Постанова

від 09.12.2024 по справі 469/183/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

09.12.24

22-ц/812/1836/24

Провадження № 22-ц/812/1836/24

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 грудня 2024 року м. Миколаїв

справа № 469/183/23

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 простягнення матеріальноїта моральноїшкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою представником адвокатом Румянцевим Олександром Геннадійовичем, на ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області, постановлену 25жовтня 2024 року під головуванням судді Гапоненко Н.О., повний текст судового рішення складений цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позивач зазначав,що є власником автомобіля "DAFXF95.480", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричепу BOLGAN L 4047-EUR, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Як вказав позивач, вказані автомобіль з напівпричепом разом із реєстраційними документами на них були передані ним відповідачу.

17 липня 2022 року о 10.53 год. на 180 км а/д Одеса-Рені відповідач, керуючи автомобілем "DAFXF95.480", відволікся від керування та виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з транспортним засобом "MAN", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який рухався у зустрічному напрямку. У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Посилаюсь на викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 398757 грн 98 коп. та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 30листопада 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок матеріальної шкоди 398757 грн 98 коп., у рахунок компенсації моральної шкоди 50 000 грн., а також 4 487 грн 58 коп судового збору, усього стягнуто 453 245 грн 56 коп.

Додатковим рішенням цього ж суду від 15 січня 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 288 грн 10 коп.

10 жовтня 2024 року представник ОСОБА_2 адвокат Румянцев О.Г. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення відмовлено, заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без розгляду на підставі ст. 126 ЦПК України.

Ухвала суду мотивована тим, що відповідач ОСОБА_2 не дотримався встановленого ст.284ЦПК України строку подання заяви про перегляд заочного рішення, і зазначені ним підстави пропуску строку не є такими, що перешкоджали своєчасному зверненню до суду з такою заявою.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Румянцев О.Г. просив ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Представник зазначав, що копію заочного рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2023 року ОСОБА_2 не отримував, а дізнався про наявність цього рішення після моніторингу адвокатом Румянцевим О.Г. (з яким він уклав договір про надання правової допомоги 28 серпня 2024 року). 29 серпня 2024 року він як представник ОСОБА_2 звернувся до Березанського районного суду Миколаївської області з заявою про надання доступу до матеріалів справи в електронному вигляді, який був наданий 24 вересня 2024 року, а отже встановлений 20-денний строк на подання заяви про перегляд заочного рішення спливає 14 жовтня 2024 року. Крім того, звертає увагу суду, що право ОСОБА_2 на ефективний засіб правового захисту було порушене у зв`язку з наданням останньому неефективної правової допомоги представником адвокатом Костенком С.О., який з невідомих відповідачу підстав жодного разу не взяв участі в судових засіданнях, не подавав відзиву на позовну заяву, як і пояснень по суті справи, Турабов Я.І., не маючи юридичної освіти, уклав з ним договір та сплатив вартість послуг правової допомоги, але, як виявилося пізніше, Костенко С.О. жодних дій на захист його прав та інтересів не вчинив, судові засідання ігнорував та про результати судового розгляду Турабова Я.І. не повідомив. Крім того, в порушення вимог ст. 284-288 ЦПК України, для його оскарження адвокат Костенко С.О. звернувся безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, а не подавши до цього заяву про перегляд заочного рішення. Та навіть після роз`яснення апеляційним судом права на подачу до суду першої інстанції заяви про перегляд заочного рішення згідно ст. 285 ЦПК України ОСОБА_3 не вчиняв жодних дій та не повідомляв відповідача про наявне заочне рішення та ухвалу Миколаївського апеляційного суду. А тому, на думку адвоката Румянцева О.Г., очевидним є висновок про неналежний захист адвокатом Костенком І.С. прав та інтересів ОСОБА_2 . Не маючи знань у сфері права ОСОБА_2 об`єктивно не міг здійснювати належний захист своїх прав самостійно. З урахуванням цих обставин, представник відповідача вважає, що існує необхідність поновити ОСОБА_2 строк на звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Слюсарчук Д.Д. вказує, що ОСОБА_2 був обізнаний про наявність розгляду справи та отримував копію заочного рішення - 02 січня 2024 року, отримував й інші процесуальні документи у справі. Про обізнаність ОСОБА_2 про рішення у справі свідчить також оскарження ним цього рішення в апеляційному порядку. Адвокат Слюсарчук Д.Д. також звертає увагу на відсутність поважності причин пропуску строку відповідачем на подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки до апеляційної скарги не долучено будь-яких доказів на підтвердження неефективного виконання адвокатом Костенком С.О. своїх зобов`язань за договором про надання правової допомоги. Так, зокрема у разі неналежного виконання зобов`язань відповідач міг звернутися в суд для стягнення збитків або до кваліфікаційної-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката. Таким чином, представництво було здійснено в межах позиції про яку повинен був знати відповідач. Більше того договір про надання правової допомоги з ОСОБА_3 дійсний до 31 грудня 2025 року і підтверджень його розірвання матеріали справи не містять. Також не може бути поважною причиною пропуску строку звернення з заявою про перегляд заочного рішення і посилання адвоката Румянцева О.Г. на відсутність юридичної освіти у відповідача, оскільки може виникнути порушення принципу юридичної визначеності.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 адвокат Румянцев О.Г. - підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача адвокатСлюсарчук Д.Д. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення представниківсторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку, суд першої інстанції виходив із того, що зазначені відповідачем підстави пропуску строку не є такими, що перешкоджали своєчасному зверненню до суду з такою заявою.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Відповідно до ст. 284ЦПК України заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Згідно до ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 126 ЦПК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, навела такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу:

- передбачені частиною третьою статті 287ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;

- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

Отже Велика Палата Верховного Суду з огляду на здійснений нею відступ від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, констатувала наявність у суду першої інстанції повноважень на залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку на звернення до суду та відсутності передумов для його поновлення судом.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до ОСОБА_2 стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок матеріальної шкоди 398757 грн 98 коп., у рахунок компенсації моральної шкоди 50 000 грн., а також 4487 грн 58 коп судового збору, усього стягнуто 453 245 грн 56 коп.

Копію вищезазначеного заочного рішення відповідач ОСОБА_2 отримав особисто 02 січня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 151).

22 січня 2024 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Костенко С.О. - звернувся до Миколаївського апеляційного суду з апеляційною скаргою на заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2024 року, яка повернута апелянту ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 29 січня 2024 року через недотримання вимог щодо оскарження заочного рішення відповідачем з роз`ясненням права подати до суду першої інстанції заяву про перегляд заочного рішення. Копію ухвали представник ОСОБА_3 отримав у електронному кабінеті 30 січня 2024 року (а.с. 168), а відповідач ОСОБА_2 - 06 лютого 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 171).

Представник ОСОБА_2 адвокат Румянцев О.Г. звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення лише 11 жовтня 2024 року, тобто зі значним пропуском установленого в частині другій статті 284ЦПК України строку, обґрунтовуючи поважність пропущення строку неналежним наданням відповідачу правової допомоги адвокатом Костенком С.О. та неврученням відповідачу ОСОБА_2 копії заочного рішення.

Причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона відповідає одночасно всім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлюють чи ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

2) це обставина, що виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) цю обставину підтверджено належними й допустимими засобами доказування.

З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)).

ЄСПЛ неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року).

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі "Устименко проти України").

Легітимними обмеженнями визнаються встановлені законодавчим органом вимоги щодо строків оскарження судових рішень. При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.

Як зазначено вище, матеріалами справи підтверджено отримання відповідачем ОСОБА_2 копії оскаржуваного рішення - 2 січня 2024 року та копії ухвали Миколаївського апеляційного суду від 29 січня 2024 року про повернення апеляційної скарги апелянту через недотримання вимог щодо оскарження заочного рішення відповідачем з роз`ясненням права подати до суду першої інстанції заяву про перегляд заочного рішення 06 лютого 2024 року. За такого доводи апеляційної скарги про неотримання ОСОБА_2 вказаних процесуальних документів не заслуговують на увагу.

Крім того, колегія суддів враховує, що порядок оскарження відповідачем заочного рішення був роз`яснений йому у резолютивній частині цього рішення, тому подання відповідачем всупереч визначеному законом процесуальному порядку апеляційної скарги на заочне рішення до суду апеляційної інстанції, а не заяви про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції після отримання його копії не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання заяви. Наведене узгоджується з принципом римського права "знання закону презюмується", згідно з яким закон поширюється на кожного, навіть якщо особа і не знає про нього. Зворотнім боком презумпції знання закону виступає загальновизнаний принцип права "незнання закону не звільняє від відповідальності", що часто позначається за допомогою латинської формули ignorantia legis non excusat. Ignorantia juris non excusat або ignorantia legis neminem excusat (з латинської - "незнання закону не є виправданням ні для кого") - це правовий принцип, згідно з яким людина, яка не знає певного закону, не може уникнути відповідальності за порушення такого закону лише тому, що вона не знала про нього. Вказані правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду у складі від 12 червня 2024 року у справі № 361/161/13.

До того ж з заявою про перегляд заочного рішення, з моменту отримання ухвали суду апеляційної інстанції з роз`ясненням права подати до суду першої інстанції заяву про перегляд заочного рішення, представник відповідача звернувся лише через 8 місяців.

Також суд вірно не прийняв до уваги посилання представника відповідача на пропуск строку через надання неефективної правової допомоги представником відповідача адвокатом Костенком С.О.

Так доводи та міркування представника відповідача адвоката Румянцева О.Г. щодо належного/неналежного виконання обов`язку адвокатом Костенком С.О. з надання відповідачу правової допомоги у розгляді цього спору не можуть мати впливу на неналежну організацію відповідачем процесу із оскарження судового рішення.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №480/8341/22 виснував, що «суд не повинні цікавити взаємовідносини адвоката та особи, інтереси якої він представляє (окрім тих, що стосуються обсягу повноважень адвоката), водночас участь сторони у судовому процесі через свого представника (адвоката) - що є правом сторони - дозволяє суду здійснювати офіційну процесуальну комунікацію з цим представником, відтак застосовувати до учасника справи, від імені якого цей представник діє, передбачені процесуальним законом наслідки, якщо виникнуть відповідні казуальні підстави... Вибір адвоката, який надаватиме професійну правничу допомогу, зокрема у формі представництва інтересів в суді, є правом особи (позивача), але правом, яке передбачає також настання відповідних юридичних наслідків (як процесуального характеру, так і в матеріально-правовому спорі, переданого на розгляд суду), передовсім для позивача. Незнання цього не звільняє від настання цих наслідків».

Аргументи апелянта щодо незаконності оскаржуваного рішення не можуть бути враховані апеляційним судом, оскільки в межах даного апеляційного перегляду перевіряється законність та обґрунтованість ухвали Березанського районного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2024 року про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення, а не саме заочне рішення, ухвалене по суті спору.

Отже доводи апеляційної скарги, які є аналогічні доводам викладеним в заяві про перегляд заочного рішення та не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та залишення без розгляду вказаної заяви відповідача.

Оскаржувана ухвала ґрунтується на наявних у справі доказах, постановлена з дотриманням норм процесуального права та відповідно до ст. 375ЦПК України не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником адвокатом Румянцевим Олександром Геннадійовичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді: Н.В. Самчишина

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складений 10 грудня 2024 року