Постанова

від 09.12.2024 по справі 484/576/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

09.12.24

22-ц/812/1717/24

Єдиний унікальний номер судової справи 484/576/24

Номер провадження 22-ц/812/1717/24

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

09 грудня 2024 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Лівінського І.В.,

з секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 - Белоущенка А.Ж.,

представника відповідача - Кравченка О.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,яка поданайого представником адвокатомБєлоущенком АндріємЖоржовичем, рішення, яке ухвалено Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області 03вересня 2024 року, під головуванням судді Шикері І.А., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Полтавка» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації договору оренди землі,

УСТАНОВИЛА:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до судуізпозовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Полтавка» (далі ПСП«Полтавка») про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації договору оренди землі.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначено,що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 ,після смертіякого відкриласяспадщина,що складаєтьсяіз земельноїділянки площею6.81га,із цільовимпризначенням дляведення товарногосільськогосподарського виробництва,яка належаласпадкодавцю напідставі державногоакту направо приватноївласності наземлю серіїІІ-МК№022451 від 26 вересня 2002 року, виданого Первомайською райдержадміністрацією Миколаївської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №248.

Вказана земельна ділянка розташована в межах підпорядкованих колишній Полтавській сільській раді Первомайського району Миколаївської області. Однак, відповідно до ст.ст.26,541 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №719-р. «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Миколаївської області», у зв`язку із проведеною реформою децентралізації, утворено Полтавський старостинський округ, що складається з села Полтавка та Новооандріївка, яке розташоване на адміністративній території Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

За життя ОСОБА_2 склав на ім`я ОСОБА_1 заповіт від 27листопада2008 року, за яким заповідав належну йому земельну ділянку позивачу.

Після смерті спадкодавця позивач звернувся до Другої первомайської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії за №136/02-31 від 01лютого2022 року позивачу за вирішенням питання щодо оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 було рекомендовано звернутися до суду.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 березня 2023 року у цивільній справі №484/731/23 за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення,належну згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-МК №022451, виданого 26 вересня 2002 року Первомайською райдержадміністрацією Миколаївської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №248, загальною площею 6.8100 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Кам`яномостівської (раніше Полтавської) сільської ради Первомайського району Миколаївської області за кадастровим номером 4825485500:05:000:0132 в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 .

Звернувшись за правовою допомогою до адвоката, з відповіді Відділу №4 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області за вихідним №250/22-22 від 28січня2022 року, позивачу стало відомо що 22 лютого 2005 року між ОСОБА_2 та ПСП «Полтавка» було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки терміном дії на 5 років.

В подальшому, 01 лютого 2010 року сторони цього ж договору уклали додаткову угоду до договору оренди землі від 22 лютого 2005 року, якою, зокрема, продовжили строк дії договору, збільшивши строк дії основного договору на 50 (п`ятдесят) років, починаючи із 01 лютого 2010 року по 01лютого2060 року.

Однак відповідачемв порушенняумов договоруоренди земліпочинаючи з2010року невиконувались умовидоговору щодо своєчасної виплати орендної плати, а саме не сплачувалась орендна плата. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості з виплати орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2023 року у цивільній справі №484/2591/23 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПСП«Полтавка» про стягнення заборгованості з виплати орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11жовтня 2023 року змінено, шляхом викладення мотивувальної частини в редакції постанови апеляційного суду.

Під час апеляційного перегляду у вищевказаній справі відповідач повністю розрахувався перед позивачем із виплати заборгованості з орендної плати за період 2010-2023 роки.

Проте, як стало відомо позивачу, в договорі оренди землі підписи від імені орендодавця ОСОБА_2 виконано не особисто ним, а сторонньою особою, а тому вказаний договір має ознаки підроблення, не відповідає фактичному волевиявленню орендодавця ОСОБА_2 , а сама земельна ділянка знаходиться у користуванні відповідача без установлених законом правових підстав.

Посилаючись на викладені обставини, уточнивши в подальшому позовні вимоги, ОСОБА_1 просив:

витребувати з незаконного володіння ПСП «Полтавка» належну йому земельну ділянку площею 6.81 га, кадастровий номер 4825485500:05:000:0132, яка розташована в межах території Кам`яномостівської (раніше Полтавської) сільської ради Первомайського району Миколаївської області, з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

скасувати державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного 22лютого 2005 року, та додаткової угоди до договору оренди землі від 01лютого2010 року, укладених від імені ОСОБА_2 , як орендодавця, з ПСП«Полтавка», як орендарем, зареєстрованих в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 06 листопада 2023 року, державним реєстратором Камяномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Курочкіною І.С. (номер запису про інше речове право: 52454440).

Також просив стягнути на його користь з відповідача судові витрати зі сплати судового збору та оплати за проведення судової експертизи.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 вересня 2024 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що позивач звернувся до суду із віндикаційним позовом, в якому просив про витребування майна з чужого незаконного володіння. Поняття «віндикація» (лат. «vindicatio» від «vindico») це претензія, вимога, позов, відновлення, звільнення від чийогось панування. Віндикаційний позов вимога не володіючого власника до незаконного володільця про витребування майна (ст.387 ЦК України).

Зазначено, що під час судового розгляду позивач та його представник наполягали на тому, що відповідач ПСП «Полтавка» незаконно розпоряджається належною позивачу спірною земельною ділянкою, посилаючись на те, що договір оренди землі не був укладений, оскільки підписи у договорі оренди землі від 22лютого 2005 року та додатковій угоді до договору від 01лютого 2010 року були виконані не особисто спадкодавцем ОСОБА_2 , а іншою особою. В той же час, заперечуючи проти дійсності договору оренди земельної ділянки, позивач отримує від відповідача оренду плату за 2010-2023 роки, тобто фактично визнає факт перебування належної йому земельної ділянки у користуванні відповідача.

За наведеного міськрайонний суд вважав, що не можна дійти висновку про те, що спірна земельна ділянка перебуває у володінні ПСП «Полтавка» незаконно.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Белоущенка А.Ж., посилаючись на порушення міськрайонним судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі позивач посилається на ті ж самі обставини та доводи, які він зазначив в позовній заяві.

Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в ст.263 ЦПК України.

Так, відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає не в повній мірі.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому,в порядкуцивільного судочинства,виходячи ізйого загальнихзасад пронеприпустимість свавільноговтручання усферу особистогожиття людини;судовий захистцивільного правата інтересу;справедливість,добросовісність тарозумність,перш завсе регулюютьсяособисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

З матеріалів справи убачається, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-МК №022451, виданого Первомайською райдержадміністрацією Миколаївської області 26 вересня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №248, земельна ділянка загальною площею 6.8100 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Кам`яномостівської (раніше - Полтавської) сільської ради Первомайського району Миколаївської області належала ОСОБА_2 (а.с.11).

В подальшому вказаній земельній ділянці було надано кадастровий номер 4825485500:05:000:0132 (а.с.12).

22 лютого 2005 року від імені ОСОБА_2 з ПСП «Полтавка» було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки терміном дії на 5 років, який зареєстровано у Первомайському реєстраційному окрузі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 10 січня 2008 року за №040802200061 (а.с.15-16).

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки в натурі (на місцевості) зазначено, що ОСОБА_2 передав, а ПСП «Полтавка» прийняло в оренду строком на 5 років земельну ділянку, загальною площею 6.81 га (а.с.17).

01 лютого 2010 року від імені ОСОБА_2 з ПСП «Полтавка» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі, яка зареєстрована в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Полтавській сільській раді 21 травня 2012 року за реєстраційним номером 482548554001555 (а.с.18).

Вказаною додатковою угодою, зокрема, було продовжено на 50 років термін оренди землі з 01 лютого 2010 року по 01 лютого 2060 року.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 березня 2023 року у цивільній справі №484/731/23 за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення,належну згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-МК №022451, виданого 26 вересня 2002 року Первомайською райдержадміністрацією Миколаївської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №248, загальною площею 6.8100 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Кам`яномостівської (раніше Полтавської) сільської ради Первомайського району Миколаївської області за кадастровим номером 4825485500:05:000:0132 в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.38-39).

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2023 року у цивільній справі №484/2591/23 відмовлено у задоволенніпозову ОСОБА_1 до ПСП«Полтавка» про стягнення заборгованості з виплати орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки (а.с.20-23).

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11жовтня 2023 року змінено, шляхом викладення мотивувальної частини в редакції постанови апеляційного суду (а.с.24-32).

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/115-24/9191-ПЧ від 22липня2024 року, підпис в розділі «підписи сторін», напроти графи «орендодавець» договору оренди земельної ділянки від 22 лютого 2005 року, укладеного між ОСОБА_2 , як орендодавцем та ПСП «Полтавка», як «орендарем» зареєстрованого за реєстраційним №040802200061, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Підпис в розділі «підписи сторін», напроти графи «орендодавець» додаткової угоди від 01 лютого 2010 року, укладеної до договору оренди земельної ділянки від 10 січня 2008 року, зареєстрованої в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Полтавській сільській раді від 21 травня 2012 року, 482548554001555, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с.121-125).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05 грудня 2024 року, право оренди земельної ділянки за спірними угодами зареєстрованого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 06 листопада 2023 року, державним реєстратором Камяномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Курочкіною І.С. (номер запису про інше речове право: 52454440).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (п.1 ч.2 ст.16 ЦК України).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі №567/3/22 (провадження №61-5252сво23)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено висновки про те, що факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи. Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі №513/879/19 (провадження №14-49цс22) зазначено, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень» №1952-IVсудове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційногоцивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі №567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) зазначено, що належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.ч.1,3 ст.13 ЦПК України).

У справі, що переглядається встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про витребування земельної ділянки та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації договору оренди землі від 22лютого 2005 року та додаткової угоди від 01 лютого 2010 року, в обґрунтування якого посилалася на те, що спадкодавець не укладав та не підписував з відповідачем договору оренди землі та додаткової угоди, якою продовжено термін дії до договору оренди землі від 22 лютого 2005 року. Відмовляючи у задоволенні позову, міськрайонний суд вважав, що ПСП«Полтавка» користується земельною ділянкою та сплачує орендну плату за таке використання особі, яка, у свою чергу, приймала цю плату, тобто сторони виконували умови договору оренди землі від 22 лютого 2005 року, з урахуванням додаткової угоди від 01 лютого 2010 року та за вказаних обставин виключається кваліфікація договору оренди як неукладеного, який виконувався обома сторонами.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача. Тому позовні вимоги про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до вказаного договору не є належним способом захисту порушеного права.

Позивач позовних вимог про визнання відсутнім права оренди не заявляв, у зв`язку із цим відсутні підстави для вирішення питання про кваліфікацію договору оренди землі та додаткової угоди до договору оренди землі як неукладеними. Аналогічно і доводи відповідача щодо обставин добросовісності позивача, який отримував орендну плату від відповідача, належить оцінювати за умови звернення позивача із належною позовною вимогою.

За таких обставин в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації слід було відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту. Вимога про витребування чи повернення позивачу належної йому земельної ділянки може бути заявлена та вирішена по суті разом з вимогою про визнання відсутнім права оренди у ПСП «Полтавка».

Отже, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову, проте помилилися щодо мотивів такої відмови, у зв`язку з чим оскаржене судове рішення належить змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, з урахуванням меж апеляційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі №513/879/19 (провадження №14-49цс22) та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційногоцивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі №567/3/22 (провадження №61-5252сво23), дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення частково ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права.

За такого, хоча суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, але з інших підстав та при цьому припустився порушення норм права, то колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване судове рішення змінити в мотивувальній частині.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судове рішення змінено тільки в частині мотивів прийняття, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,яка поданайого представником адвокатомБєлоущенком АндріємЖоржовичем, задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонногосуду Миколаївськоїобласті від03вересня 2024року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: В.В. Коломієць

І.В. Лівінський

Повний текст судового рішення

складено 10 грудня 2024 року