Постанова

від 03.12.2024 по справі 917/560/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. Харків Справа № 917/560/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Пуль О.А.,

за участі секретаря судового засідання Фурсової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-СХІД» (вх.№2442 П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.07.2024 (рішення ухвалено суддею Сірошем Д.М. в приміщенні Господарського суду Полтавської області 29.07.2024, повний текст складено 29.07.2024) у справі №917/560/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА ВІЛМАР УКРАЇНА», 65481, Одеська область, м. Южне, вул. Індустріальна, 6, код ЄДРПОУ 33268860

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-СХІД», 37200, Полтавська область, Миргородський район, місто Лохвиця, вулиця Аеродромна, будинок 1/1, код ЄДРПОУ 41104731

про стягнення суми основного боргу, пені, інфляційних та 3 % річних

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.07.2024 у справі №917/560/24 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-СХІД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА ВІЛМАР УКРАЇНА» 202059,37 грн основного боргу, 39711,18 грн пені, 2396,26 інфляційних втрат, 4248,01 грн 3 % річних та 3726,22 грн судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-СХІД» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 29.07.2024 у справі №917/560/24 про задоволення позову та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Також Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-СХІД» звернулося з клопотанням про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що наданий суду акт наданих послуг №90081014 від 30.06.2023 не містить змісту та обсягу господарської операції за договором №010623/1 від 01.06.2023, а отже не є первинним документом в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і тому суд першої інстанції дійшов протиправного висновку, що актами наданих послуг підтверджується факт надання експедитором послуг клієнту в загальній сумі 167966,14 грн.

Відповідач зазначає, що у відповідності до п. 6.4. договору оплата наданих послуг експедитора здійснюється клієнтом на підставі рахунку експедитора протягом 3-х банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку по електронній пошті. Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-СХІД» зазначає, що використовує для електронного документообігу електронну пошту 41104731@ulf.com.ua, втім доказів направлення рахунків та актів на зазначену електронну пошту не надано, як і не надано доказів того, що сторони погодили між собою використання іншої електронної пошти або іншого способу з метою надсилання рахунків на оплату. Посилання на пункт 4.9.6. договору є недоречним, оскільки в даному пункті договору сторони погодили лише взаємодію сторін у випадку надлишку/нестачі вантажу при прийманні у резервуари експедитора, умов про те, що зазначені в п.4.9.6. договору електронні пошти є належними для направлення рахунків для оплати наданих послуг даний пункт не містить.

На думку відповідача, оскільки позивачем не виконано п. 6.4. договору та не направлено відповідачу рахунки на електронну пошту керівника, можливо дійти висновку, що строк (термін) оплати відповідно до умов договору ще не настав, що спростовує доводи позивача про порушення його прав та факт наявності заборгованості, а отже позовні вимоги про стягнення основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат не підлягали задоволенню.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-СХІД» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 29.07.2024 у справі №917/560/24, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-СХІД» (вх.№2442 П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.07.2024 у справі №917/560/24, зупинено дію рішення Господарського суду Полтавської області від 29.07.2024 у справі №917/560/24, встановлено учасникам справи строк по 08.11.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 03.12.2024.

08.11.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА ВІЛМАР УКРАЇНА» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-СХІД» на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.07.2024 у справі № 917/560/24 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 29.07.2024 у справі № 917/560/24 - без змін.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги та просила їх задовольнити. Разом з тим, представник відповідача заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовувала тим, що ордер на надання правової допомоги між нею та відповідачем підписано 03.12.2024, цього ж дня і подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

Позивач проти апеляційної скарги та клопотання відповідача заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, що підставою для відкладення розгляду справи у відповідності до вимог ст. 270 ГПК України є неявка у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подано апеляційну скаргу.

27.11.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-СХІД» Саєнка Олександра Олексійовича надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №917/560/24, що призначене на 03.12.2024 о 12:15 год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-СХІД» Саєнка Олександра Олексійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, судове засідання, призначене на 03.12.2024 о 12:15 год, у справі №917/560/24 ухвалено проводити за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-СХІД» Саєнка Олександра Олексійовича в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

02.12.2024 від відповідача надійшла заява, у якій повідомлялося, що 02.12.2024 ТОВ «РАЙЗ-СХІД» звернулось за правничою допомогою до адвоката Діренко Мирослави для представлення інтересів в межах справи №917/560/24 і тому просить в судове засідання, що призначене на 03.12.2024 в режимі відеоконференції за допомогою системи EASYCON замість директора ТОВ «РАЙЗ-СХІД» Саєнка Олександра, підключити адвоката - Діренко Мирославу, яка діє в інтересах ТОВ «РАЙЗ-СХІД».

03.12.2024 (перед судовим засіданням у справі) надійшло клопотання від представника відповідача Діренко Мирослави надати матеріали справи №917/560/24 для ознайомлення, з можливістю зробити фотокопії документів, які знаходяться в справі.

До вказаної заяви представником відповідача було надано ордер від 03.12.2024, який виданий Адвокатським об`єднанням «Легаллітіс» на підставі договору про надання правничої допомоги №АБ-21 від 04.01.2022.

Суд апеляційної інстанції вважає, що у відповідача було достатньо часу для реалізації відповідних процесуальних прав (оскільки ухвала про відкриття апеляційного провадження від 21.10.2024 була отримана ним 21.10.2024, а договір з адвокатським об`єднанням укладено ще у 2022 році), а тому не може визнати наведені заявником доводи обґрунтованими і не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання про відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши з урахуванням положень ч. 1 ст. 269 ГПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

01.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА ВІЛМАР УКРАЇНА» (експедитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-СХІД» (клієнт) уклали договір на транспортно-експедиційне обслуговування вантажу №010623/1 (далі - договір), відповідно до умов якого експедитор від свого імені, але за дорученням клієнта приймає на себе зобов`язання по організації робіт по транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажу замовника - олії рослинної українського походження (вантаж), а клієнт зобов`язується оплатити послуги експедитора відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору зобов`язання експедитора по транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажу клієнта включають наступні види послуг/робіт: прийом, накопичення, зберігання та відвантаження вантажу на транспортні засоби, номіновані клієнтом, у тому числі на судна, через причал №4 ДП «Морський Торговельний Порт «Південний», відповідно до письмових інструкцій клієнта, здійснення та організація здійснення кількісного та якісного контролю та обліку вантажу клієнта, що надходить/відвантажується, організація робіт, пов`язаних з документальним супроводом і сертифікацією (за потреби) вантажу клієнта при відвантаженні.

Пунктом 2.4. договору визначено, що термін технологічного зберігання вантажу клієнта в резервуарах експедитора становить: 30 календарних днів при відвантаженні на морський транспорт, 5 календарних днів при відвантаженні на автомобільний та/або залізничний транспорт. Сторони можуть погодити інший термін технологічного зберігання в залежності від окремих домовленостей сторін, що фіксується у відповідних додаткових угодах до договору.

Згідно з пунктом 6.4. договору оплата наданих послуг експедитора здійснюється клієнтом на підставі рахунку експедитора протягом 3-х банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку по електронній пошті.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 30.06.2023 включно (п. 11.1. договору).

Відповідно до п. 11.2. договору сторони домовилися про можливість вчинення, підписання, укладення договору, додатків до договору, додаткових угод, первинної бухгалтерської документації, актів звірки заборгованості та інших документів, пов`язаних із виконанням договору, в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису.

01.06.2023 між сторонами укладено додаток №1 до договору, яким у пункті 2 погоджено, що сторони домовилися, що вартість послуг експедитора з переоформлення вантажу клієнта, що знаходиться в резервуарах експедитора, на нового власника, зі складенням складської довідки про кількість вантажу клієнта в резервуарах експедитора на дату переоформлення, становить 500,00 грн з урахуванням ПДВ 20%, за одне переоформлення.

Також у відповідному пункті додатку №1 до договору від 01.06.2023 зазначається, що додатково до ставки експедитора нараховується оплата за послугу зберігання, що розраховується з дня, наступного за терміном технологічного зберігання вантажу, визначеного відповідно до п. 2.4. договору. При цьому ставка за зберігання різниться від кількості календарних днів за термін технологічного зберігання.

На підтвердження наданих послуг позивачем надано акти надання послуг:

- №90081008 від 15.06.2023 щодо переоформлення вантажу у кількості 1 послуги на загальну вартість 500,00 грн,

- №90081014 від 30.06.2023 щодо надання послуги зберігання олії у кількості 1 послуги на загальну вартість 201559,37 грн.

Вказані акти містять підписи та печатки сторін. У актах зазначається, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам наданих послуг (робіт) не має.

Матеріали справи також містять рахунки-фактури: №90081008 від 15.06.2023 на сплату 500,00 грн за переоформлення вантажу та №90081014 від 30.06.2023 про сплату 201559,37 грн за послуги зберігання олії.

За твердженням позивача відповідні рахунки та акти наданих послуг були направлені 03.07.2023 на електронну адресу Василишина Олега, що стало підставою для виникнення обов`язку у відповідача зі сплати наданих послуг.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогою погасити заборгованість, що підтверджується претензіями від 02.08.2023 б/н та від 07.12.2023.

Враховуючи несплату відповідачем заборгованості за вказаними актами, позивач звернувся до суду із відповідним позовом про стягнення 202059,97 грн боргу, пені в розмірі 39711,18 грн за період з 07.07.2023 - 07.01.2024, 4248,01 грн - 3 % річних (станом на 18.03.2024) та 2396,26 грн інфляційних втрат за період липень 2023 - лютий 2024.

Надаючи власну правову оцінку обставинам справи, апеляційний господарський суд зазначає таке.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями статей 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та частиною першою статті 929 ЦК України, яка унормовується із статтею 316 Господарського кодексу України, передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до частини третьої статті 929 ЦК України умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору на транспортно- експедиційне обслуговування вантажу, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 ЦК України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

З огляду на спірні правовідносини суд виходить з того, що звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів, позивач як експедитор за договором повинен був довести відповідно до вимог статті 74 ГПК існування відповідних умов для оплати.

За приписами частини третьої статті 13, частини першої статті 74, частин першої, другої статті 76, частини першої статті 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів частин першої, другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 вказаного Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З наведеного вище вбачається, що норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні містити відомості, що підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, наявні акти наданих послуг №90081008 від 15.06.2023 та №90081014 від 30.06.2023 підписані сторонами без зауважень, тобто відповідач своїми діями підтвердив належне отримання послуг за договором, а саме послуги з переоформлення вантажу на загальну вартість 500,00 грн та зі зберігання олії на загальну вартість 201559,37 грн.

Колегія суддів зазначає, що наявність у актах наданих послуг підпису сторони, який засвідчений відтиском печатки відповідача, не може свідчити про те, що така особа не отримувала вказаний документ і акт є неналежним доказом у справі. Відтиск печатки та підпису є свідченням участі відповідача у здійсненні господарської операції за цим актом.

При цьому, апеляційний господарський суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.01.2020 по справі №916/922/19, що встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

Колегією суддів враховано, що відповідачем не було доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не було надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку її з втратою чи викраденням. За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що печатка відповідача використовувалася проти його волі та про наявність підстав вважати подані позивачем акти наданих послуг належними доказами виконання умов договору є цілком правомірними та такими, що повністю узгоджуються із наведеними нормами права та правовими позиціями Верховного Суду.

Суд також звертає увагу, що кожен акт містить зазначення номеру та дати договору - №010623/1 від 01.06.2023 та дати підписання актів.

Отже, матеріали справи містять належним чином оформлені (підписані) сторонами відповідно до положень законодавства первинні документи, які свідчать про здійснення господарських операцій за ними.

Водночас, з аналізу матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не заперечував отримання від позивача послуг на загальну суму 202059,37 грн, а лише зазначає про свою незгоду щодо отримання рахунків та актів.

Тому доводи відповідача про недотримання позивачем порядку направлення рахунків та актів наданих по електронній пошті спростовуються матеріалами справи, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-СХІД» своїм підписом та печаткою на актах наданих послуг, що по даті співпадає з виставленням рахунків, підтвердило факт отримання вказаної послуги та документів.

Водночас, позивачем на підтвердження факту виконання вимог п. 6.4. договору надано скріншот відправки 03.07.2023 та 07.08.2023 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 актів наданих послуг та рахунків відповідно.

Перевіривши надані в електронному вигляді на СD-диску електронні документи (а.с. 60), колегія суддів встановила дійсність факту відправки вказаних документів на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд також звертає увагу, що електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 була погоджена сторонами у договорі, зокрема, у п. 4.9.6. Інших електронних адрес відповідач за умовами договору не зазначив, і відповідно положення договору не містять протилежного.

Верховний Суд наголошує, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора. Наведені висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 від 24.07.2019 у справі №405/1820/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18 та від 20.05.2020 у справі №922/1903/18.

Згідно з частинами 2, 3 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17).

Очевидно, що доводи скаржника у цій справі спрямовані на уникнення останнього від обов`язків, передбачених договором, та відповідальності за порушення ним умов такої угоди, що не відповідає засадам добросовісності та вказує на зловживання правом.

З огляду на наявну заборгованість за договором в розмірі 202059,37 грн, що вказує на порушення відповідачем обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений договором строк, допустивши прострочення виконання зобов`язання, дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями ГК України та ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.6. договору у разі несвоєчасного здійснення клієнтом оплати остаточних рахунків експедитора, останній має справо вимагати від клієнта оплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми затриманого платежу за кожен день прострочення, при цьому клієнт не звільняється від зобов`язань по оплаті рахунків, виставлених експедитором.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідач не заперечує правильність нарахування пені, 3% річних, інфляційних, не надає свій контррозрахунок, а лише зазначає про неможливість застосування відповідальності при відсутності обов`язку сплати.

Переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, колегія суддів враховує, що укладаючи договір сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі строк виконання зобов`язання, відповідальність сторін за невиконання або неналежне його виконання. Відтак, відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, усвідомлював визначені ним відповідні умови щодо обсягу зобов`язання, строків його виконання та погодився із передбаченою відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними та здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства, в зв`язку із чим суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 39711,18 грн пені, 2396,26 інфляційних втрат, 4248,01 грн 3 % річних.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-СХІД» без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 29.07.2024 у справі №917/560/24 без змін.

З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-СХІД» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 29.07.2024 у справі №917/560/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.12.2024.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.А. Пуль