Постанова

від 04.12.2024 по справі 752/17575/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 752/17575/16 Головуючий у суді першої інстанції - Ольшевська І.О.

Номер провадження № 22-ц/824/12889/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Русан А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Колеснік Олени Олександрівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Акр-Консалт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічне промислове постачання», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лазарєвої Людмили Іванівни, ОСОБА_6 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гоменюк Олени Миколаївни, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірини Володимирівни, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс», Закрите акціонерне товариство «Київгума», Фонд державного майна України, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державна фіскальна служба України, Державна служба фінансового моніторингу України про визнання недійсними договорів купівлі-продажу дачного будинку та скасування запису про право власності,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ПН КМНО Колеснік О.О., ТОВ «Акр-Консалт», ТОВ «Технічне промислове постачання», ПН КМНО Лазарєвої Л.І., ОСОБА_6 , ПН КМНО Гоменюк О.М., ПН КМНО Мамай І.В., треті особи ТОВ «Укрінформсервіс», ЗАТ «Київгума», Фонд державного майна України, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державна фіскальна служба України, Державна служба фінансового моніторингу України про визнання недійсними договорів купівлі-продажу дачного будинку та скасування запису про право власності, який мотивував тим, що ЗАТ «Київгума» володіло земельною ділянкою та оздоровчим комплексом сімейного типу на вулиці Столичне шосе, 149 до початку реконструкції.

Під час реконструкції комплексу ТОВ «Укрінформсервіс» стало інвестором і забезпечило фінансування проекту у взаємодії із ЗАТ «Київгума» за допомогою угоди про пайову участь. Згідно з цією угодою, ТОВ «Укрінформсервіс» мав право отримати частину комплексу, включаючи житловий корпус типу «С», в якому відбувалася реконструкція. Пізніше, ТОВ «Укрінформсервіс» залучило позивачів до фінансування реконструкції нежитлового приміщення, яке також входило до складу комплексу. Це відбулось на підставі інвестиційного договору №ІД-1-CD20/AБ, укладеного між ТОВ «Укрінформсервіс» і позивачами. Як вказують позивачі, вони виконали свої зобов`язання згідно із цим договором, фінансуючи реконструкцію нежитлового приміщення, та після завершення реконструкції ЗАТ «Київгума» передало незавершений житловий корпус ТОВ «Укрінформсервіс», а те, у свою чергу, передало його позивачам.

Вказують, що з моменту передачі об`єкта нерухомості як незавершеного будівництва від ЗАТ «Київгума» до ТОВ «Укрінформсервіс», а потім від ТОВ «Укрінформсервіс» до позивачів, останні стали законними і належними власниками цього об`єкта нерухомості як незавершеного будівництвом з дати передачі його до їхньої власності згідно з актами приймання-передачі. Крім того, майнові права та сам об`єкт нерухомості стали власністю на підставі відповідних правочинів і актів приймання-передачі, які підтверджують передачу цих прав та власності від ЗАТ «Київгума» до позивачів через посередництво ТОВ «Укрінформсервіс».

У листопаді 2014 року позивачі дізналися про рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2014 року (справа №757/30321/14-ц), яким визнано право власності ТОВ «Технічне промислове постачання» на ряд об`єктів нерухомості в комплексі, включаючи об`єкт нерухомості позивачів. Вважають це рішення суду незаконним, оскільки саме їм належить право власності на об`єкт нерухомості на підставі інвестиційного договору, а арбітражний керуючий ЗАТ «Київгума» Кудляк Є.В. незаконно продав об`єкт нерухомості ТОВ «Технічне промислове постачання» під виглядом бувших у використанні будівельних матеріалів, де, у свою чергу, сторони не мали наміру реалізувати та придбати будівельні матеріали, а натомість намагатися приховати свій дійсний намір привласнити корпуси №№ 7, 16, 17, 18, 20, 21, 32, 42, 43 в комплексі. При цьому, арбітражний керуючий Кудляк Є.В. не мав повноважень розпоряджатися цими корпусами, оскільки вони не були будівельними матеріалами, а були об`єктами незавершеного будівництва, які вже не належали ЗАТ «Київгума» та побудовані за інвестиційні кошти ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інших осіб. Укладені договори купівлі-продажу бувших у використані будівельних матеріалів укладались лише для штучного створення права власності на корпуси для ТОВ «Технічне промислове постачання». У подальшому рішення Печерського районного суду м. Києва 757/30321/14-ц від 03 листопада 2014 року скасовано судовими рішеннями вищих інстанцій.

Враховуючи викладене, та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просили суд :

визнати недійсною державну реєстрацію на користь ТОВ «Технічне промислове постачання» дачних будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , здійснену ПН КМНО Лазаревою Л.І. 04 лютого 2015 року;

визнати недійсним Договір купівлі-продажу дачного будинку від 04 лютого 2015 року, укладений між ТОВ «Технічне промислове постачання» і громадянином ОСОБА_6 , щодо дачного будинку АДРЕСА_10 , та посвідчений ПНО КМНО Гоменюк О.М.;

визнати недійсним Договір купівлі-продажу дачного будинку від 28 липня 2015 року, укладений між громадянином ОСОБА_6 і громадянином ОСОБА_5 , щодо дачного будинку АДРЕСА_10 , та посвідчений ПН КМНО Колесник О.О.;

визнати недійсним Договір купівлі-продажу дачного будинку від 19 січня 2016 року, укладений між громадянами ОСОБА_5 і ОСОБА_1 , щодо дачного будинку АДРЕСА_10 , та посвідчений ПН КМНО Колесник О.О.;

визнати протиправним та скасувати рішення ПН КМНО Мамай І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34516657 від 29 березня 2017 року 14:13:28, стосовно реєстрації права власності ОСОБА_1 на дачний будинок АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1210138280000, номер запису про право власності 19701707 (заява про доповнення (збільшення) позовних вимог 28.04.2017р.);

скасувати в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис при реєстрацію дачного будинку АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1210138280000, та закрити в Державному реєстрі прав на нерухоме майно відповідний розділ.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10 травня 2024 рокупозов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано недійсною державну реєстрацію на користь ТОВ «Технічне промислове постачання» дачного будинку АДРЕСА_11 , здійснену ПН КМНО Лазарєвою Л.І. 04 лютого 2015 року.

Визнано недійсним Договір купівлі-продажу дачного будинку від 04 лютого 2015 року, укладений між ТОВ «Технічне промислове постачання» і ОСОБА_6 , щодо дачного будинку АДРЕСА_10 , та посвідчений ПН КМНО Гоменюк О.М..

Визнано недійсним Договір купівлі-продажу дачного будинку від 28 липня 2015 року, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , щодо дачного будинку АДРЕСА_10 , та посвідчений ПН КМНО Колесник О.О.

Визнано недійсним Договір купівлі-продажу дачного будинку від 19 січня 2016 року, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_1 , щодо дачного будинку АДРЕСА_10 , та посвідчений ПН КМНО Колесник О.О..

Скасовано рішення ПН КМНО Мамай І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 34516657 від 29 березня 2017 року 14:13:28, стосовно реєстрації прав власності ОСОБА_1 на дачний будинок АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1210138280000, номер запису про право власності 19701707.

Стягнути з ТОВ «Технічне промислове постачання» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 826,80 грн.

Стягнуто з ТОВ «Технічне промислове постачання» в дохід держави судовий збір у розмірі 826,80 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_10 в дохід держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 275,60 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 378 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що в оскаржуваному рішенні суд не вірно встановив, що між ТОВ «Укрінформфінанс» та позивачами був укладений інвестиційний договір, згідно з яким інвестори фінансували реконструкцію шляхом придбання облігацій і мали право отримати об`єкт нерухомості у спільну власність після завершення реконструкції.

Матеріли справи не містять жодного доказу того, що позивачі оплатили грошові кошти за облігації ТОВ «Укрінформсервіс» та взяли участь у фінансуванні реконструкції спірного об`єкта.

Судом не досліджено зміст інвестиційного договору, не визначено яким чином відбулось інвестування позивачами в будівництво/реконструкцію та чи були фактично виконані їх інвестиційні зобов`язання; не проаналізовано, яким чином внаслідок інвестування в реконструкцію корпусів дитячого оздоровчого комплексу було створено об`єкти з іншим цільовим призначенням та хто, коли та яким чином передав ці незавершені будівництвом об`єкти позивачам; не проаналізовано, чи відповідає створення таких незавершених будівництвом об`єктів умовам договору про пайову участь у реконструкції, укладеного між власником нерухомого майна та користувачем землі; не досліджено механізму набуття позивачами прав на нерухоме майно, зокрема яким чином майно ЗАТ «Київгума», яке з 2009 року перебувало в банкрутстві з мораторієм на відчуження майна, перейшло у їх власність; не встановлено, ким саме та коли саме було передано майно позивачам.

Суд при ухваленні рішення не дослідив належним чином обставини справи щодо наявності, або відсутності у позивачів порушеного права, що призвело до ухвалення ним незаконного судового рішення.

Вважає, що судом помилково не було враховано, що позивачі обрали неналежний спосіб захисту свого права власності на нерухоме майно, яке вони вважають порушеним.

Суд неправильно не застосував норми ст. 387, 388 ЦК України, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, та не врахував висновки Верховного Суду, викладені в його постановах у подібних правовідносинах щодо необхідності обрання позивачем належного та правильного спосіб захисту.

Враховуючи викладене, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в позові в цій частині.

21 серпня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у якому останні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 травня 2024 рокубез змін посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Вказує, що наведені доводи апеляційної скарги не стосуються предмету спору та абсолютно не спростовують обставини і висновків, встановлених судом першої інстанції та викладених в оскаржуваному рішенні.

Своє порушене право позивачі обґрунтовують тим, що вони є інвесторами частини реконструкції дитячого оздоровчого комплексу сімейного типу та за позивачами зареєстроване право власності на цей об`єкт як на об`єкт незавершеного будівництва. Водночас, за цією ж адресою протиправно на користь інших осіб було паралельно без належних правових підстав зареєстроване також право власності на дачний будинок. Наявність прав позивачів на зазначений об`єкт неодноразово встановлювалось судами, про що зазначається у відповідних судових рішеннях які набрали законної сили. Вказує, що оригінали усіх поданих позивачами та наявних в матеріалах справи доказів були надані суду для ознайомлення і перевірки на стадії дослідження доказів, що зафіксовано у відповідному протоколі судового засідання.

При апеляційному розгляді справи представник ОСОБА_1 - ОСОБА_11 підтримала, доводи викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити.

При апеляційному розгляді справи позивач ОСОБА_3 заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити її без задоволенні, а оскаржувану рішення суду - без змін.

Інші належним чином повідомлені учасники справи не з`явились.

У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_11 та позивача ОСОБА_3 у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що Головне управління комунальної власності міста Києва посвідчило, що майновий комплекс дитячий оздоровчий комплекс площею 4175,80 кв.м, який розташований за адресою АДРЕСА_12 , дійсно належить ЗАТ «Київгума» (код 31812293) на праві колективної форми власності. До складу комплексу входять 29 будівель та споруд, зазначених у додатку. Вказане вбачається з копії свідоцтва про право власності на майновий комплекс від 20.08.2022 серії НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 96).

До переліку об`єктів нерухомого майна майнового комплексу увійшли: будівля корпуса № 1 (літера Л1), загальна площа - 217,60 кв.м., будівля корпуса № 2 (літера Л2), загальна площа - 245,00 кв.м., будівля корпуса № 3 (літера Л3), загальна площа - 208,60 кв.м., будівля корпуса № 4 (літера Л4), загальна площа - 398,80 кв.м., будівля корпуса № 5 (літера Л5), загальна площа - 209,10 кв.м., будинок пенсіонерів - корпус № 6 (літера П), загальна площа - 44,90 кв.м., будинок пенсіонерів - корпус № 7 (літера П1), загальна площа - 48,30 кв.м., будинок пенсіонерів - корпус № 8 (літера П2), загальна площа - 49,90 кв.м., будинок пенсіонерів - корпус № 9 (літера С1), загальна площа - 42,90 кв.м., будинок пенсіонерів - корпус № 10 (літера С), загальна площа - 66,50 кв.м., будинок пенсіонерів - корпус № 11 (літера С2), загальна площа - 59,90 кв.м., будинок садівника (літера О) , загальна площа - 25,10 кв.м., будинок сторожа (літера Р) 90,40 кв.м., будівля їдальні (літера А), загальна площа - 731,20 кв.м., будівля ізолятора медицини (літера У), загальна площа - 76,70 кв.м., будівля клубу (літера Н), загальна площа - 730,90 кв.м., будівля корпусу «Умілі ручки» (літера Ж), загальна площа - 61,10 кв.м., будівля адміністративного корпуса (літера М), загальна площа - 87,60 кв.м. будівля пральні (літера В), загальна площа - 210,10 кв.м., будівля котельні (літера Ф), загальна площа - 129,30, будівля складу продовольчого (літера Б), загальна площа - 60,30 кв.м., сарай господарський (літера З), загальна площа - 122,80 кв.м., склад госпінвентаря (літера Г), загальна площа - 44,50 кв.м., сарай для будматеріалів (літера Т), загальна площа - 63,10 кв.м., туалет дворовий (літера И) , загальна площа - 8,60 кв.м., лідник погріб (літера Д), загальна площа - 67,70 кв.м., туалет дворовий (літера Р1), загальна площа - 9,20 кв.м., павільйони «Ужгород» (літера К), загальна площа - 52,60 кв.м., башта водонапірна (літера Х в частині), загальна площа - 7,00 кв.м. (т.1 а.с 96 (зворотній бік) - 97).

20 серпня 2003 року Київська міська рада в особі Київського міського голови Омельченка Олександра Олександровича, який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з однієї сторони, та Закрите акціонерне товариство «Київгума», зареєстроване Печерською районною державною адміністрацією м. Києва 19 грудня 2001 року за № 30266, в особі директора Шевченка Сергія Анатолійовича, що діє на підставі Статуту цієї юридичної особи, з іншої сторони, уклали договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київради від 29 травня 2003 року за №487/647 передає, а орендар приймає в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку, місце розташування: АДРЕСА_12 , розміром 9,4204 га, для експлуатації та обслуговування дитячого оздоровчого табору в межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід`ємною частиною цього договору (т. 1 а.с. 98-100).

Встановлені обставини свідчать про те, що майновий комплекс дитячого оздоровчого комплексу площею 4175,80 кв.м за адресою Столичне шосе, будинок № НОМЕР_2 належить ЗАТ «Київгума» на праві колективної власності. Комплекс складається з 29 будівель і споруд. 20 серпня 2003 року між Київською міською радою та ЗАТ «Київгума» був укладений договір оренди земельної ділянки площею 9,4204 га для експлуатації та обслуговування дитячого оздоровчого табору на 25 років.

З дозволу на виконання будівельних робіт № 0973-Гл/Г, виданого 04 грудня 2008 року для ЗАТ «Київгума», вбачається, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві надано дозвіл на реконструкцію дитячого дошкільного оздоровчого табору під дитячий оздоровчий комплекс сімейного типу за адресою: АДРЕСА_12 , згідно з проектною документацією, затвердженою наказом ЗАТ «Київгума» від 14 жовтня 2004 року №11 та погодженою Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 07-2729 від 02 квітня 2004 року. Будівельні роботи проводить ТОВ «ШИНКО-2004», технічний та авторський нагляд здійснює ЗАТ «Київгума» (а.с. 102, т. 1).

Між ЗАТ «Київгума» та ТОВ «Укрінформсервіс» був укладений договір про пайову участь у реконструкції № 17-12/04 від 17 грудня 2004 року, відповідно до якого ЗАТ «Київгума» виступило замовником реконструкції, а ТОВ «Укрінформсервіс» здійснювало випуск облігацій та фінансування реконструкції частини дитячого оздоровчого комплексу (т. 1 а.с.103-107).

18 жовтня 2005 року між ТОВ «Укрінформсервіс» (Емітент) та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (Інвестори) було укладено інвестиційний договір № ІД-1-CD20/АБ, відповідно до якого інвестори забезпечують фінансування реконструкції Об`єкта нерухомості (корпус типу «С» за № 20 загальною розрахунковою площею, згідно проектної документації 404,00 кв.м в оздоровчому комплексі сімейного типу, що розташований за адресою: АДРЕСА_12 ) шляхом придбання у власність облігацій, випущених емітентом, і мають право одержати у спільну власність об`єкт нерухомості, розрахувавшись за нього з використанням облігацій, а емітент зобов`язаний здійснити достроковий викуп облігацій для оплати інвесторами об`єкта нерухомості на умовах, визначених цим договором (т. 1, а.с. 109-114).

Тобто, ЗАТ «Київгума» володіло майновим комплексом на Столичному шосе, 149, включаючи будівлю корпусу №20. Для фінансування реконструкції цього комплексу був укладений договір з ТОВ «Укрінформсервіс» про участь у реконструкції. В подальшому, між ТОВ «Укрінформсервіс» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 був укладений інвестиційний договір, згідно з яким інвестори фінансували реконструкцію шляхом придбання облігацій і мали право отримати об`єкт нерухомості у спільну власність після завершення реконструкції.

27 вересня 2006 року у м. Київ між ЗАТ «Фондова компанія «Український фінансовий альянс» в особі заступника голови правління Штовби Т.В. (Продавець) та громадянами України ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (Покупці) було укладено договори купівлі-продажу цінних паперів №2.033/06 (т. 4, а.с. 178) та №2.034/06 (т. 4, а.с. 179) на загальну суму 1 120 610,00 грн. з умовою передачі цінних паперів до 30 вересня 2006 року (п. 3.1 договорів відповідно) і обов`язком сплати вартості паперів на рахунки Продавця.

17 жовтня 2006 року в м. Київ між ТОВ «Укрінформсервіс» в особі директора Яровенка Л.В. (Емітент) та громадянами України ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (Інвестори) було укладено акт приймання-передачі цінних паперів, який передбачає розрахунки за передачу облігацій, здійснення передачі об`єкта нерухомості та надання документів про права власності, набуваючи чинності з моменту підписання (т. 4, а.с. 153).

03 грудня 2008 року між ЗАТ «Київгума» та ТОВ «Укрінформсервіс» було складено акт прийому-передачі об`єкту незавершеного будівництва до договору про пайову участь у реконструкції № 17-12/04 від 17 грудня 2004 року, між сторонами було досягнуто згоди передати ТОВ «Укрінформсервіс» об`єкти незавершеного будівництва, зокрема, житловий корпус № 20 типу С (т. 1 а.с. 108).

Отже, ЗАТ «Київгума» на законних підставах розпочало реконструкцію комплексу як замовник будівництва на земельній ділянці площею 9,4204 га (кадастровий номер 8000000000:90:415:0003) за адресою: АДРЕСА_12 . ЗАТ «Київгума» залучило ТОВ «Укрінформсервіс» до реконструкції на підставі договору про пайову участь, надавши йому права на частину комплексу, включаючи житловий корпус №20, та право передавати ці права третім особам в обмін на фінансування реконструкції.

Факт передачі об`єктів нерухомого майна від ЗАТ «Київгума» до ТОВ «Укрінформсервіс» було підтверджено рішенням Господарського суду Київської області від 02 лютого 2021 року у справі № 911/3132/17 (а.с. 2-11, т. 7), яке було залишено в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 17 червня 2021 року (а.с. 125-133, т. 7) та постановою Верховного Суду від 22 березня 2023 року (а.с. 134, т. 7).

Зокрема господарським судом зроблено висновок про те, що: «На аукціоні було виставлено і продано майно, яке не належало банкруту ЗАТ «Київгума», оскільки всі права на нього відповідно до умов договору про пайову участь в реконструкції значно раніше були передані на користь ТОВ «Укрінформсервіс», а в подальшому перейшли на користь залучених ТОВ «Укрінформсервіс» за інвестиційними договорами інвесторів, зокрема, до ОСОБА_3 щодо житлового корпусу № 20 та до ОСОБА_7 щодо житлового корпусу № 21, що є порушенням ч. 1 ст. 50 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».»

11 грудня 2008 року в м. Київ між ТОВ «Укрінформсервіс» в особі директора Печальнова І.Г. (Емітент) та громадянами України ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (Інвестори) було укладено додаткову угоду до Інвестиційного договору №1-Д-1-CD20/АБ від 18.10.2005 року, яка передбачає зміну об`єкта нерухомості на житловий корпус типу «С» в об`єкті реконструкції за № 20, загальною площею 407,6 м? та уточнення умов виконання зобов`язань щодо реконструкції (т. 4, а.с. 152).

12 грудня 2008 року ТОВ «Укрінформсервіс», надалі «Емітент», юридична особа за законодавством України, в особі директора Нечайнова Ігоря Геннадійовича, який діє на підставі Статуту, та громадяни України ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , надалі спільно «Інвестори», склали Акт прийому-передачі об`єкту незавершеного будівництва, відповідно до Інвестиційного договору № ІД-1-CD20/АБ від 18 жовтня 2005 року про наступне: «Емітент» передає, а «Інвестори» приймають об`єкт незавершеного будівництва, житловий корпус типу С за №20 в об`єкті «Реконструкція дитячого дошкільного оздоровчого табору під дитячий оздоровчий комплекс сімейного типу», з наступними параметрами: 1.1. Місцезнаходження об`єкту: земельна ділянка, орендована ЗАТ «Київгума» (Договір оренди від 04 вересня 2003 року №79-6-00140) за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 149; 1.2. Параметри об`єкту: загальна площа приміщень об`єкту, згідно з робочою документацією, складає 407.6 квадратних метрів; 1.3. Проектно-кошторисна документація: Проект №67/2-2002, розроблений Печерською архітектурною майстернею та затверджений наказом ЗАТ «Київгума» від 14 жовтня 2004 року №11; 1.4. Дозвіл на будівництво: Дозвіл на виконання будівельних робіт від 04 грудня 2008 року №0973-Гл/Т. «Інвестори» не мають претензій до «Емітента» стосовно якості об`єкта, що передається - житловий корпус типу С за №20 в об`єкті «Реконструкція дитячого дошкільного оздоровчого табору під дитячий оздоровчий комплекс сімейного типу». Інвестор проводить розрахунок з «Емітентом» у грошовій формі за об`єкт незавершеного будівництва, що передається за цим Актом, а саме: корпус типу С за № 20 (т. 1 а.с. 116).

17 жовтня 2011 року між ЗАТ «Київгума» та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір про передачу функцій замовника будівництва, відповідно до якого ЗАТ «Київгума» на умовах і в порядку, передбачених цих договором, передало ОСОБА_3 та ОСОБА_4 частину функцій замовника реконструкції корпусу «С» в об`єкті реконструкції за № 20, загальною площею 407,6 кв.м, який розташований на земельній ділянці розміром 9,4204 га з кадастровим номером 8000000000:90:415:0003 (т. 1 а.с.117-118).

За умовами зазначеного договору позивачі взяли на себе зобов`язання після завершення добудови об`єкту до стану повної готовності - забезпечити прийняття об`єкту в експлуатацію у встановленому законом порядку (п. 3.2.3 договору).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що 19 серпня 2016 року державним реєстратором проведено державну реєстрацію об`єкта нежитлового нерухомого майна: Незавершене будівництво, відсоток готовності 82% за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі спільної часткової власності за розмірами часток 1/2.

Підставою виникнення права власності вказано: Договір оренди земельної ділянки, серія та номер: 79-6-00140, виданий 04 вересня 2003 року, видавник: приватний нотаріус Щербаков В.З.; дозвіл на виконання будівельних робіт, серія та номер: 0973-Т-ГлП, виданий 04 грудня 2008 року, видавник: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 02 грудня 2014 року, видавник: ДП «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень»; інвестиційний договір, серія та номер: 1Д-1-СД20/АБ, виданий 11 грудня 2008 року, видавник: ТОВ «Укрінформсервіс»/ ОСОБА_3 / ОСОБА_4 ; додаткова угода, серія та номер: ДД-1-СД20/АБ, виданий 11 грудня 2008 року, видавник: ТОВ «Укрінформсервіс»/ ОСОБА_3 / ОСОБА_4 ; додаткова угода, серія та номер: 1, виданий 01 жовтня 2009 року, видавник: ТОВ «Укрінформсервіс»/ ОСОБА_3 / ОСОБА_4 ; договір, серія та номер: б/н, виданий 17 жовтня 2011 року, видавник: ЗАТ «Київгума»/ ОСОБА_3 / ОСОБА_4 , акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер б/н, виданий 12 грудня 2008 року, видавник: ТОВ «Укрінформсервіс»/ ОСОБА_3 / ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 119-120).

Судом також встановлено, що постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 листопада 2013 року у справі № 5002-19/5719.2-2010 припинено процедуру санації ЗАТ «Київгума», останнє визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором ЗАТ «Київгума» - Кудляка Є.В.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02 лютого 2021 року у справі № 911/3132/17 встановлено: «Постановою Господарського суду АРК від 08 листопада 2013 року у справі №5002-19/5719.2-2010 припинено процедуру санації ЗАТ «Київгума», визнано останнього банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру стосовно відповідача строком на 12 місяців (до 08 листопада 2014 року), призначено ліквідатором ЗАТ «Київгума» Кудляка Є.В.

Правобережною товарною біржею, за замовленням ліквідатора боржника, був організований аукціон з продажу майна ЗАТ «Київгума», який був призначений на 26 вересня 2014 року, проте не відбувся з причин відсутності заявників, про що наявне відповідне оголошення в офіційному виданні».

Поряд із цим, рішенням Господарського суду Київської області від 02 лютого 2021 року у справі № 911/3132/17 встановлено таке.

10 жовтня 2014 року між ТОВ «Технічне промислове постачання» (комітент) та ТОВ «Консультаційна фірма Welcome» (комісіонер) було укладено Договір комісії №10/10/14, відповідно до п. 1.1 якого Комісіонер зобов`язався за дорученням Комітента від свого імені, але за рахунок Комітента здійснювати придбання для Комітента об`єктів нерухомості на загальну суму, що не перевищує 6 000 000,00 грн., а Комітент зобов`язався виплачувати Комісіонеру відповідну винагороду, обумовлену умовами Договору.

Правобережною товарною біржею було повторно організовано аукціон з продажу майна ЗАТ «Київгума» за відповідними лотами №№1-10, а саме бувших у використанні будівельних матеріалів, які будуть отримані у процесі розбирання житлових корпусів №№ 7, 13, 16, 17, 18, 20, 21, 32, 42, 43 за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 149, призначений на 21 жовтня 2014 року, зокрема, на торги було виставлено лот № 6 - бувші у використанні будівельні матеріали, які будуть отримані у процесі розбирання житлового корпусу № 20 та лот № 7 - бувші у використанні будівельні матеріали, які будуть отримані у процесі розбирання житлового корпусу № 21.

За результатами проведення аукціону визначено переможця - ТОВ «Консультаційна фірма Welcome».

22 жовтня 2014 року на виконання Договору комісії між ЗАТ «Київгума» (продавець) та ТОВ «Консультаційна фірма Welcome» (покупець) укладено ряд Договорів купівлі-продажу, за умовами п. 1.1 яких (умови яких є ідентичними), сторони за договорами, відповідно до проведеного 21 жовтня 2014 року аукціону та підписаному протоколу про проведення аукціону № 1 від 21 жовтня 2014 року, керуючись чинним законодавством України, приймають на себе наступні зобов`язання: Продавець зобов`язується передати у власність Покупця майно, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити зазначене майно. Найменування майна, вартість та його характеристики наведено у п. 2.1 Договору.

Пунктом 2.1 вказаних вище договорів передбачено, що Продавець продає, а Покупець купує наступне майно: бувші у використанні будівельні матеріали, які будуть отримані у процесі розбирання житлових корпусів №№ 7, 16, 17, 18, 20, 21, 32, 42, 43, та бувші у використанні будівельні матеріали, які будуть отримані у процесі розбирання будівлі фітнес-центру № 13.

Так, зокрема, між сторонами було укладено договір купівлі-продажу №6, предметом купівлі-продажу за яким були бувші у використанні будівельні матеріали, які будуть отримані у процесі розбирання житлового корпусу АДРЕСА_15.

Також, між сторонами було укладено договір купівлі-продажу №7, предметом купівлі-продажу за яким були бувші у використанні будівельні матеріали, які будуть отримані у процесі розбирання житлового корпусу АДРЕСА_16.

Згідно п.п. 4.5, 9.1, 9.3 відповідних Договорів разом з майном Покупцю передаються: видаткова накладна, акт приймання-передачі. Дані договори вступають в силу з моменту підписання сторонами і діють до виконання сторонами. Дані договори припиняють свою дію після виконання сторонами своїх зобов`язань (підписання акту прийому-передачі).

24 жовтня 2014 року на виконання означених умов Договорів між Продавцем та Покупцем підписано Акти приймання-передачі відповідного майна.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2014 року у справі №757/30321/14-ц, позовну заяву ТОВ «Технічне промислове постачання» до ОСОБА_12 , ТОВ «Консультаційна фірма Welcome» про визнання права власності, було задоволено. Визнано за ТОВ «Технічне промислове постачання» право власності, зокрема, на дачний будинок АДРЕСА_13 . Зустрічну позовну заяву ТОВ «Консультаційна фірма Welcome» до ТОВ «Технічне промислове постачання», третя особа ОСОБА_12 про стягнення комісійної винагороди, було задоволено. Стягнуто з ТОВ «Технічне промислове постачання» на користь ТОВ «Консультаційна фірма Welcome» 141 422,54 грн. комісійної винагороди (т. 1 а.с. 121-123 та 193-195).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 лютого 2015 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2014 року в частині вирішення позову ТОВ «Технічне промислове постачання» до ОСОБА_12 , ТОВ «Консультаційна фірма «Welcome» про визнання права власності було скасовано. В цій частині було ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ «Технічне промислове постачання» до ОСОБА_12 , ТОВ «Консультаційна фірма «Welcome» про визнання права власності було відмовлено. В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2014 року було залишено без змін (т. 1 а.с.124-128).

Додатковим рішенням Апеляційного суду м. Києва від 18.11.2015 року були скасовані записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ТОВ «Технічне промислове постачання» права власності, зокрема, на дачний будинок АДРЕСА_13 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 566197080000), яке було зареєстроване за ТОВ «Технічне промислове постачання» на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2014 року у справі № 757/30321/14-ц (т.1 а.с.129-130).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.05.2015 року, рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 лютого 2015 року було залишено без змін (т. 1 а.с.131-133).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що 17 жовтня 2011 року між позивачами і ЗАТ «Київгума» був укладений договір про передачу функцій замовника будівництва, відповідно до якого з дати укладання такого договору функції замовника будівництва в частині об`єкта нерухомого майна в комплексі було передано від ЗАТ «Київгума» на користь позивачів.

Суд прийшов до висновку, що укладеними договорами чітко визначено, що право власності на об`єкт нерухомого майна в комплексі переходить від ЗАТ «Київгума» через ТОВ «Укрінформсервіс» на користь позивачів. Оскільки реконструкція комплексу на момент передачі об`єкта незавершеного будівництва не була остаточно завершена і об`єкт нерухомого майна не був уведений в експлуатацію, це майно мало статус об`єкта незавершеного будівництва.

Приймаючи рішення, судом зроблено також висновок про те, що внаслідок продажу ліквідатором ЗАТ «Київгума» Кудляком Є.В. на аукціоні будівельних матеріалів, отриманих від розбирання житлових корпусів за адресою: АДРЕСА_12 , на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2014 року у справі № 757/30321/14-ц, яке не набрало законної сили та було скасовано рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 лютого 2015 року у справі № 22-ц/796/1144/2015, приватним нотаріусом Лазарєвою Л.І. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про дачний будинок АДРЕСА_5 , та право власності на нього за ТОВ «Технічне промислове постачання».

Крім того, частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем обрано правильний спосіб захисту порушених прав.

Апеляційний суд не в повній мірі погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Так, за встановленими судом першої інстанції обставинам позивачі на підставі інвестиційного договору від 18 жовтня 2005 року та інших правочинів набули право на об`єкт незавершеного будівництва - житловий корпус АДРЕСА_11 . Також позивачі зареєстрували за собою право власності на це майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Разом з цим, ТОВ «Технічне промислове постачання» на підставі рішення суду набуло право власності на спірний об`єкт нерухомого майна та зареєструвало це право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Після цього спірний об`єкт нерухомого майна неодноразово відчужувався на підставі цивільно-правових угод.

Водночас рішення суду, на підставі якого ТОВ «Технічне промислове постачання» набуло право власності на спірний об`єкт нерухомого майна, було скасоване, як і скасовано реєстрацію права власності цього майна за вказаним товариством.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

У постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що в разі виконання інвестором власних інвестиційних зобов`язань після завершення будівництва об`єкта інвестування відповідно до вимог закону майнові права інвестора трансформуються у право власності, яке підлягає державній реєстрації за інвестором як первісним власником. Оскільки після виконання умов інвестиційного договору інвестор набуває майнові права на об`єкт інвестування, які після завершення будівництва об`єкта нерухомості та прийняття його до експлуатації трансформуються у право власності інвестора на проінвестований об`єкт з необхідністю державної реєстрації інвестором такого права за собою, то забудовник позбавлений права відчужувати об`єкт інвестування на користь будь-якої іншої особи. Таким чином, інвестор наділений правом вимагати повернення належного йому об`єкта інвестування від будь-якої іншої особи.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Власник має право витребовувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 ЦК України).

У частині перші статті 388 ЦК України визначено перелік підстав, за яких власник майна має право витребовувати своє майно, зокрема, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (підпункт 3 зазначеної статті).

Якщо майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребовувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (див. постанови від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (пункт 55) та від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (пункт 6.31)).

Державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна позивачі здійснили у серпні 2016 року, що також підтверджується обставинами, встановленими у судових рішеннях у справах № 752/6166/17 та № 911/3132/17.

Отже у позивачів, які зареєстрували право власності на проінвестований об`єкт нерухомого майна, виникло право на його витребування.

Таким чином, вимога позивачів про витребування нерухомого майна є ефективним і достатнім способом захисту порушеного права, який забезпечує повністю відновлення порушеного права власника, у якого вибуло майно із володіння поза його волею, а отже, відповідає завданням цивільного судочинства - ефективному захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів особи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово нагадувала, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься лише у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування норм статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Схожі за змістом висновки наведені, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80) та багатьох інших.

Таким чином, можливість задоволення вимоги про визнання недійсним правочину завжди залежить від фактичних обставин справи та порушеного права, за захистом якого звернувся позивач, отже, за обставинами справи не може вважатися ефективним способом захисту.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), яка ухвалена після подання касаційної скарги в цій справі, зазначено, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (пункт 148 постанови). Під час розгляду справи за позовною вимогою про застосування належного способу захисту (зокрема у спорі за віндикаційним позовом) відмова в позові з тих мотивів, що державний акт, рішення про державну реєстрацію, відомості чи запис про державну реєстрацію права на майно не визнані недійсними, або що вони не оскаржені, відповідні позовні вимоги не пред`явлені, не допускається (пункт 154 постанови). Велика Палата Верховного Суду вважає, що можливість віндикації майна, його витребування від особи, яка незаконно або свавільно заволоділа ним, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а статтею 387 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними. Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконно або свавільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства (пункти 183-188 постанови).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу дачного будинку від 04 лютого 2015 року та від 19 січня 2016 року, оскільки за встановленими у справі обставинами незаконність вибуття майна з володіння позивачів підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Крім того, судом безпідставно задоволено вимоги позову про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса, скасування запису про право власності, оскільки задоволення вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння є достатнім та ефективним способом поновлення порушених прав позивачів, а тому оскаржуване рішення в частині вирішення зазначених вимог підлягає скасуванню.

Оцінюючи спірні правовідносини, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 753/905/18 (провадження № 61-12528св19), в якій, крім іншого, розглядалося питання щодо скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. У зазначеній постанові суд касаційної інстанції, врахувавши зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду, дійшов висновку про те, що приватний нотаріус є неналежним відповідачем, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса необхідно відмовити саме із цієї підстави.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 зробила висновок, що «[…] позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, вказують на те, що спір у позивачів виник із ОСОБА_6 щодо спірного об`єкта нерухомого майна, а тому приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай І. В. є неналежним відповідачем.

В постанові Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) вказала, що ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Неодноразово Верховний Суд підкреслював, що позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватних нотаріусів, яких позивач визначив співвідповідачами.

Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. А тому належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється.

У зв`язку з наведеним оскаржуване рішення в частині задоволених вимог до нотаріуса підлягає скасуванню, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 травня 2024 рокув частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову в зазначеній частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому рішення суду в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення яким у задоволенні позову в зазначеній частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення поданої апеляційної скарги ОСОБА_1 , а також враховуючи, що апелянт сплатив за подачу апеляційної скарги судовий збір у розмірі 8 534, 40 грн, то вказані судові витрати підлягають до стягнення з позивачів на користь ОСОБА_1 по 4 267 грн. із кожного.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 травня 2024 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в зазначеній частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (зареєст. АДРЕСА_14 РНОКПП НОМЕР_3 ) , ОСОБА_4 (зареєст. АДРЕСА_14 РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 понесені у справі судові витрати по сплаті судового збору по 4267 грн. із кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09 грудня 2024 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв