Постанова

від 10.12.2024 по справі 916/1165/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1165/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 02.09.2024, прийняте суддею Щавинською Ю.М., м. Одеса, повний текст складено 09.09.2024,

у справі №916/1165/23

за позовом: керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України і Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної військової адміністрації

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства "Афанасій-М"

про стягнення 235 000 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 р. керівник Болградської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України і Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної військової адміністрації звернувся з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Афанасій-М", в якому просив стягнути з відповідача на користь Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної військової адміністрації грошові кошти у розмірі 235000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за відсутності законних підстав було отримано державні дотації для відшкодування втрат від пошкодження посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на загальну суму 235000 грн.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 03.04.2023 відкрито провадження у справі №916/1165/23.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.10.2023 у справі №916/1165/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі; судові витрати покладено на прокуратуру.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, господарські суди зазначили, що наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України затверджено розподіл бюджетних коштів для надання дотації, на підставі якого Департаментом аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної державної адміністрації здійснено перерахування коштів (дотації) на рахунок відповідача у розмірі 235000 грн, а тому, враховуючи те, що відповідний наказ Міністерства, на підставі якого відповідачу були перераховані грошові кошти, не скасований, то підстава, відповідно до якої Селянському (фермерському) господарству "Афанасій-М" були виплачені кошти, продовжує існувати, у зв`язку з чим до спірних правовідносин не застосовуються положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

Постановою Верховного Суду від 23.05.2024 частково задоволено касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури; скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2023 у справі №916/1165/23; справу №916/1165/23 передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Скасовуючи судові рішення і направляючи дану справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції наголосив на тому, що, зазначаючи про існування наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України як правової підстави отримання відповідачем грошових коштів, господарські суди першої та апеляційної інстанції не зазначили ні номер цього наказу, ні дату його складання, що викликає розумні сумніви у його існуванні. Крім того, суди не перевірили, якими доказами підтверджується, що відповідач є власником втрачених (загиблих) посівів у розмірі, в якому йому було надано дотацію, тобто чи підтверджено матеріалами справи наявність у власності відповідача 50 гектарів посівів, за які він отримав державну дотацію у розмірі 235000 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М. від 01.07.2024 прийнято справу №916/1165/23 до свого провадження.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.09.2024 у справі №916/1165/23 (суддя Щавинська Ю.М.) у задоволенні позову відмовлено; судові витрати покладено на прокуратуру.

Дане судове рішення обґрунтоване тим, що обставина наявності у власності Селянського (фермерського) господарства "Афанасій-М" втрачених (загиблих) посівів, за які йому було надано державну дотацію, з огляду на статтю 79 Господарського процесуального кодексу України, вважається доведеною, оскільки докази, надані відповідачем на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Не погодившись з прийнятим рішенням, заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 02.09.2024 у справі №916/1165/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Зокрема, апелянт наголошує на незаконності отримання відповідачем дотації, оскільки за підтвердженою належними та достатніми доказами інформацією Селянське (фермерське) господарство "Афанасій-М" не мало у володінні/користуванні земельні ділянки площею 50 га, на яких міг би здійснюватись посів сільськогосподарських культур, врожай якого міг би бути втрачений у результаті надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, та що, в свою чергу, могло стати підставою для подальшого звернення за отриманням від держави відшкодування у максимальному розмірі. При цьому, за твердженням скаржника, надані відповідачем на обґрунтування своєї позиції щодо правомірності набуття заявлених до стягнення коштів докази жодним чином не підтверджують право Селянського (фермерського) господарства "Афанасій-М" на отримання державної дотації.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3028 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік").

Враховуючи викладене та з огляду на ціну позову у даній справі (235000 грн), перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 21.10.2024 вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції було встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 05.11.2024.

Сторони своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористались, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Наказом Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної державної адміністрації №81 від 15.09.2021 зі змінами, внесеними наказами №101 від 19.10.2021 та №106 від 23.10.2021, утворено обласну комісію з прийняття рішень щодо виплати дотації від відшкодування втрат від повністю втрачених (загиблих) посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, та затверджено відповідне Положення.

08.10.2021 Селянським (фермерським) господарством "Афанасій-М" надано обласній комісії заявку на отримання дотації сільськогосподарським товаровиробникам шляхом державної підтримки для відшкодування втрат від повністю втрачених (загиблих) посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, в якій зазначено, що площа повністю втрачених (загиблих) посівів складає 62,8 га, з них: озимої пшениці 35 га, озимого ячменю 27,8 га.

До заявки додані зазначені у Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для відшкодування втрат від пошкодження посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №885 від 11.08.2021, додатки, а саме: довідка стосовно відкритого поточного рахунку Селянського (фермерського) господарства "Афанасій-М"; довідка про посів озимих культур на зерно та зелений корм під урожай наступного року (із форми державного статистичного спостереження №29-сг) або про посівні площі сільськогосподарських культур за їх видами (із форми державного статичного спостереження №4-сг); довідка Укргідрометцентру про надзвичайну ситуацію техногенного або природного характеру, внаслідок якої повністю втрачено (загинули) посіви сільськогосподарських культур; акти обстеження та списання посівів та довідка про відсутність страхового відшкодування; довідка від утримувача про відсутність страхового відшкодування за втрачені (загиблі) посіви сільськогосподарських культур на зазначеній площі.

Згідно зі звітом про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 01.12.2019, розділ 1 "Виробництво однорічних і дворічних сільськогосподарських культур" зазначеного звіту містить відомості щодо: площі культури зернових та зернобобових (пшениця озима і ячмінь озимий) площа посівна та зібрана 66,80 га; площі культур технічних (соняшник) площа посівна та зібрана 53 га. У розділі 6 "Посів озимих культур під урожай наступного року станом на 1 грудня 2020 року" звіту вказано про 80,8 га посівної площі культур озимих на зерно та зелений корм, з яких: пшениця становить 47 га, а ячмінь становить 33,8 га.

Відповідно до довідки про несприятливі погодні умови в осінньо-зимовий період 2019-2020 років та весняний період 2020 року щодо стану озимих культур на території Арцизького району Одеської області, на землях Селянського (фермерського) господарства "Афанасій-М" Арцизького району складалися несприятливі умови для сівби в оптимальні строки та початкового розвитку озимих культур. За даними спостережень метеостанції Сарата, яка репрезентативна щодо Арцизького району, кількість опадів у вересні склала 10 мм або 23% від норми, що було недостатньо для зволоження навіть верхніх шарів ґрунту. В результаті упродовж вересня орний шар ґрунту був сухим. В жовтні і листопаді через значний дефіцит ефективних опадів запаси вологи в орному шарі ґрунту не перевищували 6-10 мм і оцінювалися як незадовільні для своєчасної появи повноцінних сходів і початкового розвитку рослин. В результаті озимі культури, у т.ч. озимий ячмінь припинив осінню вегетацію недорозвиненим у фазі сходи, 3-й листок. Посіви мали пригнічений стан та були зрідженими. Зимовий період характеризувався незвичайно теплою (на 4-5° вище за норму) як для даного часу погодою, недобором опадів, відсутністю снігового покриву. За період грудень 2019 року-лютий 2020 року випало 66 мм опадів або 63% від сезонної норми. На початок вегетаційного періоду запаси вологи під озимими культурами у метровому шарі ґрунту становили 89 мм, що на 46 мм менш багаторічних значень. Весняний період 2020 року (березень-квітень) характеризувався переважно сухою із заморозками погодою та надто низькою вологістю повітря для даного часу. Кількість опадів у березні становила 4 мм або 15% від норми, у квітні 5 мм - 39% від норми. Зниження мінімальної температури до мінус 7-12° на висоті 2 см від поверхні ґрунту було небезпечним для вегетативної маси озимого ячменю. Негативну дію дефіциту опадів та заморозків у цей час посилювало денне зниження мінімальної відносної вологості повітря до критичних показників для рослин 18-30%. Внаслідок недобору опадів запаси продуктивної вологи упродовж квітня були критичними і в метровому шарі ґрунту під озимими культурами не перевищували 28-48 мм. Таке зволоження ґрунту не забезпечувало повноцінний ріст та розвиток посівів. В першій і другій декадах травня через дефіцит ефективних опадів запаси корисної вологи зменшилися до 24-33 мм. Через посушливі умови стан озимих культур суттєво погіршився. Спостерігалося припинення росту, передчасне пожовтіння, засихання листків, стебел, рослин повністю. Засушливі умови восени 2019 року, несприятливі явища навесні 2020 року (дефіцит опадів, недостатнє і незадовільне зволоження ґрунту, заморозки, низька відносна вологість повітря) негативно впливали на вегетацію озимого ячменю і призвели до значних пошкоджень та загибелі посівів на землях Селянського (фермерського) господарства "Афанасій-М" Арцизького району Одеської області.

З протоколу засідання Експертної комісії ДСНС України з визначення рівнів та класів надзвичайних ситуацій №114-20 від 03.07.2020 вбачається, що комісією встановлено, зокрема, наявність надзвичайної ситуації, яка пов`язана з масовим висиханням та загибеллю посівів внаслідок засухи у червні 2020 року на території Одеської області через весняні заморозки та довготривалу посуху у господарствах Одеської області, яка була попередньо кваліфікована як надзвичайна ситуація державного рівня.

У листі Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів від 15.11.2022 повідомлено, що останній протягом 2020-2021 років видав Селянському (фермерському) господарства "Афанасій-М" довідку про засушливі погодні умови восени 2019 року та несприятливі явища навесні 2020 року (дефіцит опадів, недостатнє і незадовільне зволоження ґрунту, заморозки, низьку відносну вологість повітря), які були вкрай несприятливими для вегетації сільськогосподарських культур, що могло призвести до значного зниження або втрати врожаю цих культур. Виїзд співробітників Гідрометцентру на конкретне місце з метою фіксації втрати посівів сільськогосподарських культур кожного заявника окремо не здійснювався.

Згідно з актом обстеження посівів від 08.10.2021, який складений на підставі документів, отриманих від Селянського (фермерського) господарства "Афанасій-М", загальна площа посівів складає 80,8 га, з них озимої пшениці 47 га, озимого ячменю 33,8 га; площа повністю втрачених (загиблих) посівів становить 62,8 га, з них озимої пшениці 35 га, озимого ячменю 27,8 га.

Відповідно до акту на списання посівів сільськогосподарських культур Селянського (фермерського) господарства "Афанасій-М" площа повністю втрачених (загиблих) посівів всього становить 62,8 га, з них озимої пшениці 35 га, озимого ячменю 27,8 га.

Довідкою від 08.10.2021 підтверджено, що Селянське (фермерське) господарство "Афанасій-М" не застрахувало посіви сільськогосподарських культур у 2020 році за відсутності коштів у господарстві.

Відомість отримувачів державної підтримки для відшкодування втрат від загибелі посівів сільськогосподарських культур по Одеській області у 2021 році, надана Департаментом аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної військової адміністрації на запит прокуратури, свідчить про те, що Селянським (фермерським) господарством "Афанасій-М" подано заявку на 62,8 га, у графі "Договір, строк" уповноваженим органом здійснено запис "інформацію не надано".

Згідно з випискою щодо проведених касових видатків Департаментом аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної державної (військової) адміністрації 28.12.2021 було здійснено оплату на рахунок Селянського (фермерського) господарства "Афанасій-М" з призначенням платежу "2801580, 2610, відшкодув. втрат від пошкодж. посівів с/г культур внасл. надзв. ситуац." у розмірі 235000 грн.

У матеріалах справи також містяться банківські виписки по рахункам Селянського (фермерського) господарства "Афанасій-М".

Листом №2003-14/143 від 24.10.2022 Одеська регіональна торгово-промислова палата повідомила, що, зокрема, Селянське (фермерське) господарство "Афанасій-М" не зверталося до Одеської регіональної торгово-промислової палати протягом 2021 року із заявами про засвідчення форс-мажорних обставин.

У листі №08-11/213-22 від 01.12.2022 Головне управління статистики в Одеській області зазначило, що Селянським (фермерським) господарством "Афанасій-М" не надано згоди на надання на запит прокуратури первинних даних зі статистичної звітності уповноваженого органу щодо зазначеного господарства.

Відповідно до статуту Селянського (фермерського) господарства "Афанасій-М", зареєстрованого 30.07.2003 Арцизькою районною державною адміністрацією в реєстрі суб`єктів підприємницької діяльності за №04057066Ю0020290, засновником та головою даного господарства є ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ). Членами фермерського господарства, окрім голови, є ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ).

За Селянським (фермерським) господарством "Афанасій-М" зареєстровано одну земельну ділянку за кадастровим номером: 5120481900:01:001:3195, площею 5,4912 га, що підтверджується деталізованою інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №314014616 від 02.11.2022.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №314014771 від 02.11.2022 за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) зареєстровано одну земельну ділянку за кадастровим номером: 5120481900:01:002:2978 площею 3,6051 га (на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серія та номер: ІІІ-ОД021371, виданий 10.06.2003, видавник: Арцизька районна державна адміністрація).

У приватній власності ОСОБА_3 перебуває одна земельна ділянка за кадастровим номером: 5120481900:01:002:2979 площею 3,6055 га з цільовим призначенням: "01.02 для ведення фермерського господарства", що розташована на території Деленської сільської ради Арцизького району Одеської області, на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 10.06.2003 серія ІІІ-ОД021373, виданого Арцизькою районною державною адміністрацією Одеської області", про що свідчить деталізована інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №323748054 від 22.02.2023.

Відповідно до деталізованої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №323745851 від 22.02.2023 у приватній власності ОСОБА_2 перебуває дві земельні ділянки загальною площею 6,6522 га, а саме: за кадастровим номером 5120481900:01:002:2977 з цільовим призначенням: "01.02 для ведення фермерського господарства", що розташована на території Деленської сільської ради Арцизького району Одеської області, на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 10.06.2003 серія ІІІ-ОД021372, виданого Арцизькою районною державною адміністрацією Одеської області, та за кадастровим номером 5120481900:01:001:0815 з цільовим призначенням: "01.02 для ведення фермерського господарства", що розташована на території Деленської сільської ради Арцизького району Одеської області, на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 25.10.2005 серія ЯА 080336, виданого Арцизькою районною державною адміністрацією Одеської області.

Відповідачем на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог було подано до місцевого господарського низку договорів, зокрема:

-договір оренди земельної ділянки №6 від 22.12.2018, укладений між Селянським (фермерським) господарством "Афанасій-М" (орендар) та ОСОБА_4 (орендодавець) щодо земельної ділянки площею 2,700 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5120481900:01:001:0565;

-договір оренди земельної ділянки №22 від 22.12.2018, укладений між Селянським (фермерським) господарством "Афанасій-М" (орендар) та ОСОБА_5 (орендодавець) щодо земельної ділянки площею 3,0021 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5120481900:01:002:3292;

-договір оренди земельної ділянки №10 від 22.12.2018, укладений між Селянським (фермерським) господарством "Афанасій-М" (орендар) та ОСОБА_6 (орендодавець) щодо земельної ділянки площею 2,9342 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5120481900:01:001:2709;

-договір оренди земельної ділянки №20 від 22.12.2018, укладений між Селянським (фермерським) господарством "Афанасій-М" (орендар) та ОСОБА_7 (орендодавець) щодо земельної ділянки площею 3,0400 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5120481900:01:002:0959;

-договір оренди земельної ділянки №3 від 22.12.2018, укладений між Селянським (фермерським) господарством "Афанасій-М" (орендар) та ОСОБА_8 (орендодавець) щодо земельної ділянки площею 0,9300 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5120481900:01:001:2730;

-договір оренди земельної ділянки №2 від 22.12.2018, укладений між Селянським (фермерським) господарством "Афанасій-М" (орендар) та ОСОБА_8 (орендодавець) щодо земельної ділянки площею 2,1300 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5120481900:01:001:2579;

-договір оренди земельної ділянки №11 від 22.12.2018, укладений між Селянським (фермерським) господарством "Афанасій-М" (орендар) та ОСОБА_9 (орендодавець) щодо земельної ділянки площею 3,0415 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5120481900:01:001:0587;

-договір оренди земельної ділянки №12 від 22.12.2018, укладений між Селянським (фермерським) господарством "Афанасій-М" (орендар) та ОСОБА_10 (орендодавець) щодо земельної ділянки площею 2,9361 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5120481900:01:001:2608;

-договір оренди земельної ділянки №5 від 22.12.2018, укладений між Селянським (фермерським) господарством "Афанасій-М" (орендар) та ОСОБА_11 (орендодавець) щодо земельної ділянки площею 2,9400 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5120481900:01:001:0657;

-договір оренди земельної ділянки №21 від 22.12.2018, укладений між Селянським (фермерським) господарством "Афанасій-М" (орендар) та ОСОБА_5 (орендодавець) щодо земельної ділянки площею 2,9252 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5120481900:01:002:0532;

-договір оренди земельної ділянки №24 від 22.12.2018, укладений між Селянським (фермерським) господарством "Афанасій-М" (орендар) та ОСОБА_12 (орендодавець) щодо земельної ділянки площею 2,9444 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5120481900:01:002:0739.

Матеріали справи також містять податкові декларації відповідача щодо суми податкового нарахування сум доходу (сплаченого) на користь фізичних осіб, згідно з якими Селянським (фермерським) господарством "Афанасій-М" сплачувались податки за договорами оренди землі.

Предметом спору у даній справі є вимоги прокурора про стягнення з відповідача 235000 грн, безпідставно набутих останнім в якості державної дотації для відшкодування втрат від пошкодження посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обставина наявності у власності Селянського (фермерського) господарства "Афанасій-М" втрачених (загиблих) посівів, за які йому було надано державну дотацію, з огляду на статтю 79 Господарського процесуального кодексу України, вважається доведеною, адже докази, надані відповідачем на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позову в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанови Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №923/35/19 та від 23.07.2020 у справі №925/383/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, в якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Саме така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відображена в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Отже, прокурор звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести, у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор зазначив, що відповідачем було неправомірно отримано дотацію, чим порушено інтереси держави.

Колегія суддів зазначає, що органами, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Міністерство аграрної політики та продовольства України, яке затверджує розподіл бюджетних коштів для надання дотації, та Департамент аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної військової адміністрації, яким здійснено перерахування коштів (дотації) на рахунок відповідача у розмірі 235000 грн.

Листами від 24.02.2023, адресованими Міністерству аграрної політики та продовольства України і Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної державної (військової) адміністрації, прокуратура просила вказані органи вжити заходи реагування щодо неправомірного отримання відповідачем дотації.

Зазначені обставини свідчать про самоусунення позивачів від реалізації функції захисту порушених державних інтересів та, як наслідок, наявність передбачених частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для їх представництва прокурором.

Крім того, 13.03.2023 прокуратура повідомила Міністерство аграрної політики та продовольства України і Департамент аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної державної (військової) адміністрації в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про намір звернутися до суду із відповідним позовом.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що позивачі самостійно не звернулися до суду з позовом про стягнення з відповідача неправомірно отриманої дотації, апеляційний господарський суд дійшов висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави у даній справі.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: 1) набуття або збереження майна; 2) набуття або збереження за рахунок іншої особи; 3) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.

Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена.

Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Відповідно до частини другої статті 20 Бюджетного кодексу України особливими складовими програмно-цільового методу у бюджетному процесі є бюджетні програми, відповідальні виконавці бюджетних програм, паспорти бюджетних програм, результативні показники бюджетних програм.

Згідно з пунктом 40 статті 2 Бюджетного кодексу України паспорт бюджетної програми документ, що визначає мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми відповідно до бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), та цілей державної політики у відповідній сфері діяльності, формування та/або реалізацію якої забезпечує головний розпорядник бюджетних коштів.

У пункту 7 статті 20 Бюджетного кодексу України визначено, що за бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету (в тому числі за бюджетними програмами, вперше визначеними законом про Державний бюджет України) та забезпечують їх затвердження протягом 30 днів з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України. За рішенням Кабінету Міністрів України (у формі протокольного рішення) порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України. Про затвердження таких порядків інформується Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.

Порядок використання коштів, передбачених у Державному бюджеті для відшкодування втрат від пошкодження посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №885 від 11.08.2021 (далі Порядок №885).

Цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених Мінагрополітики у державному бюджеті за програмою "Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників", які спрямовуються сільськогосподарським товаровиробникам для відшкодування втрат від повністю втрачених (загиблих) посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (далі - бюджетні кошти). Бюджетні кошти використовуються з метою надання підтримки сільськогосподарським товаровиробникам, у яких внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру повністю втрачено (загинули) посіви сільськогосподарських культур, для стабілізації валового виробництва сільськогосподарських культур та забезпечення продовольчої безпеки держави (пункт 1 Порядку №885).

Відповідно до пункту 3 Порядку №885 відшкодування втрат від повністю втрачених (загиблих) посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за рахунок бюджетних коштів надається шляхом виплати дотації на одиницю угідь, на яких повністю втрачені (загинули) посіви сільськогосподарських культур (далі - дотація).

Для надання дотації:

-Мінагрополітики утворює комісію, яка є постійно діючим органом (далі - комісія Мінагрополітики), затверджує наказом її склад, положення про неї, форми заявки на отримання дотації, акта обстеження посівів, акта на списання посівів сільськогосподарських культур, зведеної відомості отримувачів дотації, що формуються відповідно до цього Порядку, та форми звітності, передбачені цим Порядком;

-структурні підрозділи облдержадміністрацій, що забезпечують виконання функцій з питань агропромислового розвитку, утворюють обласні комісії з прийняття рішень щодо виплати дотації, затверджують їх положення та склад (далі - обласні комісії). До складу обласних комісій входять відповідальні спеціалісти структурних підрозділів облдержадміністрацій, представники обласних територіальних органів Укргідрометцентру, Держстату, представники органів місцевого самоврядування (за згодою), громадських об`єднань та асоціацій (за згодою).

В силу пункту 4 Порядку №885 дотація надається сільськогосподарським товаровиробникам - юридичним особам незалежно від організаційно-правової форми та форми власності та фізичним особам-підприємцям (далі - отримувачі): стосовно яких не порушено справ про банкрутство та/або яких не визнано банкрутами, та/або які не перебувають на стадії ліквідації; які не мають на 1 число місяця, в якому приймається рішення про включення до зведеної відомості отримувачів дотації, прострочену більш як шість місяців заборгованість з платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС; які не віднесені до юридичних або фізичних осіб, до яких застосовуються спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), відповідними рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, введеними в дію Указом Президента України щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України "Про санкції"; які не отримали страхове відшкодування щодо повністю втрачених (загиблих) посівів; які включені до переліку суб`єктів господарювання, що постраждали, відповідно до рішення Експертної комісії з визначення рівнів та класів надзвичайних ситуацій ДСНС щодо визначення рівня та класу надзвичайних ситуацій природного характеру, які сталися на території регіону.

Перевірка на відповідність отримувача вимогам, зазначеним в абзаці другому цього пункту, здійснюється шляхом отримання обласними комісіями відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань перед формуванням зведених відомостей отримувачів дотації.

Перевірка на відповідність отримувача вимогам, зазначеним в абзаці третьому цього пункту, здійснюється обласними комісіями шляхом надсилання відповідного запиту до ДПС перед формуванням зведених відомостей отримувачів дотації.

За умовами пункту 5 Порядку №885 дотація надається на безповоротній основі в розмірі до 4700 гривень на 1 гектар повністю втрачених (загиблих) посівів, але не більше 50 гектарів посівів на одного отримувача (для кожного випадку надзвичайної ситуації). Дотація виплачується один раз на рік. Дотація надається отримувачам, які є власниками зазначених посівів сільськогосподарських культур. Отримувачу надається дотація за повністю втрачені (загиблі) посіви, якщо пошкодження мало місце в період з 1 жовтня попереднього року до 30 вересня поточного року. У 2021 році дотація надається за повністю втрачені (загиблі) посіви починаючи з 1 січня 2020 року.

Пунктом 8 Порядку №885 визначено, що отримувачі подають для отримання дотації до 15 жовтня поточного року до обласних комісій у паперовому вигляді такі документи: заявку на отримання дотації; довідку про відкриття поточного рахунка, видану банком; довідку про посів озимих культур на зерно та зелений корм під урожай наступного року (із форми державного статистичного спостереження № 29-сг) або про посівні площі сільськогосподарських культур за їх видами (із форми державного статистичного спостереження № 4-сг); довідку Укргідрометцентру про надзвичайну ситуацію техногенного або природного характеру, внаслідок якої повністю втрачено (загинули) посіви сільськогосподарських культур; акт обстеження посівів сільськогосподарських культур; акт на списання посівів сільськогосподарських культур; довідку від отримувача про відсутність страхових відшкодувань за втрачені (загиблі) посіви сільськогосподарських культур на зазначеній площі.

Згідно з пунктом 9 Порядку №885 обласна комісія, зокрема: розглядає подані згідно з пунктом 8 цього Порядку документи; встановлює достовірність наведених у поданих документах даних; перевіряє факт включення отримувача до переліку суб`єктів господарювання, що постраждали, відповідно до рішення Експертної комісії з визначення рівнів та класів надзвичайних ситуацій ДСНС щодо визначення рівня та класу надзвичайних ситуацій природного характеру, які сталися на території регіону; перевіряє відповідність отримувача вимогам, визначеним абзацами другим і третім пункту 4 цього Порядку; затверджує зведену відомість отримувачів дотації. До 1 листопада обласні комісії подають у паперовому вигляді зведену відомість отримувачів дотації до Мінагрополітики та копію рішення Експертної комісії з визначення рівнів та класів надзвичайних ситуацій ДСНС щодо визначення рівня та класу надзвичайних ситуацій природного характеру, які сталися на території регіону.

Положеннями пункту 10 Порядку №885 унормовано, що комісія Мінагрополітики опрацьовує документи, які надійшли від обласних комісій, і здійснює до 15 листопада з урахуванням наявних бюджетних асигнувань за відповідним напрямом пропорційний розподіл бюджетних коштів для надання дотації в розрізі кожного отримувача, який затверджується наказом Мінагрополітики. На підставі затвердженого розподілу коштів Мінагрополітики спрямовує бюджетні кошти з рахунка, відкритого в Казначействі, структурним підрозділам облдержадміністрацій, що забезпечують виконання функцій з питань агропромислового розвитку. Структурні підрозділи облдержадміністрацій, що забезпечують виконання функцій з питань агропромислового розвитку, здійснюють їх розподіл між отримувачами в межах отриманих бюджетних коштів та подають органам Казначейства зведену відомість отримувачів дотації і платіжні доручення на виплату дотацій шляхом перерахування їх з рахунків, відкритих в органах Казначейства, на поточні рахунки отримувачів, відкриті в банках.

В разі встановлення контролюючими органами факту незаконного отримання та/або нецільового використання дотації отримувач повертає отримані бюджетні кошти до державного бюджету і позбавляється протягом трьох років від дати виявлення такого порушення права на отримання фінансової підтримки (пункт 11 Порядку №885).

Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає про відсутність прийняття уповноваженими органами окремих наказів чи інших актів індивідуальної дії стосовно кожного окремого отримувача у процесі опрацювання документів, що надійшли до обласної комісії, та подальшої виплати державних дотацій, які могли бути скасованими та визнаними протиправними. Зведена відомість, що формується структурним підрозділом облдержадміністрації, містить загальний перелік отримувачів та оформлена за результатами опрацювання певного пакету документів усіх заявників.

Дослідивши матеріали справа, колегія суддів вбачає, що позивачами не приймались окремі рішення про нарахування відповідачу державної дотації, натомість така виплата здійснювалась за результатами опрацювання зведеної відомості, та, зокрема, платіжних доручень органів казначейської служби України.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про те, що Порядком №885 не встановлено обов`язку щодо надання обласній комісії заявниками документів на підтвердження наявності земельних ділянок у користуванні та/або володінні заявника.

Проте, вказаний висновок не спростовує доводів прокурора про те, що відсутність у користуванні/володінні відповідача земельних ділянок площею 50 га унеможливлює посів сільськогосподарських культур, врожай якого міг бути втрачений у результаті надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, що, в свою чергу, могло б слугувати підставою для подальшого звернення за отриманням від держави відшкодування у максимальному розмірі.

Відтак, при вирішенні даного спору господарському суду необхідно встановити чи підтверджується наявними у матеріалами справи доказами перебування у користуванні/володінні Селянського (фермерського) господарства "Афанасій-М" 50 гектарів посівів, за які від отримав державну дотацію у максимальному розмірі (235000 грн).

Як зазначалося вище, наявні у матеріалах справи інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчать про те, що у володінні відповідача станом на день звернення за отриманням державної дотації за втрату посівів сільськогосподарських культур фактично перебувало 5 земельних ділянок загальною площею 19,354 га (зокрема, одна земельна ділянка Селянського (фермерського) господарства "Афанасій-М" площею 5,4912 га, одна земельна ділянка ОСОБА_1 площею 3,6051 га, одна земельна ділянка ОСОБА_3 площею 3,6055 га та дві земельні ділянки Мітрієва Івана Афанасійовича загальною площею 6,6522 га).

Поряд з цим, відповідач стверджує про те, що ним вирощувались зернові сільськогосподарські культури ще на земельних ділянках загальною площею 29,5235 га, на підтвердження чого останнім до суду першої інстанції було подано низку договорів оренди земельних ділянок, щодо яких Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

За правилами частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною третьою статті 640 Цивільного кодексу України визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Положеннями частини четвертої статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У статті 125 Земельного кодексу України вказано, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту його державної реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За умовами статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

Частиною п`ятою статті 6 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону..

В силу статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право оренди земельної ділянки.

Отже, право оренди земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації у встановленому законом порядку.

Саме така правова позиція Великої Палати Верховного Суду міститься в постанові від 30.05.2018 у справі №150/928/14-а.

Для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме: можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №322/1178/17).

З деталізованих інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та завірених належним чином договорів, що роздруковані з реєстраційних справ та містяться в матеріалах справи, вбачається наступне:

-щодо договору оренди земельної ділянки №6 від 22.12.2018, укладеного між Селянським (фермерським) господарством "Афанасій-М" (орендар) та Караганчевою Степанідою Михайлівною (орендодавець), то державну реєстрацію правочину проведено 11.11.2022, а договір, що міститься в реєстраційній справі, датований 22.12.2021;

-щодо договору оренди земельної ділянки №22 від 22.12.2018, укладеного між Селянським (фермерським) господарством "Афанасій-М" (орендар) та Мітрієвим Миколою Афанасійовичем (орендодавець), то право власності на земельну ділянку не оформлено, державну реєстрацію не проведено;

-щодо договору оренди земельної ділянки №10 від 22.12.2018, укладеного між Селянським (фермерським) господарством "Афанасій-М" (орендар) та ОСОБА_6 (орендодавець), то державну реєстрацію правочину проведено 04.05.2023, а договір, що міститься в реєстраційній справі, датований 22.12.2021;

-щодо договору оренди земельної ділянки №20 від 22.12.2018, укладеного між Селянським (фермерським) господарством "Афанасій-М" (орендар) та ОСОБА_7 (орендодавець), то право власності на земельну ділянку не оформлено, державну реєстрацію не проведено;

-щодо договору оренди земельної ділянки №3 від 22.12.2018, укладеного між Селянським (фермерським) господарством "Афанасій-М" (орендар) та ОСОБА_8 (орендодавець), то право власності на земельну ділянку не оформлено, державну реєстрацію не проведено;

-щодо договору оренди земельної ділянки №2 від 22.12.2018, укладеного між Селянським (фермерським) господарством "Афанасій-М" (орендар) та ОСОБА_8 (орендодавець), то державну реєстрацію правочину проведено 04.05.2023, а договір, що міститься в реєстраційній справі, датований 22.12.2021);

-щодо договору оренди земельної ділянки №11 від 22.12.2018, укладеного між Селянським (фермерським) господарством "Афанасій-М" (орендар) та ОСОБА_9 (орендодавець), то право власності на земельну ділянку не оформлено, державну реєстрацію не проведено;

-щодо договору оренди земельної ділянки №12 від 22.12.2018, укладеного між Селянським (фермерським) господарством "Афанасій-М" (орендар) та ОСОБА_10 (орендодавець), то законним власником земельної ділянки є ОСОБА_13 , а орендарем за договором від 01.06.2018 Фермерське господарство "Долинське";

-щодо договору оренди земельної ділянки №5 від 22.12.2018, укладеного між Селянським (фермерським) господарством "Афанасій-М" (орендар) та ОСОБА_11 (орендодавець), то державну реєстрацію правочину проведено 11.11.2022, а договір, що міститься в реєстраційній справі, датований 22.12.2021;

-щодо договору оренди земельної ділянки №21 від 22.12.2018, укладеного між Селянським (фермерським) господарством "Афанасій-М" (орендар) та Мітрієвим Миколою Афанасійовичем (орендодавець), то державну реєстрацію правочину проведено 04.05.2023, а договір, що міститься в реєстраційній справі, датований 22.12.2021;

-щодо договору оренди земельної ділянки №24 від 22.12.2018, укладеного між Селянським (фермерським) господарством "Афанасій-М" (орендар) та ОСОБА_12 (орендодавець), то право власності на земельну ділянку не оформлено, державну реєстрацію не проведено.

Таким чином, надані відповідачем договори оренди землі не є належними у розумінні процесуального закону доказами на підтвердження перебування у користуванні Селянського (фермерського) господарства "Афанасій-М" земельних ділянках загальною площею 29,5235 га станом на момент втрати врожаю, за який відповідачем було отримано відшкодування від держави, що безпідставно залишилось поза увагою місцевого господарського суду під час ухвалення оскаржуваного рішення.

Посилання суду першої інстанції на те, що до податкової декларації платника єдиного податку 4 групи відповідачем були надані відомості про наявність земельних ділянок із зазначенням кадастрових номерів, загальна площа яких складає 118,9936 га (з чотирма десятковими знаками), апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки набуття особою як права власності на землю, так і права користування/володіння земельною ділянкою повинно підтверджуватися фактом державної реєстрації відповідного права, а не документами податкової звітності, які до того ж можуть бути відкориговані платником податків.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на наявність у матеріалах справи доказів на підтвердження перебування у користуванні/володінні Селянського (фермерського) господарства "Афанасій-М" земельних ділянок загальною площею 19,354 га, врожай на яких міг бути втрачений у результаті надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру у період 2019-2020 років, а також на підтвердження існування надзвичайної ситуації, пов`язаної з масовим висиханням та загибеллю посівів внаслідок засухи на території Одеської області, Південно-західний апеляційний господарський суд, беручи до уваги положення пункту 5 Порядку №885, який передбачає, що дотація надається на безповоротній основі в розмірі до 4700 гривень на 1 гектар повністю втрачених (загиблих) посівів, але не більше 50 гектарів посівів на одного отримувача (для кожного випадку надзвичайної ситуації), дійшов висновку про правомірність одержання відповідачем державної дотації для відшкодування втрат від повністю втрачених (загиблих) посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру у розмірі 90963,80 грн (розраховано наступним чином: 19,354 га х 4700 грн за 1 га = 90963,80 грн), у той час як 144036,20 грн (розраховано наступним чином: 235000 грн - 90963,80 грн = 144036,20 грн) були отримані останнім за відсутності правових підстав для цього, у зв`язку з чим саме така сума коштів підлягає стягненню з Селянського (фермерського) господарства "Афанасій-М" на користь Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної військової адміністрації.

Стосовно доводів апелянта про те, що у матеріалах справи взагалі відсутні належні докази, які б свідчили про втрату Селянського (фермерського) господарства "Афанасій-М" посівів, колегія суддів зазначає наступне.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголосив, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей", тобто суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.

Суд апеляційної інстанції вбачає, що у матеріалах справи містяться звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 1 грудня 2019 року (із форми державного статистичного спостереження № 29-сг), акт на списання посівів сільськогосподарських культур від 08.10.2021 та акт обстеження посівів сільськогосподарських культур для відшкодування втрат від повністю втрачених (загиблих) посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру від 08.10.2021.

Наказом Мінагрополітики №158 від 31.08.2021 затверджено форму, зокрема, акту обстеження посівів сільськогосподарських культур.

Дослідивши акти, надані відповідачем до обласної комісії з метою отримання дотації, апеляційний господарський суд встановив, що вони оформлені відповідно до вимог вищенаведеного наказу.

Скаржником безпідставно не враховується, що згідно з Порядком №885 отримувачу надається дотація за повністю втрачені (загиблі) посіви, якщо пошкодження мало місце в період з 1 жовтня попереднього року до 30 вересня поточного року, а у 2021 році дотація надається за повністю втрачені (загиблі) посіви починаючи з 1 січня 2020 року, при цьому відповідачем зафіксовано факт втрати посівів у період, за який цим Порядком передбачено виплату дотації, і сама по собі дата складення документу, який надається на розгляд комісії, не має вирішального значення, оскільки можливість отримання дотації ставиться в залежність від часового проміжку, в межах якого втрачено посіви, і аж ніяк від дати документальної фіксації такої обставини відповідачем.

Достовірність відображених у протоколі засідання Експертної комісії ДСНС України з визначення рівнів та класів надзвичайних ситуацій №114-20 від 03.07.2020 і у листі Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів від 15.11.2022 відомостей щодо несприятливих погодних умов, які зумовили втрату посів, апелянтом за допомогою доказів не спростована.

При цьому поза увагою скаржника також безпідставно залишилось те, що наказом Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної державної адміністрації №81 від 15.09.2021 зі змінами, внесеними наказами №101 від 19.10.2021 та №106 від 23.10.2021, утворено обласну комісію з прийняття рішень щодо виплати дотації від відшкодування втрат від повністю втрачених (загиблих) посівів сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, до складу якої увійшли, зокрема, представники Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів, які були наділені правом щодо висловлення зауважень стосовно наявності чи відсутності надзвичайної ситуації та наслідків, спричинених останньою.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції відхиляються доводи апелянта про те, що наявна у матеріалах справи сукупність доказів не підтверджує втрату Селянського (фермерського) господарства "Афанасій-М" посівів на належних останньому земельних ділянках загальною площею 19,354 га.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення Господарського суду Одеської області від 02.09.2024 у справі №916/1165/23 не повністю відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а тому підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 144036,20 грн з одночасним ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині, а також зміні в частині розподілу судових витрат.

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційних скарг та касаційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам (позовні вимоги задоволено на 61,29%).

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 02.09.2024 у справі №916/1165/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Афанасій-М" на користь Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної військової адміністрації 144036,20 грн, позов в цій частині задовольнити, в частині розподілу судових витрат змінити, в решті рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

"Позов керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України і Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної військової адміністрації до Селянського (фермерського) господарства "Афанасій-М" задовольнити частково.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Афанасій-М" на користь Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної військової адміністрації грошові кошти у розмірі 144036,20 грн.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Афанасій-М" на користь Одеської обласної прокуратури 2160,47 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви".

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Афанасій-М" на користь Одеської обласної прокуратури 3240,71 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2023 у справі №916/1165/23, 4320,95 грн за подання касаційної скарги та 2592,57 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 02.09.2024 у справі №916/1165/23.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та у строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 10.12.2024.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук