Постанова

від 02.12.2024 по справі 752/1320/24

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 752/1320/24

провадження № 51-3506км24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 липня 2024 року про повернення його апеляційної скарги на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 07 червня 2024 року.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 07 червня 2024 року ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 05 серпня 2024 року включно.

На вказану ухвалу захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Київський апеляційний суд ухвалою від 04 липня 2024 рокуклопотання захисника ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 07 червня 2024 року залишив без задоволення, апеляційну скаргу повернув особі, яка її подала.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Уважає, що строк на апеляційне оскарження сторона захисту пропустила з поважних причин, оскільки оголошена місцевим судом резолютивна частина ухвали від 07 червня 2024 року не містила мотивів продовження обвинуваченому запобіжного заходу. Стверджує, що про мотиви прийняття судом першої інстанції вказаного рішення йому стало відомо лише 13 червня 2024 року засобами електронного зв`язку, водночас місцевий суд не повідомив його про дату і час оголошення повного тексту ухвали. Отже строк на апеляційне оскарження підлягав поновленню відповідно до сталої практики Верховного Суду. Апеляційний суд на вказане уваги не звернув та безпідставно відмовив стороні захисту в поновленні строку на апеляційне оскарження. Тож, ухвала цього суду не відповідає приписам ст. 370 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 та потерпілий ОСОБА_6 касаційну скаргу вважали необґрунтованою, просили оскаржуване рішення суду залишити без зміни.

Захисник ОСОБА_9 подав до Суду клопотання про здійснення касаційного розгляду за його відсутності.

Решта учасників справи було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак в судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про їхню особисту участь або повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Доступ до правосуддя є одним з основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України і ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 24 КПК України).

Згідно зі ст. 370 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Пунктом 1-1 ч. 2 ст. 395 КПК України передбачено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою - якщо скаргу подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.

Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Відповідно до положень ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

Однак оскаржувана ухвала Київського апеляційного суду від 04 липня 2024 року про повернення його апеляційної скарги на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 07 червня 2024 року не ґрунтується на наведених вимогах кримінального процесуального закону.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 07 червня 2024 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 05 серпня 2024 року включно.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Мотивуючи вказане клопотання, захисник наводив причини, аналогічні тим, які він зазначив у касаційній скарзі. Так, захисник ОСОБА_7 , зокрема, стверджував, що сторона захисту дізналася про мотиви, підстави та обставини прийняття місцевим судом вказаного рішення лише 13 червня 2024 року засобами електронного зв`язку, отже він був позбавлений об`єктивної можливості належним чином обґрунтувати доводи апеляційної скарги.

Проте, як убачається з оскаржуваного рішення, Київський апеляційний суд, констатував відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду, відмовив у задоволенні клопотання захисника про поновлення цього процесуального строку та повернув апеляційну скаргу відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України.

Обґрунтовуючи своє рішення, апеляційний суд, зокрема, зауважив, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції була оголошена 07 червня 2024 року в присутності захисника, тобто останнім днем на оскарження було 12 червня 2024 року, однак апелянт вперше подав скаргу лише 13 червня 2024 року. Крім того, на думку цього суду, отримання копії повного тексту ухвали місцевого суду 13 червня 2024 року, з огляду на участь захисника в судовому засіданні, не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.

Однак колегія суддів вважає такі висновки апеляційного суду неспроможними, оскільки вони не відповідають сталій практиці Верховного Суду щодо поновлення строків на апеляційне оскарження ухвал.

Так, відповідно до висновків Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладених в постанові від 27 травня 2019 року в справі № 461/1434/18, у разі необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.

З матеріалів провадження вбачається, що ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва про продовження строку тримання під вартою було постановлено 07 червня 2024 рокуза участю обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 . Водночас місцевий суд, керуючись положеннями ч. 2 ст. 376 КПК України, 07 червня 2024 року оголосив лише резолютивну частину цієї ухвали, натомість її повний текст було оголошено 11 червня 2024 року та оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 13 червня 2024 року.

Як уже зазначалося вище, захисник ОСОБА_7 вперше звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції 13 червня 2024 року. Надалізахисник подав до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, посилаючись на те, що до 13 червня 2024 рокувін не знав про мотиви постановленого судом першої інстанції рішення, а тому у визначений процесуальним законом п`ятиденний строк не міг навести обґрунтованих доводів щодо незаконності оспорюваної ухвали.

Проте суд апеляційної інстанції достатньо не звернув уваги на практику Верховного Суду та, не зважаючи на наявність об`єктивних обставин, що перешкодили захиснику своєчасно оскаржити ухвалу місцевого суду, безпідставно відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження.

Варто зауважити, що у цьому провадженні сторона захисту пропустила незначний строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції (один день), тож, з урахуванням наведених захисником обставин, прийняте цим судом рішення про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження і як результат повернення апеляційної скарги не можна вважати обґрунтованим.

Допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України є істотними, оскільки не дозволили цьому суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що апеляційний суд допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід урахувати викладене та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 04 липня 2024 року про повернення апеляційної скарги на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 07 червня 2024 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3