Ухвала

від 27.11.2024 по справі 278/2100/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 278/2100/21

провадження № 61-17118св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Петрова Є. В.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Житомирської обласної державної адміністрації,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Житомирська районна державна адміністрація,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Басейнове управління водних ресурсів річки Прип`ять,

розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_2 , подану адвокатом Очичем Андрієм Юрійовичем, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Житомирської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Житомирської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Басейнове управління водних ресурсів річки Прип`ять, про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У липні 2021 року заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області), Житомирської обласної державної адміністрації (далі - Житомирська ОДА) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Житомирської районної державної адміністрації (далі - Житомирська РДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Басейнове управління водних ресурсів річки Прип`ять, про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Рішенням від 05 квітня 2023 року Житомирський районний суд Житомирської області у задоволенні позовних вимог відмовив.

Житомирський апеляційний суд постановою від 13 листопада 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури задовольнив.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 05 квітня 2023 року скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову.

Визнав незаконним та скасував розпорядження Житомирської РДА від 04 серпня 2011 року № 779 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,0403 га на території Глибочицької сільської ради».

Зобов`язав ОСОБА_1 повернути державі в особі Житомирської ОДА земельну ділянку з кадастровим номером 1822082000:03:000:0915.

Скасував державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1822082000:03:000:0915 (запис про право власності за № 30382588 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно).

Стягнув з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Житомирської РДА на користь Житомирської обласної прокуратури судовий збір у розмірі по 5 675,00 грн з кожного.

Постановою від 19 червня 2024 року Верховний Суд касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишив без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року - без змін.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення та її обґрунтування

08 серпня 2024 року адвокат ОСОБА_2 Очич А. Ю. подав до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Житомирської обласної прокуратури судового збору у розмірі 5 675,00 грн, який підлягав відшкодуванню за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та відмовити у стягненні з ОСОБА_2 на користь Житомирської обласної прокуратури таких судових витрат.

Заяву обґрунтовано тим, що, звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, ОСОБА_2 , зокрема, просив суд скасувати постанову апеляційного суду в частині стягнення з нього на користь Житомирської обласної прокуратури судових витрат, посилаючись на те, що такі витрати стягнені з нього незаконно, оскільки він є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Однак під час прийняття постанови 19 червня 2024 року Верховний Суд питання щодо законності стягнення апеляційним судом судового збору з ОСОБА_2 не вирішив.

Позиція Верховного Суду та її нормативно-правове обґрунтування

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, Верховний Суд вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Тлумачення змісту статті 270 ЦПК України свідчить про те, що додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у частині першій статті 270 ЦПК України підстав.

ОСОБА_2 у заяві про ухвалення додаткового рішення просить скасувати оскаржувану ним постанову апеляційного суду в частині стягнення з нього на користь позивача судового збору, посилаючись на те, що він звільнений від сплати судових витрат як особа з інвалідністю ІІ групи, на підтвердження чого до заяви додав відповідне посвідчення.

Аналогічне посвідчення було надано ОСОБА_2 до своєї касаційної скарги.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови у позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141, 142 ЦПК України.

У частині шостій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Оскільки під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій відповідач не вказував на те, що він є особою з інвалідністю ІІ групи та не надавав відповідних доказів на підтвердження цього, то у суду апеляційної інстанції не було підстав для звільнення ОСОБА_2 від сплати судових витрат.

Такі докази були надані ОСОБА_2 лише до касаційної скарги.

Однак відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції на стадії перегляду справи у касаційному порядку не має повноважень приймати нові докази та долучати їх до матеріалів цивільної справи.

У зв`язку із зазначеним у Верховного Суду під час розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 були відсутні підстави для скасування постанови апеляційного суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року в справі № 295/4780/20 (провадження № 61-11222св23).

У розглядуваній справі Верховний Суд, ухвалюючи судове рішення про залишення касаційної скарги ОСОБА_2 без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін, визнав, що вказана постанова ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі.

Керуючись статтями 141, 260, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 , поданої адвокатом Очичем Андрієм Юрійовичем, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Житомирської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Житомирської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Басейнове управління водних ресурсів річки Прип`ять, про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов`язання повернути земельну ділянку відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Є. В. Петров

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Пророк

О. М. Ситнік