Постанова

від 13.02.2008 по справі 48/308

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

48/308

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.02.2008                                                                                           № 48/308

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Зеленіна  В.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Ковальчук І.В. (дов. № 220/993/д від 27.12.2007р.)

від відповідача – Напольських О.О. (дов. № 17 від 05.02.2008р.)

                             Кравцов І.В. (дов. № 193 від 10.09.2007р.)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України б/н від 13.12.07р.

 на рішення Господарського суду м.Києва від 04.12.2007

 у справі № 48/308  

 за позовом                               Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

 до                                                   товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Укрспецкомплект"

 про                                                  стягнення 23250,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2007р. (суддя Сулім В.В.) відмовлено Міністерству оборони України в позові до товариства “Укрспецкомплект” про стягнення 23 250 грн. 99 коп. договірного штрафу (п.6.3. договору) за недопоставку олії за договором № 251/4/2/06/11 від 05.01.2006р. про поставку продовольства для державних потреб у кількості 300 тонн на загальну суму 985500 грн. та додатковою угодою від 05.07.06р. № 1 до цього договору. Відмова суду мотивована тим, що саме позивач допустив порушення договірного зобов”язання, відмовившись від прийняття продовольства.  

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. Заявник скарги вважає, що позивач недопоставив продукції на суму 92242 грн. 78 коп., чим порушив умови підпунктів 1.1, 2.3 договору та вимоги ст.526 ЦК України і розірвав договір в односторонньому порядку.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач стверджує, що саме позивач не забезпечив прийняття від відповідача належного виконання зобов”язання – своєчасного постачання продукції відповідно до рознарядки від 05.07.2006р., яка є додатком до договору, оскільки належним чином виконував зобов”язанння та пропонував скаржнику прийняти належне виконання.

В засіданні суду апеляційної інстанції представники сторін підтвердили свої раніше викладені вимоги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

25.01.2006р. Міністерство оборони України (замовник) та товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Укрспецкомплект" (постачальник) уклали договір № 25/4/2/06/11 про поставку продовольства для державних потреб. Постачальник зобов”язався поставити продовольство для потреб Міністерства, а замовник – забезпечити приймання продукції за визначеним графіком.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено прийняття виконання зобов”язання третьою особою, коли це визначено договором. В спірному випадку замовник визначив одержувачами продовольства відповідні військові частини (п.п.2.2., 2.3. договору). На виконання договору постачальник поставив, а одержувачі прийняли олію соняшникову в кількості 271, 92т на загальну суму 893 257 грн. 22 коп., що підтверджується актами приймання (а.с.14-63) та не заперечуються позивачем. Недопоставленими залишись 28, 08т. Проте, недопоставка пояснюється тим, що на пропозицію постачальника прийняти чергову кількість олії уповноважені одержувачі письмово заявили відмову  від її отримання (а.с.88, 89, 90, 112, 113).

У зобов”язаннях, що виникають із двосторонніх договорів, за якими правами та обов”язками наділені обидві сторони договору, кожна із них стосовно вчинення певних дій виступає одночасно і як боржник, і як кредитор. В спірному випадку постачальник (як боржник у передачі речі) не є простроченим боржником, оскільки відповідно до ч.4 ст. 612 і ч.1 ст. 613 ЦК України простроченим є саме кредитор – покупець в силу відмови визначеного ним одержувача від прийняття товару. Таким чином, покупець, як боржник, не забезпечив виконання свого зобов”язання у прийманні олії, як то передбачено п.п. 1.1, 2.3. договору (а.с.281).

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність вини постачальника у неповному виконанні поставки (ст. 614 ЦК України).

Що стосується посилання позивача на одностороннє розірвання договору відповідачем, то воно є помилковим. Жодна із сторін не ставила питання про розірвання чи зміну умов договору, а спір виник на стадії його виконання і пов”язаний з частковою відмовою від прийняття виконання третьою особою на стороні покупця.  

Враховуючи вищевикладене та керуючись п.1ст. 103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

  1. Рішення господарського суду м. Києва від 04.12.2007р. у справі    № 48/308 залишити без змін, а апеляційну скаргу Міністерства оборони України б/н від 13.12.07р. –без задоволення.

2. Справу № 48/308  повернути господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді