Постанова
від 03.12.2024 по справі 924/622/23
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року Справа № 924/622/23 (924/483/24)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом: не з`явився

відповідача за первісним позовом: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області, ухваленого 05.09.24р. суддею Гладієм С.В. о 10:23 у м.Хмельницькому, повний текст складено 16.09.24р. у справі № 924/622/23 (924/483/24)

за позовом ОСОБА_2 м. Хмельницький

до ОСОБА_1 м. Харків

про стягнення 522266,90 грн.

за зустрічним позовом ОСОБА_1 м. Харків

до ОСОБА_2 м. Хмельницький

про усунення ОСОБА_1 як власнику квартири АДРЕСА_1 перешкод у користуванні цією квартирою шляхом виселення з неї ОСОБА_2

про вселення ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1

про стягнення 64000,00 грн., з яких 27000,00 грн. збитків, 27000,00 грн. упущеної вигоди за період з 01.04.2024р. по 30.06.2024р., 10000,00 грн. моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 м. Хмельницький звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 м. Харків про стягнення 522266,90 грн., з яких 509542,23 грн. основного боргу в якості повернення різниці між 90% вартості предмету іпотеки та сумою боргу за договором позики від 26.10.2003 року, 7169,85 грн. інфляційного нарахування та 5554,85 грн. 3% річних.

В обґрунтування позову посилається на те, що після звернення стягнення на предмет іпотеки, вартість якого є більшою ніж сама заборгованість, відповідач не відшкодував Іпотекодавцю (позивачу) перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечення іпотекою вимог Іпотекодержателя, у зв`язку з чим, просить позов задовольнити та стягнути з відповідача перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог у розмірі 509542,23 грн.

Крім того, 11.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 м. Хмельницький про усунення ОСОБА_1 як власнику квартири АДРЕСА_1 перешкод у користуванні цією квартирою шляхом виселення з неї ОСОБА_2 про вселення ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1 про стягнення 64000,00 грн., з яких 27000,00 грн. збитків, 27000,00 грн. упущеної вигоди за період з 01.04.2024р. по 30.06.2024р., 10000,00 грн. моральної шкоди. В обгрунтування позову посилається на те, що відповідно до іпотечного договору №985 від 04.06.2021р. ОСОБА_1 набув права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Проте, станом на 06.06.2024р. доступу до даної квартири не отримав, в зв`язку з тим, що ОСОБА_2 продовжує користуватися даною квартирою.

Зазначає також, що після набуття 04.01.2024 року права власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , сподівався на правомірну поведінку ОСОБА_2 - і небезпідставно очікував, що він виконає свій обов`язок згідно умови абз. 3 пункту 12 Іпотечного договору та відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України Про іпотеку звільнить квартиру протягом місяця.

Звертає увагу на те, що 10.01.2024 року ОСОБА_1 уклав із гр. ОСОБА_3 попередній договір оренди квартири, в якому сторони зобов`язалися в строк до 31.03.2024 року укласти договір оренди квартири АДРЕСА_1 строком не менш як на 2 роки з щомісячною орендною оплатою в розмірі 9000 грн.

Вказує на те, що згідно умов цього договору, за час до 31.03.2024 ОСОБА_1 повинен був зареєструвати за собою право власності на цю квартиру, звільнити її та зняти всіх зареєстрованих там осіб з реєстраційного обліку. Проте, ОСОБА_2 відмовився виселятися з квартири.

При цьому зазначає, що до останнього намагався відтермінувати укладення основного договору оренди, але зрештою був змушений відмовитися від його укладення.

Вказує, що в травні місяці ОСОБА_3 висунула ОСОБА_1 вимогу про сплату штрафу відповідно до умови згідно п. 3.1 Попереднього договору від 10.01.2024 оренди квартири АДРЕСА_1 .

В разі її невиконання ОСОБА_3 погрожувала звернутися за захистом своїх прав в суд із позовом, в якому вимагала б не тільки передбачений цієї вимогою штраф, але й спричинені їй збитки, неотриману вигоду, а також судові витрати, включно з сумою судового збору та витрати на професійну правничу допомогу - і навіть склала та направила на адресу ОСОБА_1 відповідного змісту письмовий документ.

Зазначає, також те, що фактично не мав вибору і сплатив на користь ОСОБА_3 неустойку в сумі 27 000 грн, як це було передбачено пунктом 3.1 Попереднього договору оренди квартири від 10.01.2024.

Вважає, що сплачена ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сума неустойки за порушення умов Попереднього договору оренди квартири від 10.01.2024 року складає реальні збитки ОСОБА_1 через порушення ОСОБА_2 його прав як власника квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно, упущена вигода ОСОБА_1 складається з сум доходів, які ОСОБА_1 міг би реально одержувати від ОСОБА_3 за здавання їй в оренду належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 на рівні 9 000 грн на місяць протягом двох років, як це було передбачено в підп. 2.1.4 договору.

Щодо моральної шкоди зазначає, що через неправомірні дії ОСОБА_2 , перенесені хвороби, необхідність подальшого лікування позивач за зустрічним позовом перебуває у тяжкій формі фрустрації та все це вкрай негативно впливає на психоемоційний стан ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.09.2024 у справі №924/622/23 (924/483/24) позов ОСОБА_2 м. Хмельницький до ОСОБА_1 м. Харків про стягнення 522266,90 грн задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 509542,23 грн основного боргу в якості повернення різниці між 90% вартості предмету іпотеки та сумою боргу за договором позики від 26.10.2003, 7169,85 грн інфляційного нарахування, 5554,85 грн 3% річних.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету по коду бюджетної класифікації 22030001, отримувач ГУК у Хмельницькій обл./ Хмельницьке мтг, код ЄДРПОУ отримувача 37971775, МФО 899998, отримувач ГУДКСУ у Хмельницькій області, рахунок отримувача: UA878999980313191206083022775, судовий збір в сумі 7834,00 грн (сім тисяч вісімсот тридцять чотири гривні 00 коп.).

Зустрічний позов ОСОБА_1 м. Харків до ОСОБА_2 м. Хмельницький про усунення ОСОБА_1 як власнику квартири АДРЕСА_1 перешкод у користуванні цією квартирою шляхом виселення з неї ОСОБА_2 про вселення ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1 про стягнення 64000,00 грн, з яких 27000,00 грн збитків, 27000,00 грн упущеної вигоди за період з 01.04.2024 по 30.06.2024, 10000,00 грн моральної шкоди задоволено частково.

Виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 коп.) витрат на правничу допомогу. В решті позову відмовлено.

В обґрунтування рішення, суд дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що заборгованість за договором позики становить 19040 доларів США, а не як зазначав відповідач в своїх вимогах до позивача. Враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотеко держателя в розмірі 509542, 23 грн, що складає на день подання позову 16520 дол. США, судом при вирішенні спору по суті в цій частині береться до уваги сума заборгованості яка визначена позивачем у позові.

Щодо вимог первісного позову, суд з посиланням на ст.ст. 1, 7, 12, 33, 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 334, 625 ЦК України, ст.ст. 2, 11, 18 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, докази наявні в матеріалах справи, звіт з незалежної оцінки майна від 28.11.2023, відповідач задовольнив свої вимоги шляхом оформлення права власності на предмет іпотеки на суму 1237395,00 грн, чим перевищив 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Разом з цим, відповідач не відшкодував позивачу перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Здійснивши розрахунок суд першої інстанції дійшов висновку, що 90% від вартості предмета іпотеки становить 1113655,50 грн (1237395 грн х 90% = 1113655,50 грн) Отже, різниця між 90% від вартості предмета іпотеки та сумою боргу становить 5095442,23 грн (1113655,50 грн-604113,27 грн = 509542,23 грн), яка не відшкодована, а тому є підставна. Крім того, суд здійснивши перерахунок прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення 7169,85 грн інфляційних втрат та 5554,85 грн 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі. За наведеного, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення первісного позову.

Щодо зустрічного позову.

Так, суд з посиланням на ст.ст. 15 ЦК України, ст. ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст.3, 12, 33, 35, 35, 36, 37, 40 Закону України «Про іпотеку», умови іпотечного договору від 04.06.2021, постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, ст.ст. 317,319,383,391 ЦК України, докази наявні в матеріалах справи, аналізуючи наведені норми законодавства та обставини, встановлені по справі, той факт, що відповідач ОСОБА_2 відмовився звільнити квартиру АДРЕСА_1 суд прийшов до висновку, що вимоги ОСОБА_1 в частині усунення ОСОБА_1 як власнику квартири АДРЕСА_1 перешкод у користуванні цією квартирою шляхом виселення з неї ОСОБА_2 обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволенню.

Щодо вимоги про вселення позивача за зустрічним позовом, місцевий господарський суд зазначив, що оскільки останнім не обґрунтовано та не вказано у який спосіб має відбутись таке вселення, у задоволенні вказаної вимоги судом відмовляється.

Щодо вимог позивача за зустрічним позов про стягнення збитків та упущеної вигоди, суд з посиланням на ст.ст. 22, 623 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України, постанови Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №913/335/20, від 17.03.2021 у справі №916/1740/18, від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20, від 17.02.2021 у справі № 916/450/20, від 03.11.2020 у справі № 916/3563/19, від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 26.02.2020 у справі №914/263/19, від 30.03.2021 у справі №908/2261/17, докази наявні в матеріалах справи, суд зазначив, що пунктом 3.1 попереднього договору передбачено, що у разі відмови сторони від укладення Основного договору, ця сторона сплачує іншій стороні штраф у 3-кратному розмірі від щомісячного розміру орендної плати та відшкодовує завдані такою відмовою збитки. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від укладення основного договору з ОСОБА_3 , стверджується лише про не укладення основного договору в строк передбачений попереднім договором. Відповідно, суд приходить до висновку про безпідставність нарахування відповідачу за зустрічним позовом 27000 грн. збитків.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом про стягнення 27000 грн упущеної вигоди обґрунтовує свої вимоги тим, що між ним та третьою особою не було укладено основний договір на основі попереднього договору, за яким за період з 01.04.2024 по 30.06.2024 ним би був отриманий прибуток в сумі 27000 грн.

Матеріалами справи не підтверджується наявність згоди позивача та третьої особи на укладення основного договору, Також позивачем за зустрічним позовом не доведено протиправність (неправомірність) поведінки відповідача, причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками, а також вжиті позивачем заходи для отримання заявлених збитків.

За наведеного суд першої інстанції прийшов до висновку, що в задоволенні позову в частині стягнення 27000 грн упущеної вигоди належить відмовити.

Також, суд з посиланням на ст. 23 ЦК України, ст.ст. 73,74 ГПК України, вказав, що з матеріалів справи, жодних доказів, які б стверджували про спричинення відповідачем позивачу моральних страждань в матеріали справи позивачем не надано, відтак, позивачем не доведено нанесення відповідачем моральної шкоди в розмірі 10000 грн. Враховуючи вищенаведене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, у зв`язку із безпідставністю.

Крім того, суд частково задоволив заяву позивача за зустрічним позовом про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Не погодившись із винесеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.

Прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити за нею апеляційне провадження.

У разі неявки ОСОБА_1 та/або представника ОСОБА_1 - не відкладати апеляційний розгляд справи, а розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 та/або його представника за наявним матеріалами справи.

Скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.09.2024 по справі № 924/622/23 (924/483/24) в частині:

- задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення 7 169 грн 85 коп. інфляційного нарахування, а також 5 554 грн 85 коп. 3% річних;

- відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення реальних понесених збитків в сумі 27 000 грн 00 коп., упущеної вигоди за період з 01.04.2024 по 30.06.2024 в сумі 27 000 грн 00 коп.;

- відмови зарахувати присуджені ОСОБА_1 за результатами вирішення його зустрічного позову та належні до стягнення на його користь з ОСОБА_2 кошти, а також визнаний ОСОБА_2 , але не визнаний ним як забезпечений іпотекою, борг в сумі 2 520 доларів США (за курсом НБУ на дату вирішення справи) - із задоволеною судом частиною грошових вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в результаті розв`язання первісного позову ОСОБА_2 .

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким:

- відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення 7 169 (семи тисяч ста шістдесяти дев`яти) грн 85 коп. інфляційного нарахування, а також 5 554 (п`яти тисяч п`ятисот п`ятдесяти чотирьох) грн 85 коп. 3% річних;

- задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення реальних понесених збитків в сумі 27 000 грн 00 коп., упущеної вигоди за період з 01.04.2024 по 30.06.2024 в сумі 27 000 грн 00 коп.;

- зарахувати присуджені ОСОБА_1 за результатами вирішення його зустрічного позову та належні до стягнення на його користь з ОСОБА_2 кошти, а також визнаний ОСОБА_2 , але не визнаний ним як забезпечений іпотекою, борг в сумі 2 520 доларів США (за курсом НБУ на дату вирішення справи) - із задоволеною судом частиною грошових вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в результаті розв`язання первісного позову ОСОБА_2 .

Необґрунтованість та незаконність оскаржуваного рішення суду першої інстанції полягає насамперед у відмові суду першої інстанції стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 належний до стягнення на користь останнього борг в сумі 2 520 доларів США, який визнаний самим ОСОБА_2 , а також подальша відмова суду вирішити справу шляхом проведення зустрічного зарахування однорідних грошових вимог.

На думку скаржника, суд першої інстанції незрозуміло на підставі чого встановив, що забезпеченою вимогою ОСОБА_1 за рахунок предмету іпотеки є лише сума в 16 520 доларів США.

Вказує, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не відшкодував ОСОБА_2 перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 за первісним позовом в повному обсязі та вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 509 542 (п`ятсот дев`ять тисяч п`ятсот сорок дві) грн 23 коп. основного боргу в якості повернення різниці між 90% вартості предмету іпотеки та сумою боргу за договором позики.

Скаржник зауважує, що якщо суд вирішив, що додатково позичені ОСОБА_1 ОСОБА_2 2 520 доларів США є такими, що незабезпечені іпотекою, то суд повинен був вирахувати ці 2 520 доларів США із розрахованого ним розміру перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Натомість, суд першої інстанції фактично «підвісив у повітрі» питання повернення ОСОБА_1 додатково позичених ним ОСОБА_2 2 520 доларів США, оскільки:

-з однієї сторони, суд не включив ці 2 520 доларів США в розмір забезпеченого іпотекою зобов`язання з повернення позичених ОСОБА_2 коштів;

-з іншої сторони, суд не включив ці 2 520 доларів США в зарахування зустрічних вимог, про що окремо просив ОСОБА_1 .

Вказує, що 14.08.2024 представник ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_5 направив в межах розглядуваної справи через «Електронний суд» заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій зазначив, що: «в разі якщо суд погодиться з доводом ОСОБА_2 про те, що звертаючи стягнення на іпотечне майно, ОСОБА_1 не задовольнив своїх вимог в частині повернення йому ОСОБА_2 коштів в сумі 2 520 доларів США, заборгованість ОСОБА_2 з повернення ним ОСОБА_1 цих коштів залишиться непогашеною. Справа розглядається в рамках процедури банкрутства ОСОБА_2 . За таких обставин, в разі повного чи часткового задоволення вимог ОСОБА_1 , він не матиме фактичної можливості ініціювати та реалізувати процедуру примусового виконання такого рішення. В такому разі задоволення вимог ОСОБА_1 можливе лише шляхом зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог безпосередньо в судовому рішенні за результатами розгляду цієї справи».

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 просив суд зарахувати присуджені йому за результатами вирішення його зустрічного позову та належні до стягнення на його користь з ОСОБА_2 кошти, а також визнаний ОСОБА_2 , але не визнаний ним як забезпечений іпотекою, борг в сумі 2 520 доларів США (за курсом НБУ на дату вирішення справи) - із задоволеною судом частиною грошових вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в результаті розв`язання первісного позову ОСОБА_2 .

Вважає необґрунтованою та незаконною є відмова суду першої інстанції у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених останнім реальних збитків.

Вказує, що всі умови цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 були доведені ОСОБА_1 та безпосередньо встановлені самим судом, а саме:

1)Протиправність поведінки боржника ОСОБА_2 - полягає у невиконанні ним свого обов`язку, встановленого ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та абз. 3 пункту 12 Іпотечного договору.

ОСОБА_2 прямо відмовився виселятися з належної на праві власності ОСОБА_1 квартири після отримання письмової Вимоги про виселення, що прямо встановлено судом в мотивувальній частині оскаржуваного Рішення.

2)Наявність шкоди: як зазначає Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21.04.2021 у справі № 913/335/20, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Об`єктивне зменшення майнових благ ОСОБА_1 полягає в тому, що внаслідок відмови ОСОБА_2 виселятися з належної на праві власності ОСОБА_1 квартири, ОСОБА_1 був змушений сплатити штраф в розмірі 27 000 грн на користь гр. ОСОБА_3 на підставі пункту 3.1 Попереднього договору оренди квартири від 10.01.2024.

3)Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою: прямий та безпосередній.

Якби ОСОБА_2 дотримався приписів ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та виконав Вимогу ОСОБА_1 про виселення, то ОСОБА_1 в обумовлений Попереднім договором оренди строк уклав би з гр. ОСОБА_3 . Основний договір оренди квартири - і в такому разі не поніс би реальних збитків у вигляді сплати штрафу, передбаченого пунктом 3.1. Попереднього договору оренди квартири.

4)Вина боржника: з посиланням на ст. 614 ЦК України, вказує, що в даній справі має місце вина ОСОБА_2 саме у формі умислу: ОСОБА_2 умисно не виконав свій обов`язок виселитися з квартири протягом 1 місяця з дня отримання Вимоги ОСОБА_1 про виселення, про що прямо свідчить встановлений судом факт того, що: «25 квітня 2024 року ОСОБА_2 надіслав ОСОБА_1 заяву про відмову в задоволенні вимоги про виселення, в якій вважає, що вимога про виселення з квартири АДРЕСА_1 є незаконно та такою, що посягає на недоторканість конституційного права ОСОБА_2 на житло».

Суд першої інстанцій сам перелічив та встановив наявність всіх умов (елементів), необхідних для цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 у вигляді відшкодування реальних збитків, однак протиправно відмовив у задоволенні цієї обґрунтованої та законної вимоги ОСОБА_1 .

Отже, має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Крім того, не погоджується із відмовою суду першої інстанції в стягненні 27000,00 грн упущеної вигоди.

На думку скаржника, ОСОБА_1 було доведено, а судом першої інстанції встановлено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а саме - протиправна поведінка ОСОБА_2 ; збитки, заподіяних ОСОБА_2 ; вини ОСОБА_2 у формі умислу; та прямого причинного зв`язку між протиправною поведінкою ОСОБА_2 та збитками.

Вказує, що ОСОБА_1 було додано до своєї зустрічної позовної заяви фотокопію попереднього договору оренди квартири, 10.01.2024 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 для того, щоб довести, що ці неодержані доходи (упущена вигода) в сумі 27000 грн мають конкретний характер, що підтверджується документально.

Також скаржник не погоджується із задоволенням судом першої інстанції позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 7 169,85 грн інфляційного нарахування та 5 554,85 грн 3% річних, вважає, що ст. 625 ЦК України не підлягала застосуванню до даних правовідносин.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Вважає, що апеляційна скарга є не обґрунтована і не може бути задоволена.

В судове засідання сторони не з`явилися, про дату час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися заздалегідь та належним чином, ухвалу про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду було надіслано до їх електронних кабінетів.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, явка обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

26.09.2003 року між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) укладений договір позики відповідно до пункту 1 якого Позикодавець передав у власність Позичальника валютні цінності у вигляді в натурі та на суму 16520 (шістнадцять тисяч п`ятсот двадцять) доларів США, а Позичальник прийняв їх і зобов`язується повернути Позикодавцю 16520 (шістнадцять тисяч п`ятсот двадцять) доларів США не пізніше 04 червня 2022 року - частинами (з розстроченням) в такому порядку та строки: не пізніше 04 липня 2021 року - 210 (двісті десять) доларів США; не пізніше 04 серпня 2021 року - 210 (двісті десять) доларів США; не пізніше 04 вересня 2021 року -210 (двісті десять) доларів США; не пізніше 04 жовтня 2021 року - 210 (двісті десять) доларів США; не пізніше 04 листопада 2021 року - 210 (двісті десять) доларів США; не пізніше 04 грудня 2021 року - 210 (двісті десять) доларів США; не пізніше 04 січня 2022 року - 210 (двісті десять) доларів США; не пізніше 04 лютого 2022 року -210 (двісті десять) доларів США; не пізніше 04 березня 2022 року - 210 (двісті десять) доларів США; не пізніше 04 квітня 2022 року - 210 (двісті десять) доларів США; не пізніше 04 травня 2022 року - 210 (двісті десять) доларів США; не пізніше 04 червня 2022 року - 14 210 (чотирнадцять тисяч двісті десять) доларів США. В разі порушення будь-якого із вказаних вище строків часткових повернень або остаточного розрахунку, Позичальник повинен сплатити на користь Позикодавця неустойку у вигляді пені в розмірі 2,0% (два відсотки) від простроченої поверненням суми за кожен день такого прострочення. Сторони виважено підійшли до питання визначення розміру неустойки і не вважають її розмір за великим чи таким, що може призвести до безпідставного збагачення Позикодавця. Навпаки, Сторони переконані, що лише такий розмір неустойки є достатнім для захисту прав Позикодавця і забезпечить досягнення мети її застосування - належного виконання Позичальником його зобов`язань - або його покарання в разі порушення ним прав Позикодавця.

Відповідно до п. 2 договору Позичальник стверджує наступне: зазначені в цьому Договорі кошти (валютні цінності) я отримав від Позикодавця безпосередньо перед підписанням цього Договору; одержані від Позикодавця валютні цінності будуть витрачені мною на придбання та ремонт квартири АДРЕСА_1 ; я розумію та згоден із тим, що мої зобов`язання за цим Договором при простроченні повернення позики можуть бути виконані в тому числі й зверненням стягнення на придбану за позичені за цим Договором кошти квартиру АДРЕСА_1 , яку після набрання чинності Законом України Про іпотеку № 898-1V від 05.06.2003 року я зобов`язуюсь передати Позикодавцеві в заставу (іпотеку) в забезпечення зобов`язань за цим Договором - на першу вимогу Позикодавця; якщо до припинення моїх зобов`язань за цим Договором набере законної сили будь-яке судове рішення про стягнення з мене грошової суми або вилучення належного мені майна, я зобов`язаний сповістити про це Позикодавця протягом не більш як 5 (п`яти) днів. За невиконання цієї умови Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Позикодавця штраф в розмірі 25 % (двадцять п`ять відсотків) від розміру позики за цим Договором; я згоден із тим, що будь-яка кореспонденція на моє ім`я має надсилатися на зазначену в цьому Договорі адресу місця мого проживання цінними листами. Така кореспонденція має вважатися отриманою мною в день її надходження на поштове відділення, що обслуговує цю адресу, незалежно від того, чи отримав я її особисто. Достатнім доказом отримання мною кореспонденції від Позикодавця має сприйматися будь який поштовий документ, що підтвердить її надходження до зазначеного поштового відділення. А поштовий документ, згідно якого я не проживаю за цією адресою або який повернувся з відміткою За закінченням строку зберігання, має сприйматися - крім того - достатнім доказом моєї відмови від виконання зобов`язань за цим Договором.

Пунктом 3 договору Сторони передбачили, що виконання Позичальником його зобов`язань з повернення Позикодавцеві позики буде підтверджуватися розписками Позикодавця або його представника (-ків), що діятиме (-муть) на підставі довіреності, посвідченої нотаріально'.

Відповідно до п. 4 договору Позичальник обізнаний з положенням ст. 177 ЦК УРСР, що дозволяє йому виконати своє зобов`язання внесенням боргу в депозит державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса, які повідомляють про це кредитора. З огляду на цю умову, Сторони домовилися, що прострочення Позикодавця як кредитора за цим Договором неможливе, і в разі виникнення спору щодо неналежного виконання (невиконання, неповного або несвоєчасного виконання) Позичальником його зобов`язань, він не вправі посилатися на прострочення кредитора як на поважність причин невиконання (неповного чи несвоєчасного виконання) ним своїх зобов`язань з повернення Позикодавцеві позичених в нього коштів.

Згідно п. 5 договору Сторони домовилися, що зміни або доповнення до цього Договору можуть бути внесені лише шляхом укладення письмових додаткових договорів або угод.

Пунктом 6 договору передбачено, що договір може бути пролонгований за згодою Сторін і вважається пролонгованим на невизначений строк, якщо Сторони не висловили проти цього своїх письмових заперечень. Пролонгація цього Договору не є підставою для звільнення Позичальника від відповідальності у вигляді неустойки за невиконання ним своїх зобов`язань у визначені цим Договором строки, а лише унеможливлює пропуск Позикодавцем строку позовної давності за вимогами про стягнення з Позичальника суми позичених йому Позикодавцем за цим Договором коштів.

Відповідно до п. 7 договору Сторони розуміють та згодні з тим, що використання валютних цінностей в цьому договорі не суперечить законодавству України, оскільки вони підпадають під визначення речей, визначених родовими ознаками. Обмеження у вигляді отримання індивідуальної ліцензії НБУ на фізичних осіб не розповсюджується. Відсутність встановленого законом порядку вчинення таких правочинів не є забороною на цивільний обіг валютних цінностей, що підтверджено практикою їх обігу.

Даний договір підписаний сторонами.

04.06.2021 року між ОСОБА_1 (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір відповідно до пункту 1 якого даний договір забезпечує зобов`язання ОСОБА_2 за договором позики, укладеним 26.09.2003 між сторонами у простій письмовій формі, за яким Іпотекодержатель передав, а боржник прийняв у власність валютні цінності у вигляді в натурі та на суму 16520,00 (шістнадцять тисяч п`ятсот двадцять) доларів США, і зобов`язується повернути іпотекодержателю вказані валютні цінності у вигляді в натурі та на суму не пізніше четвертого червня дві тисячі двадцять другого року включно, частинами (з розстроченням) у порядку та строки, що передбачені в договорі позики.

Відповідно до п. 2 договору Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 .

Пунктом 3 договору передбачено, що предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві особистої приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Палінчак Т.В. 26.09.2003 за реєстровим № 4734, зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 05.10.2003. Право власності зареєстроване Хмельницьким бюро технічної інвентаризації 05.10.2003, реєстраційний номер: 2734322, згідно з Витягом № 1645055 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.10.2003.

Відповідно до п. 4 договору сторони домовились, що вартість предмета іпотеки складає 1000000,00 (один мільйон) гривень 00 копійок. Оцінка предмету іпотеки проведена за згодою сторін з урахуванням ринкових цін на день укладання Договору та обсягу можливих витрат, пов`язаних з його продажем.

Згідно п. 7 договору предмет іпотеки, передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями і залишається у володінні і користуванні Іпотекодавця. Документи, що посвідчують право власності на предмет іпотеки та технічна документація залишаються у Іпотекодержателя.

Предмет іпотеки, а також права на нього, не можуть бути використані Іпотекодавцем в якості предмету будь-яких правочинів, договорів та угод, без письмової згоди Іпотекодержателя. (п.8 договору).

Відповідно до п. 9 договору Іпотекодержатель здобуває право звернення стягнення на предмет іпотеки при простроченні Іпотекодавцем сплати боргу за договором позики, в забезпечення виконання якої укладається цей договір. Сторони дійшли згоди, що будь-яка кореспонденція на ім`я боржника має надсилатися цінними листами з повідомленнями про вручення на зазначену в цьому Договорі та договорі позики адресу місця реєстрації листом з повідомленням. Така кореспонденція має вважатися отриманою Іпотекодавцем (боржником) в день її надходження на поштове відділення, що обслуговує дім за цією адресою, незалежно від того, чи отримав Іпотекодавець її особисто, та незалежно від причин неотримання особисто. Так, достатнім доказом отримання кореспонденції від Іпотекодержателя та/або від нотаріуса має сприйматися будь-який поштовий документ, що підтвердить її надходження до зазначеного поштового відділення. А поштовий документ, згідно з яким Іпотекодавець, боржник не проживає за зазначеною вище адресою або який повернувся з відміткою За закінченням строку зберігання, має сприйматися - крім того - достатнім доказом: відмови Іпотекодавця, боржника від виконання зобов`язань за цим договором, невиконання вимоги про дострокове повернення всієї позики та виникнення у кредитора права дострокового повернення всієї позики і права звернення стягнення на майно, заставлене Іпотекодавцем у забезпечення виконання зобов`язань за договором позики. За рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення в повному обсязі згідно зі ст.7 Закону України Про іпотеку, надалі - Закон, включаючи сплату усіх процентів, відшкодування збитків завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання предмета іпотеки, а також витрат, пов`язаних з продажем предмета іпотеки.

Згідно п. 11 договору Іпотекодавець зобов`язаний у випадку несплати предмету позики, згідно договору позики, звільнити предмет іпотеки, а також виписатися (знятися з реєстрації) та виписати (зняти з реєстрації) всіх мешканців з предмета іпотеки в місячний термін.

Відповідно до п. 17 договору цей Договір набирає чинності з моменту нотаріального посвідчення Договору і діє до повного виконання Іпотекодавцем своїх зобов`язань перед Іпотекодержателем. Зобов`язання, забезпечене іпотекою, буде виконаним, якщо виконано в повному обсязі договір позики.

Даний договір підписаний сторонами та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богдановичем А.О. та зареєсторований в реєстрі за номером 985.

22.06.2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено додаткову угода до договору позики від 26.09.2003р. та укладеного в його забезпечення Іпотечного договору, 04.06.2021р. посвідченого ПН ХМНО Богданович А.О. за №985.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди додатково до коштів в сумі 16520 (шістнадцять тисяч п`ятсот двадцять) доларів США, переданих Позикодавцем Позичальникові при укладенні Сторонами Договору позики від 26.09.2003 року, безпосередньо перед підписанням Сторонами цієї Додаткової угоди № 1 Позикодавець через Представника передав Позичальникові, а Позичальник прийняв в позику валютні цінності на суму ще 2520 доларів США. Факт одержання цих грошей саме у вказаному розмірі вичерпно підтверджується фактом підписання Позичальником цієї Додаткової угоди № 1 і будь-якого іншого доказування не потребує.

Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що всього за Договором позики від 26.09.2003 року, з урахуванням цієї Додаткової угоди № 1, Позикодавець через Представника передав, а Позичальник прийняв від Позикодавця валютні цінності у вигляді в натурі та на суму 19040 доларів США, остаточний термін повернення яких Сторони домовилися розстрочити до 04.06.2023 року і які, виходячи з гіпотези ч. 2 ст. 1050 ЦК України, Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві частинами (з розстроченням) в порядку та строки згідно нової редакції пункту 1 Договору позики.

Згідно п. 3 додаткової угоди у зв`язку зі збільшенням загальної суми позичених коштів та додатковим розстроченням повернення позичених Позикодавцем Позичальникові коштів, із укладенням цієї Додаткової угоди № 1 Сторони домовилися внести до Договору позики від 26.09.2003 року та укладеного в його забезпечення Іпотечного договору, 04.06.2021 року посвідченого ПН ХМНО Богданович А. О. за реєстровим № 985, такі зміни, а саме:

3.1. Викласти абзац 1 пункту 1 Договору позики від 26 вересня 2003 року в наступній редакції:

1. Позикодавець через Представника передав у власність Позичальника 19 040 (дев`ятнадцять тисяч сорок) доларів США (Предмет Позики), а Позичальник прийняв ці кошти і зобов`язується повернути Позикодавцю 19 040 (дев`ятнадцять тисяч сорок) доларів США не пізніше 04 червня 2023 року - частинами (з розстроченням) в такі порядку та терміни: не пізніше 04 серпня 2022 року - 210 (двісті десять) доларів США; не пізніше 04 вересня 2022 року - 210 (двісті десять) доларів США; не пізніше 04 жовтня 2022 року - 210 (двісті десять) доларів США; не пізніше 04 листопада 2022 року - 210 (двісті десять) доларів США; не пізніше 04 грудня 2022 року - 210 (двісті десять) доларів США; не пізніше 04 січня 2023 року - 210 (двісті десять) доларів США; не пізніше 04 лютого 2023 року - 210 (двісті десять) доларів США; не пізніше 04 березня 2023 року - 210 (двісті десять) доларів США; не пізніше 04 квітня 2023 року -210 (двісті десять) доларів США; не пізніше 04 травня 2023 року - 210 (двісті десять) доларів США; не пізніше 04 червня 2023 року - 16 940 (шістнадцять тисяч дев`ятсот сорок) доларів США.

Відповідно до п. 3.4 додаткової угоди викладено абзац 1 пункту 1 Іпотечного договору, 04.06.2021 року посвідченого ПН ХМНО Богданович А. О. за реєстровим № 985, щодо опису Основного зобов`язання, забезпеченого цією іпотекою, в наступній редакції, а саме:

1. Цей Іпотечний договір укладений з метою забезпечення виконання власних зобов`язань Іпотекодавця ОСОБА_2 за укладеним ним як позичальником (боржником) із Іпотекодержателем (Позикодавцем, Кредитором) ОСОБА_1 у простій письмовій формі Договором позики від 26.09.2003 року в редакції відповідно до Додаткової угоди № 1 від 22.06.2022 року (разом - Основне зобов`язання), з повернення позичених коштів в сумі 19 040 (дев`ятнадцять тисяч сорок) доларів США в строк до 04.06.2023 року - частинами (з розстроченням) у визначені Договором позики порядку та строки (терміни), сплати неустойки в разі їх порушення та відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди тощо..

Пунктом п. 5 додаткової угоди передбачено, що ця Додаткова угода вступає в силу і є укладеною з моменту підписання її Сторонами, оскільки передбачені нею кошти вже передані Представником Позикодавця Позичальникові безпосередньо перед її підписанням.

Дана додаткова угода підписана сторонами.

13 грудня 2022 року ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення всієї суми неповернутої частини позики (згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України) з одночасною вимогою про усунення порушення виконання зобов`язань з поверненням боргу за договором позики, з викладом їх стислого змісту та вимогою про виконання у тридцятиденний строк, з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі її невиконання (відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України Про іпотеку), в якій просить повернути 19040 доларів США основного боргу, 42037 доларів США процентів, 1348 долари США неустойки загалом 62461 доларів США, а у разі невиконання вимог добровільно змушений розпочати процедуру звернення стягнення на заставлене за Іпотечним договором майно квартиру АДРЕСА_1 .

22 вересня 2023 року ОСОБА_1 надіслав письмову вимогу про дострокове повернення всієї суми неповернутої частини позики (згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України) з одночасною вимогою про усунення порушення виконання зобов`язань з поверненням боргу за договором позики, з викладом їх стислого змісту та вимогою про виконання у тридцятиденний строк, з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі її невиконання (відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України Про іпотеку), в якій просить повернути 19040 доларів США основного боргу, 45633 доларів США процентів, 197 доларів США 3% річних, 48689 доларів США неустойки разом 113559 доларів США, а у разі невиконання вимог добровільно змушений розпочати процедуру звернення стягнення на заставлене за Іпотечним договором майно квартиру АДРЕСА_1 .

25 жовтня 2023 року ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення всієї суми неповернутої частини позики (згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України) з одночасною вимогою про усунення порушення виконання зобов`язань з поверненням боргу за договором позики, з викладом їх стислого змісту та вимогою про виконання у тридцятиденний строк, з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі її невиконання (відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України Про іпотеку), в якій просить повернути 19040 доларів США основного боргу, 45977 доларів США процентів, 248 доларів США 3% річних, 61229 доларів США неустойки разом 126494 доларів США та у разі невиконання вимог добровільно змушений розпочати процедуру звернення стягнення на заставлене за Іпотечним договором майно квартиру АДРЕСА_1 .

28 листопада 2023 року ОСОБА_1 замовив оцінку предмету іпотеки у суб`єкта оціночної діяльності ТОВ Консалтінг експерт І відповідно до якої станом на день проведення оцінки вартість предмету іпотеки складала 1237395 грн., що підтверджується звітом з незалежної оцінки майна: квартира, загальною площею 49,8 кв.м., житловою площею 29,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_2 .

28 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради з довідкою іпотекодержателя за Іпотечним договором, 04.06.2021 року посвідченим ПН ХМНО Богданович А. О. за № 985, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше десяти днів до дня подання документів для проведення державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення державної реєстрації, згідно якої просив здійснити реєстрацію права власності на ОСОБА_1 на предмет іпотеки та згідно якої сума боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором іпотеки складає: 19040 доларів США основного боргу, 46507 доларів США процентів, 348 доларів США 3% річних, 85549 доларів США неустойки разом 151444 доларів США, що за офіційним курсом НБУ(37,5225 грн.), станом на день складання довідки склало 5682557,49 грн.

09 січня 2024 року рішенням державного реєстратора Хмельницької міської ради Ачкасовою Азімою Зіяфеддінівною за № 71047986 від 09.01.2024 вирішено провести державну реєстрацію права власності за заявою від 04.01.2024 за реєстраційним номером 58825052 відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.20215 №1127.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 375596928 від 23.04.2024р., ОСОБА_1 з 04.01.2024р. (номер відомостей про речове право: 53234977) є власником квартири, загальною площею 49,8 кв.м., житловою площею 29,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Право власності на зазначене нерухоме майно виникло на підставі іпотечного договору №985 від 04.06.2021р.

18 січня 2024 року ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_2 вимогу добровільно виселитися з квартири АДРЕСА_1 протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги в якій просить виселитися з квартири АДРЕСА_1 та звільнити квартиру від особистих речей та виселити з квартири АДРЕСА_1 всіх осіб (мешканців), що проживають там з дозволу чи згоди або без таких дозволу (згоди), а також звільнити квартиру від їх особистих речей.

14 лютого 2024 року ОСОБА_1 повторно надіслав ОСОБА_2 вимогу добровільно виселитися з квартири АДРЕСА_1 протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги в якій просить виселитися з квартири АДРЕСА_1 та звільнити квартиру від особистих речей та виселити з квартири АДРЕСА_1 всіх осіб (мешканців), що проживають там з дозволу чи згоди або без таких дозволу (згоди), а також звільнити квартиру від їх особистих речей.

25 квітня 2024 року ОСОБА_2 надіслав ОСОБА_1 заяву про відмову в задоволенні вимоги про виселення, в якій вважає, що вимога про виселення з квартири АДРЕСА_1 є незаконно та такою, що посягає на недоторканість конституційного права ОСОБА_2 на житло.

Позивачем за зустрічним позовом до матеріалів справи додано попередній договір оренди квартири від 10.01.2024р., який укладений між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ОСОБА_3 (Орендар).

Відповідно до п. 1.1 договору, сторони зобов`язуються в строк до 31.03.2024 року укласти договір оренди (Основний договір) розташованої на 10-му поверсі квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49,8 кв.м., що належатиме Орендодавцеві на праві власності відповідно до Іпотечного договору, 04.06.2021 року посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О. за реєстрованим №985.

Відповідно до п. 3.1 попереднього договору у разі відмови сторони від укладення Основного договору, ця сторона сплачує іншій стороні штраф у 3-кратному розмірі від щомісячного розміру орендної плати та відшкодовує завдані такою відмовою збитки.

До матеріалів справи долучено також вимогу ОСОБА_3 про сплату штрафу відповідно до умов згідно п. 3.1 Попереднього договору від 10.01.2024р. оренди квартири АДРЕСА_1 в якій просить сплатити штраф в сумі 27000 грн. у зв`язку з не укладенням сторонами договору оренди.

Матеріали справи містять також квитанцію № 200797001 про сплату ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 27000 грн. штрафу.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Так, для правильного вирішення спору необхідно встановити розмір заборгованості за первісним позовом.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, 13 грудня 2022 року ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення всієї суми неповернутої частини позики (згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України) з одночасною вимогою про усунення порушення виконання зобов`язань з поверненням боргу за договором позики, з викладом їх стислого змісту та вимогою про виконання у тридцятиденний строк, з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі її невиконання (відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України Про іпотеку), в якій просить повернути 19040 доларів США основного боргу, 42037 доларів США процентів, 1348 долари США неустойки загалом 62461 доларів США, а у разі невиконання вимог добровільно змушений розпочати процедуру звернення стягнення на заставлене за Іпотечним договором майно квартиру АДРЕСА_1 .

28 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради з довідкою іпотекодержателя за Іпотечним договором, 04.06.2021 посвідченим ПН ХМНО Богданович А. О. за № 985, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше десяти днів до дня подання документів для проведення державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення державної реєстрації, згідно якої просив здійснити реєстрацію права власності на ОСОБА_1 на предмет іпотеки та згідно якої сума боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором іпотеки складає: 19040 доларів США основного боргу, 46507 доларів США процентів, 348 доларів США 3% річних, 85549 доларів США неустойки разом 151444 доларів США, що за офіційним курсом НБУ(37,5225 грн.), станом на день складання довідки склало 5682557,49 грн.

Щодо нарахування процентів за користування позикою колегія суддів зауважує таке.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти міститься у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16.

Враховуючи, що частиною першою статті 1048 ЦК України визначено єдиний розмір процентів, якщо такі договором позики не передбачені, - на рівні облікової ставки НБУ, яка встановлюється виключно для національної валюти України, тому вказана норма та, як наслідок, право позикодавця вимагати сплати процентів від суми позики, може бути надане та реалізоване лише у разі, якщо позика отримана у гривні, оскільки НБУ не визначає мінімальної вартості іноземних валют, що є прерогативою відповідних органів іноземних держав.

Отже, у випадку отримання позики в іноземній валюті без обумовленої сторонами у ньому умови такої складової грошового зобов`язання як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, положення частини першої статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані, з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх застосування та нарахування.

Конвертація суми позики в іноземній валюті для визначення розміру процентів на рівні облікової ставки НБУ в національну валюту України - гривню буде суперечити частинам першій, третій статті 1049 ЦК України щодо обов`язку позичальника.

Відповідно, нарахування процентів в розмірі 46507 дол. США є безпідставним.

Щодо нарахування 3 % річних слід врахувати правову позицію КЦС/ВС викладену у постанові КЦС ВС від 03.03.2021 - №130/2604/18, відповідно до якої індексації внаслідок знецінення коштів підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Така ж правова позиція викладена в Постанові КЦС ВС від 20.12.2023 року № 752/4079/16-ц.

Таким чином, безпідставним є і нарахування 348 дол. США як 3% річних.

Щодо нарахування пені слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих положень до Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як вбачається із договору позики та додаткової угоди до нього, а також відповідно до довідки іпотекодержателя про розмір боргу, період за який Відповідач нараховував неустойку складав з 04 серпня 2022 року по 28 грудня 2023 року.

Враховуючи те, що станом на день початку нарахування неустойки та протягом всього часу нарахування не припинений правовий режим воєнного стану, а тому відповідачем за первісним позовом безпідставно нараховано неустойку (пеню) в сумі 85549 дол. США.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість за договором позики становить 19040 доларів США, а не як зазначав відповідач в своїх вимогах до позивача.

Враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя в розмірі 509542, 23 грн., що складає на день подання позову 16520 дол. США, судом при вирішенні спору по суті в цій частині береться до уваги сума заборгованості яка визначена позивачем у позові.

Отже, розглядаючи вимоги первісного позову про стягнення 90% вартості предмета іпотеки суд апеляційної інстанції вказує наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 7 Закону України Про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання

Згідно зі статтею 12 Закону України Про іпотеку у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У статті 33 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно зі статтею 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави вважати, що в момент внесення запису про набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем в порядку ст. 37 Закону України Про іпотеку, який співпадає із моментом припинення права власності у іпотекодавця, правовідносини іпотеки між іпотекодавцем та іпотекодержателем припиняються, а також у іпотекодержателя одномоментно виникає грошове зобов`язання відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя та обов`язок передати іпотекодавцю документи, що засвідчують права за основним зобов`язанням.

Завершенням позасудового врегулювання спору є державна реєстрація прав власності на предмет іпотеки. Оцінка предмета іпотеки є істотною обставиною, яка передує здійснення державної реєстрації права власності нового власника. Дана законодавча норма захищає право іпотекодавця на отримання різниці вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекодержателем вимог.

28 листопада 2023 року ОСОБА_1 замовив оцінку предмету іпотеки у суб`єкта оціночної діяльності ТОВ Консалтінг експерт І відповідно до якої станом на день проведення оцінки вартість предмету іпотеки складала 1 237 395 грн, що підтверджується звітом з незалежної оцінки майна: квартира, загальною площею 49,8 кв.м., житловою площею 29,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_2 .

У зв`язку із заборгованістю за договором позики, відповідач задовольнив свої вимоги шляхом оформлення права власності на предмет іпотеки на суму 1237395,00 грн., чим перевищив 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Разом з цим, відповідач не відшкодував позивачу перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною першою статті 2 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої, третьої статті 10 цього Закону визначено, що державним реєстратором є, окрім інших, нотаріус. Державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першої статті 11 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

За змістом статті 18 Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до ч. 9 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Відтак, право власності на предмет іпотеки, квартиру АДРЕСА_1 , перейшло до відповідача 04 січня 2024 року на підставі іпотечного договору №985 від 04.06.2021, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О., про що відповідним рішенням державного реєстратора Хмельницької міської ради Ачкасовою Азімою Зіяфеддінівною за № 71047986 від 09.01.2024 проведено державну реєстрацію.

Як убачається із матеріалів справи та зазначалося вище, забезпеченою вимогою ОСОБА_1 за рахунок предмету іпотеки є сума в 16520 доларів США, що станом на день звернення із заявою до Господарського суду Хмельницької області про неплатоспроможність складало 604113,27 грн (офіційний курс НБУ 36,5686 грн)(16520 дол. США х 36,5686 = 604113,27 грн).

Крім того, 28 листопада 2023 року ОСОБА_1 замовив оцінку предмету іпотеки у суб`єкта оціночної діяльності ТОВ Консалтінг експерт І відповідно до якої станом на день проведення оцінки вартість предмету іпотеки склала 1237395 грн, що підтверджується звітом з незалежної оцінки майна: квартира, загальною площею 49,8 кв.м., житловою площею 29,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_2 .

При цьому, слід зауважити, що 90% від вартості предмета іпотеки становить 1113655,50 грн (1237395 грн х 90% = 1113655,50 грн) Отже, різниця між 90% від вартості предмета іпотеки та сумою боргу становить 5095442,23 грн (1113655,50 грн-604113,27 грн = 509542,23 грн).

Враховуючи те, що відповідачем не було здійснено жодного відшкодування вартості різниці предмета на момент звернення стягнення на предмет іпотеки та на теперішній час, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відшкодування 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя у сумі 509542,23 грн є ефективним способом захисту порушеного майнового права позивача.

З огляду на викладене, вимоги ОСОБА_2 в цій частині знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, є обґрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення.

Доводи скаржника про те, що вірною є сума боргу у розмірі 19040 доларів США і її потрібно було брати до уваги з врахуванням суми 2 520 доларів США не заслуговують на увагу, оскільки укладений між сторонами договір іпотеки від 04.06.2021 передбачав, що він укладається на суму заборгованості 16520 доларів США.

При цьому додаткова угода №1 до договору позики від 26.09.2003 та до іпотечного договору від 04.06.201 укладена 22.06.2022, тобто після укладання іпотечного договору від 04.06.2021 і нотаріально не посвідчена в частині внесення змін до іпотечного договору.

Щодо вимоги первісного позову про нарахування 3% річних та інфляційних витрат колегія суддів вказує таке.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року в справі №910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Згідно з ч.5 статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність або спеціальне майнове право на нього за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що право власності (спеціальне майнове право) іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Аналогічне положення закріплене в частині четвертій статті 334 ЦК України, згідно з яким права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави вважати, що грошове зобов`язання відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя виникає в момент набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, вартість якого перевищує вартість забезпечених іпотекою вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи скаржника про те, що ні норми ст. 37, ані будь -які інші норми Закону України "Про іпотеку" не визначають строк протягом якого іпотекодержатель зобов`язаний здійснити на користь іпотекодавця відшкодування, передбачене ч.5 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" не беруться судом апеляційної інстанції до уваги.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат згідно поданого позивачем за первісним позовом розрахунку, суд апеляційної інстанції вважає його правильним та арифметично вірним, а тому погоджується із судом першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення 7169,85 грн інфляційних втрат та 5554,85 грн 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом про задоволення первісного позову в повному обсязі.

Щодо вимог за зустрічним позовом судом враховується наступне.

Позивач за зустрічним позовом просить усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно з частинами першою, третьою статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною першою статті 3 Закону № 898-IV визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону № 898-IV у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 898-IV у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом установленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону).

У частині третій статті 33 Закону № 898-IV визначено, що існують такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки:

- судовий (на підставі рішення суду);

- позасудовий (на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 36 Закону № 898-IV).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону № 898-IV).

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону № 898-IV договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього ж Закону;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього ж Закону.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання (частина перша статті 37 Закону № 898-IV).

Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом (частина перша статті 40 Закону № 898-IV).

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду (частина друга статті 40 Закону № 898-IV).

04.06.2021 року між ОСОБА_6 (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір відповідно до п. 1 якого цей договір забезпечує зобов`язання ОСОБА_2 за договором позики, укладеним 26.09.2003 між сторонами у простій письмовій формі, за яким Іпотекодержатель передав, а боржник прийняв у власність валютні цінності у вигляді в натурі та на суму 16520,00 (шістнадцять тисяч п`ятсот двадцять) доларів США, і зобов`язується повернути іпотекодержателю вказані валютні цінності у вигляді в натурі та на суму не пізніше четвертого червня дві тисячі двадцять другого року включно, частинами (з розстроченням) у порядку та строки, що передбачені в договорі позики.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 38, 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зроблено висновок, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Відповідно до частини першої та другої статті 40 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 317 Цивільний кодекс України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

04.06.2021р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О. зареєстровано обтяження на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі іпотечного договору №985 від 04.06.2021р.

Як убачається із матеріалів справи, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 375596928 від 23.04.2024р., ОСОБА_1 з 04.01.2024р. (номер відомостей про речове право: 53234977) є власником квартири, загальною площею 49,8 кв.м., житловою площею 29,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Право власності на зазначене нерухоме майно виникло на підставі іпотечного договору №985 від 04.06.2021р.

18 січня 2024 року ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_2 вимогу добровільно виселитися з квартири АДРЕСА_1 протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги в якій просить виселитися з квартири АДРЕСА_1 та звільнити квартиру від особистих речей та виселити з квартири АДРЕСА_1 всіх осіб (мешканців), що проживають там з Вашого дозволу чи згоди або без таких дозволу (згоди), а також звільнити квартиру від їх особистих речей.

14 лютого 2024 року ОСОБА_1 повторно надіслав ОСОБА_2 вимогу добровільно виселитися з квартири АДРЕСА_1 протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги в якій просить виселитися з квартири АДРЕСА_1 та звільнити квартиру від особистих речей та виселити з квартири АДРЕСА_1 всіх осіб (мешканців), що проживають там з Вашого дозволу чи згоди або без таких дозволу (згоди), а також звільнити квартиру від їх особистих речей.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_4 , що підтверджується витягом з реєстру Хмельницької територіальної громади від 07.06.2023.

При цьому останній у відповідь на вимоги позивача за зустрічним позовом надіслав на адресу ОСОБА_1 заяву про відмову в задоволенні вимоги про виселення, в якій вважає, що вимога про виселення з квартири АДРЕСА_1 є незаконно та такою, що посягає на недоторканість конституційного права ОСОБА_2 на житло.

Аналізуючи наведені норми законодавства та обставини, встановлені по справі, той факт, що відповідач ОСОБА_2 відмовився звільнити квартиру АДРЕСА_1 суд апеляційної інстанції вважає вимоги ОСОБА_1 в частині усунення ОСОБА_1 як власнику квартири АДРЕСА_1 перешкод у користуванні цією квартирою шляхом виселення з неї ОСОБА_2 обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволенню.

Щодо вимоги про вселення позивача за зустрічним позовом, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що оскільки останнім не обґрунтовано та не вказано у який спосіб має відбутись таке вселення, у задоволенні вказаної вимоги судом відмовляється.

Щодо вимог позивача за зустрічним позов про стягнення збитків та упущеної вигоди, колегія суддів вказує таке.

За змістом статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Позивач, який має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинен довести, що гарантовано отримав би відповідну вигоду у разі, якщо б його право не було порушено іншою особою. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Як зазначає Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21.04.2021 у справі № 913/335/20, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

У розумінні наведених положень особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у виді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків і причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях немає вини у заподіянні збитків.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, статей 74, 76-77 ГПК України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17.03.2021 у справі № 916/1740/18 зауважує, що згідно із ч. 1 ст. 142 ГК України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20, від 17.02.2021 у справі № 916/450/20, від 03.11.2020 у справі № 916/3563/19, від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19.

Системний аналіз положень частини першої статті 42, частини першої статті 44 Господарського кодексу України дає підстави для висновку, що будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відтак, суб`єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій, а суди, розглядаючи справи, предметом яких є стягнення упущеної вигоди, повинні встановити чи є наслідки, на які посилається позивач, упущеною вигодою чи такі наслідки є результатом власних комерційних прорахунків суб`єкта господарювання. (Висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 908/2261/17).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом обґрунтовує свої вимоги про стягнення 27000 грн збитків та 27000 грн упущеної вигоди тим, що 04.01.2024 набув права на квартиру АДРЕСА_1 за іпотечним договором №985 від 04.06.2021, проте ОСОБА_2 не звільнив протягом місяця дану квартиру.

10.01.2024 ОСОБА_1 уклав попередній договір оренди квартири з ОСОБА_3 , відповідно до п. 1.1 якого, сторони зобов`язуються в строк до 31.03.2024 укласти договір оренди (Основний договір) розташованої на 10-му поверсі квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49,8 кв.м., що належатиме Орендодавцеві на праві власності відповідно до Іпотечного договору, 04.06.2021 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О. за реєстрованим №985.

ОСОБА_3 надіслала ОСОБА_1 вимогу про сплату штрафу в якій просить сплатити штраф в розмірі 27000 грн на підставі п. 3.1 попереднього договору та який ОСОБА_1 було сплачено за вказаною вимогою.

Судом апеляційної інстанції враховується, що пунктом 3.1 попереднього договору передбачено, що у разі відмови сторони від укладення Основного договору, ця сторона сплачує іншій стороні штраф у 3-кратному розмірі від щомісячного розміру орендної плати та відшкодовує завдані такою відмовою збитки.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від укладення основного договору з ОСОБА_3 , стверджується лише про не укладення основного договору в строк передбачений попереднім договором.

Відповідно, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність нарахування відповідачу за зустрічним позовом 27000 грн збитків.

Щодо упущеної вигоди, упущена вигода як правова категорія за своєю суттю є не отриманим доходом (майновими втратами), який (і) з урахуванням розумних витрат на його отримання міг реально отримати кредитор за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди є формою цивільно-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, в тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не настає.

Пред`явлення позову про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, визначених статтею 22 Цивільного кодексу України, статтями 224, 225 Господарського кодексу України, покладає на кредитора (позивача), обов`язок довести протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків (боржника), наявність збитків, їх розмір (в тому числі реальну можливість отримання таких збитків), причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, а також вжитті ним заходи для отримання заявлених збитків, тоді як відповідач - має довести відсутність своєї вини у заподіянні заявлених до стягнення з нього збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом про стягнення 27000 грн упущеної вигоди обґрунтовує свої вимоги тим, що між ним та третьою особою не було укладено основний договір на основі попереднього договору, за яким за період з 01.04.2024 року по 30.06.2024 ним би був отриманий прибуток в сумі 27000 грн.

Слід зазначити, що основним змістом попереднього договору є пов`язаність сторін обов`язком укласти в майбутньому певний договір. При цьому примушування до укладення основного договору, яке ґрунтується на попередньому договорі або за відсутності згоди іншої сторони договору є неможливим.

Матеріалами справи не підтверджується наявність згоди позивача та третьої особи на укладення основного договору, також позивачем за зустрічним позовом не доведено протиправність (неправомірність) поведінки відповідача, причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками, а також вжитті позивачем заходи для отримання заявлених збитків.

Беручи до уваги вищевикладене в задоволенні позову в частині стягнення 27000 грн упущеної вигоди належить відмовити.

Щодо пред`явленої позовної вимоги за зустрічним позовом про стягнення 10000,00 грн моральної шкоди суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно із частинами першою третьою статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом частини четвертої статті 23 ЦК України при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З огляду на те, що розумність і справедливість є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Позивач вказує, що завдана йому моральна шкода полягає в тому, що через неправомірні дії ОСОБА_2 , який відмовляється звільняти належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , до фізичних страждань, обумовлених хворобами які виникли до спірних правовідносин, ОСОБА_1 додалися ще й страждання моральні. А також, через неправомірні дії ОСОБА_2 , через його правовий нігілізм в крайній формі його прояву, небажання повертати борги та, одночасно, небажання потерпати через це від негативних наслідків, через звинувачення ОСОБА_7 в адресу ОСОБА_1 щодо нібито його власних неправомірних дій і вимог, через залякування ОСОБА_2 . ОСОБА_1 кримінальною відповідальністю за порушення недоторканості житла тощо, через необхідність в умовах війни займатися судовими спорами, опікуватися своєю справою, у зв`язку з чим позивач відчував сильні душевні хвилювання та страждання, відчуття тривоги та невизначеності, постійного хвилювався через можливість не повернення відповідачем коштів та звільнення квартири. Відтак, позивач оцінив завдання йому значної моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення сторін та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються показаннями свідків, висновками експертів, письмовими доказами (наприклад медичними довідками, висновками) та іншими документами тощо, що підтверджують обставини, що мають значення для доказування факту заподіяння моральної шкоди, обґрунтування визначеного позивачем розміру компенсації і т.ін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних доказів, які б стверджували про спричинення відповідачем позивачу моральних страждань в матеріали справи позивачем не надано, відтак, позивачем не доведено нанесення відповідачем моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, на переконання суду апеляційної інстанції місцевий господарський суд дійшов правильного висновку висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, у зв`язку із безпідставністю.

При цьому, суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи скаржника з приводу того, що суд першої інстанції відмовився стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 належний до стягнення на користь останнього борг в сумі 2 520 доларів США, оскільки як убачається із поданого зустрічного позову та матеріалів справи у прохальній частині зустрічного позову відсутня така вимога про стягнення із ОСОБА_4 на його користь борг в сумі 2 520 доларів США.

За наведеного, також доводи скаржника про неправомірне незарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до його поданого клопотання не беруться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про задоволення зустрічного позову лише щодо немайнової вимоги про виселення ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 ) з квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_2 ) та відмовив у задоволенні майнових вимог, що виключає можливість щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.

За таких обставин судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення первісного позову в повному обсязі та часткове задоволення зустрічного позову.

За наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.09.2024 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, відповідно до ст.ст. 126,129 ГПК України витрати на правничу допомогу понесені скаржником, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 05.09.24 у справі № 924/622/23 (924/483/24) залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 05.09.24 у справі №924/622/23 (924/483/24) залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, встановленому ст. 286-291 ГПК України.

4. Справу №924/622/23 (924/483/24) повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "09" грудня 2024 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.


Суд	Північно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	03.12.2024
Оприлюднено	12.12.2024
Номер документу	123639271
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: майнові спори, стороною в яких є боржник, з них: спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна

Гладій С.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 03.12.2024 по справі 924/622/23ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —924/622/23

Постанова від 03.12.2024

Постанова
від 03.12.2024 по справі 924/622/23
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД