Рішення

від 04.12.2007 по справі 48/308

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/308

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  48/308

04.12.07

За позовомЗаступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Укрспецкомплект»

Простягнення 23250,99 грн.

        Суддя Сулім В.В.                      

Представники сторін:

Від прокуратури:          Стояновський Є.О. –прокурор відділу

Від позивача:           Боришкевич В.О. –пред. за довір.

Від відповідача:           Кравченко В.В. –пред. за довір.

08.08.07р. судове засідання відкладалось відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України та було призначено на 11.09.07р. Судове засідання 11.09.07р. відкладалось відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України та було призначено на 13.11.07р. У судовому засіданні 13.11.07р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошена перерва для виготовлення повного тексту рішення.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Укрспецкомплект» про стягнення штрафних санкцій у сумі 23 250,99 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 20.07.07р. порушено провадження у справі №48/308 та призначено її до розгляду.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з його правами та обов'язками у відповідності із ст.22 ГПК України.

Крім цього, представникам сторін у судовому засіданні роз'яснено вимоги ст.81-1 ГПК України.

Судом, у відповідності з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Представник Позивача позовні вимоги підтримав частково. Позивач стверджує, що Відповідач не до поставив продукцію у кількості 28,08 тонн на суму 92242,78 грн. за Договором від 05.01.2006 р. №251/4/2/06/11 про поставку продовольства для державних потреб у кількості 300 тонн на загальну суму 985500,00 грн. та Додатковою угодою від 05.07.06р. №1 до цього Договору; Відповідач повинен сплатити на користь Позивача штраф у розмірі 6456,99 грн.

Відповідач надав суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволені позову у повному обсязі, оскільки Відповідач неухильно дотримувався умов спірного договору, недопоставка продукції сталася з вини Позивача через неможливість Позивача належним чином прийняти продукцію; Відповідач вжив всіх залежних від нього заходів.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників Сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.06р. Міністерство оборони України (Замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Укрспецкомплект»(Постачальник) уклали договір № 25/4/2/06/11 про поставку продовольства для державних потреб (за кошти Державного бюджету України), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язався поставити продовольство для потреб Міністерства оборони, а Замовник –забезпечити приймання та оплату продукції в асортименті, кількості, у строки (терміни) і за цінами згідно з положенням цього договору за специфікацією: найменування продукції – олія соняшникова нерафінована 1 сорту; ГОСТ (ДСТУ) 1129-93, строк постачання –до 31.05.06р., загальною кількістю 300,0 тонн, загальною вартістю з ПДВ 985500,00 грн.

Згідно із п.п. 2.2 та 2.3 договору одержувачами продукції є продовольчі склади (бази, центр забезпечення) Міністерства оборони України згідно з рознарядкою Міністерства оборони України. Поставку продукції Замовнику здійснює Постачальник виключно у кількостях, в терміни та за адресами, що зазначені у рознарядці Міністерства оборони України.

Серед обов'язків сторін, передбачених договором, встановлено, що постачальник зобов'язаний надати продукцію, визначену у п. 1.1 договору, для приймання представнику Замовника разом з усім документами, необхідними для того, щоб прийняти продукцію на умовах цього Договору (п. 5.1.1 договору); Замовник зобов'язаний забезпечити приймання продукції відповідно до п. 1.1 договору як тільки Постачальник належним чином надасть її для приймання представнику Замовника на умовах цього договору.

Пунктом 6.6 договору передбачено, що у разі порушення Постачальником порядку поставки продукції, її кількості та якості, термінів та строків, які визначені у специфікації та/або рознарядці, при зміні Постачальником в односторонньому порядку умов цього Договору чи відмови від виконання договору Замовник, в односторонньому порядку, має право: відмовитися від прийняття подальшого виконання зобов'язань Постачальником за цим Договором; відмовитися від встановлення на майбутнє господарських відносин з Постачальником; розірвати договір.

Строк дії договору сторони визначили до 30.12.06р.

25.01.06р. сторони уклали додаток до договору від 25.01.06р. № 251/4/2/06/11 –Рознарядку на постачання олії соняшникової ТОВ НТЦ «Укрспецкомплект» у строк до 31.05.06р.

05.07.06р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору від 25.01.06р. № 251/4/2/06/11, якою внесли зміни до п. 1.1 договору. Вказаною додатковою угодою було змінено строк поставки –до 15.07.06р. Сторони підписали Додаток від 05.07.06р. додаткової угоди до договору 25.01.06р. № 251/4/2/06/11. Вказаним додатком сторони виклали Рознарядку на постачання олії соняшникової нерафінованої ТОВ «Науково-технічний центр «Укрспецкомпект»у новій редакції, виходячи із змін до строку поставки за договором.

Відповідач поставив, а Позивач прийняв олію соняшникову нерафіновану у кількості 271,92 тонни на загальну суму 893257,22 грн, що підтверджується наступними актами приймання:

акт приймання № 48 від 27.02.06р. на 23,62 тонн на суму 77591,7 грн. (в/ч А 1361);

акт приймання № 177 від 17.03.06р. на 10440 кг на суму 34295,40 грн. (3522 ВС);

акт приймання № 119 від 20.02.06р. на 27200 кг на суму 89352,00 грн. (в/ч А 1934);

акт приймання № 225 від 20.03.06р. на 13560 кг (в/ч А 2788);

акт приймання № 234 від 17.04.06р. на 10,57 тонн (в/ч А 1719);

акт приймання № 174 від 21.03.06р. на 8090 кг (26 продовольчий склад);

акт прийому № 64 від 17.02.06р. на 10,61 тонн на суму 34853,85 грн. (в/ч А 0930);

акт приймання № 91 від 16.02.06р. на 10,53 тонн (в/ч А 1719);

акт приймання № 75 від 01.02.06р. на 8500 кг  (в/ч А 2788);

акт приймання № 420 від 25.05.06р. на 29690 кг (в/ч А 2788);

приймальний акт № 217 від 18.05.06р. на 4,585 тонн на суму 15061,73 грн. (3222 ВС);

акт прийому № 332 від 21.04.06р. на 20260 кг (в/ч А 2788);

акт прийому № 150 від 18.04.06р. на 11,92 тонн на суму 39157,20 грн. (в/ч А 0930);

акт прийому № 106 від 14.04.06р. на 9,04 тонн на суму 29696,40 грн. (в/ч А 1361);

акт приймання № 608 від 12.07.06р. на 25,610 тонн (в/ч А 1061);

акт прийому № 470 від 17.05.06р. на 26775 кг на суму 87955,87 грн. (в/ч А 1934);

акт приймання  від 03.03.06р. на 23,92 тонн (в/ч А 1061).

04.07.06р. Відповідач направив листи № 57 –командиру військової частини А 1361 та № 58 - командиру військового складу 3222  (одержувачі), в якому повідомив останніх про поставку олії до 15.07.06р. в обсязі по 14 тонн відповідно.

06.07.06р. Відповідач направив Позивачу листа № 59, яким повідомив терміни та обсяги поставок олії на липень 2006 року та просив надати відповідні розпорядження та письмові повідомлення продовольчим складам. Позивач не надав відповіді на вищевказаний лист.

Начальник 3222 військового складу листом від 06.07.06р. № 510 повідомив Відповідача про те, що 3222 військовий склад не готовий прийняти продукцію в обсязі 14 тонн до 15.07.06р.

13.07.06р. Командир військової частини А 1361 листом № 9/1 повідомив Відповідача, що не може в зв'язку з залишками олії в в/ч А 1361 - 7 тонн не може прийняти олію соняшникову.

Позивач направив Відповідачу претензію від 16.10.06р. № 246/32-Ю на суму 6456 грн. 99 коп. –суму штрафу у розмірі 7% від вартості недопоставленої продукції.

Позивач направив Відповідачу листа від 23.10.06р. № 252/3055, в якому зазначив, що останній недопоставив продукцію у кількості 28,08 тонн на загальну суму 92242,78 грн. Позивач повідомив Відповідача, що на підставі підпункту 6.6 Договору та п. 3 ст. 651 ЦКУ Замовник в односторонньому порядку відмовляється від подальшого прийняття виконання зобов'язань Постачальником за договором.

28.11.06р. Відповідач направив Позивачу відповідь на претензію № 112, в якій зазначає, що недопоставка сталася з вини Позивача, а тому претензія є безпідставною та такою, що не відповідає дійсності.

Судом встановлено, що Позивач на порушення свого обов'язку, передбаченого договором, не забезпечив прийняття від Відповідача належного виконання зобов'язання –своєчасного постачання олії соняшникової відповідно до рознарядки від 05.07.06р.

Таким чином, Позивач як кредитор за договором від 05.01.06р. №251/4/2/06/11 про поставку продовольства для державних потреб та Додатковою угодою від 05.07.06 р. №1 до цього Договору допустив порушення договору - прострочення, Відповідач належним чином виконував зобов'язання за договором та своєчасно пропонував прийняти Позивачу належне виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 267 Господарського кодексу України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором. Прострочення кредитора дає боржникові право на відшкодування завданих простроченням збитків, якщо кредитор не доведе, що прострочення не спричинено умисно або через необережність його самого або тих осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Після закінчення прострочення кредитора боржник відповідає за виконання на загальних підставах. У разі якщо кредитор не виконав дій, зазначених у частині першій цієї статті, за погодженням сторін допускається відстрочення виконання на строк прострочення кредитора.

Відповідно до ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Статтею 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Дослідивши надані сторонами докази та заслухавши пояснення, суд встановив, що Позивач допустив порушення договірного зобов'язання, внаслідок чого Відповідач не міг своєчасно та в повному обсязі виконати свої зобов'язання. Наявні в матеріалах справи докази доводять, що Відповідач вжив всіх необхідних та залежних від нього заходів для належного виконання зобов'язання. За таких обставин, Відповідач не є винуватим у допущеній ним недопоставки за договором від 05.01.06р. №251/4/2/06/11 про поставку продовольства для державних потреб та Додатковою угодою від 05.07.06р. №1 до цього Договору.

Всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів, суд дійшов до висновку, що Позивач необґрунтовано звернувся з позовними вимогами про стягнення штрафних санкцій у розмірі 23250,99 грн., а тому позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

           Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                                        В.В.Сулім