Рішення

від 10.12.2024 по справі 5016/234/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року Справа № 5016/234/2012(18/2)(915/499/23)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.

за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.

та представників сторін:

від позивача: Коваленко О.Л. (в залі суду)

від відповідача: Каратун Є.Є. (в режимі ВКЗ)

від третьої особи: Кордас Ж.А. (в режимі ВКЗ)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 5016/234/2012(18/2)(915/499/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39589483; вул. 7 Слобідська, 70В/1, м. Миколаїв, 54003)

до Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислове підприємство "Українські ковбаси" (код ЄДРПОУ 20895178)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (вул. Мечникова, 16-а, м. Київ, 01601)

про стягнення вартості безпідставно набутого майна у сумі 1239678,27 грн

у межах справи № 5016/234/2012(18/2) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислове підприємство "Українські ковбаси" (код ЄДРПОУ 20895178)

ліквідатор ТОВ АП "Українські ковбаси": арбітражний керуючий Каратун Євген Євгенович (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївгаз Збут" (далі ? ТОВ "Миколаївгаз Збут") у систему Електронний суд 03.04.2023 сформовано та пред?явлено позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислове підприємство "Українські ковбаси" (далі ? ТОВ АП "Українські ковбаси") вартості безпідставно набутого майна у сумі 1239678,27 грн. Також позивач просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат з оплати позовної заяви судовим збором. Позов пред`явлено в межах справи про банкрутство відповідача.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, про стягнення з відповідача, як споживача, вартості безпідставно набутого майна у сумі 1239678,27 грн (23318,05 м3 газу), спожитого останнім у позадоговірному порядку.

Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 03.04.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/499/23 та на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства у зв`язку із розглядом суддею Давченко Т.М. справи про банкрутство відповідача визначено головуючим у даній справі суддю Давченко Т.М. у провадженні якої перебуває справа № 5016/234/2012(18/2) про банкрутство відповідача - ТОВ АП "Українські ковбаси".

За такими вимогами ухвалою суду від 10.04.2023 позовну заяву ТОВ "Миколаївгаз Збут" прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 5016/234/2012(18/2) про банкрутство ТОВ АП "Українські ковбаси", присвоєно справі номер 5016/234/2012(18/2)(915/499/23), відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.05.2023. Також суд ухвалив розглянути справи у розумний строк та встановив для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 04.05.2023, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 17.07.2023 та зобов`язано ліквідатора ТОВ АП "Українські ковбаси" завчасно до судового засідання надати суду письмові пояснення (відзив) по суті позовних вимог.

Ухвалою від 17.07.2023, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 13.09.2023 та визнано обов`язковою участь у судовому засіданні ліквідатора ТОВ АП "Українські ковбаси" - арбітражного керуючого Шибка О.Л.

Судове засідання 13.09.2023 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання у Миколаївській області тривала повітряна тривога. Наступне підготовче засідання суд призначив на 24.10.2023 та зобв`язав ліквідатора ТОВ АП "Українські ковбаси" не пізніше, ніж за 3 дні до судового засідання надати суду пояснення з приводу позовних вимог ТОВ "Миколаївгаз Збут".

24.10.2023 судове засідання не відбулося, тому ухвалою від 25.10.2023 суд повідомив сторін про призначення підготовчого засідання на 21.11.2023 та про призначення на цю ж дату розгляду заяви Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (кредитора у справі № 5016/234/2012(18/2) про банкрутство ТОВ АП "Українські ковбаси") вих. 86 від 11.09.2023 про вступ у справу в якості третьої особи на стороні відповідача. Ліквідатора суд вкотре зобов`язав надати пояснення з приводу позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївгаз Збут".

Судове засідання 21.11.2023 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання у Миколаївській області тривала повітряна тривога. Наступне підготовче засідання суд призначив на 30.01.2024.

Судове засідання 30.01.2024 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання у Миколаївській області тривала повітряна тривога. Наступне підготовче засідання суд призначив на 18.03.2024.

Ухвалою від 18.03.2024 суд задовольнив заяву ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" про вступ у справу в якості третьої особи на стороні відповідача, ухвалив розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Підготовче засідання суд призначив на 29.04.2024.

Підготовче засідання 29.04.2024 не відбулось, ухвалою від 01.05.2024 підготовче засідання призначено на 02.07.2024.

Ухвалою від 02.07.2024, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання за клопотанням представника позивача відкладено на 09.09.2024.

Ухвалою від 09.09.2024, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2024.

Судове засідання 07.10.2024 не відбулося у зв`язку із відпусткою головуючого судді. Наступне судове (розгляд справи по суті) засідання призначено на 11.11.2024.

Ухвалою від 11.11.2024, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання (розгляд справи по суті) за клопотанням позивача відкладено на 25.11.2024.

Ухвалою від 25.11.2024, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання (розгляд справи по суті) відкладено на 10.12.2024.

Суд зауважує, що розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Правові позиції сторін справи

Посилаючись на ст. 1212-1213 Цивільного кодексу України позивач просить про стягнення з ТОВ АП "Українські ковбаси" 1239678,27 грн. вартості безпідставно набутого майна - природного газу-обсягом 23318,05 м3. У обґрунтування указує на закінчення 31.12.2020 дії Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41AP547-207-20 від 28.12.2019 (надалі - Договір), позивач вважає, що постачання позивачем природного газу без укладення відповідного договору і його отриманням відповідачем протягом листопада 2021 - лютого 2022 року є таким, що здійснювалося в позадоговірному порядку.

Позивач указує, що спірна сума є компенсацією в порядку статті 1213 Цивільного кодексу України вартості поставленого об`єму газу за ціною на момент розгляду цієї справи, яка складає 53,1638912 грн. за 1 куб.м. природного газу.

Відповідач в особі ліквідатора ТОВ АП "Українські ковбаси" також подав до суду пояснення, у яких заперечує проти задоволення позовних вимог. У обґрунтування заперечень указує, що Договір на постачання природного газу укладений неповноважною особою, адже після визнання боржника банкрутом саме ліквідатор виконує повноваження керівника боржника.

Ліквідатор також зазначає, що Додаткова угода №1 від 31.01.2020 до Договору не підписана з боку Споживача, Додаткова угода № 2 від 10.06.2020 до Договору підписана з боку Споживача неповноважною особою без проставлення печатки ТОВ АП "Українські ковбаси", Додаткова угода № 3 від 04.09.2020 до Договору підписана з боку Споживача неповноважною особою без проставлення печатки ТОВ АП "Українські ковбаси".

Також ліквідатор вказує на розбіжності стосовно ЕІС-коду ТОВ АП "Українські ковбаси", зазначеному у Додатку № 1 до Договору та ЕІС-коду, який вказується Позивачем у позовній заяві.

Таким чином, на думку ліквідатора неможливо беззаперечно встановити факт споживання природного газу саме ТОВ АП "Українські ковбаси", оскільки ЕІС-коди точки комерційного обліку не збігаються.

До того ж ліквідатор зазначає, що з метою захисту майна банкрута та забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, на період до його продажу у процедурі ліквідації, ліквідатором укладався Договір оренди нерухомого майна №02-01/234/2 від 20.03.2021. Орендарем майна ТОВ АП "Українські ковбаси" виступило Товариство з обмеженою відповідальністю "САТ. СЕРВІС АГРО ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 37852609). За умовами цього договору Орендодавець передав у строкове платне орендне користування, нерухоме майно, а саме: нежитловий об`єкт, що розташований за адресою: Миколаївська обл., Вітовський (Жовтневий) район, с. Полігон, вул. Зоряна, 1а та складається з: адмін. корпус, площею 487,5 кв.м., літ. АЗ; побут. корпус, площею 80,7 кв.м., літ У; ковбасний цех, площею 311,0 кв.м., літ.Л; склад, площею 781,2 кв.м., літ. В, лабораторія з підвалом, плоше 223,7 кв.м., літ. Б2; прохідна, площею 39,0 кв.м., літ. 32; склад, літ. Т, склад, площею 678,0 кв.м., літ. Д.; вбиральня, холод. камера, галерея площею 218,8 кв.м. літ. И,К; експедиційна, площею 43,9 кв.м., літ. М.; склад гот. продукції, площею 601,7 кв.м., літ. Н; башня Рожновського № 9,10; огорожа, № 12,13; трансформаторна підстанція № 15,16; котельня, площею 474,9 кв.м., літ.П-3; рибний цех, площею 296,3 кв.м., літ. О; огорожа № 14,11,6,7,8,19; автовигрузка № 33, зерноочистка № 28; буферна ємкість № 29, силосна ємкість № 30; замощення № I,II; автоприймач, площею 155,0 кв.м., літ. Ф; автовагова літ. Я (прим.); котельна, літ. Я; холодильна камера, літ. Ц, холодильна камера, літ. Щ; сушильня № 31, огорожа № 34.

Згідно з п. 1.3. Договору оренди витрати щодо користування (підключення, обслуговування) електричною енергією, природнім газом, питною водою та водовідведенням покладаються повністю на Орендаря і такі витрати не відшкодовуються.

Третя особа надала суду пояснення, за змістом яких повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки:

1. ТОВ АП "Українські ковбаси" з 25.10.2016р. (з дня визнання банкрутом) господарської діяльності не здійснює;

2. З 25.10.2016р. єдиною уповноваженою діяти від імені ТОВ АП "Українські ковбаси" особою є ліквідатор товариства.

3. Позивачем не надано доказів на підтвердження укладення договору поставки природного газу і самої поставки природного газу ТОВ АП "Українські ковбаси" саме в межах ліквідаційної процедури.

4. Позивачем не надано доказів на підтвердження надання послуг з постачання природного газу саме ТОВ АП "Українські ковбаси".

Позивач надав суду заперечення на пояснення третьої особи щодо відсутності доказів підтвердження споживання відповідачем зазначеного обсягу природного газу. За твердженням позивача обсяг природного газу, визначений замовником послуг транспортування в поданій номінації на віртуальну точку виходу до газорозподільної системи, є обсягом природного газу, що заявляється до транспортування замовником послуг, з метою постачання всім його споживачам, які приєднані до цієї газорозподільної системи.

Згідно тверджень позивача, в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XO0000KOV4Y00E був закріплений в Реєстрі споживачів постачальника ТОВ «Миколаївгаз Збут» (ЕІС-код 56X9300000001704) у період з 01.11.2021 по 28.02.2022.

Згідно п. п. З п. 1 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, підставою для постачання природного газу є наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов.

Відповідно до п. 2 розділу 2 зазначених Правил постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно п. 3 лави 7 розділу XII Кодексу ГТС алокація природного газу по кожному замовнику послуг транспортування природного газу, поданих (отриманих) ним у точці входу та відібраних (переданих) у точці виходу за певний період, визначається оператором газотранспортної системи.

За такого, на думку позивача обставини викладені у письмових поясненнях третьої особи не відповідають дійсності, а позовна заява підлягає задоволенню.

Предметом спору у справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України вартості безпідставно набутого майна.

У судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити саме з підстав позадоговірного постачання. Представники відповідача та третьої особи підтримали правові позиції, викладені у заявах по суті справи.

У судовому засіданні 10.12.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначено Законом України "Про ринок природного газу" (далі - Закон).

Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 12 Закону, ч.2 ст. 278 Господарського кодексу України).

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 2 ст. 12 Закону).

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (ч. 3 ст. 12 Закону ).

Згідно ст.9 Закону господарська діяльність на ринку природного газу, пов`язана з його транспортуванням, розподілом, зберіганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, провадиться за умови отримання відповідної ліцензії.

ТОВ "Миколаївгаз збут" є суб`єктом господарювання, основним видом діяльності якого є діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.05.2017 року № 674 здійснює діяльність з постачання природного газу.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ", на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи УКРАЇНИ" (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490).

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823 (далі -Кодекс ГТС).

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Відповідно до п.1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG). Для кодування використовується ЕІС-код. На ринку природного газу використовуються ЕІС-коди, що присвоєні відповідно до регламенту EIC-схеми для кодування та ідентифікації в енергетиці. Кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код, крім операторів газорозподільних систем, яким присвоюються окремі EIC-коди для обліку природного газу на власні потреби, а також покриття об`ємів (обсягів) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі.

Як зазначено вище, постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

У даному випадку позивач указує про бездоговірне споживання природного газу у зв`язку з закінченням дії договору в частині постачання природного газу, через що вимагає стягнення вартості безпідставно набутого майна у порядку ст.1212-1213 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 ЦК України визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення даної статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц викладено позицію про те, що: « … зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала».

Згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №910/16664/18: «Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього».

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутих коштів необхідно, щоб такі кошти були набуті або збережені безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

За такого суд має дослідити та встановити фактичне постачання позивачем природного газу відповідачу у спірний період з 01.11.2021 по 28.02.2022 у об`ємі 23318,05 м3 на суму 1239678,27 грн (з розрахунку 53,1638912 грн. за 1 куб.м.) та встановити факт споживання відповідачем указаного об`єму газу.

На підтвердження постачання та споживання спірного обсягу природного газу позивач надає копію Договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 28.12.2019р. №41АР547-207-20 з додатками, Додаткових угод №1 від 31.01.2020р., №2 від 10.06.2020р., №3 від 04.09.2020р. За змістом цього Договору споживачем є ТОВ АП "Українські ковбаси" з ЕІС-кодом 56XO0000KOV4Y00E.

Зазначений Договір та Додаткові угоди до нього підписані ОСОБА_1 , який був керівником ТОВ АП "Українські ковбаси" до визнання останнього банкрутом.

При цьому суд вважає необхідним зазначити, що як на момент підписання спірного Договору так і на час розгляду даної справи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ АП "Українські ковбаси" містився запис "керівник ОСОБА_1 ", при цьому містився й запис № 15111410012008174 внесений 22.12.2018 щодо визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури згідно судового рішення від 25.10.2016.

Отже, з дня визнання ТОВ АП "Українські ковбаси" банкрутом, тобто з 25.10.2016 господарська діяльність банкрута завершена та припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, керівник банкрута мав бути звільнений з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припинено повноваження власника (власників) майна банкрута.

У зв`язку із цим єдиною уповноваженою від імені ТОВ АП "Українські ковбаси" особою станом на 01.07.2019 так і станом на сьогодні є ліквідатор банкрута.

З викладеного слідує, що Договір та додаткові угоди ТОВ АП "Українські ковбаси" не підписувало.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) виснувала, що непідписаний правочин є неукладеним. Неукладений правочин - це дія сторін, у якій відсутні необхідні істотні умови для укладання правочину, що виражається у дефекті процедури його укладання, у зв`язку з чим у сторін не виникають цивільні права та обов`язки.

Неукладений договір не є юридичним фактом, не може бути визнаний недійсним та не тягне жодних правових наслідків.

Крім неукладеного Договору на підтвердження постачання спірного об`єму газу позивачем надано лише адвокатський запит від 25.10.2022 № 3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та лист-відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" від 31.10.2022 № ТОВВИХ-22-11652. Зі змісту указаного листа вбачається, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XO0000KOV4Y00E був закріплений в Реєстрі споживачів постачальника ТОВ "Миколаївгаз Збут" (ЕІС-код 56X9300000001704) у період з 01.11.2021 по 28.02.2022.

Споживач з EIC-кодом 56XO0000KOV4Y00E у період з 01.11.2021 по 28.02.2022 та віднесений в алокацію постачальника ТОВ "Миколаївгаз Збут" (ЕІС-код 56X9300000001704) спожив з 01.11.2021 по 30.11.2021 - 14 287,45 м3, з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 8 848,69 м3, з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 172,59 м3 та з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 9,32 м3.

Однак, матеріали справи не містять відомостей про присвоєння відповідачу будь-якого EIC-коду, тому неможливо приймати в якості доказу указаний лист, оскільки з його змісту неможливо достеменно встановити, що споживач з точкою комерційного обліку EIC-код 56XO0000KOV4Y00E це саме ТОВ АП "Українські ковбаси".

Жодних доказів як постачання позивачем спірного об`єму природного газу відповідачу так і споживання останнім природного газу, поставленого позивачем матеріали справи не містять.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що вивчення та оцінка наданих та зібраних матеріалів справи у їх сукупності та співставленні не доводять факту споживання відповідачем природного газу, а також факт надання таких послуг підприємству боржнику.

За такого, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

У відповідності до ст.129 ГПК України у разі відмови в позові судові витрати підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з тривалими повітряними тривогами по місту Миколаєву повний текст рішення складено 23.12.2024.

Суддя Т.М. Давченко