Рішення

від 25.11.2024 по справі 5016/234/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року Справа № 5016/234/2012(18/2)(915/866/23)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.

за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.

та представників:

від позивача - Сурикова І.А. (в залі суду)

від відповідача Каратун Є.Є. (поза межами суду)

від третьої особи: Забара Ю.С. (поза межами суду)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 5016/234/2012(18/2)(915/866/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія (код ЄДРПОУ 42129888: вул. Погранична, 39/1, м. Миколаїв)

до Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислове підприємство Українські ковбаси (код ЄДРПОУ 20895178; вул. Зоряна, 1-а, с. Полігон, Жовтневий район, Миколаївська область)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (вул. Мечникова, 16-а, м. Київ, 01601)

про стягнення коштів у розмірі 136051,71 грн.

у межах справи № 5016/234/2012(18/2) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислове підприємство Українські ковбаси (код ЄДРПОУ 20895178)

ліквідатор ТОВ АП Українські ковбаси арбітражний керуючий Каратун Євген Євгенович (вул. Шевченка, 37, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49044)

Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія (далі ? ТОВ Миколаївська електропостачальна компанія) пред`явлено позовну заяву вих. 03/13-1246 від 29.05.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислове підприємство Українські ковбаси (далі ? ТОВ АП Українські ковбаси) боргу за спожиту електричну енергію за період з вересня 2022 по лютий 2023 у сумі 136051,71 грн. за Договором 40/204 від 01.07.2019 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання від 01.07.2019 № 40/204.

Крім того, позивач просить про стягнення грошових коштів на відшкодування судових витрат, зокрема, з оплати позовної заяви судовим збором.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії споживачу в частині оплати спожитої енергії, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі.

Крім того, позивач просить про стягнення грошових коштів на відшкодування судових витрат, зокрема, з оплати позовної заяви судовим збором.

Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 02.06.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/866/23 та на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М., у провадженні якої перебуває справа № 5016/234/2012(18/2) про банкрутство відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислове підприємство Українські ковбаси (код ЄДРПОУ 20895178). Наразі здійснюється ліквідаційна процедура банкрута.

За такими вимогами ухвалою суду від 07.06.2023 позовну заяву ТОВ Миколаївська електропостачальна компанія прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 5016/234/2012(18/2) про банкрутство ТОВ АП Українські ковбаси, присвоєно справі номер 5016/234/2012(18/2)(915/866/23), відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами. Також суд ухвалив розглянути справи у розумний строк, встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 22.09.2024 суд задовольнив заяву ДПАТ Національна акціонерна компанія Украгролізинг про вступ у справу в якості третьої особи на стороні відповідача, ухвалив розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Підготовче засідання суд призначив на 07.11.2023.

06.11.2023 третя особа надала суду пояснення, за змістом яких повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки:

1. ТОВ АП Українські ковбаси з 25.10.2016р. (з дня визнання банкрутом) господарської діяльності не здійснює;

2. З 25.10.2016р. єдиною уповноваженою діяти від імені ТОВ АП Українські ковбаси особою є ліквідатор товариства.

3. Позивачем не надано доказів на підтвердження отримання заявки повідомлення на постачання електроенергії ТОВ АП Українські ковбаси саме в межах ліквідаційної процедури.

4. Позивачем не надано доказів на підтвердження надання послуг з постачання електроенергії ТОВ АП Українські ковбаси.

Ухвалою від 07.11.2023, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 20.12.2023.

19.12.2023 позивачем надано суду додаткові пояснення з приводу заперечень третьої особи. Позивач наголошує, що заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу №40/204 підписана керівником ТОВ АП Українські ковбаси - Крицьким Миколою Петровичем, статус якого згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ, та скріплена печаткою Товариства.

Щодо факту постачання електроенергії позивач зауважує, що згідно з відповіді АТ Миколаївобленерго, адміністратора комерційного обліку за заявлений спірний період з вересня 2022 по грудень 2023 року покази лічильника передавалися за допомогою засобів дистанційної передачі даних АСКОЕ.

Ліквідатор також подав до суду пояснення, у яких заперечує проти задоволення позовних вимог. У обґрунтування заперечень указує, що укладення Договорів з боку ТОВ АП Українські ковбаси відбулось неуповноваженою особою, адже в силу приписів ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства саме ліквідатор з дня свого призначення виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

До того ж ліквідатора зазначає, що з метою захисту майна банкрута та забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, на період до його продажу у процедурі ліквідації, ліквідатором укладався Договір оренди нерухомого майна №02-01/234/2 від 20.03.2021. Орендарем майна ТОВ АП Українські ковбаси виступило Товариство з обмеженою відповідальністю САТ. СЕРВІС АГРО ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 37852609). За умовами цього договору Орендодавець передав у строкове платне орендне користування, нерухоме майно, а саме: нежитловий об`єкт, що розташований за адресою: Миколаївська обл., Вітовський (Жовтневий) район, с. Полігон, вул. Зоряна, 1а та складається з: адмін. корпус, площею 487,5 кв.м., літ. АЗ; побут. корпус, площею 80,7 кв.м., літ У; ковбасний цех, площею 311,0 кв.м., літ.Л; склад, площею 781,2 кв.м., літ. В, лабораторія з підвалом, плоше 223,7 кв.м., літ. Б2; прохідна, площею 39,0 кв.м., літ. 32; склад, літ. Т, склад, площею 678,0 кв.м., літ. Д.; вбиральня, холод. камера, галерея площею 218,8 кв.м. літ. И,К; експедиційна, площею 43,9 кв.м., літ. М.; склад гот. продукції, площею 601,7 кв.м., літ. Н; башня Рожновського № 9,10; огорожа, № 12,13; трансформаторна підстанція № 15,16; котельня, площею 474,9 кв.м., літ.П-3; рибний цех, площею 296,3 кв.м., літ. О; огорожа № 14,11,6,7,8,19; автовигрузка № 33, зерноочистка № 28; буферна ємкість № 29, силосна ємкість № 30; замощення № I,II; автоприймач, площею 155,0 кв.м., літ. Ф; автовагова літ. Я (прим.); котельна, літ. Я; холодильна камера, літ. Ц, холодильна камера, літ. Щ; сушильня № 31, огорожа № 34.

Згідно з п. 1.3. Договору оренди витрати щодо користування (підключення, обслуговування) електричною енергією, природнім газом, питною водою та водовідведенням покладаються повністю на Орендаря і такі витрати не відшкодовуються.

За такого ліквідатор вважає, що ТОВ АП Українські ковбаси не є належним відповідачем у справі, бо відповідно до умов договору оренди не виступало фактичним споживачем даних послуг.

Підготовче засідання 20.12.2023, не відбулося з технічних причин. Наступне підготовче засідання суд призначив на 13.02.2024.

13.02.2024 підготовче засідання в даній справі не відбулося, наступне підготовче засідання призначено на 18.03.2024.

Ухвалою суду від 18.03.2024 занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання за клопотанням позивача відкладено на 29.04.2024.

Підготовче засідання 29.04.2024 не відбулось, наступне судове засідання (підготовче) суд призначив на 02.07.2024.

Ухвалою від 02.07.2024, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 09.09.2024.

Ухвалою від 09.09.2024, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2024.

Судове засідання 07.10.2024 не відбулося у зв`язку із відпусткою головуючого судді. Наступне судове (розгляд справи по суті) засідання призначено на 11.11.2024.

Ухвалою від 11.11.2024, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання (розгляд справи по суті) відкладено на 25.11.2024.

У судовому засіданні 25.11.2024 представники сторін підтримали свої правові позиції, викладені у заявах по суті справи.

Про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу, суду не повідомлялося.

Суд зауважує, що розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

У судовому засіданні 25.11.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до п.13 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положень Закону України Про ринок електричної енергії з 01.01.2019 позивач є електропостачальником, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії згідно постанови НКРЕКП №429 від 14.06.2018.

Згідно п.2 постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії, укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог таких правил здійснюється до 01.12.2018 року шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії та товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов договору.

01.07.2019 ТОВ АП Українські ковбаси була підписана заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії позивачем, як постачальником електричної енергії, на умовах договору про постачання електричної енергії №40/204 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.2.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 (Далі-Правила постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підстав договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається і установленому цими Правилами порядку.

Згідно п.1.2.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії, постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається в установленому цими правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору.

Відповідно до п.3.1.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладання. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах на сайті Регулятора.

Разом з тим, Пунктом 3.1.7 Правил унормовано, що Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.

Відповідно до пункту 8 постанови НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 (в редакції що діяла на момент укладання Договору), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Згідно ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання.

Відповідно до пункту 13.1. Публічного Договору цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника.

Згідно заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу початок постачання визначений з 01 липня 2019 року.

23.12.2019 між Сторонами була підписана Комерційна пропозиція до Договору в новій редакції відповідно до пункту 8 якої Договір про постачання електричної енергії споживачу набирає чинності з дати підписання Споживачем заяви-приєднання до Договору і укладається на строк до « 31» грудня 2020 року (включно) та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов., а в частині розрахунків Договір діє до повного їх завершення.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що за цим договором позивач, як постачальник, продає електричну енергію відповідачу, як споживачу, для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно пп.1 п.7.2 Договору, постачальник зобов`язався забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та договору.

Підпунктом 1 пункту 6.2 Договору визначено, що Споживач (Відповідач) зобов??язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами Договору.

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що ціна на електричну енергію має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 5.5. Договору).

Відповідно до пункту 3 Комерційної пропозиції (від 23.12.2019 року) постачальник до 6 числа наступного за розрахунковим місяця надає Споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяці. Споживач має можливість самостійно формувати рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, за допомогою інтернет-магазину комунальних послуг: elektropostach.mk.ua (далі-Сервіс). Споживач протягом одного робочого дня зобов?язаний підписати електронно-цифровим підписом (далі-ЕДІ) рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, «Акт прийняття-передавання товарної продукції» та після цього завантажити їх на Сервіс. У разі не завантаження Споживачем підписаних ЕЦІ документів, вони вважаються підписаними з боку Споживача без зауважень.

Платіжний документ формується Постачальником безкоштовно, згідно з обраною комерційною пропозицією до Договору. Платіжні документи на оплату надаються Споживачам у відповідних структурних підрозділах Постачальника, через персональну сторінку Споживача на веб-сайті Постачальника або електронною поштою, факсимільним зв?язком, поштовим зв?язком, кур?єром чи іншими способами з використання інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, визначеному договором.

Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим ніж очікуване, різниця між сумою планових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня формування/отримання рахунків за фактично використану у розрахунковому періоді електричну енергію.

Якщо фактичне споживання та вартість електричної енергії виявиться меншим ніж очікуване, надлишкові кошти зараховуються як оплата наступних платежів.

Відповідно до п.4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Пунктами 4.12, 4.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії, також передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Главою 8.6. Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП №311 від 14.03.2018, передбачений порядок зчитування показів лічильників, встановлених у споживачів.

Пунктами 8.6.7 - 8.6.9 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, передбачено, що зчитування показів (збір даних) з лічильників у непобутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим.

Непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. У разі ненадання споживачем (крім індивідуальних побутових споживачів) звіту про покази лічильників за розрахунковий місяць протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційного зчитування та передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду ЗКО (засобу комерційного обліку) протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання.

Позивач вказує, що формування рахунків на сплату електричної енергії боржнику відбувалось на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії, отриманих від адміністратора комерційного обліку та на підставі цих даних складались акти приймання-передавання послуг.

Позивач стверджує, що відповідач за спірний період з вересня 2022 по лютий 2023 року спожив електроенергію в обсягах 28723 кВт/год на суму 16334,92 грн, в т.ч.ПДВ у сумі 22722,49 грн.

За твердженням позивача відповідач частково погасив указаний борг - у сумі 283,21 грн. (платіжне доручення від 28.12.2022 № 153180435, платник АТ "ПУМБ" ).

За такого заборгованість за період з вересня 2022 по лютий 2023 року за спожиту електроенергію становить 136051,71 грн.

Згідно п.3 комерційної пропозиції до Договору, платіжний документ формується постачальником безкоштовно, згідно з обраною комерційною пропозицією до Договору. Платіжні документи на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах постачальника, через персональну сторінку споживача на веб-сайті постачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором.

Відповідні акти прийняття-передавання товарної продукції та рахунки направлялись відповідачу електронною поштою.

Положеннями п.5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, встановлено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів та на всі види забезпечення виконання зобов`язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України.

Відповідач всупереч умовам договору не оплатив послуги електропостачання, що й спонукало позивача звернутися до суду.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Суд вказує, що Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків відповідно до ст. 11 ЦК України, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Правочин - це вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи, і за цією ознакою правочин відрізняють від юридичних вчинків, правові наслідки яких настають в силу закону незалежно від волі його суб`єктів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію

При цьому суд вважає необхідним зазначити, що як на момент підписання спірного Договору так і на час розгляду даної справи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ АП Українські ковбаси містився запис "керівник Крицький М.П.", при цьому містився й запис № 15111410012008174 внесений 22.12.2018 щодо визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури згідно судового рішення від 25.10.2016.

Так, постановою суду від 25.10.2016 визнано ТОВ АП Українські ковбаси банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру. Встановлено, що у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури). Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Костіна С.О.

Статтею 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній станом на 25.10.2016р.) передбачені наслідки визнання боржника банкрутом.

Аналогічні норми передбаченні і чинним Кодексом України з процедур банкрутства.

Зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

- господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;

- строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав;

- у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

- припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

- відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

- продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом;

- скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

- вимоги за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі;

- виконання зобов`язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

Статтею 41 Закону передбачено, що ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Ліквідатор (арбітражний керуючий) має право замовити виготовлення дублікатів печатки та штампів у разі їх втрати.

Отже, з дня визнання ТОВ АП Українські ковбаси банкрутом, тобто з 25.10.2016 господарська діяльність банкрута завершена та припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, керівник банкрута мав бути звільнений з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припинено повноваження власника (власників) майна банкрута.

У зв`язку із цим єдиною уповноваженою від імені ТОВ АП Українські ковбаси особою станом на 01.07.2019 так і станом на сьогодні є ліквідатор банкрута.

Станом на 01.07.2019 це була особа арбітражного керуючого Костіна С.О.

З викладеного слідує, що заяву приєднання від 01.07.2019 ТОВ АП Українські ковбаси не підписувало.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) виснувала, що непідписаний правочин є неукладеним та такий правочин не може бути визнаний недійсним. Згідно п.7.17 указаної постанови у разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Слід зазначити, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

У даному випадку відповідач повністю заперечує як факт укладення правочину, так і його виконання.

Такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним,шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Указана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц.

За аналізом судової практики неукладений правочин це дія сторін, у якій відсутні необхідні істотні умови для укладання правочину, що виражається у дефекті процедури його укладання, у зв`язку з чим у сторін не виникають цивільні права та обов`язки.

Неукладений договір не є юридичним фактом, не може бути визнаний недійсним та не тягне жодних правових наслідків.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку що заявлений позов щодо стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії №40/204, укладеним шляхом підписання 01.07.2019 заяви-приєднання, не підлягає задоволенню, оскільки даний договір вважається таким, що не укладений.

З огляду на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за вказаних вище підстав, правова оцінка викладеним у заявах по суті відповідача обставинам щодо неналежного відповідача судом не надавалася.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

У відповідності до ст.129 ГПК України у разі відмови в позові судові витрати підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства,.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 05.12.2024.

Суддя Т.М. Давченко