Рішення

від 07.09.2011 по справі 48/308

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/308

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  48/308

07.09.11

За позовомЗаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України

доДержавного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс"

простягнення 1 136 074,79 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Шорський М.О.

від відповідача:Остромогильський Д.І.

від прокуратури:Кривоклуб Т.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (надалі –"Управління") звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс" (надалі –"Підприємство") про стягнення 1 040 912,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не належним чином виконує взяте на себе грошове зобов'язання за договором комісії №3/21/1-24Д від 23.10.2006 р., в зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості в розмірі 579 051,27 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 383 331,92 грн. та 3% річних у розмірі

78 528,87 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.08.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2011 р. розгляд справи відкладено до 07.09.2011 р. у зв'язку із неявкою відповідача та невиконання сторонами вимог ухвали суду.

В судове засідання 07.09.2011 р. представники позивача та прокуратури з'явилися, на виконання вимог ухвал суду надали документи та пояснення стосовно суті спору, надали заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просили стягнути з відповідача заборгованість у розмірі  

579 051,27 грн., інфляційні у розмірі 478 875,40 грн. та 3% річних у розмірі 78 148,12 грн., позовні вимоги урахуванням зазначеної заяви підтримали та просили задовольнити їх повністю.

Із матеріалів справи вбачається, що зазначена заява направлена прокурором рекомендованими листами Управлінню та Підприємству 30.08.2011 р., що підтверджується завіреними копіями поштового чеку та списку рекомендаційних відправлень, що пересилаються в межах України 30.08.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання 07.09.2011 р. з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не подав, через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача, оскільки зміна керівництва та штатного розпису керівників не є обставиною з якою положення статті 77 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість відкладення розгляду справи.

Посилання відповідача на можливість укладення мирової угоди з огляду на заперечення прокурора та позивача судом відхилено.

Судом в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2006 р. між Управлінням (комітент) та Підприємством (комісіонер) було укладено договір комісії №3/21/1-24 Д (надалі –"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору комітент доручає комісіонеру, а комісіонер бере на себе зобов'язання за комісійну винагороду укласти на умовах, що не суперечать цьому договору та виконати від свого імені, в інтересах комітента та за рахунок останнього, договір на внутрішньому ринку з покупцем по реалізації військового майна, згідно специфікації (Додаток №1 до договору), який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.2 Договору для проведення реалізації товару покупцю комітент зобов'язується передати комісіонеру зазначений у додатку №1 до договору товар на умовах EXW франко-склад (в/ч 2276, м. Охтирка, Сумської області) відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати "ІНКОТЕРМС" у редакції 2000 року.

Пунктом 4.2 Договору погоджено, що загальна сума, за якою комітент передає товар комісіонеру для реалізації, становить 1 246 420,00 грн. без ПДВ згідно додатку №1 до договору, що є невід'ємною частиною цього договору

Відповідно до п. 5.1 Договору за виконання доручення комітента комісіонер з коштів, що перераховані покупцем, отримує комісійну плату у розмірі 5%, у т.ч. ПДВ, від загальної суми коштів, фактично отриманої комісіонером від покупця.

Згідно з п. 5.4 Договору кошти, які отримані комісіонером за реалізований покупцю товар, за виключенням комісійної винагороди, документально підтверджених витрат, понесених комісіонером при організації реалізації товару покупцю за даним договором (у розмірах, узгоджених з комітентом), у п'ятиденний термін з моменту надходження коштів від покупця на банківський рахунок комісіонера перераховуються на рахунок комітента.

Додатком 1 (специфікація) до Договору  сторонами погоджено найменування товару,  місцезнаходження, кількість, залишкову вартість одиниці спецвиробів та загальну вартість товару.

На виконання умов Договору відповідачем були отримані у позивача та реалізовані 50 одиниць кулеметів ДП "Укроборонсервіс" на суму 918 000,00 грн. та 3 кулемети КП МО "Миколаївський ремонтно-механічний завод" на суму 66 900,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000130 від 12.12.2006 р. та №РН-0000126 від 20.12.2006 р., актами приймання-передачі товару від 07.12.2006 р. та від 12.12.2006 р. та нарядами

№130-06/66 від 01.12.2006 р. та №130-06/66 від 05.12.2006 р.

Відповідач частково перерахував на користь позивача отримані від реалізації кошти у розмірі 374 103,91 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Претензією №3/20/1-1490 від 16.04.2011 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 579 051,27 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по перерахуванню коштів на підставі Договору, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 579 051,27 грн.

Договір є договором комісії, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 69 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковими для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Матеріалами справи (наряди, акти прийому-передачі та накладні, банківська виписка та акт ревізії КРУ) підтверджується реалізація відповідачем на підставі Договору 50 одиниць кулеметів ДП "Укроборонсервіс", 3 кулемети КП МО "Миколаївський ремонтно-механічний завод"  та отримання за них коштів у розмірі 984 900,00 грн. (без ПДВ).

Відповідно до ч. 1 ст. 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Згідно з п. 5.4 Договору кошти, які отримані комісіонером за реалізований покупцю товар, за виключенням комісійної винагороди, документально підтверджених витрат, понесених комісіонером при організації реалізації товару покупцю за даним договором (у розмірах, узгоджених з комітентом), у п'ятиденний термін з моменту надходження коштів від покупця на банківський рахунок комісіонера перераховуються на рахунок комітента.

Із картки рахунку №683 абоненту Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс" вбачається, що на оплату видаткової накладної №РН-0000130 від 12.12.2006 р. на рахунок відповідача 11.12.2006 р. та 26.12.2006 р. від покупця надійшли грошові кошти у розмірі  330 480,00 грн. та 771 120,00 грн. відповідно.

Згідно із пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 5.4 Договору, а також дату надходження коштів від покупця на банківський рахунок комісіонера (11.12.2006 р. та 26.12.2006 р.) грошове зобов'язання відповідача за Договором по перерахуванню на користь позивача грошових коштів мало бути у п'ятиденний термін з моменту надходження коштів від покупця на банківський рахунок комісіонера, тобто до 16.12.2006 р. та до 03.01.2007 р. (згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України)  відповідно.

Відповідач перерахував на рахунок позивача кошти у розмірі 374 103,91 грн., що підтверджується виписками з рахунку позивача.

За таких обставин, заборгованість відповідача по перерахуванню коштів від реалізації майна з урахуванням виправлення згідно акту звірки між позивачем та відповідачем становить 579 051,27 грн., що додатково підтверджується карткою рахунку №683 Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс", завіреною печаткою відповідача, та актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс" за 2007-2008 роки та завершений період 2009 року №08-21/05 від 11.03.2010 р., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 579 051,27 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Управління про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 579 051,27 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, прокурором заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі

478 875,40 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з січня 2007 року по червень 2011 року та 3% річних у розмірі 78 148,12 грн. за період з 09.01.2007 р. по 08.07.2011 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданим прокурором розрахунком 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 78 528,87 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання є правомірною та обґрунтованою.

За перерахунком суду розмір інфляційних становить 492 772,63 грн., проте враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути  з відповідача інфляційні за прострочення виконання грошового зобов'язання у заявленому прокурором розмірі.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд відзначає, що відповідачем ні в усній, ні в письмовій формі не було заявлено про застосування судом строку позовної давності, а отже підстави для застосування позовної давності щодо стягнення заборгованості відсутні.

З урахуванням положень ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України та рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 заступник Генерального прокурора України правомірно звернувся з позовом до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс" в інтересах держави в особі Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 29, кв. 1; ідентифікаційний код 30434770) на користь Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 9-А; ідентифікаційний код 08803498) заборгованість у розмірі 579 051 (п'ятсот сімдесят дев'ять п'ятдесят одна) грн. 27 коп., інфляційні у розмірі 478 875 (чотириста сімдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн. 40 коп. та 3% річних у розмірі 78 148 (сімдесят вісім тисяч сто сорок вісім) грн. 12 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 29, кв. 1; ідентифікаційний код 30434770) в дохід Державного бюджету України державне мито у розмірі 11 360 (одинадцять тисяч триста шістдесят) грн. 75 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –09.09.2011 р.