Постанова

від 09.12.2024 по справі 916/404/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/404/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Ярош А.І, Поліщук Л.В.

секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.

за участю представників сторін:

від Фізичної особи-підприємця Мельничук Надії Михайлівни, м. Одеса Батуріна Г.О., Губська Х.Ю. на підставі ордерів;

від Малого колективного підприємства «Мрія-2», м. Білгород-Дністровський Одеської області Оськін М.Д., на підставі довіреності та ордеру.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мельничук Надії Михайлівни, м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 31.07.2024 року, м. Одеса, суддя першої інстанції Щавинська Ю.М. повний текст складено 02.08.2024 року

у справі № 916/404/24

за позовом: Малого колективного підприємства «Мрія-2», м. Білгород-Дністровський Одеської області

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Мельничук Надії Михайлівни, м. Одеса

про стягнення 565 405 грн. 55 коп.

ВСТАНОВИВ

У лютому 2024 Мале колективне підприємство «Мрія-2» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Мельничук Надії Михайлівни, в якій просило суд стягнути з відповідача безпідставно набуте майно - грошові кошти від здавання в оренду майна за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 75/98 за період з 01.02.2021 по 17.01.2023 у розмірі 468 700 грн., 3% річних за користування безпідставно отриманим майном у сумі 1 139 грн. 15 коп., інфляційні в розмірі 7 545 грн. 54 коп., суму шкоди за користування земельною ділянкою у розмірі 88 020 грн. 86 коп.

В подальшому, Мале колективне підприємство «Мрія-2» звернувся до суду першої інстанції із заявою про усунення недоліків позовної заяви, разом з якою надав уточнену редакцію позовної заяви, згідно прохальної частини якої просило суд стягнути з відповідача безпідставно набуте майно - грошові кошти від здавання в оренду майна за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 75/98, за період з 01.02.2021 по 17.01.2023 у розмірі 453 700 грн., 3% річних за користування безпідставно отриманим майном у розмірі 1 136 грн. 15 коп., інфляційні втрати у сумі 7 491 грн. 28 коп., суму шкоди за користування земельною ділянкою у розмірі 88 020 грн. 86 коп.

Зокрема, позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 01.02.2021 по 02.02.2023 Фізична особа-підприємець Мельничук Надія Михайлівна безпідставно отримувала грошові кошти з орендарів за використання нерухомого майна, яке належить на праві власності Малому колективному підприємству «Мрія-2», а тому сума безпідставно отриманих коштів за такий період, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі положень ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України, становить 453 700 грн.

Крім того, позивач вказує, що є користувачем земельної ділянки на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, розташованої за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 75/98.

Враховуючи положення ст. 377 Цивільного кодексу України, позивач зазначає, що користувачами земельної ділянки з 05.12.2014 були Захарьєв О.О. та Бандурко С.Ю., а з 01.02.2021 по 02.02.2023 Мельничук Н.М. , яка не здійснювала плату за користування землею.

Позивач вказує, що наразі ним отримана податкова вимога про необхідність оплати заборгованості за користування землею у розмірі 88 020 грн. 86 коп.

Отже, за твердженням позивача, несплачена Фізичною особою-підприємцем Мельничук Надії Михайлівни сума плати за користування землею є прямою шкодою для Малого колективного підприємства «Мрія-2», яка на підставі ст.1166 Цивільного кодексу України повинна бути компенсована.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.07.2024 року у справі №916/404/24 (суддя Щавинська Ю.М.) позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Мельничук Надії Михайлівни, м. Одеса на користь Малого колективного підприємства «Мрія-2», м. Білгород-Дністровський Одеської області безпідставно набуте майно - грошові кошти від здавання в оренду майна у сумі 117 435 грн 46 коп.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що строком володіння Мельничук Н.М. спірним майном без достатньої правової підстави є період з 29.01.2021 (дата державної реєстрації права власності) по 16.01.2023 (дата державної реєстрація припинення права власності Мельничук Н.М. ), а тому дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача суми доходу, який Фізична особа-підприємець Мельничук Надії Михайлівни могла отримати від здавання майна в оренду у розмірі 117 435 грн. 46 коп.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції зазначив про недоведення позивачем правомірності нарахування 3% річних та інфляційних втрат у спірних відносинах, а тому дійшов висновку про відмову у задоволенні таких позовних вимог.

Щодо вимог про стягнення суми шкоди як податкового боргу, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність складу (всіх елементів) господарського правопорушення та підстав для стягнення з відповідача збитків (матеріальної шкоди) у заявленій до стягнення сумі, оскільки позивачем не доведено належними доказами як протиправної поведінки відповідача, так і наявності саме факту спричинення збитків у розмірі 88 020 грн. 86 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Мельничук Надія Михайлівна, м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилась, тому звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила суд рішення Господарського суду від 31.07.2024 року у справі №916/404/24 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Малого колективного підприємства «Мрія-2», м. Білгород-Дністровський, Одеської області про стягнення з відповідача суми доходу від здавання майна в оренду у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, процесуальних норм та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник, посилаючись на обставини справи, встановлені судом першої інстанції та низку правових позицій Верховного Суду, зазначив, що головним питанням у можливості застосування ст. 1214 Цивільного кодексу України, є встановлення моменту, з якого відповідач дізнався або міг дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Скаржник зауважив, що суд першої інстанції дійшов хибних висновків про обізнаність відповідача чи можливість бути обізнаною про безпідставність володіння спірним майном з часу набуття на нього права власності, зважаючи на участь у судовій справі №495/9109/17, оскільки 18.12.2018 Апеляційним судом Одеської області по справі №495/9109/17 була винесена постанова, якою відмовлено у задоволенні позову Малого колективного підприємства «Мрія-2» про витребування приміщення спірного приміщення магазину у Захарьєва О.О. та Бандурко С.Ю. Вказана постанова від 18.12.2018 набрала законної сили з моменту проголошення.

Отже, на думку скаржника, Мельничук Н.М. була повністю впевнена у тому, що відповідне приміщення магазину вже не є предметом спору.

Відтак скаржник стверджує, що існування у період з 21.02.2020 неспростованої на той час обставини стосовно підтвердження неправомірності реєстрації спірного майна за Малим колективним підприємством «Мрія-2» та до 22.04.2022 (скасування Одеським апеляційним судом ухвал про визнання мирових угод по справі №520/16134/19), створювало у Фізичної особи-підприємця Мельничук Н.М. переконання в наявності підстав для користування спірним майном, і протилежного - тобто знань чи можливості дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави - у Фізичної особи-підприємця Мельничук Н.М., м.Одеса об`єктивно не могло бути через впевненість у правомірності володіння спірним майном.

Тобто, на думку скаржника, лише з прийняттям 22.04.2022 Одеським апеляційним судом вищевказаної постанови відповідач дізнався або міг дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави та, як наслідок, починаючи саме з 22.04.2022 у відповідача виник обов`язок повернути спірне майно його законному володільцю.

Отже, скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що доведеним періодом, за який відповідач повинна повернути можливі отримані доходи, є весь час існування державної реєстрації права власності на спірний магазин за нею у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Щодо стягнення грошових коштів скаржник зазначив, що суд першої інстанції посилається на копії договорів оренди, нібито укладених між відповідачем та приватними підприємцями, проте вважає відповідні докази неналежними, такими, що не доводять укладення нею означених договорів та можливості отримання нею заявлених до стягнення сум.

Скаржник зазначає, що Мельничук Надія Михайлівна з 01.03.2022 виїхала з країни, отримала статус біженця в Німеччині, посвідку на проживання з правом роботи на території Федеративної землі Берлін, що підтверджується копією закордонного паспорту.

Крім того, скаржник зауважує, що відповідач взагалі не підтверджувала факт укладення наведених договорів. Оригінали договорів позивачем не надані, а тому, скаржник вважає, що відсутня можливість пересвідчитись у їх дійсності.

Більш того, скаржник вказує, що в матеріалах справи взагалі відсутні докази існування приватних підприємців, які підписали вказані договори, та факт здійснення ними підприємницької діяльності у спірному магазину.

Також, скаржник стверджує, що за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, особа на ім`я Чернега Софія Пиливівна, яка нібито підписала договір №б/н від 01.02.2021 не зареєстрована приватним підприємцем; ФОП Цвіліховська О.Ф., яка нібито уклала договір №3 від 01.02.2021 на підставі свідоцтва №25520170000002161 від 16.06.2004 припинила свою підприємницьку діяльність 29.12.2016; ФОП Тумін А.В., який уклав договір №12 від 01.02.2021 припинив підприємницьку діяльність 30.07.2020.

Отже, скаржник вважає, що наведені обставини свідчать не тільки про недоведеність та необґрунтованість грошових коштів, як доходів, отриманих від здавання в оренду приміщення магазину чи можливості їх отримати, так і про їх неналежність.

За таких обставин, скаржник вказує, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, що мають значення для справи та невірно розтлумачив ст. 1214 Цивільного кодексу України при її застосуванні.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Мельничук Надії Михайлівни, м.Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 31.07.2024 року у справі №916/404/24, справу призначено до судового розгляду.

11.10.2024 року через електронний суд до Південно-західного апеляційного господарського суду від Малого колективного підприємства «Мрія-2», м. Білгород-Дністровський Одеської області надійшов відзив (вх. №3308/24/Д1), у якому відповідач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мельничук Надії Михайлівни, м. Одеса без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відзив судовою колегією долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, у відзиві позивач, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини справи, зазначає, що станом на момент набуття Мельничук Н.М. на підставі ухвал суду у справі №520/16134/19 права власності на спірне майно та в подальшому в момент реєстрації набутого права, остання вже була обізнана з обставиною володіння Захарьєвим О.О. та Бандурко С.Ю. спірним майном без достатньої правової підстави та відповідно, про відсутність законних підстав для набуття нею права власності на магазин, а тому посилання відповідача, про те, що їй стало відомо про незаконність володіння тільки 22.04.2022 року з постанов Одеського апеляційного суду по справі №520/16134/19, є безпідставним.

Позивач вказує, що посилання відповідача про те, що договори нею не укладались і вони є підробленими не заслуговують на увагу, оскільки відповідач міг би звернутися з цим питанням до відповідних органів, однак цього не зробив, крім того, матеріали справи містять документи, що саме відповідач отримувала кошти за оренду нерухомого майна з орендарів. Доказів того, що вона їх не отримувала, або не вела підприємницьку діяльність з лютого 2022 року відповідач не надала.

Щодо посилання відповідача на те, що потенційна можливість отримання доходів у спірний період позивачем не доведена, позивач вважає їх безпідставними, оскільки саме відповідач не довела, що вона таких доходів не отримувала (наприклад, призупиняла підприємницьку діяльність або призупиняла дію договорів оренди, за якими отримувала кошти), а навпаки, заяви орендарів спростовують її припущення, оскільки вони підтверджують, що справно сплачували відповідачу за оренду нерухомого майна.

В судовому засіданні, яке відкладалося, представники скаржника підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги з мотивів, викладених письмово, просили суд апеляційної інстанції її задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах в повному обсязі.

Представник позивача проти доводів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, заперечував з мотивів, викладених письмово у відзиві, просив суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Мельничук Надії Михайлівни, м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 31.07.2024 року у справі №916/404/24 не потребує скасування або зміни, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Так, як вбачається з матеріалів справи, спірним майном є магазин змішаної торгівлі, загальною площею 1171,7 кв.м., літ. «Б», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який був предметом розгляду тривалих судових процесів, учасниками яких виступали: Мале колективне підприємства «Мрія-2», м. Білгород-Дністровський, Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.08.2018 у справі № 495/9109/17 позовну заяву Малого колективного підприємства «Мрія-2», м. Білгород-Дністровський, Одеської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Білгород-Дністровська міська рада) про визнання договорів недійсними та витребування майна було задоволено.

Поновлено Малому колективному підприємству «Мрія-2», м. Білгород-Дністровський, Одеської області строк звернення до суду щодо захисту порушених прав. Визнано недійсним договір позики, укладений між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_3 та Малим колективним підприємством «Мрія-2», м. Білгород-Дністровський, Одеської області в особі директора ОСОБА_4 , посвідчений 07.08.2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим номером 3038.

Визнано недійсним договір іпотеки від 07.08.2013 магазину змішаної торгівлі, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з: магазину змішаної торгівлі літ. «Б» загальною площею 1168,2 кв.м., та належить на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради 10.08.2010 на підставі рішення виконкому Білгород-Дністровської міської ради, замість договору купівлі-продажу від 18.06.1999 та акту передачі майна державного підприємства від 21.06.1999, дата 05.08.2010, №775, право власності на який зареєстровано КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» 12.08.2010 року, реєстраційний номер вищевказаного майна 31187424, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., та зареєстрований в реєстрі за №3039, укладений між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_3 , та Малим колективним підприємством «Мрія-2», м. Білгород-Дністровський, Одеської області в особі директора ОСОБА_4 .

Визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 07.08.2013, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 3041, укладений між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_3 , та Малим колективним підприємством «Мрія-2», м. Білгород-Дністровський, Одеської області в особі директора ОСОБА_4 .

Визнано недійсним договір про внесення змін №1 від 20.09.2013, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим №3852 до договору позики грошей, посвідченого 07.08.2013 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №3038.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 05.12.2014, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим № 5754.

Витребувано із володіння ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , на користь Малого колективного підприємство «Мрія-2», м. Білгород-Дністровський, Одеської області, магазин змішаної торгівлі, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з: магазину змішаної торгівлі літ. «Б», загальною площею 1168,2 кв.м. та належить на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради 10.08.2010 року на підставі рішення виконкому Білгород-Дністровської міської ради, замість договору купівлі-продажу від 18.06.1999 року та акту передачі майна державного підприємства від 21.06.1999 року, дата 05.08.2010 року, номер 775, право власності на який зареєстровано КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» 12.08.2010 року, реєстраційний номер вищевказаного майна 31187424.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 13.12.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_3 , було задоволено частково, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 серпня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Малого колективного підприємство «Мрія-2», м. Білгород-Дністровський, Одеської області відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 03.07.2019 касаційну скаргу Малого колективного підприємство «Мрія-2», м. Білгород-Дністровський, Одеської області задоволено частково, постанову Апеляційного суду Одеської області від 13.12.2018 скасовано. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.08.2018 в частині вирішення позовних вимог Малого колективного підприємство «Мрія-2», м. Білгород-Дністровський, Одеської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.12.2014, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення. У задоволенні позову Малого колективного підприємство «Мрія-2», м. Білгород-Дністровський, Одеської області до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.12.2014 відмовлено. В іншій частині рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 серпня 2018 року залишено без змін.

Ухвалюючи вказане судове рішення, суд касаційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції, урахувавши, що магазин змішаної торгівлі вибув з володіння Малого колективного підприємство «Мрія-2», м. Білгород-Дністровський, Одеської області поза його волею, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для витребування його у ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 на користь Малого колективного підприємство «Мрія-2», м. Білгород-Дністровський, Одеської області.

При цьому, судами першої та касаційної інстанцій у межах розгляду цивільної справи № 495/9109/17 було встановлено, що магазин змішаної торгівлі літ. «Б» загальною площею 1171,7 кв.м. належить Малому колективному підприємству «Мрія-2», м. Білгород-Дністровський, Одеської області на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради 10.08.2010 на підставі рішення виконкому Білгород-Дністровської міської ради, замість договору купівлі-продажу від 18.06.1999 та акту передачі майна державного підприємства від 21.06.1999, дата 05.08.2010, №775, право власності на який зареєстровано КП "Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації" 12.08.2010, реєстраційний номер вищевказаного майна 31187424.

Відповідні докази були досліджені при розгляді справи і закріплені в рішенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.08.2018 та підтверджені правовою позицією Верховного Суду по вказаній справі.

Крім того, судами також встановлено, що земельна ділянка, на якій розташований предмет іпотеки, знаходиться у постійному користуванні Малого колективного підприємство «Мрія-2», м. Білгород-Дністровський, Одеської області на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ОД 27-005, виданого виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів Одеської області 17 квітня 1995 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 5, кадастровий номер не присвоювався.

Наявний в матеріалах даної справи витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно також підтверджує обставину реєстрації права приватної власності на магазин змішаної торгівлі, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за Малим колективним підприємством «Мрія-2», м. Білгород-Дністровський, Одеської області дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 12.08.2010, відмітка про реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблена 07.08.2013.

В подальшому, як встановлено судами, ухвалами Київського районного суду м. Одеси від 07.08.2019 в рамках справи №520/16134/19 затверджено мирові угоди, укладені 05.08.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за якими, зокрема, припинено право власності ОСОБА_3 , на 1/2 частини магазину змішаної торгівлі, загальна площа 1171,7 кв.м, літ. «Б», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 127827751103, яка належить йому на праві приватної спільної часткової власності, та ОСОБА_2 , на 1/2 частини магазину змішаної торгівлі, загальна площа 1171.7 кв.м, літ. «Б», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 127827751103, яка належить йому на праві приватної спільної часткової власності, визнано за ОСОБА_1 право власності на означене майно.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно судами встановлено обставину реєстрації ОСОБА_1 29.01.2021 права власності на магазин змішаної торгівлі, загальна площа 1171.7 кв.м, літ. «Б», розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для державної реєстрації слугували ухвали суду №520/16134/19 від 07.08.2019.

Постановами Одеського апеляційного суду від 26.04.2022 ухвали Київського районного суду м. Одеси від 07.08.2019 про визнання мирових угод на стадії виконання рішення скасовано в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на магазин змішаної торгівлі, загальна площа 1171.7 кв.м, літ. «Б», розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 127827751103, у затвердженні мирових угод в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на магазин змішаної торгівлі, загальна площа 1171.7 кв.м, літ. «Б», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 127827751103, відмовлено.

При цьому в постановах Одеський апеляційний суд зазначив, що, затверджуючи мирові угоди у даній справі в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на магазин змішаної торгівлі, загальна площа 1171.7 кв.м, літ. «Б», розташований за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції не дотримався обов`язкової ознаки даного правового інституту, яка полягає у тому, що мирова угода може стосуватися лише прав та обов`язків сторін, та при їх затвердженні вирішив права та обов`язки Малого колективного підприємство «Мрія-2», м. Білгород-Дністровський, Одеської області, яке є власником зазначеного вище майна, та яке не брало участі у розгляді справи, чим допустив безумовне порушення прав останнього.

Державна реєстрація припинення права власності ОСОБА_1 була проведена 16.01.2023, підставою слугувало рішення Одеського апеляційного суду по справі №520/16134/19 від 26.04.2022.

Реєстрація права власності на спірне майно за Малим колективним підприємством «Мрія-2», м. Білгород-Дністровський, Одеської області згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно була проведена 17.01.2023.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що спірне майно 03.03.2015 було обтяжено арештом на підставі ухвали суду від 27.02.2015 №495/1396/15-ц (особа майно/права якої обтяжуються ОСОБА_4 ), 10.03.2015 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.03.2015 ВП №46724915.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15.07.2019 у справі № 520/16134/19 накладено арешт на частину магазину змішаної торгівлі, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 ; заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно, органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема, але не виключно: Управлінню державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Одеській області, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, комісіям, технічним адміністраторам Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та іншим суб`єктам Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації та які вправі вчиняти реєстраційні дії відповідно до чинного законодавства України, вчиняти будь-які дії щодо 1/2 частини магазину змішаної торгівлі, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16.07.2019 по справі №520/16136/19 накладено арешт на 1/2 частину магазину змішаної торгівлі, загальна площа 1171,7 кв.м, літ. «Б», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 7966141, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 127827751103, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18.07.2019 по справі №520/16136/19 заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно, органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема але не виключено: Управлінню державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Одеській області, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, комісіям, технічним адміністраторам Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та іншим суб`єктам Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації та які вправі вчиняти реєстраційні дії відповідно до чинного законодавства України, вчиняти будь-які дії щодо 1/2 частини магазину змішаної торгівлі, загальна площа 1171,7 кв.м, літ. «Б», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 7966141, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 127827751103, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 .

В подальшому Київським районним судом м. Одеси справи №520/16136/19 та № 520/16134/19 об`єднано в одне провадження, вирішено розгляд здійснювати в рамах справи № 520/16134/19.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 07.08.2019 у справі справи № 520/16134/19 скасовано заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15.07.2019 по цивільній справі № 520/16134/19, знято арешт з частини магазину змішаної торгівлі, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 ; знято заборону державним реєстраторам прав на нерухоме майно, органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема, але не виключно: Управлінню державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Одеській області, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, комісіям, технічним адміністраторам Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та іншим суб`єктам Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, та які вправі вчиняти реєстраційні дії відповідно до чинного законодавства України, вчиняти будь-які дії щодо 1/2 частини магазину змішаної торгівлі, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 .

Скасовано заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалами Київського районного суду м. Одеси від 16.07.2019 та 18.07.2019 по цивільній справі № 520/16136/19, знято арешт з частини магазину змішаної торгівлі, загальна площа, 1171, 7 кв.м. літ.»Б» розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_3 ; знято заборону державним реєстраторам прав на нерухоме майно, органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема, але не виключно: Управлінню державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Одеській області, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, комісіям, технічним адміністраторам Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та іншим суб`єктам Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, та які вправі вчиняти реєстраційні дії відповідно до чинного законодавства України, вчиняти будь-які дії щодо 1/2 частини магазину змішаної торгівлі, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_3 .

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.11.2019 по справі № 520/16134/19 заяву Малого колективного підприємства «Мрія-2», м. Білгород-Дністровський, Одеської області про вжиття заходів забезпечення позову у справі задоволено частково, вжито заходи забезпечення позову у цивільній справі №520/16134/19 шляхом заборони усім державним реєстраторам юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені, відповідно до законодавства, здійснювати будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - проводити будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 до вирішення справи по суті.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.12.2019 по справі № 520/16134/19 у задоволенні заяви Малого колективного підприємства «Мрія-2» про вжиття заходів забезпечення позову у справі відмовлено. Заяву Малого колективного підприємства «Мрія-2» про зміну заходів забезпечення позову у справі задоволено. Змінено заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.11.2019 у цивільній справі №520/16134/19, заборонено усім державним реєстраторам, які уповноважені, відповідно до законодавства, здійснювати будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, - проводити будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , до вирішення спору по суті.

Постановою Верховного Суду від 16.12.2020 по справі № 520/16134/19 ухвалу Одеського апеляційного суду від 20.12.2019. скасовано, у задоволенні заяви Малого колективного підприємства «Мрія-2» від 04.11.2019 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 520/16134/19 відмовлено.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.09.2021 по справі № 495/6687/21 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Малого колективного підприємства «Мрія-2», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Комунальне підприємство «Агенція реєстраційних послуг» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48504481 від 04.09.2019 року задоволено частково, заборонено державним реєстраторам суб`єктів державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, нотаріусам та акредитованим суб`єктам державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, реєстрації чи перереєстрації права власності та будь-які інші реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомого майна - магазину змішаної торгівлі, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 31.05.2022 по справі № 495/6687/21 ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.09.2021 скасовано, прийнято постанову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Малого колективного підприємства «Мрія-2», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору комунальне підприємство "Агенція реєстраційних послуг" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48504481 від 04.09.2019 залишено без задоволення.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.06.2022 по справі № 495/3782/22 заяву позивача ОСОБА_5 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, накладено арешт на магазин змішаної торгівлі, загальною площею 1171,7 кв.м, розташований за адресою: , який належить ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішення по справі; заборонено будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам та державним реєстраторам Міністерства юстиції України, проводити будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єкту нерухомого майна, стосовно об`єкта будівлі магазину змішаної торгівлі літ. Б, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішення по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.02.2023 по справі №495/3782/22 клопотання директора Малого колективного підприємства «Мрія-2» Караулан Інни Миколаївни про зміну заходів забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача: директор Малого колективного підприємства «Мрія-2» про стягнення заборгованості задоволено, змінено заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.06.2022 року, а саме: скасовано арешт на магазин змішаної торгівлі, загальною площею 1171,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням по справі; скасовано заборону будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам та державним реєстраторам Міністерства юстиції України, проводити будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єкту нерухомого майна, стосовно об`єкта будівлі магазину змішаної торгівлі літ. Б, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням по справі; накладено арешт на житловий будинок, загальною площею 594 кв.м, житловою площею 151,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , який належить Мельничук Н.М. на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 22.10.2018 року №210, номер запису про право власності 28485554 до набрання законної сили рішення по справі.

У підтвердження обставини наявності у відповідача орендних правовідносин з іншими особами з приводу спірного нерухомого майна Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, буд.75/9 надано суду:

договір оренди нежитлового приміщення №23 від 01.07.2021, укладений із ФОП Ходос П.Г., термін дії 12 місяців з 01.07.2021 по 30.06.2022, орендна плата 500 грн, акт прийому-передачі від 01.07.2021. Договір та акт містять підписи сторін;

договір оренди нежитлового приміщення №2 від 04.06.2021, орендар ФОП Шарандаченко О.А., термін дії 12 місяців з 04.06.2021 по 30.06.2022, орендна плата 4 000 грн, акт прийому-передачі від 01.07.2021. Договір та акт не містять підпису орендаря;

договір оренди нежитлового приміщення №9 від 01.02.2021, орендар ФОП Токаренко Г.Г., термін дії 12 місяців з 01.02.2021 по 31.01.2022, орендна плата 200 грн, підписаний сторонами акт прийому-передачі від 01.02.2021. Договір не містить підпису орендаря;

договір оренди нежитлового приміщення №4 від 01.02.2021, орендар ФОП Лазар Л.В., термін дії 12 місяців з 01.02.2021 по 31.01.2022, орендна плата 1000 грн, підписаний сторонами акт прийому-передачі від 01.02.2021. Договір не містить підпису орендаря;

договір оренди нежитлового приміщення №7 від 01.02.2021, орендар ФОП Кравчук Т.В., термін дії 12 місяців з 01.02.2021 по 31.12.2022, орендна плата 200 грн, акт прийому-передачі від 01.02.2021. Договір та акт не містять підпису орендаря;

договір оренди нежитлового приміщення №13 від 01.02.2021, орендар ФОП Лук`янчук М.Д., термін дії 12 місяців з 01.02.2021 по 31.12.2022, орендна плата 1500 грн, акт прийому-передачі від 01.02.2021. Договір та акт містять підписи сторін;

договір оренди нежитлового приміщення №25 від 11.10.2022, орендар ФОП Шнирьова М.Е., термін дії 12 місяців з 11.10.2022 по 11.10.2023, орендна плата 700 грн, акт прийому-передачі від 11.10.2022. Договір та акт містять підписи сторін;

договір оренди нежитлового приміщення №3 від 01.02.2021, орендар ФОП Цвіліховська О.Ф., термін дії 12 місяців з 01.02.2021 по 31.01.2022, орендна плата 600 грн, акт прийому-передачі від 01.02.2021. Договір та акт містять підписи сторін;

договір оренди нежитлового приміщення №8 від 01.02.2021, орендар ФОП Коркач С.В., термін дії 12 місяців з 01.02.2021 по 31.12.2022, орендна плата 700 грн, акт прийому-передачі від 01.02.2021. Договір та акт не містять підпису орендаря;

договір оренди нежитлового приміщення №10 від 01.02.2021, орендар ФОП Ніколаєнко А.М., термін дії 12 місяців з 01.02.2021 по 31.12.2022, орендна плата 3000 грн, акт прийому-передачі від 01.02.2021. Договір та акт містять підписи сторін;

договір оренди нежитлового приміщення №12 від 01.02.2021, орендар ФОП Тумін А.В., термін дії 12 місяців з 01.02.2021 по 31.01.2022, орендна плата 2000 грн, акт прийому-передачі від 01.02.2021. Договір та акт містять підписи сторін;

договір оренди нежитлового приміщення №б/н від 01.02.2021, орендар ФОП Черняга С.П., термін дії 12 місяців з 01.02.2021 по 31.01.2022, орендна плата 1000 грн, акт прийому-передачі від 01.02.2021. Договір та акт містять підписи сторін;

договір оренди нежитлового приміщення №5 від 01.02.2021, орендар ФОП Крицький В.М., термін дії 12 місяців з 01.02.2021 по 31.01.2022, орендна плата 1000 грн, акт прийому-передачі від 01.02.2021. Договір та акт містять підписи сторін;

договір оренди нежитлового приміщення №18 від 01.02.2021, орендар ФОП Мельник С.В., термін дії 12 місяців з 01.02.2021 по 31.01.2022, орендна плата 400 грн, акт прийому-передачі від 01.02.2021. Договір та акт не містять підпису орендодавця;

договір оренди нежитлового приміщення №17 від 01.02.2021, орендар ФОП Мельник С.В., термін дії 12 місяців з 01.02.2021 по 31.01.2022, орендна плата 500 грн, акт прийому-передачі від 01.02.2021. Договір не містить підпису орендаря.

Також, в матеріалах справи містяться листи, в яких особами, що їх підписали, повідомляється про укладання договорів оренди з Фізичною особою -підприємцем Мельничук Н.М., копії яких не збереглися, розмір орендної плати та відсутність заборгованості з її плати.

З Державного акту на право постійного користування землею серії ОД 27.005 від 17.04.1995 року, вбачається, що Малому колективному підприємству «Мрія-2» надано у постійне користування 0,045 га землі в межах згідно з планом землекористування для будівництва магазину будівельних матеріалів відповідно до рішення виконкому Білгород-Дністровської міської Ради народних депутатів від 16.06.1994 №731.

План зовнішніх меж землекористування, наданий позивачем як частина державного акту, містить відомості щодо п`яти земельних ділянок, №2 та №4 з яких закреслені. Зі змісту плану судом встановлено, що площа ділянки №1 становить 0,045 га, та 0,0108 га, опис меж від А до А землі міської ради, адреса не значиться, площа ділянки №3 становить 0,0518 га, опис меж від Адо Б - вул. Ізмаїльська, від Б до А землі міської ради, площа ділянки №5 становить 0,0175, опис меж від А до Б землі загального користування міста Білгород-Дністровського, від Б до А землі Малого колективного підприємства «Мрія-2» (постійне користування).

Зміни в землекористуванні, надані позивачем в якості додатку до Державного акту містять розгорнуту інформацію щодо земельних ділянок та документів, на підставі яких внесено зміни. Так, відповідні зміни відображають наступну історію надання земельних ділянок позивачу: 1) 25.07.1995 - 0,0108 га, 11.12.1997 - 0,0558 га, 11.11.1999 - 0,0518 га, при цьому земельна ділянка 0,0558 га вилучена у зв`язку із відмовою, 11.11.1999 - 0,0238 га, 11.01.2000 - 0,0175 га.

Згідно листа Міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки, розташованої на території м. Білгород-Дністровський, станом на 01.01.2020 складає: щодо земельної ділянки за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева 75/98 1346 грн. 86 коп., щодо земельної ділянки за адресою Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул.Ізмаїльська, 39-Б 1291 грн. 21 коп.

Листом від 26.06.2023 Головне управління ДПС в Одеській області повідомило Мале колективне підприємство «Мрія-2» про наявність податкового боргу у сумі 103 582 грн. 91 коп., в тому числі по земельному податку з юридичних осіб у сумі 88 020 грн. 86 коп., який виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу (термін виникнення з 30.07.2021 по 02.03.2023).

До вказаного листа також додано рішення заступника начальника ГУ ДПС в Одеській області про здійснення погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення готівки.

Також в матеріалах справи містяться податкові декларації з плати за землю за 2021 рік на суму 49 208 грн. 07 коп., 2022 рік на суму 54 128 грн. 79 коп. Згідно означених декларацій площа земельної ділянки розбита на 4 одиниці та загалом становить 1 251 кв.м.

Доказів оплати суми земельного податку матеріали справи не містять.

Інших належних та допустимих письмових доказів матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є вимога Малого колективного підприємства «Мрія-2», м. Білгород-Дністровський Одеської області до Фізичної особи-підприємця Мельничук Надії Михайлівни, м. Одеса про відшкодування доходів, які могли бути одержані відповідачем за час користування безпідставно набутим майном за період з 01.02.2021 по 17.01.2023 з підстав, передбачених статтями 1212, 1214 Цивільного кодексу України, стягнення інфляційних та 3% річних, спричиненої шкоди.

Оскільки у даному разі рішення суду першої інстанції апелянтом оскаржується лише в частині задоволення місцевим господарським судом під час ухвалення рішення стягнення грошових коштів у розмірі 117 435 грн.46 коп., обставини щодо відмови у задоволенні Господарським судом Одеської області позовних вимог Малого колективного підприємства «Мрія-2», м. Білгород-Дністровський Одеської області про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та вимог про стягнення шкоди в сумі податкового боргу, в силу вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів та вимог апеляційної скарги, в апеляційному порядку не переглядаються.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним (ч. 1 ст. 390 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 25.09.2024 року у справі №201/9127/21 зазначила таке:

« 73. Зобов`язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна випливає із загальної для права заборони безпідставного збагачення: той, хто збагатився за рахунок іншого, без належної на те правової підстави зобов`язаний повернути предмет власного збагачення.

74. Традиційно в доктрині цивільного права зобов`язання, які є наслідком безпідставного збагачення, іменуються кондикційними (з лат. «condictio sine causa» - повернення збагачення, одержаного без правової (справедливої) підстави).

75. Приписи глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача такого майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 Цивільного кодексу України).

76. Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.

77. Кондикційні зобов`язання виникають тоді, коли дії особи або події призводять до неправового результату у виді юридично безпідставного майнового блага, що перейшло до набувача та сприяло його безпідставному збагаченню.

78. Безпідставне збагачення може полягати як у так званому «фактичному» збагаченні, коли набувач, не отримуючи права на річ, фактично володіє і користується нею, так і в «юридичному» збагаченні, коли набувач отримує суб`єктивне право на предмет збагачення.

79. Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (постанова Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

80. Конструкція частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

81. Сутність зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій потерпілій особі, яка має належний правовий титул на нього (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18).

82. Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18, від 23 квітня 2019 року, у справі № 918/47/18, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19).

83. Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

84. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що, за загальним правилом, кондикція у її класичному розумінні є самостійним позадоговірним зобов`язальним способом захисту права власності або іншого майнового права, спрямованим на повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, тому учаснику цивільних відносин, за чий рахунок відбулося таке неправомірне збагачення».

Згідно з абзацом першим частини першої 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Із цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

В пунктах 53- 57 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 910/3943/21(910/9185/19) (предмет позову - відшкодування доходів, одержаних відповідачем від безпідставного користування майном, належним позивачу як власнику), тобто зі спору, що виник з подібних правовідносин, викладено такі висновки щодо застосування положень цієї норми права:

« 54. З аналізу наведеної норми вбачається, що закон визначає отримання доходів і плодів безпідставним лише за умови, якщо набувач майна знав або мав знати про безпідставність його отримання. Тому набувач повинен повернути або відшкодувати потерпілому всі доходи, які він одержав чи міг одержати з цього майна з того часу, як дізнався або міг дізнатися про безпідставність набуття (збереження) майна. Доходи або інші вигоди, отримані ним до цього часу не підлягають поверненню або відшкодуванню.

55. Отже, для правильного вирішення спору щодо застосування частини першої статті 1214 Цивільного кодексу України судам передусім необхідно встановити момент, коли набувач спірного майна дізнався про безпідставність його набуття чи про зникнення (припинення) підстави набуття, яка існувала, а також моменту, коли набувач міг дізнатися про такі обставини.

56. За змістом абзацу першого частини першої 1214 Цивільного кодексу України таке право може бути реалізоване за сукупності таких складових:

1) доходи повертаються саме особою, яка володіє або володіла, майном безпідставно;

2) повертаються доходи, які ця особа одержала або могла одержати від такого майна;

3) повертаються доходи отримані з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Розмір доходів, які підлягають стягненню вираховується виходячи з доведеності розміру звичайних доходів, які особа здобула за весь час володіння.

Слід також враховувати, що конструкція абзацу першого частини першої статті 1214 Цивільного кодексу України передбачає встановлення часу (строку) неправомірного використання майна, адже встановлює правило, що повертаються доходи отримані з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Отже, за загальним правилом умовою виникнення додаткового кондиційного обов`язку з повернення доходів від безпідставно набутого майна є лише недобросовісна поведінка набувача, адже за період, коли останній був упевнений у підставності свого збагачення і не повинен був знати про протилежне, відшкодування кондикційних доходів цією нормою не передбачається.

57. Отримання або можливість отримання набувачем відомостей про неправомірність володіння чужим майном є моментом, з якого на зазначену особу покладаються додаткові обов`язки, зокрема, виникає обов`язок повернути фактично отримані від спірного майна доходи, або доходи, які могли бути отримані за нормальних умов".

Так, матеріалами справи підтверджена обставина реєстрації за ОСОБА_1 29.01.2021 права власності на спірне майно на підставі ухвал суду від 07.08.2019, винесених у справі №520/16134/19, якими було затверджено мирові угоди, припинено право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на спірне майно, із визнанням такого права за ОСОБА_1 , та які в подальшому були скасовані постановами Одеського апеляційного суду від 26.04.2022.

Разом з цим, 03.07.2019 Верховним Судом винесено постанову у справі №495/9109/17, учасником якої, а саме відповідачем, була ОСОБА_1 , якою залишено в силі рішення суду першої інстанції, яким витребувано у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь власника майна Малого колективного підприємства «Мрія-2» магазину змішаної торгівлі, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, обставина приєднання ОСОБА_1 до апеляційної скарги ОСОБА_3 , про що зазначено у постанові апеляційного суду у справі №495/9109/17, свідчить про обізнаність ОСОБА_1 щодо наявності судового провадження, предметом розгляду якого було вибуття спірного майна з власності Малого колективного підприємства «Мрія-2», м. Білгород-Дністровський Одеської області.

Отже станом на момент набуття ОСОБА_1 на підставі ухвал суду у справі №520/16134/19 права власності на спірне майно та в подальшому в момент реєстрації набутого права, остання була обізнана з обставиною володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спірним майном без достатньої правової підстави та, відповідно, про відсутність законних підстав для набуття нею права власності на магазин.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спірне майно було відчужено саме ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу, правомірність яких також була предметом розгляду справи №495/9109/17.

У зв`язку із вищезазначеним колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк володіння ОСОБА_1 спірним майном без достатньої правової підстави є період з 29.01.2021 (дата державної реєстрації права власності) по 16.01.2023 (дата державної реєстрація припинення права власності ОСОБА_1 ).

Відтак, враховуючи доведення наявними в матеріалах справи доказами обставини безпідставного користування відповідачем у період з 29.01.2021 по 16.01.2023 належним на праві власності Малому колективному підприємству «Мрія-2» майном, колегія суддів вважає обізнаною Фізичну особу-підприємця Мельничук Н.М. про володіння таким майном без достатньої правової підстави, а тому колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача суми доходу, який Фізична особа-підприємець Мельничук Н.М. могла отримати від здавання майна в оренду, у розмірі 117 435 грн. 46 коп., зробивши свій розрахунок стягнення грошових коштів від здавання майна в оренду.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що ним лише з прийняттям 22.04.2022 Одеським апеляційним судом постанови стало відомо про володіння цим майном, а тому, нібито починаючи тільки з 22.04.2022 у відповідача виник обов`язок повернути спірне майно його законному володільцю, оскільки підписуючи незаконні мирові угоди, станом на 07.08.2019 року, ОСОБА_1 , достеменно знала про те, що вказане нерухоме майно не може бути предметом даної мирової угоди та є власністю Малого колективного підприємства «Мрія-2», та рішенням суду витребувалось із незаконного володіння ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Окрім того, ОСОБА_1 , реєструючи вказані незаконні ухвали суду 29.01.2021 року, також достеменно знала, що Мале колективне підприємства «Мрія-2» ще 16.08.2019 року подала апеляційні скарги на незаконні ухвали Київського районного суду м. Одеси від 07.08.2019 р. по справі №520/16134/19.

Щодо посилання відповідача на те, що договори нею не укладались і вони є підробленими, вони також не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи містять документи, що саме відповідач отримувала кошти за оренду нерухомого майна з орендарів. Доказів того, що вона їх не отримувала, або не вела підприємницьку діяльність з лютого 2022 року, відповідач не надала ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

Щодо посилання відповідача на те, що потенційна можливість отримання доходів у спірний період позивачем не доведена, колегія суддів вважає теж їх безпідставними, оскільки саме відповідач не довела, що вона таких доходів не отримувала, а навпаки, заяви орендарів спростовують її припущення, оскільки вони підтверджують, що сплачували відповідачу за оренду спірного нерухомого майна.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Як вже зазначалося раніше за текстом постанови, надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів» в частині стягнення судом першої інстанції з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів, судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані позивачем на підтвердження цієї обставини є такими, що відповідають таким стандартам.

Тому колегія суддів вважає, що у даному випадку суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв`язку із чим рішення суду в оскаржуваній частині, яке переглядається в апеляційному порядку, є правомірним, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, є такими, що фактично зводяться лише до незгоди з судовим рішенням, що не може бути обґрунтованою підставою для його скасування або зміни.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Мельничук Надії Михайлівни, м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 31.07.2024 року у справі №916/404/24 в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мельничук Надії Михайлівни, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 31.07.2024 року у справі №916/404/24 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 31.07.2024 року у справі №916/404/24 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 09.12.2024 року.

Повний текст постанови складено та підписано 10 грудня 2024 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

Судді Л.В. Поліщук

А.І. Ярош