Постанова

від 12.03.2025 по справі 916/2550/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/2550/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Чеголя Є.О.

За участю представників учасників справи:

Прокурор Кривельова Т.М.

від Одеської обласної ради - Чегодар С.В. (самопредставництво)

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Бліц Сервіс про ухвалення додаткового рішення у межах апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 26.11.2024 (повний текст складено та підписано 06.12.2024, суддя Бездоля Д.О.) та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2024 (суддя Бездоля Д.О.)

у справі №916/2550/24

за позовом Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі:

1) Одеської обласної ради

2) Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації;

3) Південного офісу Держаудитслужби

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Бліц Сервіс

2) Комунальної установи Одеська обласна база спеціального медичного постачання

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 503830,04 грн

встановив

У провадженні Південно-західного апеляційного господарського суду перебувала справа №916/2550/24 за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 26.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2024.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 по цій справі рішення Господарського суду Одеської області від 26.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2024 по справі №916/2550/24 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

03.03.2025 до суду апеляційної інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Бліц Сервіс про ухвалення додаткового рішення в якій відповідач просить стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛІЦ СЕРВІС» судові витрати на професійну правничу допомогу у справі №916/2550/24 у розмірі 60 000, 00 грн.

В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що у зв`язку із розглядом даної справи у суді апеляційної інстанцій поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000 грн.

До вказаної заяви відповідачем додано копії договору про надання правничої допомоги адвокатських послуг від 26.06.2024, Додаткової угоди від 27.02.2025 та акту приймання-передачі наданої правничої допомоги адвокатських послуг від 28.02.2025.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 призначено справу справа №916/2550/24 для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Бліц Сервіс про ухвалення додаткового рішення на 12.03.2025.

10.03.2025 судом апеляційної інстанції отримано заперечення від Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в яких останній просить відмовити в задоволенні заяви ТОВ «Бліц Сервіс» про стягнення з Одеської обласної прокуратури 60 000 грн на професійну правничу допомогу.

Свої заперечення прокурор обґрунтовує тим, що для відшкодування витрат на правничу допомогу необхідно зазначати вимогу про відшкодування витрат на правову допомогу, у даному випадку, у резолютивні частині відзиву, з наданням попереднього розрахунку таких витрат. Проте, відзив представника відповідача такої вимоги не містив.

Прокурор також вважає, що відповідач не надав жодних доказів понесення таких витрат саме у даній справі (зокрема, платіжного доручення про перерахування коштів, прибуткового касового ордеру, квитанцій тощо), а надані представником відповідача розрахунки щодо вартості наданих послуг є неспівмірними зі складністю справи та документально не підтверджені.

Як відзначає прокурор, наданий представником відповідача акт прийому-передачі наданих послуг містить перелік послуг на загальну суму 60 000 грн, при цьому, не зазначено критерій визначення вартості, витрачений час на надання правової допомоги, не конкретизовано об`єми наданих послуг. При цьому, фактично представником товариства по справі було подано лише відзив на апеляційну скаргу та забезпечено участь в режимі відеоконференції у одному судовому засіданні. Ураховуючи викладене, а також фактичний обсяг виконаної роботи, її незначну складність, заявлені витрати на професійну правничу допомогу, у тому числі, за відсутності документального підтвердження таких витрат та здійснених оплат, є необґрунтованими, неспівмірними зі складністю справи, витраченим часом, обсягом наданих послуг та виконаних робіт.

Під час судового засідання від 12.03.2025 прокурор та представник Одеської обласної ради заперечувала проти задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Представник ТОВ Бліц Сервіс у судове засідання не з`явився, однак надав заяву в якій просив здійснити розгляд заяви за своєї відсутності.

З огляду на таке, а також враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вирішила за можливе розглянути заяву за відсутності інших представників учасників справи.

Розглянувши заяву ТОВ Бліц Сервіс про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

За положеннями ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що у першій заяві про суті справи, яка була подана до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що витрати понесені ТОВ «БЛІЦ СЕРВІС» під час розгляду даної справи в апеляційному суді становлять орієнтовно 60 000, 00 грн, а докази понесення таких витрат будуть надані до суду в спосіб визначений ГПК України.

Як вже було вказано вище, постанова Південно-західного апеляційного господарського суду у цій справі була прийнята 26.02.2025.

Заява про ухвалення додаткового рішення, разом із доказами на підтвердження понесення витрат, були надані відповідачем 03.03.2025, тобто в межах законодавчо визначеного п`ятиденного строку, після ухвалення рішення.

Наведене, відповідно, спростовує твердження прокурора про те, що відповідачем у відзиві не було зазначено про те, що останній планує понести витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Так, ТОВ Бліц Сервіс було надано до суду апеляційної інстанції докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема копії договору про надання правничої допомоги адвокатських послуг від 26.06.2024, Додаткової угоди від 27.02.2025 та акту приймання-передачі наданої правничої допомоги адвокатських послуг від 28.02.2025.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18).

Так з наявних матеріалів справи вбачається, що 20.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю Бліц Сервіс (клієнт) та Адвокатським бюро Андрія Натини (адвокат) був укладений договір про надання правничої допомоги адвокатських послуг, за умовами якого адвокат, діючи в інтересах клієнта, прийняв на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу з усіх юридичних питань, які можуть виникнути в подальшому у клієнта.

Згідно з п. 1.2. договору під правовою допомогою за договором сторони розуміють, зокрема: здійснення захисту адвокатом інтересів клієнта в судах України будь-якої ланки; надання консультацій і роз`яснень з юридичних питань, усних та письмових довідок стосовно законодавства; складання запитів, заяв, скарг, заперечень, позовів та інших документів процесуального характеру; адвокату надається доручення на представництво інтересів клієнта у судовій справі № 916/2550/24.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що розмір гонорару за надання правової допомоги згідно з договором та порядок його оплати визначається сторонами в додатковій угоді до цього договору, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 5.1. договору він набирає чинності з дня підписання сторонами і діє до 31.12.2025.

Додатковою угодою від 27.02.2025 сторонами узгоджено, що розмір гонорару за надання правової допомоги згідно договору про надання правничої допомоги адвокатських послуг від 26.06.2024 року в справі №916/2550/24, а саме під час розгляду справи в Південно-західному апеляційному господарському суді становить - 60 000, 00 грн.

Дана сума є оплатою послуг за надання комплексу робіт вчинених адвокатом в справі №916/2550/24, яка розглядалась в Південно-західному апеляційному господарському суді. Дану суму клієнт оплачує в день отримання виконавчого листа по справі та згідно суми зазначеної у виконавчому листі (п. 1.2. додаткової угоди).

28.02.2025 ТОВ Бліц Сервіс та Адвокатським бюро Андрія Натини було складено та підписано Акт приймання передачі наданої правничої допомоги - адвокатських послуг у відповідності до п.1 якого в період з 26.11.2024 року по 28.02.2025 року у відповідності до договору про надання правничої допомоги адвокатських послуг від 26.06.2024 року, укладеного між Сторонами, Виконавець виконав наступні послуги, пов`язані з правничою допомогою у справі №916/2550/24:

- Правовий аналіз Апеляційної скарги;

- Формування правової позиції та консультування клієнта;

- Підготовка процесуальних документів по справі (відзив на апеляційну скаргу, клопотання, інше);

- участь в судових засіданнях у справі №916/2550/24 в режимі відеоконференції;

- Отримання рішення суду.

Пунктами 3, 4 Акту визначено, що наданий вище перелік послуг є дійсним та відповідно сторони підтверджують, що Замовником повинно бути оплачено на користь Виконавця кошти в загальному розмірі 60 000, 00 грн. Замовник повинен сплатити на користь Виконавця суму розмірі 60 000, 00 грн в день отримання виконавчого листа по справі №916/2550/24 на підставі додаткового рішення суду.

Отже, позивачем надано докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанцій у розмірі 60 000 грн.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).

У даному випадку, як вже було вказано вище, прокурор скористався своїм правом на подання клопотання щодо зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), пункт 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22)).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (пункт 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (пункт 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Висновки, аналогічні відображеним вище, раніше були викладені і в постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Колегія суддів зазначає, що дана справа за своїм предметом та підставами не відноситься до категорії складних, матеріли справи не містять значного обсягу доказів по справі, які потребували детального дослідження представником відповідача під час апеляційного перегляду справи.

Під час апеляційного перегляду даної справи, представником ТОВ Бліц Сервіс було надано лише відзив на апеляційну скаргу, який по суті апеляційної скарги містить п`ять аркушів та клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

На переконання колегії суддів, вчинення таких дій адвокатом, який є спеціалістом у сфері права, а також приймав участь у цій справі у суді першої інстанції, а отже був обізнаний з предметом та підставами даного спору, запереченнями сторін, обсягом доказів по справі, не потребувало витрачання значного обсягу часу та надмірних зусиль.

Судом апеляційної інстанції також враховується, що розгляд цієї справи у суді апеляційної інстанції не був тривалим, відбулось лише одне судове засідання в якому було оголошено постанову, відповідно участь адвоката (представника відповідача) у суду апеляційної інстанції не потребувала додаткового часу.

З огляду на таке, колегія суддів вважає, що заява ТОВ Бліц Сервіс про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді апеляційної інстанції підлягає задоволенню частково, а стягненню з Одеської обласної прокуратури на користь ТОВ Бліц Сервіс підлягають витрати у розмірі 10 000 грн, що є співмірним, пропорційним та розумним розміром судових витрат понесених у суді апеляційної інстанції для даної справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково, у зв`язку з чим керуючись статтею 244 ГПК України вважає за необхідне прийняти додаткову постанову у цій справі.

Керуючись ст.ст.129, 244, 281-284 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Бліц Сервіс ухвалення додаткового рішення по справі №916/2550/24 задовольнити частково.

Стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бліц Сервіс 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції.

В задоволенні решти заяви відмовити.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Додаткова постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст додаткової постанови складено та підписано 17.03.2025.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.