЗ «Десна» НРП ніжин-мультиплексор tn-1x у кількості 1 шт.

За актом від 16.11.2023 про демонтаж телекомунікаційного обладнання, що перебуває на балансі Черкаської філії АТ «Укртелеком», та його вивезення з орендованих площ КзП «Укрспецзв`язок» в м. Золотоноша в листопаді 2023 року виконано роботи з демонтажу обладнання: mux TN-1X/4 у кількості 19 юнітів; Блок АЦО-11 у кількості 2 юніти; ОПМ-11 у кількості 4 юніти; ОПМ-11 у кількості 4 юніти, ЭПУ-БК-48/3х8 у кількості 15 юнітів (т.с. 1 а.с. 65).

За актом від 16.11.2023 про демонтаж телекомунікаційного обладнання, що перебуває на балансі Черкаської філії АТ «Укртелеком», та його вивезення з орендованих площ КзП «Укрспецзв`язок» в м. Городище у листопаді 2023 року виконано роботи з демонтажу обладнання: mux TN-1X/4 у кількості 14 юнітів; ОПМ-11 у кількості 4 юніти; ОПМ-11 у кількості 4 юніти; ОПМ-11 у кількості 4 юніти; ЭПУ-БК-48/2х8 у кількості 15 юнітів (т.с. 1 а.с. 66).

За актом безоплатного приймання-передачі обладнання №1 від 15.12.2023 відповідач передав Департаменту цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації у власність наступне обладнання: Мультиплексор MSN-41C по БС UMTS НРПА Обухів ЦЕЗ і320000-45-96968 у кількості 1 шт; шафа телекомунікаційна 600х400х2200 НРПВ ТТС м. Обухів і320000-45-97987 у кількості 1 шт.; конвертор «ПН60-48-1,7 НРПВ м. Обухів ТТС (Ф12986) і320000-45-96867 у кількості 1 шт (т.с. 1 а.с. 67).

За актом безоплатного приймання-передачі обладнання №2 від 15.12.2023 відповідач передав Департаменту цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації у власність наступне обладнання: Мультиплексор Axd-155-3 НРПВ Макарів (Кагарлик) і320000-45-96597 у кількості 1 шт; Стійка ETSI HPПВ ТТС Кагарлик і320000-45-98067 у кількості 1 шт.; Конвертор ПН60-48-1,7 НРПВ м. Кагарлик ТТС (Ф13138) і320000-45-96868 у кількості 1 шт. Акт у матеріалах даної справи відсутній, водночас, враховуючи те, що сторони не заперечують його наявність, а тому відповідно до частини 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

За актом безоплатного приймання-передачі обладнання №3 від 15.12.2023 відповідач передав Департаменту цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації у власність наступне обладнання: ODF FOMS-12 о.в. (SC) ВЗ ФСЕЗ Яготин інв№с3839і320-45-98046 у кількості 1 шт.; шафа напільна 19"/21" 46U (2200х600х300) м. Яготин НРП-В вул. Незалежності, 56 інв. №і320000-478083101; ВОЛЗ"Київ-брп-пир"НРП Баришівка-мультиплексор tn-1c 16х turbo adm Ін№і320000-45-52-54 у кількості 1 шт (т. 1 а.с. 69).

Позивач звернувся до відповідача із листом від 18.01.2024 №21/67/8-24, в якому повідомив останнього про надання усіх послуг протягом 2023 року та наявність заборгованості за надані послуги, оскільки після безоплатної передачі частин обладнання Департаменту цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації та Центру зв`язку та управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій значна більшість частини обладнання залишається на території позивача та підключена до його електричної мережі (т. 1 а.с. 70-71).

Частиною 3 статті 946 ЦК України законодавцем унормовано, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Отже, в силу прямої вказівки Закону відповідач має зобов`язання з оплати за фактичний час зберігання позивачем обладнанням, розміщеного у електронних комунікаційних стійках (шафах), які знаходяться у захищених спорудах позивача.

Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Позивачем заявлено до суду позов про стягнення з відповідача на його користь 4 835 540,00 грн плати за спожиті послуги зберігання обладнання відповідача за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.

Згідно із частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи те, що відповідач за умовами Договору мав демонтувати своє обладнання до 31.12.2022, проте не здійснив свого обов`язку, а тому починаючи з 01.01.2023 має сплатити плату за весь фактичний час зберігання обладнання, розміщеного у електронних комунікаційних стійках (шафах), які знаходяться у захищених спорудах позивача, в силу прямої вказівки Закону. Зазначене спростовує доводи відповідача про відсутність підстав щодо здійснення оплат позивачу за послуги зберігання останнім обладнання відповідача, яке розміщене в електронних комунікаційних стійках (шафах) та знаходяться у захищених спорудах позивача за 2023 рік.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми, здійснений позивачем, оскільки ним застосовано тариф у розмірі 1 230, 00 грн з ПДВ за 1 юніт обладнання, встановлений наказом позивача від 19.12.2022 №303, тоді як вказаний тариф не був погоджений сторонами, що і стало підставою для розірвання Договору. Крім того, позивачем не враховано безоплатну передачу частини обладнання відповідачем Департаменту цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації та Центру зв`язку та управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій, та частковий демонтаж.

Перевіривши правильність, здійсненого судом першої інстанції розрахунку, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 2 047 633, 00 грн заборгованості та відмову у задоволенні позову в іншій частині вимог. Відповідач свій контррозрахунок не навів, заперечень стосовно розміру стягнутої суми суду не навів.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції вийшов на межі позовних вимог не заслуговують на увагу, оскільки згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 наголосила на тому, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Господарський суд, з`ясувавши в розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх і застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15).

Принцип «jura novit curia» («суд знає закони») застосовується у тому випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов саме такими обставинами, проте помилково посилається на певні норми права.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»). Водночас принцип jura novit curia («суд знає закон») зобов`язує суд визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти встановлені під час розгляду справи, застосувавши положення які дійсно регулюють відповідні правовідносини.

Щодо доводів відповідача про відсутність вини, то слід зазначити наступне.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Законодавець у частині першій статті 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Частиною третьою статті 946 ЦК України передбачено обов`язок поклажодавця внести плату збірегачу в тому разі, коли поклажодавець не забрав річ після закінчення строку договору зберігання.

Відповідно до статті 614 ЦК України, для застосування наслідків, передбачених частиною 3 статті 946 Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто такі правові наслідки настають, якщо поклажодавець не забрав річ за відсутності перешкод, у тому числі з боку зберігача.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей».… Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

В силу статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідач ані у суді першої інстанції, ані у суді апеляційної інстанції не навів та не довів належними та допустимими доказами відсутності своєї вини або вчинення позивачем дій, які перешкоджали відповідачу демонтувати своє обладнання до 31.12.2022, а також у період з 01.01.2023 по 31.12.2023, при цьому обладнання у спірний період було частково демонтовано відповідачем та частково безоплатно передано Департаменту цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації та Центру зв`язку та управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Посилання відповідача на листи позивача від 29.12.2022 №42/1176, від 11.05.2023 №21/480/8-23 та від 19.07.2023 №21/686/8-23 як на докази неможливості демонтажу обладнання не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки за вказаними листами позивач не відмовляв відповідачу у демонтажі обладнання та вказав на необхідність врегулювання низки технічних та правових питань. При цьому суд апеляційної інстанції наголошує, що умовами Договору (пункт 2.10) сторони погодили, що Замовник зобов`язався не пізніше останнього дня строку дії Договору демонтувати своє обладнання, яке встановлено у спорудах Виконавця, що також підтверджено відповідачем у листі №1978-ВИХ-КV-828100-2022 від 16.12.2022.

Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).

Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/1586/24 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Акціонерного товариства «Укртелеком» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/1586/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/1586/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на Акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Київської міської філії Акціонерного товариства «Укртелеком».

4. Матеріали справи № 910/1586/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 06.12.2024.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська