Ухвала

від 04.12.2024 по справі 206/3937/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/2154/24 Справа № 206/3937/23 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

судді -доповідача ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

підозрюваного (в режимі

відеоконференції) ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника

ОСОБА_6 ,діючої вінтересах підозрюваного ОСОБА_7 ,на ухвалуслідчого суддіСамарського районногосуду м.Дніпропетровськавід 12листопада 2024року вкримінальному провадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12023130000002161від 05липня 2023року, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м.Татарбунари

Одеської області, зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1 ,

проживаючого за адресою:

АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 12листопада 2024 року задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Луганській області ОСОБА_8 , яке погоджене начальником відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_5 , та застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 10 січня 2025 року. Визначено заставу у розмірі 217 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить тобто 657 076 гривень.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним вказаного кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, що є визначеною законом підставою застосування запобіжного заходу. На переконання слідчого судді запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування підозрюваному іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваною процесуальних обов`язків. Враховуючи те, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, слідчий суддя вважав за можливе визначити заставу у розмірі 217 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 657 076 грн., вказаний розмір застави обґрунтовується розміром завданих кримінальними правопорушеннями збитків, а саме 657 027, 35 грн.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати підозрюваному більш м`який запобіжний захід або визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б довели об`єктивному спостерігачу, що підозрюваний дійсно вчинив інкримінований йому злочин. Наголошує на тому, що лише одних припущень сторони обвинувачення щодо наявності певних ризиків недостатньо для ухвалення рішення слідчим суддею про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказує на те, що відомості про особу підозрюваного, а саме: раніше не судимого, лікаря-інфекціоніста за спеціальністю, позитивні характеристики, маючого на утриманні неповнолітніх дітей та матір, дружину, свідчать про можливість застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу. Звертає увагу на те, що слідчим суддею не було враховано сімейний та майновий стан підозрюваного, а тому визначений розмір застави є завідомо непомірним для нього.

Заслухавши доповідьсудді,доводи захисниката підозрюваного,які просилизадовольнити вимогиапеляційної скарги,прокурора,який заперечувавпроти задоволенняапеляційної скаргизахисника тапросив ухвалусуду залишитибез зміни, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Судове рішення стосовно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Луганській області перебуває кримінальне провадження №12023130000002161від 05липня 2023року за кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.

07 листопада 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, що виразилося у розтраті грошових коштів шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому у великих розмірах, в умовах воєнного стану.

З наданих матеріалів вбачається, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненніінкримінованого йомукримінального правопорушенняпідтверджується зібранимив кримінальномупровадженні доказами,зокрема:контрактом здиректором КНП"Новопсковськийцентр первинноїмедико-санітарноїдопомоги Новопсковськоїселищної ради"від 20лютого 2023року,актом ревізіїокремих питаньфінансово-господарськоїдіяльності комунальногонекомерціного підприємства"Новопсковськийцентр первинноїмедико-санітарноїдопомоги Новопсковськоїселищної ради"за періодз 01січня 2023року по31грудня 2023року від07березня 2024року №201204-07/1,висновком експертаПолтавського відділенняНаціонального науковогоцентру "Інститутсудових експертизім.М.С.Бокаріуса"№533від 16жовтня 2024року,протоколами допитусвідків: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,протоколом допитупредставника потерпілого ОСОБА_14 ,а також іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.

В межах даного кримінального провадження слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю визначення розміру застави щодо ОСОБА_7 .

Як слідує з наданих матеріалів, слідчим суддею належним чином і в повній мірі досліджені у сукупності наявні докази у провадженні, долучені до клопотання, які є достатньо вагомими на підтвердження обґрунтованості підозри й дають достатньо вагомі підстави зробити об`єктивний висновок, що ОСОБА_7 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.191 КК України.

Слідчий суддя також, у відповідності до вимог ст.178 КПК України, належним чином врахував тяжкість та обставини вчиненого злочину, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинівта заяке передбачене покарання у виді позбавлення волі до восьми років, дані про особу ОСОБА_7 , а саме раніше не судимого, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, маючого постійне місце проживання, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, що залишаючись на свободі ОСОБА_7 матиме змогу переховуватись від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки підозрюваний особисто знайомий з ними.

При встановленні наявності вказаного ризику апеляційний суд враховує встановлений КПК України порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_7 , будучи обізнаним про предмети, речі та документи, які зберегли на собі сліди вчинення злочину та можуть бути використані для доведення обставин у кримінальному провадженні, та місцезнаходження яких в ході досудового розслідування не встановлено, може вжити заходи з приховування результатів своєї протиправної діяльності, а саме знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Також, суд першої інстанції, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, крім даних про суворість покарання, передбачених за злочини, в яких підозрюють ОСОБА_7 , та даних про особу підозрюваного, взяв до уваги і інші обставини кримінального провадження, а саме вчинення злочину в умовах воєнного стану, значний розмір збитків завданих кримінальним правопорушенням, що в сукупності є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування від органів досудового розслідування або суду, незаконного впливу на свідків, можливості знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому, зазначені ризики об`єктивно збільшуються з урахуванням введення в Україні військового стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду провадження дійшов висновку, що слідчим суддею правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України, і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

Доводи захисника про відсутність доказів, які вказують на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують тримання під вартою ОСОБА_7 , та встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об`єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, стороною захисту не наведено.

Щодо посилання захисника на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підозрюваний дійсно вчинив інкримінований йому злочин, слід зазначити, що зазначені доводи фактично стосуються питань доведеності винуватості, оцінки доказів та правильності кваліфікації дій, надання оцінки чому, відповідно кримінального процесуального закону, відбувається на іншій стадії кримінального провадження, а саме, при ухваленні судового рішення по суті справи.

Щодо посилання захисника про те, що підозрюванийраніше несудимий,лікар-інфекціоністза спеціальністю,має наутриманні неповнолітніхдітей таматір,дружину, слід зазначити, що вказані обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки та були взяті до уваги під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у суді першої інстанції.

Відомостей щодо протипоказань для перебування підозрюваного в умовах слідчого ізолятора захисником не було надано, як під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.

Крім того, апеляційний суд враховує, що застосувавши до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, визначив підозрюваному розмір застави, який є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання підозрюваного під вартою.

Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що обвинувачений може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

За встановленими в клопотанні слідчого обставинами, на думку апеляційного суду, визначений судом розмір застави є справедливим, співрозмірним із сумою завданих кримінальним правопорушенням збитків, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинуваченого.

Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги захисника, апеляційним переглядом не встановлено.

Приймаючи рішення про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходуу вигляді тримання під вартою, слідчий суддя повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду апеляційний суд вважає необхідним ухвалу слідчого судді залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , діючої в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчогосудді Самарськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 12листопада2024року прозастосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоювідносно підозрюваного ОСОБА_7 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3